Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/8039/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; публічної житлової політики.
Надіслано для оприлюднення: 06.11.2019. Зареєстровано: 06.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 07.11.2019.
Дата набрання законної сили: 16.01.2020
Результат оскарження 16.01.2020 Шостий апеляційний адміністративний суд: повернуто скаргу
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Вн. №27/286
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		06 листопада 2019 року                      № 640/8039/19
		 
		За позовом          ОСОБА_1 
		До                       Головного управління Пенсійного фонду України в  м. Києві
		3-тя особа         Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві 
		Про                 визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії
		Суддя О.В.Головань
		Обставини справи:
		Позовні вимоги заявлені про
		визнання відмови Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві сформувати та подати до управління Державної казначейської служби України у Солом`янському районі м. Києва подання про повернення ОСОБА_1 сплаченого збору на обов`язкове пенсійне страхування протиправною;
		зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві сформувати та подати до управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва подання про повернення сплаченого збору на обов`язкове пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 22 464,00 грн., що підтверджується квитанцією № 265210025 від 28.09.2018 року.
		Ухвалою суду від 21.05.2019 року відкрито провадження по справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
		14.06.2019 року відповідачем до суду подано відзив на адміністративний позов.
		24.07.2019 року представником третьої особи до суду подано пояснення на адміністративний позов.
		Ознайомившись з матеріалами справи, суд, -
		ВСТАНОВИВ:
		28.09.2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу квартири, згідно умов якого останнім як покупцем набуто право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 107,30 кв.м., загальною вартістю 2 246 350,00 грн.
		При укладенні договору згідно вимог п. 15-3 постанови Кабінету Міністрів України від 03.11.98 р. №1740 "Про затвердження порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій" позивачем сплачено 22 464,00 грн. пенсійного збору з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, про що свідчить квитанція №265210025 від 28.09.2018 р. на суму 22 464,00 грн. про сплату позивачем на рахунок УК у Печерському районі м. Києва 1% за придбання нерухомого майна.
		Проте, згідно ст. 1 Закону України "Про збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" збір сплачується фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1% від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком громадян, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
		Житло згідно договору купівлі-продажу квартири від 28.09.2018 р. придбавалося позивачем вперше, тому він не являється суб`єктом сплати збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.
		Тобто, збір сплачений позивачем помилково.
		09.04.2019 р. позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою про повернення сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості, оскільки нерухоме майно придбано ним вперше. 
		Листом від 17.04.2019р. №82801/08 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві у задоволенні заяви відмовило, оскільки наразі не існує офіційного джерела інформації, яке б підтверджувало, що житло придбавається особою вперше.
		Таким чином, позивач звернувся до суду про повернення помилково сплачених коштів після придбання нерухомого майна. 
		Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві - проти задоволення позовних вимог заперечив, пояснивши, що механізм перевірки інформації щодо того, чи вперше особою придбавається житло, відсутній; позивачем не надано доказів того, що він придбав житло вперше.
		3-я особа - Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві - надала пояснення на позовну заяву, в яких зазначила, що згідно Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.09.13 р. №787, передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті, згідно пункту 3 Порядку, здійснюється органами Державної казначейської служби України з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень, відкритих в органах Казначейства, а не за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
		Пунктом 5 Порядку № 787 встановлено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов`язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору  (крім помилково зарахованих) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.
		Враховуючи те, що відповідним органом, що контролює справляння відповідних надходжень до бюджету у сфері обов`язкового пенсійного страхування, у даному випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, тому саме даний державний орган повинен подати відповідне подання про повернення коштів, у разі наявності підстав для прийняття останнього. 
		Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення з таких підстав.
		          Згідно ст. 1 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 р. № 400/97-ВР платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є: 9) підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
		Таким чином, із загального правила про обов`язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено два винятки - громадяни, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
		Станом на час придбання позивачем нерухомості - 28.09.2018 р. - як і станом на час розгляду справи в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.
		Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, ведення якого розпочато з 01.01.13 р., а також Реєстр прав власності на нерухоме майно, ведення якого розпочато згідно наказу Мінюсту від 07.02.02 р. № 7/5 "Про затвердження Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно", не містять всієї інформації щодо наявності у власності об`єктів нерухомого майна, що знаходиться на території України. 
		Вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України з проханням дати тлумачення терміну "придбавають житло вперше", що міститься у п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування", визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.
		Ухвалою Конституційного Суду України від 23.03.00 р. №29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.
		За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб`єкта владних повноважень зобов`язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов`язана сплачувати збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше.
		Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.
		Відсутність можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше, не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може впливати на порушення прав громадян, які наділені такими правами.
		Надаючи оцінку діям та бездіяльності відповідача в даному випадку, суд звертає увагу на правову позицію Європейського суду з прав людини щодо відповідальності держави щодо виконання власних повноважень.
		Зокрема, згідно п. 70, 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі RYSOVSKYY v. UKRAINE (Рисовський проти України) заява № 29979/04, у якому проаналізовано поняття "належне урядування".
		Аналізуючи відповідність цього мотивування Конвенції, Суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).
		Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), n. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип "належного урядування" може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (див., наприклад, рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), п. 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (див. зазначені вище рішення у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 53, та "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), п. 38) (http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-107088).
		Оскільки саме держава не виконала свій обов`язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу. 
		Як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 09.04.2019 року, позивачем було приватизовано на підставі свідоцтва про право власності ( НОМЕР_1 від 22.05.2013р.) 1/4 квартири АДРЕСА_2 .
		          З приводу вищезазначеного суд зазначає, що в ст. 1 Закону України "Про збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" використано словосполучення "придбавають майно вперше" для означення пільги зі сплати збору.
		"Придбання майна" не є юридично визначеним терміном, проте його використання у законодавстві на відміну від більш широкого поняття "набуття майна", означає не будь-який спосіб набуття майна, а конкретний - купівля-продаж, тоді як набуття майна внаслідок приватизації, спадкування, дарування та ін. поняттям "придбання майна" не охоплюється.
		          Відповідно, той факт, що станом на 28.09.2018 р. позивач був власником 1/4 нерухомого майна (квартири), на підставі свідоцтва про право власності (серія і номер: НОМЕР_1 , виданий 22.05.2013), не є перешкодою для застосування до нього пільги, передбаченої ст. 1 Закону.
		          У суду відсутні підстави для того, щоб ставити під сумнів твердження позивача про відсутність фактів придбання ним нерухомого майна (жилого приміщення) до укладення договору купівлі-продажу від 28.09.2018 р.
		          За таких обставин саме відповідач зобов`язаний довести, що позивач придбав житло згідно договору від 28.09.2018 р. не вперше.
		За відсутності відповідних доказів позивач має право на повернення суми сплаченого збору як помилково сплаченого за відсутності обов`язку здійснювати такий платіж.
		Згідно пояснень відповідача доказів придбання позивачем нерухомого майна до укладення договору від 28.09.2018 р. не надано; відсутні вони і в матеріалах справи.
		За таких обставин відмова відповідача повернути позивачу сплачену суму збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування не може бути визнана обґрунтованою.
		Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Одночасно суд зазначає, що згідно чинного законодавства збір на обов`язкове державне пенсійне страхування сплачується на рахунки органів Державної казначейської служби України, тому і повертатися ці кошти мають в порядку, визначеному для повернення бюджетних коштів.
		Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів затверджено наказом Міністерства фінансів України від 03.09.13 р. №787, і він визначає випадки, за яких органи Державної казначейської служби України зобов`язані виконувати операції з повернення помилково або надміру сплачених податків, зборів (обов`язкових платежів).
		Згідно п. 5 Порядку повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов`язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
		Відповідно, для стягнення позивачем помилково сплачених коштів відповідач має звернутися з відповідним поданням до органів Державної казначейської служби України.
		          На підставі вищевикладеного, ст. ст. 241-246, 257-262, 293, 295 КАС України, суд, -
		В И Р І Ш И В:
		1. Позовні вимоги задовольнити.
		2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови повернути помилково сплачений ОСОБА_1 збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомості в розмірі 22 464,00грн.
		3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві сформувати подання до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві щодо повернення ОСОБА_1 збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомості в розмірі 22 464,00 грн.
		4. Присудити на користь ОСОБА_1 768,40 грн. сплаченого судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві. 
		           5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. 
		           6. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. 
		 
		          Суддя                                                                                      О.В. Головань 
		 
		 
		Повний текст рішення
		виготовлено і підписано 06.11.19 р.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...