Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 335/262/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Звільнення майна з-під арешту (виключення майна з опису).
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 08.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 08.11.2019.
Дата набрання законної сили: 07.08.2019
Номер судового провадження: 14-348цс19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		7 серпня 2019 року
		м. Київ
		Справа № 335/262/17
		Провадження № 14-348 цс 19
		Велика Палата Верховного Суду у складі
		судді-доповідача Гудими Д. А.,
		суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
		розглянула матеріали справи за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області (далі - позивач) до Вознесенівського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (далі - відділ ДВС), Закритого акціонерного товариства «Інвестиції та нерухомість» (далі - товариство) про зняття арешту з майна
		за касаційною скаргою позивача на ухвалу Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 10 січня 2017 року, постановлену суддею Рибалко Н. І., й ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 4 травня 2017 року, постановлену колегією суддів у складі Гончар М. С., Кочеткової І. В. і Маловічко С. В.
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		1.           29 грудня 2016 року позивач звернуся до суду з позовом, в якому просив зняти арешт з нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 62 , накладений згідно з постановою відділу ДВС від 11 жовтня 2007 року АА № 744151 (500/9) (далі - постанова від 11 жовтня 2007 року), реєстраційний номер обтяження 5822973.
		2.           Мотивував позов такими обставинами :
		2.1.       16 березня 2009 року Господарський суд Запорізької області ухвалив рішення у справі № 20/506/07, яке набрало законної сили, про визнання за державою права власності на майно, розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 62 , яке складається з навісів (літ. «Б», «В», «Г», «Д», «М»),вбиральні (літ. «Н»), 1, 2, 4 - воріт; 3, 5, 7 - огорожі, 6 - автостоянки, 1 - замощення, «сторожки» (літ. «Е»), «битовки» (літ. «Ж», «К»), приміщення кафе (літ. «Л», «З») (далі - спірне майно), і про витребування цього майна з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекорд Інвест» на користь позивача.
		2.2.       У жовтні 2016 року під час нотаріального посвідчення змін до договору оренди спірного майна позивачу стало відомо про накладення на нього арешту на підставі постанови від 11 жовтня 2007 року.
		2.3.       Позивач звертався до начальника відділу ДВС з листом № 11-22-06525 від 25 листопада 2016 року щодо проведення перевірки законності здійснення виконавчого провадження та скасування постанови від 11 жовтня 2007 року. Проте відповідь на це звернення не отримав.
		2.4.       Накладений арешт позбавляє позивача можливості розпоряджатися спірним майном, що стало підставою для звернення з цим позовом до суду.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		3.           10 січня 2017 року Орджонікідзевський районний суд міста Запоріжжя постановив ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі, оскільки вважав, що спір слід розглядати за правилами адміністративного судочинства.
		4.           Мотивував ухвалу тим, що позивач оскаржує дії державного виконавця як суб`єкта владних повноважень з приводу скасування арешту на спірне майно.
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		5.           4 травня 2017 року Апеляційний суд Запорізької області постановив ухвалу, якою змінив ухвалу Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 10 січня 2017 року в частині обґрунтування відмови у відкритті провадження у справі.
		6.           Апеляційний суд мотивував ухвалу так :
		6.1.       Суд першої інстанції правильно відмовив у відкритті провадження у справі, однак помилково вважав, що справу слід розглядати за правилами адміністративного судочинства.
		6.2.       Позовні вимоги пов`язані зі спором про право на спірне майно, суб`єктами правовідносин є юридичні особи, а тому спір треба розглядати за правилами господарського судочинства.
		6.3.       У разі, якщо сторонами у справі є юридичні особи, то незалежно від підстав арешту (опису) майна позови про зняття арешту з майна слід розглядати за правилами господарського судочинства.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		7.           У червні 2017 року позивач звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 10 січня 2017 року й ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 4 травня 2017 року, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції
		8.           19 червня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		9.           Мотивував ухвалу тим, що позивач оскаржує ухвалу Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 10 січня 2017 року й ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 4 травня 2017 року з підстав порушення правил предметної та суб`єктної юрисдикції.
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		(1)         Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		10.        Позивач мотивує касаційну скаргу так:
		10.1.    Позови про зняття арешту з нерухомого майна пред`являються за місцезнаходження цього майна або основної його частини (стаття 114 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України у редакції, чинній на час подання позову). Тому позивач звернувся до Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя саме за правилами цивільного судочинства.
		10.2.    Відповідно до статті 12 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України у редакції, чинній на час подання позову, справи про зняття арешту з майна не були підвідомчі господарському суду.
		(2)         Позиція відділу ДВС
		11.        У жовтні 2017 року відділ ДВС подав заперечення на касаційну скаргу. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції без змін.
		12.        Мотивує заперечення так:
		12.1.    Суд апеляційної інстанції постановив ухвалу з додержанням норм матеріального та процесуального права.
		12.2.    На примусовому виконанні перебувало виконавче провадження з примусового виконання ухвали Господарського суду Запорізької області від 3 жовтня 2007 року у справі № 02-12а/23597 про накладення в інтересах позивача арешту на належне товариству спірне майно.
		12.3.    11 жовтня 2007 року державний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання вказаної ухвали суду, а 12 жовтня 2007 року - постанову про закінчення виконавчого провадження згідно з пунктом 8 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» у чинній на той час редакції.
		12.4.    Матеріали виконавчих проваджень, які були завершені у 2007 - 2013 роках, знищені відповідно до пунктів 9.9-9.12 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 25 грудня 2008 року № 2274/5.
		12.5.    Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі постанови відділу ДВС від 11 жовтня 2007 року на спірне майно, яке є власністю товариства, накладений арешт. Крім того, у цій довідці вказано про наявність інших обтяжень спірного майна, накладених на підставі постанов про арешт майна боржника й оголошення заборони на його відчуження від 24 вересня 2009 року та від 23 березня 2012 року.
		(3)         Позиція товариства
		13.        Товариство позиції щодо касаційної скарги не висловило.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		(1)         Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій
		(1.1)     Щодо юрисдикції суду
		14.        Суди першої й апеляційної інстанцій встановили, що спірне майно знаходиться під арештом, підставою накладення якого згідно з державним реєстром є постанова від 11 жовтня 2007 року.
		15.        Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
		16.        ЦПК України у редакції, чинній на час постановлення ухвал судами першої й апеляційної інстанцій, передбачав, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, зокрема, з цивільних, земельних та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (частина перша статті 15). Близький за змістом припис викладений у частині першій статті 19 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду.
		17.        Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересіву будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа-учасник приватноправових відносин.
		18.        Спори, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей 15 і 16 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, суд розглядав за правилами цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору була фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувався за правилами іншого судочинства.
		19.        Суд першої інстанції, визначаючи належність спору до юрисдикції адміністративного суду, вважав, що позивач оскаржує дії державного виконавця «з приводу скасування арешту» на спірне майно. Змінюючи ухвалу суду першої інстанції в частині обґрунтування відмови у відкритті провадження у справі, апеляційний суд, керуючись роз`ясненням, викладеним у пункті 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» від 3 червня 2016 року № 5, вказав, що позовна вимога фактично пов`язана зі спором про право на спірне майно, учасниками цього спору є юридичні особи, а тому його має розглядати господарський суд.
		20.        Як вказав позивач у позовній заяві та встановив суд першої інстанції, власником спірного майна є держава на підставі рішення Господарського суду Запорізької області від 16 березня 2009 року у справі № 20/506/07, яке набрало законної сили (а. с. 27-33; 3676229). Згідно з цим рішенням:
		20.1.    Справа № 20/506/07 за позовом товариства до позивача про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном розглядалася з серпня 2007 року.
		20.2.    3 жовтня 2007 року Господарський суд Запорізької області за заявою позивача про вжиття запобіжних заходів до подання позову в порядку статей 43-1 - 43-4 ГПК України постановив ухвалу у справі № 02-12а/23597 про накладення арешту на спірне майно.
		20.3.    22 жовтня 2007 року Господарський суд Запорізької області постановив ухвалу про прийняття для спільного розгляду з первісним позовом у справі № 20/506/07 зустрічного позову позивача до товариства про визнання за державою права власності на спірне майно.
		21.        Відділ ДВС у запереченні на касаційну скаргу звернув увагу на те, примусове виконання ухвали Господарського суду Запорізької області від 3 жовтня 2007 року у справі № 02-12а/23597 про накладення арешту на належне товариству спірне майно відбувалося на користь позивача: 11 жовтня 2007 року державний виконавець відділу ДВС виніс постанову про відкриття виконавчого провадження щодо виконання цієї ухвали, а 12 жовтня 2007 року - постанову про закінчення цього виконавчого провадження у зв`язку з фактичним повним виконанням ухвали (пункт 8 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» у чинній на той час редакції).
		22.        ГПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, передбачав порядок припинення запобіжних заходів (стаття 43-9), тобто заходів, вжитих до подання позову згідно з Розділом V-1 цього кодексу, одним із яких було накладення арешту на майно, що належить особі, щодо якої вжито запобіжні заходи, і знаходиться в неї або в інших осіб (пункт 3 частини першої статті 43-2 ГПК України у вказаній редакції). Винесення господарським судом ухвали про скасування ухвали про вжиття запобіжних заходів було підставою для припинення запобіжних заходів (пункт 4 частини першої статті 43-9 ГПК України у зазначеній редакції).
		23.        Крім того, відповідно до частини третьої статті 43-3 ГПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, після подання заявником позовної заяви запобіжні заходи діяли як заходи забезпечення позову. Питання про скасування забезпечення позову вирішував господарський суд, що розглядав справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі (стаття 68 вказаного кодексу). З урахуванням конкретних обставин господарський суд з додержанням загальних вимог статті 86 ГПК України у цій редакції щодо змісту ухвали міг винести ухвалу про припинення того чи іншого запобіжного заходу, коли після настання обставин, зазначених у статті 43-9 ГПК України у відповідній редакції, продовжували зберігати законну силу та залишатися обов`язковими до виконання винесені господарськими судами у порядку статті 43-2 ГПК України ухвали про накладення арешту на майно, що позбавляло певну заінтересовану особу права розпоряджатися власністю чи обмежувало її у такому праві.
		24.        ГПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, не передбачає інститут запобіжних заходів у господарському процесі, а накладення арешту на майно, зокрема до подання позову, розглядається як захід забезпечення позову (статті 136 та 137). Порядок скасування таких заходів урегульований у статті 145 ГПК України у цій редакції.
		25.        За змістом наведених статей ГПК України як у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, так і в редакції, чинній з цієї дати, зняття арешту з майна здійснюється у межах відповідного провадження шляхом припинення (скасування) відповідного заходу. Отже, вирішити питання про зняття арешту з майна, накладеного на виконання ухвали господарського суду про вжиття запобіжного заходу чи заходу забезпечення позову, має відповідний суд за правилами господарського судочинства.
		26.        З огляду на наведене, враховуючи те, що арешт на спірне майно як запобіжний захід наклав Господарський суд Запорізької області, рішення цього суду щодо суті спору у справі № 20/506/07 набрало законної сили, однак питання зняття арешту зі спірного майна не було вирішене, його слід вирішити за правилами господарського судочинства. А тому необґрунтованим є довід касаційної скарги про неможливість вирішення зазначеного питання за цими правилами.
		27.        Окрім того, Велика Палата Верховного Суду вважає неприйнятним довід касаційної скарги про необхідність розгляду цієї справи за правилами цивільного судочинства з огляду на приписи статті 114 ЦПК України у редакції, чинній на час постановлення ухвал судами першої й апеляційної інстанцій. Зазначена стаття не встановлювала предметну чи суб`єкту юрисдикцію загальних судів для розгляду вказаних у ній позовів, а визначала правила виключної територіальної підсудності для тих позовів, які за умови дотримання предметного та суб`єктного критеріїв належало розглядати за правилами цивільного судочинства.
		(2)         Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		(2.1)     Щодо суті касаційної скарги
		28.        Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд (пункт 3 частини першої статті 409 ЦПК України).
		29.        Підставами для зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (стаття 412 ЦПК України).
		30.        З огляду на наведені вище мотиви Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, а саме: змінити ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 4 травня 2017 року у мотивувальній частині, виклавши останню у редакції цієї постанови; в іншій частині ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 4 травня 2017 року, а також ухвалу Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 10 січня 2017 року у незміненій апеляційним судом частині - залишити без змін.
		(2.2)     Щодо судового збору
		31.        Враховуючи правильність висновків судів першої й апеляційної інстанцій щодо відмови у відкритті провадження у цій справі, судовий збір, який позивач сплатив у судах апеляційної та касаційної інстанцій, слід покласти на позивача.
		Керуючись статтею 400, пунктом 3 частини першої статті 409, статтями 412, 416, 418, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
		П О С Т А Н О В И Л А :
		1.    Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області задовольнити частково.
		2.    Ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 4 травня 2017 року змінити у мотивувальній частині, виклавши останню у редакції цієї постанови; в іншій частині ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 4 травня 2017 року, а також ухвалу Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 10 січня 2017 рокуу незміненій апеляційним судом частині залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач Д. А. ГудимаСудді:Н. О. АнтонюкВ. С. Князєв Т. О. АнцуповаЛ. М. Лобойко С. В. БакулінаО. Б. Прокопенко В. В. БританчукВ. В. Пророк Ю. Л. ВласовЛ. І. Рогач М. І. ГрицівО. М. Ситнік В. І. ДанішевськаО. С. Ткачук Ж. М. ЄленінаВ. Ю. Уркевич О. Р. КібенкоО. Г. Яновська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...