Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/10584/17 : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); У порядку процесуального законодавства; В порядку ЦПК України.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 07.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 07.11.2019.
Дата набрання законної сили: 23.10.2019
Номер судового провадження: 61-47620ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		23 жовтня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 640/10584/17
		провадження № 61-47620св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:  
		головуючого - Висоцької В. С.,
		суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Штелик С. П. (суддя-доповідач)
		 
		розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Міасин» на рішення Київського районного суду м. Харкова від 06 квітня 2018 року у складі судді Нев`ядомського Д. В. та постанову Харківського апеляційного суду                               від 21 листопада 2018 року у складі суддів: Овсяннікової А. І., Коваленко І. П., Сащенко І. С.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Факторинг Про», товариство з обмеженою відповідальністю «Міасин»,
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Факторинг Про» (далі - ТОВ «ФК «Факторинг Про»), товариства з обмеженою відповідальністю «Міасин» (далі - ТОВ «Міасин») про визнання недійсним одностороннього правочину та витребування майна з чужого незаконного володіння.
		В обґрунтування позову зазначав, що на забезпечення виконання зобов`язань за договором № 527 про надання споживчого кредиту у формі кредитної лінії від 27 грудня 2007 року, укладеного між ним та АК банк «Золоті ворота»,                     28 грудня 2007 року між ним та банком укладено іпотечний договір № 07-347, відповідно до умов якого ним передано в іпотеку нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-:-9, загальною площею 135,8 кв. м;                    2-го поверху № 4-1-:4-16, 3-го поверху № 5-1-:-5-18, XVII, XVIII загальною площею 498,6 кв. м, в літ. «А-3», розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить йому на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 27 грудня 2007 року. Відповідно до договору про відступлення прав вимоги 29 грудня 2014 року право вимоги за вказаним іпотечним договором від ПАТ «Банк «Золоті ворота» перейшло до ПАТ «Комерційний банк «Стандарт». 
		22 січня 2015 року між ПАТ «Комерційний банк «Стандарт»та ТОВ «ФК «Факторинг Про» укладено договір про надання фінансових послуг факторингу № 01/22.01.2015 та договір відступлення прав за цим іпотечним договором, згідно яких ТОВ «ФК «Факторинг Про» став новим кредитором за договором № 527 про надання споживчого кредиту. 24 червня 2017 року ТОВ «ФК «Факторинг Про»набуло право власності на іпотечне майно та у подальшому - 30 червня 2017 року здійснило його продаж ТОВ «Міасин».
		Вказані правочини не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки, у Київському районному суді м. Харкова розглядається цивільна справа № 640/19631/15-ц за позовом ТОВ «Фінансова компанія «ТОВ «ФК «Факторинг Про» до нього про звернення стягнення на предмет іпотеки на ці нежитлові приміщення, тобто ТОВ «ФК «Факторинг Про»обрало спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки у судовому порядку. Рішення уцій справі не ухвалено, жодних заяв про відмову від позову не надходило. При цьому жодним нормативно-правовим актом не передбачено одночасного застосування декількох способів звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме:позасудового та судового. Проте у цей же час ТОВ «ФК «Факторинг Про» в односторонньому порядку оформило на себе право власності на майно, що є предметом іпотечного договору та здійснило його відчуження ТОВ «Міасин».
		Оскаржувані правочини укладені відповідачами в період діючого арешту на нежитлові приміщення, накладеного ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 березня 2015 року у справі за його позовом до АТ «Банк Золоті Ворота», ПАТ «Комерційний банк «Стандарт», ТОВ «ФК«Факторинг Про» щодо визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги за договором іпотеки та за договором застави. Незважаючи на те, що 15 червня 2017 року ухвалою Київського районного суду м. Харкова заходи забезпечення позову скасовані, вказана ухвала була оскаржена до апеляційної інстанції, а отже, її виконання було зупинено на підставі пункту 11 статті 153 ЦПК України (в редакції, яка діяла на час розгляду апеляційної скарги), яким встановлено, що оскарження ухвали про скасування забезпечення позову або зміну одного виду забезпечення іншим зупиняє виконання цієї ухвали. Накладений арешт на нерухоме майно продовжував діяти, що унеможливлювало будь-який перехід прав на це майно. 
		Посилаючись на викладені обставини, позивач просив визнати недійсним односторонній правочин ТОВ «ФК «Факторинг Про» у вигляді звернення стягнення на предмет іпотеки - нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-:-9, загальною площею 135,8 кв. м; 2-го поверху №4-1-:4-16, 3-го поверху № 5-1-:-5-18, XVII, XVIIІ загальною площею 498, кв.м в літ «А-3», розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; витребувати це майно з чужого незаконного володіння та повернути йому; скасувати запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності ТОВ «Міасин»            №21176404 щодо цього об`єкта нерухомого майна.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 06 квітня 2018 року позов задоволено. Визнано недійсним односторонній правочин ТОВ «ФК «Факторинг Про» у вигляді звернення стягнення на предмет іпотеки - нежитлові приміщення першого поверху № 1-:- 9, загальною площею 135,8 кв. м; другого поверху № 4-1-:4-16, третього поверху № 5-1-:-5-18, XVII, XVIII загальною площею 498,6 кв. м у літ. «А-3», розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . 
		 
		Витребувано майно, а саме: нежитлові приміщення першого поверху № 1-:-9, загальною площею 135,8 кв. м; другого поверху № 4-1-:4-16, третього поверху № 5-1-:-5-18, XVII, XVIII загальною площею 498,6 кв. м у літ. «А-3», розташовані за адресою: АДРЕСА_1 з чужого незаконного володіння та повернуто його власнику ОСОБА_1 
		 
		Скасовано запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно                про право власності ТОВ «Міасин» № 21176404 щодо об`єкта нерухомого майна - нежитлові приміщення першого поверху № 1-:-9, загальною площею 135,8 кв. м; другого поверху № 4-1-:4-16, третього поверху № 5-1-:-5-18, XVII, XVIII загальною площею 498,6 кв. м у літ. «А-3», розташовані за адресою:                           АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 100527463101. Вирішено питання про судові витрати. 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що 24 червня 2017 року ТОВ «ФК «Факторинг Про» на підставі застереження, яке міститься у пункті 3.12.1. іпотечного договору від 28 грудня 2007 року, вчинено односторонній правочин у вигляді звернення стягнення на предмет іпотеки - нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-:-9, загальною площею 135,8 кв. м; 2-го поверху № 4-1-:4-16, 3-го поверху № 5-1-:-5-18, XVII, XVIII загальною площею 498,6 кв. м в літ. «А-3», розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з тим, відповідно до наявної в матеріалах справи копії ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 березня 2015 року, судом встановлено, що в межах розгляду цивільного позову ОСОБА_1 до АТ «Банк Золоті Ворота», ПАТ «Комерційний банк «Стандарт», ТОВ «ФК «Факторинг Про» щодо визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги, судом було розглянуто та задоволено клопотання позивача про забезпечення позову - накладено арешт на нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_1 (нежитлові приміщення 1-го поверху №1-:-9, загальною площею 135,8 кв. м;                 2-го поверху № 4-1-:4-16, 3-го поверху № 5-1-:-5-18, XVII, XVIII загальною площею 498,6 кв. м, в літ. «А-3», розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ). Таким чином, односторонній правочин ТОВ «ФК «Факторинг Про» про звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку шляхом набуття права власності був вчинений під час дії арешту на нерухоме майно за ухвалою суду від 06 березня 2015 року, а тому є недійсним.  Щодо вимоги позивача про витребування спірного майна з чужого незаконного володіння та повернення йому як власнику, необхідно зазначити, що ТОВ «Міасин» набуло майно у власність спірні нежитлові приміщення за договором купівлі-продажу від 30 червня 2017 року, в якому продавцем виступав відповідач - ТОВ «ФК «Факторинг Про». Разом з тим, односторонній правочин, на підставі якого продавець набув право власності на спірні нежитлові приміщення, вчинений під час дії арешту на нерухоме майно за ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 06 березня 2015 року, тобто майно, набуте відповідачем ТОВ «Міасин»,  відчужено особою, яка не мала на це право, а також поза волею ОСОБА_1 . Враховуючи вищевикладене, позивач має право витребувати  нежитлові приміщення  у набувача ТОВ «Міасин». Вимоги позивача про скасування запису з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право власності ТОВ «Міасин» щодо спірного об`єкта нерухомого майна є похідними від вимог, які задоволено, а тому є обґрунтованими.
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		Постановою апеляційного суду Харківської області від 21 листопада                2018 року рішення Київського районного суду м. Харкова від 06 квітня                    2018 року залишено без змін. 
		 
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для визнання недійсним одностороннього правочину щодо реєстрації за ТОВ «ФК «Факторинг Про» права власності на нежитлові приміщення. Посилання ТОВ «ФК «Факторинг Про» на те, що на час набуття ним права власності на предмет іпотеки діяла ухвала Київського районного суду м. Харкова від 15 червня 2017 року у справі № 638/3062/15-ц про скасування заходів забезпечення позову, не приймаються. Зазначена ухвала була оскарження ОСОБА_1 в апеляційному порядку; за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 ухвалою апеляційного суду Харківської області від 15 серпня 2017 року ухвала від 15 червня                        2017 року скасована. Враховуючи те, що іпотечне майно відчужено особою, яка не мала на це права, та поза волею ОСОБА_1 , воно підлягає витребуванню з чужого незаконного володіння ТОВ «Міасин». Оскільки вимога ОСОБА_1 про скасування запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності є похідною, вона також підлягає задоволенню.
		 
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		(1)Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2018 року до Верховного Суду, ТОВ «Міасин» просить скасувати рішення суду першої інстанції, постанову апеляційного суду та ухвалити нове рішення про відмову у позові, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. 
		Касаційна скарга мотивована тим, що ухвала про забезпечення позову була скасовано, апеляційна скарга на ухвалу суду про скасування заходів забезпечення позову подана заявником із пропуском встановленого строку, а тому вказана ухвала набрала законної сили і відчуження майна відбулося в період, коли заходи забезпечення позову були скасовані. Крім того, ТОВ «Міасин» є добросовісним набувачем. 
		(2) Позиція ОСОБА_1 .
		У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що заходи забезпечення, вжиті ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 березня       2015 року, були чинними в період здійснення відповідачами оспорюваних правочинів. Він не давав згоди на відчуження майна, а тому воно підлягає витребуванню на його користь від останнього набувача. 
		Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. 
		 
		Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		 
		За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
		 
		Касаційна скарга підлягає задоволенню. 
		Суди установили, що 07 грудня 2007 року між ОСОБА_1 та АК банк «Золоті ворота» укладено договір № 527 про надання споживчого кредиту у формі кредитної лінії (невідновлювальної). 
		На забезпечення виконання зобов`язань за договором № 527 про надання споживчого кредиту у формі кредитної лінії від 27 грудня 2007 року, укладеного між ним та АК банк «Золоті ворота»,  28 грудня 2007 року між ним та банком укладено іпотечний договір № 07-347, відповідно до умов якого ним передано в іпотеку нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-:-9, загальною площею 135,8 кв. м; 2-го поверху № 4-1-:4-16, 3-го поверху № 5-1-:-5-18, XVII, XVIII загальною площею 498,6 кв. м, в літ. «А-3», розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить йому на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 27 грудня                    2007 року. 
		29 грудня 2014 року правонаступник АКБ «Золоті ворота» - ПАТ «Банк Золоті ворота» та ПАТ «КБ «Стандарт» уклали договір про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки та договорами застави, разом з їх невід`ємними частинами, договорами про внесення змін, договорами забезпечення, поруки тощо, згідно з яким ПАТ «Золоті ворота» передало, а ПАТ «КБ «Стандарт» отримало право вимоги за зазначеним іпотечним договором № 07-347.
		22 січня 2015 року між ПАТ «Комерційний банк «Стандарт» та ТОВ «ФК «Факторинг Про» укладено договір про надання фінансових послуг факторингу № 01/22.01.2015 та договір відступлення прав за цим іпотечним договором, згідно яких ТОВ «ФК «Факторинг Про»став новим кредитором за договором № 527 про надання споживчого кредиту.                        
		24 червня 2017 року ТОВ «ФК «Факторинг Про» набуло право власності на іпотечне майно та у подальшому - 30 червня 2017 року здійснило його продаж ТОВ «Міасин».
		ОСОБА_1 неодноразово оспорював у судовому порядку договір про надання фінансових послуг факторингу від 22 січня 2015 року, укладений між ПАТ «КБ «Стандарт» та ТОВ «ФК «Факторинг Про», та договір відступлення прав за іпотечним договором від 22 січня 2015 року, укладений між ПАТ «КБ «Стандарт» та ТОВ «ФК «Факторинг Про».
		Рішенням апеляційного суду Харківської області від 25 травня 2017 року у справі № 638/5395/16-ц, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних  справ                              від 01 листопада 2017 року відмовлено у задоволенні вказаного позову, заявленого з тих підстав, що клієнтом за умовами договору факторингу може бути юридична або фізична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, однак він не є суб`єктом господарювання в розумінні положень чинного законодавства України, тому ТОВ «ФК «Факторинг Про» (як фактор за договором про надання фінансових послуг факторингу) не мав і не може мати прав на придбання права відступної вимоги до фізичної особи не суб`єкта господарювання, а тому немає правових підстав для набуття товариством права кредитора та іпотекодержателя за вищевказаним договором про надання споживчого кредиту.
		Рішенням апеляційного суду Харківської області від 23 серпня 2017 року у справі № 638/2222/16-ц, залишеним без змін постановою Верховного Суду                    від 16 травня 2018 року, відмовлено у задоволенні вказаного позову, заявленого з тих підстав, що між позивачем та відповідачами довгий час існують спори, які вирішуються в судовому порядку, в процесі яких йому стало відомо, що у ТОВ «ФК «Факторинг Про» відсутні будь-які документи, що підтверджують безспірність заборгованості та право звернення на предмет іпотеки. Хоча відповідно до пункту 3.3.1 договору про надання фінансових послуг факторингу № 01/22.01.2015 від 22 січня 2015 року ПАТ «КБ «Стандарт» повинен був передати ці документи ТОВ «ФК «Факторинг Про». При укладенні спірного договору про надання фінансових послуг факторингу ПАТ «КБ «Стандарт» не повідомило його про зміну умов (пунктів) договору стосовно порядку повернення коштів, повідомлення про заміну кредитора у зобов`язанні він також не отримував.
		Крім того, у березні 2015 року  ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до АТ «Банк «Золоті ворота», ПАТ «КБ «Стандарт», ТОВ «ФК «Факторинг про», в якому просив визнати недійсним пункти 3.2. та 3.4. договору від 27 грудня                    2007 року № 527, укладеного між АТ «Банк «Золоті ворота» та                           ОСОБА_1 ; визнати недійсним договори про відступлення права вимоги, укладені 29 грудня 2014 року та 22 січня 2015 року між АТ «Банк «Золоті Ворота» та АТ «КБ «Стандарт», між АТ «КБ «Стандарт» та ТОВ «ФК «Факторинг про» відповідно. Обґрунтовував підстави звернення до суду тим, що 04 грудня 2014 року Правління Національного банку України прийняло постанову про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ «Банк «Золоті Ворота», що виключає можливість здійснювати банком відступлення третім особам права вимоги до своїх боржників. Крім того, його не було повідомлено про зміну умов (пунктів) договору стосовно порядку повернення коштів та про передачу прав третім особам.
		06 березня 2015 року Дзержинським районним судом м. Харкова в забезпечення позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «Банк Золоті Ворота», ПАТ «Комерційний банк «Стандарт», ТОВ «Фінансова Компанія «Факторинг Про» про визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги за договором іпотеки та за договором застави, у справі 638/3062/15-ц було накладено арешт на нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-:-9, загальною площею 135,8 кв. м; 2-го поверху № 4-1-:4-16, 3-го поверху № 5-1-:5-18, XVII, XVIII загальною площею 498, 6 кв. м літ. «А-3», які розташовані за адресою:                  АДРЕСА_1 .Чинність вказаного арешту є підставою задоволення позову у цій справі.
		Вирішуючи спір, суди виходили із того, що накладений Дзержинським районним судом м. Харкова 06 березня 2015 року арешт на спірне майно зберігає свою силу як засіб забезпечення позову, а тому укладений під час дії заборони на відчуження майна односторонній правочин ТОВ «ФК «Факторинг Про» у вигляді звернення стягнення на предмет іпотеки є недійсним. 
		 
		Разом з тим, погодитися із висновками судів не можна. 
		 
		Згідно із статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.
		 
		За змістом статті 36 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними.
		 
		Відповідно до положень статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.
		27 червня 2017 року приватним нотаріусом прийнято рішення провести державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення 1-го поверху № 1-:-9, загальною площею 135,8 кв. м; 2-го поверху № 4-1-:4-16, 3-го поверху № 5-1-:5-18, XVII, XVIII загальною площею 498, 6 кв. м літ. «А-3», які розташовані за адресою: АДРЕСА_1  за ТОВ Фінансова компанія «Факторинг Про».
		Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27 червня  2017 року приватним нотаріусом як державним реєстратором               здійснено реєстрацію права власності на вказане вище нерухоме майно за ТОВ Фінансова компанія «Факторинг Про» (номер запису про право власності 21132373).
		Підставою виникнення права власності вказано договір іпотеки від 28 грудня 2007 року № 07-347, а підставою внесення запису - рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27 червня                  2017 року. 
		Частиною першою статті 2 Закону України № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон                  № 1952-IV) передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 10 цього Закону визначено, що державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.
		 
		Частиною першої статті 10 Закону № 1952-IV визначено, що державним реєстратором є, окрім інших, нотаріус.
		 
		Згідно з частиною першої статті 11 Закону № 1952-IV державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
		 
		Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду (стаття 37 Закону № 1952-IV). 
		 
		Таким чином, державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є рішенням державного реєстратора, що підлягає оскарженню відповідно до статті 37 Закону України «Про іпотеку» та статті 37 Закону № 1952-IV, а не у порядку оспорення дійсності правочинів, до яких рішення державного реєстратора не належить.
		 
		Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у справах                    № 306/1224/16-ц (постанова від 23 січня 2019 року № 14-501цс18),                                     № 521/18393/16-ц (постанова від 24 квітня 2019 року № 14-661цс18).
		 
		З урахуванням викладеного, позовні вимоги про визнання недійсним одностороннього правочину ТОВ «ФК «Факторинг Про» у вигляді звернення стягнення на предмет іпотеки є необґрунтованими.
		 
		Не підлягають задоволенню як похідні від наведеної позовні вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності ТОВ «Міасин» № 21176404 щодо спірного об`єкта нерухомого майна.
		 
		 Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до положень статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
		 
		Враховуючи те, що при вирішенні позову суди неправильно застосували норми матеріального права, судові рішення необхідно скасувати із ухваленням нового рішення про відмову у позові. 
		 
		Щодо судових витрат
		Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		 
		Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		 
		За наслідками касаційного розгляду справи у позові відмовлено, тому понесений відповідачем судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 13 920 грн та судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі                    18 560 грн, всього -  32 480 грн, необхідно покласти на позивача. 
		 
		Керуючись статтями 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Міасин» задовольнити. 
		Рішення Київського районного суду м. Харкова від 06 квітня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 21 листопада 2018 року скасувати.
		У задоволенні позову  ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Факторинг Про», товариства з обмеженою відповідальністю «Міасин» про визнання недійсним одностороннього правочину та витребування майна з чужого незаконного володіння відмовити. 
		Стягнути із  ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Міасин» судовий збір у розмірі 32 480 грн.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                                В. С. Висоцька 
		 
		А. А. Калараш
		 
		С. Ю. Мартєв
		 
		Є. В. Петров
		 
		С. П. Штелик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...