Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 425/793/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них.
Надіслано для оприлюднення: 07.11.2019. Зареєстровано: 08.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 12.11.2019.
Дата набрання законної сили: 30.01.2020
Номер судового провадження: 2/425/298/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		29.10.2019 року                          Провадження №2/425/298/19 
		                                                Справа №425/793/19
		місто Рубіжне Луганської області
		Рубіжанський міський суд Луганської області в складі:
		головуючого судді - Романовського Є.О.,
		за участю секретаря  - Чикунової Ю.С.,
		учасників справи:
		позивача - ОСОБА_1 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Рубіжному Луганської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області, Управління Державної казначейської служби України у м. Рубіжному Луганської областіпро відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 16.04.2014 року він вийшов достроково на пенсію, як особа яка під час перебування на державній службі була визнана інвалідом другої групи та до 25.07.2014 року перебував на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська. Після початку антитерористичної операції на території м. Луганську, позивач став на облік до Управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області та з серпня 2014 року почав отримувати пенсію по інвалідності. З жовтня 2015 року відповідачі почав в неповному обсязі виплачувати позивачу пенсію, у зв`язку з чим він неодноразово звертався до Рубіжанського міського суду Луганської області із позовами про визнання дій відповідача неправомірними та зобов`язанням вчинити певні дії, внаслідок чого постановами Рубіжанського міського суду Луганської області від 27.05.2016 року, 28.02.2017 року, та від 30.06.2017 року вказані позови задоволено, а скарги Управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжному ухвалами Донецького адміністративного апеляційного суду та Вищого адміністративного суду України залишено без задоволення. Зазначені вище неправомірні дії відповідача негативно відобразилися на його стані здоров`я, особливо при невиплаті пенсії за сім місяців 2016 року, оскільки він не зміг реабілітуватися, у зв`язку з чим 01.03.2017 року, після відповідного огляду, медико-соціальна експертна комісія дійшла висновку, що життєдіяльність позивача значно обмежена та йому була призначена друга група інвалідності безстроково, у зв`язку з чим позивач більше не може працювати в Держатомрегулюванні України. Крім того позивач знаходився певний час у стресовому стані, не мав коштів для придбання ліків, у зв`язку з чим вимушений був здати до ломбарду золоті коштовності: сережку та свою каблучку.
		Позивач, у зв`язку з неправомірними діями відповідача щодо припинення виплати пенсії по інвалідності з березня по вересень 2016 року включно, а також подальшими систематичними діями та бездіяльністю по відношенню до позивача, просив суд стягнути з Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області на його користь матеріальну шкоду у розмірі 3 201,63 грн. та моральну шкоду у розмірі 210 000 грн.
		 
		Позивач у судовому засіданні заявлені вимоги підтримав у повному обсязі, наполягав на їх задоволенні.
		Представник Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області до судового засідання не з`явилася, надала до суду відзив на позовну заяву, в якому просила розглянути справи за її відсутності, а також зазначила, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити, оскільки позивачем ненадано жодних доказів для доведення причинно-наслідкового зв`язку між погіршенням його стану здоров`ям та неправомірними діями відповідача. Також позивач отримує пенсію по інвалідності з 22.02.2005 року у зв`язку з ішемічною хворобою серця: стабільна стенокардія напруги, однак на обліку у відповідача перебуває лише з 01.08.2014 року. Твердження позивача про необхідність стягнення з відповідача на його користь моральної шкоди у розмір
		210 000, 00 грн. є необґрунтованою, оскільки спір з ОСОБА_1 виник через зменшення позивачу розміру пенсії як працюючому пенсіонеру та припинення виплат пенсії з 01.03.2016 року, однак на підставі прийнятих рішень Рубіжанського міського суду Луганської області та Донецького апеляційного адміністративного суду виплати з березня 2016 року були поновлені, тобто порушені пенсійні права позивача відновлені. 
		Представник Управління Державної казначейської служби України у м. Рубіжному Луганської області до судового засідання не з`явилася, надала до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що відповідачем по справі повинно виступати не Управління, а Держава, позивач не надав належних доказів для відшкодування матеріальної шкоди, а також повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв`язко між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою, а тому просила відмовити у позові у повному обсязі.
		Суд, заслухавши думку позивача, дослідивши докази, які маються в матеріалах справи, прийшов до наступного висновку.
		Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та взятий на облік як внутрішньо переміщена особа за адресою: 
		АДРЕСА_2 , що підтверджується паспортом громадянина України та довідкою про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції від 29.10.2014 року
		№ 917000026 (а.с. 10-11, 13).
		26.08.2015 року Управлінням Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області ОСОБА_1 направлено виклик за № 8193/02 (а.с. 14).
		ОСОБА_1 неодноразово звертався до відповідача із запитами про з`ясування причин не доплати йому призначеної пенсії (02.12.2015 року, 17.12.2015 року, 15.01.2016 року, 05.02.2016 року, 09.03.2016 року, 20.01.2016 року, 29.04.2016 року, 07.09.2016 року) на які від Управлінням Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області отримував відповіді та роз`яснення (30.12.2015 року, 27.01.2016 року, 18.02.2016 року, 09.03.2016 року, 11.05.2016 року, 13.05.2016 року) (а.с. 15-26, 35-39).
		Згідно запису лікаря від 16.03.2016 року в медичній карті ОСОБА_1 , у останнього спостерігається тиск через стресовий стан (а.с. 27).
		В період з 16.03.2016 року по 29.03.2016 року ОСОБА_1 , 1959 року народження, лікувався в кардіологічному відділенні через прогресуючу та стабільну стенокардію, а також в цей період ним було придбано лікарських медикаментів на загальну суму 1 267, 77 грн. (а.с. 28, 31).
		Відповідно до договорів про надання фінансового кредиту та застави від 06.04.2016 року № ДОН 1190002072 та від 08.04.2016 року № ДОН1190002117, ОСОБА_1 отримав 408, 2 грн. під заставу золотої сережки та 1 566,45 грн. під заставу золотої обручки (а.с. 33, 34).
		13.09.2016 року ОСОБА_1 звертався до лікаря кардіолога зі скаргами на біль в області серця (а.с. 40).
		 
		Згідно ультразвукової діагностичної системи екстракраніальних судин від 20.01.2017 року у ОСОБА_1 , 1959 року народження, діагностовано 
		стенозирующий гемоденаміческі незначний атеросклероз в області каротидної біфуркації ОСА з обох сторін. Ознаки гіпертонічної макроангіопатії. Деформація ходу хребетних артерій на інтра-, екстровертебральном рівні переважно біля входу в канал, з локальними гемоденаміческімі зрушеннями вертеброгенного генезу з обох сторін (а.с. 41-42).
		Відповідно до довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією Серія 12 ААА № 5099059 від 02.03.2017 року у ОСОБА_1 життєдіяльність значно обмежена (а.с. 43).
		Згідно епікризу № 6337 Комунальної установи Рубіжанської центральної міської лікарні, ОСОБА_1 лікувався в кардіологічному відділенні в період з 20.09.2016 року по 03.10.2016 року через аорто кардіосклероз, легеневі поля без видимої осередкової патології (а.с. 73).
		Розпорядженням начальника Управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області від 07.09.2016 року № 39 ОСОБА_1 поновлено виплату пенсії по інвалідності, призначену відповідно до Закону України «Про державну службу» починаючи з 01.03.2016 року (а.с. 75-зворот).
		Постановою Рубіжанського міського суду Луганської області від 27.05.2016 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.08.2016 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.11.2017 року, визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії з березня 2016 року та визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області щодо зменшення ОСОБА_1 розміру пенсії як працюючому пенсіонеру, зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області поновити останньому виплату пенсії з березня 2016 року, а також виплатити ОСОБА_1 утримані в листопаді-грудні 2015 року та січні - лютому 2016 року як з працюючого пенсіонера грошові кошти з урахуванням компенсації втрати частини доходу (а.с. 98-108, 109-114, 115-119).
		Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.10.2016 року, залишеною без змін постановою Верховного суду від 11.12.2018 року, постанову Рубіжанського міського суду Луганської області від 03.08.2016 року - скасовано, визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області з приводу відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 згідно Закону України «Про державну службу», а також зобов`язано здійснити останньому з 29.12.2015 року перерахунок пенсії в розмірі 80% від суми заробітної плати з урахуванням всіх складових заробітньої плати, які зазначені у довідках про складові заробітної плати № 34-02/223 від 16.04.2014 року та № 34-02/224 від 16.04.2014 року, які видані Південно-східною державною інспекцією з ядерної та радіаційної безпеки Державної інспекції ядерного регулювання України (а.с. 120-126, 127-140).
		Постановою Рубіжанського міського суду Луганської області від 28.02.2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.04.2017 року та постановою Верховного Суду від 12.06.2019 року, дії Управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області визнано протиправними та зобов`язано виплатити ОСОБА_1 743,29 грн. компенсації втрати частини доходу (пенсії), яка передбачена ч. 2 ст. 46 Закону України «Загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 141-147, 148-152, 153-158).
		Постановою Рубіжанського міського суду Луганської області від 30.06.2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.08.2017 року та постановою Верховного Суду від 12.06.2019 року дії Управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області визнано протиправними та зобов`язано виплатити ОСОБА_1 67,88 грн. компенсації (а.с.159-164,165-169, 170-174).
		Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
		Частиною 2 ст.16 ЦК України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів.
		Відповідно до частин першої-другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
		Статтею 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частин другої-п`ятої цієї статті моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду визначені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
		Разом з тим згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
		Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		Як роз`яснено у пунктах 3, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати у порушенні права власності, у порушені нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми при настанні інших негативних наслідків. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
		В пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 (в редакції від 24.10.2003) «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» зазначено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі, майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній зв`язок та є вина зазначеної особи.
		Відшкодування шкоди за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто є деліктною відповідальністю, підставою якої є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду.
		Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як: неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.
		Наявність всіх вказаних умов є обов`язковою для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність, хоча б одного з цих елементів, виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
		Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		За встановлених обставин, враховуючи, що позивачем не надано доказів заподіяння відповідачем, внаслідок припинення пенсійних виплат в 2016 році, як матеріальної шкоди, яка полягає на думку позивача з придбання ним в період з 16 по 29 березня 2016 року ліків на суму 1257,58 грн., а також здачу ювелірних коштовностей до ломбарду на суму 1944, 05 грн., так і моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, тому суд вважає, що позовні вимоги про відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди не підлягають задоволенню.
		Крім того суд зазначає, що рішеннями Рубіжанського міського суду Луганської області, Донецького адміністративного суду та Верховного Суду пенсійні права позивача порушені відповідачем відновлено, однак будь-яких інших обставин, зокрема щодо заподіяння шкоди позивачу, причинного зв`язку між такою шкодою та діями відповідача не встановлено. На виконання рішення судів відповідачем, ще до звернення позивача з даним позовом до суду 05.03.2019 року, поновлено виплати пенсії.
		Тобто виконання постанов Рубіжанського міського суду Луганської області від 27.05.2016 року, 28.02.2017 року та від 30.06.2017 року відповідачем не було тривалим.
		Так само, позивач жодним чином не обґрунтовує розмір моральної шкоди в сумі 210 000, 00 грн., надавши суду тільки витяги зі своєї амбулаторної медичної картки із зверненнями до лікаря - кардіолога (а.с.27, 40), результати ультразвукової діагностичної ситстми екстрокраніальних судин від 20.01.2017 року (а.с.41-42) та довідку до акту огляду медико-соціальною експертною комісією Серія 12 ААА № 5099059 від 02.03.2017 року (а.с.43), хоча позивачем має бути доведено, а судом оцінено наявність та розмір моральної шкоди в кожному окремому випадку.
		Крім того посилання позивача на той факт, що через неправомірні дії відповідача він зазнав душевних страждань, стан його здоров`я значно погіршився та він отримав другу групу інвалідності безстроково, що в свою чергу позбавило його можливості в подальшому повернутися до праці в Держатомрегулювання України, спростовується наявним в матеріалах справи розпорядженням відповідача від 11.09.2014 року № 111 в якому зазначено, що позивачу встановлено інвалідність з 22.02.2005 року (а.с.54), тобто його стан здоров`я почав погіршуватися задовго до того як він став на облік до Управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області.
		Таким чином у задоволенні позовних вимог  ОСОБА_1 до Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області, Управління Державної казначейської служби Україниу м. Рубіжному Луганської області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди слід відмовити у повному обсязі. 
		Керуючись ст. ст. 12-13, 76-81, 263-265, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
		 
		В И Р І Ш И В :
		 
		У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області, Управління Державної казначейської служби України у м. Рубіжному Луганської областіпро відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Луганського апеляційного суду через Рубіжанський міський суд Луганської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Повний текст рішення суду складено 07 листопада 2019 року.
		 
		Суддя Є.О. Романовський

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...