Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 920/447/18 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Право власності на землю у тому числі:; Інший спір про право власності на землю; усунення порушення прав власника.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 11.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 11.11.2019.
Дата набрання законної сили: 08.10.2019
Номер судового провадження: 12-80гс19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		П О С Т А Н О В А
		 
		 
		 
		І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И
		8 жовтня 2019 року           
		м. Київ                                                                      
		Справа № 920/447/18
		Провадження № 12-80гс19
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		головуючого судді Князєва В.С.
		судді-доповідача Рогач Л. І.,
		суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Пророка В. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю.,
		 
		за участю секретаря судового засідання Салівонського С. П., учасника справи -
		представника прокуратури - Халанчук О. С.,
		розглянула у судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи - підприємця Середи Івана Івановича (далі - ФОП Середа І. І., скаржник) на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12 лютого 2019 року (судді Чорногуз М. Г., Хрипун О. О., Агрикова О. В.) та рішення Господарського суду Сумської області від 16 листопада 2018 року (суддя Коваленко О. В.) у справі № 920/447/18 за позовом заступника керівника Сумської місцевої прокуратури (далі - Прокуратура) в інтересах держави в особі Сумської міської ради (далі - Рада, позивач) до ФОП Середи І. І., Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Ікор» (далі - ТОВ «Ікор»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Підприємство з іноземними інвестиціями «МакДональдз Юкрейн Лтд» (далі - третя особа) про звільнення земельних ділянок.
		1. Короткий зміст позовних вимог
		1.1. У червні 2018 року Прокуратура в інтересах держави в особі Сумської міської ради звернулася до господарського суду з позовом до ФОП Середи І. І., ТОВ «Ікор» про звільнення земельних ділянок комунальної власності загальною площею 0,0101 га шляхом демонтажу тимчасових споруд, які використовуються для розміщення кафе «IRISH PUB O'GRADYS», а саме: критої нежитлової будівлі із закритими приміщеннями з цоколем площею 89 кв. м, яка частково розташована на земельній ділянці кадастровий номер 5910136300:03:002:0115, за адресою: пл. Покровська, 15 А у м. Суми, та критої нежитлової будівлі площею 12 кв. м, яка розташована біля будинку на вул. Кузнечна, 2- А у м. Суми.
		1.2. Обґрунтовуючи позов, Прокуратура вказала про порушення інтересів держави, що полягає у використанні земельних ділянок комунальної власності без правових підстав, з порушенням порядку набуття речових прав на земельні ділянки, що в свою чергу обмежує державу в особі уповноважених органів у її використанні і залученні коштів до бюджету шляхом продажу прав на ці ділянки на земельних торгах (аукціоні). Зазначені в позові тимчасові споруди підлягають демонтажу, оскільки розміщені на самовільно зайнятих земельних ділянках, які не були відведені з такою метою їх використання, відповідне рішення щодо надання цих земельних ділянок відсутнє.
		1.3. Відповідачі проти позову заперечили з підстав порушення правил юрисдикції, оскільки використання земельної ділянки та будівництво здійснювалося фізичною особою, а не підприємцем, відповідно спір слід розглядати у районному суді. Також зазначили, що, звертаючись з позовом в інтересах держави в особі Ради, Прокуратура не вказала, яким чином порушено її права щодо земельної ділянки, переданої в оренду третій особі, та яким чином, у який спосіб допущені порушення іншим відповідачем - ТОВ «Ікор», до якого не заявлені позовні вимоги.
		2. Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій
		2.1. Господарський суд Сумської області рішенням від 16 листопада 2018 року позов задовольнив частково, зобов'язав ФОП Середу І. І. і ТОВ «Ікор» звільнити земельну ділянку комунальної власності загальною площею 0,0087 га шляхом демонтажу тимчасової споруди, яка використовується для розміщення кафе «IRISH PUB O'GRADYS», а саме: критої нежитлової будівлі із закритим приміщенням із цоколем площею 89 кв. м, частково розташованої на земельній ділянці кадастровий номер 5910136300:03:002:0115, за адресою: пл. Покровська, 15 А в м. Суми; провадження у справі в частині зобов'язання ФОП Середи І. І. та ТОВ «Ікор» звільнити земельну ділянку комунальної власності шляхом демонтажу тимчасової споруди, яка використовується для розміщення кафе «IRISH PUB O'GRADYS», а саме: критої нежитлової будівлі площею 12 кв. м, яка розташована біля будинку на вул. Кузнечна, 2- А у м. Суми - закрито. В іншій частині позову - відмовлено.
		 
		2.2. Мотивуючи рішення, суд першої інстанції вказав про порушення прав позивача та недоведеність наявності правовстановлюючих документів, що підтверджують право користування земельною ділянкою комунальної власності площею 87 кв.м для розміщення на ній тимчасової споруди за адресою пл. Покровська. 15 А, в м. Суми. 
		 
		2.3. Закриваючи провадження у справі в частині позовних вимог про звільнення земельної ділянки площею 12 кв. м, яка розташована на вул. Кузнечна, 2-А у м. Суми, суд задовольнив клопотання прокурора, враховуючи встановлений факт звільнення земельної ділянки від тимчасової споруди (критої нежитлової будівлі). 
		 
		2.4. Північний апеляційний господарський суд постановою від 12 лютого 2019 року рішення місцевого господарського суду залишив без змін, переглядаючи рішення в межах вимог апеляційної скарги відповідно до частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Суд погодився із висновками місцевого господарського суду щодо відсутності правовстановлюючих документів на право користування земельною ділянкою та розміщення на ній тимчасової споруди. Також суд апеляційної інстанції відхилив доводи апеляційної скарги щодо порушення правил юрисдикції, повноважень прокурора для звернення з позовом та незастосування під час вирішення спору статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». 
		3. Короткий зміст касаційної скарги, надходження справи до Великої Палати Верховного Суду
		3.1. У березні 2019 року ФОП Середа І. І. подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 12 лютого 2019 року та рішення Господарського суду Сумської області від 16 листопада 2018 року й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. 
		 
		3.2. Зазначав, що рішення та постанова у справі прийняті з порушенням норм процесуального права, оскільки, відкриваючи провадження у справі, суд не перевірив та не встановив повноважень прокурора для подання позову в інтересах держави, зокрема, не встановив до компетенції якого органу віднесені повноваження захисту інтересів держави, пов'язаних із використанням земельної ділянки; суди не врахували, що вказаний спір за суб'єктним складом не підлягає розгляду господарськими судами, оскільки правопорушення здійснено фізичною особою Середою І. І. і спір стосується прав та інтересів лише цієї фізичної особи, а до ТОВ «Ікор» не заявлено жодної позовної вимоги. Також суди не взяли до уваги, що права Сумської міської ради як позивача, не порушені, оскільки спірна земельна ділянка відведена та передана в оренду третій особі, яка з позовом не зверталася. Скаржник вказав про порушення судами вимог статей 77, 120, 219 ГПК України щодо обґрунтування судового рішення недопустимими доказами, неналежного повідомлення всіх учасників справи та оголошення перерви у судовому засіданні. Так, суди не дослідили наявних у матеріалах справи доказів та документів, які підтверджують, що будівництво тимчасової споруди здійснено іншою особою - ПП «Сіріс», яку не залучено до участі у справі. Крім того, скаржник вказав про незастосування судами статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та недотримання передбаченого вказаною нормою порядку позасудового врегулювання спору.
		3.3. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 22 березня 2019 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ФОП Середи І. І., надав учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу, а ухвалою від 22 травня 2019 року справу № 920/447/18 разом із вказаною касаційною скаргою передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини шостої статті 302 ГПК України.
		3.4. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 4 червня 2019 року прийняла справу та призначила її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
		4. Позиція інших учасників справи
		4.1. У судовому засіданні та у відзиві на касаційну скаргу Прокуратура заперечила проти доводів скаржника, просила суд відмовити у задоволенні касаційної скарги, а прийняті у справі судові рішення залишити без змін.
		4.2. Позивач у відзиві також заперечив проти доводів касаційної скарги, вказав, що такі доводи зводяться до висловлення незгоди з прийнятими у справі рішеннями та переоцінки обставин, встановлених судами попередніх інстанцій і такі доводи не можна визнати належним обґрунтуванням касаційної скарги в розумінні пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України.
		4.3. ТОВ «Ікор» подало до суду клопотання про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України, навівши доводи про належність цього спору, який виник за участю суб'єкта владних повноважень з метою реалізації у спірних відносинах наданих йому законодавством владних управлінських функцій, до публічно-правового спору, який має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.  
		5. Фактичні обставини справи, встановлені судами
		5.1. 15 лютого 2001 року Рада як орендодавець та Підприємство з іноземними інвестиціями «МакДональдз Юкрейн Лтд» як орендар уклали договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого (з урахуванням договору про внесення змін від 30 червня 2016 року) орендодавець на підставі рішення Ради від 27 вересня 2000 року надає, а орендар приймає в строкове платне володіння і користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м. Суми, Покровська площа, 15, загальною площею 0,3456 га, кадастровий номер 5910136300:03:002:0115, реєстраційний номер земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 618285359101. Строк дії договору встановлено до 25 квітня 2024 року. 
		 
		5.2. 1 березня 2012 року Рада як власник та ПП «Сіріс» як сервітутарій уклали договір № 037/12 про встановлення особистого строкового сервітуту на користування місцем для розташування тимчасової споруди в м. Суми, предметом якого є особистий строковий сервітут на земельну ділянку площею 81,08 кв. м за адресою: м. Суми, вул. Кузнечна, біля буд. 2 А біля зупинки громадського транспорту, розташування та межі якої зазначено у додатку до цього договору.
		 
		5.3. Відповідно до пункту 1.5 договору № 037/12 цей договір не є договором оренди земельної ділянки чи будь-яким іншим договором користування земельною ділянкою. Строк дії договору 5 років (з 01.05. по 01.10 кожного року) з моменту його підписання повноважними представниками сторін (пункт 2.2 договору № 037/12).
		 
		5.4. 7 липня 2015 року ПП «Сіріс» та Середа І. І. уклали договір купівлі-продажу, нотаріально посвідчений за реєстровим № 2157, на підставі якого ПП «Сіріс» відчужило нежитлове приміщення - кафе загальною площею 118,4 кв. м на земельній ділянці Сумської міської ради, а за Середою І. І. зареєстровано право власності на вказаний об'єкт, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 40226451.
		 
		5.5. 7 липня 2015 року на підставі акта приймання-передачі нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Кузнечна, за номером 2 А (до договору купівлі-продажу від 7 липня 2015 року), ПП «Сіріс» як продавець передало, а Середа І. І. як покупець прийняв у власність нежитлове приміщення - кафе загальною площею 118,4 кв. м у громадському будинку (вбудоване нежитлове приміщення) під номером 2 А, що знаходиться у м. Суми на вул. Кузнечній.
		 
		5.6. 11 серпня 2015 року ФОП Середа І. І. як орендодавець та ТОВ «Ікор» як орендар уклали договір оренди, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення, що належить орендодавцю на праві приватної власності (витяг 40226451, виданий приватним нотаріусом Хоменко В. В.) та розташоване за адресою: м. Суми, вул. Кузнечна, 2 А, загальною площею 118,4 кв. м.
		 
		5.7. У пункті 3.1 цього договору зазначено, що строк оренди приміщення складає 2 роки 11 місяців.
		 
		5.8. Підприємство з іноземними інвестиціями «МакДональдз Юкрейн Лтд» звернулось до міського голови м. Суми листом від 11 серпня 2016 року, в якому зазначило про факт самочинного захоплення орендованої ним земельної ділянки у спосіб самочинного будівництва стаціонарного літнього майданчика «Айріш пабу» та встановлення стаціонарного білборда, просило вжити заходів щодо звільнення земельної ділянки.
		 
		5.9. У ході досудового розслідування кримінального провадження №12017200440000185 встановлено, що неподалік від нежитлового приміщення на вул. Кузнечна, 2 А у м. Суми, яке перебуває у власності Середи І. І. та в оренді ТОВ «Ікор», для потреб кафе розміщено ще одну тимчасову споруду площею 85 кв. м, яка також знаходиться на землях комунальної власності. Більша частина вказаної споруди (78 кв. м) розміщена на земельній ділянці з кадастровим номером 5910136300:03:002:0115, переданій в оренду третій особі, інша частина (7 кв. м) - на землях запасу комунальної власності. Крім того, встановлено, що вказані споруди використовуються у господарській діяльності відповідачів для розміщення кафе.
		 
		5.10. 9 серпня 2017 року Департамент забезпечення ресурсних платежів Ради в акті обстеження земельної ділянки № 5 (щодо земельної ділянки за адресою: м. Суми, вул. Кузнечна, 2 А, площею 0,0112 га, комунальної форми власності), складеному в присутності, в тому числі, і представника ТОВ «Ікор», зазначив, що: частина тимчасової споруди (літнього майданчика) площею 0,0078 га частково знаходиться на земельній ділянці загальною площею 0,3456 га з кадастровим номером 5910136300:03:002:0115 у м. Суми, на площі Покровській, 15 А, яка є у користуванні третьої особи згідно з договором оренди земельної ділянки, а інша частина (літнього майданчика) площею 0,0007 га, розташована на землях комунальної власності Сумської міської ради. Також у акті зазначено, що орієнтовна площа самовільно зайнятої земельної ділянки становить 0,0112 га, на момент складення цього акта наявна інформація щодо вжиття ФОП Середою І. І. заходів оформлення права користування земельною ділянкою з посиланням на рішення Сумської міської ради від 26 квітня 2017 року № 2075-МР та від 21 червня 2017 року № 2295-МР, якими надано ФОП Середі І. І. дозвіл на виготовлення паспортів прив'язки тимчасових споруд та розроблення технічної документації щодо встановлення меж сервітутів для розміщення пересувних тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на вул. Кузнечній, 2 А та на вул. Кузнечній, біля будинку 2 А (біля МакДональдз) у м. Суми.
		 
		5.11. 21 лютого 2018 року Рада прийняла рішення № 3052-МР про передачу ФОП Середі І. І. у користування земельних ділянок на праві особистого строкового сервітуту під розміщення пересувних тимчасових споруд (літні майданчики) для провадження підприємницької діяльності згідно з додатком, відповідно до якого адресою тимчасової споруди визначено: м. Суми, вул. Кузнечна, біля буд. 2 А, площа 0,0068, на 5 років (на період з 05.05 до 31.10 кожного року).
		 
		5.12. 1 жовтня 2018 року Рада як власник та ФОП Середа І. І. як сервітуарій уклали договір № 023/18 про встановлення особистого строкового сервітуту на користування місцем для розташування тимчасової споруди в м. Суми, предметом якого є особистий строковий сервітут на земельну ділянку площею 68 кв. м за адресою: м. Суми, вул. Кузнечна, біля буд. 2 А, та № 024/18 на земельну ділянку площею 37 кв. м за адресою: м. Суми, вул. Кузнечна, біля буд. 2 А (біля МакДональдз).
		 
		5.13. За змістом висновку судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 1002/1003, проведеної у межах кримінального провадження № 12017200440000185 Сумським відділенням Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М. С. Бокаріуса, літні майданчики та тимчасові споруди використовуються відповідачами для провадження господарської діяльності, в тому числі крита нежитлова будівля із закритими приміщеннями з цоколем площею 89 кв. м, крита нежитлова будівля площею 12 кв. м, вказані об'єкти підпадають під ознаки тимчасових споруд, як зведені без улаштування фундаменту.
		 
		5.14. Також суди встановили, що відповідно до даних інформаційного сайту «Публічна кадастрова карта України» станом на дату складання висновку між земельною ділянкою за адресою: м. Суми, площа Покровська, 15 А, з кадастровим номером 5910136300:03:002:0115 (що знаходиться у користуванні третьої особи) та земельною ділянкою за адресою: м. Суми, вул. Кузнечна, 2 А, з кадастровим номером 5910136300:03:001:0007 (територія, де знаходиться нежитлове приміщення кафе IRISH PUB O'GRADY'S) відсутні будь-які інші сформовані ділянки. 
		 
		5.15. Оскільки договір № 037/12 про встановлення особистого строкового сервітуту від 1 березня 2012 року між Радою та ПП «Сіріс» припинився з вказаних у договорі підстав у зв'язку зі зміною власника об'єкта, а використання земельної ділянки здійснюється з порушенням наданого ФОП Середі І. І. права користування земельними ділянками на умові особистого строкового сервітуту під розміщення пересувних тимчасових споруд (літні майданчики) для провадження підприємницької діяльності згідно з додатком, відповідно до якого адресою тимчасової споруди визначено: м. Суми, вул. Кузнечна, біля буд. 2 А, площа 0,0068, на 5 років (на період з 05.05 до 31.10 кожного року), суди дійшли висновку про порушення діями ФОП Середи І. І. прав позивача як власника земельної ділянки.
		6.Позиція Великої Палати Верховного Суду 
		Щодо юрисдикції спору
		6.1. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків. 
		 
		 
		 
		6.2. Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
		6.3. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		6.4. Поняття «суд, встановлений законом» містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
		6.5. Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ. 
		 
		6.6. Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
		 
		6.7. Предметна та суб'єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. 
		6.8. Відповідно до положень частини другої цієї ж статті право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.
		6.9. За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу.
		 
		6.10. Наведене свідчить про те, що з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб'єктного складу сторін.
		 
		6.11. Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України (далі - ГК України), іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. 
		 
		6.12. З огляду на положення частини першої статті 20 ГПК України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад саме сторін спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.
		6.13. Відповідно до статті 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. 
		6.14. Згідно із частиною першою статті 128 ГК України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
		6.15. Предметом спору у цій справі є порушене право землекористування позивача, а саме - розміщення тимчасових споруд на земельних ділянках, які не виділялись для такої мети відповідачам, натомість передані за волевиявленням власника у користування третій особі. Як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, відповідач ФОП Середа І. І. зареєстрований як підприємець (інформація про припинення реєстрації відсутня), використовує земельні ділянки під майном (нежитлові споруди для розміщення кафе) призначеним для підприємницької діяльності, звернувся до Ради за оформленням права на одержання сервітуту як підприємець, діючи у цих правовідносинах як суб'єкт господарювання, з огляду на що, суди дійшли правильного висновку про віднесення цього спору до юрисдикції господарських судів. 
		                                                         
		6.16. Правовий статус, у якому перебував відповідач ФОП Середа І. І. у правовідносинах з ПП «Сіріс», укладаючи договір купівлі-продажу від 7 липня 2015 року, не впливає на юрисдикцію його спору з Радою щодо звільнення земельних ділянок, які використовуються ним у господарській діяльності.
		 
		6.17. Іншим учасником спору та відповідачем у справі є юридична особа ТОВ «Ікор», яке також є суб'єктом господарювання.
		 
		6.18. Отже, прокурор, звертаючись з позовом до господарського суду в інтересах держави в особі Ради, обґрунтовано визначив належність спору до господарської юрисдикції відповідно до суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін. 
		 
		Щодо представництва прокурором інтересів держави
		 
		6.19. Щодо доводів скаржника про відсутність повноважень Прокурора для подання позову в інтересах держави слід зазначити, що змістом частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також орган зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
		6.20. За змістом абзаців першого та другого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
		6.21. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, самостійно визначає в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. 
		6.22. Суд апеляційної інстанції, надаючи оцінку наявності підстав представництва, дослідив, що Прокурор, у встановленому законом порядку звертаючись з позовом, обґрунтував порушення інтересів держави, правильно визначив орган, уповноважений регулювати спірні відносини та вказав у чому полягає його бездіяльність щодо захисту законних інтересів держави, а саме, що Рада, враховуючи встановлені у відкритому за фактом кримінального правопорушення провадженні обставини, всупереч своїм повноваженням щодо здійснення контролю за використанням та охороною земель, не вжила заходів щодо усунення порушень, вказаних у позові.
		 
		Щодо інших доводів касаційної скарги
		6.23. Відповідно до частини першої  статті 78 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.
		6.24. Підпункт «а» частини другої статті 83 ЗК України встановлює, що у комунальній власності перебувають, зокрема, усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.
		6.25. Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
		6.26. Частиною першою статті 122 ЗК України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
		6.27. Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (стаття 126 ЗК України).
		6.28. Таким чином, як правильно встановив суд апеляційної інстанції право власності та право користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності виникає лише за наявності рішення компетентних органів і тільки в межах вказаних в цих рішеннях, і такі повноваження в межах міста Суми є виключною компетенцією Ради. Тобто підставою набуття права власності чи права користування земельними ділянками комунальної власності вказаної адміністративної одиниці для громадян та юридичних осіб, як і визначення умов такого користування є відповідне рішення Ради.
		6.29. За змістом статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
		6.30. Суд апеляційної інстанції встановив, що позов у цій справі подано в інтересах держави в особі власника земельної ділянки з підстав порушення прав на земельну ділянку про зобов'язання звільнити земельну ділянку шляхом демонтажу розташованих на ній тимчасових споруд, а предметом доказування є факт використання земельної ділянки відповідачами без належних на те правових підстав. Вимоги пред'явлено до користувача розташованого на спірній земельній ділянці майна та власника цього майна, який використовує майно у своїй господарській діяльності; рішення у справі прийнято щодо двох відповідачів, що спростовує доводи скаржника про відсутність вимог у позові до відповідача ТОВ «Ікор».
		6.31. Посилаючись на приписи статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», яка за доводами касаційної скарги підлягала застосуванню судами, скаржник залишив поза увагою, що правила цієї статті регулюють порядок дій органу державного архітектурно-будівельного контролю у межах усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та не застосовуються до вимог власників земельних ділянок, спрямованих на захист порушеного цивільного права шляхом демонтажу тимчасових споруд, відповідно до приписів статей 152, 212 ЗК України.
		 
		6.32. Доводи скаржника щодо ненадання належної оцінки наявним у матеріалах доказам (договору про встановлення особистого сервітуту від 1 березня 2012 року № 037/12 та паспорта літнього майданчика) спростовано змістом постанови суду апеляційної інстанції, в якій досліджено та вмотивовано відхилено ці обставини та доводи.
		 
		6.33. Відповідачі не надали належних та допустимих доказів наявності правовстановлюючих документів щодо права використання спірної земельної ділянки для розміщення на ній тимчасової споруди площею 87 кв. м.
		 
		6.34. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, що є джерелом права, право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Не можна розглядати перегляд, як замасковану апеляцію. Відступи від цього принципу виправдані лише тоді, коли вони необхідні за обставин суттєвого та неспростовного характеру.
		6.35. За змістом інших доводів касаційної скарги, які повторюють вимоги апеляційної скарги, та яким вже надана об'єктивна і правильна оцінка судом апеляційної інстанції, скаржник намагається порушити вищевказаний принцип остаточності рішення та здійснити повторний перегляд справи, за доводами, яким була надана оцінка, що є неприпустимим порушенням вказаних принципів та в тому числі принципу добросовісного користування правами, передбаченого вимогами частини першої статті 43 ГПК України.
		6.36. З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду вважає, що постанова Північного апеляційного господарського суду від 12 лютого 2019 року у справі №920/447/18 підлягає залишенню без змін.
		7. Висновок Великої Палати Верховного Суду
		7.1. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		7.2.  З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, визначених статтею 300 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга ФОП Середи І. І. не підлягає задоволенню, а підстав для скасування прийнятих у справі рішення та постанови судів попередніх інстанцій не вбачається.
		7.3. Враховуючи викладений Великою Палатою Верховного Суду висновок про віднесення спору до господарської юрисдикції, клопотання ТОВ «Ікор» про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України задоволенню не підлягає.
		8. Щодо розподілу судових витрат
		8.1.  Оскільки за результатом перегляду постанови Велика Палата Верховного Суду не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина чотирнадцята статті 129 ГПК України).
		Керуючись статтями 308, 309, 315, 317 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду
		 
		 
		П О С Т А Н О В И Л А:
		Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця Середи Івана Івановича залишити без задоволення.
		Постанову Північного апеляційного господарського суду від 12 лютого 2019 року та рішення Господарського суду Сумської області від 16 листопада 2018 року у справі № 920/447/18 залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
		Головуючий суддя  В. С. КнязєвСуддя-доповідач   Л. І. РогачСудді:                                Н. О. Антонюк                                                 Л. М. Лобойко                                                Т. О. Анцупова Н. П. Лященко Ю. Л. Власов В. В. Пророк М. І. Гриців О. М. Ситнік В. І. Данішевська О.С. Ткачук Ж. М. Єленіна В. Ю. Уркевич О. С. Золотніков

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...