Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 336/4529/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про захист немайнових прав фізичних осіб; Спори про захист честі, гідності та ділової репутації.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 07.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 07.11.2019.
Дата набрання законної сили: 30.10.2019
Номер судового провадження: 61-7555ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем  України 
		 
		30 жовтня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 336/4529/17-ц 
		 
		провадження № 61-7555 св 19 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		 
		головуючого - Луспеника Д. Д.,
		суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Кривцової Г. В., 
		Лідовця Р. А., 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ;
		відповідач - ОСОБА_2 ;
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя у складі судді Дмитрюк О. В. від 11 червня 2018 року 
		та постанову Запорізького апеляційного суду у складі колегії суддів: 
		Крилової О. В., Кухаря С. В., Полякова О. З., від 19 березня 2019 року, 
		ВСТАНОВИВ:
		1.     Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		У серпні 2017 року  ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до 
		ОСОБА_2 про захист честі, гідності і ділової репутації, визнання інформації недостовірною та відшкодування моральної шкоди. 
		Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року депутатом Запорізької обласної ради ОСОБА_2 на пленарному засіданні тринадцятої позачергової сесії Запорізької обласної ради сьомого скликання, яке транслювалось на офіційному веб-порталі (www.rada.zp.ua), у присутності депутатів Запорізької обласної ради, представників засобів масової інформації та громадськості була поширена стосовно нього, керуючого справами виконавчого апарату Запорізької обласної ради, недостовірна інформація, 
		а саме було сказано наступне: «…Що ми бачимо, пан ОСОБА_1 та пан ОСОБА_3 , це помічники народного депутата ОСОБА_4 старшого. Ви думаєте, вони працюють на громаду, чи вони заробітну плату отримують лише тут, чи вони на 2 тисячі працюють? Ні, їм ОСОБА_5 платить заробітну плату…».
		Позивач вважав, що це висловлювання відповідача є твердженням фактичних даних, є недостовірною інформацією та принижує його честь, гідність і ділову репутацію. Поширена інформація вказує на те, що на його професійну діяльність нібито ззовні впливають, тобто за свою діяльність на посаді керуючого справами виконавчого апарату Запорізької обласної ради він нібито отримує грошові кошти від ОСОБА_4 . Зазначена інформація є негативною і має ознаки наклепу, принижує соціальну оцінку його громадської та професійної діяльності, порушує його конституційне право на повагу до честі та ділової репутації. ОСОБА_2 фактично звинуватив його у вчиненні корупційного діяння, що створює негативне враження і відношення до нього як до непрофесіонала, створює негативну соціальну оцінку в очах оточуючих, керівництва, підлеглих, а також дискредитується набута ним позитивна суспільна оцінка ділових і професійних якостей при виконанні трудових, службових, громадських та інших обов`язків.
		Вказував, що відповідач є публічною особою, депутатом Запорізької обласної ради, керівником депутатської фракції політичної партії «Українське об`єднання патріотів - УКРОП», тому поширена ним на пленарному засіданні сесії ради, яке транслювалось на офіційному веб-порталі, негативна та недостовірна інформація набула широкого розголосу, є вагомою для багатьох депутатів обласної ради, співробітників виконавчого апарату обласної ради, громадськості і тим самим суттєво принижує його честь та ділову репутацію серед широкого кола осіб. Зазначене є підставою для стягнення 
		з ОСОБА_2 на його користь 100 тис. грн у відшкодування завданої моральної шкоди.
		Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд: визнати недостовірною та такою, що принижує честь і гідність та порушує право на недоторканість ділової репутації його, керуючого справами виконавчого апарату Запорізької обласної ради, інформацію, поширену ОСОБА_2 , депутатом Запорізької обласної ради, на засіданні тринадцятої позачергової сесії Запорізької обласної ради сьомого скликання, яка відбулась ІНФОРМАЦІЯ_1 року, про те, що «…Що ми бачимо, пан ОСОБА_1 та пан ОСОБА_3 , це помічники народного депутата ОСОБА_4 старшого. Ви думаєте, вони працюють на громаду, чи вони заробітну плату отримують лише тут, чи вони на 2 тисячі працюють? Ні, їм ОСОБА_5 платить заробітну плату...»; зобов`язати ОСОБА_2 , депутата Запорізької обласної ради, спростувати відомості, поширені ним 
		на вказаній сесії обласної ради, шляхом прилюдного зазначення про те, 
		що інформація, поширена ОСОБА_2 , а саме про отримання 
		ОСОБА_1 , керуючим справами виконавчого апарату Запорізької обласної ради, заробітної плати «від ОСОБА_4 », є недостовірною; стягнути 
		з ОСОБА_2 на його користь 100 тис. грн моральної шкоди.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції  
		Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 червня 
		2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. 
		Визнано недостовірною та такою, що порочить честь, гідність і ділову репутацію ОСОБА_1 , керуючого справами виконавчого апарату Запорізької обласної ради, інформацію, поширену ОСОБА_2 , депутатом Запорізької обласної ради, на засіданні тринадцятої позачергової сесії Запорізької обласної ради сьомого скликання, яка відбулась 27 липня 
		2017 року, про те, що «….їм ( ОСОБА_6 ) ОСОБА_5 платить заробітну плату….».
		Зобов`язано ОСОБА_2 , депутата Запорізької обласної ради, спростувати відомості, поширені ним на пленарному засіданні тринадцятої позачергової сесії Запорізької обласної ради сьомого скликання, яка відбулась ІНФОРМАЦІЯ_1 року, шляхом прилюдного зазначення на відповідній сесії Запорізької обласної ради про те, що інформація, поширена ОСОБА_2 , про отримання ОСОБА_1 , керуючим справами виконавчого апарату Запорізької обласної ради, заробітної плати «від ОСОБА_4 », є недостовірною. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що поширена ОСОБА_2  інформація в частині того, що позивачу « ОСОБА_5 платить заробітну плату» 
		є недостовірною і такою, що порушує ділову репутацію позивача, оскільки 
		вона є фактичним твердженням, так як у ній не оцінюються дії позивача, а категорично зазначаються фактичні дані певних обставин, що нібито мають відношення до позивача. Поширенням цієї інформації було порушено особисті немайнові права позивача, оскільки у ній містяться відомості щодо 
		обставин, які не відповідають дійсності, що є підставою для задоволення вимог в частині визнання цієї інформації недостовірною та зобов`язання її спростувати. Разом з тим, позивачем не доведено факту заподіяння йому моральної шкоди, а саме втрат немайнового характеру.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		Постановою Запорізького апеляційного суду від 19 березня 2019 року апеляційну скаргу  ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 червня 2018 року залишено без змін. 
		Погоджуючись із висновком районного суду, апеляційний суд також зазначив, що поширена відповідачем інформація не є оціночним судженням, так як містить стверджувальний характер, а тому може бути перевірена, підтверджена або спростована. Відповідач є публічною особою і його висловлювання сприймаються широким колом осіб як достовірні фактичні дані, вони не є критикою чи оціночними судженнями, відверто образливі, підривають репутацію й авторитет позивача перед громадськістю. Висловлювання про отримання додаткової заробітної плати з інших джерел особою, яка займає певну посаду, зокрема керуючого справами виконавчого апарату Запорізької обласної ради та контекст, у якому це було висловлено, вочевидь є негативною інформацією, яка впливає на дотримання прав на повагу до честі, гідності та ділової репутації позивача.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		У касаційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову  ОСОБА_1 відмовити. 
		ОСОБА_1 судові рішення не оскаржив.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		Ухвалою Верховного Суду від 16 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Шевченківського районного суду м. Запоріжжя.
		У травні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року заяву ОСОБА_2 про виправлення допущеної у судовому рішенні описки задоволено. Виправлено допущену в ухвалі Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 16 травня 2019 року описку, а саме доповнено резолютивну частину судового рішення абзацом наступного змісту: « Клопотання ОСОБА_2 про зупинення виконання судового рішення задовольнити. Зупинити виконання рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 червня 
		2018 року до закінчення його перегляду у касаційному порядку».
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2019 року справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності і ділової репутації, визнання інформації недостовірною та відшкодування моральної шкоди призначено до судового розгляду. 
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		Касаційна скарга  ОСОБА_2 мотивована тим, що суди попередніх 
		інстанцій дійшли помилкового висновку про задоволення позову, оскільки 
		не врахували, що сторони у справі є публічними особами, політичними та громадськими діячами, а тому на них поширюється Декларація про 
		свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи (далі - Декларація), а також рекомендацій, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя. У зв`язку з цим межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати. Суди не врахували, що відомості, поширені відносно  ОСОБА_1 , узгоджуються з допустимістю критики публічних осіб, вони є оціночними, тобто такими, які неможливо достовірно підтвердити або спростувати. Такі твердження є лише особистою думкою відповідача, а, отже, відповідач не може бути притягнутий до відповідальності за свої думки. Заявник посилається на положення статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та відповідну прецедентну практику Європейського суду з прав людини. 
		Відзив на касаційну скаргу не надходив.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		ІНФОРМАЦІЯ_1 року депутатом Запорізької обласної ради ОСОБА_2 на пленарному засіданні тринадцятої позачергової сесії Запорізької обласної ради сьомого скликання, яке транслювалось на офіційному веб-порталі (www.rada.zp.ua), у присутності депутатів Запорізької обласної ради, представників засобів масової інформації та громадськості була поширена стосовно ОСОБА_1 , керуючого справами виконавчого апарату Запорізької обласної ради, інформація, а саме було сказано наступне: «…Що ми бачимо, пан ОСОБА_1 та пан ОСОБА_3 , це помічники народного депутата ОСОБА_4 старшого. Ви думаєте, вони працюють на громаду, чи вони заробітну плату отримують лише тут, чи вони на 2 тисячі працюють? Ні, їм ОСОБА_5 платить заробітну плату…».
		Поширення вищевказаної інформації підтверджено належними та допустимими доказами, сторонами не заперечується. 
		2. Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Касаційна скарга  ОСОБА_2  підлягає задоволенню. 
		 
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають. 
		Відповідно до статті 34 Конституції України, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
		Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		Кожен має право на свободу вираження поглядів в розумінні статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. 
		Згідно з частиною першою статті 302 ЦК України фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію. 
		Пленум Верховного Суду України в пунктах 1, 19 постанови від 27 лютого 
		2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз`яснив судам, що беручи до уваги положення статей 32, 34 Конституції України, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів 
		та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку. 
		Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. 
		Відповідно до частини першої статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.
		Частиною другою вказаної статті Закону визначено, що оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
		Таким чином, згідно зі статтею 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності 
		(на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. 
		Суду слід уважно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна. Що ж стосується оціночних суджень, цю вимогу неможливо виконати, і вона є порушенням самої свободи поглядів, яка є основною складовою права, гарантованого статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лінгенс проти Австрії»).
		Відповідно до частини першої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
		Пленум Верховного Суду України у пункті 15 постанови від 27 лютого 
		2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз`яснив судам, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
		Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. 
		Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		Судом встановлено, що сторони у справі є публічними особами, оскільки ОСОБА_1  займає посаду керуючого справами виконавчого апарату Запорізької обласної ради, а  ОСОБА_2 є депутатом Запорізької обласної ради (на час розгляду справи). 
		Відповідно до пункту 3 Рішення Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 року № 8рп/2003 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_7 про офіційне тлумачення положення частини першої статті 7 Цивільного кодексу Української РСР (справа про поширення відомостей), проблеми, пов`язані з особливостями реалізації права громадян на свободу вираження поглядів і критику стосовно дій (бездіяльності) посадових та службових осіб, неодноразово були предметом розгляду Європейського суду з прав людини. Застосовуючи положення статті 10 Конвенції про захист прав людини та основних свобод в рішеннях у справах «Нікула проти Фінляндії», «Яновський проти Польщі» та інших, Суд підкреслює, що межі допустимої інформації щодо посадових та службових осіб можуть бути ширшими порівняно з межами такої ж інформації щодо звичайних громадян.
		Свобода дотримуватися своїх поглядів є основною передумовою інших свобод, гарантованих статтею 10 Європейської конвенції з прав людини, і вона користується майже абсолютним захистом у тому сенсі, що можливі обмеження, закладені в пункті 2 цієї статті. Крім того, поряд з інформацією чи даними, що підлягають перевірці, стаття 10 захищає і погляди, критичні зауваження або припущення, правдивість яких не може бути піддана перевірці на правдивість. Оціночні судження також користуються захистом - це передумова плюралізму поглядів.
		Згідно з частиною четвертою статті 30 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» депутат місцевої ради не несе відповідальності за виступи на засіданнях ради та її органів, за винятком відповідальності за образу чи наклеп.
		Проте, у порушення наведених норм матеріального права та прецедентної практики Європейського суду з прав людини суди належним чином не дослідили та не розрізнили фактичні твердження і оціночні судження. При цьому суди без будь-якого фактичного й правового мотивування послалися лише на те, що поширена  ОСОБА_2 інформація про позивача не 
		є оціночним судженням, а є твердженням про факт. Отже, висновки судів ґрунтуються на припущеннях, що є порушенням вимог частини шостої 
		статті 81 ЦПК України.
		Крім того, суди не врахували, що поширена  ОСОБА_2 інформація, яка містила оціночні судження, стосувалися політичної, публічної особи, рівень критики якої є значно ширшим.
		Так, у абзаці 3, 4 пункту 21 постанови Пленуму Верховного Суду України 
		від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз`яснено, що у статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості 
		та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами. 
		У зв`язку з цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати. 
		Колегія суддів зазначає, що суди ухвалили помилкові судові рішення, оскільки, незважаючи на фрагментарне посилання на наведену вище постанову Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1, не звернули уваги на пункт 2 цієї постанови, в якому судам роз`яснено, що враховуючи положення статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України 
		від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права, а також враховувати роз`яснення постанови Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя». 
		Так, у судових рішеннях взагалі не застосовується стаття 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також прецедентна практика Європейського суду з прав людини. 
		Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
		Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		Щодо судових витрат
		Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. 
		У зв`язку з цим з  ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню 1 280 грн на відшкодування судового збору, сплаченого ним за подання касаційної скарги.
		Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд 
		у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
		Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 червня 
		2018 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 19 березня 
		2019 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності і ділової репутації, визнання інформації недостовірною скасувати.
		У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності і ділової репутації, визнання інформації недостовірною відмовити. 
		Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 280 грн (одну тисячу двісті вісімдесят гривень) на відшкодування судового збору, сплаченого ним за подання касаційної скарги.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                    Д. Д. Луспеник
		 
		Судді:                                                                                               І. А. Воробйова 
		 
		                                                                                                            Б. І. Гулько
		 
		                                                                                                            Г. В. Кривцова 
		 
		                                                                                                            Р. А. Лідовець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...