Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 369/10454/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження.
Надіслано для оприлюднення: 07.11.2019. Зареєстровано: 08.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 12.11.2019.

Номер судового провадження: 2/369/343/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 369/10454/18
		Провадження № 2/369/343/19
		ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
		Іменем України
		 
		22.10.2019 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
		головуючого судді - Дубас Т.В.,
		за участю секретаря - Мазурик Д.С.,
		позивача ОСОБА_1 ,
		представника позивача ОСОБА_2 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, в режимі відеоконференції, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, -
		В С Т А Н О В И В:
		 
		У серпні 2018 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду в порядку цивільного судочинства з цим позовом, мотивуючи його тим, що перебувала у шлюбі з відповідачем ОСОБА_3 з 15 жовтня 2005 року. За період спільного проживання подружжям набуто у власність домоволодіння АДРЕСА_1 , загальною площею 272 кв.м, житловою площею 118,6 кв.м. Загальна вартість домоволодіння становить 1 635 000 грн. Домоволодіння розташоване на земельній ділянці за тією ж адресою, кадастровий номер 3222485801:01:035:0001, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площа 0,1193. 27 серпня 2007 року шлюб між подружжям розірвано. 
		Просить визнати за нею право власності на Ѕ частину домоволодіння АДРЕСА_1 , загальною площею 272 кв.м, житловою площею 118,6 кв.м та на Ѕ частину земельної ділянки за тією ж адресою, кадастровий номер 3222485801:01:035:0001, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площа 0,1193, як на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, так як набуте подружжям за час шлюбу. 
		Відзив від відповідача не надходив.
		Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28.05.2019 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті в порядку загального позовного провадження.
		10.07.2019 до суду надійшла заява від представника позивача про участь в судовому засіданні у цій справі в режимі відеоконференції, оскільки представник позивача не має змоги прибути до Києво-Святошинського районного суду Київської області.
		04.09.2019, 22.10.2019 судовий розгляд відбувся в режимі відеоконференції. 
		У судове засідання відповідач не з`явився, про час, день та місце розгляду справи повідомлявся шляхом надсилання судових повісток за місцем реєстрації та шляхом оголошення на Інтернет-сторінці суду.
		Дослідивши подані суду докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково виходячи з наступного.
		За ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
		У відповідності до статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
		Відповідно до ч. ч. 2, 3 статті 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Під час розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 , виданим 15 жовтня 2005 року Центральним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з державним Центром розвитку сім`ї.
		22.08.2007 року шлюб між ОСОБА_1 із ОСОБА_3 розірвано, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу серія НОМЕР_2 , виданим 22.08.2007 відділом реєстрації актів цивільного стану Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області.
		22.08.2006 виконком Петрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області на підставі рішення № 99/1 визнав за відповідачем право власності на індивідуальний житловий будинок по АДРЕСА_1 загальною площею 272,0 м.кв та житловою площею 118,6 м.кв на 6 житлових кімнат. На підставі вказаного рішення 07.09.2006 відповідачу видане свідоцтво про право власності, яке того ж дня зареєстроване у Реєстрі прав власності на нерухоме майно, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 143002460 від 27.10.2018.
		Отже, сторони, перебуваючи у зареєстрованому шлюбі, набули у власність індивідуальний житловий будинок.
		За частиною першою статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку, доходу.
		Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, ч. 3 статті 368 ЦК України), відповідно до частин 2, 3 статті 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
		Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
		Аналіз наведених норм свідчить про те, що майно, яке подружжя набуло за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини заробітку, доходу , а отже подружжя є рівноправними власниками.
		Відповідно до статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Отже чоловіку та дружині належить по Ѕ частині майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
		Аналіз змісту статей 60, 70 СК України свідчить про те, що вирішальним для визнання права спільної сумісної власності подружжя є зареєстрований між сторонами шлюб та майно, яке набуте подружжям в шлюбі, тобто в період часу між реєстрацією шлюбу та його розірванням. Частки майна у праві спільної сумісної власності спірного будинку є рівними, а відтак спірний будинок повинен бути розподілений між позивачкою та відповідачем у рівних частках - 1/2 та 1/2 відповідно.
		Позивачка надала суду звіт з незалежної оцінки майна на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами загальною площею 272,0 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_3 . Згідно із вказаним звітом вартість будинку становить 1 635 00,00 грн.
		За даним Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27.10.2018 № 143002460, вказаний житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 0,1193 га призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер якої 3222485801:01:035:0001. Вказана земельна ділянка належить відповідачу на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серія та номер ЯБ 143940, який виданий 09.02.2005 Києво-Святошинським відділом земельних ресурсів Київської області, зазначений державний акт позивачем до матеріалів справи не долучався, клопотань щодо його витребування не заявлялось.
		       Відповідно до частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»; земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.
		Отже, майно, набуте одним із подружжя до шлюбу, є його особистою власністю.
		Ураховуючи, що відповідач набув право власності на земельну ділянку 09.02.2005, тобто до реєстрації шлюбу, земельна ділянка є його особистою власністю, а отже не підлягає поділу як спільна сумісна власність подружжя.
		Згідно з частиною п`ятою статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду фізичними або юридичними особами, які не можуть мати у власності земельних ділянок, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташований жилий будинок, будівля або споруда, на умовах оренди.
		Із системного аналізу норм статті 57 СК України та частини п`ятої статті 120 ЗК України слідує, що земельна ділянка, яка є особистою власністю одного з подружжя як набута до шлюбу, в судовому порядку поділу не підлягає, тому якщо інший з подружжя набув право спільної сумісної власності на жилий будинок, його частину, він не може мати у власності земельну ділянку, на якій такий будинок розташований. До того з подружжя переходить право користування вказаною земельною ділянкою - на умовах оренди .
		Дана правова позиція викладена Верховним судом України у справі за № 6-2225 цс16.
		Отже вимога про визнання права власності на Ѕ частину земельної ділянки не підлягає задоволенню.
		Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторона посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову ОСОБА_1 .
		У відповідності до статей 133, 141 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача слід стягнути судовий збір у розмірі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).
		Керуючись статтями 57, 60, 63, 67 СК України, статті 120 ЗК України, статтями 7, 8, 12,  258, 259, 263-265, 268, 273, суд, - 
		У Х В А Л И В :
		 
		Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя - задовольнити частково.
		Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_1 , загальною площею 272 кв.м, житлова площа 118,6 кв.м.
		Стягнути з   ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).
		В решті вимог позову відмовити.
		Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, до Київського апеляційного суду або через Києво-Святошинський районний суд Київської області.
		       Інформація про позивача:  ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , паспорт номер НОМЕР_4 , виданий Солом`янським РУ ГУ МВС в м. Києві 14 серпня 2007 року, адреса проживання: АДРЕСА_2 ).
		       Інформація про відповідача:  ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_5 виданий Києво-Святошинським РВ ГУ МВС України в Київській області 01 березня 2003 року).
		       Повний текст рішення виготовлений 07.11.2019 року.
		 
		       Суддя:                                                                                                               Дубас Т.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...