Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 359/9800/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із земельних правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 10.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 11.11.2019.
Дата набрання законної сили: 06.11.2019
Номер судового провадження: 61-12949ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		06 листопада 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 359/9800/15-ц
		провадження № 61-12949св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Сімоненко В. М.,
		суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Штелик С. П. (суддя-доповідач) 
		розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Київської області від 24 січня 2017 року у складі суддів: Іванової І. В., Сліпченка О. І., Гуля В. В., 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_2 , 
		відповідачі:  ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , 
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		У жовтні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовами до                       ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,  ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , які об`єднані в одне провадження, про усунення перешкод у володінні, користуванні та розпоряджанні земельною ділянкою, стягнення моральної шкоди.
		Позов мотивовано тим, що він є власником земельної ділянки площею 0,1685 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Вказував, що відповідачі перешкоджають у вільному доступі та проході до його земельної ділянки, зокрема, перешкоджають роботі техніки та встановленню будівельного паркану, здійсненню будівництва. Вказані обставини підтверджуються розпочатими слідчим відділом Бориспільського МВ ГУ МВС України в Київській області кримінальними провадженнями та показами свідків. Крім того, зазначав, що протиправними діями відповідачів йому завдано моральної шкоди. 
		 
		Посилаючись на викладені обставини, з урахуванням уточнень, просив зобов`язати відповідачів не перешкоджати йому та іншим особам, які виконують будівельні роботи, мати вільний доступ та прохід до земельної ділянки, здійснювати будівництво на ній, а також стягнути з кожного відповідача моральну шкоду в розмірі 500 тис. грн.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області                              від 11 листопада 2016 року в задоволенні позову відмовлено. 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що право забудови спірної земельної ділянки (суперфіцій) належить ТОВ «Група Інвест-Проект», тому ОСОБА_2 не має права вимагати від відповідачів усунення перешкод у здійсненні будівництва на земельній ділянці. Крім того, 07 серпня 2015 року Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області видано наказ № 103, яким скасовано реєстрацію декларації про початок будівництва багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 . Діяльність відповідачів спрямована виключно на запобігання продовження незаконного будівництва і така діяльність, навпаки, необхідна в демократичному суспільстві, адже вона сприяє громадській безпеці та забезпеченню законності і її обмеження призведе до прямого порушення статті 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Також, судом зазначено, що позивач не надав жодного доказу на підтвердження того, що відповідачі перешкоджали йому розпоряджатися земельною ділянкою.
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		Рішенням апеляційного суду Київської області від 24 січня 2017 року рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада                  2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 Зобов`язано ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_2 належною йому на праві власності земельною ділянкою площею 0,1685 га з кадастровим номером 3220880905:06:004:0043, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, що розташована по АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання не вчиняти  будь-яких дій, які перешкоджають реалізації його права власності на володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою за цільовим призначенням, а саме дій, які перешкоджають вільному доступу та проходу на земельну ділянку, здійсненню на ній будівництва у встановленому законом порядку. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати. 
		Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що відповідачі перешкоджали роботі техніки, яка знаходилась на земельній ділянці, встановленню будівельного паркану, тому позовні вимоги в частині усунення перешкоди в користуванні позивачем належною йому на праві власності земельною ділянкою підлягають задоволенню. Судом першої інстанції не взято до уваги, що відповідачі не належать до фізичних чи юридичних осіб відповідних органів до компетенції, яких входить перевірка та контроль за дотриманням при розміщенні об`єкта відповідності умов використання земельної ділянки містобудівним умовам і обмеженням, містобудівній документації, державних стандартів і правил під час виконання будівельних робіт. Відповідачі з приводу порушення позивачем земельного законодавства чи містобудівної діяльності до суду з позовом не зверталися. ОСОБА_2 довів факт порушення його прав та охоронюваних законом інтересів діями відповідачів.
		Також суд апеляційної інстанції виходив із того, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, оскільки позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували заподіяння моральної шкоди у зазначеному ним розмірі.
		 
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		 
		Доводи касаційної скарги  
		У касаційній скарзі, поданій у лютому 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки доказам зібраним під час розгляду справи, зокрема не з`ясував, чи відбувались події зазначені у позові, саме на належній позивачу земельній ділянці, а матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_2 було надано право виконання підготовчих та будівельних робіт щодо будівництва багатоквартирного будинку. Згідно договору від 30 липня 2015 року позивач передав право користування земельною ділянкою товариству з обмеженою відповідальністю «Група Інвест Проект» (далі - ТОВ «Група Інвест Проект») і долучена до матеріалів справи декларація свідчить про те, що право на будівництво виникло у юридичної особи - ТОВ «Група Інвест Проект» до складу бенефіціарів, якого позивач не відноситься, отже права позивача на будівництво не могли бути порушені. Також, судом не було взято до уваги той факт, що позивач незаконно зрізав дерева на земельній ділянці, межі якої не визначено. Доказів про те, що саме позивач винаймав техніку, працівників для виконання підготовчих або будівельних робіт матеріали справи не містять, тому суд пеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про порушення будь-яких прав позивача.     
		В частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди рішення апеляційного суду не оскаржується, тому відсутні підставі для його перегляду в касаційному порядку в цій частині. 
		Доводи інших учасників справи    
		У запереченні на касаційну скаргу ОСОБА_2 зазначив про те, що касаційна скарга є необґрунтованою та безпідставною. В судовому засіданні ним доведено належними доказами, що відповідачі неодноразово перетинали належну йому земельну ділянку усупереч його волі, перешкоджали роботі техніки та найнятим працівникам. Спір щодо права власності  на земельну ділянку та меж земельної ділянки відсутній. Доводи касаційної скарги ґрунтуються на припущеннях заявника та не заслуговують на увагу.  
		Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		14 березня 2018 року справу передано до Верховного Суду. 
		07 червня 2019 року справу передано судді-доповідачеві Штелик С. П. 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		 
		Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
		Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. 
		Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
		Суди установили, що  ОСОБА_2 є власником земельної ділянки                        площею 0,1685 га з кадастровим номером 3220880905:06:004:0043, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, що розташовується по АДРЕСА_1 . 
		30 липня 2015 року позивач уклав з ТОВ «Група Інвест-Проект» договір про право забудови земельної ділянки (договір суперфіцію), за яким ТОВ «Група Інвест-Проект» набуло право забудови земельної ділянки площею 0,1685 га з кадастровим номером 3220 880905 :06 :004:0043 , з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, що розташовується по АДРЕСА_1 . 
		27 травня 2015 року в Департаменті державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області зареєстровано декларацію про початок будівництва багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 . 
		07 серпня 2015 року Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області видано наказ № 103, яким скасовано реєстрацію декларації про початок будівництва багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 , з підстав того, що посадовими особами Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції під час виїзду на місце візуальним оглядом встановлено, що на земельній ділянці ознак виконання будівельних робіт не виявлено. 
		Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України 2004 року, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Відтак зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
		При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
		Відповідно до статті 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту.
		Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У §145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Chahal v. the United Kingdom» (заява №22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю способів, що передбачаються національним правом.
		У статті 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, у якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Таким чином, стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування, хоча Держави-учасниці мають певну свободу розсуду щодо способу, у який вони виконують свої зобов`язання за цим положенням Конвенції. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
		Іншими словами, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Тим більше, що пріоритет норм міжнародного права за наявності колізій з внутрішнім законодавством надає судам України досить широкі повноваження при обранні джерела права задля вирішення конкретного спору.
		В абзаці 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 вказано, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
		Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальні норми не встановлюють конкретних заходів, то особа має право обрати спосіб із числа передбачених статтею 16 ЦК із урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення.
		Згідно із статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
		Відповідно до частин першої, другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
		Положеннями статті 391 ЦК України передбачено, що власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
		Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
		Статтею 386 ЦК України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
		Звертаючись до суду з позовом про усунення перешкод у володінні, користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, стягнення моральної шкоди, позивач зазначав, що відповідачі перешкоджали у вільному доступі та проході до його земельної ділянки, зокрема, перешкоджали роботі техніки та встановленню будівельного паркану, здійсненню будівництва; протиправні дії мали місце                     26 червня та 07 серпня 2015 року. Посилаючись на вказані обставини, позивач просив зобов`язати відповідачів не перешкоджати йому та іншим особам, які виконують будівельні роботи, мати вільний доступ та прохід до земельної ділянки, здійснювати будівництво на ній. 
		Разом з тим, апеляційний суд не дав оцінки належності обраних позивачем способів захисту, зокрема, їх ефективності.
		Апеляційний суд зобов`язав ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,                 ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 усунути перешкоди в користуванні                         ОСОБА_2 належною йому на праві власності земельною ділянкою площею 0,1685 га з кадастровим номером 3220880905:06:004:0043, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, що розташована по АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання не вчиняти будь-яких дій, які перешкоджають реалізації його права власності на володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою за цільовим призначенням, а саме дій, які перешкоджають вільному доступу та проходу на земельну ділянку, здійсненню на ній будівництва у встановленому законом порядку. 
		Вирішення позову у такий спосіб створює для позивача необмежені можливості щодо реалізації права власності на землю, проте згідно вимог частин четвертої, п`ятої статті 319 ЦК України власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
		Крім того, судова заборона для відповідачів не вчиняти будь-яких дій, які перешкоджають реалізації права власності позивача на володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою за цільовим призначенням, позбавляє їх права на захист інтересів, порушених позивачем як власником земельної ділянки. 
		Крім того, позивач вказує, що протиправні дії мали місце 26 червня та 07 серпня 2015 року, тобто порушення його прав проявилося у разових епізодах, які не пов`язані ознакою систематичності та не дають підстав передбачити можливість порушення права власності повторно. 
		Існування перешкод в користуванні земельною ділянкою та створення цих перешкод відповідачами на момент звернення до суду із цим позовом                   ОСОБА_2 доказами не доводив. 
		Таким чином, суд першої інстанції, повно та всебічно дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, які оцінено за вимогами процесуального закону, дійшов обґрунтованого висновку щодо безпідставності позовних вимог. 
		Апеляційний суд скасував ухвалене згідно закону рішення суду першої інстанції внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, що відповідно до статті 413 ЦПК України є підставою для скасування рішення апеляційного суду із залишенням в силі рішення суду першої інстанції. 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Згідно статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		За таких обставин ухвалене судом апеляційної інстанції судове рішення не можна вважати законним та обґрунтованим, тому підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
		Щодо розподілу судових витрат 
		 
		Згідно підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		 
		Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. 
		 
		У задоволенні позову відмовлено, а тому судовий збір у розмірі                                   1 169 грн 28 коп., понесений ОСОБА_1  у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладається на позивача - ОСОБА_2 .
		 
		Керуючись статтями 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. 
		 
		Рішення апеляційного суду Київської області від 24 січня 2017 року скасувати.
		 
		Залишити в силі рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області                              від 11 листопада 2016 року. 
		Стягнути із  ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування судових витрат у розмірі 1 169 грн 28 коп. 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. 
		 
		 Судді:                                                                                              В. М. Сімоненко 
		 
		А. А. Калараш
		 
		С. Ю. Мартєв
		 
		Є. В. Петров
		 
		С. П. Штелик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...