Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/14929/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; містобудування; архітектурної діяльності.
Надіслано судом: 07.11.2019. Зареєстровано: 07.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 08.11.2019.

Результат оскарження 22.01.2020 Шостий апеляційний адміністративний суд: скасовано ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		        ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А
		про закриття провадження у справі
		05 листопада 2019 року м. Київ№ 826/14929/18Окружний адміністративний суд м. Києва в складі головуючого судді Григоровича П.О., розглядаючи адміністративну справу
		за позовом           Громадської організації «Шулявський шлях» 
		до                     Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА),
		                    Департаменту містобудування та архітектури ВО КМР (КМДА)
		третя особа          Комунальне підприємство «Дирекція будівництва шляхово-транспортних                                           споруд м. Києва»                    
		про                    визнання протиправним та нечинним розпорядження, 
		                                                           В С Т А Н О В И В:
		          На розгляді в Окружному адміністративному суді міста Києва перебуває позов Громадської організації «Шулявський шлях» до Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), Департаменту містобудування та архітектури ВО КМР (КМДА), третя особа Комунальне підприємство «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва», в якому позивач, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить суд:
		-          визнати протиправним та нечинним розпорядження №1148 від 05.07.2018 «Про затвердження проекту «Реконструкція транспортної розв`язки на перетині проспекту Перемоги з вул. Гетьмана у Солом`янському та Шевченківському районах м. Києва»;
		-          скасувати містобудівні умови і обмеження, затверджені наказом Департаменту №652 від 24.10.2017 стосовно об`єкта «Реконструкція транспортної розв`язки на перетині проспекту Перемоги з вул. Гетьмана у Солом`янському та Шевченківському районах м. Києва».
		Під час розгляду справи в судовому засіданні 05.11.2019 суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі, враховуючи наступне.
		Пунктом 8 ч.1 ст.238 КАС України передбачено, що суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.
		Відповідно до п.3 Розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 07.10.2019 р. № 1775, визнано таким, що втратило чинність, розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 05 липня 2018 року № 1148 «Про затвердження проекту «Реконструкція транспортної розв`язки на перетині проспекту Перемоги з вул. Гетьмана у Солом`янському та Шевченківському районах м. Києва».
		Оскільки розпорядження №1148 від 05.07.2018 самостійно було визнано нечинним відповідачем-1, а у суду відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання даного розпорядження суб`єкта владних повноважень протиправним після визнання його нечинним, провадження у справі в цій частині позовних вимог підлягає закриттю на підставі п.8 ч.1 ст.238 КАС України.
		Стосовно скасування містобудівних умов і обмежень, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.
		Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін «встановлений законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. Фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.
		Отже, поняття «суд, встановлений законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
		Завданням адміністративного судочинства, відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		За змістом частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений в цій статті.
		Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС).
		Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій. 
		Разом з тим, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
		Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
		Аналогічна позиція наведена в Постанові Верховного Суду від 12.07.2018 по справі №296/7213/14-а.
		Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		Відповідно до положень пункту 1 частини 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
		При цьому, стаття 16 Цивільного кодексу України передбачає такий спосіб захисту порушених прав та інтересів, як, зокрема, визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України).
		Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. 
		Ураховуючи наведені вище нормативні положення, не можна вважати публічно-правовим спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб`єктом владних повноважень) як суб`єктом публічного права та суб`єктом приватного права - фізичною особою чи юридичною особою, у якому управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку це спір про право цивільне, хоч у спорі бере участь суб`єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.
		Судом встановлено, що оспорюваний наказом Департаменту №652 від 24.10.2017 стосовно об`єкта «Реконструкція транспортної розв`язки на перетині проспекту Перемоги з вул. Гетьмана у Солом`янському та Шевченківському районах м. Києва» є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, із прийняттям якого виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав КП «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва».
		Відтак, оскільки позивач не є учасником публічно-правових відносин, що склались між відповідачем-2 і КП «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва», таким чином в даному випадку між позивачем і відповідачами виник спір про цивільне право (порушується право киян на сприятливе життєве середовище, безпеку руху, екологічну безпеку (а.с.153 том 1) і подальше оспорювання рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого порушується, на думку позивача, таке право, не може здійснюватися за правилами адміністративного судочинства.
		Відтак, урахувавши суть спірних правовідносин та їх суб`єктний склад, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в цій частині позовних вимог у зв`язку з тим, що вони не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства та мають вирішуватися в порядку цивільного судочинства.
		Керуючись ст.ст.238, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва,                              
		                                                           УХВАЛИВ:
		Закрити провадження у справі.
		 
		Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Повну ухвалу складено 06.11.2019.
		          
		            Суддя                                                                                  П.О. Григорович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...