Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 908/1950/19 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Розрахунки за продукцію, товари, послуги; За спожиті енергоносії.
Надіслано для оприлюднення: 07.11.2019. Зареєстровано: 08.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 11.11.2019.
Дата набрання законної сили: 02.03.2020
Результат оскарження 02.03.2020 Центральний апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: 35/59/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		номер провадження справи 35/59/19
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		05.11.2019 Справа № 908/1950/19
		м.Запоріжжя Запорізької області 
		 
		Господарський суд Запорізької області у складі: головуючий суддя  Топчій О.А.,
		за участю секретаря судового засідання Авраменко К.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні господарську справу
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Био-Агро» (70607, Запорізька обл., Пологівський р-н, м. Пологи, вул. Чкалова, б. 63-А)
		до відповідача Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, б. 14) 
		про стягнення коштів
		 
		За участю представників сторін:
		від позивача  Рощупкін С.В., ордер КВ № 36140 від 27.07.2019;
		від відповідача  Морозов В.С., довіреність №5 від 01.01.2019.
		 
		СУТЬ СПОРУ:
		 
		02.08.2019 до Господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Био-Агро» з позовом до відповідача Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про стягнення грошових коштів (заборгованості) у розмірі 755 195,96 грн. 
		Згідно з Витягом з протоколу автоматизованого розподілу від 02.08.2019 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1950/19 та визначено до розгляду судді Топчій О.А.
		Ухвалою суду від 07.08.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1950/19, присвоєно справі номер провадження №35/59/19. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження в судовому засіданні 28.08.2019.
		Ухвалою суду від 28.08.2019 підготовче засідання відкладено на 03.10.2019.
		Ухвалою суду від 03.10.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів  до 05.11.2019, підготовче засідання відкладено до 05.11.2019. 
		В судовому засіданні 05.11.2019 за письмовою згодою представників сторін закрито підготовче провадження у справі та суд перейшов до розгляду справи №908/1950/19 по суті.
		Позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з вимогою стягнути з відповідача суму попередньої оплати за договором про постачання електричної енергії №20 від 02.06.2014 в розмірі 755 195,96 грн. 
		02.10.2019 від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої останній просить суд стягнути з відповідача 782353,83 грн., а саме: грошові кошти (заборгованість) у розмірі 755 195,96 грн, збитки від інфляції у розмірі 12838,33 грн, 3% річних у розмірі 14319,54 грн.
		До заяви про збільшення розміру позовних вимог позивачем додано платіжне доручення № 2 від 01.10.2019 про доплату суми судового збору у розмірі 407,37 грн.
		Заява не суперечить ст. 46 ГПК України, судом приймається, судом розглядаються позовні вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів (заборгованості) у розмірі 755 195,96 грн, збитків від інфляції у розмірі 12838,33 грн, 3% річних у розмірі 14319,54 грн.
		05.11.2019 від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог у зв`язку зі сплатою відповідачем: 17.10.2019  41 955,33 грн та 24.10.2019  41 955,34 грн. Просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 671 285,29 грн, збитки від інфляції у розмірі 12838,33 грн, 3% річних у розмірі 14319,54 грн.
		Заява не суперечить ст. 46 ГПК України, судом приймається, розглядаються уточнені позовні вимоги. 
		Представник позивача в судовому засіданні 05.11.2019 підтримав позовні вимоги.
		Також 05.11.2019 від позивача надійшла заява про вирішення питання про понесені позивачем витрати на правову допомогу після ухвалення у справі рішення по суті позовних вимог, оскільки оплата наданих послуг здійснюється позивачем після надання адвокатом таких послуг в повному обсязі. 
		Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві, а також проти заяви про збільшення позовних вимог з підстав, викладених у запереченнях на заяву про збільшення позовних вимог. Посилається на те, що:
		- на сьогоднішній день ПАТ Запоріжжяобленерго є підприємством державного сектору економіки, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.01.2019 № 36-р ПАТ "Запоріжжяобленерго" включено до переліку об`єктів великої приватизації державної власності;
		- згідно положень Закону України "Про ринок електричної енергії" з 01.01.2019 ПАТ "Запоріжжяобленерго" не є електропостачальником, а є оператором системи розподілу електричної енергії, відповідно не може здійснювати діяльність з постачання електричної енергії;
		- станом на сьогоднішній день внаслідок надлишкового перерахування у 2018 році споживачами  юридичними та фізичними особами коштів в оплату за електроенергію у ПАТ "Запоріжжяобленерго" виникла кредиторська заборгованість;
		- постановою НКРЕКП від 11.12.2018 № 1833 "Про встановлення тарифів на послуги з розподілу електричної енергії ПАТ "Запоріжжяобленерго", яка набрала чинності з 01.01.2019 встановлено структуру тарифів на послуги з розподілу електроенергії ПАТ "Запоріжжяобленерго", якою не передбачено такий напрямок використання коштів, як повернення переплати (кредиторської заборгованості) юридичним та фізичним особам, а тому товариство вимушено відшуковувати додаткові джерела для покриття зазначених витрат;
		- вказує, що ПАТ "Запоріжжяобленерго" неодноразово направляло до уповноваженого банку платіжні доручення з вимогою про повернення коштів, які надходили від споживачів на поточні рахунки із спеціальним режимом використання товариства і є попередньою оплатою за електроенергію, однак ПАТ "Державний ощадний банк України" безпідставно повертає без виконання платіжні доручення товариства, які спрямовані на повернення коштів споживачами та досудове врегулювання спірної ситуації щодо повернення помилково сплачених коштів;
		- в даному випадку стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов`язання, а є поверненням сплаченої попередньої оплати за оплачену, однак не спожиту електричну енергію, за своєю суттю обов`язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов`язання в розумінні ст. 625 ЦК України;
		- на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст. 536 ЦК України, водночас умовами договору про постачання електричної енергії розмір процентів за користування продавцем (постачальником) чужими грошовими коштами не встановлено;
		- вважає, що позов в частині стягнення з відповідача збитків від інфляції в сумі 12838,33 грн. та процентів річних в розмірі 14319,54 грн. задоволенню не підлягає;
		- вважає, що заявлена позивачем сума витрат на правничу допомогу у розмірі 8500,00 грн. є завищеною, крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження понесених витрат.
		21.09.2019 на адресу суду від відповідача надійшла заява про розстрочення виконання судового рішення, в якій останній просить розстрочити виконання рішення в даній справі строком на 12 місяців з дня ухвалення такого рішення. Вказана заява мотивована відповідачем наступними обставинами:
		- відповідач знаходиться у вкрай тяжкому фінансовому стані, та не має можливості виконати рішення суду в даній справі, у зв`язку з відсутністю на поточних рахунках грошових коштів, значної багатомільйонної заборгованості з податкового боргу, а тому є об`єктивні підстави для розстрочки виконання рішення суду;
		- у ПАТ "Запоріжжяобленерго" відсутні кошти для фінансування першочергових та обов`язкових витрат товариства, а також відсутні кошти для виконання рішення у справі єдиним платежем;
		- станом на 25.07.2019 у відповідача наявний податковий борг, який становить 965,8 млн. грн.;
		- станом на 01.07.2019 ПАТ Запоріжжяобленерго має кредиторську заборгованість за роботи, послуги, товарно-матеріальні цінності у розмірі 144,23 млн. грн.;
		- відповідач не може розраховувати на кошти, що надходять на його рахунки, оскільки постановою від 22.09.2017 № 53254372 накладено арешт;
		- станом на 01.07.2019 дебіторська заборгованість становить 1693,8 млн. грн.  споживачів за електроенергію, відпущену до 01.01.2019;
		- станом на 30.06.2019 загальний розмір заборгованості відповідача перед ДП "Енергоринок" становить 412,4 млн. грн.;
		- у зв`язку з тяжким фінансовим станом споживачів-юридичних осіб ПАТ Запоріжжяобленерго змушене укладати договори про реструктуризацію заборгованості;
		- критичний фінансово-господарський стан відповідача підтверджується висновком судового експерта, наданого в рамках проведеного економічного дослідження № 2852 від 17.05.2018;
		- незастосування ч. 1 ст. 239 ГПК України щодо використання судом права надання розстрочки виконання рішення суду призведе до погіршення тяжкого фінансового стану відповідача, оскільки позивачем буде здійснюватися примусове виконання рішення суду, що призведе до накладення додаткових арештів на рахунки відповідача, стягнення з відповідача суми виконавчого збору, та наслідок загрози банкрутства у функціонуванні об`єднаної енергетичної системи України.
		19.09.2019 на адресу суду від позивача надійшли відповідь на відзив та заперечення на заяву відповідача про розстрочення виконання рішення суду, в яких позивач зазначає наступне:
		- з відзиву вбачається, що відповідач не заперечує проти наявності заборгованості;
		- подання відповідачем заяви про розстрочення виконання рішення свідчить про те, що відповідачем наявна заборгованість не оспорюється;
		- заперечення відповідача проти стягнення витрат на правову допомогу в сумі 8500,00 грн є передчасними, оскільки позивачем на даний час не заявлено вимогу про відшкодування витрат;
		- твердження відповідача про тяжкий матеріальний стан не підтверджуються наданими документами, оскільки з фінансового звіту за 2018 рік вбачається, що баланс відповідача від початку до кінця звітного періоду збільшився на 829 357 грн;
		- відповідач не надавав жодних відповідей на звернення позивача щодо повернення заборгованості, що свідчить про відсутність у відповідача наміру виконувати свої зобов`язання перед позивачем;
		- до моменту винесення рішення по справі звернення відповідача з заявою про розстрочення виконання рішення є передчасним. 
		В судовому засіданні 05.11.2019 представник позивача в усному порядку не заперечив проти розстрочення виконання судового рішення строком на 6 місяців.
		В судому засіданні 05.11.2019 судом, в порядку ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом 5 днів.
		Розгляд справи відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме, програмно  апаратного комплексу Оберіг.
		Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
		 
		УСТАНОВИВ:
		 
		02.06.2017 між Відкритим акціонерним товариством «Запоріжяобленерго» - постачальник та ТОВ «БИО-АГРО» - споживач укладено договір про постачання електричної енергії № 20.
		Згідно з розділом 1 договору постачальник електричної енергії продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку №1 «Обсяги постачання електричної енергії споживачу», а споживач оплачує постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
		Відповідно до додатку №4 до договору, оплата електричної енергії здійснюється споживачем у формі попередньої оплати за рахунками або платіжними вимогами-дорученнями, що направляються споживачу постачальником електричної енергії у розрахунковому періоді, що передує звітному. Кінцевим терміном оплати є 25 число місяця, що передує звітному розрахунковому періоду. 
		Згідно з п. 2.3.4. договору споживач зобов`язався виконувати умови цього договору; оплачувати постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами додатка № 4 Порядок розрахунків за активну електричну енергію та додатка № 5 Графік зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії.
		Пунктом 9.6 договір визначено, що договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2013. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буду заявлено про припинення його дії.
		Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
		Частинами 6 та 7 ст. 276 Господарського кодексу України закріплено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
		З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору про постачання електричної енергії відповідач виставляв позивачу рахунки на оплату електроенергії, спожитої за період з червня 2014 року по груде6нь 2018 року. 
		Позивачем зазначені рахунки оплачувалися своєчасно, про що свідчать платіжні доручення.
		Відповідно до підписаних сторонами актів звіряння взаємних розрахунків станом на 31.12.2014, 31.12.2015, 31.12.2016, 31.12.2017, 31.12.2018 та 01.07.2019, заборгованість на користь позивача становить 755 195,96 грн. 
		13.11.2018 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг прийнято постанову № 1415 Про видачу ПАТ Запоріжжяобленерго ліцензії з розподілу електричної енергії та анулювання ліцензії з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами і постачання електричної енергії за регульованим тарифом.
		Відповідно до п. 1 вказаної постанови, НКРЕКП видано ПАТ Запоріжжяобленерго (код ЄДРПОУ 00130926) ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії у межах місць провадження господарської діяльності, а саме: на території Запорізької області в межах розташування системи розподілу електричної енергії, що перебуває у власності ПАТ Запоріжжяобленерго, та електричних мереж інших власників, які приєднані до мереж ліцензіата (з якими укладені відповідні договори згідно з законодавством).
		У пункті 2 постанови НКРЕКП вказано: анулювати ПАТ Запоріжжяобленерго (код ЄДРПОУ 00130926) з 01 січня 2019 року ліцензію на право провадження господарської діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, видану відповідно до постанови Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 04 вересня 1996 року № 73, та ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, видану відповідно до постанови Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 04 вересня 1996 року № 74, на підставі пункту 13 розділу XVII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про ринок електричної енергії.
		Таким чином, з 01.01.2019 ПАТ Запоріжжяобленерго не є електропостачальником та не може згідно вимог закону здійснювати діяльність з постачання електричної енергії.
		У зв`язку із цим, починаючи з 01.01.2019 оплату за спожиту електричну енергію позивач здійснює ТОВ Запоріжжяелектропостачання. 
		З метою врегулюванні ситуації що склалася, позивач звертався до відповідача з заявою №21 від 29.01.2019 та листом-вимогою №38а від 14.03.2019.
		Як вже зазначалося, позивачем зменшено розмір позовних вимог у зв`язку зі сплатою відповідачем 17.10.2019  41 955,33 грн та 24.10.2019  41 955,34 грн, у зв`язку з чим заборгованість становить 671 285,29 грн.
		Залишок коштів за попередню плату за електроенергію відповідачем у добровільному порядку не повернуто, що стало підставою звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.
		Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.
		Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		В частині 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; інші юридичні факти. 
		Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
		Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. 
		Частиною 1 ст. 598 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
		Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
		Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4 ст. 263 Господарського кодексу України господарсько-торговельною є діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг. Господарсько-торговельна діяльність може здійснюватися суб`єктами господарювання в таких формах: матеріально-технічне постачання і збут; енергопостачання; заготівля; оптова торгівля; роздрібна торгівля і громадське харчування; продаж і передача в оренду засобів виробництва; комерційне посередництво у здійсненні торговельної діяльності та інша допоміжна діяльність по забезпеченню реалізації товарів (послуг) у сфері обігу. Господарсько-торговельна діяльність опосередковується господарськими договорами поставки, контрактації сільськогосподарської продукції, енергопостачання, купівлі-продажу, оренди, міни (бартеру), лізингу та іншими договорами.
		Згідно з ч. ч. 1, 5 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії" (Частину першу статті 275 доповнено абзацом другим згідно із Законом № 663-VII від 24.10.2013; в редакції Закону № 2019-VIII від 13.04.2017). Енергопостачальні підприємства інших, крім державної і комунальної, форм власності можуть брати участь у забезпеченні енергією будь-яких споживачів, у тому числі через державну (комунальну) енергомережу, на умовах, визначених відповідними договорами.
		За змістом ч.ч. 1, 4, 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. Строки постачання енергії встановлюються сторонами у договорі виходячи, як правило, з необхідності забезпечення її ритмічного та безперебійного надходження абоненту. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
		Як було наведено вище, відповідно до постанову НКРЕКП від 13.11.2018 № 1415 з 01.01.2019 ПАТ Запоріжжяобленерго анульовано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами.
		Згідно з п. 56 ст.1 Закону України Про ринок електричної енергії оператор системи розподілу - юридична особа, відповідальна за безпечну, надійну та ефективну експлуатацію, технічне обслуговування та розвиток системи розподілу і забезпечення довгострокової спроможності системи розподілу щодо задоволення обґрунтованого попиту на розподіл електричної енергії з урахуванням вимог щодо охорони навколишнього природного середовища та забезпечення енергоефективності.
		Тобто ПАТ Запоріжжяобленерго з 01.01.2019, згідно з постановою НКРЕКП від 13.11.2018 № 1415, є оператором системи розподілу електричної енергії.
		Згідно з ч. 2 ст. 45 Закону України Про ринок електричної енергії оператор системи розподілу надає послуги з розподілу електричної енергії на недискримінаційних засадах відповідно до цього Закону, кодексу систем розподілу та інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.
		Відповідно до ч. 1 ст. 47 цього Закону оператору системи розподілу забороняється здійснювати діяльність з виробництва та/або передачі, та/або постачання електричної енергії, крім випадків, визначених частиною одинадцятою цієї статті.
		Отже, з вищевикладеного вбачається, що ПАТ Запоріжжяобленерго з 01.01.2019 не є належним отримувачем грошових коштів, перерахованих позивачем в якості передоплати за спожиту електричну енергію. 
		Як вказується позивачем та не заперечується відповідачем, грошові кошти, які перераховані позивачем у якості попередньої оплати за електричну енергію ПАТ Запоріжжяобленерго не повернуто. 
		Оскільки на момент розгляду справи в суді відповідач не повернув позивачу грошові кошти в розмірі 671 285,29 грн, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми зазначеної суми є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
		Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 14 319,54 грн 3% річних та 12 838,33 грн інфляційних втрат.
		Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті (п. 3.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013).
		Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013).
		Дослідивши виконані позивачем розрахунки трьох відсотків річних та інфляційних витрат суд дійшов висновку про їх правильність та обґрунтованість, відтак позовні вимоги в частині стягнення 14 319,54 грн 3% річних та 12 838,33 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню.
		Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.
		Позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.
		Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		На підставі вищевикладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
		Стосовно заяви відповідача про надання розстрочки, суд зазначає наступне.
		Згідно із ч. 1 ст. 239 ГПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
		Положенням ч. 3 ст. 331 ГПК України передбачено, зокрема, що підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. 
		Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. ч. 4, 5 ст. 331 ГПК України).
		Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, а тому оцінка доказів, що підтверджують зазначені обставини повинна бути здійснена судом за правилами ст. 86 ГПК України.
		Проаналізувавши доводи відповідача щодо розстрочення виконання судового рішення по справі та надані в обґрунтування вказаного клопотання докази, з`ясувавши правову позицію позивача щодо вказаного клопотання (не заперечив проти розстрочення виконання рішення строком на 6 місяців), суд дійшов висновку, що клопотання відповідачка про розстрочення виконання рішення строком на 12 місяців підлягає частковому задоволенню, а саме: розстрочення виконання рішення строком на 6 місяців зі сплатою суми заборгованості рівними частинами щомісячно. 
		Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
		Керуючись ст. ст. 73, 86, 202, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
		ВИРІШИВ:
		 
		Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Био-Агро» до Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про стягнення коштів задовольнити в повному обсязі.
		Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, б. 14, ідентифікаційний код юридичної особи 00130926) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Био-Агро» (70607, Запорізька обл., Пологівський р-н, м. Пологи, вул. Чкалова, б. 63-А, ідентифікаційний код юридичної особи 34472505) суму передоплати у розмірі 671 285,29 (шістсот сімдесят одна тисяча двісті вісімдесят п`ять гривень 29 коп.), інфляційні втрати в розмірі 12 838,33 грн (дванадцять тисяч вісімсот тридцять вісім гривень 33 коп.), 3% річних в розмірі 14 319,54 грн (чотирнадцять тисяч триста дев`ятнадцять гривень 54 коп.), судовий збір у розмірі 10 476,65 грн (десять тисяч чотириста сімдесят шість гривень 65 коп.). 
		Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
		Заяву про розстрочення виконання судового рішення задовольнити частково.
		Розстрочити виконання рішення строком на 6 (шість) місяців зі сплатою суми заборгованості у розмірі 698 443,16 грн рівними частинами щомісячно по 116 407,00 грн, а в останній місяць 116 408,16 грн, починаючи з 28.11.2019. 
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. 
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Запорізької області протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Повний текст рішення складено 07 листопада 2019 року.
		 
		 
		СуддяО.А. Топчій

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...