Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 645/1774/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано для оприлюднення: 07.11.2019. Зареєстровано: 08.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 11.11.2019.
Дата набрання законної сили: 01.12.2020
Результат оскарження 01.12.2020 Харківський апеляційний суд: залишено без змін вирок суду першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/645/69/19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42017220000000121

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Справа № 645/1774/17-к
		Провадження № 1-кп/645/69/19
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		07 листопада 2019 року м. Харків
		 
		Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:
		головуючого судді - ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження № 42017220000000121, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.02.2017 року, за обвинуваченням
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Мгачи Російскої Федерації, українки, громадянки України, з вищою освітою, не працює, не заміжня, дітей нема, раніш не судима, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , 
		у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3ст. 368 КК України, 
		за участю сторін кримінального провадження: 
		прокурора - ОСОБА_4 ,
		обвинуваченої - ОСОБА_3 ,
		захисника - адвоката ОСОБА_5 , 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Формулювання обвинувачення, яке було предявлене ОСОБА_3 . 
		 
		Відповідно до обвинувального акту, складеного слідчим в ОВС другого слідчого відділу прокуратури Харківської області ОСОБА_6 та затвердженого прокурором відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури Харківської області ОСОБА_7 20.04.2017 року, ОСОБА_3 обвинувачувалася у скоєні злочину, передбаченого ч.3ст. 368 КК України, за наступними обставинами. 
		ОСОБА_3 відповідно до наказу начальника Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області №7-о з 17.01.2017 року обіймала посаду начальника відділу обслуговування платників Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області ( далі - Харківська ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області), що відповідно до положень ст.6 Закону України «Про державну службу» належить до категорії «Б» посад державної служби, та якій відповідно до наказу начальника Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області від 07.10.2013 року №109-о було присвоєно спеціальне звання радника податкової та митної справи II рангу. Таким чином, відповідно до п.2 примітки до ст.368 КК України ОСОБА_3 відноситься до службової особи, яка займає відповідальне становище, та відповідно до ст.2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» - є працівником правоохоронного органу.
		Так, ОСОБА_3 перебуваючи на вказаній посаді, використовуючи у своїй службовій діяльності владні повноваження працівника органу державної влади, зокрема передбачені Податковим кодексом України, пунктами 2.72.1, 2.72.2, 2.72.4, 2.72.6, 2.72.8, 2.72.9, 2.72.10, 4.1.1, 4.1.2 Положення про відділ обслуговування платників Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області, затвердженого наказом начальника Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області від 14.11.2016 року №350, будучи відповідно до наказу начальника Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області від 16.12.2016 року №206-о, пунктів 1.1, 1.2 розпорядження начальника Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області від 19.12.2016 року №52-р членом робочої групи щодо здійснення оперативного аналітичного контролю суб`єктів господарювання, які надають заявки на реєстрацію платниками ПДВ та застосування спеціального режиму оподаткування, маючи у зв`язку з цим повноваження, передбачені пунктами 2.1, 2.2, 2.3 розпорядження начальника Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області від 19.07.2016 року №19-р, отримавши, відповідно до Додатку 3 до порядку призначення ролей в інформаційній системі «Податковий блок» від 17.01.2017 року №13/7/20-23-08-01, право на внесення до вказаної компіляції даних відомості про реєстрацію платника ПДВ - юридичної особи (код 540001), будучи відповідальною за прийняття рішення про реєстрацію платника податку на додану вартість, діючи умисно, з метою особистого збагачення протиправним шляхом та з корисливих мотивів, зловживаючи вищевказаними службовими повноваженнями та службовим становищем, маючи на меті отримання шляхом вимагання неправомірної вигоди за дії, що відповідно до службових повноважень зобов`язана вчинити, погрожуючи своєю бездіяльністю, знаходячись біля адміністративної будівлі Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області, розташованої за адресою: м. Харків, вул. Академіка Підгорного, 3, 09.02.2017 року близько 11 годин 00 хвилин, під час особистої зустрічі з директором ТОВ «Енергетична компанія «Соціальна альтернатива» ОСОБА_8 , шляхом вимагання, вказала останньому на необхідність передати їй неправомірну вигоду у сумі 10 000 грн., за позитивне та прискорене вирішення питання про надання ТОВ «Енергетична компанія «Соціальна альтернатива» свідоцтва платника податку на додану вартість, попередивши, що в іншому випадку ОСОБА_8 не отримає вказане свідоцтво, на що останній був вимушений погодитися. Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачувалася у скоєнні вимагання від ОСОБА_8 неправомірної вигоди та створенні умов для продовження цієї протиправної діяльності та доведення свого злочинного умислу до кінця.
		Отримавши згоду ОСОБА_8 щодо надання вищевказаної неправомірної вигоди, ОСОБА_3 , перебуваючи на вказаній посаді, використовуючи у своїй службовій діяльності вищевказані владні повноваження працівника органу державної влади та члена робочої групи Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області щодо здійснення оперативного аналітичного контролю суб`єктів господарювання, які надають заявки на реєстрацію платниками ПДВ та застосування спеціального режиму оподаткування, будучи відповідальною за прийняття рішення про реєстрацію платника податку на додану вартість, діючи умисно, з метою особистого збагачення протиправним шляхом та з корисливих мотивів, зловживаючи вищевказаними службовими повноваженнями та службовим становищем, виконуючи взяті на себе внаслідок вимагання від ОСОБА_8 неправомірної вигоди зобов`язання, маючи на меті подальше отримання неправомірної вигоди за дії, що відповідно до службових повноважень зобов`язана вчинити, 13.02.2017 року у невстановлені досудовим розслідування час та місці без проведення відповідного аналітичного вивчення, зокрема, без отримання всієї інформації від структурних підрозділів Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області та без винесення у відповідності до чинного законодавства з урахуванням отриманої інформації про наявні ризики на розгляд робочої групи заяви ТОВ «Енергетична компанія «Соціальна альтернатива» за формою 1-ПДВ, самостійно та особисто внесла до інформаційної системи «Податковий блок» відомості про реєстрацію з 01.03.2017 року ТОВ «Енергетична компанія «Соціальна альтернатива» платником податку на додану вартість.
		Також, о 09 годині 23 хвилини 22.02.2017 року під час телефонної розмови з заступником начальника оперативного управління Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , перебуваючи на вказаній посаді, використовуючи у своїй службовій діяльності вищевказані владні повноваження працівника органу державної влади та члена робочої групи Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області щодо здійснення оперативного аналітичного контролю суб`єктів господарювання, які надають заявки на реєстрацію платниками ПДВ та застосування спеціального режиму оподаткування, будучи відповідальною за прийняття рішення про реєстрацію платника податку на додану вартість, діючи умисно, з метою особистого збагачення протиправним шляхом та з корисливих мотивів, зловживаючи вищевказаними службовими повноваженнями та службовим становищем, продовжуючи виконання взятих на себе внаслідок вимагання від ОСОБА_8 неправомірної вигоди зобов`язань, маючи на меті подальше отримання неправомірної вигоди за вчинені дії, виказала ОСОБА_9 пропозицію не проводити перевірку щодо участі посадових осіб та засновників ТОВ «Енергетична компанія «Соціальна альтернатива» у створенні ризикових підприємств та щодо наявності у вказаного підприємства ризиків, передбачених наказом №543, та щодо визначення відповідності ТОВ «Енергетична компанія «Соціальна альтернатива» критеріям, передбаченим ст.ст.181,182, 293 або 209 розділу 5 Податкового кодексу України, мотивуючи це тим, що вказана юридична особа вже отримала статус платника ПДВ.
		Крім того, ОСОБА_3 , перебуваючи на вказаній посаді, діючи умисно, з метою особистого збагачення протиправним шляхом та з корисливих мотивів, маючи на меті подальше отримання неправомірної вигоди за вчинені з використанням службових повноважень дії, 23.02.2017 року близько 10 годин 45 хвилин, знаходячись біля адміністративної будівлі Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області, розташованої за адресою: м. Харків, вул. Академіка Підгорного 3, під час особистої зустрічі з ОСОБА_8 зменшила суму неправомірної вигоди з 10 000 грн. на 5 000 грн., за позитивне та прискорене вирішення питання про надання ТОВ «Енергетична компанія «Соціальна альтернатива» свідоцтва платника податку на додану вартість та домовилась, що грошові кошти ОСОБА_8 має надати до 14-15 години 23.02.2017 року.
		У подальшому, ОСОБА_3 , перебуваючи на вказаній посаді, діючи умисно, з метою особистого збагачення протиправним шляхом та з корисливих мотивів, продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру до кінця, маючи на меті подальше отримання неправомірної вигоди за вчинені з використанням службових повноважень дії, попередньо домовившись під час телефонної бесіди з ОСОБА_8 , о 15 годині 46 хвилин 23.02.2017 року, знаходячись в автомобілі «Фольксваген Пасат» темно-зеленого кольору біля будинку адміністративної будівлі Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області, розташованої за адресою: м. Харків, вул. Академіка Підгорного 3, отримала від ОСОБА_8 раніше обумовлену неправомірну вигоду у сумі 5000 грн., за позитивне та прискорене вирішення питання про надання ТОВ «Енергетична компанія «Соціальна альтернатива» свідоцтва платника податку на додану вартість, після чого була затримана працівниками правоохоронних органів, які під час особистого обшуку вилучили зазначені грошові кошти.
		У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 свою вину за обвинуваченням не визнала, від надання показань відмовилася, пояснивши, що відносно неї мала місце провокація, спланована правоохоронними органами, та здійснена за безпосередньою участю ОСОБА_8 . При реєстрації заяви ТОВ «Енергетична компанія «Соціальна альтернатива» вона діяла з дотриманням вимог Податкового кодексу України та Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, жодних вимог щодо передачі їй коштів за позитивне та прискорене вирішення цього питання ОСОБА_8 не висловлювала, винагороди від нього не отримувала. В іншому погодилася з доводами свого захисника - адвоката ОСОБА_5 , який вказував, що про наявність провокації по відношенню до ОСОБА_3 свідчать активні дії з боку ОСОБА_8 , який наполегливо ініціював зустрічі з обвинуваченою, при цьому сам був достеменно обізнаний, що ТОВ «Енергетична компанія «Соціальна альтернатива» вже присвоєно статус платника ПДВ без жодної винагороди, свідоцтва платників ПДВ фіскальними органами не видаються. При цьому ОСОБА_8 систематично співпрацює з правоохоронними органами та створює приводи для розслідувань аналогічного характеру. Викладене формулювання обвинувачення не відповідає фактичним обставинам справи, з`ясованим у суді, а досліджені докази сторони обвинувачення є недопустимими, зокрема підстави для проведення в ході досудового розслідування НСРД не були відкриті стороні захисту в порядку ст.290 КПК України, під час затримання та обшуку ОСОБА_3 було порушено її право на захист, покази допитаних в суді понятих є суперечливими та частково неправдиві, а особи самих понятих, які на момент виконання обов`язків понятих проходили практику в прокуратурі, викликають сумніви в неупередженості. Висновки наданої в процесі розгляду справи судово-хімічної експертизи, яка начебто підтвердила сліди хімічної речовини на руках обвинуваченої, і тим самим, на погляд обвинувачення, доводить факт отримання ОСОБА_3 неправомірної вигоди, повинні оцінюватися як неналежний доказ, приймаючи до уваги, що на дослідження експерту було надані об`єкти, цілісність упаковки яких була пошкоджена. За наслідками судового розгляду справи захист наполягав на ухваленні відносно ОСОБА_3 виправдувального вироку, з врахуванням того, що прокурором не надано переконливих, чітких. узгоджених між собою доказів обвинувачення ОСОБА_3 , а здійснене прокурором доказування не відповідає стандартам «поза розумним сумнівом». 
		Мотиви суду та положення закону, якими керувався суд. 
		 
		Відповідно до ч. 1, 5ст. 9 КПК Українипід час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимогКонституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
		В п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободпередбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		Згідно ч. 3ст. 62 Конституції України, ч. 2ст. 17 КПК України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
		Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
		Обов`язок доказування обставин, передбаченихстаттею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого (ч. 1ст. 92 КПК України).
		За змістомст. 370 КПК Українисудове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто таким, що ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно достатті 94 цього Кодексу; в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		     За наслідками проведеного судового слідства по справі, оцінки судом кожного доказу з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, обвинувачення, яке пред`явлене ОСОБА_3 , визнається судом недоведеним, на погляд суду наявні підстави для виправдання обвинуваченої та відкидання доказів обвинувачення. 
		 
		Підстави для виправдання обвинуваченої та мотиви, з яких суд відкидає докази обвинувачення. 
		 
		Як встановлено відповідно до обвинувального акту дії ОСОБА_3 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч.3 ст. 368 КК України як прохання та одержання службовою особою неправомірної вигоди, для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду та в інтересах третьої особи, дій з використанням наданої їй влади та службового становища, вчинене особою, яка займає відповідальне становище, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди. 
		Разом з тим, ОСОБА_3 категорично заперечувала свою причетність до кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, як на протязі досудового розслідування, так і під час розгляду справи в суді. 
		Щодо обставин справи судом встановлено, що згідно з наказом начальника Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області від 17.01.2017 року №7-о з 17.01.2017 року ОСОБА_3 обіймала посаду начальника відділу обслуговування платників Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області), а.с.180 т.1. 
		Відповідно до наказу начальника Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області від 09.10.2015 року №109-о ОСОБА_3 було присвоєно спеціальне звання радника податкової та митної справи II рангу. Відповідно до положень ст.6 Закону України «Про державну службу» посада начальника відділу обслуговування платників Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області належить до категорії «Б» посад державної служби, а.с.242 т.1. 
		Таким чином, відповідно до ст.50 Закону України «Про запобігання корупції», п.2 примітки до ст.368 КК України ОСОБА_3 відноситься до службової особи, яка займає відповідальне становище, та відповідно до ст.2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» - є працівником правоохоронного органу.
		На підставі Положення про відділ обслуговування платників Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області, затвердженого наказом начальника Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області від 14.11.2016 року №350, на вищезазначений відділ покладено наступні функції:
		п. 2.72.1  реєстрація, перереєстрація, анулювання реєстрації платників ПДВ;
		п. 2.72.2 - реєстрація платників ПДВ на підставі реєстраційних заяв, поданих в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису та електронних копій реєстраційних заяв, виготовлених шляхом сканування, які передаються державним реєстратором до контролюючих органів одночасно з відомостями з реєстраційної картки на проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи;
		п. 2.72.4- здійснення контролю за дотриманням вимог чинного законодавства та нормативних актів при проведенні реєстрації, анулюванні/відміні анулювання реєстрації платників ПДВ, видачі витягів з реєстру платників ПДВ;
		п. 2.72.6  надання ГУ пропозицій щодо визначення критеріїв та алгоритмів контролю за дотриманням законодавства при реєстрації та анулюванні реєстрації платників ПДВ;
		п. 2.72.8 - взаємодія зі структурними підрозділами контролюючого органу з питань реєстрації платників ПДВ;
		п. 2.72.9  наповнення бази даних платників ПДВ шляхом обробки електронних та паперових заяв та документів щодо реєстрації, перереєстрації, анулювання реєстрації платників ПДВ, включення, виключення з реєстру суб`єктів спеціального режиму оподаткування;
		п. 2.72.10  обробка електронних та паперових запитів на отримання витягу, формування і надання витягів з Реєстру платників ПДВ.
		Відповідно до п.п. 4.1.1, 4.1.2 згаданого Положення на начальника відділу обслуговування платників Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області покладено обов`язок персонально відповідати за виконання завдань та функцій, передбачених цим Положенням, безпосередньо здійснювати всі необхідні організаційні і методичні заходи для забезпечення своєчасного і якісного виконання всіма працівниками покладених на управління завдань та функцій, а.с.217 т.1.
		На підставі розпорядження начальника Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області №19-р від 19.07.2016 року під головуванням останнього створено робочу групу щодо оперативного аналітичного контролю суб`єктів господарювання, які подають заявки на реєстрацію платниками ПДВ та застосування спеціальних режимів оподаткування, а.с.190 т.1. Вказаним розпорядженням на в.о. начальника відділу обслуговування платників Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області ОСОБА_10 покладено обов`язок забезпечити розміщення на мережевому диску за адресою G : робоча група ПДВ, інформацію щодо поданих заяв на реєстрацію платниками ПДВ (1-ПДВ), та заяв на реєстрацію спеціального режиму оподаткування за формою 1-РС, які станом на поточну дату перебувають на розгляді в ОДПІ. Термін  щоденно до 10 години. До 17 години цього ж дня узагальнити отриману інформацію. Винесення на розгляд робочої групи заяв за формою 1-ПДВ та 1-РС у відповідності до чинного законодавства з урахуванням отриманої інформації про наявні ризики. 
		Згідно із розпорядженням начальника ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області №52-р від 19.12.2016 року до складу вищезгаданої робочої групи введено ОСОБА_3 , яка на той час обіймала посаду в.о. начальника відділу обслуговування платників Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області, замість ОСОБА_10 , а.с.176 т.1. 
		Відповідно до службової записки № 13/7/20-23-08-01 від 17.01.2017 року ОСОБА_3 , погодженої начальником Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області, в інформаційній системі «Податковий блок» начальнику відділу обслуговування платників Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області ОСОБА_3 надано дозвіл на роботу з інформаційними ресурсами в частині здійснення дій щодо реєстрації платника ПДВ (юридичні особи), а.с. 243 т.1. 
		Встановлено, що 08.02.2017 року до Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області з боку ТОВ «Енергетична компанія «Соціальна альтернатива» було подано заяву від 07.02.2017 року на реєстрацію платником ПДВ (за формою 1-ПДВ) з 01.03.2017 року, а.с.196 т.1. 
		Допитаний судом свідок ОСОБА_8 пояснив суду, що приблизно з кінця 2016 року він обіймає посаду директора ТОВ «Енергетична компанія «Соціальна альтернатива». У грудні 2016 року від імені вказаного товариства він надавав заяву на реєстрацію товариства платником ПДВ до Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області, проте отримав відмову через недотримання форми подання заяви. При цьому, перебуваючи в Харківській ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області, до нього вийшла ОСОБА_3 , роз`яснила, як слід складати заяву та залишила свій номер мобільного телефону. Після цього ОСОБА_3 зателефонувала йому, просила під`їхати, зазначала, в чому полягають неточності заповнення заяви та пояснила, що без подяки він не отримує статус платника ПДВ, розмір подяки обіцяла узгодити зі своїм керівником. Потім вона зателефонувала, просила під`їхати та біля приміщення податкової інспекції повідомила, що це буде коштуватиме 5000 грн. Після цього ОСОБА_8 вирішив звернутися до прокуратури та подав заяву про злочин. В приміщенні управління СБУ в Харківській області він надав свої 5000 грн. для подальшого вручення ОСОБА_3 . В присутності понятих ці гроші копіювали та помічали спеціальною речовиною. Маючи на собі жилет з відеокамерою, влаштований працівниками правоохоронних органів, він під`їхав до приміщення Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області, до нього в машину сіла ОСОБА_3 та він передав їй довідку та 5 000 грн. ОСОБА_3 запропонувала йому звертатися у разі, якщо будуть питання тому, що вона в змозі прикрити їх діяльність. До цієї зустрічі вона дзвонила ОСОБА_8 та повідомила, що ТОВ вже надано статус платника ПДВ, але він забажав отримати про це письмове свідоцтво, за яке сплачував обвинуваченій 5000 грн. Проте в машині вона такого свідоцтва йому не надала, пояснивши, що таких свідоцтв податкова інспекція вже не надає, статус платника ПДВ реєструється в електронному реєстрі в мережі Інтернет, хоча до цього по телефону казала, що за передані ним гроші надасть йому свідоцтво платника ПДВ. 
		В той же час, на переконання суду, самих лише показань ОСОБА_8 , що ОСОБА_3 вимагала у нього неправомірну вигоду, недостатньо для спростування доводів сторони захисту про непричетність ОСОБА_3 до злочину, передбаченого ч. 3ст. 368 КК України.
		Навпаки, суд вважає, що сторона обвинувачення помилково обґрунтовує винуватість ОСОБА_3 показами свідка ОСОБА_8 та даними, що містяться у протоколах негласних слідчих (розшукових) дій (НСРД) з відповідними додатками, які фактично дають підстави для висновку, що заява захисту про провокацію злочину є обґрунтованою. 
		Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях розробив критерії для того, щоб відрізняти провокування вчинення злочину, яке суперечитьст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, від дозволеної поведінки під час таємних методів у кримінальних розслідуваннях. Зокрема у випадку визнання заяви про підбурювання такою, що не є явно необґрунтованою, для визнання доказів допустимими суду належить з`ясувати чи було слідство «по суті пасивним», чи був би злочин вчинений без втручання влади, чи мало місце з боку влади спонукання особи, наполегливі нагадування; чи були у правоохоронних органів об`єктивні дані про те, що особа була втягнута у злочинну діяльність і ймовірність вчинення нею злочину була суттєвою. При цьому тягар доведення того, що підбурення не було, покладається на сторону обвинувачення (рішення у справах «Раманаускас проти Литви» від 05.02.2008 року, «Банніков проти Російської Федерації» від 04.11.2010 року, «Матановіч проти Хорватії» від 04.04.2017 року).
		У справі «Носко і Нефедов проти Росії» (п. 55 рішення від 30.10.2014 року) ЄСПЛ зазначив, що у випадку, коли обвинувачені висувають аргумент про підбурювання, національні суди зобов`язані розглянути його в рамках змагальної, ретельної, всебічної і переконливої процедури. Межі судової перевірки повинні включати мотиви прийняття рішення про негласний захід, про ступінь участі правоохоронного органу в скоєнні злочину, а також про характер будь-якого підбурювання або тиску, якого зазнав заявник.
		Судом було досліджено письмові матеріали кримінального провадження та встановлено таке. 
		Згідно протоколу прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення (або таке, що готується) від 10.02.2017 року о 15 годин 30 хвилин, прокурор управління 15 прокуратури Харківської області ОСОБА_11 прийняв заяву від ОСОБА_8 про те, що начальник відділу обслуговування платників податків Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області ОСОБА_3 для себе та свого керівництва вимагає грошові кошти в сумі 10000 грн. за отримання свідоцтва платника ПДВ, а.с.121 т.1.
		За день до прийняття згаданої заяви ОСОБА_8 09.02.2017 року заступником начальника Управління СБУ в Харківській області ОСОБА_12 на адресу заступника прокурора Харківської області направлений матеріал про кримінальне правопорушення, який містить рапорт оперуповноваженого від 09.02.2017 року щодо отримання оперативної інформації стосовно посадових осіб ГУ ДФС у Харківській області ОСОБА_3 та ОСОБА_13 , які зорганізувалися у злочинну групу та шляхом зловживання службовим становищем вимагають неправомірну вигоду від директора ТОВ «Енергетична компанія «Соціальна альтернатива» ОСОБА_8 в розмірі 10000 грн. за безперешкодну видачу свідоцтва платника ПДВ, а.с.145-146 т.1. Вказаний матеріал містить резолюцію від 09.02.2017 року заступника прокурора Харківської області з вимогою підлеглому працівнику прокуратури ОСОБА_14 організувати роботу з перевірки отриманого матеріалу. 
		Цього ж дня з боку в.о. начальника УВБ ГУ ДФС у Харківській області ОСОБА_15 на адресу заступника прокурора Харківської області був направлений матеріал щодо незаконних дій працівників органів ГУ ДФС у Харківській області, який містить рапорт оперуповноваженого УВБ ГУ ДФС у Харківській області від 09.02.2017 року про отримання інформації щодо планування начальником відділу обслуговування платників податків Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області ОСОБА_3 у змові з керівництвом Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області за неправомірну винагороду видати ТОВ «Енергетична компанія «Соціальна альтернатива» свідоцтво платника ПДВ. Важливо, що до вказаних матеріалів долучені в оригіналах документи, належні ТОВ «Енергетична компанія «Соціальна альтернатива», зокрема копія листа Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області, надісланої на адресу товариства 12.12.2016 року, реєстраційна заява за формою № 1-ПДВ від 08.02.2017 року, а також копії довідки про ідентифікаційний номер ОСОБА_8 та його паспорта, а.с.124-144 т.1. 
		В той же час з матеріалів кримінального провадження неможливо встановити чи була заведена оперативно-розшукова справа відносно ОСОБА_3 в порядку, передбаченому Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність» (в редакції Закону, чинній станом на лютий 2017 року), чи були достатні підстави для проведення оперативно-розшукових заходів, чи здійснювалися оперативно-розшукові заходи в межах заведеної з цього приводу оперативно-розшукової справи. 
		Наведені вище обставини надають суду підстави вважати, що мало місце спілкування свідка ОСОБА_8 з працівниками правоохоронних органів до 10.02.2017 року, в процесі якого саме він передав правоохоронним органам свої особисті документи та документи товариства, яке він очолював, про що він зі свого боку при наданні показів суду умовчував. Як слід, у суду наявні сумніви щодо тверджень свідка, що вперше до правоохоронних органів він звернувся із заявою про вчинення кримінального правопорушення (або таке, що готується) лише 10.02.2017 року о 15 годин 30 хвилин, наявності при цьому у ОСОБА_8 для такого звернення власної ініціативи, існування у нього на момент звернення обґрунтованих даних про вчинення ОСОБА_3 злочину 09.02.2017 року та наміру скоїти злочин в подальшому, відсутності у інформатора прихованих мотивів. 
		Як вбачається з витягу про кримінальне провадження № 42017220000000121 на підставі матеріалів правоохоронних та контролюючих державних органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінального правопорушення 10.02.2017 року стосовно ОСОБА_3 було внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) за № 42017220000000121 з правовою кваліфікацією за ч.3 ст.368 КК України, а.с.120 т.1.
		В рамках даного кримінального провадження проведено ряд негласних слідчих (розшукових) дій (НСРД), на результатах яких ґрунтуються висновки про обвинувачення ОСОБА_3 .
		Зокрема, обвинувачення ґрунтується на результатах НСРД контроль за вчиненням злочину  спеціальний слідчий експеримент, що зафіксовані у протоколі від 24.02.2017 року, а.с.69-71 т.2.
		Згідно вказаного протоколу, на підставі постанови прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури області ОСОБА_16 від 23.02.2017 року та доручення останнього від 23.02.2017 року контроль за вчиненням злочину проводився старшим оперуповноваженим в ОВС 1 сектору 2 відділу ГВ БКОЗ УСБУ в Харківській області ОСОБА_17 .
		За змістом постанови прокурора контроль за вчиненням злочину мав проводитися у формі спеціального слідчого експерименту з 22.02.2017 року строком не більше 60 днів зі з використанням конфіденційного співробітництва із ОСОБА_8 та заздалегідь ідентифікованих (помічених) засобів  грошових коштів в сумі 5000 грн., з метою перевірки спрямованості намірів ОСОБА_18 та ОСОБА_13 та спостереження за їх поведінкою, для з`ясування, чи вчинять останні кримінальне правопорушення, чи відмовляться від його вчинення, а.с.37-38 т.2. Джерело походження фінансового забезпечення цієї слідчої дії в постанові не вказано. 
		Як видно з протоколу огляду, помітки та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів  грошових коштів від 23.02.2017 року з додатками - світлокопіями грошових купюр, у службовому кабінеті №503 Управління СБ України в Харківській області, старший оперуповноважений в ОВС 1 сектору 2 відділу ГВ БКОЗ УСБУ в Харківській області ОСОБА_17 на виконання доручення прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури області ОСОБА_16 від 23.02.2017 року у період часу з 13 годин 25 хвилин по 13 годин 55 хвилин 23.02.2017 року провів помітку за допомогою спеціального невидимого люмінесцентного барвника «Промінь-1» шляхом розпилювання з обох сторін та огляд грошових коштів  5000 грн., які належать ОСОБА_8 , які складаються з 10 купюр номіналом по 500 грн. кожна, та їх вручення в присутності понятих ОСОБА_8 для їх подальшого участі в проведенні заходів по документуванню факту вимагання та одержання неправомірної вигоди від нього ОСОБА_3 , а.с.63-65 т.2. 
		В той же час матеріали кримінальної справи свідчать, що до призначення прокурором НСРД у виді контролю за вчиненням злочину, ще 13.02.2017 року за наслідками розгляду заяви ТОВ «Енергетична компанія «Соціальна альтернатива» від 07.02.2017 року за формою 1-ПДВ обвинуваченою ОСОБА_3 було прийнято рішення про реєстрацію вказаного товариства як платника ПДВ починаючи з 01.03.2017 року, а.с.248 т.1. 
		Законом України від 24.10.2013 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо обліку та реєстрації платників податків та удосконалення деяких положень» передбачено:
		-оприлюднення на єдиному державному реєстраційному веб-порталі та офіційному веб-сайті Міндоходів даних про реєстрацію суб`єктів господарювання платниками ПДВ в органах Міндоходів (зміни до пункту 183.13 статті 183, пункту 209.10 статті 209 Податкового кодексу України);
		-відміну свідоцтва про реєстрацію платників ПДВ та забезпечення прав платників ПДВ отримати витяги із реєстру платників ПДВ в органах Міндоходів (зміни до пункту 183.9 статті 183 Податкового кодексу України).
		Згідно розділу V Податкового кодексу України, який набув чинності 01.01.2011року, реєстрація платником ПДВ здійснюється за заявою особи, яка відповідає вимогам статті 183 Податкового кодексу України та розділу ІІІ «Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 року. 
		У разі відсутності підстав для відмови у реєстрації особи як платника ПДВ контролюючий орган зобов`язаний протягом трьох робочих днів після надходження реєстраційної заяви до контролюючого органу внести до Реєстру запис про реєстрацію такої особи як платника ПДВ:
		з бажаного (запланованого) дня реєстрації, зазначеного у реєстраційній заяві, що відповідає даті початку податкового періоду (календарного місяця), з якого такі особи вважатимуться платниками ПДВ та матимуть право на складання податкових накладних, у разі добровільної реєстрації особи як платника ПДВ.
		За запитом платника ПДВ орган Міндоходів надає безоплатно та безумовно протягом 2 робочих днів, що настають за днем отримання такого запиту, витяг з реєстру платників ПДВ (зміни доп. 183.11 ст. 183 Податкового кодексу України). 
		Отримання витягів з реєстру не є обов`язковим для платників ПДВ, оскільки з метою постійного забезпечення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб інформацією Міндоходів України щоденно оприлюднює на єдиному державному реєстраційному веб-порталі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та власному офіційному веб-сайті дані з реєстру платників ПДВ, інформацію про осіб, реєстрацію яких як платників ПДВ анульовано, дані з реєстру суб`єктів спеціального режиму оподаткування.
		В процесі судового розгляду встановлено, що роз`яснення аналогічного змісту з боку Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області в письмовому вигляді надавалися директору ТОВ «Енергетична компанія «Соціальна альтернатива» ОСОБА_8 у відповідному листі ще 12.12.2016 року, який долучений до матеріалів кримінальної справи, а.с.132 т.1. 
		Судовим розглядом встановлено, що надаючи власні кошти для їх подальшої участі в проведенні заходів по документуванню факту вимагання та одержання неправомірної вигоди від нього ОСОБА_3 під час НСРД у виді контролю за вчиненням злочину сам ОСОБА_8 був достеменно обізнаний про позитивні та своєчасні наслідки розгляду заяви ТОВ «Енергетична компанія «Соціальна альтернатива» та надання вказаному товариству статусу платника ПДВ, про поширення цієї інформації для загального доступу на єдиному державному реєстраційному веб-порталі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та власному офіційному веб-сайті Міндоходів, про відміну на законодавчому рівні свідоцтва про реєстрацію платників ПДВ. 
		За наявності повної обізнаності ОСОБА_8 про позитивний розгляд заяви ТОВ «Енергетична компанія «Соціальна альтернатива» від 07.02.2017 року та надання 13.02.2017 року вказаному товариству статусу платника ПДВ, інформованості з приводу скасування свідоцтва платника ПДВ та розповсюдження інформації про статус платника ПДВ в загальнодоступній формі суду є не зрозумілими підстави та мета проведення НСРД - контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту, а особливо участь в ній ОСОБА_8 за рахунок його особистих коштів, його наполеглива ініціативність у спілкуванні та організації зустрічей з ОСОБА_3 . 
		Висновки суду щодо наявності досвіду спілкування ОСОБА_8 з оперативними підрозділами правоохоронних органів до офіційного звернення із письмовою заявою в прокуратуру про кримінальне правопорушення 10.02.2017 року, провокативний характер його дій в подальшому, узгоджуються з наступними доводами захисту. 
		Встановлено, що 22.02.2019 року Охтирським міськрайонним судому Сумської області було постановлено вирок по справі №588/737/17 за обвинуваченням громадянина ОСОБА_19 за ч.1 ст. 190, ч. 4 ст. 27 ч.2 ст. 15 ч. 1 ст. 369 КК України у кримінальному провадженні №42017001120000018 від 23.02.2017 року, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_8 , а.с. 74 т.3.
		При аналізі обставин, викладених у вироку Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 22.02.2019 року, спостерігається схожість обставин у кримінальному провадженні №42017001120000018 від 23.02.2017 року, відносно ОСОБА_19 та кримінального провадження № 42017220000000121 від 10.02.2017 року відносно ОСОБА_3 .
		Так, в обох випадках саме заявник ОСОБА_8 активно шукав особистої зустрічі з посадовими особами державних органів (податковоїінспекції увипадку зобвинуваченням ОСОБА_3 та екологічноїінспекції увипадку зобвинуваченням ОСОБА_19 ) та сам був ініціатором саме особистих зустрічей з вказаними особами, та наполегливо просив допомогти йому у вирішенні питань (отриманнястатусу платникаПДВ увипадку з ОСОБА_3 та вирішенняпитання видобуткупіску увипадку з ОСОБА_19 ); в обох випадках зі слів ОСОБА_8 обвинувачені вимагали від нього передання неправомірної вигоди в сумі 10 000 грн., яку згодом, зі слів ОСОБА_8 обвинуваченими було зменшено до суми 5 000 грн.; в обох випадках ОСОБА_8 вдавав з себе особу, яка начебто взагалі необізнана у питаннях господарської діяльності компанії директором та засновником якої він був (у випадку з ОСОБА_3 . ОСОБА_8 заявляв,що взагаліне обізнанийу питанняхотримання статусуплатника ПДВ,у випадкуз ОСОБА_19 . ОСОБА_8 заявляв,що нерозбирається упитаннях оформленнядозвільних документівна видобутокпіску), в обох випадках ОСОБА_8 передавав для помітки та подальшого вручення обвинуваченим начебто свої власні грошові кошти тощо.
		Окремо слід звернути увагу на ту обставину, що відомості за заявою ОСОБА_8 у кримінальному провадженні №42017001120000018 від 23.02.2017року, яке знаходилось на розгляді Охтирського міськрайонного суду Сумської області, було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань в день затримання ОСОБА_3 в місті Харкові при передачі їй грошових коштів ОСОБА_8 .
		Відповідно до сформованої позиції Європейського суду з прав людини наявність державного інтересу не можна використовувати в якості обґрунтування щодо використання доказів, отриманих в результаті поліцейської провокації, оскільки застосування таких доказів наражає обвинуваченого на ризик остаточно позбавитись справедливого судового розгляду із самого початку; внутрішньодержавне законодавство не повинно дозволяти використання доказів, отриманих в результаті підбурювання з боку державних агентів. В іншому випадку таке законодавство не відповідає принципу «справедливого судочинства». (Рішення у справах «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 року, «Худобін проти Російської Федерації» від 26.10.2006 року, «Ваньян проти Російської Федерації» від 15.12.2005року, «Раманаускас проти Литви» від 05.02.2008 року.)
		Європейський Суд неодноразово відзначав у своїй практиці (рішення "Банникова проти Росії), що негласні операції повинні проводитися істотно в пасивному режимі за відсутності надання тиску на заявника для здійснення злочину за рахунок таких заходів, як прийняття на себе ініціативи в контактах із заявником, наполегливе примушення, обіцянка фінансової вигоди або звернення до відчуттів співчуття заявника. Також, важливе значення має аналіз таких дій як ініціатива у зв`язку з обвинуваченим, оновлення пропозиції, незважаючи на його первинну відмову, настійне спонукання.
		Таким чином, твердження захисту про системний та тотожній характер дій ОСОБА_8 , наявність в нього певного досвіду провокативних дій, надмірної активності та ініціативності в ході співробітництва з правоохоронними структурами, у сукупності з іншими обставинами справи викликають обґрунтовані сумніви в безсторонності та об`єктивності його дій та наданих показах, на яких спиралося обвинувачення. 
		В процесі судового розгляду з боку суду були безпосередньо досліджені наявні в матеріалах справи протокол, складений 20.03.2017 року старшим оперуповноваженим в ОВС 1 сектору 2 відділу ГВ БКОЗ УСБУ в Харківській області ОСОБА_17 , за результатами проведення НСРД на підставі доручення слідчого в ОВС другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області ОСОБА_6 №809т від 14.02.2017 року, наданого в рамках кримінального провадження № 42017220000000121 від 10.02.2017 року, згідно ухвали слідчого судді Апеляційного суду Харківської області ОСОБА_20 №1566т від 13.02.2017 року, негласної слідчої (розшукової дії): аудіо-, відеоконтроль особи, яку проведено 23.02.2017 року стосовно ОСОБА_3 , з відповідними додатками, що містяться на носіях інформації: оптичний диск CD-R, реєстр.№11377/ГВ «К»; картка пам`яті microSD-8.0, реєстр.№11374/ГВ «К»; картка пам`яті microSD-8.0, реєстр.№11375/ГВ «К»; картка пам`яті microSD-4.0, реєстр.№11376/ГВ «К»; аудіокасета С-90, реєстр.№11378/ГВ «К», а.с.140-153 т.2. 
		Крім цього, в процесі судового розгляду з боку суду були безпосередньо досліджені наявні в матеріалах справи протокол, складений 20.03.2017 року старшим оперуповноваженим в ОВС 1 сектору 2 відділу ГВ БКОЗ УСБУ в Харківській області ОСОБА_17 за результатами виконання доручення слідчого в ОВС другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області ОСОБА_6 №809т від 14.02.2017 року, наданого в рамках кримінального провадження № 42017220000000121 від 10.02.2017 року, згідно ухвали слідчого судді Апеляційного суду Харківської області ОСОБА_20 №1564т від 13.02.2017 року, про проведення негласної слідчої (розшукової дії): зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж стосовно ОСОБА_3 за номером мобільного телефону НОМЕР_1 , з відповідними додатками, що містяться на носіях інформації: оптичний диск DVD-R, реєстр.№11437/ГВ «К», а.с.154-158 т.2. 
		Крім того, в судовому засіданні досліджено текстове відтворення змісту розмов, які зафіксовані на фрагментах фонограм, отриманих за наслідками вищезазначених НСРД, наведене у висновку судової криміналістичної експертизи відео-, звукозапису № 5641 від 14.04.2017 року, а.с.165-178 т.2. 
		Безпосереднє дослідження в судовому засіданні запису телефонних розмов між ОСОБА_8 та ОСОБА_3 на аудіозаписах їх особистих спілкувань свідчить, що з 09.02.2017 року до 22.02.2017 року жодного спілкування між ОСОБА_8 та ОСОБА_3 в процесі НСРД не зафіксовано. 
		Мали місце телефонні розмови між ОСОБА_3 та ОСОБА_8 , їх особисті зустрічі біля будівлі Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області 22.02.2017 року та 23.02.2017 року, в обох випадках з ініціативи ОСОБА_8 . В процесі розмов ОСОБА_3 повідомляє ОСОБА_8 про позитивний розгляд заяви ТОВ «Енергетична компанія «Соціальна альтернатива» від 08.02.2017 року, надання вказаному товариству статусу платника ПДВ, про відсутність свідоцтв платників ПДВ. Зі свого боку ОСОБА_8 визнає свою обізнаність та обізнаність бухгалтера товариства про це, просить роз`яснень щодо укладення електронного договору, порядку отримання витягу з реєстру, питань при здійсненні господарської діяльності як платника ПДВ з ймовірними контрагентами, тощо.
		Твердження сторони обвинувачення про наявність сподівань ОСОБА_8 на отримання свідоцтва платника ПДВ як підставу передання неправомірної вигоди не відповідають змісту цих розмов. Жодних розмов, з притаманними ознаками для вимагання неправомірної вигоди, будь-яких вимог про необхідність надання грошей, вказівок, попереджень або погроз про вчинення або невчинення своїх службових обов`язків за умови певної винагороди, сама ОСОБА_3 під час спілкування з ОСОБА_8 не висловлює.
		Відтворення змісту розмов, які зафіксовані на фрагментах фонограм, отриманих за наслідками вищезазначених НСРД, наведене у висновку судової криміналістичної експертизи відео-, звукозапису № 5641 від 14.04.2017 року також аналогічно не містять висловлювань ОСОБА_3 про гроші, їх розмір, кому за що на яких умовах їх слід надавати. 
		Виходячи зі змісту диспозиції ч.3 ст.368 КК України, за якими кваліфіковано дії ОСОБА_3 під вимаганням неправомірної вигоди слід розуміти вимагання службовою особою неправомірної вигоди з погрозою вчинення або невчинення з використанням влади чи службового становища дій, які можуть завдати шкоду правам чи законним інтересам того, хто дає неправомірну вигоду, або умисне створення службовою особою умов, за яких особа вимушена дати таку неправомірну вигоду (хабар) з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів.
		 При цьому, вимагання неправомірної вигоди матиме місце у випадку наявності трьох обов`язкових в своїй сукупності ознак:
		- ініціатива давання неправомірної вигоди повинна походити саме від службової особи  одержувача такої вигоди;
		- схиляння на давання неправомірної вигоди повинна містити чітку і беззаперечну вимогу із обов`язковою наявністю відкритих погроз або створення реальних умов, що не залишають особі вибору як лише дати таку неправомірну вигоду;
		- вказані вище погрози або створення умов повинні бути прямо пов`язані зі службовим становищем службової особи, мати протизаконний характер та бути спрямованими на завдання шкоди правам та законним інтересам особи, що дає неправомірну вигоду.
		За таких обставин вказані носії інформації жодним чином не можуть оцінюватися судом як доказ обвинувачення ОСОБА_3 в частині вимагання, вказівок ОСОБА_8 про необхідність передання неправомірної вигоди 09.02.2017 року та 23.02.2017 року. 
		Не зафіксовано також самого факту передачі ОСОБА_8 та відповідно отримання ОСОБА_3 грошових коштів, які вручалися ОСОБА_8 в процесі НСРД - спеціального слідчого експерименту, на відеофайлах їх спілкування 23.02.2017 року, безпосередньо оглянутих в судовому засіданні.
		Доводи прокурора, що факт передачі ОСОБА_8 ОСОБА_3 в якості неправомірної винагороди 23.02.2017 року 5000 грн. підтверджується певними звуками шарудіння носять вірогідний характер, а іншими словами не відповідають стандарту доведення обвинувачення особи «поза розумним сумнівом». 
		Крім того, суд погоджується з доводами захисту в частині того, що відомості отримані за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій суб`єктами не уповноваженими в установленому законом порядку на їх проведення, як не залученими в установленому законом порядку (ст.246 КПК України) до їх проведення - є недопустимими доказами в кримінальному провадженні, оскільки вони добуті в спосіб не передбачений кримінальним процесуальним законодавством.
		При цьому виходить з наступного. 
		В судовому засіданні встановлено, що негласну слідчу (розшукову) дію, а саме аудіо-, відеоконтроль особи у публічно доступних місцях 23.02.2017 року стосовно ОСОБА_3 , відомості про проведення якої відображені в протоколі про наслідки проведення негласної слідчої (розшукової) дії, складеному оперативним співробітником УСБУ в Харківській області, було здійснено свідком ОСОБА_8 , із застосуванням спеціальних засобів, якими він був облаштований та підтвердив це в судовому засіданні. 
		Відповідно до положень ч. 6 ст. 246 КПК України, право проводити негласні слідчі (розшукові) дії має слідчий, який здійснює досудове розслідування злочину, або за його дорученням - уповноважені оперативні підрозділи. Саме за рішенням слідчого чи прокурора до проведення негласних слідчих (розшукових) дій можуть залучатися також інші особи.
		Суб`єкти уповноважені на проведення негласних слідчих (розшукових) визначені також п.17. Інструкції «Про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні», затвердженої Наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України. Служби безпеки України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України 16.11.2012 року №114/1042/516/1199/936/1687/5/.
		Таким чином, ні КПК України, ні Інструкція «Про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні», якими визначено засади та єдині вимоги до організації проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні - не передбачають проведення негласних слідчих (розшукових) дії таким суб`єктом в кримінальному провадженні, як свідок або заявник.
		З матеріалів кримінального провадження та наданих суду доказів вбачається, що негласну слідчу (розшукову) дію, а саме аудіо-, відеоконтроль особи у публічно доступних місцях, публічно недоступних місцях стосовно ОСОБА_3 , дозвіл на проведення якої за ухвалою слідчого судді Апеляційного суду Харківської області надавався прокуратурі Харківської області, фактично було проведено заявником і свідком у кримінальному провадженні - ОСОБА_8 , котрий ні прокурором, ні слідчим, так і оперативним підрозділом СБУ, який за дорученням був уповноважений на проведення негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні, до проведення негласних слідчих (розшукових) дій в порядку установленому (ч. 6 ст. 246 КПК України) відповідним процесуальним рішенням залучений не був.
		В даному кримінальному провадженні ні слідчий суддя, ні прокурор, ні слідчий не приймали процесуальних рішень в порядку ч. 6 ст. 246 КПК України про залучення ОСОБА_8 до проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а проведення іншими, окрім визначених ч. 6 ст. 246 КПК України, суб`єктами будь-яких негласних слідчих (розшукових) дій без відповідного процесуального рішення про їх залучення діючим КПК України не передбачено.
		Відповідно до ст. 86 КПК України - доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
		Крім того, з матеріалів провадження вбачається, що під час досудового розслідування при виконанні вимогст. 290 КПК Українистороні захисту не була відкрита жодна з ухвал слідчого судді, якими надавались дозволи на проведення НСРД у даному кримінальному провадженні, в тому числі і особливо, що стосувались втручання у права і свободи ОСОБА_3 . 
		Згідно ч. 12ст. 290 КПК Україниневідкриття стороною матеріалів відповідно до положеньст. 290 КПК Україниє окремою підставою для визнання відомостей у цих матеріалах недопустимими доказами.
		Щодо застосування цієї норми, Верховний Суд України у постанові від 16.03.2017 року (справа № 5-364кс16) сформулював правову позицію, за змістом якої невідкриття матеріалів сторонами одна одній в порядкуст.290КПК України після закінчення досудового розслідування, а також додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду, є підставою для визнання судом відомостей, що містяться в них, недопустимими як доказ.
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 року по справі № 751/7557/15-к, провадження №13-37кс18 не знайшла підстав для відходу від цього висновку.
		Як зазначено у Висновку Великої Палати Верховного Суду про застосування норми права в порядку ч. 4ст.442КПК України, який викладений у Постанові від 16.01.2019 року по справі № 751/7557/15-к, провадження №13-37кс18, за наявності відповідного клопотання процесуальні документи, які стали підставою для проведення НСРД (ухвали, постанови, клопотання) і яких не було відкрито стороні захисту в порядку, передбаченомуст. 290 КПК, оскільки їх тоді не було у розпорядженні сторони обвинувачення (процесуальні документи не було розсекречено на момент відкриття стороною обвинувачення матеріалів кримінального провадження), можуть бути відкриті іншій стороні, але суд не має допустити відомості, що містяться в цих матеріалах кримінального провадження, як докази.
		Відповідно до ч. 2ст. 290 КПКпрокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом`якшенню покарання.
		Таким чином, законодавець встановив процедуру, яка забезпечує реалізацію права на справедливий суд у його процесуальному аспекті, тобто надає можливість сторонам майбутнього судового розгляду ознайомитися із доказами кожної із них і підготувати правову позицію, що буде ними обстоюватись у змагальній процедурі судового розгляду.
		На необхідність дотримання законної процедури, принципу рівності сторін та права обвинуваченої особи на захист під час кримінального провадження неодноразово у своїх рішеннях наголошував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ).
		Зокрема, суд зазначав, що кримінальне провадження, у тому числі складові такого провадження, які стосуються процедури, мають бути засновані на принципі змагальності, і має бути забезпечена процесуальна рівність сторін обвинувачення і захисту. Право на судовий розгляд за принципом змагальності означає, що сторонам обвинувачення і захисту має бути надана можливість ознайомитися із зауваженнями та доказами, наданими іншою стороною, і відповісти на них (справа "Джеват Сойсал проти Туреччини", заява N 17362/03, рішення від 23.09.2014 року, остаточне рішення від 23 грудня 2014 року); згідно з принципом рівності сторін змагального процесу як однієї зі складових розширеної концепції справедливого суду кожній стороні повинно бути надано розумну можливість представити свої аргументи на умовах, які не ставлять її у гірше становище порівняно з опонентом. Заявникові було важливо мати доступ до матеріалів своєї справи і отримати копію документів, які в ній містилися, для того щоб мати змогу оскаржити офіційний протокол стосовно його дій. Не маючи такого доступу, заявник не зміг підготувати адекватний захист і скористатися принципом рівності сторін змагального процесу всупереч вимогам п. 1 ст. 6 Конвенції з прав людини у поєднанні з п. 3 ст. 6 (справа "Фуше проти Франції", заява N 22209, рішення від 18.03.1997 року); той факт, що заявникові та його захисникам не був наданий відповідний доступ до документів (…), призвів до посилення труднощів у підготовці його захисту (справа "Моісєєв проти Росії", заява N 62936/00, рішення від 09.10.2008 року);
		Для доведення допустимості результатів НСРД мають бути відкриті не тільки результати цих дій, а й документи, які стали правовою підставою їх проведення (клопотання слідчого, прокурора, їх постанови, доручення, ухвала слідчого судді), оскільки змістом цих документів сторони можуть перевірити дотримання вимог кримінального процесуального закону стосовно негласних слідчих (розшукових) дій.
		Згідно з ч. 1ст. 86 КПКУкраїни доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Обов`язковим елементом порядку отримання доказів в результаті НСРД є попередній дозвіл уповноважених суб`єктів (слідчого судді, прокурора, слідчого) на їх проведення. Сторона захисту вправі мати інформацію про всі елементи процесуального порядку отримання стороною обвинувачення доказів, які остання має намір використати проти неї в суді. Інакше від самого початку судового розгляду сторона захисту перебуватиме зі стороною обвинувачення в нерівних умовах.
		За загальним правилом суд вирішує питання допустимості доказів, оцінюючи їх в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення (ч. 1ст.89КПК України). Однак у певних випадках суд має право вирішити питання про недопустимість доказу ще до видалення суду до нарадчої кімнати. Так, згідно з ч. 2ст. 89 КПКУкраїни у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Відсутність у сторони захисту процесуальних документів, які стали правовою підставою для проведення НСРД, позбавляє її можливості поставити перед судом питання про недопустимість доказів, а суд - вирішити це питання до видалення до нарадчої кімнати. Особливо важливого значення вирішення цього питання судом на початкових етапах судового розгляду набуває у разі, коли йдеться про таку підставу визнання недопустимими доказів, які отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, як здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов (п. 1 ч. 2ст.87КПК України).
		Документи, які стали правовою підставою проведення НСРД (зокрема, не розсекречені на момент звернення до суду з обвинувальним актом), не можуть вважатися додатковими матеріалами до результатів проведених негласних слідчих (розшукових) дій, отриманими до або під час судового розгляду, оскільки є їх частиною.
		Ці процесуальні рішення виступають правовою підставою проведення НСРД, з огляду на їх функціональне призначення щодо підтвердження допустимості доказової інформації, отриманої за результатами проведення таких дій, і повинні перевірятися та враховуватися судом під час оцінки доказів.
		Враховуючи, що НСРД проводяться під час досудового розслідування за ініціативою сторони обвинувачення, ця сторона має їх у своєму розпорядженні, зокрема прокурор - процесуальний керівник цього розслідування. Згідно з ч. 2ст. 36 КПКУкраїни прокурор має повний доступ до матеріалів, документів та інших відомостей, що стосуються досудового розслідування.
		Що стосується процесуальних документів, які мають гриф секретності, то за змістом статей85,92,290 КПКпрокурор - процесуальний керівник зобов`язаний під час досудового розслідування заздалегідь ініціювати процедуру їх розсекречення одночасно с результатами НСРД і забезпечити відкриття цих документів на етапі закінчення досудового розслідування.
		Крім того, системне тлумаченняст. 290 КПКУкраїни свідчить, що у ч. 11 статті йдеться про ситуації, коли матеріали було отримано стороною після завершення виконання вимог цієї кримінально-процесуальної норми та закінчення досудового розслідування.
		Якщо у процесі такого дослідження постанов, ухвал та клопотань буде встановлено порушення вимогст.290КПК України, то відомості наведені у відкритих процесуальних документах, не є допустимими доказами.
		Судом встановлено, що ухвали слідчого судді Апеляційного суду м. Харкова від 13.02.2017 року, якими надавались дозволи на проведення НСРД аудіо- та відеоконтроль особи та зняття з транспортних телекомунікаційних мереж, клопотання слідчого, доручення слідчого про проведення СБУ, були відкриті стороні захисту та долучені до кримінального провадження 31.05.2019 року та 24.09.2019 року, тобто лише на стадії судового розгляду справи (а.с.126-134 т.2, а.с. 128-136 т.3 ).
		Таким чином, суд визнає недопустимими відомості, що зафіксовані у відкритих з порушеннями вимогст.290КПК України постановах, ухвалах, клопотаннях, дорученнях, які не є допустимими доказами.
		 
		Формулювання обвинувачення, яке пред`явлене ОСОБА_3 , полягало і в тому, що отримавши згоду від ОСОБА_8 щодо надання неправомірної вигоди, обвинувачена самостійно та особисто внесла до інформаційної системи «Податковий блок» відомості про реєстрацію з 01.03.2017 року ТОВ «Енергетична компанія «Соціальна альтернатива» платником ПДВ 13.02.2017 року без проведення відповідного аналітичного вивчення, зокрема, без отримання всієї інформації від структурних підрозділів Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області та без винесення у відповідності до чинного законодавства з урахуванням отриманої інформації про наявні ризики на розгляд робочої групи заяви ТОВ «Енергетична компанія «Соціальна альтернатива» за формою 1-ПДВ. Крім того, 09 годин 23 хвилин 22.02.2017 року під час телефонної розмови з заступником начальника оперативного управління Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області ОСОБА_9 . ОСОБА_3 , перебуваючи на вказаній посаді, використовуючи у своїй службовій діяльності вищевказані владні повноваження працівника органу державної влади та члена робочої групи Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області щодо здійснення оперативного аналітичного контролю суб`єктів господарювання, які надають заявки на реєстрацію платниками ПДВ та застосування спеціального режиму оподаткування, будучи відповідальною за прийняття рішення про реєстрацію платника податку на додану вартість, діючи умисно, з метою особистого збагачення протиправним шляхом та з корисливих мотивів, зловживаючи вищевказаними службовими повноваженнями та службовим становищем, продовжуючи виконання взятих на себе внаслідок вимагання від ОСОБА_8 неправомірної вигоди зобов`язань, маючи на меті подальше отримання неправомірної вигоди за вчинені дії, виказала ОСОБА_9 пропозицію не проводити перевірку щодо участі посадових осіб та засновників ТОВ «Енергетична компанія «Соціальна альтернатива» у створенні ризикових підприємств та щодо наявності у вказаного підприємства ризиків, передбачених наказом №543, та щодо визначення відповідності ТОВ «Енергетична компанія «Соціальна альтернатива» критеріям, передбаченим ст.ст.181,182, 293 або 209 розділу 5 Податкового кодексу України, мотивуючи це тим, що вказана юридична особа вже отримала статус платника ПДВ.
		Суд зауважує, що викладаючи обвинувачення саме вказаним чином орган досудового розслідування не зазначив положення якого саме чинного на момент інкримінованих подій законодавства було порушено ОСОБА_3 під час не винесення на розгляд робочої групи заяви ТОВ «Енергетична компанія «Соціальна альтернатива» за формою 1-ПДВ. Жодним чином не доведений факт існування інформації про наявні ризики з боку ТОВ «Енергетична компанія «Соціальна альтернатива» при використанні статусу платника ПДВ.
		З наданих суду письмових доказів встановлено, що на момент інкримінованих ОСОБА_3 подій перевірка заявок на реєстрацію платниками ПДВ врегульована локальним нормативним актом Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області, а саме розпорядженням начальника ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області №19-р від 19.07.2016 року. Під головуванням останнього було створено робочу групу щодо оперативного аналітичного контролю суб`єктів господарювання, які подають заявки на реєстрацію платниками ПДВ та застосування спеціальних режимів оподаткування. Вказаним розпорядженням на в.о. начальника відділу обслуговування платників Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області ОСОБА_10 покладено обов`язок забезпечити розміщення на мережевому диску за адресою G: робоча група ПДВ, інформацію щодо поданих заяв на реєстрацію платниками ПДВ (1-ПДВ), та заяв на реєстрацію спеціального режиму оподаткування за формою 1-РС, які станом на поточну дату перебувають на розгляді в ОДПІ. Термін  щоденно до 10 години. До 17 години цього ж дня узагальнити отриману інформацію. Винесення на розгляд робочої групи заяв за формою 1-ПДВ та 1-РС у відповідності до чинного законодавства з урахуванням отриманої інформації про наявні ризики. Згідно із розпорядженням начальника Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області №52-р від 19.12.2016 року до складу вищезгаданої робочої групи введено ОСОБА_3 , яка на той час обіймала посаду в.о. начальника відділу обслуговування платників Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області, замість ОСОБА_10 , а.с.176 т.1. В той же час жодних даних про ознайомлення ОСОБА_3 зі змістом розпорядження начальника Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області №19-р від 19.07.2016 року, прийнятим до часу її призначення на службу до Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області, зокрема під її особистий підпис або іншим шляхом, суду не надано.
		Допитані в судовому засіданні як свідки члени робочої групи щодо оперативного аналітичного контролю суб`єктів господарювання, які подають заявки на реєстрацію платниками ПДВ ОСОБА_13 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 пояснили суду, що інформація про подання заяви ТОВ «Енергетична компанія «Соціальна альтернатива» на реєстрацію платником ПДВ (за формою 1-ПДВ) до їх відома доведена не була, але інформація щодо наявності ризиків та підстав для відмови у задоволенні такої заяви товариства у них відсутні. 
		В той же час відсутність певної інформації щодо подання заяви ТОВ «Енергетична компанія «Соціальна альтернатива» на реєстрацію платником ПДВ (за формою 1-ПДВ) у лютому 2017 року на мережевому диску за адресою G: робоча група ПДВ, органом досудового розслідування не перевірялася. 
		Крім того, невідповідність сформульованого обвинувачення в частині навмисного та цілковитого невиконання ОСОБА_3 покладених зобов`язань в частині аналітичного вивчення заяви ТОВ «Енергетична компанія «Соціальна альтернатива» дійсним обставинам справи випливає з наступного. 
		Наявна в матеріалах справи службова записка заступника начальника Харківської ДПІ ГУ ДФС у Харківській області ОСОБА_22 навпаки спростовує обвинувачення та свідчить про своєчасне та належне повідомлення ОСОБА_3 начальника Оперативного управління ОСОБА_27 про надходження від ТОВ «Енергетична компанія «Соціальна альтернатива» заяви за формою 1-ПДВ негайно вдень її надходження 08.02.2017 року. В службовій записці, складеній ОСОБА_3 08.02.2017 року, міститься вимога про надання в строк до 13.02.2017 року 15:00 наявної інформації стосовно участі посадових осіб та засновників підприємства у створенні ризикових підприємств та щодо критеріїв ризиків підприємства. Встановлено, що вказаний запит був отриманий Оперативним управлінням 10.02.2017 року, а.с.207 т.1. 
		Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_22 підтвердила суду, що вказаний запит вона підписувала за поданням виконавця запиту ОСОБА_3 , яка в цій частині дотрималася положень п.4 розпорядження начальника Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області №19-р від 19.07.2016 року. 
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 , який обіймав посаду заступника начальника Оперативного управління Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області, також підтвердив факт отримання 10.02.2017 року вказаної службової записки. Зазначив, що отримання інформації стосовно участі посадових осіб та засновників підприємства у створенні ризикових підприємств та щодо критеріїв ризиків підприємства працівниками оперативного підрозділу могло здійснюватися шляхом виїзду за адресою розташування підприємства та опиту його посадових осіб. Вказаний виїзд вони не здійснили в силу власного браку часу та кадрів. 22.02.2017 року він сам зателефонував ОСОБА_3 та повідомив про це, на що остання повідомила, що 13.02.2017 року заява ТОВ «Енергетична компанія «Соціальна альтернатива» вже була розглянута, в зв`язку з чим виїзд вже не потрібен. 
		Таким чином, отримані судом данні свідчать, що не здійснення своєчасного відпрацювання підприємства на предмет ризиковості з боку Оперативного управління Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області мало місце не за вказівкою ОСОБА_3 , а в силу інших не залежних від обвинуваченої обставин, в той час, як з її боку мало місце своєчасне повідомлення Оперативного управління Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області про надходження заяви за формою 1-ПДВ. Отримана за наслідками НСРД інформація з телекомунікаційних мереж та покази допитаного судом ОСОБА_28 свідчать про відсутність будь-якої ініціативи в цьому сенсі з боку ОСОБА_3 , яка зі свого боку працівникам Оперативного підрозділу не телефонувала, вказівок не надавала, а повідомила на питання ОСОБА_28 загальнодоступну та достовірну станом на 22.02.2017 року інформацію про надання підприємству статусу платника ПДВ. Відсутність службової залежності та підпорядкованості по відношенню до ОСОБА_3 жодним чином не заважала працівникам Оперативного управління здійснити перевірку ТОВ «Енергетична компанія «Соціальна альтернатива» на предмет ризиковості та фіктивності як у визначений строк, так і в подальшому, в тому числі і після надання товариству статусу платника ПДВ. 
		З врахуванням встановленого, висновки органу досудового розслідування про не проведення перевірки ТОВ «Енергетична компанія «Соціальна альтернатива» на предмет ризиковості та фіктивності за пропозицією ОСОБА_3 не відповідають фактичним обставинам справи. 
		Як зазначалося судом вище, саме до обсягу службових повноважень начальнику відділу обслуговування платників Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області віднесено:
		- наповнення бази даних платників ПДВ шляхом обробки електронних та паперових заяв та документів щодо реєстрації, перереєстрації, анулювання реєстрації платників ПДВ, включення, виключення з реєстру суб`єктів спеціального режиму оподаткування (п. 2.72.9 Положення про відділ обслуговування платників Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області, затвердженого наказом начальника Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області від 14.11.2016 року №350);
		- дозвіл на роботу з інформаційними ресурсами в частині здійснення дій щодо реєстрації платника ПДВ (юридичні особи) в інформаційній системі «Податковий блок» ( відповідно до службової записки № 13/7/20-23-08-01 від 17.01.2017 року, погодженої начальником Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області). 
		З врахуванням наведеного, суд вважає, що внесення 13.02.2017 року до системи «Податковий блок» відомостей про реєстрацію ТОВ «Енергетична компанія «Соціальна альтернатива» про реєстрацію з 01.03.2017 року платником ПДВ обвинуваченою ОСОБА_3 було здійснено у відповідності до її службових обов`язків та функціональних повноважень, відповідно доп.183.9.ст.183Податкового кодексуУкраїни тап.3.11. «Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 року, в той час як вимагання передання неправомірної вигоди по відношенню до ОСОБА_8 за позитивне вирішення вказаного питання, створення умов для отримання неправомірної вигоди за обставин, викладених у сформулюваному обвинуваченні, не відповідає фактичним обставинам справи та дослідженим доказам. 
		Даних про наявність підстав для відмови у реєстрації ТОВ «Енергетичнакомпанія «Соціальнаальтернатива» як платника ПДВ контролюючим органом, завдання самим фактом реєстрації вказаного товариства платником ПДВ істотної шкодиохоронюваним закономправам,свободам таінтересам окремихгромадян абодержавним чигромадським інтересам,або інтересамюридичних осіб занаслідками розгляду справине встановлено,а томупідстав для кваліфікаціїдій ОСОБА_3  вцій частині окремимскладом злочину не вбачається. 
		Згідно з вимогами ч. 3 ст. 62 Конституції України та Рішення Конституційного Суду України від 20.10.2001 року № 12-рп/2011, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, тобто з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина або встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання таких доказів. Визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.
		Відповідно до ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний для прийняття процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
		Стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
		Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
		Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Зокрема, як встановлено впроцесі судового слідтва, обвинувачення обґрунтовано даними, які містяться в протоколі затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, та протоколу обшуку затриманої особи від 23.02.2017 року. 
		Разом з тим оцінюючи, як доказ, протоколи затримання та обшуку затриманої ОСОБА_3 , з огляду на їх допустимість, суд зазначає про наявність істотних порушень прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, в зв`язку з чим здобути в процесі затримання та обшуку грошові кошти в сумі 5001 грн. купюрами по 500 грн. 10 штук., а також купюра номіналом 1 грн., вилучені з правої кишені куртки ОСОБА_3 є недопустимим доказом. 
		Як встановлено в судовому засіданні 23.02.2017 року відразу після зустрічі ОСОБА_8 та ОСОБА_3 біля будинку адміністративної будівлі Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області, розташованої за адресою: м.Харків, вул. Академіка Підгорного, 3, ОСОБА_3 була затримана, з приводу її затримання на підставі ст.208 КПК України в період з 15 годин 50 хвилин по 17 годин 30 хвилин слідчим в ОВС другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області ОСОБА_6 було складено протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину. Одночасно із затриманням 23.02.2017 року в період часу з 16 годин 00 хвилин до 16 годин 15 хвилин прокурором Харківської місцевої прокуратури №1 прокуратури Харківської області ОСОБА_29 проведено обшук затриманої ОСОБА_3 . В процесі обшуку ОСОБА_3 з правої кишені куртки було вилучено грошові кошти в сумі 5001 грн. купюрами по 500 грн. 10 штук (номери та серія яких збігаються з грошовими коштами ОСОБА_8 , які вручені останньому після помітки спеціальним барвником для проведення НСРД контроль за вчиненням злочину - спеціального слідчого експерименту), та купюра номіналом 1 гривня, з лівої кишені - телефон Samsung А3, а також змиви з лівої та правої руки, контрольний ватний тампон, а.с.40-45, т.2. 
		Відповідно до положень ст.208 КПК України (в редакції чинній на момент затримання 23.02.2017 року) уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках:
		1) якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення;
		2) якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин;
		3) якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого корупційного злочину, віднесеного законом до підслідності Національного антикорупційного бюро України.
		Уповноважена службова особа, слідчий, прокурор може здійснити обшук затриманої особи з дотриманням правил, передбаченихчастиною сьомою статті 223істаттею 236цього Кодексу.
		Про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, складається протокол, в якому, крім відомостей, передбаченихстаттею 104цього Кодексу, зазначаються: місце, дата і точний час (година і хвилини) затримання відповідно до положеньстатті 209цього Кодексу;підстави затримання;результати особистогообшуку;клопотання,заяви чискарги затриманого,якщо такінадходили;повний перелікпроцесуальних правта обов`язківзатриманого.Протокол прозатримання підписуєтьсяособою,яка йогосклала,і затриманим.Копія протоколунегайно підрозпис вручаєтьсязатриманому,а такожнадсилається прокурору. 
		При цьому, згідно ч.4 ст.208 КПК України уповноважена службова особа, що здійснила затримання особи, повинна негайно повідомити затриманому зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також роз`яснити право мати захисника, отримувати медичну допомогу, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього, негайно повідомити інших осіб про його затримання і місце перебування відповідно до положеньстатті 213цього Кодексу, вимагати перевірку обґрунтованості затримання та інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.
		Положеннями п.3 ч.3 ст.42 КПК України визначено право підозрюваного на першу вимогу мати захисника і побачення з ним до першого допиту з дотриманням умов, що забезпечують конфіденційність спілкування, а також після першого допиту - мати такі побачення без обмеження їх кількості й тривалості; на участь захисника у проведенні допиту та інших процесуальних дій; на відмову від захисника в будь-який момент кримінального провадження; на отримання правової допомоги захисника за рахунок держави у випадках, передбачених цим Кодексом та/або законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, в тому числі у зв`язку з відсутністю коштів на її оплату. 
		Як встановлено судом в процесі дослідження письмових доказів по справі процес затримання та обшуку ОСОБА_3 за рішенням осіб, які проводили відповідні процесуальні дії, було зафіксовано письмовими протоколами та поряд з цим шляхом застосування технічних засобів фіксації - відеокамерою, про що зазначено у протоколах. Відео додатки до цих протоколів були безпосередньо оглянуті у судовому засіданні. 
		При цьому судом встановлено, що відеозапис затримання не містить відомостей, що слідчим або прокурором затриманій ОСОБА_3 було роз`яснено її права.
		Факт роз`яснення затриманій її процесуальних прав відповідно до ч.3 ст.42 КПК України відображений в протоколі затримання, однак підпис затриманої особи в частині ознайомлення з процесуальними правами відсутній. 
		В той же час протокол затримання містить вказівку слідчого: 
		«ознайомившись з підставами затримання та правами, ОСОБА_3 заявила клопотання, що бажає повідомити про затримання захисника, проте не пам`ятає номеру його телефону, у подальшому про затримання повідомлено адвоката ОСОБА_30 ». 
		Наприкінці протокол затримання також місить вказівку слідчого, що ОСОБА_3 наголошує на відсутності захисника та вимагає його ознайомлення із цим протоколом.
		Допитані в судовому засіданні як свідки поняті при проведенні затримання та обшуку ОСОБА_31 та ОСОБА_32 пояснили, що затримана ОСОБА_3 наполягала на захиснику, нічого з приводу підстав затримання, наявності при ній чогось протиправного не пояснювала, факту вчинення злочину не визнавала. Не зважаючи на це було проведено обшук ОСОБА_3 , це відбувалося на вулиці, без участі захисника, в кармані ОСОБА_3 жінка, працівник правоохоронного органу, знайшла гроші. Після проведення обшуку для складання письмового протоколу вони пройшли в приміщенні податкової, там же ОСОБА_3 роз`яснювали право на адвоката, на прикінці приїхав адвокат обвинуваченої, проте його не допустили через відсутність документів. 
		Відповідно до положень ч.2 ст.46 КПК України (в редакції чинній на момент затримання 23.02.2017 року) визначалося, що неприбуття захисника для участі у проведенні певної процесуальної дії, якщо захисник був завчасно попереджений про її проведення, і за умови, що підозрюваний, обвинувачений не заперечує проти проведення процесуальної дії за відсутності захисника, не може бути підставою для визнання цієї процесуальної дії незаконною, крім випадків, коли участь захисника є обов`язковою.
		Якщо підозрюваний, обвинувачений заперечує проти проведення процесуальної дії за відсутності захисника, проведення процесуальної дії відкладається або для її проведення залучається захисник у порядку, передбаченомустаттею 53цього Кодексу.
		Крім того, з протоколу затримання вбачається, що слідчим о 16 годині 10 хвилин було здійснено повідомлення органу безоплатної правової допомоги про затримання ОСОБА_3 , однак матеріали справи свідчать про прибуття захисника ОСОБА_33 для надання безоплатної вторинної правової допомоги затриманій ОСОБА_3 о 18 годині 10 хвилин до приміщення прокуратури Харківської області, а.с.46 т.2. 
		Таким чином, під час затримання та обшуку ОСОБА_3 не було належним чином забезпечено захисником, в той час як з початку затримання ОСОБА_3 наполягала на цьому, від участі захисника не відмовлялася. Проведення процесуальної дії не було відкладено слідчим до часу прибуття захисника, обраного ОСОБА_3 або до прибуття залученого захисника органу безоплатної правової допомоги. Процесуальні права не вимагають від підозрюваного, якою в даному випадку виступала особа жіночої статі, активного супротиву представникам правоохоронних органів в їх намірах проводити процесуальні дії, в даному випадку проведенню обшуку затриманої особи, без остаточного вирішення її клопотання мати захисника. Нехтуючи клопотанням про захисника з боку ОСОБА_3 , яка фактично не погоджувалася із підставами затриманням та не визнавала причетність до вчинення злочину, у період з 16 години 00 хвилин до 16 години 15 хвилин було проведено її обшук, результати якого власним підписом ОСОБА_3 також не погодила, на пропозицію підписати протокол знов наголошувала на відсутності захисника і відмовилася брати участь у процесуальній дії без нього. 
		Сумнівність та невідповідність результатів обшуку, з порушенням прав затриманої особи на захист, свідчать розбіжності в переліку речей, вилучених при ОСОБА_3 . Так, відповідно до протоколу огляду предметів, складеного слідчим в ОВС другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області ОСОБА_6 06.03.2017 року, під час особистого обшуку ОСОБА_3 вилучалися два запити про отримання з реєстру платників податку на додану вартість, адресовані Харківській ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області, від імені ТОВ «Енергетична компанія «Соціальна альтернатива» з прикладенням печаток вказаного товариства, а.с.91-93 т.2. Вказані документи долучені до матеріалів кримінального провадження та надані стороною обвинувачення в якості доказу. В той же час походження цих доказів суду не доведено, відповідно до змісту протоколу обшуку затриманої ОСОБА_3 вказані речі не вилучалися. 
		У відповідності до п. 3 ч. 2 ст. 87 КПК України «суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: порушення права особи на захист».
		Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з аргументами сторони захисту, що протокол затримання та протокол обшуку ОСОБА_3 від 23.02.2017 року є недопустимими доказами, так само є недопустимими доказами отримані внаслідок затримання та обшуку докази, зокрема, грошові кошти.
		Також в якості доказів обвинуваченням надано суду два висновки судової експертизи з дослідження речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин.
		Предметом дослідження вказаних експертиз було з`ясування факту наявності на ватних тампонах зі змивами з рук ОСОБА_3 та вилучених у неї грошових купюрах сумою 5 000 грн. слідів спеціального люмінесцентного барвника; якщо так, то чи в них загальна родова приналежність; чи загальна родова приналежність у спеціального люмінесцентного барвника, сліди якого є на ватних тампонах зі змивами з рук ОСОБА_3 , вилучених у неї грошових купюрах сумою 5000 грн. та зразку спеціального люмінесцентного препарату, наданого на експертне дослідження. 
		Так, до суду надано висновок судової експертизи з дослідження речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин № 2887 від 14.04.2017 року, складений експертом Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Заслуженого професора М.С. Бокаріуса ОСОБА_34 , а.с.187 т.2.
		Згідно вказаного висновку: на поверхні однієї купюри номіналом одна гривня, десяти купюр номіналом 500 гривень, на поверхні ватного тампону зі зразком спеціальної хімічної речовини є сліди спеціальної хімічної речовини - люмінофору. На поверхні ватного тампону зі змивами з правої та лівої руки ОСОБА_3 слідів спеціальних хімічних речовин немає. На поверхні контрольного марлевого тампону слідів спеціальних хімічних речовин немає. Сліди спеціальної хімічної речовини, які виявлені на поверхні однієї купюри номіналом одна гривня, десяти купюр номіналом 500 гривень, мають спільну родову належність зі зразком спеціальної хімічної речовини, наданої для порівняння.
		В процесі судового розгляду справи стороною обвинувачення було отримано та в якості доказу обвинувачення ОСОБА_3 надано в судовому засіданні 07.08.2018 року висновок експерта Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України ОСОБА_35 № 25 від 02.06.2017 року.
		Згідно вказаного висновку: на поверхні грошових купюр сумою 5001 гривня, на ватному тампоні, представленого у якості зразка помітки грошових купюр, присутні нашарування спеціальної хімічної речовини, які люмінесціюють жовто-зеленім кольором. На поверхні ватного тампону зі змивом з долоні лівої руки ОСОБА_3 , контрольного ватного тампону нашарування спеціальної хімічної речовини відсутні. Спеціальна хімічна речовина, що виявлена на поверхні грошових купюр сумою 5001 гривня, спеціальна хімічна речовина, що виявлена на поверхні ватного тампону зі змивом з долоні правої руки ОСОБА_3 , мають спільну родову належність зі спеціальною хімічною речовиною, представленою у якості зразка помітки грошових купюр на поверхні ватного тампона.
		Отже, судовий експерт Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Заслуженого професора М.С. Бокаріуса ОСОБА_36 у своєму висновку вказав на відсутність на змивах з правої та лівої рук ОСОБА_3 слідів спеціальних хімічних речовин.
		Натомість судовий експерт Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України ОСОБА_37 у своєму висновку зазначив про наявність на змиві з правої руки ОСОБА_3 слідів спеціальної хімічної речовини.
		Обидва судових експерта допитувались у судових засіданнях з приводу наданих ними висновків.
		В той же час, слід зауважити, що судовий експерт Харківського науково-дослідногоекспертно-криміналістичногоцентру МВСУкраїни  ОСОБА_37 у своємувисновку (сторінка5з 11висновку)вказав нате,що внижній частиніупаковки,в якійзнаходився ватнийтампон зізмивом зправої руки  ОСОБА_3 ,виявлений невеликийотвір діаметромблизько 3мм.При освітленні цьогоотвору УФ-променямиспостерігається люмінесценціяжовто- зеленого кольору.
		Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_37 підтвердив викладені у висновку обставини, що при дослідженні цілісності упаковки наданих на експертизу зразків, ним було виявлено отвір в нижній частині упаковки, в якій знаходився ватний тампон зі змивом з правої руки ОСОБА_3 , який при освітленні УФ-променями люмінесціював жовто-зеленим кольором, про що він зазначив у висновку.
		Допитаний в суді експерт ОСОБА_38 , який проводив первісну експертизу пояснив суду, що після проведення експертного дослідження всі зразки було належним чином упаковано, висновок експерта разом з усіма наданими зразками було повернуто слідчому за актом приймання-передачі, жодних зауважень щодо цілісності упаковки зразків від слідчого при прийманні не надходило.
		Таким чином, суд зазначає, що предметом дослідження обох експертиз, призначених органом досудового розслідування, виступали речові докази, вилучені під час затримання та обшуку обвинуваченої ОСОБА_3 , завдяки яких сторона обвинувачення доводила суду факт отримання останньою 23.02.2017 року о 15 годині 46 хвилин в автомобілі «Фольксваген Пасат» біля будинку адміністративної будівлі Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області, розташованої за адресою: м.Харків, вул.Академіка Підгорного, 3, від ОСОБА_8 неправомірної вигоди у сумі 5000 грн., за позитивне та прискорене вирішення питання про надання ТОВ «Енергетична компанія «Соціальна альтернатива» свідоцтва платника ПДВ, після отримання яких обвинувачена була негайно затримана, а з кишені її верхнього одягу вилучено вказані гроші. 
		В розумінні ч.1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
		Об`єкти, передані для проведення вищезазначених експертиз, на підставі постанови слідчого прокуратури від 18.04.2017 року визнані речовими доказами, а.с.188 т.2. 
		Відповідно до ч.2 ст.100 КПК України сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов`язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється впорядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
		Отже, враховуючи встановлені обставини, суд погоджується з доводами захисту, що висновок експерта Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України ОСОБА_35 № 25 від 02.06.2017 року не може враховуватись судом при постановлені вироку, є неналежним доказом, внаслідок того, що зразки для проведення вказаної експертизи були надані експерту ОСОБА_37 з пошкодженням цілісності упаковки, що могло призвести до спотворення результатів експертизи, а сторона обвинувачення не забезпечила зберігання речових доказів, що підлягали дослідженню, в придатному для використання у кримінальному провадженні стані.
		Крім того, встановлено, що при виконанні вимог ст.290 КПК України, стороні захисту не було відкрито висновок експерта Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України ОСОБА_35 № 25 від 02.06.2017 року, вказаний доказ стороною обвинувачення отримано на стадії судового розгляду справи та надано суду та відкрито стороні захисту в судовому засіданні 07.08.2018 року, що є окремою підставою для визнання відомостей, що міститься в експертизі, недопустимими доказами. 
		І, навпаки, висновок судового експерту Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Заслуженого професора М.С. Бокаріуса ОСОБА_36 № 2887 від 14.04.2017 року про відсутність на змивах з правої та лівої рук ОСОБА_3 слідів спеціальних хімічних речовин, свідчить на користь доводів обвинуваченої, що вказаних грошей вона не вимагала та не отримувала. В той же час виявлення відсутності на обох руках обвинуваченої слідів спеціальних хімічних речовин, якими оброблялися належні ОСОБА_8 грошові кошти 5000 грн., спростовують свідчення самого ОСОБА_8 в частині того, що перебуваючи в автомобілі ОСОБА_3 отримувала від нього вказані кошти з рук в руки та самостійно поклала у свою кишеню. 
		Одже, наведений висновок експерта не є підтвердженням винуватості ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3ст. 368 КК України.
		Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
		Відповідно до ч.3 ст.373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
		Згідно ч.3 ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь обвинуваченого.
		Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи, свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення. 
		Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
		Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту.
		Таким чином, під час судового розгляду не встановлено достатніх, належних та допустимих доказів для доведення винуватості ОСОБА_3 поза розумним сумнівом, та спростування доводів сторони захисту про непричетність ОСОБА_3 до злочину, передбаченого ч. 3ст. 368 КК України.
		Враховуючи викладене, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, суд приходить до висновку, що пред` явлене ОСОБА_3 обвинувачення за ч.3 ст. 368 КК України, тобто прохання та одержання службовою особою неправомірної вигоди, для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду та в інтересах третьої особи, дій з використанням наданої їй влади та службового становища, вчинене особою, яка займає відповідальне становище, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні, в зв`язку з чим остання повинна бути виправданою в зв`язку з відсутністю в її діях складу даного кримінального правопорушення.
		Вивченням особи обвинуваченої ОСОБА_3 встановлено, що вона є не судимою та до кримінальної відповідальності не притягувалась, має постійне місце проживання, міцні соціальні зв`язки: здобула вищу освіту, має тривалий трудовий стаж, виключно позитивно характеризується, на обліках у лікаря нарколога та психіатра не перебуває.
		Винесення по даній кримінальній справі виправдувального вироку забезпечить дієву реалізацію одного із завдань кримінального провадження згідно ст.2 КПК України: охорону прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, щоб жоден невинуватий не був засуджений.
		 
		Щодо заходів забезпечення кримінального провадження
		 
		Матеріали справи свідчать, що на підставі ухвали слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 25.02.2017 року обвинуваченій ОСОБА_3 було обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з покладенням обов`язків на строк до 24.04.2017 року. Даних щодо продовження дії запобіжного заходу у встановленому законом порядку суду не надано. Відповідно до вимогст. 203 КПК Українизапобіжний захід стосовно ОСОБА_3 вважати припиненим. 
		Відповідно до ухвали слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 27.02.2017 року ОСОБА_3 було відсторонено від посади начальника відділу обслуговування податків Харківської ОДПІ Харківської області до 19.03.2017 року. Даних щодо продовження дії вказаних заходів забезпечення кримінального провадження у встановленому законом порядку суду не надано, з вказаної посади ОСОБА_3 звільнена, крім того обвинувачена в зв`язку із виправданням підлягає поновленню в правах, обмежених під час кримінального провадження, а тому даний захід забезпечення кримінального провадження слід вважати припиненим. 
		Відповідно до вимог ч. 4ст. 174 КПК Українипідлягають скасуванню арешти майна, зокрема накладені:
		згідно ухвали слідчого судді Червонозаводського районного суду м.Харкова від 20.03.2017 року на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 43,5 кв.м, згідно договору купівлі-продажу № 1952 від 09.07.2012 року , посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_39 , власницею якої є ОСОБА_3 .
		 
		Щодо процесуальних витрат.
		 
		Процесуальні витрати, пов`язані із залученням експерта для проведення судової експертизи № 2887 від 14.04.2017 року у розмірі 3961 грн. 60 коп., та судової експертизи № 25 від 02.06.2017 року у розмірі 2968 грн. 80 коп. згідно вимогст. 122 КПК Українивіднести на рахунок держави, а.с.184,235 т.2.
		 
		Щодо речових доказів.
		 
		Суд керується вимогамист.100 КПК України.
		В зв`язку із виправданням обвинуваченої ОСОБА_3 вилучені в неї під час обшуку 23.02.2017 року телефон Samsung А3 з вставленими в нього сім-картами, який зберігається разом з матеріалами кримінальної справи, а також грошову купюру номіналом одна гривня, що зберігається в банківській установі,  повернути ОСОБА_3 , а.с.191 т.2. 
		Грошові кошти у сумі 5 000 (триста п`ятдесят сім тисяч) гривень, що використовувались під час НСРД як предмет неправомірної вигоди і знаходяться на зберіганні в банківській установі, підлягають поверненню власнику ОСОБА_8 (т.2 а.с.191).
		Речові докази - майно, яке не має ніякої цінності і не може бути використане, а саме: змиви з лівої та правої рук ОСОБА_3 , чистий (контрольний) ватний тампон, підлягають знищенню, а.с.191 т.2.
		Керуючись ст.62 Конституції України, ст.6,7 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, ст.ст.1, ч.5 ст.9, ст.368-371,373-376,395, 532 КПК України, суд,
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		ОСОБА_3  визнати невинуватою у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченому ч.3 ст.368 КК України, у зв`язку з чим її виправдати за відсутності в діянні складу цього злочину.
		Після набрання вироком законної сили арешт, накладений згідно ухвали слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 20.03.2017 року на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 43,5 кв.м, згідно договору купівлі-продажу № 1952 від 09.07.2012 року, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_39 , власницею якої є ОСОБА_3 , вважати скасованим. 
		Після набрання вироком законної сили речові докази мобільний телефон Samsung А3 з вставленими в нього сім-картами, який зберігається разом з матеріалами кримінальної справи, а також грошову купюру номіналом одна гривня, що зберігається в банківській установі, повернути ОСОБА_3 ; грошові кошти у сумі 5 000 (триста п`ятдесят сім тисяч) гривень, які знаходяться на зберіганні в банківській установі, повернути ОСОБА_8 ; змиви з лівої та правої рук ОСОБА_3 , чистий (контрольний) ватний тампон, які зберігається разом з матеріалами кримінальної справи, знищити.
		Дію запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту з покладенням обов`язків та заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді відсторонення від посади відносно ОСОБА_3 вважати припиненими. 
		Процесуальні витрати, пов`язані із залученням експерта для проведення судової експертизи № 2887 від 14.04.2017 року у розмірі 3961 грн. 60 коп., та судової експертизи № 25 від 02.06.2017 року у розмірі 2968 грн. 80 коп.віднести на рахунок держави.
		Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Фрунзенський районний суд м. Харкова протягом30 діб з дня його проголошення. 
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копія вироку після його оголошення негайно вручається прокурору та обвинуваченій. 
		 Суд роз`яснює обвинуваченій, захиснику, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження. 
		 
		 
		 
		Головуючий- суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...