Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 359/2251/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо; визначення митної вартості товару.
Надіслано для оприлюднення: 06.11.2019. Зареєстровано: 06.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 07.11.2019.
Дата набрання законної сили: 05.11.2019
Номер судового провадження: А/855/16165/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 359/2251/19                                                   Суддя (судді) першої інстанції: Журавський В.В.
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		  05 листопада 2019 року                                                                  м. Київ
		          
		Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
		судді-доповідача                               Аліменка В.О., 
		суддів                                                   Безименної Н.В., Бєлової Л.В., 
		за участю секретаря                               Юрковець А.П.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської митниці ДФС на рішення Бориспільського районного суду  Київської області від 17 липня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської митниці ДФС  про скасування постанови у справі про порушення митних правил, -
		В С Т А Н О В И Л А
		В березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з вказаним адміністративним позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби України про скасування постанови у справі про порушення митних правил.
		Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначила, що на виконання договору про надання послуг із декларування товарів та транспортних засобів від 03.02.2014 № 108, укладеного між ТОВ «Транспортно-митний термінал-1» та ТОВ «Епіцентр К» та додаткових угод до нього, позивачем у 2017 - 2018 роках за митними деклараціями від 06.10.2017 № UA125250/2017/812865 та від 05.04.2018 № UA125250/2018/803791 декларувався відповідачу товар «інсталяційний моноблок», виробництва компанії R.A.K. CERAMICS PJSC (Об`єднані Арабські Емірати).
		Рішенням Бориспільського районного суду  Київської області від 17 липня 2019 року адміністративний позов задоволено.
		Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Бориспільського районного суду  Київської області від 17 липня 2019 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. На думку апелянта, судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. 
		У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача зазначив, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та прийнятим з дотриманням норм процесуального та матеріального права. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга  не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав.
		Судом першої інстанції встановлено, що що згідно наказу ТОВ «Транспортно-митний термінал-1» від 15.02.2014 року № 7, ОСОБА_1 прийнято на посаду декларанта з 15.02.2014 року.
		На виконання договору про надання послуг із декларування товарів та транспортних засобів від 03.02.2014 № 108, укладеного між ТОВ «Транспортно-митний термінал-1» та ТОВ «Епіцентр К» та додаткових угод до нього, ОСОБА_1 у 2017 - 2018 роках за митними деклараціями від 06.10.2017 № UA125250/2017/812865 (а.с.14-16) та від 05.04.2018 № UA125250/2018/803791 декларувався відповідачу товар «інсталяційний моноблок», виробництва компанії R.A.K. CERAMICS PJSC (Об`єднані Арабські Емірати ).
		Зазначений товар відносився ОСОБА_1 у вказаних вище митних деклараціях до коду згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТЗЕД) 732494900090 (ставка мита 5 %) як «частини санітарно-технічного обладнання з недорогоцінних металів: ... Інсталяційний моноблок RAK ...», а відповідачем без зауважень здійснювалось митне оформлення товару за вказаним кодом та пропуск цього товару на митну територію України.
		Тобто, відповідач раніше погоджувався з декларуванням ідентичних товарів того самого виробника та випускав їх у вільний обіг за митними деклараціями від 06.10.2017 № UA125250/2017/812865, від 05.04.2018 № UA125250/2018/803791 за код згідно з УКТЗЕД 732494900090.
		Так, 05.11.2018 року ОСОБА_1 подала електронну митну декларацію №UA125250/2018/811785 (а.с.19-20), в якій вона заявила зокрема про ввезення в Україну «частини санітарно-технічного обладнання з недорогоцінних металів: ... Інсталяційний моноблок RAK ...». При цьому, ОСОБА_1 вказала (як і в двох попередніх митних деклараціях № UA125250/2017/812865 та № UA125250/2018/803791 щодо аналогічного товару) код цього товару згідно з УКТЗЕД становить НОМЕР_1 , а ставка мита - 5%.
		07.11.2018 року відділ класифікації товарів Київської митниці ДФС прийняв рішення (а.с.21), з якого вбачається, що код задекларованого товару згідно з УКТЗЕД становить не 7324900090 , а 3922900000 . Товар з таким кодом згідно з УКТЗЕД обкладається митом в розмірі 6,5%.
		На виконання вищевказаного рішення про визначення коду товару № КТ-UA125000-0109-2018 ОСОБА_1 подано відповідачу митну декларацію від 19.12.2018 року № UA125250/2018/813822 (а.с.22-23), згідно з якою зазначений вище товар заявлено, з урахуванням визначеного відповідачем кодом згідно з УКТЗЕД 3922900000 та сплачено митні платежі за цей товар виходячи із ставки мита 6,5%.
		28.02.2019 року в.о. заступника начальника Київської митниці ДФС - начальник управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Скромний Я.І. виніс постанову в справі про порушення митних правил №0894/12500/18, про накладення на позивача ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 1475,01 грн. за вчинення порушення митних правил, передбаченого ст.485 МК України.
		Позивач, вважаючи рішення митниці по визначенню коду товару протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
		Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
		Відповідно до ч.1 ст. 67 Митного кодексу України  встановлено, що  Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності  (УКТЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджується законом про Митний тариф України.
		Згідно ч.1 ст. 68 Митного кодексу України  ведення  УКТЗЕД  здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Відповідно ч.ч.1,2 ст.69 Митного кодексу України товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в  УКТЗЕД. Органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з  УКТЗЕД.
		Статтями 248, 257, 266 Митного кодексу України визначено порядок митного оформлення товарів, обов`язки декларанта при декларуванні товарів.
		Пунктом 2 Порядку ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затвердженого  постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 року №428, закріплено, що  УКТЗЕД  є товарною номенклатурою  Митного тарифу України, затвердженого  Законом України "Про Митний тариф України", що використовується для цілей тарифного та інших видів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, ведення статистики зовнішньої торгівлі та здійснення митного оформлення товарів.
		Відповідно до п. 2, 3 розділу III Порядку роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого  наказом Міністерства фінансів України 30.05.2012 року № 650, посадові особи ПМО чи митного поста, ВМП здійснюють контроль правильності класифікації товарів під час проведення митних формальностей при митному оформленні товарів. Обсяг контролю, достатнього для забезпечення додержання правил класифікації товарів при митному оформленні, визначається на основі результатів застосування системи управління ризиками. Рішення приймається за результатами класифікації товарів згідно з  УКТЗЕД  у разі необхідності зміни задекларованого коду товару згідно з  УКТЗЕД, у тому числі за результатами спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками у складних випадках митних формальностей.
		Пунктом 4 Порядку передбачено, що контроль правильності класифікації товарів здійснюється шляхом перевірки відповідності, зокрема: опису товару в митній декларації процедурі декларування згідно з вимогами статті 257 Кодексу; відомостей про товар та коду товару згідно з  УКТЗЕД, заявлених у митній декларації, відомостям про товар (найменування, опис, визначальні характеристики для класифікації товарів тощо), зазначеним у наданих для митного контролю документах, шляхом перевірки дотримання вимог Основних правил інтерпретації  УКТЗЕД, з врахуванням Пояснень до  УКТЗЕД, рекомендацій, розроблених центральним органом виконавчої влади у сфері митної справи відповідно до вимог статті 68 Кодексу.
		Класифікація товарів в УКТ ЗЕД здійснюється з урахуванням Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД та характеристик товару, визначальних для його класифікації, які встановлюються за результатами вивчення технічної документації, паспортних даних на товар, товаросупровідних документів, інформації про товар, розміщеної у відкритому доступі мережі Інтернет, та, у разі потреби, результатів лабораторних досліджень конкретного товару.
		У відповідності до Правила класифікації товарів 3 Основних правил інтерпретації  УКТЗЕД, у разі коли згідно з правилом 2 (b) або з будь-яких інших причин товар на перший погляд (prima facie) можна віднести до двох чи більше товарних позицій, його класифікація здійснюється таким чином: перевага надається тій товарній позиції, в якій товар описується конкретніше порівняно з товарними позиціями, де дається більш загальний його опис. Проте в разі коли кожна з двох або більше товарних позицій стосується лише частини матеріалів чи речовин, що входять до складу суміші чи багатокомпонентного товару, або лише частини товарів, що надходять у продаж у наборі для роздрібної торгівлі, такі товарні позиції вважаються рівнозначними щодо цього товару, навіть якщо в одній з них подається повніший або точніший опис цього товару; суміші, багатокомпонентні товари, які складаються з різних матеріалів або вироблені з різних компонентів, товари, що надходять у продаж у наборах для роздрібної торгівлі, класифікація яких не може здійснюватися згідно з правилом 3 (a), повинні класифікуватися за тим матеріалом чи компонентом, який визначає основні властивості цих товарів, за умови, що цей критерій можна застосувати; товар, класифікацію якого не можна здійснити відповідно до правила 3 (a) або 3 (b), повинен класифікуватися в товарній позиції з найбільшим порядковим номером серед номерів товарних позицій, що розглядаються.
		Як вбачається з матеріалів справи, у листопаді 2018 року на підставі контракту від 17.01.2017 № 37/К70 на адресу позивача від компанії «R.A.K. Ceramics P.J.S.C.» надійшла чергова поставка товару «Інсталяційний моноблок».
		Вказаний товар заявлено декларантом позивача для митного оформлення відповідачу за митною декларацією від 05.11.2018 № UA125250/2018/811785 як «частини санітарно-технічного обладнання з недорогоцінних металів (товар 3, графа 31 декларації), що відноситься до коду згідно з УКТЗЕД 7324900090 (товар 3, графа 33 декларації), якому згідно з Законом України «Про Митний тариф України» відповідає ставка ввізного мита в розмірі 5%).
		До вказаної декларації позивачем було додано документи, які дають можливість перевірити правильність класифікації товару на підставі задекларованих відомостей. 
		Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у позивача були законні підстави для декларування товару за кодом згідно з УКТЗЕД 7324 90 00 90.
		Разом з тим, відповідачем було визначено, що задекларований позивачем Товар за кодом - 732494 90 00 90, повинен бути задекларований за іншим кодом УКТ ЗЕД - 3922 90 00 00, оскільки основними складовими інсталяції для унітазу є пластиковий змивний бачок та стелаж (рама) для кріплення самого бачка. Відповідач звернув увагу, що саме у товарній позиції - 3922, розглядаються ванни, душі, умивальники біде, унітази та їх сидіння і кришки для них, бачки зливні та аналогічні вироби санітарно-технічного призначення з пластмас. 
		Проте, колегія суддів зазначає, що відповідачем не було встановлено належним чином, який саме компонент інсталяційної системи визначає її основну властивість, не проведено досліджень з цього приводу, не надіслано запитів до виробника товару для з`ясування цього питання.
		З наявної ж у матеріалах справи інструкції з монтажу товару та листа виробника аналогічного товару вбачається, що основною властивістю цього товару є здатність закріпити до стіни сантехнічне обладнання, а саме підвісний унітаз. Основним компонентом цієї конструкції є металева рама, яка є несучою та без існування якої неможливо змонтувати всі інші компоненти системи.
		Колегія суддів зазначає, що товар, класифікацію якого не можна здійснити відповідно до правила 3 (a) або 3 (b) Основних правил інтерпретації  УКТЗЕД, повинен класифікуватися в товарній позиції з найбільшим порядковим номером серед номерів товарних позицій, що розглядаються.
		В даному випадку це  7324.
		Також, колегія суддів враховує наявні в матеріалах справи митні декларації від 06.10.2017 року № UA125250/2017/812865, від 05.04.2018 року № UA125250/2018/803791, за якими позивачем ввозився ідентичний товар, як частини санітарно-технічного обладнання з недорогоцінних металів із задекларованим кодом УКТЗЕД 7324.
		Відповідачем за вказаними деклараціями було здійснено без зауважень митне оформлення товару за зазначеним декларантом кодом.
		Суд першої інстанції правильно зазначив, що зміна відповідачем оскаржуваним рішенням підходів до класифікації товару "Інсталяційний моноблок", раніше застосованих під час здійснення митного контролю ідентичних товарів, випущених у вільний обіг за вказаними вище митними деклараціями, є порушенням принципу "належного урядування".
		Згідно з правовою позицією, висловленою в рішенні Європейського Суду з прав людини від 20.10.2011 р. у справі "Рисовський проти України", принцип "належного урядування", зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
		Конституційний Суд України в Рішенні від 29 червня 2010 року у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу восьмого пункту 5 частини першої статті 11 Закону України "Про міліцію" зазначив, що "одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями" (абзац третій підпункту 3 .1 пункту 3 мотивувальної частини).
		В даному випадку відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення не враховано, що при незмінних положеннях законодавства ним приймаються щодо позивача взаємовиключні за змістом рішення про визначення коду товару згідно з УКТЗЕД, що є порушенням принципу "належного урядування".
		Згідно частини 4 статті 3 Митного кодексу України у разі якщо норми законів України чи інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків підприємств і громадян, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України або здійснюють операції з товарами, що перебувають під митним контролем, чи прав та обов`язків посадових осіб органів доходів і зборів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення як на користь таких підприємств та громадян, так і на користь органу доходів і зборів, рішення повинно прийматися на користь зазначених підприємств і громадян. 
		За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що імпортований товар за митною декларацією №UA125250/2018/811785, відповідає коду 7324, а не коду 3922, як встановлено відповідачем, тому рішення  Київської митниці ДФС про порушення митних правил  підлягає скасуванню.
		Доводи апеляційної скарги не дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.
		Також, представником позивача було подано клопотання про стягнення з Київської митниці ДФС витрати на професійну правничу допомогу, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень.
		Так, частинами 1, 3  статті 132 КАС України  передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.
		У  ст. 134 КАС України  визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
		За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
		Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1)    складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3)    обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		Отже, адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право позивача на відшкодування понесених ним витрат на професійну правничу допомогу, у разі задоволення його позову, та порядок їх стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб`єкта владних повноважень.
		Перевіряючи доводи клопотання, колегія суддів звертає увагу на те, що понесені позивачем витрати на правничу допомогу під час розгляду справи в суді апеляційної  інстанції в загальному розмірі 4000,00 грн. складаються з складання, друку та направленню до Шостого апеляційного адміністративного суду відзиву на апеляційну скаргу у справі № 359/2251/19 (2 години), Виїзд для участі у судовому засіданні Шостого апеляційного адміністравтиного суду ( два судових засідання -2 години), що відповідає вартості надання послуг адвоката, погодженої сторонами в договорі про надання правової допомоги від 28.01.2019 р. № 101/19 КГМ.
		Таким чином, колегія суддів вважає, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції підтверджені документально, відповідають умовам договору та є співмірними зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг і виконаних робіт та значенням справи для позивача. 
		Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - 
		П О С Т А Н О В И Л А:
		Апеляційну скаргу Київської митниці ДФС - залишити без задоволення.
		Рішення Бориспільського районного суду  Київської області від 17 липня 2019  року - залишити без змін.
		Стягнути з Київської митниці ДФС (ЄДРПОУ 39470947, Київська область, м. Бориспіль, ДПМА «Бориспіль», митниця) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 4000 (чотири тисячі ) гривень 00 коп.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
		 
		Суддя-доповідач                                                                      В.О. Аліменко 
		 
		Судді                                                                                          Н.В. Безименна
		 
		                                                                                                    Л.В. Бєлова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...