Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 463/4213/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 10.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 11.11.2019.
Дата набрання законної сили: 06.11.2019
Номер судового провадження: 61-26697ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем  України
		 
		06 листопада 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 463/4213/15-ц
		провадження № 61-26697св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Крата В. І.,
		суддів: Дундар І. О., (суддя-доповідач), Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
		 
		учасники справи:
		позивач -  публічне акціонерне товариство «Ідея Банк»,
		відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
		розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Ідея Банк», яка підписана представником Юхманом Ярославом Володимировичем, на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 03 листопада 2016 року у складі судді Лакомської Ж. І., та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 20 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Мельничук О. Я., Крайник Н. П., Савуляк Р. В., 
		ВСТАНОВИВ:
		Історія справи
		Короткий зміст позовних вимог
		У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Ідея Банк» (далі - ПАТ «Ідея Банк») звернулося до суду з позовом до  ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави.
		Позов мотивовано тим, що 17 грудня 2010 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 910.74382, відповідно до умов якого відповідачу було надано позивачем кредитні кошти на купівлю автомобіля GEELY MK JL7162, 2010 року випуску в сумі 74787,40 грн зі сплатою річної процентної ставки та визначення строку користування коштами у відповідності до графіку, терміном на строк 60 місяців. Позивач кошти відповідачу надав, тим самим свої обов`язки за договором виконав. В забезпечення виконання цих зобов`язань між  ПАТ  «Ідея Банк»  та   ОСОБА_1 21 лютого 2011 року укладено договір застави транспортного засобу. Також, в забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 між ПАТ «Ідея Банк» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір поруки від 11 лютого 2015 року. Відповідно до умов вказаного договору, поручитель солідарно відповідає перед банком в межах суми 50,00 грн у випадку прострочення позичальником сплати чергових платежів більше ніж на 30 днів. ОСОБА_1 не забезпечив своєчасне повернення коштів у відповідності до графіку повернення коштів, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість. 
		Позивач просив суд: вилучити у відповідача автомобіль GEELY MK JL7162, 2010 року випуску, колір сірий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 ; 
		в рахунок погашення зобов`язань за кредитним договором в сумі 35762,77 грн звернути стягнення на предмет застави - автомобіль GEELY MK JL7162, 2010 року випуску, колір сірий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 НОМЕР_2 , шляхом продажу його будь-якій особі покупцю за ціною не нижче ринкової, яка буде визначена суб`єктом оціночної діяльності, для чого надати позивачу всі права та повноваження на відсудження транспортного засобу, в тому числі, але не виключно, проводити всі необхідні дії в органах Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України та всіх інших державних та недержавних органах/установах (отримувати дублікати документів на транспортний засіб, отримувати/виготовляти ключі і їх дублікати, отримувати відомості про транспортний засіб/особу власника, які пов`язані з продажем автомобіля тощо); 
		стягнути з обох відповідачів солідарно заборгованість за кредитним договором в сумі 50 грн; вирішити питання про розподіл судових витрат.
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 03 листопада 2016 року в задоволенні позову ПАТ «Ідея Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2  про звернення стягнення на предмет застави відмовлено за безпідставністю.
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у зв`язку з призупиненням банками України здійснення усіх видів фінансових операцій у населених пунктах Луганської та Донецької областей, які не контролювались у спірний період українською владою, відповідач ОСОБА_1 не міг виконати свій обов`язок перед позивачем по сплаті заборгованості за кредитним договором, а тому, згідно з нормами частини четвертої статті 612, частини першої-другої статті 613 ЦК України, він не вважається таким, що допустив порушення виконання зобов`язань за кредитним договором, і правових підстав для задоволення даного позову немає.
		Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 20 квітня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ «Ідея Банк» відхилено, рішення Личаківського районного суду м. Львова від 03 листопада 2016 року залишено без змін.
		Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права. 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У червні 2017 року ПАТ «Ідея Банк» подало до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 03 листопада 2016 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 20 квітня 2017 року, у якій просило оскаржені рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ПАТ «Ідея Банк»  задовольнити у повному обсязі.
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржені рішення невідповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
		Позиція інших учасників справи
		Інші учасники справи заперечення щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзив на касаційну скаргу не подали.
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 12 вересня 2017 року поновлено строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження та витребувано справу. 
		У жовтні 2017 року матеріали цивільної справи № 463/4213/15-ц надійшли до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
		Підпунктом 4 пунктом 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		У статті 388 ЦПК України зазначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		У травні 2018 року матеріали цивільної справи № 463/4213/15-ц надійшли до Верховного Суду.
		12 червня 2019 року матеріали цивільної справи передані судді-доповідачу.
		Ухвалою Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року справу призначено до судового розгляду. 
		Позиція Верховного Суду
		Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
		Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Судами встановлено, що 17 грудня 2010 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 910.74382, відповідно до умов якого відповідачу було надано позивачем кредитні кошти на купівлю автомобіля GEELY MK JL7162, 2010 року випуску в сумі 74787,40 грн зі сплатою річної процентної ставки та визначення строку користування коштами у відповідності до графіку, терміном на строк 60 місяців.
		Відповідно до §3 кредитного договору, для забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором, між ПАТ «Ідея Банк» та відповідачем ОСОБА_1 21 лютого 2011 року укладено договір застави транспортного засобу.
		11 лютого 2015 року для забезпечення виконання зобов`язань  ОСОБА_1 за кредитним договором між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір поруки, згідно з яким поручитель зобов`язалася солідарно відповідати перед кредитором за виконання боржником зобов`язань за кредитним договором в межах 50 грн.
		Останній платіж на погашення заборгованості за кредитним договором позичальником здійснено 11 серпня 2014 року.
		Згідно розрахунку позивача заборгованість по кредиту складає 35762,77 грн (основний борг - 15072,53 грн, прострочений борг - 13485,65 грн, прострочені проценти - 6580,23 грн, строкові проценти - 551,64 грн, пеня за несвоєчасне виконання зобов`язання - 72,72 грн).
		Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Згідно з частиною першою статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, порукою, заставою.
		Застава є способом забезпечення зобов`язань; у силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (стаття 1 Закону України «Про заставу» та стаття 572 ЦК України). 
		Відповідно до частини першої та другої статті 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
		Згідно із частиною першою статті 589 ЦК України в разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
		Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження: 1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов`язання в порядку, встановленому цим Законом; 2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах; 3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги; 4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші, майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку, або цінні папери; 5) реалізація заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса.
		Отже, звернення стягнення на предмет застави шляхом продажу обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження з укладенням договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов`язання є позасудовим способом звернення стягнення на заставне майно.
		Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Аналогічний по суті висновок зроблено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 квітня 2019 року у справі № 523/8653/15-ц (провадження № 61-43889св18), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 серпня 2019 року у справі № 638/11078/15-ц (провадження № 61-13782св18), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 липня 2019 року у справі № 461/12019/15-ц (провадження № 61-19390св18).
		Судами встановлено, що ПАТ «Ідея Банк», звертаючись до суду з цим позовом просило звернути стягнення на заставне майно (автомобіль), шляхом його продажу з укладанням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 17 грудня 2010 року.
		У пункті 2 §  5 договору застави від 21 лютого 2011 року сторони погодили, що заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави у випадку порушення заставодавцем будь-якого із зобов`язань, передбачених кредитним договором та/або договором застави. При цьому договір застави містить застереження про позасудове задоволення вимог заставодержателя як шляхом набуття заставодержателем предмета застави у власність, так і шляхом  продажу заставодержателем предмету застави третій особі. 
		Таким чином суди зробили помилковий висновок про наявність підстав для звернення стягнення на предмет застави шляхом продажу автомобіля будь-якій третій особі покупцю від імені власника, оскільки такий спосіб звернення стягнення сторони договору застави визначили як позасудовий, що відповідає положенням статті 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», у зв`язку із чим ці вимоги ПАТ «Ідея Банк» не підлягають задоволенню.
		Судами не застосовано вищенаведені норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що призвело до неправильного вирішення справи.
		З огляду на вказане колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ПАТ «Ідея Банк» про звернення стягнення на предмет застави шляхом продажу заставодержателем предмету застави третій особі, оскільки такий спосіб звернення стягнення на заставне майно сторони договору застави визначили як позасудовий, що відповідає положенням статті 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».
		З огляду на викладене в задоволенні позову ПАТ «Ідея Банк» у цій частині слід відмовити. При цьому не підлягає задоволенню і позовна вимога щодо вилучення у відповідача автомобіля, оскільки вона у цьому разі є похідною до позовної вимоги щодо звернення стягнення на предмет застави.
		Разом з тим, позивачем заявлено вимогу про солідарне стягнення з відповідачів частини заборгованості за кредитним договором в сумі 50 грн.
		Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Відповідно до пункту 13 договору поруки від 11 лютого 2015 року сторони цього договору встановили, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання усіма сторонами та діє п`ять років з дати остаточного погашення, визначеної договором основного зобов`язання забезпеченого порукою.
		Оскільки внаслідок неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань наявна заборгованість за кредитним договором, колегія суддів вважає, що позов ПАТ «Ідея Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в частині солідарного стягнення боргу в сумі 50 грн підлягає задоволенню.
		До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 11 вересня 2019 року у справі № 463/4243/15-ц (провадження № 61-21308св18).
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржені судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення.
		Згідно із підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		У зв`язку із частковим задоволенням касаційної скарги ПАТ «Ідея Банк» та ухваленням нового рішення у справі, судові витрати за подання позовної заяви, апеляційної і касаційної скарг слід компенсувати за рахунок відповідачів шляхом стягнення з  ОСОБА_1 , ОСОБА_2  на користь позивача по 2,70 грн з кожного (за подання до суду позовної заяви 0,82 коп (357,63 * 0,23 %), апеляційної скарги 0,90 коп (393,39 * 0,23 %), касаційної скарги 0,98 коп (429,16 * 0,23 %). 
		Керуючись статтями 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» задовольнити частково.
		Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 03 листопада 2016 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 20 квітня 2017 року скасувати. 
		Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк»  в частині стягнення з  ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у солідарному порядку заборгованості за кредитним договором в сумі 50 грн задовольнити.
		Стягнути з  ОСОБА_1 , ОСОБА_2 солідарно заборгованість за кредитним договором в розмірі 50 грн.
		У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» про звернення стягнення на предмет застави шляхом продажу заставодержателем предмету застави третій особі відмовити.
		Стягнути з  ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» на відшкодування судових витрат по 2,70 грн з кожного.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                    В. І. Крат
		 
		Судді:                                                                             І. О. Дундар 
		 
		                                                                                       В. І. Журавель
		 
		                                                                                      Є. В. Краснощоков
		 
		                                                                                      М. М. Русинчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...