Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 182/7775/15-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 08.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 08.11.2019.
Дата набрання законної сили: 16.10.2019
Номер судового провадження: 14-252цс19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		16 жовтня 2019 року
		м. Київ
		Справа № 182/7775/15-ц
		Провадження № 14-252 цс 19
		Велика Палата Верховного Суду у складі
		судді-доповідача Гудими Д. А.,
		суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Власова Ю. Л., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю.
		розглянула справу ОСОБА_1 (далі також - позивач) до Публічного акціонерного товариства (далі також - ПАТ) «Дельта Банк» (далі також - відповідач), третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - Приватне підприємство (далі також - ПП) «Паралель» (далі також - третя особа), про визнання кредитного договору таким, що припинив дію, а зобов`язання за кредитним договором - припиненим, і за позовом третьої особи до відповідача про визнання договору іпотеки таким, що припинив дію, а зобов`язання за договором іпотеки - припиненим
		за касаційними скаргами позивача на ухвалу та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2017 року, ухвалені колегією суддів у складі Зубакової В. П., Барильської А. П., Бондар Я. М.
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		1.    У жовтні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати кредитний договір, укладений 1 вересня 2008 року позивачем з Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк»), правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк» (далі - кредитний договір), таким, що припинив дію, а зобов`язання за кредитним договором - припиненими.
		2.    Мотивував позов такими обставинами :
		2.1.         Відповідно до умов кредитного договору позивач отримав кредит у розмірі 415 000 грн зі сплатою відсотків у розмірі 22 % річних строком до 31 серпня 2011 року включно.
		2.2.         1 вересня 2008 року з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором АКІБ «УкрСиббанк» уклав з третьою особою договір іпотеки (далі - договір іпотеки), предметом якого є нерухоме майно (далі - предмет іпотеки): теплиця (інвентарний № 003251); теплиця (інвентарний № 003253); будівля побутових і допоміжних приміщень (інвентарний № 776), будівля складу отрутохімікатів, теплиця для вирощування овочів, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до цього договору приватний нотаріус Нікопольського міського нотаріального округу Маєвська О. Ю. наклала на перелічене майно заборону відчуження «до припинення договору іпотеки».
		2.3.         8 грудня 2011 року ПАТ «УкрСиббанк» уклало з відповідачем договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого ПАТ «УкрСиббанк», зокрема, передало (відступило) відповідачеві право вимоги за кредитним договором і договором іпотеки.
		2.4.         18 лютого 2015 року кредитний договір припинив дію через повне виконання позичальником зобов`язань перед відповідачем, що підтверджує довідка останнього, яку він видав того ж дня за № 2-11389156000.
		2.5.         Відповідач не розірвав договір іпотеки та не зняв заборону відчуження предмета іпотеки.
		3.    10 грудня 2015 року третя особа звернулася до суду з позовом до ПАТ «Дельта Банк», в якому просила :
		3.1.         Визнати зобов`язання за договором іпотеки припиненими, а сам цей договір - таким, що припинив дію.
		3.2.         Вилучити запис про іпотеку за договором іпотеки з Державного реєстру іпотек і з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
		3.3.         Зняти заборону відчуження предмета іпотеки та вилучити відповідні записи з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
		4.    Третя особа позов мотивувала такими обставинами :
		4.1.         18 лютого 2015 року кредитний договір припинив дію через повне виконання позивачем зобов`язань перед відповідачем.
		4.2.         Відповідач не розірвав договір іпотеки та не зняв заборону відчуження предмета іпотеки.
		4.3.         Третя особа не має можливості користуватися та розпоряджатися її майном.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		5.    10 грудня 2015 року Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області ухвалив рішення, яким позови позивача та третьої особи задовольнив повністю.
		6.    Суд першої інстанції мотивував рішення так :
		6.1.         Іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання або за закінченням строку іпотечного договору.
		6.2.         Кредитний договір припинив дію через повне виконання позивачем зобов`язань.
		6.3.         Відповідач не розірвав договір іпотеки та не зняв заборону відчуження предмета іпотеки.
		Короткий зміст ухвали та рішення суду апеляційної інстанції
		7.    21 листопада 2017 року Апеляційний суд Дніпропетровської області постановив ухвалу, якою рішення суду першої інстанції у частині задоволення позовних вимог третьої особи до ПАТ «Дельта Банк» скасував, а провадження у справі в цій частині закрив.
		8.    Мотивував ухвалу тим, що суд першої інстанції безпідставно прийняв до провадження та розглянув за правилами цивільного судочинства позов третьої особи щодо спору, який виник між юридичними особами і який слід розглядати за правилами господарського судочинства.
		9.    21 листопада 2017 року Апеляційний суд Дніпропетровської області ухвалив рішення, яким скасував рішення суду першої інстанції у частині задоволення вимог за позовом позивача й ухвалив нове рішення, яким у задоволенні цього позову відмовив.
		10. Рішення апеляційний суд мотивував так :
		10.1.      Належними доказами погашення заборгованості за кредитним договором є відповідні розрахункові документи, які підтверджують внесення позивачем у розмірах та у строки, визначені кредитним договором, коштів на рахунок № НОМЕР_1 в Акціонерному комерційному інноваційному банку «УкрСиббанк» (правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк»). Однак таких доказів позивач не надав ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції.
		10.2.      Згідно з розрахунком відповідача заборгованість позивача за кредитним договором станом на 14 червня 2017 року складає 1 742 234,40 грн.
		10.3.      Звернувшись до суду з вимогами про визнання кредитного договору таким, що припинив дію, а зобов`язання за кредитним договором - припиненим, позивач фактично підтвердив невизнання відповідачем належного виконання позичальником зобов`язань за цим договором.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		11. 14 грудня 2017 року позивач подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ окремі касаційні скарги на рішення й ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2017 року.
		12. Просить скасувати рішення й ухвалу апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції
		13. 17 квітня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		14. Обґрунтував передання справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду тим, що позивач оскаржує ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2017 року з підстав порушення правил суб`єктної юрисдикції, а розгляд касаційної скарги на зазначену ухвалу пов`язаний із розглядом касаційної скарги позивача на рішення цього ж суду.
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		(1) Доводи особи, яка подала касаційні скарги
		15. Позивач мотивує касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2017 року так :
		15.1.      Ухвалюючи рішення, апеляційний суд порушив норми процесуального права щодо порядку оцінки доказів, зокрема, не врахував, що довідка про відсутність заборгованості від 18 лютого 2015 року є належним доказом виконання позивачем зобов`язань за кредитним договором.
		15.2.      Апеляційний суд також порушив норми процесуального права, оскільки не встановив безумовних обставин, які би давали підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, враховуючи те, що такий строк відповідач пропустив майже на два роки.
		16. Касаційну скаргу на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2017 року позивач мотивує так :
		16.1.      Апеляційний суд дійшов помилкового висновку про неможливість об`єднання в одне провадження вимог третьої особи до ПАТ «Дельта Банк» про визнання договору іпотеки припиненим і вимоги позивача до відповідача про визнання кредитного договору припиненим.
		16.2.      Розгляд в одному провадженні за правилами цивільного судочинства позовних вимог позивача та третьої особи є доцільним, оскільки правовідносини відповідача з третьою особою є похідними від правовідносин за кредитним договором, вимогу щодо якого заявив позивач.
		(2) Позиції інших учасників справи
		17. Відповідач і третя особа позиції щодо касаційних скарг не висловили.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		(1) Оцінка аргументів учасників справи та висновків суду апеляційної інстанції
		(1.1) Щодо юрисдикції суду за вимогами третьої особи до відповідача
		18. Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
		19. ЦПК України у редакції, чинній на час подання позовів, передбачав, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, зокрема, з цивільних відносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (частина перша статті 15).
		20. Отже, критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір слід вирішувати за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
		21. Стаття 16 ЦПК України у вказаній редакції не допускала об`єднання в одне провадження вимог, які слід розглядати за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом. Тобто, цей припис унеможливлював розгляд в одному провадженні вимог, які за предметом належали до юрисдикції різних судів.
		22. Господарський процесуальний кодекс України (далі - ГПК) у редакції, чинній на час подання позовів, встановлював юрисдикцію господарських судів у вирішенні, зокрема, спорів, що виникають при виконанні господарських договорів, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин і віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів (пункт 1 частини другої статті 12).
		23. Суд апеляційної інстанції 21 листопада 2017 року на підставі статей 15 і 16 ЦПК України, а також статей 1, 2, 12 ГПК України у редакціях, чинних на час звернення до суду третьої особи з позовом до відповідача, закрив провадження у справі в частині цього позову, оскільки його не можна розглядати за правилами цивільного судочинства.
		24. Участь у справі кількох позивачів (процесуальна співучасть) допускалася, якщо предметом спору були їх спільні права чи обов`язки, їх права і обов`язки виникли з однієї підстави, предметом спору були однорідні права й обов`язки (частина друга статті 32 ЦПК України у вказаній редакції).
		25. Згідно з частиною першою статті 126 ЦПК України у цій же редакції суддя під час відкриття провадження у справі, підготовки справи до судового розгляду або суд під час її розгляду мали право постановити ухвалу про об`єднання в одне провадження кількох однорідних позовних вимог за позовами одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача чи до різних відповідачів або за позовом різних позивачів до одного й того самого відповідача.
		26. Позовні вимоги кількох осіб до одного й того ж відповідача мали розглядатися в одному провадженні, якщо такі вимоги однорідні, зокрема, нерозривно пов`язані між собою або від вирішення однієї з них залежало вирішення інших. Такий розгляд не допускався, коли була відсутня спільність предмета позову.
		27. У цій справі позивач і третя особа заявили вимоги до одного і того ж відповідача: позичальник - про визнання кредитного договору таким, що припинив дію, а зобов`язань за кредитним договором - припиненими; третя особа - про визнання зобов`язань за договором іпотеки припиненими, а цього договору - таким, що припинив дію, про вилучення записів про іпотеку з відповідних реєстрів, зняття заборони відчуження предмета іпотеки та вилучення записів про цю заборону з відповідних реєстрів. Тобто,вимоги позивача і третьої особи стосуються різних договорів, що підтверджує відсутність спільності предмета позову.
		28. Позивач і третя особа не мають встановленого законом чи договором солідарного обов`язку перед відповідачем, а тому вимоги позивача до відповідача та третьої особи до відповідача не є нерозривно пов`язаними між собою.
		29. Нарешті, третя особа та відповідач є юридичними особами. Тому з огляду на наведені вище висновки позов третьої особи до відповідача, ініційований у суді на підставі процесуальних норм, які діяли до 15 грудня 2017 року, мав розглядатися за правилами господарського судочинства. Апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що суд першої інстанції безпідставно прийняв до провадження позов третьої особи до відповідача разом з позовом позивача до відповідача, який слід розглядати за правилами цивільного судочинства. Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає необґрунтованим довід касаційної скарги на ухвалу суду апеляційної інстанції про те, що цю справу слід в цілому розглядати за правилами цивільного судочинства.
		(1.2) Щодо вимог про визнання кредитного договору таким, що припинив дію, а зобов`язання за кредитним договором - припиненим
		30. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договір.
		31. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України).
		32. Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
		33. Суди першої й апеляційної інстанцій встановили, що 1 вересня 2008 року АКІБ «УкрСиббанк» уклав із позивачем кредитний договір, право вимоги за яким 8 грудня 2011 року перейшло до відповідача.
		34. Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		35. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (частина перша статті 527 ЦК України).
		36. Спір виник з приводу належності виконання позивачем зобов`язань за кредитним договором і наявності підстав для визнання цього договору таким, що припинив дію, а зобов`язання за кредитним договором - припиненими.
		37. Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України). Однією з таких підстав, встановлених законом, є виконання, проведене належним чином (стаття 599 ЦК України).
		38. Задовольняючи позовні вимоги про визнання кредитного договору таким, що припинив дію, а зобов`язання за кредитним договором - припиненим, суд першої інстанції вважав, що з 18 лютого 2015 року цей договір припинив дію у зв`язку з повним виконанням позичальником зобов`язань перед кредитором, на підтвердження чого позивач надав копію довідки № 2-11389156000 від 18 лютого 2015 року (т. 1, а. с. 6).
		39. Суд апеляційної інстанції цей висновок вважав помилковим, оскільки позивач не довів заявлену ним вимогу та відсутні юридичні підстави для її задоволення. Надану позивачем копію довідки відповідача № 2-11389156000 від 18 лютого 2015 року про повне виконання позивачем зобов`язань за кредитним договором апеляційний суд оцінив критично з огляду на таке :
		39.1.      10 червня 2014 року позивач звернувся до відповідача із заявою про закриття кредитного договору «із дисконтом» та зазначив, що він має суму в розмірі 200 000 грн (т. 1, а. с. 112).
		39.2.      За результатами розгляду цієї заяви відповідач листом № 05-2202817 від 11 липня 2014 року повідомив позивача про те, що станом на цю дату заборгованість за кредитним договором становила 1 028 683,68 грн. Тому відповідач погодився вирішити питання списання частини заборгованості у разі одночасної сплати (одним платежем) позивачем суми в розмірі не менше 90 % від загальної суми боргу (т. 1, а. с. 111).
		39.3.      Позивач не надав доказів сплати ним одним платежем після липня 2014 року не менше 90 % від 1 028 683,68 грн, а тому немає підстав для прийняття копії довідки № 2-11389156000 від 18 лютого 2015 року як належного та допустимого доказу у цій справі.
		40. Сторони й інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України (частини друга - третя статті 10 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої й апеляційної інстанцій).
		41. Відповідно до частини першої статті 60 ЦПК України у цій редакції кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім наявності підстав звільнення від доказування, визначених у статті 61 цього кодексу.
		42. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті (стаття 212 ЦПК України у зазначеній вище редакції).
		43. Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами (частини перша та друга статті 303 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої й апеляційної інстанцій).
		44. Переглядаючи рішення суду першої інстанцій у частині задоволення вимог позивача до відповідача, яке базувалося винятково на доказах, поданих позивачем, апеляційний суд дослідив надані відповідачем докази на підтвердження його доводів і для спростування вимоги позивача про визнання кредитного договору припиненим; оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність доказів і їх взаємний зв`язок. Результати оцінки доказів апеляційний суд відобразив у рішенні, зокрема відмовивши у прийнятті копії довідки № 2-11389156000 від 18 лютого 2015 року як належного та допустимого доказу. Тому Велика Палата Верховного Суду відхиляє доводи позивача щодо порушення апеляційним судом порядку оцінки доказів у цій справі та зурахуванням встановлених цим судом обставин погоджується з його висновком про відсутність підстав для задоволення вимог позивача до відповідача.
		(1.3) Щодо стверджуваного порушення судом апеляційної інстанції принципу юридичної визначеності
		45. Позивач у касаційній скарзі заперечує обґрунтованість висновку суду апеляційної інстанції щодо поновлення відповідачу через 1 рік і 10 місяців строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Вказує на те, що останнє набрало законної сили, а апеляційний суд не мав достатніх юридичних підстав для поновлення відповідачу такого строку.
		46. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом (частина перша статті 334 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої й апеляційної інстанцій).
		47. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Право на справедливий розгляд судом має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру(див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine) від 3 квітня 2008 року, заява № 3236/03, § 40; «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia) від 24 липня 2003 року, заява № 52854/99, § 52), зокрема з метою виправлення «суттєвих недоліків» або «судової помилки» («Сутяжник проти Росії» (Sutyazhnik v. Russia) від 23 липня 2009 року, заява № 8269/02, § 35).
		48. Апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції відповідач направив поштою до суду першої інстанції 23 червня 2017 року (т. 1, а. с. 113), ознайомившись з матеріалами справи тільки 16 червня 2017 року (т. 1, а. с. 32).
		49. Поновлюючи відповідачу строк на апеляційне оскарження рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 грудня 2015 року, апеляційний суд в ухвалі від 1 вересня 2017 року вказав таке :
		49.1.      У матеріалах справи є докази того, що представник відповідача не був присутнім під час проголошення рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 грудня 2015 року (т. 1, а. с. 26-30), однак згідно з розпискою отримав його копію 10 грудня 2015 року (т. 1, а. с. 31).
		49.2.      Відповідач пропустив процесуальний строк оскарження рішення суду першої інстанції з поважних причин, оскільки копію цього рішення не отримував, а розписка, яка є у матеріалах справи, - сфальсифікована, що встановило внутрішнє розслідування ПАТ «Дельта Банк» (т. 1, а. с. 74-77).
		50. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу позивача на те, що складовою справедливого судового розгляду є принцип рівності сторін. Цей принцип передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу і докази, в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента.
		51. Апеляційний суд вважав обґрунтованим спростування відповідачем факту перебування його представника (ОСОБА_3 ) 10 грудня 2015 року у Нікопольському міськрайонному суді Дніпропетровської області, оскільки ОСОБА_3 має робоче місце у м. Кривому Розі, у відрядження до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області 10 грудня 2015 року не направлялася (т. 1, а. с. 74), була присутня того дня на робочому місці (т. 1, а. с. 76), підтвердила ці обставили, як і обставину непідписання нею розписки про отримання копії рішення суду першої інстанції (т. 1, а. с. 77), а отже, підтвердила і неотримання відповідачем копії зазначеного рішення.
		52. Відповідно до статті 127 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції, після відкриття провадження у справі суд невідкладно надсилає особам, які беруть участь у справі, копії ухвали про відкриття провадження у справі. Одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі відповідачу надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів, а третій особі - копія позовної заяви.
		53. Суд, відкладаючи розгляд справи або оголошуючи перерву в її розгляді, призначає відповідно день нового судового засідання або його продовження, про що ознайомлює під розписку учасників цивільного процесу, присутніх у судовому засіданні. Учасників цивільного процесу, які не з`явилися або яких суд залучає вперше до участі в процесі, викликають у судове засідання на призначений день (частина третя статті 191 ЦПК України у вказаній редакції).
		54. Перевіряючи дотримання судами норм процесуального права, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що у матеріалах справи немає доказів надсилання ухвали суду першої інстанції від 2 листопада 2015 року про відкриття провадження у справі разом з копією позовної заяви та доданих до неї документів ні позивачу, ні відповідачу, як і немає доказів повідомлення учасників справи про перенесення її розгляду з 27 листопада на 10 грудня 2015 року. Крім того, немає у матеріалах справи і відомостей про надання позивачу та відповідачу копії позовної заяви третьої особи з доданими до неї документами.
		55. З огляду на вказані порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є суттєвими недоліками, що нівелювали гарантовані пунктом 1 статті 6 Конвенції принцип рівності сторін та більш широкий принцип справедливості провадження, Велика Палата Верховного Суду вважає, що поновлення апеляційним судом строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції було належно обґрунтованим і не суперечило принципу юридичної визначеності, як про це стверджує позивач.
		(2) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		(2.1) Щодо суті касаційної скарги
		56. Відповідно до частини третьої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
		57. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 409 ЦПК Українисуд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
		58. Відповідно до статті 410 ЦПК Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		59. Відповідно до викладених вище висновків Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційні скарги є необґрунтованими, а тому залишає їх без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
		(2.2) Щодо судових витрат
		60. З огляду на висновок щодо суті касаційних скарг судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з поданням касаційних скарг, покладаються на позивача.
		Керуючись частиною першою статті 400, частиною третьою статті 406, пунктом 1 частини першої статті 409, статтями 410, 416, 418, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
		П О С Т А Н О В И Л А :
		1.    Касаційні скарги ОСОБА_1 на ухвалу та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2017 року залишити без задоволення.
		2.    Ухвалу та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2017 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач Д. А. ГудимаСудді:Н. О. АнтонюкВ. С. Князєв Т. О. АнцуповаЛ. М. Лобойко С. В. БакулінаН. П. Лященко Ю. Л. ВласовО. Б. Прокопенко Ж. М. ЄленінаЛ. І. Рогач О. С. ЗолотніковО. М. Ситнік  В. Ю. Уркевич

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...