Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 461/3581/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 07.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 07.11.2019.
Дата набрання законної сили: 16.10.2019
Номер судового провадження: 14-421цс19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		16 жовтня 2019 року
		м. Київ
		Справа № 461/3581/16-ц
		Провадження № 14-421цс19
		Велика Палата Верховного Суду у складі
		судді-доповідача Гудими Д. А.,
		суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Власова Ю. Л., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю. 
		розглянула справу за позовом ОСОБА_1 (далі - позивачка) до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «Банк «Фінанси та Кредит» про зобов`язання вчинити дії 
		за касаційними скаргами Фонду і ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на рішення Галицького районного суду м. Львова від 8 липня 2016 року, ухвалене суддею Стрельбицьким В. В., й ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 9 грудня 2016 року, постановлену колегією суддів у складі Шумської Н. Л., Цяцяка Р. П. і Шеремети Н. О.
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		1.           26 травня 2016 року позивачка звернулася до суду з позовною заявою, в якій просила зобов`язати Фонд виплатити їй проценти як відшкодування коштів за вкладом згідно з договором-заявою № 9089/6-13 про банківський строковий вклад (депозит) «Класік» від 4 вересня 2013 року (далі - договір) у сумі 28 238,95 грн.
		2.           Мотивувала позов такими обставинами :
		2.1.       4 вересня 2013 року позивачка та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» уклали договір строком на шість місяців у національній валюті зі сплатою 17,50 % річних. На виконання умов договору позивачка внесла на депозитний рахунок банку кошти у сумі 106 700,00 грн.
		2.2.       Позивачка не зверталася до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» із письмовою вимогою про повернення суми вкладу чи про припинення договору, а тому відповідно до пункту 6 договору останній продовжував дію на кожні наступні шість місяців, протягом яких банк нараховував проценти за ставкою, визначеною договором.
		2.3.       17 вересня 2015 року виконавча дирекція Фонду прийняла рішення № 171 «Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» і делегування повноважень тимчасового адміністратора банку», згідно з яким у ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці.
		2.4.       30 березня 2016 року Фонд виплатив позивачці як вкладнику ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» 114 335,90 грн, з яких: 106 700,00 грн - сума вкладу, а 7 635,90 грн - нараховані проценти.
		2.5.       Фонд не виплатив позивачці проценти за договором, нараховані з 5 березня 2014 року до 17 вересня 2015 року, у сумі 28 238,95 грн, що стало підставою для звернення до суду.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		3.           8 липня 2016 року Галицький районний суд м. Львова ухвалив рішення про задоволення позову.
		4.           Суд першої інстанції мотивував рішення так :
		4.1.       Процедура виведення неплатоспроможних банків з ринку врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI), який є спеціальним законом, що регулює відповідні правовідносини.
		4.2.       Проценти за договором слід було нараховувати до моменту введення в ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» тимчасової адміністрації, тобто до 17 вересня 2015 року.
		4.3.       Позивачка має право на виплату процентів за договором за період з 5 березня 2014 року до 17 вересня 2015 року у сумі 28 238,95 грн (17,5 % х 106 700,00 грн х 552 дн./365 дн.).
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		5.           9 грудня 2016 року Апеляційний суд Львівської області за результатами розгляду апеляційної скарги Фонду постановив ухвалу, якою залишив без змін рішення Галицького районного суду м. Львова від 8 липня 2016 року. Вважав обґрунтованими висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову. 
		6.           Мотивував ухвалу так :
		6.1.       Процедура виведення неплатоспроможних банків з ринку врегульована Законом № 4452-VI, який є спеціальним законом, що регулює відповідні правовідносини. 
		6.2.       Вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду у межах граничного розміру такого відшкодування. А тому проценти за вкладом ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» мало нараховувати до моменту введення у цьому товаристві тимчасової адміністрації, тобто до 17 вересня 2015 року.
		6.3.       Обґрунтованими є вимоги про зобов`язання Фонду виплатити позивачці за період з 5 березня 2014 року до 17 вересня 2015 року включно проценти у розмірі 28 238,95 грн (17,5% х 106 700 грн х 552 дн./365 дн.).
		7.           25 квітня 2017 року Апеляційний суд Львівської області за результатами розгляду апеляційної скарги ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» постановив ще одну ухвалу у цій справі, якою залишив без змін рішення Галицького районного суду м. Львова від 8 липня 2016 року.
		8.           Мотивував ухвалу так :
		8.1.       Суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що проценти за вкладом треба було нараховувати до моменту введення у ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» тимчасової адміністрації, тобто до 17 вересня 2015 року.
		8.2.       Введення тимчасової адміністрації не може бути перешкодою для задоволення вимог вкладника, оскільки заявлена позивачкою вимога відповідала умовам договору та стосувалась періоду нарахування процентів за вкладом до введення тимчасової адміністрації (з 5 березня 2014 року до 17 вересня 2015 року включно). Вимога позивачки не суперечить статті 36 Закону № 4452-VI.
		8.3.       Необґрунтованими є доводи апеляційної скарги про те, що до введення в банку тимчасової адміністрації позивачці були виплачені проценти за період з 5 вересня 2013 року до 6 березня 2015 року, оскільки виписка по особовому рахунку засвідчує перерахунок коштів, а не їх отримання позивачкою.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		9.           27 січня 2017 року Фонд звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Галицького районного суду м. Львова від 8 липня 2016 року й ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 9 грудня 2016 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
		10.        8 лютого 2017 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернулося до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Галицького районного суду м. Львова від 8 липня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 9 грудня 2016 року й ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
		Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції
		11.        28 лютого 2017 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою відкрив провадження за касаційною скаргою Фонду та зупинив виконання рішення Галицького районного суду м. Львова від 8 липня 2016 року й ухвали Апеляційного суду Львівської області від 9 грудня 2016 року до закінчення касаційного провадження у справі.
		12.        21 квітня 2017 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою прийняв до провадження касаційну скаргу ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит».
		13.        10 липня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		14.        Мотивував ухвалу тим, що Фонд оскаржує рішення Галицького районного суду м. Львова від 8 липня 2016 року й ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 9 грудня 2016 року, зокрема, з підстав порушення правил предметної та суб`єктної юрисдикцій.
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		(1)         Доводи осіб, які подали касаційні скарги
		15.        Фонд мотивує касаційну скаргу так :
		15.1.    Сума відшкодування коштів за вкладом, що її виплатив Фонд позивачці, була визначена уповноваженою особою Фонду. Фонд не нараховує відсотки та не визначає суми відшкодування коштів за вкладами, а керується інформацією, наданою уповноваженою особою Фонду, яка управляє неплатоспроможним банком.
		15.2.    Фонд виконав обов`язки перед позивачкою у повному обсязі відповідно до статті 26 Закону № 4452-VI.
		15.3.    Позивачка не може стягувати з Фонду проценти за договором, оскільки Фонд не є банківською установою, а належні йому кошти можна використовувати лише для реалізації спеціальних функцій у сфері гарантування вкладів фізичних осіб і виведення неплатоспроможних банків з ринку.
		15.4.    Суди першої й апеляційної інстанцій мали закрити провадження у справі, оскільки спори, які виникають за участю Фонду, є публічно-правовими. Тому їх слід розглядати за правилами адміністративного судочинства. Вказане підтверджують Інформаційний лист Вищого адміністративного суду України від 25 липня 2014 року № 992/11/14-14 і висновки Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, сформульовані в ухвалах від 20 серпня 2014 року у справі № 6-13045св1, від 25 січня 2016 року у справі № 444/3060/14-ц та від 8 лютого 2016 року у справі № 760/3214/15-ц.
		16.        Банк мотивує касаційну скаргу так :
		16.1.    Чинне законодавство встановило спеціальний порядок задоволення вимог кредиторів після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та про ліквідацію банку. Задоволення таких вимог здійснюється за участю Фонду через відповідні позасудові механізми.
		16.2.    У спорах, пов`язаних із виконанням банком, в якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, його зобов`язань перед кредиторами, норми Закону № 4452-VIє спеціальними. Цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.
		16.3.    ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до введення у ньому тимчасової адміністрації виплатило позивачці відсотки за період з 5 вересня 2013 року до 6 березня 2015 року включно, а 30 березня 2016 року позивачка отримала гарантовану суму відшкодування коштів за вкладом у розмірі 114 335,90 грн, з яких: 106 700,00 грн - сума вкладу, а 7 635,90 грн - відсотки. Тому вимоги позивачки - безпідставні.
		(2)         Позиції інших учасників справи
		17.        Позивачка відзиви на касаційні скарги не подала.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		(1)         Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій
		(1.1)     Щодо юрисдикції суду
		18.        Цивільний процесуальний кодекс України (далі - ЦПК України) у редакції, чинній на час звернення з позовом до суду, передбачав, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, зокрема, з цивільних та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (частина перша статті 15). Близький за змістом припис є у частині першій статті 19 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду.
		19.        Отже, критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересіву будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір слід вирішувати за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
		20.        Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у редакції, чинній на час звернення з позовом до суду, до адміністративних судів могли бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
		21.        Пункт 1 частини першої статті 3 КАС України у вказаній редакції визначав справою адміністративної юрисдикції публічно-правовий спір, в якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
		22.        За правилами частини першої статті 17 КАС України у зазначеній редакції юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій.
		23.        Пункт 2 частини першої статті 4 КАС України у редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, передбачає, що публічно-правовим є, зокрема, спір, в якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
		24.        Отже, до справ адміністративної юрисдикції віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень публічно-владних управлінських функцій.
		25.        Закон № 4452-VIустановлює правові, фінансові й організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати відшкодування за вкладами, а також регулює відносини між Фондом, банками, НБУ, визначає повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
		26.        Відповідно до частин першої та другої статті 3 Закону № 4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.
		27.        Згідно з частиною другою статті 6 Закону № 4452-VI Фонд приймає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов`язковими до виконання банками, юридичними та фізичними особами.
		28.        Перелік функцій, що їх виконує Фонд, наведений у частині другій статті 4 Закону № 4452-VI, згідно з якою Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює, зокрема, заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами (пункт 4 вказаної частини).
		29.        Отже, Фонд створений з метою реалізації публічних інтересів держави у сфері гарантування вкладів фізичних осіб і виведення неплатоспроможних банків з ринку та здійснює у цій сфері нормативне регулювання, тобто наділений владними управлінськими функціями та є суб`єктом владних повноважень у розумінні КАС України.
		30.        Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням, зокрема фізичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини перша та друга статті 11 ЦПК України у редакції, чинній на час звернення з позовом до суду). Аналогічні приписи закріплені у частинах першій і третій статті 13 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду.
		31.        Відповідачем є особа чи держава (частина друга статті 30 ЦПК України у редакції, чинній на час звернення з позовом до суду; частина друга статті 48 цього кодексу у редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду), до якої звернуті матеріально-правові вимоги позивача.Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41); від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49); від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50); від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц(пункти 37, 54); від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц(пункт 31.4); від 11 вересня 2019 року у справі № 203/3682/17).
		32.        Незважаючи на те, що відповідачами у справі є як Фонд, так і ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», позовну вимогу зобов`язати виплатити проценти у сумі 28 238,95 грн, що мали бути нараховані на суму вкладу згідно з договором до введення в банку тимчасової адміністрації, позивачка адресувала Фонду.
		33.        Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
		34.        Вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами (частина друга статті 26 Закону № 4452-VI).
		35.        Суди першої й апеляційної інстанцій встановили, що 30 березня 2016 року Фонд виплатив позивачці заборгованість за договором у сумі 114 335,90 грн, з яких проценти становлять 7 635,90 грн.
		36.        Згідно з пунктом 17 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду - це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
		37.        Уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку (частина перша статті 27 Закону № 4452-VI у редакції, чинній на час вчинення відповідних дій уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»).
		38.        Протягом трьох робочих днів (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом 20 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників (частина п`ята статті 27 Закону № 4452-VI у редакції, чинній на час вчинення відповідних дій виконавчою дирекцією Фонду).
		39.        Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів вкладникам, їх уповноваженим представникам чи спадкоємцям у національній валюті України з наступного робочого дня після затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстру вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування (частина перша статті 28 Закону № 4452-VIу редакції, чинній на час виплати Фондом позивачці гарантованої суми коштів за вкладом).
		40.        Велика Палата Верховного Суду вважає, що правовідносини між Фондом і вкладником, який претендує на отримання гарантованого державою відшкодування за рахунок коштів Фонду в межах граничної суми, складаються без участі банку-боржника та мають управлінський характер.У цих правовідносинах Фонд виконує управлінські функції щодо гарантованої державою виплати відшкодування за банківським вкладом у межах граничного розміру за рахунок коштів Фонду незалежно від перебігу процедури ліквідації банку (продажу його майна). А тому у вказаних відносинах у фізичних осіб виникають майнові вимоги не до банку-боржника, що ліквідується, а до держави в особі Фонду.
		41.        Отже, ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» не є учасником відносин з відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду. Учасниками цих відносин є позивачка і Фонд, а не позивачка і ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит». Отже, суди попередніх інстанцій помилково вважали ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» належним відповідачем у цій справі.
		42.        Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті чи для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, пункт 31.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц).
		43.        Оскільки позивачка просила суд зобов`язати Фонд виплатити їй 28 238,95 грн процентів за договором, нарахованих до запровадження у банку тимчасової адміністрації, а Фонд уже виплатив позивачці відшкодування коштів за вкладом у сумі 114 335,90 грн, позовна вимога заявлена у межах встановленого законом граничного розміру відшкодування за вкладом.
		44.        Велика Палата Верховного Суду нагадує, що спір щодо права фізичної особи на відшкодування за вкладом за рахунок коштів Фонду у сумі, що не перевищує 200 000 грн (якщо адміністративна рада Фонду згідно з пунктом 17 частини першої статті 9 Закону № 4452-VIне прийняла рішення про збільшення граничної суми такого відшкодування), є публічно-правовим і пов`язаний із виконанням Фондом владної управлінської функції з організації виплати цього відшкодування. А тому такий спір треба розглядати за правилами адміністративного судочинства (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 18 квітня 2018 року у справі № 813/921/16, від 23 травня 2018 року у справі № 820/3770/16, від 6 червня 2018 року у справах № П/811/3526/15, № 813/6392/15, № 818/377/16, № 804/15159/15, № 815/863/16, від 11 вересня 2019 року у справі № 203/3682/17).
		45.        З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду погоджується з доводами касаційної скарги Фонду про те, що цей спір слід розглядати за правилами адміністративного судочинства.
		(2)         Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
		(2.1)     Щодо суті касаційних скарг
		46.        Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що Апеляційний суд Львівської області 25 квітня 2017 року за результатами розгляду апеляційної скарги ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на рішення Галицького районного суду м. Львова від 8 липня 2016 року постановив ухвалу, якою залишив без змін зазначене рішення суду першої інстанції.
		47.        Згідно з частиною третьою статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		48.        З огляду на виявлені порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, та неправильне застосування норм матеріального права судами першої й апеляційної інстанції Велика Палата Верховного Суду не обмежена доводами та вимогами касаційних скарг і здійснює перегляд ухвали Апеляційного суду Львівської області від 25 квітня 2017 року, яку ні Фонд, ні ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» не оскаржили.
		49.        Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині; скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі у цій частині (пункти 3 та 5 частини першої статті 409 ЦПК України).
		50.        Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частини перша-третя статті 412 ЦПК України).
		51.        Згідно з частиною першою статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтею 255 цього кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених у його статтях 19-22, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги (частина друга статті 414 ЦПК України).
		52.        Ураховуючи наведені вище висновки щодо застосування норм матеріального та процесуального права, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційні скарги Фонду та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» слід задовольнити частково: скасувати рішення Галицького районного суду м. Львова від 8 липня 2016 року й ухвали Апеляційного суду Львівської області від 9 грудня 2016 року та від 25 квітня 2017 року; у частині позовних вимог до Фонду - закрити провадження у справі; у частині позовних вимог до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» - ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
		Керуючись частиною першою статті 400, пунктами 3 і 5 частини першої статті 409,частинами першою-третьою статті 412, частинами першою та другою статті 414, статтями 416, 418, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
		П О С Т А Н О В И Л А :
		1.    Касаційні скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» задовольнити частково.
		2.    Рішення Галицького районного суду м. Львова від 8 липня 2016 року й ухвали Апеляційного суду Львівської області від 9 грудня 2016 року та від 25 квітня 2017 року скасувати.
		3.    У задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про зобов`язання вчинити дії відмовити.
		4.    Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зобов`язання вчинити дії закрити.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач Д. А. ГудимаСудді:Н. О. АнтонюкВ. С. Князєв Т. О. АнцуповаЛ. М. Лобойко С. В. БакулінаН. П. Лященко Ю. Л. ВласовО. Б. Прокопенко Ж. М. ЄленінаЛ. І. Рогач О. С. ЗолотніковО. М. Ситнік  В. Ю. Уркевич

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...