Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 752/4361/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про право власності та інші речові права; Спори про право власності та інші речові права про приватну власність.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 07.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 07.11.2019.
Дата набрання законної сили: 23.10.2019
Номер судового провадження: 14-561цс19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		П О С Т А Н О В А
		 
		І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И
		23 жовтня 2019 року
		м. Київ
		Справа № 752/4361/15
		Провадження № 14-561цс19
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача Лященко Н. П., 
		суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
		розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу  ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 26 червня 2019 року (судді: Шкоріна О. І., Поливач Л. Д., Стрижеус А. М.)
		у справі за позовом Закритого акціонерного товариства «Київгума» в особі арбітражного керуючого - ліквідатора Закритого акціонерного товариства «Київгума» Кудляка Євгена Васильовича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінформсервіс», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання договору недійсним та за зустрічним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Закритого акціонерного товариства «Київгума», треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрінформсервіс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Консультаційна фірма «Welcome» про визнання неправомочності арбітражного керуючого - ліквідатора Закритого акціонерного товариства «Київгума» на укладення договорів купівлі-продажу та визнання недійсними договорів купівлі-продажу, за позовомОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінформсервіс», Закритого акціонерного товариства «Київгума» про визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва, за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва,   
		ВСТАНОВИЛА:
		20 лютого 2015 року Закрите акціонерне товариство «Київгума» (далі - ЗАТ «Київгума») звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю«Укрінформсервіс» (далі - ТОВ «Укрінформсервіс»), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якому просило суд визнати недійсним інвестиційний договір № ІД-1-CD20/АБ від 18 жовтня 2005 року, укладений між ТОВ «Укрінформсервіс» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (далі - Інвестиційний договір).
		Позов мотивовано тим, що у січні 2015 року ЗАТ «Київгума» стало відомо про надання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Апеляційного суду м. Києва Інвестиційного договору, згідно з умовами якого ОСОБА_1 і ОСОБА_2 мали забезпечувати фінансування реконструкції об`єкта нерухомості шляхом придбання у власність облігацій, випущених ТОВ «Укрінформсервіс», і мали право одержати у спільну сумісну власність об`єкт нерухомості, розрахувавшись за нього з використанням облігацій, а ТОВ «Укрінформсервіс» зобов`язалося здійснити достроковий викуп облігацій для оплати ОСОБА_1 і ОСОБА_2 об`єкта нерухомості на умовах, визначених Інвестиційним договором. Відповідно до умов Інвестиційного договору об`єктом нерухомості є корпус типу С в об`єкті реконструкції за № 20 загальною розрахунковою площею проектної документації 404,00 кв. м. У свою чергу об`єктом реконструкції є оздоровчий комплекс сімейного типу, розташований на АДРЕСА_2 у Голосіївському районі м. Києва , який об`єднує об`єкти нерухомості та для побудови якого ТОВ «Укрінформсервіс» залучає грошові кошти інвесторів шляхом випуску облігацій.
		Відповідно до рішення Київської міської ради від 29 травня 2003 року № 487/647 «Про оформлення права користування земельними ділянками» ЗАТ «Київгума» було передано в оренду земельну ділянку площею 9,42 га для експлуатації та обслуговування дитячого оздоровчого табору на Столичному шосе, 149 у Голосіївському районі м. Києва. На підставі зазначеного рішення було укладено договір оренди земельної ділянки від 20 серпня 2003 року N 79-6-00140.
		Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 08 липня 2002 року № 1330 ЗАТ «Київгума» було дозволено здійснити проектування та реконструкцію дитячого оздоровчого табору під дитячий оздоровчий комплекс сімейного типу на Столичному шосе, 149 у Голосіївському районі м. Києва.
		Відповідно до дозволів на виконання будівельних робіт від 30 листопада 2004 року № 1260-Гл/Т та від 04 грудня 2008 року № 0973-Гл-Т ЗАТ «Київгума» виступило замовником реконструкції дитячого оздоровчого табору під дитячий оздоровчий комплекс сімейного типу на Столичному шосе, 149 у Голосіївському районі м. Києва.
		Відповідно до умов договору про пайову участь у реконструкції № 17-12/04, укладеного між ЗАТ «Київгума» та ТОВ «Укрінформсервіс» 17 грудня 2004 року, ними здійснювалось фінансування реконструкції всього комплексу з подальшим розподілом між сторонами об`єктів нерухомості, що входять в об`єкт реконструкції. На підставі зазначеного договору ТОВ «Укрінформсервіс» здійснювало залучення коштів від інших осіб на проведення реконструкції комплексу, укладаючи при цьому інвестиційні договори з інвесторами.
		Згідно з умовами договору про пайову участь у реконструкції № 17-12/04 для здійснення передачі об`єкта нерухомості від ТОВ «Укрінформсервіс» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мала відбутись попередня передача відповідного об`єкта нерухомості від ЗАТ «Київгума» до ТОВ «Укрінформсервіс». Разом з тим такої передачі не відбулося.
		Від залучених ТОВ «Укрінформсервіс» інвестицій та подальшого їх використання для фінансування будівельних робіт залежало належне виконання ЗАТ «Київгума» зобов`язань як забудовника об`єкта реконструкції. Однак ТОВ «Укрінформсервіс» своїх обов`язків щодо фінансування будівництва не виконувало належним чином, у зв`язку із чим частину робіт в об`єкті реконструкції виконано не було. 
		Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 05 лютого 2009 року порушено провадження у справі про банкрутство ЗАТ «Київгума».
		Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 08 листопада 2013 року у справі № 5002-19/5719.2-2010, залишеною без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 03 грудня 2013 року та ухвалою Вищого господарського суду України від 05 лютого 2014 року, ЗАТ «Київгума» визнано банкрутом, призначено його ліквідатора.
		Під час розгляду справи про банкрутство вимоги щодо передачі профінансованого відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 об`єкта не заявлялись ані ТОВ «Укрінформсервіс», ані ними самими. Окрім того, об`єкт нерухомості, визначений в оспорюваному Інвестиційному договорі, протягом усього часу ніким не використовувався, на нього не заявляли права будь-які особи, питання щодо підключення такого об`єкта до комунальних мереж не ставилося.
		Під час ліквідаційної процедури на аукціоні було реалізовано майно ЗАТ «Київгума», зокрема об`єкти нерухомості, які не були профінансовані, в тому числі об`єкт нерухомості за оспорюваним Інвестиційним договором, оскільки ЗАТ «Київгума» вважає себе власником цього майна на підставі статті 876 Цивільного кодексу України. 
		ЗАТ «Київгума» зазначило, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не здійснювали фінансування за оспорюваним договором, дії щодо придбання облігацій у встановленому порядку проведені не були. Відповідачі, укладаючи оспорюваний Інвестиційний договір, не мали на меті створити правові наслідки, обумовлені ним, не вчиняли дій на його виконання, що, на думку ЗАТ «Київгума», свідчить про фіктивність оспорюваного Інвестиційного договору та є підставою для визнання його недійсним. 
		20 березня 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 звернулися до суду із зустрічним позовом до ЗАТ «Київгума», треті особи: ТОВ «Укрінформсервіс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Консультаційна фірма «Welcome» (далі - ТОВ «КФ «Welcome»), про визнання відсутності правомочності арбітражного керуючого - ліквідатора ЗАТ «Київгума» на укладення договорів купівлі-продажу та визнання недійсними договорів купівлі-продажу.
		У подальшому вищезазначений позов ЗАТ «Київгума» було об`єднано в одне провадження зі справою за позовом  ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ТОВ «Укрінформсервіс», ЗАТ «Київгума» про визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва.
		21 жовтня 2016 року до суду звернувся ОСОБА_3 з позовом до  ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва. 
		Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 19 лютого 2019 року клопотання ОСОБА_1 про закриття провадження у справі задоволено частково. Закрито провадження у справі в частині позовних вимог ЗАТ «Київгума» до ТОВ «Укрінформсервіс», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним інвестиційного договору. В іншій частині клопотання відмовлено. 
		Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що до суду з позовом до ТОВ «Укрінформсервіс», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулося ЗАТ «Київгума» в особі арбітражного керуючого - ліквідатора ЗАТ «Київгума» Кудляка Є. В., який повинен діяти відповідно до вимог Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон № 2343-XII), нормами якого визначено, що ліквідатор має право звертатися виключно до господарського суду та лише у випадках, визначених Законом № 2343-ХІІ, зокрема ліквідатор має повноваження подавати до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника. Арбітражний керуючий Кудляк Є. В. від імені ЗАТ «Київгума» оскаржує Інвестиційний договір, укладений між ТОВ «Укрінформсервіс» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . З урахуванням зазначеного суд першої інстанції дійшов висновку, що позов ЗАТ «Київгума» до ТОВ «Укрінформсервіс», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним Інвестиційного договору підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Клопотання ОСОБА_1 про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про визнання права власності на дачний будинок АДРЕСА_2 у зв`язку з відсутністю предмета спору суд вважав передчасним, тому відмовив у його задоволенні.
		Постановою Київського апеляційного суду від 26 червня 2019 року ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у справі скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
		У частині відмови в задоволенні клопотання про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_3 ухвала суду першої інстанції оскаржена не була.
		Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що до суду звернулося саме ЗАТ «Київгума», позовну заяву підписано ліквідатором цього товариства Кудляком  Є. В., який виконує також повноваження керівника (органів управління) цього товариства. ЗАТ «Київгума» оспорює договір, стороною якого не є, і у спірних правовідносинах не виступає боржником, тому на зазначений спір не поширюються вимоги господарського процесуального закону щодо належності до юрисдикції господарських судів спорів з майновими вимогами до боржника, у тому числі спорів про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником. Посилання суду першої інстанції на норми Закону № 2343-XII щодо повноважень ліквідатора, його прав та обов`язків як на підставу для висновку про те, що цей спір не підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, апеляційний суд визнав необґрунтованими, адже зазначені норми не визначають належності спорів до юрисдикції господарських судів. 
		У липні 2019 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга, в якій ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду, а ухвалу суду першої інстанції залишити в силі. 
		Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що в апеляційній скарзі ЗАТ «Київгума» та постанові апеляційного суду не зазначено всіх учасників справи, а саме третю особу за одним з позовів у цій справі ТОВ «КФ «Welcome». В оскаржуваній постанові апеляційний суд не надав правової оцінки наявності предмета спору, правам ЗАТ «Київгума» на звернення до суду з таким позовом. ОСОБА_1 вважає, що апеляційним судом порушено вимоги статті 382 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), оскільки в оскаржуваній постанові не наведено мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу апеляційної скарги та відзиву на неї. Заявник також наголосив, що арбітражний керуючий, ліквідатор відповідно до вимог Закону № 2343-XII має право звертатися виключно до господарського суду. Право ж на звернення до суду із заявами про визнання правочинів недійсними, учасником яких не є боржник, Законом № 2343-XIIне передбачено. ОСОБА_1 зазначив, що спір за позовом ЗАТ «Київгума» підлягає розгляду за правилами господарського судочинства в межах справи про банкрутство з огляду на суб`єктний склад сторін та вимоги Закону № 2343-XII. Окрім того, заявник просив передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.  
		Ухвалою Верховного Суду від 24 липня 2019 року відкрито касаційне провадження.
		21 серпня 2019 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшов відзив ЗАТ «Київгума» на касаційну скаргу, поданий адвокатом Рівним Є. О. ЗАТ «Київгума» проти задоволення касаційної скарги заперечило, постанову апеляційного суду просило залишити без змін. Також зазначило, що Велика Палата Верховного Суду вже висловлювала позицію щодо юрисдикційної належності таких спорів, тому відсутні підстави передавати справу на її розгляд. 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2019 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. 
		Частиною шостою статті 403 ЦПК України встановлено, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції. 
		Про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу, зокрема, з обґрунтуванням підстав, визначених у частині шостій статті 403 ЦПК України (частина четверта статті 404 цього Кодексу). 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 вересня 2019 року справу переданона розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 403 ЦПК України з огляду на те, що касаційна скарга містить доводи про порушення апеляційним судом правил предметної юрисдикції.
		Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 07 жовтня 2019 року зазначену справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами (у письмовому провадженні).
		Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. 
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження, встановлених частиною шостою статті 403 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та задоволенню не підлягає з огляду на таке.
		У статті 124 Конституції України закріплено, щоправосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
		За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом. 
		За вимогами частини першої статті 18 Закону Українивід 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
		Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
		Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин. 
		Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
		У пунктах 1, 3 частини першої статті 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання позову ЗАТ «Київгума») передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
		Стаття 19 ЦПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, містить норми аналогічного характеру. 
		Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге, суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).
		При вирішенні питання щодо можливості розгляду справи у порядку цивільного судочинства необхідно керуватися передбаченими у статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства, а саме: справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Як зазначено в позовній заяві ЗАТ «Київгума» та підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень, 15 жовтня 2009 року порушено  провадження у справі № 5002-19/5719.2-2010 про банкрутство ЗАТ «Київгума», а постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 08 листопада 2013 року у справі № 5002-19/5719.2-2010 ЗАТ «Київгума» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.
		19 січня 2013 року набрав чинності Закон України від 22 грудня 2011 року № 4212-VI «Про внесення змін до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (за винятком окремих його положень) (далі - Закон № 4212-VI), яким Закон № 2343-XII викладено в новій редакції. 
		У пункті 11 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2343-XII (у редакції Закону № 4212-VI) визначено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
		Таким чином, зважаючи на те, що ЗАТ «Київгума» звернулося до суду із зазначеним позовом після 19 січня 2013 року, вирішуючи питання щодо підсудності спору за позовом ЗАТ «Київгума», суди повинні були керуватися приписами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції Закону № 4212-VI та чинних процесуальних законів. 
		Відповідно до пункту 7 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; у редакції, чинній на час відкриття провадження у справі за позовом ЗАТ «Київгума») господарським судам підвідомчі справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов`язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.
		Аналогічні норми закріплено у статті 20 ГПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року.
		Норми пункту 7 частини першої статті 12 ГПК України (у редакції, чинній на час відкриття провадження у справі за позовом ЗАТ «Київгума») кореспондуються  із частиною четвертою статті 10 Закону № 2343-XII, якою визначено, що суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов`язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України. 
		Норми аналогічного характеру містить і частина друга статті 7 Кодексу України з процедури банкрутства від 18 жовтня 2018 року № 2597-VIII, який вступив у дію 21 жовтня 2019 року. 
		Крім названих у частині четвертій статті 10 Закону № 2343-XII спорів, пов`язаних із майновими вимогами до боржника, до них також відносяться спори про визнання права власності, витребування майна із чужого незаконного володіння, спори, пов`язані з майновими вимогами учасників (акціонерів) до боржника.
		Справи у таких спорах належать до виключної підсудності того господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (частина дев`ята статті 16 ГПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року). Зазначені майнові спори розглядаються та вирішуються господарським судом за правилами позовного провадження, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, установлених Законом № 2343-XII. 
		Разом з тим у справі, касаційна скарга на постанову апеляційного суду в якій перебуває на розгляді Великої Палати Верховного Суду, до суду звернулася юридична особа - ЗАТ «Київгума», від імені якої діє ліквідатор Кудляк Є. В. Відповідачами за цим позовом є юридична особа - ТОВ «Укрінформсервіс» та фізичні особи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , а предметом позову є вимога щодо визнання недійсним Інвестиційного договору, укладеного між відповідачами. 
		Тобто ЗАТ «Київгума», боржник у розумінні Закону № 2343-XII, є позивачем за цим позовом, його вимоги не підлягають вартісній оцінці та є немайновими, а результати їх розгляду не вплинуть на обсяг ліквідаційної маси цього товариства, тому відсутні підстави стверджувати, що на позовні вимоги ЗАТ «Київгума» поширюються положення частини четвертої статті 10 Закону № 2343-XII та пункту 7 частини першої статті 12 ГПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року (частини другої статті 7 Кодексу України з процедури банкрутства та пункту 8 статті 20 ГПК України у чинній редакції відповідно) щодо належності спорів з майновими вимогами до боржника, у тому числі спорів про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником, до юрисдикції господарських судів. 
		Ураховуючи зазначене та зважаючи на суб`єктний склад спору, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що спір за позовом ЗАТ «Київгума» до ТОВ «Укрінформсервіс», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства. 
		Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками апеляційного суду про те, що положення Закону № 2343-XII щодо повноважень ліквідатора не обумовлюють юрисдикційну належність спорів, адже підвідомчість та підсудність спорів визначається процесуальними законами. 
		Наведені в касаційній скарзі доводи про відсутність в оскаржуваній постанові апеляційного суду правової оцінки наявності предмета спору та прав ЗАТ «Київгума» на звернення до суду Велика Палата Верховного Суду відхиляє, оскільки зазначені питання не могли бути предметом розгляду судів першої та апеляційної інстанцій під час вирішення процесуального питання про юрисдикційну належність спору за позовом ЗАТ «Київгума» та будуть вирішені судом під час розгляду справи по суті.
		Відповідно до частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань. З огляду на вказане, Велика Палата Верховного Суду відхиляє доводи касаційної скарги ОСОБА_1 щодо незазначеннятретьої особи за одним з позовів у цій справи -ТОВ «КФ «Welcome» в апеляційній скарзі та постанові апеляційного суду, оскільки це не впливає на правильність висновків апеляційного суду. Таку описку можна виправити у спосіб, визначений процесуальним законом. 
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоч пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (п. 58 рішення від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04).
		Велика Палата Верховного Суду відхиляє інші аргументи касаційної скарги, оскільки вони не стосуються процесуального питання, яке вирішено оскаржуваною постановою апеляційного суду. 
		Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.
		Керуючись статтями 400, 402-404, 409, 410, 416 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
		ПОСТАНОВИЛА:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		ПостановуКиївського апеляційного суду від 26 червня 2019 року залишити без змін. 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		  Суддя-доповідач                                          Н. П. Лященко    Судді:     Н. О. Антонюк       О. Р. Кібенко    Т. О. Анцупова     В. С. Князєв    С. В. Бакуліна     Л. М. Лобойко      В. В. Британчук       О. Б. Прокопенко      Ю. Л. Власов       Л. І. Рогач       В. І. Данішевська       О. М. Ситнік    Ж. М. Єленіна     В. Ю. Уркевич    О. С. Золотніков       О. Г. Яновська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...