Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 127/27155/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 10.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 11.11.2019.
Дата набрання законної сили: 06.11.2019
Номер судового провадження: 61-30580ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		06 листопада 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 127/27155/16-ц
		провадження № 61-30580св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),
		суддів: Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Богатир»,
		 
		розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення апеляційного суду Вінницької області від 08 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Медвецького С. К., Іващука В. А., Сала Т. Б.,
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до ТОВ «Богатир» про стягнення збитків.
		 
		Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 3,0997 га, кадастровий номер 0522883300:04:003:0061, яка розташована на території Котюжанської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області.
		 
		01 січня 2006 року між позивачем та ТОВ «Богатир» було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 10 років.
		 
		Рішенням Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 14 червня 2016 року договір оренди земельної ділянки від 01 січня 2006 року визнаний недійсним.
		 
		У 2016 році з метою отримання доходу від використання власної земельної ділянки ОСОБА_1 вирішив засіяти на ній соняшник та отримати врожай, який потім реалізувати. З цією метою позивачем було укладено: договір про послуги (виконання робіт по дискуванню, культивації, боронуванню, внесення мінеральних добрив, сівбі, коткуванню, захисту рослин, збору врожаю); договір позики на отримання матеріальних цінностей для обробітку земельної ділянки та посіву соняшнику на суму 13 880 грн. Однак, безпосередньо перед засіванням земельної ділянки 10 квітня 2016 року позивач виявив, що ТОВ «Богатир» уже засіяло його земельну ділянку. У зв`язку з неправомірними діями ТОВ «Богатир» йому було завдано збитків у вигляді упущеної вигоди на суму 71 562, 20 грн, оскільки він мав змогу засіяти власну земельну ділянку та отримати прибуток від отриманого врожаю.
		 
		ОСОБА_1 просив стягнути з ТОВ «Богатир» на його користь збитки в розмірі 71 562,20 грн.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 01 серпня 2017 року у складі судді: Жмудя О. О., позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ТОВ «Богатир» на користь ОСОБА_1 71 562,20 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач довів, що він міг отримати визначені доходи і неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. Позивачем було вчинено дії щодо одержання врожаю з метою подальшого його реалізації, а саме: підготовлено ґрунт для посіву, внесено мінеральні добрива, закуплено насіння соняшнику, проте усупереч дій позивача, відповідач здійснив самовільне засівання його земельної ділянки, у результаті чого ОСОБА_1 був позбавлений можливості отримати дохід від свого врожаю, тобто, йому завдані збитки у вигляді упущеної вигоди у сумі 71 562, 20 грн.
		 
		При визначенні розміру збитків у вигляді упущеної вигоди суд першої інстанції послався на: довідку управління агропромислового розвитку Мурованокуриловецької районної державної адміністрації від 07 грудня 2016 року, у якій зазначено, що згідно статистичних даних сг «Підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду», середня урожайність соняшнику по Мурованокуриловецькому району у 2016 році становить 27,2 ц/га; та відповідь Головного управління статистики у Вінницькій області від 15 грудня 2016 року, згідно якої середня реалізаційна ціна соняшника, яка склала 8 487,8 грн за тонну за січень-жовтень 2016 року та середня урожайність соняшника - 29,5 ц з 1 га на 1 листопада 2016 року у сільськогосподарських підприємствах Мурованокуриловецького району Вінницької області. У зв`язку із цим розрахунок упущеної вигоди становить 71 562,20 грн (2,72 тон*3,0997га*8487,80 грн = 71 562,20 грн).
		 
		Суд першої інстанції відхилив посилання відповідача на Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затверджений постановою КМ України № 284 від 19 квітня 1993 року (далі - Порядок), оскільки шкода завдана позивачу не у зв`язку із зайняття ділянки чи вилученням її, а неправомірними діями відповідача, тому цей порядок до спірних відносин не застосовується.
		 
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		 
		Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 08 вересня 2017 року апеляційну скаргу ТОВ «Богатир» задоволено. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 01 серпня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Богатир» про стягнення збитків відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що сума збитків, яку просить стягнути позивач, обґрунтовується умовним припущенням про можливість отримання ним прибутку у результаті випадкового збігу обставин, проте, позивач не довів протиправної поведінки відповідача, розміру збитків та причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками. Апеляційний суд зазначив, що фактичне користування майном на підставі договору оренди унеможливлює у разі його недійсності проведення між сторонами двосторонньої реституції, тому такий договір повинен визнаватися судом недійсним і припинятися лише на майбутнє, а не з моменту укладення. Колегія суддів вказала, що договір оренди землі укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Богатир» необхідно вважати недійсним лише з моменту набрання законної сили рішенням Мурованокуриловецького суду Вінницької області від 14 червня 2016 року, тому навесні 2016 року права володіння та користування земельною ділянкою позивача належали ТОВ «Богатир», яке на законних підставах мало право засіяти спірну земельну ділянку.
		 
		Також апеляційний суд вказав, що розмір збитків визначається згідно Порядку та Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затверджену постановою КМ України від 25 липня 2007 року № 963 (далі - Методика).
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		У вересні 2017 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції. При цьому посилалася на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд неправильно застосував статтю 236 ЦК України, оскільки ТОВ «Богатир» не мало правових підстав використовувати земельну ділянку, належну позивачу, із 01 січня 2016 року у зв`язку із закінченням строку договору оренди 31 грудня 2015 року і ця обставина встановлена рішенням Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 14 червня 2016 року у справі № 139/228/16-ц. Позивачем доведено належними та допустимим доказами завдані збитки у вигляді упущеної вигоди у сумі 71 562, 20 грн, а посилання апеляційного суду на Порядок та Методику суперечить висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 14 червня 2017 року у справі № 923/2075/15. 
		 
		У жовтні 2017 року ТОВ «Богатир» через представника Люлика Р. І. надало заперечення на касаційну скаргу, яких просить касаційну скаргу відхилити, а оскаржене рішення залишити без змін. Заперечення мотивовані тим, що апеляційний суд правильно застосував статтю 236 ЦК України та зробив висновок, що договір оренди землі укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Богатир» необхідно вважати недійсним лише з моменту набрання законної сили рішенням Мурованокуриловецького суду Вінницької області від 14 червня 2016 року. Позивачем не доведено наявність елементів складу цивільного правопорушення та не підтверджено належними доказами розмір упущеної вигоди, згідно Порядку та Методики.
		 
		Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.
		 
		Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 3,0997 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Котюжанівської сільської ради, що також підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.
		 
		Відповідно до договору оренди земельної ділянки від 01 січня 2006 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Богатир», позивач надав відповідачу у строкове платне користування земельну ділянку № НОМЕР_1 , загальною площею 3,0997 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території с. Котюжани Мурованокуриловецького району Вінницької області. Згідно договору він укладався строком на 10 років. Строк закінчення - 31 грудня 2015 року. При закінченні терміну дії даного договору, при відсутності заперечень з боку сторін, договір автоматично продовжується на такий же термін. До моменту закінчення договору позивачем на адресу відповідача та голови Котюжанівської сільської ради було надіслано 02 жовтня 2015 року повідомлення про не бажання продовжувати та переукладати цей договір.
		 
		Рішенням Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 14 червня 2016 року у справі № 139/228/16-ц, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 13 вересня 2016 року, визнано недійсним договір оренди землі між ОСОБА_1 та ТОВ «Богатир», що зареєстрований Мурованокуриловецьким відділом Вінницької регіональної філії «Центр Державного земельного кадастру», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 040783300101 від 27 березня 2007 року.
		 
		04 лютого 2016 року між ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено договір про надання послуг № 2-О/16, відповідно до умов якого ФОП ОСОБА_4 зобов`язався надати позивачу з використанням власної техніки наступні послуги: дискування, культивація, боронування, внесення мінеральних добрив, сівби, коткування, захист рослин, збір урожаю. Ці послуги мали здійснюватися на спірній земельній ділянці, що перебуває у власності позивача.
		 
		26 березня 2016 року між ПП «Влад» та ОСОБА_1 було укладено договір позики матеріальних цінностей, згідно якого ПП «Влад» передало у власність позивачу на один рік наступні матеріальні цінності: насіння соняшнику НК КОНДІ на суму 6 400 грн; доброво азотно-фосфорно-калійне Діамофоска 10:26:26 на суму 3 630 грн; аміачна селітра на суму 3 850 грн. Загальна сума становить 13 880 грн. Факт передачі даних матеріальних цінностей підтверджується актом про приймання-передачу від 26 березня 2016 року. Таким чином, позивач взяв на себе зобов`язання повернути зазначену позику у тій самій формі та кількості, та з тим самим переліком матеріальних цінностей.
		 
		ФОП    ОСОБА_4 було надано лише частину послуг, а саме: дискування (2 480 грн), культивація (1 860 грн), внесення мінеральних добрив (930 грн), боронування (1 240 грн). Решта послуг надана не була через засівання земельної ділянки ТОВ «Богатир».
		 
		11 квітня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до начальника Могилів-Подільського ВП ГУ НП у Вінницькій області та прокуратури Могилів-подільської місцевої прокуратури із заявою про самовільне засівання його ділянки 10 квітня 2016 року ТОВ «Богатир» та відкриття кримінального провадження, проте позивачу було відмовлено.
		 
		У частинах першій, другій статті 236 ЦК України передбачено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.
		 
		У постанові Верховного Суду України від 21 грудні 2016 року у справі № 3-912гс16 зроблено висновок, що «згідно з частиною першою статті 236 ЦК правочин, визнаний судом недійсним, вважається таким із моменту його вчинення. Отже, чинне законодавство не передбачає визнання недійсним правочину на майбутнє».
		 
		Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		 
		Схожий за змістом висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 у справі № 905/1227/17, у якій вказано, що: «спірний договір оренди укладений з порушенням вимог чинного законодавства про освіту, у зв`язку з чим підлягає визнанню недійсним за приписами статей 203, 215 ЦК України. […] Разом з тим Донецький апеляційний господарський суд не звернув увагу, що чинне законодавство не передбачає визнання недійсним правочину на майбутнє. За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, визнавши договір оренди в судовому порядку недійсним на майбутнє (з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду)».
		 
		Таким чином висновок апеляційного суду про те, що договір оренди землі укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Богатир» необхідно вважати недійсним лише з моменту набрання законної сили рішенням Мурованокуриловецького суду Вінницької області від 14 червня 2016 року, тому навесні 2016 року права володіння та користування земельною ділянкою позивача належали ТОВ «Богатир», яке на законних підставах мало право засіяти спірну земельну ділянку, є необґрунтованим, оскільки договір оренди землі між ОСОБА_1 та ТОВ «Богатир», що зареєстрований Мурованокуриловецьким відділом Вінницької регіональної філії «Центр Державного земельного кадастру», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 040783300101 від 27 березня 2007 року, є недійсним з моменту його вчинення.
		 
		Згідно абзацу 1 частини першої статті 60 ЦПК України (у редакції, чинній на момент ухвалення оскарженого рішення) кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		 
		У частині третій статті 61 ЦПК України (у редакції, чинній на момент ухвалення оскарженого рішення) передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
		 
		Рішенням Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 14 червня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 13 вересня 2016 року, у справі № 139/228/16-ц за позовом ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_1 до ТОВ «Богатир», третя особа - ПП «Влад», про визнання договорів оренди землі недійсними, встановлено, що: «протягом березня-травня 2007 року ТОВ «Богатир» зареєструвало у Мурованокуриловецькому відділі Вінницької регіональної філії «Центр державного земельного кадастру» відмінні за змістом договори оренди землі від 01 січня 2006 року, зокрема щодо початку строку їх дії та його закінчення. Так, згідно пунктів 3.1., 14.3 договорів, зареєстрованих Мурованокуриловецьким відділом Вінницької регіональної філії «Центр Державного земельного кадастру» договір укладено на 10 років, і набирає чинності після підписання його сторонами та його державної реєстрації, а також визначено порядок реалізації орендарем переважного права на поновлення договору оренди на новий строк. […] Реєстрація відповідачем договорів оренди землі, які не підписувалися позивачами порушило право останніх на розпорядження землею, які правомірно вважали, що право орендаря на користування їх земельними ділянками спливає 31 грудня 2015 року».
		 
		Встановивши, що ОСОБА_1 вважав, що право орендаря на користування його земельного ділянкою спливає 31 грудня 2015 року, і до моменту закінчення договору оренди ОСОБА_1 на адресу ТОВ «Богатир» та голови Котюжанівської сільської ради надіслав 02 жовтня 2015 року повідомлення про не бажання продовжувати та переукладати договір оренди, оскільки позивач вирішив обробляти свою земельну ділянку самостійно, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про відсутність правових підстав у ТОВ «Богатир» використовувати земельну ділянку, належну позивачу у квітні 2016 року.
		 
		Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
		Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
		 
		Для стягнення збитків необхідним є такі умови: наявність збитків; протиправність поведінки особи, яка завдала збитків; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала збитків та її результатом - збитками; вина особи, яка завдала збитків.
		 
		При визначенні розміру збитків у вигляді упущеної вигоди суд першої інстанції послався на: довідку управління агропромислового розвитку Мурованокуриловецької районної державної адміністрації від 07 грудня 2016 року, у якій зазначено, що згідно статистичних даних «Підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду», середня урожайність соняшнику по Мурованокуриловецькому району у 2016 році становить 27,2 ц/га; відповідь Головного управління статистики у Вінницькій області від 15 грудня 2016 року, згідно якої середня реалізаційна ціна соняшника, яка склала 8 487,8 грн за тонну за січень-жовтень 2016 року та середня урожайність соняшника - 29,5 ц з 1 га на 1 листопада 2016 року у сільськогосподарських підприємствах Мурованокуриловецького району Вінницької області. У зв`язку із цим розрахунок упущеної вигоди становить 71 562,20 грн (2,72 тон*3,0997га*8487,80 грн = 71 562,20 грн).
		 
		За таких обставин, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про задоволення позову. Натомість апеляційний суд скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції.
		 
		Посилання апеляційного суду, а також ТОВ «Богатир» у запереченні на касаційну скаргу, про те розмір збитків визначається згідно Порядку та Методики, колегія суддів відхиляє.
		 
		У постанові Верховного Суду України від 14 червня 2017 року у справі № 3-463гс17 зазначено, що: «відповідно до положень частини третьої статті 157 ЗК порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України. Проте норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, не встановлюють обов`язку позивача підтвердити свої вимоги виключно розрахунками, зробленими відповідно до Методики (частина друга статті 34 ГПК). Зазначені порушення залишилися поза увагою суду касаційної інстанції. За таких обставин апеляційний суд відмовив у задоволенні вимог позивача про стягнення упущеної вигоди на тій лише підставі, що її розмір не може бути встановлений з розумним ступенем достовірності без застосування Методики, не дослідивши інших доказів, наданих позивачем, чим фактично позбавив останнього можливості відновити його порушене право, за захистом якого подано позов».
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Таким чином, доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржене рішення апеляційного суду ухвалене без додержання норм матеріального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу задовольнити, оскаржене рішення апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		 
		ОСОБА_1 за подання касаційної скарги сплачено судовий збір у розмірі 858,76 грн, тому із ТОВ «Богатир» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати, понесені на сплату судового збору.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , задовольнити.
		 
		Рішення апеляційного суду Вінницької області від 08 вересня 2017 року скасувати.
		 
		Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 01 серпня 2017 року залишити в силі.
		 
		З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення апеляційного суду Вінницької області від 08 вересня 2017 року втрачає законну силу.
		 
		Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю «Богатир» на користь ОСОБА_1 858,76 грн судових витрат, понесених на сплату судового збору.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                     В. І. Крат
		 
		Судді:                                                                                              І. О. Дундар
		 
		В. І. Журавель
		 
		Є. В. Краснощоков
		 
		М. М. Русинчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...