Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 369/1757/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із земельних правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: 08.11.2019. Зареєстровано: 08.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 11.11.2019.

Номер судового провадження: 2/369/1395/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 369/1757/18
		Провадження № 2/369/1395/19
		РІШЕННЯ
		Іменем України
		 
		22.10.2019 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
		головуючої судді Пінкевич Н.С.,
		секретаря Середенко Б.С.
		за участі:
		представника позивача: ОСОБА_1 ,
		представника позивача: ОСОБА_2 ,
		представника відповідача: ОСОБА_3 ,
		представника відповідача: Лесик Б ОСОБА_4 ,
		представника відповідача: Макарчук ОСОБА_5 ,
		представника відповідача: Мисак В.Ф.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до Комунального підприємства "РИТУАЛ" Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, Державного підприємства «Український науково-дослідний і проектний інститут цивільного будівництва «Укрндпіцивільбуд» про встановлення обмеження використання земельної ділянки, 
		в с т а н о в и в :
		У лютому 2018 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 звернулися до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до Комунального підприємства «Ритуал» Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (далі КП «Ритуал»), Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про встановлення обмежень використання земельної ділянки. В подальшому відповідачем по даній справі було залучено Державне підприємство «Український науково-дослідний інститут «УКРНДПІЦИВІЛЬБУД».
		Заявлені позовні вимоги обґрунтовуванні тим, що 18 травня 2011 року ОСОБА_6 , на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого Коряковою Н.О., приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу за реєстровим № 981, було набуто право власності на земельну ділянку для будівництва кадастровий номер: 3222486601:01:003:79, загальною площею 0,1195 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що на думку ОСОБА_6 підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку Серія: ЯЕ № 103705 від 15 листопада 2007 року, з відповідною відміткою про перехід права власності.
		30 червня 2016 року на підставі рішення Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області серія та номер: 2/13 ОСОБА_7 було набуто право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер: 3222486601:05:001:5001, загальною площею 0,1288 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 110065998 від 08 січня 2018 року.
		Разом з тим, відповідно до рішення VIII сесії VII скликання Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області №12 від 14.07.2016 року «Про передачу у постійне безоплатне користування земельної ділянки спеціалізованому комунальному підприємству «Ритуал» передано у постійне безоплатне користування земельну ділянку з кадастровим номером 3222486601:01:003:5042 загальною площею 10,2293 га спеціалізованому КП "Ритуал". Метою передачі земельної ділянки у постійне користування відповідачу є розміщення на ній кладовища, що підтверджується листом Тарасівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області від 31 жовтня 2016 року № 615. Крім того, згідно відкритої інформації з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб за видом основної діяльності відповідач КП "Ритуал" за КВЕД відноситься до осіб які здійснюють організування поховань і надання суміжних послуг.
		В квітні 2017 року Тарасівською сільською радою Київської області зареєстровано повідомлення про початок підготовчих робіт №КС 010170950961 щодо будівництва сільського кладовища "Пам`ять" за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Тарасівка, АДРЕСА_2 . Київська, 69-Азамовником будівництва визначена Тарасівська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області.
		На думку Позивачів в 2017 році на вищевказаній земельній ділянці було проведено відповідні роботи підготовчого етапу.
		Державною архітектурно-будівельною інспекцією (далі - ДАБІ) було проведено перевірку будівництва кладовища за результатами якої складено акт, надано приписи від 11.10.2017 № С-1110/1 та від 11.10.2017 № С-1110/2 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил та складено протоколи про адміністративне правопорушення від 11.10.2017 №1-Л-3-1110/2 та від 11.10.2017 № 1-Л-З-1110/2, винесено постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 23.10.2017 №3-2310/1-10/10-9/2310/06/01 та від 23.10.2017 № 3-2310/1-10/10/10-9/2310/06/01.
		Наказом ДАБІ від 27.10.2017 № 450 скасовано реєстрацію повідомлення про початок підготовчих робіт № КС 010170950961 на об`єкт будівництва сільського кладовища «Пам`ять» за адресою: АДРЕСА_1 .
		Позивачі зазначили, що оскільки, наказом ДАБІ від 27.10.2017 № 450 скасовано реєстрацію повідомлення про початок підготовчих робіт №КС 010170950961 на об`єкт будівництва сільського кладовища "Пам`ять", а тому на даний час будівництво кладовища зупинено.
		Разом з тим, слід зауважити, що відповідно до Містобудівних та планувальних вимог та обмежень на земельну ділянку належну ОСОБА_7 , останній заборонено будівництво житла, приміщень для зберігання продуктів та джерела водопостачання в 300 метровій санітарній зоні запроектованого кладовища, яка відповідно до Схеми забудови земельної ділянки поширюється на частину земельної ділянки. Вказана обставина підтверджується Будівельним паспортом № 993 на земельну ділянку під будівництво індивідуального житлового будинку та господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_3 . АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 від 2017 року.
		Як зазначено в позовній заяві, дії відповідачів щодо будівництва кладовища та наступного введення його в експлуатацію порушує права позивачів, шляхом обмеження їх прав на підставі ст. 114 Земельного Кодексу України, як власників вказаних земельних ділянок права яких, на думку позивачів, виникли раніше ніж у КП «РИТУАЛ» і не були враховані під час початку землевідведення, проектування та будівництва кладовища.
		Позивачі просили встановити обмеження користування земельною ділянкою кадастровий номер 3222486601:01:003:5042, загальною площею 10,2293 га за адресою: АДРЕСА_1 шляхом заборони використання цієї земельної ділянки для організації поховань і інших суміжних послуг.
		 
		У судовому засіданні представники позивачів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 позовні вимоги підтримали. Просили суд задоволити позов та захистити порушене право позивачів.
		У судовому засіданні представники Комунального підприємства "РИТУАЛ" Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області проти позову заперечували, просили відмовити в задоволенні позову.
		 
		Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.
		Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
		Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.
		Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
		У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
		 
		Відповідно до п.2. ст. 111 Земельного кодексу України: «Законом, прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами, договором, рішенням суду можуть бути встановлені такі обмеження у використанні земель: а) умова розпочати і завершити забудову або освоєння земельної ділянки протягом встановлених строків; б) заборона на провадження окремих видів діяльності; в) заборона на зміну цільового призначення земельної ділянки, ландшафту; г) умова здійснити будівництво, ремонт або утримання дороги, ділянки дороги; ґ) умова додержання природоохоронних вимог або виконання визначених робіт; д) умови надавати право полювання, вилову риби, збирання дикорослих рослин на своїй земельній ділянці в установлений час і в установленому порядку; е) обов`язок щодо утримання та збереження полезахисних лісових смуг».
		Згідно із п. 4 ст. 111 Земельного кодексу України обмеження у використанні земель (крім обмежень, безпосередньо встановлених законом та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами) підлягають державній реєстрації в Державному земельному кадастрі у порядку, встановленому законом, і є чинними з моменту державної реєстрації. Обмеження у використанні земель, безпосередньо встановлені законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, є чинними з моменту набрання чинності нормативно-правовими актами, якими вони були встановлені.
		При розгляді справи судом встановлено, що Генеральний план розвитку с. Тарасівка було затверджено у 1987 році.
		Відповідно до п.3.2. ДСанПіН 2.2.2.028-99 місцезнаходження кладовищної ділянки та її розміри передбачаються генеральним планом розвитку населеного пункту; відведення земельної ділянки під кладовище, проекти улаштування нових кладовищ, розширення і реконструкції діючих підлягають погодженню з місцевими установами державної санітарно-епідеміологічної служби. 
		Отже, на підставі вказаних норм законодавства з якими кореспондується і лист Відділу містобудування та архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 15.05.2018 № 17-05/95 (а.с. 201 том 1) санітарна зона кладовища встановлюється містобудівною документацією (генеральним планом) з дати його затвердження.
		Аналогічне твердження наведено і у листі Відділу містобудування та архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 16.10.2018 № 17-05/180 санітарна зона кладовища встановлюється Генеральним планом села Тарасівка (а.с. 50 том 2).
		Листом Відділу містобудування та архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 25.06.2018 № 17-05/116, також підтверджено, що Генеральний план розвитку с. Тарасівка було затверджено у 1987 році, а розроблено ще у 1986 році. Також в листі зазначається, що земельна ділянка, на якій розташоване кладовище «Пам`ять» з кадастровим номером 3222486601:01:003:5042, розташована на місці запроектованого кладовища відповідно до вказаного Генерального плану, тобто у повній відповідності із нормами чинного законодавства. 
		Одночасно зважаючи на функціональне призначення земельної ділянки та внаслідок прийняття відповідно до закону нормативно-правових актів, у відповідності до ст. 111 Земельного кодексу України, виникло і обмеження у вигляді 300 метрової санітарно-захисної зони кладовища, в якій заборонено житлову забудову, тобто обмеження існувало значно раніше ніж відбулося набуття Позивачами прав на нерухоме майно.
		В 2005 році відповідно до генерального плану с. Тарасівка, ДП УкрНДІпроцивільбуд було розроблено проект облаштування сільського кладовища. При проектуванні кладовища було запроектовано вхідну зону, зону траурних церемоніалів, площадка для проведення траурних церемоній, зони поховання, яка передбачає традиційні поховання (з санітарно-захисною зоною 300 м) та колумбарію (з захисною зоною не меншою 100 м), адміністративно-господарської зони (наявний в матеріалах справи). Рішенням сесії Тарасівської сільської ради від 20.01.2006 було затверджено вказаний проект (а.с. 144 том.1).
		Враховуючи зазначене, обмеження у використанні земельних ділянок у вигляді санітарно-захисної зони кладовища виникли на підставі закону та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, згідно із п. 4 ст. 111 Земельного кодексу України, одночасно із затвердженням генерального плану села Тарасівка у 1987 році та були уточнені із затвердженням проекту облаштування сільського кладовища 20.01.2006, дані обставини не заперечувались сторонами,а тому в розумінні ст. 82 ЦПК України додатковому доказуванню не підлягають.
		Також, обмеження щодо використання земельної ділянки ОСОБА_6 внесено до Державного земельного кадастру України (вид обмеження - зона надзвичайної екологічної ситуації) 27.04.2006, тобто при набутті останньою права власності на земельну ділянку вже діяли обмеження у її використанні, про що їй було достеменно відомо. 
		Оскільки, проект нового кладовища був розроблений та затверджений до набуття права власності позивачами, розміщення нового кладовища передбачалося генеральним планом території с. Тарасівна, і саме у зв`язку з цим було встановлено та внесено до земельного кадастру обмеження щодо земельних ділянок позивачів.
		В зв`язку з вищевикладеним судом також було досліджено питання відстаней санітарно-захисних зон земельних ділянок в контексті норм чинного законодавства, в зв`язку з чим суд дійшов до таких висновків. 
		Позивачами в своєму позові не враховано, що відповідно до п. 3.5 розділу 3 Державних санітарних правил та норм "Гігієнічні вимоги щодо облаштування і утримання кладовищ в населених пунктах України ДСанПіН 2.2.2.028-99» (далі - ДСанПіН 2.2.2.028-99) санітарно-захисна зона від території кладовища традиційного поховання і крематорію до житлових і громадських будівель, зон відпочинку, а також колективних садів та городів повинна бути не меншою 300 м. 
		Згідно з п. 6.5. Державних будівельних норм "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень" ДБН 360-92, затверджених Держкоммістобудування від 17 квітня 1992 р. N 44, відстані від будинків і меж земельних ділянок установ і підприємств обслуговування треба приймати не менші, ніж ті, що наведені у таблиці 6.2. У таблиці 6.2. зазначено, що відстань від кладовищ традиційного поховання до стін житлових будинків становить не менше 300 метрів. 
		При цьому аналогічна норма викладена у таблиці 9.2. Державних будівельних норм «Планування і забудова територій ДБН Б.2.2.-12:2018, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 23.04.2018 № 100 (з набранням чинності яким втратили чинність ДБН 360-92), де вказано, що відстань саме від стін житлових будинків до кладовищ традиційного поховання має становити не менше 300 метрів. 
		Крім того, в судовому засіданні свідком ОСОБА_8 були підтверджені вищевказані обставини, щодо того, що Генеральний план села Тарасівка був затверджений 1987 року і в ньому передбачена територія відведена для кладовища села Тарасівка, а санітарно-захисна зона кладовища традиційного поховання становить 300 метрів від кладовища традиційного поховання до стін житлових будинків, що знаходяться на прилеглих до кладовища земельних ділянках. Також свідок зазначив, що замовником та розпорядником містобудівної документації на місцевому рівні є орган місцевого самоврядування, а саме: Тарасівська сільська рада. При цьому ОСОБА_8 зазначив, що санітарна зона запроектованого кладовища встановлюється генеральним планом с. Тарасівка.
		Враховуючи викладене суд не може погодитись із твердженнями позивачів, наведеними у позовній заяві, щодо того, що відстань від меж кладовища до меж земельних ділянок позивачів є меншою ніж 300 і саме ця обставина порушує майнові права позивачів. Доказів протилежного позивачами до суду не подано.
		Під час дослідження доказів та перевірки позовних вимог ОСОБА_6 судом також встановлено, що 18 травня 2011 року ОСОБА_6 , на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого Коряковою Н.О., приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу за реєстровим № 981, було набуто право власності на земельну ділянку для будівництва кадастровий номер: 3222486601:01:003:79, загальною площею 0,1195 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що на думку ОСОБА_6 підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку Серія: ЯЕ № 103705 від 15 листопада 2007 року, з відповідною відміткою про перехід права власності.
		Згідно із п 2. Ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Відповідно до ст. 4 цього ж Закону державній реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень підлягає державна реєстрація права власності на нерухоме майно. 
		Судом встановлено, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта  ОСОБА_6 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), у ОСОБА_6 відсутні зареєстровані права власності або інші речові права на нерухоме майно, в тому числі житлової забудови.
		Відповідно до Інформації з Державного земельного кадастру про земельну ділянку ОСОБА_6 (а.с. 146 том 1) у земельної ділянки відсутня поштова адреса (не вказаний номер будинку/ділянки), зазначене лише найменування адміністративно-територіальної одиниці: АДРЕСА_1 . Із цієї Інформації також вбачається наявність обмеження на земельну ділянку, зареєстрованого у 2006 році.
		Також, ця обставина підтверджується листом Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 09.08.2019 №995, в якому зазначено, що поштова адреса вказаній земельній ділянці не присвоювалась.
		Зазначене підтверджує, що реєстрація нерухомого майна на земельній ділянці не здійснювалась, оскільки відповідно п. 49 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого: постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 р. № 868 (діяла до 01.01.2016) та п. 41 аналогічного Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127 (що набрала чинності з 1 січня 2016 року) для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна обов`язково подається документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.
		Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
		Крім того, судом встановлено, що згідно Інформації з Державного земельного кадастру про земельну ділянку ОСОБА_6 (а.с. 146 том 1) з кадастровим номером 3222486601:01:003:0079, право власності на вказану земельну ділянку належить ОСОБА_9 .
		А тому до тверджень ОСОБА_6 щодо наявності у неї на праві власності земельної ділянки з кадастровим номером 3222486601:01:003:0079 суд оцінює критично, як і твердження про порушення її майнових прав, які у неї на дану земельну ділянку відсутні.
		При цьому доказів, що підтверджували б наявність у власності ОСОБА_6 житлової забудови на відстані меншій 300 метрів до кладовища, зокрема, на території земельної ділянки з кадастровим номером 3222486601:01:003:0079 до суду не подано.
		Також судом встановлено, що 30 червня 2016 року на підставі рішення Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області серія та номер: 2/13 ОСОБА_7 було набуто право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер: 3222486601:05:001:5001, загальною площею 0,1288 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 , що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 110065998 від 08 січня 2018 року.
		Згідно з п. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.
		Судом встановлено, що при виділенні Тарасівською сільською радою земельної ділянки ОСОБА_7 на підставі ст. 50 Закону України «Про землеустрій» розроблявся проект відведення земельної ділянки, до складу якого згідно із абз. 10 ст. 50 вказаного закону входили матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування - Кадастровий план зовнішніх меж земельної ділянки наданої у власність гр. України ОСОБА_7 , наявний в матеріалах справи (а.с.121 та а.с.140 том 1).
		Відповідно до вказаного Кадастрового плану зовнішніх меж земельної ділянки, який 24.05.2016 був внесений до Державного земельного кадастру державним кадастровим реєстратором Управління Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі Київської області Король О.І. (а.с.121 том 1), земельна ділянка належна ОСОБА_7 мала встановлені обмеження: санітарно-захисна зона навколо об`єкта код 03, які як графічно позначені на схемі земельної ділянки так і описані в розділі експлікація угідь.
		Вищевказне свідчить про те, що ОСОБА_7 виявила бажання, яке було задоволено Тарасівською сільською радою на підставі ст. 118 Земельного кодексу України, про отримання своєї земельної ділянки, значно пізніше ніж була зареєстрована земельна ділянка для розміщення кладовища, а тому ОСОБА_7 було відомо, могло та мало бути відомо про всі обмеження та інші обставини щодо належної їй земельної ділянки.
		Щодо житлового будинку ОСОБА_7 , то варто зауважити, що ОСОБА_7 було збудовано, введено в експлуатацію та зареєстровано право власності на даний житловий будинок за межами санітарно-захисної зони, що свідчить про відсутність порушення її майнових прав збоку третіх осіб, зокрема, Тарасівської сільської ради та КП «Ритуал».
		Разом з тим, рішення Тарасівської сільської ради VI скликання від 22 квітня 2003 року відбулося погодження місця розташування сільського кладовища на південній околиці села.
		Висновком № 4322 від 12.12.2003 Києво-Святошинською районною санітарно-епідеміологічною станцією погоджено місце розміщення сільського кладовища.
		Після збору матеріалів технічної документації на місце розташування нового сільського кладовища Тарасівська сільська рада рішенням від 20 вересня 2007 року погодила зібрані матеріали та надала згоду на розробку проекту відведення земельної ділянки за рахунок земель запасу.
		В 2005 році ДП УкрНДІпроцивільбуд було розроблено проект облаштування сільського кладовища. При проектуванні кладовища було запроектовано вхідну зону, зону траурних церемоніалів, площадка для проведення траурних церемоній, зони поховання, яка передбачає традиційні поховання (з санітарно-захисною зоною 300 м) та колумбарію (з захисною зоною не меншою 100 м), адміністративно-господарської зони.
		Крім того, в матеріалах справи наявна Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, індексний номер 71774899 (а.с. 183-184 том 1), в якій вказано, що 26.11.2014 було зареєстроване та виникло право власності на земельну ділянку кладовища, кадастровий номер: 3222486601:01:003:5042, власник - Тарасівська сільська рада. Тобто, Тарасівською сільською радою набуто право власності значно раніше ніж у позивачів виникли майнові претензії щодо даної земельної ділянки. 
		Відповідно до рішення Тарасівської сільської ради Києво- Святошинського району Київської області №12 від 14.07.2016 року «Про передачу у постійне безоплатне користування земельної ділянки спеціалізованому комунальному підприємству «Ритуал» передано у постійне безоплатне користування земельну ділянку з кадастровим номером 3222486601:01:003:5042 загальною площею 10,2293 га спеціалізованому КП "Ритуал". Метою передачі земельної ділянки у постійне користування відповідачу є розміщення на ній кладовища, що підтверджується листом Тарасівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області від 31 жовтня 2016 року № 615. Крім того, згідно відритої інформації з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб за видом основної діяльності відповідач КП "Ритуал" за КВЕД відноситься до осіб які здійснюють організування поховань і надання суміжних послуг.
		Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 23 Закону України "Про поховання та похоронну справу " для розміщення місця поховання рішенням уповноваженого органу в установленому законом порядку відповідному спеціалізованому комунальному підприємству, установі, організації в постійне користування надається земельна ділянка.
		Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад забезпечують планування та впорядкування території місць поховання згідно з генеральними планами забудови відповідних населених пунктів та іншої містобудівної документації з дотриманням обов`язкових містобудівних, екологічних та санітарно-гігієнічних вимог.
		Статтею 26 Закону України «Про поховання та похоронну справу» передбачено, що поховань померлих здійснюється таким шляхом:закопування в могилі труни з тілом померлого, спалювання в крематорії труни з тілом померлого та закопування в могилі чи розміщення в колумбарній ніші урни з прахом померлого, розвіювання праху померлого.
		Також суд бере до уваги те, що вищевказаною статтею передбачено, що поховання померлих здійснюється з дотриманням вимог санітарно-епідеміологічного законодавства.
		Підпунктом 1.1 п. 1 Порядку утримання кладовищ та іншим місць поховань, затвердженого наказом Держжитлокомунгоспу України від 19.11.2003 № 193 передбачено, що для розміщення місця поховання спеціалізованому комунальному підприємству, установі, організації в постійне користування відповідно до вимог земельного законодавства та гігієнічних вимог щодо облаштування і утримання кладовищ у населених пунктах України (ДСанПіН 2.2.2.028.99) надається земельна ділянка. Наявність місця поховання передбачається проектом планування та забудови населеного пункту з урахуванням подальшого розширення його території.
		Разом з тим, відповідно до Містобудівних та планувальних вимог та обмежень на земельну ділянку належну ОСОБА_7 , останній заборонено будівництво житла, приміщень для зберігання продуктів та джерела водопостачання в 300 метровій санітарній зоні запроектованого кладовища, яка відповідно до Схеми забудови земельної ділянки поширюється на частину земельної ділянки. Вказана обставина підтверджується Будівельним паспортом № 993 на земельну ділянку під будівництво індивідуального житлового будинку та господарських будівель і споруд за адресою: с. Нове Тарасівської АДРЕСА_4 , 31 від 2017 року.
		Суд зауважує, що положеннями ст. 50 Конституції України та ст. 40 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення" унормовано, що кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
		Згідно зі ст. 5 Закону України "Про поховання та похоронну справу" державні стандарти, інші нормативні документи в галузі поховання впроваджуються в порядку, передбаченому законом, з метою забезпечення безпеки життя та здоров`я людей, тварин, охорони рослин, а також майна та довкілля, створення умов для раціонального використання всіх видів ресурсів.
		Державні стандарти, інші нормативні документи в галузі поховання складаються з: обов`язкових містобудівних, екологічних вимог та санітарно-гігієнічних норм щодо створення та функціонування кладовищ, крематоріїв, інших місць поховань; технічних умов щодо виготовлення предметів ритуальної належності; необхідного мінімального переліку вимог щодо порядку організації поховання померлих і ритуального обслуговування населення; єдиної методики визначення вартості надання громадянам необхідного мінімального переліку видів ритуальних послуг та реалізації предметів ритуальної належності.
		Розроблення і прийняття державних стандартів у галузі поховання здійснюється в порядку, встановленому законом.
		Відповідно до Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" постановою Головного державного санітарного лікаря України від 1.07.1999 року № 28 затверджені "Гігієнічні вимоги щодо облаштування і утримання кладовищ в населених пунктах України" ДСанПіН 2.2.2.028-99.
		Державні санітарні правила та норми поширюються на органи та установи житлово-комунального господарства виконавчих комітетів місцевих (селищних) рад народних депутатів, сільвиконкоми, підприємства і організації, що надають ритуальні послуги чи реалізують предмети похоронного призначення на території України.
		Згідно з п. 3.2 ДСанПіН місцезнаходження кладовищної ділянки та її розміри передбачаються генеральним планом розвитку населеного пункту; відведення земельної ділянки під кладовище, проекти улаштування нових кладовищ, розширення і реконструкції діючих підлягають погодженню з місцевими установами державної санітарно-епідеміологічної служби.
		Вставнолено, що Генеральний план села Тарасівка в якому передбачено кладовище був затверджений ще 1987 року.
		За правилами п 3.5 розділу 3 Державних санітарних правил та норм "Гігієнічні вимоги щодо облаштування і утримання кладовищ в населених пунктах України ДСанПіН 2.2.2.028-99» санітарно-захисна зона від території кладовища традиційного поховання і крематорію до житлових і громадських будівель, зон відпочинку, а також колективних садів та городів повинна бути не меншою 300 м.
		Вищевказана норма кореспондується з нормою викладеною в таблиці 9.2. Державних будівельних норм «Планування і забудова територій ДБН Б.2.2.-12:2018, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 23.04.2018 № 100, де вказано, що відстань саме від стін житлових будинків до кладовищ традиційного поховання має становити не менше 300 метрів.
		Також суд зазначає, що п. 3.5 розділу 3 Державних санітарних правил та норм "Гігієнічні вимоги щодо облаштування і утримання кладовищ в населених пунктах України ДСанПіН 2.2.2.028-99» передбачено, що відстань від території кладовища для поховання урн після кремації до житлових і громадських будівель та об`єктів, що прирівнені до них, має бути не меншою 100 м. Дана норма врахована судом під час ухвалення рішення.
		Враховуючи вищевказані норм щодо санітарно-захисних зон суд не погоджується із твердженнями представників позивачів, що санітарно-захисна зона кладовища встановлюється від межі земельних ділянок позивачів до території всього кладовища. 
		Аналізуючи вищезазначені нормативно-правові акти чітко вбачається, що санітарно-захисна зона встановлюється від території кладовища традиційного поховання до житлових і громадських будівель і повинна бути не меншою 300 м, а тому в даній частині позовні вимоги підлягають задоволенню.
		В даному випадку відстані від межі кладовища традиційного поховання до житлових будинків позивачів є більшою за 300 метрів, що відповідає вимогам п 3.5 розділу 3 Державних санітарних правил та норм «Гігієнічні вимоги щодо облаштування і утримання кладовищ в населених пунктах України ДСанПіН 2.2.2.028-99».
		З цього приводу суд звертає увагу на те, що недотримання визначеної законодавством відстані від кладовища до помешкання особи трактується Європейським Судом з прав людини як втручання у право заявника на повагу до його житла та приватного і сімейного життя.
		Так, у рішенні від 04.09.2014 у справі «Дземюк проти України» Суд зазначив, що національне законодавство з охорони здоров`я чітко забороняє розміщення кладовища занадто близько до житлових будинків та джерел води. 
		У вищевказаному рішенні Європейським Судом з прав людини зазначено, що ділянка відведена під кладовище та її розміри має бути генеральним планом відповідного населеного пункту. В даному контексті суд зазначає про наявність такого генерального плана в с. Тарасівка затвердженого ще 1987 року, в якому передбачено розміщення ділянки відведеної під кладовище та її розміри.
		У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.
		Враховуючи обраний позивачами спосіб захисту порушеного права та вищевказані норми чинного законодавства суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позову та в зв`язку з цим заборонити КП «РИТУАЛ» на земельній ділянці кадастровий номер: 3222486601:01:003:5042 з цільовим призначенням: 03.12 Для будівництва та обслуговування будівель закладів комунального обслуговування під розміщення нового сільського кладовища "Пам`ять", площею 10,2293 га здійснювати традиційні поховання (закопування в могилі труни з тілом померлого  джерело забруднення) (Стаття 26. Види поховань померлих  Закон України про поховання та похорону справу) на відстані меншій ніж 300 метрів та здійснювати закопування в могилі урни з прахом померлого (Стаття 26. Види поховань померлих  Закон України про поховання та похорону справу) на відстані меншій 100 метрів до житлових будинків розташованих на земельних ділянках з кадастровими номерами 3222486601:05:001:5001 та 3222486601:01:003:0079. В іншій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.
		Щодо інших тверджень сторін, суд зазначає, що вони, були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.
		Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення поданого позову частково.
		Керуючись ст.ст.12, 81, 141, 200, 206, 263-265 ЦПК України, суд  
		в и р і ш и в :
		Позов ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до Комунального підприємства "РИТУАЛ" Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, Державного підприємства «Український науково-дослідний і проектний інститут цивільного будівництва «Укрндпіцивільбуд» про встановлення обмеження використання земельної ділянки задоволити частково.
		 
		Заборонити комунальному підприємству «РИТУАЛ» на земельній ділянці з кадастровим номером 3222486601:01:003:5042, цільовим призначенням: 03.12 Для будівництва та обслуговування будівель закладів комунального обслуговування під розміщення нового сільського кладовища "Пам`ять", площею 10,2293 га здійснювати традиційні поховання (закопування в могилі труни з тілом померлого  джерело забруднення) на відстані меншій ніж 300 метрів до житлових будинків, розташованих на земельних ділянках з кадастровими номерами 3222486601:05:001:5001 та 3222486601:01:003:0079.
		Заборонити комунальному підприємству «РИТУАЛ» на земельній ділянці з кадастровим номером 3222486601:01:003:5042. цільовим призначенням: 03.12 Для будівництва та обслуговування будівель закладів комунального обслуговування під розміщення нового сільського кладовища "Пам`ять", площею 10,2293 га, здійснювати закопування в могилі урни з прахом померлого на відстані меншій 100 метрів до житлових будинків, розташованих на земельних ділянках з кадастровими номерами 3222486601:05:001:5001 та 3222486601:01:003:0079.
		 
		У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
		Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення(виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скаргу на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Повний текст рішення виготовлено 07 листопада 2019 року.
		 
		Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...