Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 478/599/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із трудових правовідносин; Спори, що виникають із трудових правовідносин про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної працівниками державному підприємству, установі, організації.
Надіслано для оприлюднення: 06.11.2019. Зареєстровано: 07.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 08.11.2019.
Дата набрання законної сили: 09.12.2019
Номер судового провадження: 2/478/23/2019

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  Справа № 478/599/18 Провадження № 2/478/23/2019 
		 
		 
		Р і ш е н н я
		І м е н е м У к р а ї н и
		 
		 
		06 листопада 2019 року смт. Казанка
		Казанківський районний суд Миколаївської області в складі:
		головуючого судді                                                        Томашевського О.О., 
		за участю:
		секретаря судового засідання                                        Григоренко Н.О., 
		представника позивача                                                 ОСОБА_1 , 
		представника відповідача                                                Коваленка П.П., 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в смт. Казанка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , подану в інтересах Приватного підприємства «Агротех» до ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов`язків - 
		Встановив:
		 
		ОСОБА_1 (далі - представник позивача) звернувся до суду з позовом, в інтересах ПП «Агротех» (далі - позивач) до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов`язків. Позовні вимоги обґрунтовані тими обставинами, що в період з 17.12.2012 року по 19.02.2018 рік відповідач знаходилася в трудових відносинах з позивачем та працювала на посаді бухгалтера - касира.
		17.12.2012 року нею було укладено договір про повну матеріальну відповідальність касира. В січні 2019 року, під час проведення річної інвентаризації дебіторської та кредиторської заборгованості, було виявлено факти підроблення відповідачем видаткових касових ордерів стосовно видачі грошових коштів орендодавцям земельних ділянок.
		Відповідач визнала факт привласнення грошових коштів підприємства, загальний розмір яких склав 289 725,00 грн.
		Оскільки в добровільному порядку відповідач відмовилась повернути грошові кошти, то позивач був змушений звернутися до суду з позовом, де остаточно просив суд: стягнути з відповідача на користь позивача 289 725,00 грн. матеріальної шкоди та 4 346,00 грн. витрат на оплату судового збору, а всього - 294 071,00 грн.
		Ухвалою суду від 05.06.2018 року провадження у справі було відкрито, призначено підготовче судове засідання. 
		В ході підготовчого судового засідання, представником відповідача було надано суду відзив, згідно якого, заперечуючи проти позовних вимог, відповідач повідомила суд, що працювала у позивача на посаді обліковця та її посада не відноситься до переліку робіт, при виконанні яких, із працівниками може бути укладено договір про повну матеріальну відповідальність. Також, функції обліковця не передбачають виконання робіт пов`язаних із грошовими коштами (готівкою).
		З 05.04.2013 року, відповідача було переведено на посаду бухгалтера, проте без укладення договору про матеріальну відповідальність.
		Також, з відзиву вбачається, що за даним фактом було порушено кримінальне провадження, за ч. 1 ст. 191 КК України (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем), проте будь-якої підозри відповідачу вручено не було, вирок суду, яким її було визнано винною у вчиненні даного кримінального правопорушення також ухвалено не було, а в подальшому провадження було взагалі закрито. 
		За таких обставин, відповідач та її представник вважають, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні. 
		03.07.2018 року, позивачем було надано суду заперечення на відзив відповідача, де позивач зазначив, що наказом від 18.09.2013 року № 113 у зв`язку з виробничою необхідністю на відповідача було покладено обов`язки касира із укладенням договору про повну матеріальну відповідальність. При цьому, в січні 2018 року позивач особисто підписала заяву, якою визнала той факт, що взяла з каси підприємства грошові кошти в розмірі - 194 777,00 грн., а потім також написала заяву, якою визнала загальну суму грошових коштів, яку вона взяла з каси в розмірі 209 777,00 грн. Наведені факти та обставини було викладено в акті службового розслідування, складеного 12.02.2018 року. 
		Ухвалою суду від 19.12.2018 року підготовче провадження було закрито, призначено розгляд справи по суті.
		В ході судового розгляду справи, представником позивача було подано клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, у зв`язку із запереченнями відповідача щодо справжності її підпису під видатковими касовими ордерами.
		Ухвалою суду від 22.05.2019 року клопотання представника позивача було задоволено. Постановою Миколаївського апеляційного суду від 20.06.2019 року ухвалу суду від 22.05.2019 року про призначення судової почеркознавчої експертизи було скасовано, справу направлено для продовження судового розгляду до суду першої інстанції.
		Ухвалою суду від 03.07.2019 року провадження у справі було поновлено та за результатами розгляду клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, ухвалою суду від 21.10.2019 року було відмовлено в призначенні експертизи. 
		В судовому засіданні, представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити в повному обсязі.
		Представник відповідача та відповідач в ході судового розгляду справи проти позову заперечували, просили в їх задоволенні відмовити в повному обсязі. 
		Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
		В ході судового розгляду справи по суті, судом було досліджено копії договорів оренди земельних ділянок, докази реєстрації оренди земельних ділянок, копії пояснювальних записок орендодавців про неотримання ними грошових коштів, копії та оригінали видаткових касових ордерів, а також копії виписок з касових книг.
		Так, судом встановлено що між ПП «Агротех» та громадянами - орендодавцями існують договірні відносини з оренди земельних ділянок або земельного паю. 
		Відповідно договору оренди земельної ділянки від 30.06.2013 року, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.11.2014 року № 30034879 про реєстрацію іншого речового права, за позивачем зареєстровано право оренди земельної ділянки, яка належить власнику - ОСОБА_3 .
		Згідно з доповідною запискою від 03.02.2018 року, вказаний орендодавець повідомив, що не отримував 2000,00 грн. за відомістю від 24.05.2016 року. Суд звертає увагу, що вказану заяву було подано на адресу директора ТОВ «Ватутіна». 
		З огляду на договір оренди земельної ділянки від 10.06.2013 року, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 02.07.2014 року № 23729564, за позивачем зареєстровано право оренди земельної ділянки, яка належить власнику - ОСОБА_4 .
		Згідно з заявою від 05.03.2018 року поданою на адресу ТОВ «Ватутіна», вказаний орендодавець повідомив, що не отримував 2000,00 грн. за відомістю від 24.05.2016 року. 
		Згідно з договором оренди земельної ділянки від 10.06.2013 року, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 02.07.2014 року № 23706331, за позивачем зареєстровано право оренди земельної ділянки, яка належить власнику - ОСОБА_5 
		Так само, вказаний орендодавець подала заяву від 06.02.2018 року до ТОВ «Ватутіна», де повідомила, що не отримувала 2000,00 грн. за відомістю від 24.05.2016 року. 
		З договору оренди земельної ділянки від 10.06.2013 року, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 25.08.2013 року № 8453174, за позивачем зареєстровано право оренди земельної ділянки, яка належить власнику - ОСОБА_6 .
		Як вбачається з пояснень від 02.03.2018 року наданих ПП «Агротех» орендодавець не отримувала аванс за відомістю від 24.05.2016 року. 
		10.06.2013 року між позивачем та ОСОБА_7 було укладено договір оренди земельної ділянки. Право оренди було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що свідчить витяг від 02.07.2014 року № 23728766. Згідно з видатковим касовим ордером від 31.08.2015 року, вказаний орендодавець отримав аванс в рахунок паю в розмірі 6000,00 грн. Згідно з копією виписки з касової книги від 31.08.2015 року, касир підприємства видав ОСОБА_7 грошові кошти в розмірі 6000,00 грн.
		23.03.2018 року, вказаний орендодавець звернувся до позивача із заявою, де повідомив, що не отримував за видатковим ордером від 31.08.2015 року 6000,00 грн. орендної плати. 
		Також, 10.06.2013 року між позивачем та ОСОБА_8 було укладено договір оренди земельної ділянки. Право оренди було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що свідчить витяг від 04.09.2013 року № 8943150. Згідно з видатковим касовим ордером від 25.02.2016 року та виписки з касової книги, вказаний орендодавець отримав аванс в рахунок паю в розмірі 5000,00 грн. 
		22.03.2018 року, вказаний орендодавець звернувся до позивача із заявою, де повідомив, що не отримував за видатковим касовим ордером від 25.02.2016 року 5000,00 грн. орендної плати. 
		Відповідно до договору оренди землі від 22.06.2004 року № 231 та додаткової угоди до нього від 12.04.2010 року № 231 позивач отримав в оренду земельну ділянку, яка належить власнику - ОСОБА_9 . 
		З договору оренди земельної ділянки від 10.06.2013 року, вбачається, що позивач отримав в оренду земельну ділянку, яка належить ОСОБА_10 Право оренди було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 17.07.2013 року № 6383393. 
		Згідно видаткових касових ордерів від 27.09.2017 року та виписки з касової книги від 27.09.2017 року ОСОБА_9 та ОСОБА_10 отримали від позивача аванс з орендної плати в розмірі 15882,00 грн. та 10482,00 грн. відповідно.
		26.03.2011 року між позивачем та ОСОБА_11 було укладено договір оренди землі на підставі чого, згідно видаткового касового ордеру та виписки з касової книги від 24.12.2015 року орендодавець отримала орендну плату за 2015 рік в розмірі 3345,00 грн. В нижньому куті копії вказаного видаткового касового ордеру від 24.12.2015 року міститься запис щодо того, що вказані кошти не отримувались. Даних щодо особи, яка здійснила відповідну дописку, копія касового ордеру не містить.
		10.06.2013 року позивачем було укладено договори оренди земельної ділянки із громадянами ОСОБА_12 та ОСОБА_13 . Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 09.12.2013 року № 14209685, право оренди земельної ділянки ОСОБА_12 було зареєстровано. 
		Згідно пояснень ОСОБА_12 від 03.02.2018 року адресованих ТОВ «Ватутіна», ним не було отримано 2700,00 грн. за відомістю від 24.02.2016 року. 
		З видаткового касового ордеру від 27.09.2017 року та виписки з касової книги від 27.09.2017 року вбачається факт видачі ОСОБА_13 грошових коштів в рахунок орендної плати за 2017 рік в розмірі 31765,00 грн.
		З договору оренди землі від 25.06.2011 року вбачається, що позивач отримав в оренду земельну ділянку, яка належить ОСОБА_14 . З огляду на пояснення орендодавця до ТОВ «Ватутіна» від 05.02.2018 року ним не підписувався видатковий касовий ордер від 25.03.2016 року та ним не отримувались грошові кошти в розмірі 12000,00 грн. 
		З огляду на копію виписки з касової книги від 25.03.2016 року, вказаному орендодавцеві було виплачено 12000,00 грн.
		Також з наданої суду копії видаткового касового ордеру від 25.03.2016 року за яким ОСОБА_14 було видано 12000,00 грн. як аванс з орендної плати, міститься напис щодо не отримання вказаних грошей. 
		Аналогічна ситуація вбачається з досліджених судом договорів оренди земельної ділянки укладених між позивачем та ОСОБА_15 та ОСОБА_16 .
		Згідно витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 05.10.2013 року № 10348224 та 10.10.2013 року № 10669997, право оренди на земельні ділянки ОСОБА_15 було зареєстрованим.
		Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 23.08.2013 року № 8405691 також вбачається право оренди земельної ділянки, яка належить ОСОБА_16 . 
		За видатковим касовим ордером від 20.04.2016 року та виписки з касової книги від 20.04.2016 року ОСОБА_15 отримала аванс з орендної плати в розмірі 7000,00 грн. Даний видатковий касовий ордер містить дописку щодо не отримання цих грошей в касі. 
		З письмових пояснень до ТОВ «Ватутіна» ОСОБА_14. від 02.02.2018 року повідомляє, що нею не було отримано 7000,00 грн.
		Як вбачається з видаткового касового ордеру від 06.07.2016 року та виписки з касової книги від 06.07.2016 року ОСОБА_16 отримала 4000,00 грн. авансу з орендної плати. Даний видатковий касовий ордер містить дописку щодо не отримання цих грошей в касі.
		Згідно з письмовими поясненнями ОСОБА_16 від 07.02.2018 року до ТОВ «Ватутіна» вказану суму авансу за оренду вона не отримувала.
		Договором від 22.06.2004 року № 44 та додаткової угоди до нього від 12.04.2010 року № 44, позивач узгодив оренду землі, яка належить ОСОБА_18 . З письмових пояснень орендодавця від 05.02.2016 року до ТОВ «Ватутіна» вбачається, що 24.05.2016 року вона не отримувала аванс в розмірі 4000,00 грн. 
		Так само, з договорів від 10.06.2013 року укладених між позивачем та ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 вбачається право оренди позивача на земельні ділянки належні наведеним громадянам. 
		З Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 25.08.2013 року № 8452298, від 27.07.2013 № 7022752, від 27.10.2013 року № 11659758 та від 02.07.2014 року № 23726458 вбачається проведення державної реєстрації права оренди позивачем земельних ділянок даних осіб.
		Згідно заяви ОСОБА_19 від 02.02.2018 року до ТОВ «Ватутіна», вона не отримувала аванс згідно видаткового касового ордеру від 26.07.2016 року в рахунок паю за 2017 рік в розмірі 26150,00 грн.
		З пояснювальної записки ОСОБА_20 від 02.02.2018 року до ТОВ «Ватутіна», ним не отримувались кошти в розмірі 4000,00 грн., в якості авансу з орендної плати за видатковим касовим ордером від 30.09.2015 року.
		Своєю заявою від 02.02.2018 року ОСОБА_21 повідомила ТОВ «Ватутіна», що не отримувала кошти в сумі 5000,00 грн. згідно відомості від 24.05.2016 року.
		Згідно записів у видаткових касових ордерах від 26.07.2016 року, громадяни ОСОБА_22 та ОСОБА_23 кошти, в рахунок авансу за пай в 2016 році в розмірі по 3000,00 грн. кожний, вони не отримували. 
		З договору оренди земельної ділянки від 30.06.2013 року вбачається, що позивач отримав в оренду земельну ділянку, яка належить ОСОБА_24 , про що проведено державну реєстрацію згідно витягу від 23.08.2013 року № 8425215. З огляду на пояснення орендодавця від 02.02.2018 року до ТОВ «Ватутіна» нею не було отримано грошових коштів в розмірі 14000 грн. згідно видаткового касового ордеру від 24.09.2015 року.
		З договорів від 10.06.2013 року укладених між позивачем та ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , та договору від 10.06.2014 року укладеного між позивачем та ОСОБА_27 вбачається право оренди позивача на земельні ділянки належні наведеним громадянам. 
		З Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 24.09.2013 року № 9907375, від 23.08.2013 № 8399285 та від 04.09.2013 року № 8942590 вбачається проведення державної реєстрації права оренди позивачем земельних ділянок даних осіб. 
		Згідно запису у видатковому касовому ордері від 24.09.2015 року та виписки з касової книги від 24.09.2015 року, ОСОБА_25 не отримував суму коштів в розмірі 5000,00 грн. в якості авансу в рахунок паю за 2016 рік.
		З огляду на заяву ОСОБА_26 від 02.02.2018 року до ТОВ «Ватутіна» нею не було отримано 26150,00 грн. як аванс за земельний пай згідно касового ордеру від 26.07.2018 року.
		Згідно поданих заяв ОСОБА_27 від 22.02.2018 року та від 26.02.2018 року до ПП «Агротех» вона не отримувала грошові кошти в розмірі 15000,00 грн. за видатковим касовим ордером від 15.08.2016 року та кошти в розмірі 10976,53 грн. за видатковим касовим ордером від 24.12.2016 року, а також кошти в розмірі 3000,00 грн. за видатковим касовим ордером від 31.03.2016 року.
		18.03.2013 року між позивачем та ОСОБА_28 було укладено договір оренди земельної ділянки, який згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 02.07.2014 року № 23725348 було зареєстровано.
		Згідно з пояснювальною запискою ОСОБА_28 від 06.02.2018 року до ТОВ «Ватутіна» грошові кошти в сумі 5000,00 грн. згідно відомості від 24.05.2016 року він не отримував.
		06.03.2004 року між позивачем та ОСОБА_29 було укладено договір оренди земельної ділянки. Згідно виписки з касової книги від 15.08.2016 року орендодавцеві було виплачено 5000,00 грн. Із запису у видатковому касовому ордері вбачається, що ОСОБА_29 не отримував гроші за оренду земельного паю в розмірі 5000,00 грн. за видатковим касовим ордером від 15.08.2016 року.
		За договором від 22.06.2004 року № 257 про оренду землі позивач отримав в оренду земельну ділянку належну ОСОБА_30 . На підставі свідоцтва про право на спадщину від 24.07.2015 року ОСОБА_31 отримала в спадщину вказану земельну ділянку. 
		Згідно заяви ОСОБА_31 від 01.02.2018 року до ТОВ «Ватутіна» при отриманні орендної плати за 2017 рік, вона недоотримала 10000,00 грн. При зверненні до керівництва ПП «Агротех» було виявлено видатковий касовий ордер від 31.08.2015 року, на якому міститься не її підпис про отримання 10000,00 грн. Як вбачається із виписки з касової книга від 31.08.2015 року грошові кошти в сумі 10000,00 грн. орендодавцю були виплачені.
		З договорів від 10.06.2013 року укладених між позивачем та ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 вбачається право оренди позивача на земельні ділянки належні наведеним громадянам. 
		Відповідно до виписки з касової книги, ОСОБА_32 було виплачено 3000,00 грн. Згідно запису у видатковому касовому ордері від 21.09.2016 року, ОСОБА_32 не отримувала орендну плату за цим ордером в розмірі 3000,00 грн.
		Згідно видаткового касового ордеру та виписки з касової книги від 01.08.2017 року, ОСОБА_33 було отримано орендну плату за земельний пай в розмірі 5076,00 грн. З огляду на свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 02.12.2016 року ОСОБА_33 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Тобто на момент видачі готівкових коштів по видатковому касовому ордері від 01.08.2017 року громадянка ОСОБА_33 померла.
		Аналогічно, згідно видаткового касового ордеру та виписки з касової книги від 27.09.2017 року, ОСОБА_34 було отримано орендну плату за земельний пай в розмірі 17029,00 грн. З огляду на свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 від 01.09.2017 року ОСОБА_34 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Тобто на момент видачі готівкових коштів по видатковому касовому ордері від ІНФОРМАЦІЯ_3 року громадянка ОСОБА_34 померла.
		Також, 22.06.2004 року між позивачем та ОСОБА_35 було укладено договір оренди землі № 120 та додаткову угоду від 26.03.2011 року за умовами якого позивач отримав в оренду земельну ділянку. Згідно свідоцтва про смерть від 15.11.2011 року серії НОМЕР_3 , ОСОБА_35 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .
		Згідно з видатковим касовим ордером та випискою з касової книги від 13.01.2017 року, ОСОБА_35 було видано в рахунок орендної плати грошові кошти в розмірі 6178,37 грн. Тобто на момент видачі готівкових коштів по даному видатковому касовому ордеру громадянин ОСОБА_35 помер.
		Як вбачається з дослідженої судом копії трудової книжки, 17.12.2012 року відповідача було прийнято на роботу до ПП «Агротех» на посаду обліковця. З 05.04.2013 року, відповідача було переведено на посаду бухгалтера. 
		17.12.2012 року, з відповідачем було укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність касира, відповідно до умов якого, касир бере на себе повну відповідальність за збереження довірених йому грошових коштів та зобов`язується: дбайливо ставитись до переданих йому для зберігання грошових коштів, приймати всілякі заходи для запобігання їх нестачі, розкраданню, знищенню, псуванню, втратам; вчасно повідомляти адміністрацію про будь-які обставини, що загрожують збереженню довірених йому цінностей; провадити приймання і видачу грошових коштів за документами, підписаними керівником адміністрації і її головним бухгалтером; брати участь в інвентаризації каси (п. 1 договору).
		Згідно з п. 3 договору визначено, що у разі незабезпечення з вини Касира збереження довірених йому грошових коштів, визначення розміру шкоди, заподіяної адміністрації і її відшкодування провадяться відповідно до вимог чинного в Україні трудового законодавства, зокрема, але не виключно, згідно із ст. 135-3 КЗпП. 
		18.09.2013 року, на відповідача відповідно до наказу № 113 «Про покладання обов`язків» було покладено обов`язки касира, про що вона ознайомилась проставивши свій підпис на зворотній стороні наказу.
		Того ж дня, з відповідачем було укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність касира, відповідно до умов якого відповідач, як касир, бере на себе повну відповідальність за збереження довірених йому грошових коштів та зобов`язується: дбайливо ставитись до переданих йому для зберігання грошових коштів, приймати всілякі заходи для запобігання їх нестачі, розкраданню, знищенню, псуванню, втратам; вчасно повідомляти адміністрацію про будь-які обставини, що загрожують збереженню довірених йому цінностей; провадити приймання і видачу грошових коштів за документами, підписаними керівником адміністрації і її головним бухгалтером; брати участь в інвентаризації каси (п. 1 договору). 
		Також, 18.09.2013 року відповідача було ознайомлено із посадовою інструкцією касира, про що свідчить її підпис про ознайомлення з інструкцією.
		На підставі наказу № 200 від 31.10.2017 року «Про проведення щорічної інвентаризації дебіторської та кредиторської заборгованості в 2017 р.» було проведено повну інвентаризацію розрахунків з покупцями та постачальниками (рах. 361, 631); розрахунків з іншими дебіторами та кредиторами по авансам (рах. 3711); розрахунків з пайщиками (рах. 6854 та 6855), для чого було створено комісію в складі чотирьох чоловік, а саме: голови комісії та членів комісії. Інвентаризацію було проведено в термін з 01.11.2017 року по 31.12.2017 рік.
		З огляду на складений акт інвентаризації розрахунків з дебіторами і кредиторами від 29.12.2017 року та протоколу інвентаризаційної комісії від 16.01.2018 року, було виявлено розбіжності між даними бухгалтерського обліку та документально підтвердженими сумами, зокрема: щодо дебіторської заборгованості, розбіжність, яка складає 145 504,50 грн. та щодо кредиторської заборгованості, розбіжність, яка складає 173 787,87 грн.
		Наведена розбіжність пояснюється тим, що бухгалтером (в.о. касира) ОСОБА_2 було проведено в бухгалтерському обліку залік між фізичними особами орендодавцями, в результаті чого зменшено дебіторську заборгованість на загальну суму 145 504,50 грн. та зменшено кредиторську заборгованість на загальну суму 145 504,50 грн. 
		Проведеною інвентаризацією також було встановлено, що в розмірі зменшеної кредиторської заборгованості (сумах до виплат) включено взаємозалік з особами, які на момент його проведення померли, а саме: ОСОБА_36 на суму взаємозаліку - 21 176,00 грн.; ОСОБА_37 на суму взаємозаліку - 9 000,00 грн.; ОСОБА_38 на суму взаємозаліку - 4 000,00 грн.; ОСОБА_33 на суму взаємозаліку - 6 000,00 грн. 
		Крім того, кредиторська заборгованість була зменшена на суму проведення по бухгалтерському обліку видаткових ордерів з підписами людей, стосовно яких у бухгалтерському обліку було виявлено свідоцтва про смерть, а саме: ОСОБА_33 , дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , видатковий касовий ордер № 61 від 01.08.2017 року на суму 5076,00 грн.; ОСОБА_34 , дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , видатковий касовий ордер № 77 від 27.09.2017 року на суму 17 029,00 грн.; ОСОБА_35 , дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 , видатковий касовий ордер № 14 від 13.01.2017 року на суму 6178,37 грн. 
		За розрахунками суду загальний розмір взаємозаліку по особам, які померли на час проведення взаємозаліку становить - 28 283,37 грн. (згідно протоколу інвентаризаційної комісії - 28 283 грн.). У зв`язку з цим, розмір зменшеної кредиторської заборгованості (173 787,87 грн. - 28 283,37 грн.) складає 145 504,50 грн. 
		Таким чином, за висновками інвентаризації, відповідачем було проведено взаємозалік з фізичними особами - орендодавцями на суму 145 504,50 грн. та зменшено суму кредиторської заборгованості також за рахунок проведеного взаємозаліку із кредиторами (сумою до сплати) в розмірі 145 504,50 грн. 
		Відповідно до наказу № 252 від 29.12.2017 року, у зв`язку із святковими днями та днями відпусток було вирішено перенести розгляд та передачу керівництву матеріалів по результатах інвентаризації дебіторської та кредиторської заборгованості на п`ять робочих днів з 10.01.2018 року до 16.01.2018 року.
		Як вже зазначалось вище, 16.01.2018 року було складено протокол інвентаризаційної комісії на підставі чого, наказом № 1/1 від 23.01.2018 року було призначено службове розслідування встановлених фактів проведення взаємозаліку, шляхом перенесення отриманих авансів з одного орендодавця на іншого.
		Згідно з актом «Про результати проведення службового розслідування» № 1 від 12.02.2018 року було встановлено факт порушення, а саме: відповідачем було проведено в бухгалтерському обліку залік по оренді за земельні ділянки з однієї фізичної особи на іншу. 
		З огляду на встановлені в акті результати службового розслідування, 29.09.2017 року, відповідачем було зроблено наступні операції: 
		- погашено борг орендодавця ОСОБА_28 в сумі 5000,00 грн. за рахунок зменшення розміру орендної плати до виплати ОСОБА_39 . В подальшому виявлено виплату коштів ОСОБА_28 згідно відомості від 24.05.2016 року в сумі 5000,00 грн. з фіктивним підписом;
		- погашено борг орендодавця ОСОБА_8 в сумі 7000,00 грн. за рахунок зменшення розміру орендної плати до виплати ОСОБА_37 , яка виявилася померлою;
		- погашено борг орендодавця ОСОБА_18 в сумі 4000,00 грн. за рахунок зменшення розміру орендної плати до виплати ОСОБА_40 . Згідно заяви ОСОБА_18 кошти в сумі 4000,00 грн. нею не отримані по відомості від 24.05.2016 року;
		- погашено борг орендодавця ОСОБА_21 в сумі 5000,00 грн. за рахунок зменшення розміру орендної плати до виплати ОСОБА_41 . Згідно заяви ОСОБА_21 кошти в сумі 5000,00 грн. нею не отримані по відомості від 24.05.2016 року; 
		- погашено борг орендодавця ОСОБА_12 в сумі 2700,00 грн. за рахунок зменшення розміру орендної плати до виплати ОСОБА_42 . Згідно заяви ОСОБА_12 кошти в сумі 2700,00 грн. нею не отримані по відомості від 24.05.2016 року. 
		- погашено борг орендодавця ОСОБА_20 в сумі 4000,00 грн. за рахунок зменшення розміру орендної плати до виплати ОСОБА_38 . Згідно заяви ОСОБА_20 кошти в сумі 4000,00 грн. не отримував по касовому ордеру від 30.09.2015 року;
		- погашено борг орендодавця ОСОБА_25 в сумі 5000,00 грн. за рахунок зменшення розміру орендної плати до виплати ОСОБА_43 . Згідно заяви ОСОБА_25 кошти в сумі 5000,00 грн. не отримував по касовому ордеру від 24.09.2015 року;
		- погашено борг орендодавця ОСОБА_29 в сумі 5000,00 грн. за рахунок зменшення розміру орендної плати до виплати ОСОБА_19 , а 29.09.2017 року з особового рахунку ОСОБА_44 , далі закрито на борг ОСОБА_45 . Згідно заяви орендодавця ОСОБА_29 заявлено, що кошти в сумі 5000,00 грн. він не отримував по касовому ордеру від 15.08.2016 року.
		Крім того, з акту службового розслідування вбачається, що звіркою рахунків з орендодавцями було виявлено наявність фіктивних підписів в касових ордерах, а саме: 
		- в касовому ордері № 236 від 26.07.2016 року про видачу ОСОБА_46 авансу за пай в 2017 році на суму 26 150,00 грн.;
		- в касовому ордері № 238 від 26.07.2016 року про видачу ОСОБА_26 авансу за пай в 2017 році на суму 26 150,00 грн.;
		- в касовому ордері № 70 від 25.03.2016 року про видачу ОСОБА_14 авансу за пай в на суму 12 000,00 грн.;
		- в касовому ордері № 324 від 24.09.2015 року про видачу ОСОБА_24 авансу за пай в на суму 14 000,00 грн.;
		- в касовому ордері № 232 від 06.07.2016 року про видачу ОСОБА_16 авансу за пай в на суму 4000,00 грн.;
		- в касовому ордері № 161 від 20.04.2016 року про видачу ОСОБА_15 авансу за пай в на суму 7000,00 грн.;
		- в касовому ордері № 74 від 27.09.2017 року про видачу ОСОБА_9 авансу за пай в на суму 15 882,00 грн.;
		- в касовому ордері № 77 від 27.09.2017 року про видачу ОСОБА_10 авансу за пай в на суму 10 482,00 грн.;
		- в касовому ордері № 549 від 24.12.2015 року про видачу ОСОБА_11 авансу за пай в на суму 3345,00 грн.;
		- в касовому ордері № 74 від 27.09.2017 року про видачу ОСОБА_13 авансу за пай в на суму 31 765,00 грн.;
		- в касовому ордері № 137 від 27.09.2017 року про видачу ОСОБА_47 авансу за пай в на суму 10 000,00 грн.;
		- в касовому ордері № 296 від 31.08.2015 року про видачу ОСОБА_31 авансу за пай в на суму 10 000,00 грн.;
		- в платіжній відомості від 24.05.2016 року про видачу ОСОБА_11 грошових коштів в сумі 10 000,00 грн.;
		- в касовому ордері № 245 від 26.07.2016 року про видачу ОСОБА_22 грошових коштів в сумі 3000,00 грн.;
		- в касовому ордері № 244 від 26.07.2016 року про видачу ОСОБА_23 авансу за пай в 2016 році на суму в сумі 3000,00 грн.
		Також, в п. 3 акту зазначено, що службовим розслідуванням виявлено орендодавців, які померли станом на дату проведення касових ордерів:
		ОСОБА_9. - касовий ордер № 77 від 27.09.2017 року на суму 17 029,00 грн.;
		-ОСОБА_33 - касовий ордер № 61 від 01.08.2017 року на суму 5076,00 грн.;
		-ОСОБА_35 - касовий ордер № 14 від 13.01.2017 року на суму 6178,37 грн.
		З остаточного висновку службової перевірки, було виявлено, що відповідач свідомо проводила коригування заборгованості між фізичними особами - орендодавцями з метою привласнення грошових коштів. Загальна сума привласнених коштів склала - 232 757,37 грн.
		Як вбачається із заяви від 16.01.2018 року, відповідач визнала факт отримання з каси підприємства грошових коштів в сумі 209 777,00 грн., які зобов`язувалась повернути. 
		За встановленими обставинами, матеріали службового розслідування були передані до правоохоронних органів, у зв`язку з чим 01.03.2018 року було порушено кримінальне провадження за ч. 1 ст. 191 КК України, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань. 
		Як повідомили сторони під час судового розгляду справи по суті, кримінальне провадження за ознеаками кримінального правопорушення , передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України в подальшому було закрито. 
		В ході судового розгляду справи по суті, були допитані свідки ОСОБА_23 , ОСОБА_22 , ОСОБА_11 , ОСОБА_49 , які повідомили суд, що грошові кошти від відповідача не отримували. Як повідомили свідки ОСОБА_23 та ОСОБА_22 , ніяких видаткових касових ордерів про отримання грошових коштів вони не підписували, грошові кошти за оренду земельного паю їм привозили до дому представники ПП «Агротех». Про те, що вони не отримували грошові кошти в касі вони повідомили представників підприємства.
		Допитана судом свідок ОСОБА_11 повідомила суд, що не пам`ятає чи видавала їй грошові кошти відповідач, проте зазначила, що останні три чи чотири роки отримує грошові кошти на платіжну картку. 
		Свідок ОСОБА_49 повідомив суд, що у відповідача брав грошові кошти в розмірі 10 000,00 грн. В 2016 році грошові кошти від неї не отримував.
		Аналізуючи наведені обставини, суд враховує наступне.
		За змістом частини першої статті 3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулює законодавство про працю.
		Працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків (стаття 130 КЗпП України).
		Статтею 134 КЗпП України передбачено повну матеріальну відповідальність працівників, та вказано, що працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі організації, зокрема у випадках коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому на зберігання або для інших цілей. 
		У правовому висновку Верховного Суду України від 25.04.2012р. у справі №6-16цс12 зазначено, що договори про повну матеріальну відповідальність з працівниками, чиї посади (виконувана робота) в переліку посад і робіт, які заміщаються або виконуються робітниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, які були передані їм для збереження, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва, не вказані, юридичної сили не мають і не можуть бути підставою для матеріальної відповідальності у повному розмірі заподіяної з їх вини шкоди.
		У листі Вищого спеціалізованого суду України «Про практику застосування судами при розгляді справ окремих норм трудового права» від 27.09.2012 №10-1389/0/4-12 зазначено, що, розглядаючи справи про матеріальну відповідальність на підставі письмового договору, укладеного працівником з підприємством, установою, організацією, про взяття на себе повної матеріальної відповідальності, за незабезпечення цілісності майна та інших цінностей (недостача, зіпсування), переданих йому для зберігання або інших цілей (п.1 ч. 1 ст.134 КЗпП), суд зобов`язаний перевірити, чи належить працівник до категорії працівників, з якими згідно зі ст.135 КЗпП може бути укладено такий договір, та чи був він укладений. За відсутності цих умов на працівника за заподіяну ним шкоду може бути покладено лише обмежену матеріальну відповідальність, якщо згідно із чинним законодавством працівник з інших підстав не несе матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди.
		Письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв`язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
		В абзаці 17 пункту 8 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України № 12 від 11.12.2015 року, вказано на те, що судам при розгляді справ про матеріальну відповідальність на підставі письмового договору, укладеного працівником з підприємством, установою, організацією про взяття на себе повної матеріальної відповідальності, потрібно перевіряти відповідність посади відповідача, працівника, Переліку посад і робіт, які заміщаються або виконуються робітниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, які були передані їм для збереження, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва.
		Таким чином, договори про повну матеріальну відповідальність можна укладати в письмовій формі тільки з працівниками визначених категорій у відповідному переліку.
		Згідно з правилом статті 135-3 КЗпП України розмір шкоди визначається за фактичними втратами, на підставі бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості матеріальних цінностей за вирахуванням зносу.
		Шкоду підприємству, установі, організації може бути заподіяно, зокрема, нестачею товарно-матеріальних цінностей. Встановлення факту нестачі є наслідком проведення інвентаризації, а її результати мають підтверджуватись належними доказами. 
		Порядок проведення інвентаризації на підприємстві та оформлення її результатів регламентується Положенням про інвентаризацію активів та зобов`язань, затверджених наказом Міністерства Фінансів України від 02.09.2014 року № 879 (далі Положення № 879).
		Так, інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства, в ході якої забезпечується установлення нестачі активів шляхом зіставлення фактичної їх наявності з даними бухгалтерського обліку (п. 5 р. 1 Положення №879).
		Періодичність та строки проведення інвентаризації у звітному році затверджуються розпорядчим документом керівника підприємства (п. 3 р. ІІ Положення № 879).
		Для проведення інвентаризації на підприємстві створюється інвентаризаційна комісія. У тих випадках, коли бухгалтерський облік ведеться безпосередньо керівником підприємства, інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства самостійно (п. 1 р. ІІ Положення №879).
		Пунктом 7 р. ІІІ Положення № 879 передбачено проведення інвентаризації дебіторської та кредиторської заборгованостей.
		Так, інвентаризація дебіторської та кредиторської заборгованостей полягає у звірці документів і записів у реєстрах обліку і перевірці обґрунтованості сум, відображених на відповідних рахунках, та оформлюється актом інвентаризації. При інвентаризації усім дебіторам підприємства-кредитори повинні передати виписки з аналітичних рахунків про їх заборгованість, які пред`являються інвентаризаційній комісії (робочій інвентаризаційній комісії) для підтвердження реальності заборгованості. Підприємства-дебітори мають підтвердити заборгованість або заявити свої заперечення. В окремих випадках, коли до кінця звітного періоду розбіжності не усунені або залишились нез`ясованими, розрахунки з дебіторами і кредиторами відображаються кожною стороною в сумах, що випливають із записів у бухгалтерському обліку і визнаються нею правильними. Дебіторська і кредиторська заборгованості перевіряються щодо дотримання строку позовної давності, обґрунтованості сум, які обліковуються на рахунках обліку розрахунків з покупцями, замовниками, постачальниками, підрядниками, одержаних і виданих векселів, одержаних позикових коштів, наданих кредитів (позик), з підзвітними особами, депонентами, іншими дебіторами і кредиторами. 
		Підпунктом 7.4 р. ІІІ Положення № 879 встановлено, що під час інвентаризації розрахунків шляхом документальної перевірки установлюються: 
		правильність розрахунків із банками, контролюючими органами, іншими підприємствами, а також зі структурними підрозділами підприємства, виділеними на окремі баланси;
		заборгованість підзвітних осіб, а також правильність і обґрунтованість сум заборгованості за нестачами і крадіжками. Інвентаризація заборгованості за нестачами і втратами від псування цінностей полягає у перевірці причин, через які затримується розгляд матеріалів щодо виявленої нестачі та віднесення її на винних осіб або списання у встановленому порядку;
		правильність і обґрунтованість сум дебіторської, кредиторської і депонентської заборгованостей, у тому числі суми кредиторської і депонентської заборгованостей, щодо яких строк позовної давності минув;
		реальність заборгованості працівникам з оплати праці та громадянам (безпосередньо або через роботодавців) за соціальними виплатами, визначеними законодавством, а також із безготівкових розрахунків за цими виплатами.
		В акті інвентаризації вказуються найменування проінвентаризованих субрахунків і суми виявленої неузгодженої дебіторської і кредиторської заборгованостей, безнадійних боргів та кредиторської і дебіторської заборгованостей, щодо яких строк позовної давності минув (п.п. 7.5 р. ІІІ Положення № 879).
		Після закінчення інвентаризації складається протокол, в якому відображаються висновки щодо виявлених розбіжностей між фактичною наявністю активів і даними бухгалтерського обліку, які наводяться в звіряльних відомостях, та пропозиції щодо їх врегулювання. відображаються інвентаризаційною комісією у протоколі, що складається після закінчення інвентаризації і передається на розгляд та затвердження керівнику підприємства. У протоколі наводяться: причини нестач, втрат, лишків, а також пропозиції щодо заліку внаслідок пересортиці, списання нестач в межах норм природного убутку, а також понаднормових нестач і втрат від псування цінностей із зазначенням причин та вжитих заходів щодо запобігання таким втратам і нестачам. Підприємства можуть додавати до протоколів іншу інформацію, що є суттєвою для прийняття рішень щодо визнання і оцінки активів і зобов`язань та розкриття відповідної інформації у фінансовій звітності. Протокол затверджується керівником підприємства протягом 5 робочих днів після завершення інвентаризації. Розмір збитків від розкрадання, нестач, знищення (псування) матеріальних цінностей визначається відповідно до законодавства. (п.п. 1,2,6 розділу ІV Положення №879).
		Відповідно до пункту 3 постанови № 14 Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1992 року «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», для вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню, суду необхідно з`ясовувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов`язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника.
		Згідно абзацу 2 пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1992 року №14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» судам роз`яснено, що під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов`язків, грошові виплати.
		Шкода повинна бути такою, що реально настала для підприємства. За наявності шкоди для настання матеріальної відповідальності необхідні ще три умови: протиправна поведінка працівника, причинний зв`язок між протиправною поведінкою працівника і результатом у вигляді шкоди, що настала, та вина працівника. 
		Протиправними вважаються такі дії чи бездіяльність працівника, які становлять порушення норм поведінки, встановлені законодавством, правилами внутрішнього трудового розпорядку, посадовими інструкціями, наказами і розпорядженнями власника або уповноваженого ним органу.
		Протиправна поведінка може бути виражена як дія, що заборонена законом, або як бездіяльність, коли працівник був зобов`язаний вчинити певні дії в силу своїх трудових обов`язків, але не вчинив їх. Тобто, протиправна поведінка працівника може проявлятися у формі протиправної дії чи протиправної бездіяльності.
		Між діями (бездіяльністю) працівника і наслідками, що настали, у вигляді прямої дійсної шкоди, повинен бути причинний зв`язок, який є другою умовою покладення на працівника матеріальної відповідальності. За відсутності причинного зв`язку між протиправними діями (протиправною бездіяльністю) і наслідками, що настали, працівник не може бути притягнутий до матеріальної відповідальності.        
		Вина працівника це його психічне ставлення до вчинюваної дії чи бездіяльності та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності.
		Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 77 ЦПК України).
		З огляду на ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти до висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ст. 89 ЦПК України).
		Аналізуючи досліджені судом матеріали цивільної справи та з урахуванням наведених вище правових норм, суд приходить до наступного висновку.
		Як встановлено судом, в підтвердження позовних вимог позивачем було надано результати проведеної інвентаризації та службового розслідування, яким було встановлено наявність розбіжностей в бухгалтерському обліку за рахунок умисних дій відповідача ОСОБА_2 . 
		З огляду на досліджені докази, судом встановлено, що значна частина письмових заяв та повідомлень орендодавців щодо не виплати їм орендної плати адресована ТОВ «Ватутіна», тобто підприємству, з яким відповідні договори оренди землі не укладались та розрахунки не проводились. Натомість, суд не знаходить підстав для врахування обставин, вказаних у таких заявах (повідомленнях), оскільки за результатами судового розгляду справи не було встановлено їх зв`язок до предмету доказування у даній цивільній справі. Суду не було доведено, що вказані заяви стосувались розрахунків безпосередньо за укладеними договорами між орендодавцями та ПП «Агротех». 
		Так само, суд вважає відхилити повідомлення орендодавців записане на копіях видаткових касових ордерів щодо неотримання ними грошових коштів, оскільки дослідженні судом оригінали вказаних касових ордерів не містять такої інформації, а із зроблених дописок на відповідних копіях касових ордерів не можливо встановити особу, яка написала сам текст.
		Також, суд відхиляє доводи відповідача про те, що справжність підпису ОСОБА_2 у видаткових касових ордерах не доведено, позаяк кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається в обґрунтування своїх, зокрема заперечень. В ході судового розгляду судом вживалися заходи щодо перевірки наведених обставин відповідачем, проте відповідну почеркознавчу експертизу призначити можливості суд не мав через дії відповідача, які суд вважає відповідним ухиленням від експертизи. 
		За наведених обставин, суд відхиляє як докази копії видаткових касових ордерів в частині дописок щодо неотримання грошових коштів та заяви (повідомлення) орендодавців ТОВ «Ватутіна» про не отримання грошових коштів. Також суд відхиляє доводи відповідача щодо несправності її підпису під касовими ордерами. 
		Враховуючи встановлені обставини, з урахуванням сукупності інших доказів у справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача слід задовольнити частково. 
		Так, судом фактично встановлено, що відповідач ОСОБА_2 працювала в період з 17.12.2012 року по 19.02.2018 року в ПП «Агротех». З моменту прийняття на роботу, відповідач працювала на посаді обліковця, а з 05.04.2013 року її було переведено на посаду бухгалтера - касира. З відповідачем було укладено договір про повну матеріальну відповідальність касира від 18.09.2013 року та ознайомлено з посадовою інструкцією касира, що підтверджується підписами адміністрації підприємства та відповідача.
		Перебуваючи на посаді касира, відповідач була уповноважена отримувати грошові кошти, вести касову книгу, звіряти фактичну наявність грошових сум, складати касову звітність та проводити розрахунки з організаціями та фізичними особами при оплаті робіт і послуг підприємства, що підтверджується посадовою інструкцією.
		В період з 2015 року по 2017 роки, відповідач перебуваючи на посаді бухгалтера - касира отримувала грошові кошти, в тому числі для здійснення розрахунків з пайовиками. 
		За результатами 2017 року, підприємством було вирішено провести інвентаризацію розрахунків з дебіторами і кредиторами, результати якої виявили розбіжність між даними бухгалтерського обліку та документально підтвердженими сумами дебіторської та кредиторської заборгованості підприємства.
		За наслідками проведеної інвентаризації, на підприємстві було проведено службове розслідування та складений відповідний акт, де встановлено вину відповідача ОСОБА_2 в свідомому проведенні коригування заборгованості між фізичними особами - орендодавцями покриваючи тим самим дії з привласнення грошових коштів підприємства. 
		Відповідно до встановлених службовою перевіркою обставин, розмір матеріальної шкоди завданої підприємству склав 232 757,37 грн., який було спричинено ОСОБА_2 шляхом маніпулювання бухгалтерськими проводками.
		Так, судом встановлено, що на підставі касових ордерів та записів в касовій книзі, відповідачем було проведено видачу готівкових коштів в рахунок сплати орендної плати орендодавцям, які їх фактично не отримували, що детально відображено в акті службового розслідування, а також особам, які на момент їх виплат померли. 
		Виплата орендодавцям грошових коштів проводилась шляхом коригування заборгованості між фізичними особами, шляхом закриття кредиторської та дебіторської заборгованостей з відображенням операцій з взаємозаліку не підтвердженого документами. 
		Наведені обставини жодним чином не були спростовані стороною відповідача. 
		За таких обставин, суд приходить до висновку щодо обґрунтованості позовних вимог позивача.
		В той же час, суд за результатами судового розгляду справи не переконався в обґрунтованості розміру заявлених позовних вимог.
		Як вбачається з позовної заяви, позивач просить суд стягнути з відповідача матеріальну шкоду за проведеними операціями по розрахункам із громадянами ОСОБА_3 в розмірі 2000,00 грн., ОСОБА_4 в розмірі 2000,00 грн., ОСОБА_50 в розмірі 2000,00 грн., ОСОБА_6 в розмірі 2000,00 грн., ОСОБА_7 в розмірі 6000,00 грн., ОСОБА_27 в розмірах 15000,00 грн., 10976,53 грн. та 3000,00 грн., а також ОСОБА_32 в розмірі 3000,00 грн. та ОСОБА_8 в розмірі 5000,00 грн., а всього на загальну суму матеріальної шкоди в розмірі 50976,53 грн. 
		В той же час, про не виплату вказаним особам орендної плати та проведення будь-яких маніпуляцій з бухгалтерськими документами відповідачем суду не доведено.
		Той факт, що вказані особи повідомляли саме ТОВ «Ватутіна», а не позивача про неотримання коштів не є доказом у даній справі. Крім того, акт за результатами службового розслідування було складено 12 лютого 2018 року, і саме службовим розслідуванням та інвентаризацією дебіторської та кредиторської заборгованості від 16.01.2018 року позивач зміг встановити наявність розбіжностей в бухгалтерському обліку, а тому заяви ОСОБА_6 від 02.03.2018 року, ОСОБА_7 від 22.03.2018 року, які не були предметом проведених інвентаризацій та службового розслідування не можуть бути взяті судом до уваги.
		Також, суд відхиляє посилання представника позивача на норму статті 1166 ЦК України, оскільки у чинному законодавстві поряд із поняттям матеріальної відповідальності визначена категорія цивільно-майнової відповідальності, які за правовою природою істотно відрізняються. Матеріальна відповідальність є інститутом трудового права. Умови, обсяг та порядок її застосування закріплено КЗпП України. Майнова відповідальність є цивільно-правовою категорією. Правове забезпечення заходів майнової відповідальності здійснює ЦК України, тому вона не поширюється на трудові правовідносини. 
		Крім того, з позовної заяви вбачається, що здійснений позивачем розрахунок суми заявленого в позові матеріального збитку складає 279 725,00 грн., а не 289 725,00 грн., як було розраховано позивачем.
		Враховуючи все наведене вище, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 , який діє в інтересах ПП «Агротех» до ОСОБА_2 підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми матеріальної шкоди в розмірі 228 749,00 грн. (279725,00-50976,53).
		Задовольняючи позовні вимоги в частині 78,95% від заявлених позовних вимог, суд керуючись статтею 141 ЦПК України, приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 3431,23 грн.
		Керуючись ст. 12,13,77-82,89,141,263-265 ЦПК України, ст.ст. 30, 132, 134, 135, 135-1, 136 КЗпП України, суд -
		Ухвалив:
		 
		Позовні вимоги ОСОБА_1 , подану в інтересах Приватного підприємства «Агротех» до ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов`язків задовольнити частково.
		Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Приватного підприємства «Агротех» (Миколаївська область, Казанківський район, смт. Казанка, вул. Гагаріна, 86, ЄДРПОУ 32287919) матеріальну шкоду в розмірі 228 749,00 грн. (двісті двадцять вісім тисяч сімсот сорок дев`ять гривень 00 коп.).
		Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Приватного підприємства «Агротех» (Миколаївська область, Казанківський район, смт. Казанка, вул. Гагаріна, 86, ЄДРПОУ 32287919) судовий збір в розмірі 3 431,23 грн.(три тисячі чотириста тридцять одна гривень 23 коп.).
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		На рішення може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
		Повний текст рішення складено та підписано суддею 06.11.2019 року.
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя Казанківського районного суду
		Миколаївської області                                         О.О.Томашевський

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...