Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 160/399/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; реалізації спеціальних владних управлінських функцій в окремих галузях економіки, у тому числі у сфері.
Надіслано для оприлюднення: 08.11.2019. Зареєстровано: 10.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 11.11.2019.
Дата набрання законної сили: 30.10.2019
Номер судового провадження: 852/6779/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		П О С Т А Н О В А
		і м е н е м  У к р а ї н и
		 
		30 жовтня 2019 року м. Дніпросправа № 160/399/19
		Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
		головуючого  судді:           Дурасової Ю.В.,
		суддів:                               Божко Л.А., Суховарова А.В.,     
		секретар судового засідання: Новошицька О.О. 
		за участю:
		представника позивача: Ластіної Юлії Станіславівни;
		представника відповідача - Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг: Зарембо Ірини Гаврилівни ;
		представника відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області: Дерновського Максима Євгеновича;
		представника третьої особи: Коптєлової Наталії Леонідівни
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг
		на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.04.2019 (головуючий суддя Голобутовський Р.З., повний текст складено 08.04.2019)
		в адміністративній справі за позовом Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" до відповідачів: Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (відповідач-1), Головного управління Державної казначейської служби у Дніпропетровській області (відповідач-2), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОК "ЖБК-188", про визнання протиправною та скасування постанови,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Позивач, Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпровські електромережі" (попередня назва ПАТ "ДТЕК ДНІПРООБЛЕНЕРГО", далі за текстом - АТ "ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ", Ліцензіат), звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідачів: Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (Відповідач-1, НКРЕКП, Регулятор) та Головного управління державної Казначейської служби у Дніпропетровській області (далі - Відповідач-2), просив:
		- визнати протиправним та скасувати п. 1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1546 від 27.11.2018 "Про накладення штрафу на АТ "ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" за порушення Ліцензійних умов з передачі електричної енергії, Ліцензійних умов з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, Ліцензійних умов з розподілу електричної енергії, Ліцензійних умов з постачання електричної енергії та здійснення заходів державного регулювання"; 
		- визнати протиправним та скасувати п. 2 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1546 від 27.11.2018 "Про накладення штрафу на АТ "ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" за порушення Ліцензійних умов з передачі електричної енергії, Ліцензійних умов з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, Ліцензійних умов з розподілу електричної енергії, Ліцензійних умов з постачання електричної енергії та здійснення заходів державного регулювання" в частині зобов`язання  Акціонерного товариства "ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" у термін до 31 грудня 2018 року привести свої дії у відповідність до вимог чинного законодавства України, а саме Методики № 562, шляхом здійснення перерахунку нарахувань, проведених на підставі Акту про порушення ПКЕЕ від 25 жовтня 2017 року № 118950, складеного на ОК "ЖБК-188", виходячи з потужності безобліково підключених струмоприймачів 0,451 кВт, про що після закінчення зазначеного терміну до 25 січня 2019 року письмово повідомити з наданням належним чином завірених копій підтвердних документів НКРЕКП та Управління НКРЕКП у Дніпропетровській області та ОК "ЖБК-188";
		- стягнути з Державного бюджету України на користь Акціонерного товариства "ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" грошові кошти в розмірі 850 000 грн.  
		Позов обґрунтовано тим, що позивачем було дотримано положень ст. 15-1 та ст. 26 Закону України "Про електроенергетику", і аналогічних норм пункту 6.3 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31 липня 1996 року № 28, щодо порядку та способу розрахунку за спожиту електричну енергію;  також Акт про порушення ПКЕЕ № 118950  від 25.10.2017 року складено у відповідності до вимог ПКЕЕ, розрахунок по акту проведено у відповідності до вимог Методики та рекомендацій НКРЕКП, а відтак  підстави для перерахунку нарахувань по Акту відсутні. Крім того, Позивач зазначає, що рішення НКРЕКП щодо накладення штрафу було прийняте з порушенням строку застосування санкцій та без урахування усіх обставин, що мають значення, результатом чого стало порушення визначених законом правових засад діяльності Регулятора. Посилаючись на ст. 1212 ЦК України, Позивач вважає, що сума сплаченого штрафу підлягає поверненню та стягненню з Державного бюджету України. З огляду на викладене, позивач вважає, що постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1546 від 27.11.2018 року в цій частині є протиправною та підлягає скасуванню.
		Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.04.2019 позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано п. 1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1546 від 27.11.2018 "Про накладення штрафу на АТ "ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" за порушення Ліцензійних умов з передачі електричної енергії, Ліцензійних умов з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, Ліцензійних умов з розподілу електричної енергії, Ліцензійних умов з постачання електричної енергії та здійснення заходів державного регулювання". 
		Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що рішення НКРЕКП щодо накладення штрафу на АТ "ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" за порушення Ліцензійних умов з передачі електричної енергії, Ліцензійних умов з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, Ліцензійних умов з розподілу електричної енергії та Ліцензійних умов з постачання електричної енергії, є необґрунтованим та було прийняте без урахування усіх обставин, що мають значення. Результатом цього є порушення визначених Законом правових засад діяльності Регулятора: справедливість, забезпечення ефективного функціонування та розвитку ринків у сферах енергетики, досягнення балансу інтересів, сприяння ефективному відкриттю ринків. При визначенні міри відповідальності за порушення Ліцензійних вимог, суб`єктом владних повноважень порушено вимоги ст. 12 ЗУ «Про основні заходи державного нагляду/контролю у сфері господарської діяльності» та ст. 77 ЗУ «Про ринок електричної енергії», а саме, не враховано принципу пропорційності порушення і покарання, наслідки правопорушення для інтересів ринку електричної енергії та учасників ринку, пом`якшуючі та обтяжуючі обставини та притягнуто до відповідальності без наявності вини. Водночас, штраф накладено з порушенням строків накладення штрафу, а саме, майже через 7 місяців, при цьому Постанова НКРЕКП № 882 від 19.05.2011 року встановлює строк для накладення санкцій - протягом 5 робочих днів з дня завершення перевірки НКРЕКП.
		Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем-1 (НКРЕКП) подано апеляційну скаргу, згідно якої, з урахуванням додаткових пояснень, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Посилається на те, що норми Закону про НКРЕКП є спеціальними при здійсненні НКРЕКП контролю діяльності Ліцензіатів НКРЕКП. Тому посилання суду першої інстанції на порушення НКРЕКП вимог ЗУ «Про основні заходи державного нагляду/контролю у сфері господарської діяльності» є безпідставними. Також зазначає, що у випадку суперечності норм законів слід застосовувати норми закону, що прийнятий пізніше. Законом України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» передбачено іншу процедуру перед прийняттям рішення за результатами розгляду Актів про порушення. Оскільки пояснення до Акту надійшли на шостий робочий день та мали бути опубліковані на офіційному веб-сайті НКРЕКП, то розгляд такого акту до отримання/аналізу пояснень Ліцензіата було не можливим та суперечило б Закону про НКРЕКП, враховуючи законодавче закріплене право Ліцензіата на свій захист в межах перевірки. Вказує, що законодавчі норми та норми підзаконних нормативно-правових актів, сукупний строк від моменту підписання акту, його отримання ліцензіатом засобами поштового зв`язку (у випадку відмови від підписання акту), надання ліцензіатом зауважень та пояснень до акту (також засобами поштового зв`язку), дослідження цих зауважень для можливості запобігання необґрунтованого притягнення ліцензіата до відповідальності та недопущення порушення його прав, прийняття рішень за результатом розгляду акта перевірки складає (як мінімум) від 17 до 24 робочих днів. Нажаль норма ч. 6 ст. 77 ЗУ «Про ринок електричної енергії» не враховує того факту, що ліцензіат має право на надання зауважень та пояснень до виявлених порушень ліцензійних умов (протягом того ж 5-ти денного строку). Тому процедура перед призначенням до розгляду акту на засідання НКРЕКП є значно тривалішою, ніж терміни, встановлені  ЗУ «Про ринок електричної енергії» та Порядком №882. Вважає, що в даному випадку слід було застосувати норми Закону про НКРЕКП, що не було враховано судом першої інстанції. 
		Позивачем до суду апеляційної інстанції подано відзив на апеляційну скаргу, згідно якого позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване. Також надано додаткові пояснення щодо уточнення вимог апеляційної скарги, а саме - скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу посилається на те, що  статтею 77 ЗУ «Про ринок електричної енергії» встановлено порядок притягнення до відповідальності за порушення законодавства, що регулює функціонування ринку електричної енергії. Рішення Регулятора про застосування санкцій за правопорушення, передбачені цією статтею, може бути прийнято протягом 5-ти днів з дня виявлення правопорушення Регулятором. Норми ЗУ «Про ринок електричної енергії» є спеціальними нормами при застосуванні НКРЕКП штрафних санкцій до учасників ринку електроенергії при виявленні порушення. Вказує, що Закон України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» прийнятий 22.09.2016 року, а Закон України «Про ринок електричної енергії» прийнятий 13.04.2017 року, отже до спірних правовідносин слід застосовувати Закон України «Про ринок електричної енергії», як такий, що прийнятий пізніше. Частина 6 ст. 77 Закону України «Про ринок електричної енергії» встановлює, що рішення Регулятора про застосування санкцій за правопорушення, передбачені цією статтею, може бути прийнято протягом 5-ти днів з дня виявлення правопорушення Регулятором. Цей строк відповідачем-1 було порушено.  Зазначає про аналогічну правову позицію щодо застосування 5-ти денного строку застосування санкцій викладена в Постанові Верховного Суду у справі №826/1448/17. 
		Третьою особою - Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив № 188» (ОК «ЖБК-188») подано відзив на апеляційну скаргу, згідно якого третя особа вказує на те, що беручи до уваги той факт, що неправомірними діями позивача можливе спричинення збитків третій особі, є правомірними дії відповідача як Регулятора у здійсненні державного регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сфері енергетики і комунальних послуг, і держави.  Зазначає, що відповідач-1 є державним Регулятором у сферах енергетики і комунальних послуг, його повноваження визначені низкою законів і нормативно-правових актів, зокрема Законом України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг». Частиною 1 п. 14 ст. 17, 21 цього Закону визначені права Регулятора, а саме розглядати звернення споживачів, врегулювати спір і надати суб`єктам господарювання роз`яснення з питань застосування своїх нормативно-правових актів (у даному випадку Методики №562 та правил користування електричною енергією (ПКЕЕ)) і припиняти порушення, допущені суб`єктом господарювання. Відповідач-1 здійснив позапланову перевірку з 02.04.2018 року по 16.04.2018 року за період з 01.01.2017 року по 31.01.2018 року, склав за результатами перевірки акт в частині дотримання Умов і Правил здійснення підприємницької діяльності з передачі електроенергії місцевим (локальним) електромережам і здійснив заходи державного регулювання, зокрема за фактом складення Акту про порушення Правил постачання електроенергії від 25.10.2017 року № 118950, складеного Позивачем на ОК «ЖБК-188» і нарахування суми недорахованої електроенергії за цим актом в розмірі 406 310,74грн. У спірному п. 1 Постанови НКРЕКП №1546 зазначені порушення Позивачем пп. 3.4.1 пункту 3.4 Ліцензійних умов з постачання електроенергії та пп. 3.5.1 пункту 3.5 Ліцензійних умов з передачі електроенергії щодо обов`язку ліцензіата діяти згідно з законодавство України та іншими нормативними актами. Відповідно до ч. 1 п. 14 ст. 17, 21 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» відповідач-1 розглянув звернення споживача ОК «ЖБК-188», врегулював спір і надав суб`єктам господарювання роз`яснення з питань застосування своїх нормативно-правових актів (а саме Методики №562 та правил користування електричною енергією (ПКЕЕ)), направивши на адресу позивача, ОК «ЖБК-188», Управління НКРЕКП у Дніпропетровській області за результатами звернення від 28.03.2018 року відповідь від 10.05.2018 року. Вказує, що якби Позивач виконав вимоги Регулятора, то сума недорахованої електроенергії становила 6  440,28 грн. без ПДВ. До  винесення Постанови НКРЕКП від 27.11.2018 №1546 про накладення санкцій на Позивач міг і мав можливість виконати вимоги Регулятора. До того ж  ОК «ЖБК-188» неодноразово звертався до позивача з проханням врегулювати спірне питання, однак відповідь не отримав. Вказує, що фактично порушення Позивачем існує до тепер, вимог Регулятора не виконано, що і мало наслідком притягнення позивача до відповідальності за порушення  Умов і Правил Ліцензійної діяльності в цій частині. Просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, та в цій частині відмовити в задоволенні позову. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
		В судовому засіданні представник відповідача-1 (НКРЕКП), просив задовольнити апеляційну скаргу, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог - скасувати, та в цій частині в задоволенні позову відмовити, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. Надав пояснення, аналогічні, викладеним в апеляційній скарзі та письмових поясненнях.
		Представник відповідача-2 (Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області) підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її  задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволення позовних вимог та в цій частині відмовити в задоволенні позову.
		Представник третьої особи на стороні відповідачів (ОК «ЖБК-188») підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її  задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволення позовних вимог, та в цій частині відмовити в задоволенні позову. Суду пояснив, що діяльність позивача щодо нарахувань стосовно ОК «ЖБК-188» носить масовий характер. Застосовані до позивача санкції мають стримуючий вплив на позивача та значний суспільний інтерес. 
		Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, залишивши рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване. Надав пояснення аналогічні викладеним в відзиві на апеляційну скаргу. 
		Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.
		Судом першої інстанції встановлено, що 02.04.2018 року по 16.04.2018 року НКРЕКП проведено позапланову виїзну перевірку діяльності Позивача за період з 01.01.2017 р. по 31.01.2018 р., результати якої оформлені Актом позапланової перевірки дотримання Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії  від 16 квітня 2018 року № 47 (далі - Акт перевірки № 47).
		Листом від 20.04.2018 р. № 27585/1001 Позивач надав до НКРЕКП пояснення щодо виявлених порушень відображених в Акті перевірки № 47.
		На підставі Акту перевірки № 47 відповідачем-1 (НКРЕКП) прийнято постанову від 27 листопада 2018 року № 1546 "Про накладення штрафу на АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" за порушення Ліцензійних умов з передачі електричної енергії, Ліцензійних умов з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, Ліцензійних умов з розподілу електричної енергії, Ліцензійних умов з постачання електричної енергії та здійснення заходів державного регулювання".
		Не погоджуючись (в частині) із прийнятою НКРЕКП Постановою № 1546 "Про накладення штрафу на АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі", позивач звернувся з позовом до суду.
		Судом апеляційної інстанції встановлено, що судом першої інстанції до даних правовідносин правильно застосовані норми Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", Закону України "Про ринок електричної енергії", норми Закону України "Про електроенергетику", Цивільного кодексу України, Закону України "Про основні заходи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", норми Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996 № 28, норми Порядку забезпечення стандартів якості надання послуг з електропостачання, затвердженого постановою НКРЕКП від 18.10.2016 №1841, норми Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією затвердженою постановою НКРЕ від 04.05.2006 № 562, що діяли на час виникнення правовідносин. 
		Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.
		Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.
		 
		Матеріалами справи підтверджується, що НКРЕКП, як Регулятор (відповідач-1) здійснив з 02.04.2018 року по 16.04.2018 року позапланову виїзну перевірку діяльності позивача за період з 01.01.2017 року по 31.01.2018 року. Результати зазначеної перевірки оформлені Актом №47 від 16.04.2018 року - Акт позапланової перевірки дотримання Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії (а.с. 30-89 т. 1).
		Вказана позапланова перевірки проведена на підставі Постанови НКРЕКП від 22.03.2018 року №334 (а.с. 200 т. 1). 
		Зокрема, у Постанові НКРЕКП від 22.03.2018 року №334, зазначено, відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про основні заходи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та ст. 19 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", з урахуванням бажання ПАТ «ДТЕК ДНІПРООБЛЕНЕРГО», Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг постановляє здійснити позапланову перевірку ПАТ «ДТЕК ДНІПРООБЛЕНЕРГО».
		Вищезазначене спростовує аргументи, викладені в апеляційній скарзі, щодо безпідставності посилання суду першої інстанції на порушення вимог ЗУ «Про основні заходи державного нагляду/контролю у сфері господарської діяльності», оскільки безпосередньо в Постанові НКРЕКП від 22.03.2018 року №334, зазначено що НКРЕКП керується Законом України "Про основні заходи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". 
		Пунктом 1 постанови №1546 від 27.11.2018 постановлено (а.с. 196-199 т. 1): 
		Відповідно до пунктів 11, 12 частини 1 статті 17, статті 22 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" накласти штраф у розмірі 850 000 грн. на Акціонерне Товариство "ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" за порушення Ліцензійних умов з передачі електричної енергії, Ліцензійних умов з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, Ліцензійних умов з розподілу електричної енергії та Ліцензійних умов з постачання електричної енергії, а саме:
		- підпункту 3.4.1 пункту 3.4 Ліцензійних умов з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та підпункту 3.5.1 пункту 3.5 Ліцензійних умов з передачі електричної енергії щодо обов`язку ліцензіата діяти згідно із законодавством України та іншими нормативними документами, пунктів 2.2 Ліцензійних умов з розподілу електричної енергії та Ліцензійних умов з постачання електричної енергії щодо здійснення ліцензованої діяльності відповідно до законів України "Про електроенергетику", "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", "Про ринок електричної енергії" та інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, зокрема:
		частини 2 статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику" щодо внесення плати споживачами за поставлену їм електричну енергію виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника в уповноваженому банку,
		частини 8 статті 26 Закону України "Про електроенергетику" (діяла до 11 червня 2017 року) щодо зобов`язання споживача, якому електрична енергія постачається енергопостачальником, що здійснює господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, оплачувати її вартість виключно коштами шляхом їх перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника,
		пункту 6.3 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31 липня 1996 року № 28, щодо оплати вартості електричної енергії постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом, у тому числі на підставі визнаної претензії, виключно коштами в уповноваженому банку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом,
		пункту 5 Порядку забезпечення стандартів якості надання послуг з електропостачання, затвердженого постановою НКРЕКП від 18.10.2016 № 1841, а саме у разі недотримання гарантованих стандартів якості надання послуг з електропостачання, зазначених у пункті 4 цього Порядку, енергопостачальник або електророзподільне підприємство сплачує споживачу (замовнику - у разі недотримання гарантованих стандартів якості під час приєднання до електричних мереж) компенсацію у розмірах, наведених у додатку 2 до цього Порядку,
		пункту 5.2 розділу V Методики розрахунку плати за приєднання електроустановок до електричних мереж, затвердженої постановою НКРЕ від 12.02.2013 № 115, зокрема в частині внесення електропередавальною організацією у геодезичну інформаційно-технічну систему об`єктів електроенергетики на території здійснення ліцензованої діяльності, кожного об`єкту електроенергетики, що кодифікований та внесений до переліку об`єктів електроенергетики, з відповідною прив`язкою до місцевості та технічної інформації (топологія мереж, межі охоронних зон, технічна характеристика об`єктів), необхідної для управління експлуатацією та розвитком електричних мереж та ідентифікації типу приєднання (стандартне/ нестандартне),
		пункту 4.6 Методика № 562 в частині не зазначення в акті про порушення всіх необхідних для розрахунку згідно з вимогами цієї Методики параметрів, що характеризують електроустановку споживача, схему підключення електроустановки споживача та її графічне зображення, та пункту 4.7 Методики № 562 в частині складання акта про порушення без можливості його подвійного тлумачення,
		розділу ІV Порядку формування інвестиційних програм ліцензіатів з передачі та постачання електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕ від 13. 12.2012 року № 1627, зокрема:
		пункту 4.4 у частині перевищення вартості виконання заходів, передбачених схваленою інвестиційною програмою, понад 5%,
		пункту 4.8 у частині фінансування об`єктів/заходів, які передбачені схваленою інвестиційною програмою у меншій кількості;
		підпункту 11 пункту 2.3 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії та підпункту 3 пункту 2.4 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії щодо обов`язку ліцензіата дотримуватися визначених напрямків та обсягів використання коштів за статтями витрат відповідно до встановленої рішенням НКРЕКП, зокрема постановою НКРЕКП від 15.12.2016 № 2219 "Про встановлення тарифів на розподіл електричної енергії місцевими (локальними) електромережами (передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами) та тарифів на постачання електричної енергії за регульованим тарифом для ПАТ "ДТЕК ДНІПРООБЛЕНЕРГО", структури тарифу на розподіл та постачання електричної енергії;
		підпункту 12 пункту 2.3 Ліцензійних умов з розподілу електричної енергії, підпункту 5 пункту 2.4 Ліцензійних умов з постачання електричної енергії щодо обов`язку ліцензіата виконувати схвалену інвестиційну програму в повному обсязі відповідно до запланованих етапів, обсягів робіт у кількісному вираженні та обсягів фінансування у вартісному вираженні.
		Пунктом 2 (пп. 2) постанови №1546 від 27.11.2018 Позивача зобов`язано у термін до 31.12.2018 року привести свої дії у відповідність до вимог чинного законодавства України, а саме Методики № 562, шляхом здійснення перерахунку нарахувань, проведених на підставі Акту про порушення ПКЕЕ від 25 жовтня 2017 року № 118950, складеного на ОК "ЖБК-188", виходячи з потужності безобліково підключених струмоприймачів 0,451 кВт, про що після закінчення зазначеного терміну до 25 січня 2019 року письмово повідомити з наданням належним чином завірених копій підтвердних документів НКРЕКП та Управління НКРЕКП у Дніпропетровській області та ОК "ЖБК-188".
		Приймаючи постанову№1546 від 27.11.2018, суб`єкт владних повноважень керувався   Законом України "Про електроенергетику", в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, а саме в період проведення перевірки.
		Так, Закон України "Про електроенергетику" визначає правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці і регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України, конкуренцією та захистом прав споживачів і працівників галузі.
		Частиною 2 статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику" встановлений механізм розрахунків споживачів за спожиту електричну енергію, а саме "Споживачі, які купують електричну енергію у енергопостачальників, що здійснюють господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, вносять плату за поставлену їм електричну енергію виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника в уповноваженому банку. У разі перерахування споживачами коштів за електричну енергію на інші рахунки отримувачі повинні повернути ці кошти за заявою споживача або за власною ініціативою в триденний термін з моменту їх отримання. У разі неповернення споживачу у цей термін коштів, сплачених на інші, не на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, ці суми підлягають вилученню до Державного бюджету України як санкція за вчинене правопорушення і не зараховуються як оплата електричної енергії. Зарахування коштів до Державного бюджету України не звільняє їх отримувача від повернення цих коштів споживачу електричної енергії".
		Аналіз вказаної норми надає підстави для висновку, що частиною 2 ст. 15-1 Закону України "Про електроенергетику" передбачено санкцію за вчинене правопорушення, а саме перерахування споживачами коштів за електричну енергію не на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, а на інші рахунки.
		При цьому, Закон або інші нормативно-правові акти загального законодавства та спеціального законодавства про електроенергетику не обмежують цивільну правоздатність споживачів електричної енергії щодо застосування правових механізмів зобов`язального права, встановлених Цивільним кодексом України. 
		Зокрема, розділом 6 Правил користування електричною енергією встановлено порядок проведення розрахунків за користування електричною енергією.
		Так, для проведення розрахунків за електричну енергію постачальник електричної енергії за регульованим тарифом або його відокремлений підрозділ відкривають в установі уповноваженого банку поточний рахунок із спеціальним режимом використання, номер якого зазначається у договорі про постачання електричної енергії (пункт 6.2. Правил). 
		Оплата вартості електричної енергії постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом, у тому числі на підставі визнаної претензії, здійснюється виключно коштами в уповноваженому банку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом. У разі перерахування споживачем коштів за електричну енергію на інший рахунок постачальника останній має повернути ці кошти за заявою споживача або за власною ініціативою в триденний термін з моменту їх отримання. У разі неповернення споживачу в цей термін коштів за електричну енергію, сплачених на інший, не на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, ці суми підлягають вилученню до Державного бюджету України як санкція за вчинене правопорушення і не зараховуються як оплата електричної енергії. Зарахування коштів до Державного бюджету України не звільняє їх одержувача від повернення суми цих коштів споживачу (пункт 6.3. Правил). 
		Плата за перетікання реактивної електричної енергії, за передачу (транспортування) електричної енергії, яка постачається постачальниками електричної енергії за нерегульованим тарифом, плата за надання споживачу додаткових послуг, плата у рахунок відшкодування завданих збитків, суми штрафних санкцій зараховуються на поточний рахунок постачальника електричної енергії за регульованим тарифом або електропередавальної організації відповідно до умов укладеного договору (пункт 6.4. Правил). 
		Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що під час проведення позапланової перевірки дотримання Позивачем законодавства у сфері енергетики та ліцензійних умов, НКРЕКП було досліджено правомірність розрахунків між споживачами електричної енергії та ПАТ "ДТЕК ДНІПРООБЛЕНЕРГО", що проводилися на підставі укладених договорів доручення, поруки та переведення боргу.
		Під час перевірки укладених договорів доручення, поруки та переведення боргу, НКРЕКП встановлено, що оплата активної електроенергії здійснювалася за вказаними договорами виключно грошовими коштами на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання в уповноваженому банку (АТ "Ощадбанк"). Оплата реактивної електроенергії за вказаними договорами здійснювалася грошовими коштами на поточні рахунки Позивача (в ПАТ ПУМБ). 
		Водночас, відповідачем-1 (НКРЕКП) розглянуто питання укладення ПАТ "ДТЕК ДНІПРООБЛЕНЕРГО" договорів доручення з ТОВ "Всеукраїнська Енерго Компанія", ТОВ "Папирус Оптіма Груп" та суб`єктами господарювання - споживачами за договорами на поставку електроенергії.
		З цього приводу колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що статтею 237 ЦК України передбачено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
		Відповідно до ст. 1000 ЦК України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.
		Аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку, що представництво та укладення договорів доручення передбачено нормами ЦК України. Отже, будь яка дієздатна особа може використовувати зазначені норми для реалізації свої прав.  
		Умовами договорів доручення (між ПАТ "ДТЕК ДНІПРООБЛЕНЕРГО" та ТОВ "Всеукраїнська Енерго Компанія", ТОВ "Папирус Оптіма Груп" та суб`єктами господарювання - споживачами за договорами на поставку електроенергії.) передбачено, що довіритель доручає, а повірений бере на себе зобов`язання сплатити від імені довірителя, на користь кредитора вартість активної (реактивної) електричної енергії шляхом сплати щомісячних поточних платежів за активну (реактивну) електричну енергію, передбачених договором про постачання електричної енергії, укладеного між кредитором і довірителем у строки, визначені основним договором (п.1.1 Договору).
		Доручення вважається виконаним після перерахування в повному обсязі сум, зазначених у договорі доручення на розрахункові рахунки Кредитора - ПАТ "ДТЕК ДНІПРООБЛЕНЕРГО", а саме: за активну електричну енергію за наступними реквізитами: поточний рахунок зі спеціальним режимом використання у банку філія ДОУАТ "Ощадбанк", МФО 305482; за реактивну електроенергію за наступними реквізитами: на поточний рахунок  у банку ПАТ "ПУМБ" м. Київ, МФО 334851 (п.1.4. Договору).
		Матеріалами справи підтверджується, що вказаний вище порядок розрахунків, виконувався Сторонами договорів доручення, у відповідності до умов таких Договорів та діючого законодавства в сфері енергетики, в тому числі ст. 15-1 Закону України "Про електроенергетику".
		Під час перевірки відповідачем-1 (НКРЕКП) встановлено, що протягом періоду з 01.01.2017 р. до 31.01.2018 р. на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання Позивача здійснювалися оплати від ТОВ "Всеукраїнська Енерго Компанія" за договором поруки від 13.06.2016 № 13/06-П/11142-00, укладеним між Позивачем, ТОВ "Всеукраїнська Енерго Компанія" та ПАТ "Дніпроважмаш" та іншими договорами поруки.
		У ході перевірки Відповідачем-1 проаналізовано договори поруки, укладені між ПАТ "ДТЕК "ДНІПРООБЛЕНЕРГО" (Кредитор), ДП "ВО ПМЗ ім. О.М. Макарова" (Боржник) та підприємствами Поручителями: ТОВ "Татра-Юг" (договір поруки від 01.03.2014 № 03764-00), Кредитна спілка "Центральна" (договір поруки від 01.05.2015 № 12501-00), ТОВ "Завод "Конвент" (договір поруки від 01.05.2015 № 12506-00), ТОВ "ДВР ЛТД" (договір поруки від 01.05.2015 № 12504-00), ФОП ОСОБА_3 (договір поруки від 01.05.2015 № 12500-00).
		Крім того, перевіркою встановлено, що в 2017 році діяли трьохсторонні договори поруки: між ДПП "Кривбаспромводопостачання" (Боржник), ПАТ "ДТЕК "Дніпроенерго" (Поручитель), ПАТ "ДТЕК "ДНІПРООБЛЕНЕРГО" (Кредитор) від 01.01.2018 № 2115-ДнОЕ, від 01.09.2017 № 1478-ДнОЕ, від 01.08.2017 № 1218-ДнОЕ, від 31.07.2017 № 860-ДнОЕ, від 31.07.2017 № 858-ДнОЕ, від 01.04.2017 № 06993-00, від 01.02.2017 № 05527-00, від 01.01.2017 № 03787-00; між ПАТ "ДТЕК "ДНІПРООБЛЕНЕРГО" (Кредитор), ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" (Поручитель), КП "Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Павлоградської міської ради (Боржник) від 01.04.2016 № 188-ПУ-ПРУВОКС/07609-00, від 01.04.2016 № 189-ПУ-ПРУВОКС/07608-00, від 02.01.2018 № 389-ПУ-ПРУВОКС/1963-ДнОЕ, від 02.01.2018 № 390-ПУ-ПРУВОКС/1965-ДнОЕ; між ПАТ "ДТЕК "ДНІПРООБЛЕНЕРГО" (Кредитор), ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" (Поручитель), Державним міжрайонним підприємством водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро - Західний Донбас" (Боржник) від 14.01.2016 № 151-ПУ-ПРУВОКС/1946-00, від 01.09.2017 № 354-ПУ-ПРУВОКС/1356-ДнОЕ, від 29.12.2017 № 379-ПУ-ПРУВОКС/1801-ДнОЕ.
		В Акті перевірки № 47 відповідач-1 (НКРЕКП) зазначає, що договорами передбачено перерахування коштів за активну електроенергію на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання в уповноваженому банку (АТ "Ощадбанк"), за реактивну електроенергію та штрафні санкції - на поточний рахунок у відділенні ПАТ "ПУМБ".
		Згідно зі ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.
		Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.
		Порука є одним із видів забезпечення виконання зобов`язань (глава 49 Цивільного кодексу України). Наявність укладено договору поруки не призводить до заміни сторони у зобов`язанні або спрямування коштів за електричну енергію на інші рахунки, ніж рахунки із спеціальним режимом використання енергопостачальника в уповноваженому банку.
		За договорами поруки, укладеними між споживачами електричної енергії та поручителями, оплата за спожиту електричну енергію здійснювалась грошовими коштами та виключно на рахунки із спеціальним режимом використання.
		Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вказаний вище порядок розрахунків, виконувався Сторонами укладених договорів поруки, у відповідності до умов таких Договорів та діючого законодавства в сфері енергетики, в тому числі ст. 15-1 Закону України "Про електроенергетику" адже кошти перераховувалися виключно на рахунки із спеціальним режимом використання, як це й передбачено частиною 2 статті 15-1, частиною 8 статті 26 (діяла до 10.06.2017 року) Закону України "Про електроенергетику", пунктом 6.3 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996 № 28. Таким чином позивач не допустив порушення ст. 15-1 Закону України "Про електроенергетику".
		Перевіркою також встановлено, що ПАТ "ДТЕК ДНІПРООБЛЕНЕРГО" як Кредитором було укладено наступні трьохсторонні договори про переведення боргу: 
		- з Комунальним підприємством Дніпропетровської обласної ради "Аульський водовід" (Боржник) та Комунальним підприємством "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради (Новий боржник) від 22.12.2016 № 26133-03, від 22.12.2016 № 26046-00, від 20.12.2016 № 25929-01, від 22.12.2016 № 26047-00, від 22.12.2016 № 26133-02, від 20.12.2016 № 26133-01, від 22.12.2016 № 26049-00; 
		- КП ДОР "Аульський водовід" (Боржник) та Комунальним виробничим підприємством Кам`янської міської ради "Міськводоканал" (Новий боржник) від 30.11.2016 № 24399-03; 
		- Державним міжрайонним підприємством водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" (Боржник) та Комунальним підприємством "Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Павлоградської міської ради (Новий боржник") від 26.12.2016 № 26280-00, від 24.04.2017 № 07745-00, від 24.04.2017 № 07741-00; 
		- ДМП ВКГ "Дніпро-Західний Донбас" (Боржник), Першотравенським міським житлово-комунальним підприємством (далі Першотравенське МЖКП, Новий боржник), від 26.12.2016 № 26277-00.
		Договорами передбачено перерахування коштів у погашення заборгованості за активну електроенергію на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання в уповноваженому банку (АТ "Ощадбанк"), за реактивну електроенергію - на поточний рахунок у відділенні ПАТ "ПУМБ".
		Згідно зі ст. 520 ЦК України, боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.
		Зміна боржника не тягне за собою зміну основного зобов`язання.
		В усіх випадках переведення боргу, вказаних в Акті позапланової перевірки № 47, оплата за спожиту активну електричну енергію здійснювалась грошовими коштами та на рахунки із спеціальним режимом використання, що окремо було передбачено умовами укладених договорів. 
		На думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що будь-який споживач електричної енергії може скористатись своїм правом на покладення виконання зобов`язання за договором про постачання електричної енергії на іншу особу, як це передбачено ст. 528 Цивільного кодексу України. При цьому зміст зобов`язання та порядок його виконання ніяк не змінюється адже обмеження прав сторін на переведення боргу призведе до відключення комунальних та державних підприємств від електроенергії. При цьому, суд першої інстанції правильно зазначив, що плату за поставлену електричну енергію слід вносити виключно на рахунки із спеціальним режимом використання. Що і було виконано у відповідності до вищезазначених норм.  
		Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
		Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалося Відповідачем-1 в судовому засіданні, факт здійснення оплати за спожиту активну електричну енергію грошовими коштами на рахунки із спеціальним режимом використання, НКРЕКП не оспорюється, та про це прямо зазначається в Акті перевірки № 47. 
		Таким чином, після сплати довірителями, поручителями, новими боржниками грошових коштів за спожиту підприємствами-боржниками електричну енергію на рахунки із спеціальним режимом використання, зобов`язання підприємств-боржників за спожиту активну електричну енергію припинялись, що повністю відповідає нормам законодавства України та не порушує будь-яких прав.
		Відповідно, подальша сплата підприємством-боржником заборгованості за договорами доручення, поруки, переводу боргу не може вважатись порушенням встановленого порядку оплати за спожиту електричну енергію, так як на цей момент спожита електроенергія вже була належним чином оплачена, а тому ці кошти вже не були і не могли бути коштами за активну електроенергію, відповідно їх перерахування не регулюється законодавством про електроенергетику.
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що укладання договорів доручення, поруки та переводу боргу та розрахунки за активну електричну енергію, здійснені на підставі цих договорів, відповідають встановленому законодавством порядку розрахунків за електричну енергію, відтак в зазначених діях Позивача відсутні ознаки порушення, визначені в Акті перевірки №47.
		Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що в Рішенні Конституційного Суду України від 12 лютого 2002 року №   3-рп/2002 (справа № 1-7/2002) встановлено, що оскільки електроенергетика має стратегічне значення для стабільного функціонування економіки держави, засади організації та експлуатації енергосистем відповідно до пункту 5 частини першої статті 92 Конституції України визначаються виключно законом, яким є Закон України "Про електроенергетику". Він окреслює правові, економічні та організаційні основи функціонування комплексу підприємств, що мають статус юридичних осіб та здійснюють виробничу, розподільчу, іншу діяльність з метою отримання прибутку на енергоринку. Тому юридична природа прав суб`єктів господарювання у цій сфері базується на загальній концепції договірних засад, закладених у цивільному законодавстві. 
		Зазначене дає підстави для висновку про безпідставність аргументів відповідача-1 (НКРЕКП) щодо порушень з боку Позивача у зв`язку з укладенням договорів поруки, доручення, переведення боргу. Вказані дії позивача як суб`єкта господарювання відбувалися у межах норм ЦК України та не призвели до порушення вимог ст. 15-1 та ст. 26 Закону України "Про електроенергетику", і аналогічних норм п. 1 Положення про порядок проведення розрахунків за електричну енергію та пункту 6.3 ПКЕЕ, затверджених постановою НКРЕ України від 31.07.1996 р. N 28.
		Вказані норми регламентують порядок розрахунків на ринку електричної енергії та визначають режим використання спеціальних рахунків, тощо, та не встановлюють порядок, умови та наслідки зміни сторони у зобов`язанні на підставі цивільних договорів. По колу осіб норми регулюють відносини між споживачем електричної енергії та енергопостачальником та не містить заборони оплати електричної енергії за договорами поруки, доручення, переведення боргу, що укладені між споживачами електричної енергії та іншими суб`єктами господарювання, які не є споживачами.
		Щодо накладення НКРЕКП на позивача штрафу у розмірі 850 000грн., слід зазначити наступне.
		Так, Відповідачем-1 (НКРЕКП) за виявленні порушення застосовано до Позивача  штраф, передбачений п.4 ч. 4 ст. 77 Закону України "Про ринок електричної енергії" у розмірі 850 000грн.
		Відповідно до вказаної статті законодавцем передбачено накладення штрафу у розмірі від 5 тисяч до 100 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - на суб`єктів господарювання, що провадять господарську діяльність на ринку електричної енергії, що підлягає ліцензуванню: 
		а) за провадження господарської діяльності на ринку електричної енергії за відсутності остаточного рішення про сертифікацію, прийнятого щодо відповідного суб`єкта; 
		б) за порушення ліцензійних умов провадження відповідного виду господарської діяльності на ринку електричної енергії, що підлягає ліцензуванню; 
		в) за недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії; 
		г) за відмову в доступі до системи передачі або системи розподілу в непередбачених законом випадках.
		Відповідно до ч. 2, 3, 4 ст. 22 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" за порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг до суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у відповідній сфері, Регулятор (НКРЕКП) може застосовувати санкції у вигляді, зокрема накладення штрафу.
		У разі виявлення порушень законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор розглядає питання відповідальності суб`єкта господарювання, його посадових осіб на своєму засіданні та приймає рішення про застосування до суб`єкта господарювання санкцій та/або застосування адміністративного стягнення до посадової особи такого суб`єкта господарювання. При застосуванні санкцій Регулятор (НКРЕКП) має дотримуватися принципів пропорційності порушення і покарання та ефективності санкцій, які мають стримуючий вплив.
		Зокрема, Регулятор застосовує штрафні санкції до суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, у розмірах, встановлених цим Законом, законами України "Про ринок електричної енергії", "Про природні монополії", "Про питну воду та питне водопостачання", "Про ринок природного газу", "Про теплопостачання".
		Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", у разі застосування санкцій за порушення вимог законодавства, зокрема, якщо законом передбачаються мінімальні та максимальні розміри санкцій, враховується принцип пропорційності порушення і покарання. Санкція, що застосовується до суб`єкта господарювання при першому порушенні, не може бути вищою за мінімальну санкцію, передбачену відповідним законом. 
		Принцип "пропорційності порушення та покарання" полягає у відповідності (пропорційності) визначення міри покарання або величини штрафних санкцій за правопорушення ступеня тяжкості правопорушення.   
		Під тяжкістю правопорушення слід розуміти величину ступеня суспільної небезпеки скоєного правопорушення, а саме: наскільки наслідки вчиненого правопорушення є або можуть бути небезпечними, загрозливими для життя, здоров`я людей, їх майна та/або державного (колективного) майна, а також наявність реальної загрози, внаслідок вчиненого правопорушення, настання техногенних (екологічних) катастроф, аварій тощо.
		Посадова особа, яка розглядає матеріали перевірки щодо скоєного суб`єктом господарювання правопорушення повинна повно та об`єктивно дослідити всі матеріали та обставини справи і визначити, наскільки ті чи інші вимоги нормативно-правових актів, що не виконані, можуть призвести до реального настання вказаних наслідків. Оцінка тяжкості вчиненого правопорушення, тобто величини ступеня суспільної небезпеки, здійснюється інспектором на підставі отриманих матеріалів, керуючись власною самосвідомістю, досвідом та професійними знаннями. Будь-яких цифрових (математичних) показників при застосуванні штрафних санкцій нормативно-правовими актами не передбачено.
		Отже, залежно від ступеня тяжкості правопорушення посадовою особою приймається рішення про визначення міри покарання, тобто величини штрафних санкцій та з урахуванням пропорційності вчиненому правопорушенню.
		В свою чергу, наявність вказаного принципу зумовлює обов`язок суб`єкта владних повноважень, при визначенні розміру санкції, обґрунтовувати в своєму рішенні ступень тяжкості вчиненого правопорушення та його небезпечність.
		Частиною 5 ст. 77 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що при визначенні санкцій за порушення, передбачені цією статтею, Регулятор та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в галузі електроенергетики, враховують серйозність і тривалість правопорушення, наслідки правопорушення для інтересів ринку електричної енергії та учасників ринку, пом`якшуючі та обтяжуючі обставини.
		Пунктом 1 ст. 3 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" зазначено, що Регулятор (НКРЕКП) здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.
		Натомість, з постанови НКРЕКП №1546 від 27.11.2018, вбачається, що Відповідач-1 при визначенні розміру штрафних санкцій лише зазначив про вчиненні Позивачем правопорушення. Однак, вказана постанова не містить жодного обґрунтування щодо тяжкості вчиненого ним правопорушення та відповідність вчиненого правопорушення розміру штрафу. Також в Постанові №1546 від 27.11.2018, Відповідачем-1 не визначено наскільки невиконання пунктів Ліцензійних умов зазначених в Постанові, може призвести до реального настання негативних наслідків. 
		Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при визначені міри відповідальності за порушення Позивачем Ліцензійних вимог, Відповідачем-1 було порушено норми ст. 12 Закону України "Про основні заходи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та ст. 77 Закону України "Про ринок електричної енергії", а саме: не враховано принципу пропорційності порушення і покарання, наслідки правопорушення для інтересів ринку електричної енергії та учасників ринку, пом`якшуючі та обтяжуючі обставини, та притягнуто до відповідальності без наявності вини. 
		Пунктом 1 резолютивної частини постанови № 1546 постановлено накласти штраф у розмірі 850 000грн. на АТ "ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ", при цьому, Акт перевірки № 47 датований 16 квітня 2018 року, а сама санкція (штраф) накладена 27.11.2018, тобто майже через сім місяців після проведення перевірки.
		На думку колегії суддів апеляційної інстанції порушення строку накладення штрафних санкцій є порушенням норм, які регулюють порядок накладення штрафних санкцій.
		Відповідно до положень п. 7.17. Постанови НКРЕКП "Про затвердження Порядку контролю за додержанням ліцензіатами умов та правил здійснення діяльності, пов`язаної з виробництвом, передачею та постачанням електричної енергії, комбінованим виробництвом теплової та електричної енергії, виробництвом теплової енергії на теплоелектроцентралях та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії" від 19 травня 2011 року № 882, яка була чинна на момент проведення перевірки та складання акту НКРЕКП (далі - Постанова НКРЕКП № 882) на підставі акта перевірки, який складено за результатами здійснення перевірки, під час якої виявлено порушення вимог законодавства в галузі електроенергетики або сфері теплопостачання та ліцензійних умов, протягом 5-ти робочих днів з дня завершення перевірки НКРЕКП приймає письмове рішення про усунення порушень, виявлених під час здійснення перевірки, та/або про накладення санкцій, крім анулювання ліцензії.
		Враховуючи наведене, суд першої інстанції правильно зазначив, що Відповідачем-1 порушено встановлений діючим законодавством строк накладення санкції, оскільки згідно з частиною 6 ст. 77 Закону України "Про ринок електричної енергії", рішення Регулятора про застосування санкцій за правопорушення, передбачені цією статтею, може бути прийнято протягом 5-ти днів з дня виявлення правопорушення Регулятором. 
		При цьому, стаття 9 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" також містить 5-ти денний строк.
		Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду, прийнята у справі № 826/14481/17 від 18.07.2018 р. за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до НКРЕКП про визнання протиправною та скасування постанови. 
		Згідно із ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для не застосування зазначеної норми права. 
		Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що застосовані до позивача заходи державного регулювання за своєю суттю є адміністративно- господарськими санкціями, визначення яких закріплено частиною 1 ст. 238 Господарського кодексу України, оскільки, є заходом майнового характеру, спрямованого на припинення порушення суб`єктом господарювання встановлених правил здійснення господарської діяльності та застосовуються уповноваженим органом державної влади.
		Зокрема, в силу ч. 1 статті 239 Господарського кодексу України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб`єктів господарювання адміністративно-господарські санкції.
		Строки застосування адміністративно-господарських санкцій встановлені статтею 250 Господарського кодексу України, відповідно до частини 1 цієї статі адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб`єкта господарювання протягом 6-ти місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб`єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
		Зі змісту цієї статті вбачається, що законодавець встановив граничні строки застосування уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарських санкцій до суб`єктів господарювання за порушення зазначеними суб`єктами встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.
		Фактично у наведеній статті містяться два строкові обмеження. Одне з них полягає у тому, що адміністративно-господарські санкції не можуть застосовуватися після закінчення одного року з дня вчинення порушення суб`єктом господарювання встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.
		Другий обмежувальний строк, встановлений у цій статті, полягає у тому, що адміністративно-господарські санкції не можуть бути застосовані пізніше шести місяців з дня виявлення порушення встановлених правил здійснення господарської діяльності уповноваженим органом державної влади або органом місцевого самоврядування.
		Таким чином, другий обмежувальний строк у застосуванні адміністративно-господарських санкцій полягає у тому, що їх не може бути застосовано пізніше шести місяців із дня виявлення правопорушення.
		Аналіз приписів наведеної статті дає підстави для висновку, що при виявленні факту вчинення суб`єктом господарювання правопорушення, контролюючий орган, приймаючи рішення про накладення штрафу чи вжиття заходів іншого державного регулювання, має діяти в межах граничних строків, встановлених частиною 1 статті 250 Господарського кодексу України. Закінчення будь-якого із встановлених зазначеною статтею строків застосування адміністративно-господарських санкцій виключає можливість застосування таких санкцій.
		Оскільки правопорушення зафіксовані (виявлені) в акті перевірки від 16.04.2018 року, а постанова про накладення штрафу №1546 датована 27.11.2018 року, то судом першої інстанції правильно визначено, що відпровілдачем-1 (НКРЕКП) прийнято рішення про накладення штрафу після сплину майже 7-ми місяців після проведення перевірки, що є порушенням не тільки вищезазначених норм законодавства, які встановлюють 5-ти денний строк для накладення штрафу, але й 6-ти місячний строк з дня виявлення правопорушення для застосування адміністративно-господарських санкцій, визначений Господарським кодексом України.
		Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду  першої інстанції, що рішення відповідача-1 (НКРЕКП) про накладення штрафу на АТ "ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" за порушення Ліцензійних умов з передачі електричної енергії, Ліцензійних умов з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, Ліцензійних умов з розподілу електричної енергії та Ліцензійних умов з постачання електричної енергії, є необґрунтованим та було прийняте без урахування усіх обставин, що мають значення. Результатом цього є порушення визначених Законом правових засад діяльності Регулятора (НКРЕКП): справедливість, забезпечення ефективного функціонування та розвитку ринків у сферах енергетики, досягнення балансу інтересів, сприяння ефективному відкриттю ринків.
		Як вбачається з матеріалів справи, на виконання п. 1. Постанови НКРЕКП від 27 листопада 2018 року № 1546 "Про накладення штрафу на АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" за порушення Ліцензійних умов з передачі електричної енергії, Ліцензійних умов з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, Ліцензійних умов з розподілу електричної енергії, Ліцензійних умов з постачання електричної енергії та здійснення заходів державного регулювання", Позивачем було сплачено до Державного бюджету України штраф у розмірі 850000грн., що підтверджується платіжним дорученням № 39343 від 28.12.2018 року.
		Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 
		1) повернення виконаного за недійсним правочином; 
		2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 
		3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 
		4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
		За нормами частини 2 статті 45 Бюджетного кодексу України повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
		Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина 2 статті 2 ЦК України).   
		Відповідно до частини 1 статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
		Отже, в даному випадку, при стягненні суми сплаченого штрафу відповідачем є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган (органи) державної влади. Таким органом є НКРЕКП (дії якого призвели до стягнення коштів) та Казначейська служба (її територіальний підрозділ, що відповідно до законодавства є органом, який здійснює повернення коштів з державного бюджету) - вказані висновки підтверджені та викладені в Постанові Великої Палати Верховного Суду України від 19 червня 2018 року по справі № 910/23967/16.
		Таким чином, з Державного бюджету України на користь Позивача слід повернути/стягнути кошти в розмірі 850 000грн.
		Щодо вимоги Позивача про визнання протиправним та скасування пункту  2 постанови НКРЕКП №1546 від 27.11.2018, то оскільки в цій частині не оскаржується рішення суду першої інстанції, то суд апеляційної інстанції, діючи в межах апеляційної скарги, не перевіряє зазначену частину рішення суду.
		Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.
		Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи відповідача спростовуються доводами, викладеними позивачем та нормами законодавства України, що регулює дані правовідносини.
		Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.
		З огляду на результати апеляційного розгляду справи, судові витрати розподілу не підлягають.
		Керуючись 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.04.2019 - залишити без задоволення.
		Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.04.2019 - залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили 30.10.2019 та може бути оскаржена до Верховного Суду відповідно до ст. 328, 329 КАС України протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
		Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 30.10.2019.
		В повному обсязі постанова виготовлена 05.11.2019.
		   
		Головуючий   суддя                                                                      Ю. В. Дурасова 
		 
		                               суддя                                                                      Л.А. Божко 
		 
		                               суддя                                                                      А.В. Суховаров

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...