Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 904/43/16 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Виконання договору кредитування; Інший спір про виконання договору кредитування.
Надіслано для оприлюднення: 11.11.2019. Зареєстровано: 11.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 12.11.2019.
Дата набрання законної сили: 28.10.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		28 жовтня 2019 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  904/43/16 
		 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Огородніка К.М. - головуючого, Ткаченко Н.Г., Кушніра І.В.,
		 
		за участю секретаря судового засідання - Ксєнзової Г.Є.; 
		 
		за участю представників:
		ТзОВ "Коксотрейд" - Левченка М.В.,
		АТ "Сбербанк" - Гей В.Г., Прушинського В.В.,
		ПАТ "АК ПІБ" (ПАТ "Промінвестбанк") - Суденка Р.В.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Акціонерного товариства "Сбербанк" та Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"
		на постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.07.2019
		та рішення Господарського суду Харківської області від 26.12.2018
		у справі № 904/43/16
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Коксотрейд"
		до відповідачів:
		1.Акціонерного товариства "Сбербанк",
		2.Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод", 
		3.Приватного акціонерного товариства "Термолайф", 
		за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 
		1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Менеджмент Логістик Компані", 
		2. ОСОБА_1 , 
		за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: 
		1.Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк",
		2.Акціонерного товариства з обмеженою відповідальністю "CARBO TRADING LIMITED",
		3.Національного банку України, 
		4.Приватного акціонерного товариства "Коксолит", 
		5.Приватного акціонерного товариства "Термоплита", 
		про визнання недійсними договорів про відкриття кредитних ліній та поруки,                            
		 
		В С Т А Н О В И В: 
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Коксотрейд" (далі - ТзОВ "Коксотрейд", позивач) звернулося до господарського суду з позовом до Акціонерного товариства "Сбербанк" (АТ "Сбербанк", відповідач-1), Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" (далі ПрАТ "Харківський коксовий завод", відповідач-2) та Приватного акціонерного товариства "Термолайф" (далі - ПрАТ "Термолайф", відповідач-3)  про визнання недійсними договорів про відкриття кредитних ліній №26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012, укладеного між ПрАТ    "Харківський коксовий завод" та ПАТ "СБЕРБАНК", про відкриття кредитної лінії №30-В/12/66/ЮО від 04.09.2012, укладеного між ПрАТ "Термолайф" та ПАТ    "Сбербанк", а також договору поруки від 04.09.2012, укладеного між ТзОВ    "Коксотрейд" та ПАТ "Сбербанк".
		 
		Позовні вимоги мотивовано тим, що за оскаржуваними договорами кредитних ліній отримані відповідачами ПрАТ "Харківський коксовий завод" та ПрАТ "Термолайф" від ПАТ "Сбербанк" кредитні кошти не є кредитами, оскільки вони видані всупереч чинному законодавству України, а самі спірні договори укладені з порушенням вимог ст. 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000 №2121-III в редакції від 19.08.2012, і підлягають визнанню недійсними на підставі ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу  України, разом із визнанням недійсним договору поруки від 04.09.2012, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 548 Цивільного кодексу України, недійсне зобов`язання не підлягає забезпеченню, а тому недійсність кредитних договорів, на думку позивача, спричиняє недійсність і договору поруки, який їх забезпечує.
		 
		Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2016 у справі №904/43/16 позов задоволено.
		 
		Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.11.2016 у справі №904/43/16 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2016 скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
		 
		Постановою Вищого господарського суду України від 10.03.2017 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2016 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.11.2016 у справі №904/43/16 скасовано. Справу №904/43/16 направлено на розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.
		 
		Рішенням Господарського суду Харківської області від 02.11.2017 у справі                                 №904/43/16  позов задоволено та визнано недійсними договори про відкриття кредитних ліній № 26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012, №30-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 та  договір  поруки від 04.09.2012.
		 
		Постановою  Харківського апеляційного господарського суду від 24.01.2018  у справі № 904/43/16 рішення Господарського суду Харківської області від 02.11.2017 скасовано та постановлено нове рішення про відмову в позові. 
		 
		Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 02.08.2018 постанову  Харківського апеляційного господарського суду від 24.01.2018 та рішення Господарського суду Харківської області від 02.11.2017 у справі  № 904/43/16  скасовано. Справу № 904/43/16 направлено на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.
		 
		За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду Харківської області від 26.12.2018 у справі №904/43/16 визнано недійсним договір про відкриття кредитної лінії №26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012, укладений між ПрАТ "Харківський коксовий завод" та ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" (далі - ПАТ "Сбербанк"), визнано недійсним договір про відкриття кредитної лінії №30-В/12/66/ЮО від 04.09.2012, укладений між ПрАТ "Термолайф"  та ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії"; визнано недійсним договір поруки від 04.09.2012, укладений між ТзОВ "Коксотрейд" та ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" в частині забезпечення виконання недійсних зобов`язань за: договором про відкриття кредитної лінії №26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012, укладеним між ПрАТ "Харківський коксовий завод" та ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії"; договором про відкриття кредитної лінії №30-В/12/66/ЮО від 04.09.2012, укладеним між ПрАТ "Термолайф" та ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії". Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Постановою Східного апеляційного господарського суду від 24.07.2019 апеляційні скарги ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - ПАТ "Промінвестбанк") та АТ "Сбербанк" залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Харківської області від 26.12.2018 залишено без змін.
		Суди першої та апеляційної інстанції приймаючи рішення про задоволення позову та визнаючи недійсними договору про відкриття кредитної лінії №26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012, укладеного між ПрАТ "Харківський коксовий завод" та ПАТ "Сбербанк", договору про відкриття кредитної лінії №30-В/12/66/ЮО від 04.09.2012, укладеного між ПрАТ "Термолайф" ПАТ "Сбербанк", договору поруки від 04.09.2012, укладеного між ТзОВ "Коксотрейд" та ПАТ "Сбербанк", виходили з того, що оскаржувані правочини укладені з порушенням вимог ст. 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", за якою банку забороняється надавати кредити будь-якій особі для погашення цією особою будь-яких зобов`язань перед пов`язаною особою банку.
		Так, суди обох інстанцій дійшли висновку, що ПАТ "Сбербанк" та ПАТ "Промінвестбанк" є спорідненими особами, внаслідок опосередкованого володіння державою Російська Федерація істотною участю у статутних капіталах цих банків, а також внаслідок здійснення контролю вирішального впливу на діяльність цих банків через опосередковане володіння частками 50 і більше відсотків у статутних капіталах АТ "Сбербанк" та ПАТ "Промінвестбанк" та внаслідок можливості здійснювати такий контроль (вирішальний вплив) іншим чином.
		Не погоджуючись з ухваленими у справі судовими рішеннями, АТ "Сбербанк" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 26.12.2018 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.07.2019 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволені позовних вимог ТзОВ "Коксотрейд" у повному обсязі.
		В обґрунтування своїх вимог АТ "Сбербанк" посилається на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, а також на неправильну оцінку встановлених обставин. Окремо зазначає, що спеціальними нормативно-правовими актами чітко встановлено, що для цілей визначення пов`язаності суб`єктами істотної участі в банківських установах визначені виключно фізичні та юридичні особи, натомість в структурі власності АТ "Сбербанк" та ПАТ "Промінвестбанк" відсутні будь-які спільні фізичні чи юридичні особи, які б володіли істотною участю в обох банках, а відтак останні не є спорідненими та пов`язаними особами.  
		ПАТ "Промінвестбанк" також не погоджуючись з ухваленими у справі судовими рішеннями звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 26.12.2018 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.07.2019 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволені позовних вимог ТзОВ "Коксотрейд" у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
		Згідно витягу із протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями Касаційного господарського суду від 05.08.2019 для розгляду справи №904/43/16 за касаційною скаргою АТ "Сбербанк" визначено суддю-доповідача: Огородніка К.М. та склад колегії суддів: Огороднік К.М. - головуючий, Ткаченко Н.Г., Жуков С.В.
		Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2019 у справі №904/43/16 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Сбербанк" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.07.2019 та рішення Господарського суду Харківської області від 26.12.2018 у справі №904/43/16; призначено розгляд справи за касаційною скаргою на 02.10.2019.
		Згідно витягу із протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 23.09.2019 для розгляду справи  №904/43/16 за касаційною скаргою ПАТ "Промінвестбанк" визначено суддю-доповідача: Огородніка К.М. та склад колегії суддів: Огороднік К.М. - головуючий, Ткаченко Н.Г., Жуков С.В.
		Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.09.2019 у справі №904/43/16 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ "Промінвестбанк" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.07.2019 та рішення Господарського суду Харківської області від 26.12.2018 у справі №904/43/16; об`єднано в одне касаційне провадження, касаційні провадження за касаційною скаргою АТ "Сбербанк" та касаційною скаргою ПАТ "Промінвестбанк" у справі №904/43/16; призначено касаційну скаргу ПАТ "Промінвестбанк" у справі №904/43/16 до розгляду на 02.10.2019. 
		У зв`язку з перебуванням судді Жукова С.В. у відпустці, склад колегії змінено, протоколами повторної передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви)  від 02.10.2019 для розгляду справи №904/43/16 визначено суддю - доповідача: Огородніка К.М. та склад колегії суддів: Огороднік К.М. - головуючий, Ткаченко Н.Г., Кушнір І.В., що підтверджується витягами із вищезазначених протоколів.
		До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від ПрАТ "Харківський коксовий завод" надійшов відзив на касаційну скаргу ПАТ "Промінвестбанк", в якому просило касаційну скаргу ПАТ "Промінвестбанк» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 26.12.2018 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.07.2019 у справі № 904/43/16 без змін. 
		Водночас, ТзОВ "Коксотрейд" звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з відзивом на касаційну скаргу АТ "Сбербанк" та просить касаційну скаргу АТ "Сбербанк" залишити без задоволення, а судові рішення,  що оскаржуються - без змін.
		В судовому засіданні 02.10.2019 представником ТзОВ "Коксотрейд" було подане клопотання про відкладення розгляду справи та перерозподіл справи, оскільки справа №904/43/16 розглядається колегією у складі суддів: Огороднік К.М., Ткаченко Н.Г., Жуков С.В. При цьому, Рішенням Зборів суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду №6 від 20.05.2019 визначено, що всі вказані судді входять до складу судової палати для розгляду справ про банкрутство. Справа №904/43/16 не є справою про банкрутство. Крім того, до складу вказаної судової палати входить суддя Пєсков В.Г., який до призначення суддею Верховного Суду здійснював представництво АТ "Сбербанк", а тому він може впливати якимось чином на розгляд справи №904/43/16.
		Колегією суддів у задоволені вказаного клопотання відмовлено, оскільки згідно додатку № 3 до Рішенням Зборів суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду №6 від 20.05.2019 судді судової палати для розгляду справ про банкрутство розглядають не лише справи про банкрутство, а й інші справи, які не віднесені до спеціалізації певної судової палати, та розглядаються всіма суддями Касаційного господарського суду. Суддя Пєсков В.Г. не входить до складу колегії, що розглядає дану справу, а в обґрунтування припущень про його вплив на розгляд справи не надано жодного доказу. 
		В судовому засіданні Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 02.10.2019 було оголошено перерву до 14 год. 00 хв.17.10.2019. 
		Заслухавши доповідь судді Огородніка К.М., пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційних скарг та доводи відзивів на касаційні скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав. 
		Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.09.2005 між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та ПрАТ "Харківський коксовий завод" було укладено Кредитний договір №15-93/17-7671/05 про відкриття кредитної лінії. Також між ПАТ "Промінвестбанк" та ПрАТ "Термолайф" були укладені кредитні договори №15-93/19-2560/07 від 25.06.2007, №15-93/19-2562/07 від 25.06.2007, №15-93/19-24/11 від 04.03.2011 та №15-93/19-3/11 від 02.02.2011.
		04.09.2012 між ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" та ПрАТ "Харківський коксовий завод" було укладено договір про відкриття кредитної лінії №26-В/12/66/ЮО, на виконання п. 4.1 якого ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" відкрило ПрАТ "Харківський коксовий завод" позичковий рахунок для обліку кредиту №20630013005845. Пунктом 1.5. Договору про відкриття кредитної лінії №26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 сторони встановили, що кредит надається на рефінансування заборгованості за Кредитним договором про відкриття кредитної лінії №15-93/17-7671/05, укладеним між позичальником (2-м відповідачем) та ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" 20.09.2005". 05.09.2012 та 06.09.2012 двома траншами в сумі 7163186,48 доларів США та 2197,74 доларів США 1-й відповідач надав 2-му відповідачу на його позичковий рахунок кредит на загальну суму 7165384,22 доларів США. Платіжними дорученнями №30924345 від 05.09.2012 та №31129703 від 06.09.2012 вказані суми були перераховані на поточний рахунок 2-го відповідача, відкритий у ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії".
		04.09.2012 між ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" та ПрАТ "Термолайф" було укладено договір про відкриття кредитної лінії №30-В/12/66/ЮО, на виконання п. 4.1 якого ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" відкрило ПрАТ "Термолайф" позичковий рахунок для обліку кредиту №20635013005873. Пунктом 1.5 договору про відкриття кредитної лінії №30-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 сторони встановили, що кредит надається на рефінансування заборгованості за Кредитним договором №15-93/19-2560/07 від 25.06.2007, Кредитним договором №15-93/19-24/11 від 04.03.2011, Кредитним договором про відкриття кредитної лінії №15-93/19-3/11 від 02.02.2011, Кредитним договором про відкриття кредитної лінії №15-93/19-2562/07 від 25.06.2007, укладеними між Позичальником (3-м відповідачем) та ПАТ "Промінвестбанк". 05.09.2012 та 06.09.2012 траншами на загальну суму 30980000,00 доларів США 1-й відповідач надав 3-му відповідачу на позичковий рахунок кредит платіжними дорученнями №30926142 від 05.09.2012 на суму 7163274,13 доларів США, №31130655 від 06.09.2012 на суму 2149,02 доларів США та №31130371 від 06.09.2012 на суму 23816726,05 доларів США. Вказані кошти були в повному обсязі перераховані на поточний рахунок 3-го відповідача, відкритий у ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії".
		Таким чином ПрАТ "Термолайф" було отримано кредит від ПАТ "Сбербанк" для його подальшого спрямування на погашення зобов`язань перед ПАТ "Промінвестбанк" відповідно до цільового призначення, визначеного пунктом п. 1.5. договору про відкриття кредитної лінії №30-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 ПрАТ "Харківський коксовий завод" отримавши кредитні грошові кошти від ПАТ "Сбербанк", на підставі спірних договорів про відкриття кредитних ліній, спрямувало ці кошти на погашення зобов`язань перед ПАТ "Промінвестбанк" відповідно до цільового призначення, визначеного пунктом п. 1.5. договору про відкриття кредитної лінії від 04.09.2012 №26-В/12/66/ЮО. 
		На підтвердження вказаних обставин ПрАТ "Термолайф" надало копії платіжних доручень №537 від 05.09.2012, №569 від 07.09.2012, №570 від 07.09.2012, №571 від 07.09.2012, №572 від 07.09.2012, №573 від 07.09.2012, №574 від 07.09.2012, №575 від 07.09.2012, №576 від 07.09.2012, №577 від 07.09.2012, №578 від 07.09.2012, №579 від 07.09.2012, №580 від 07.09.2012, №581 від 07.09.2012, №567 від 07.09.2012, №568 від 07.09.2012, №561 від 07.09.2012, №562 від 07.09.2012, №563 від 07.09.2012, №564 від 07.09.2012, №565 від 07.09.2012, №566 від 07.09.2012, №559 від 07.09.2012, №560 від 07.09.2012, №559 від 07.09.2012 та завірені копії меморіальних валютних ордерів №15 від 20.11.2014; №16 від 26.11.2014; №17 від 27.11.2014; №18 від 01.12.2014; №19 від 04.12.2014; №20 від 04.12.2014; №1 від 08.09.2015; №2 від 09.09.2015.
		Окрім того, 04.09.2012 між ТзОВ "Коксотрейд" (позивач) та ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" (відповідач1) було укладено договір поруки, відповідно до якого позивач поручився за виконання ПрАТ "Харківський коксовий завод" та ПрАТ "Термолайф"  їх  кредитних зобов`язань перед 1-м відповідачем згідно з договорами про відкриття кредитних ліній №26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 та №30-В/12/66/ЮО від 04.09.2012.
		Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі ст. 300 ГПК України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
		З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов`язані з переоцінкою доказів та встановленням по новому обставин справи.
		При цьому суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
		За таких обставин Верховний Суд вважає за необхідне проаналізувати застосування норм матеріального та процесуального права у тій частині, яка істотним чином впливає на вирішення спору.
		Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права при розгляді позовних вимог, колегія суддів вважає, що висновки місцевого та апеляційного судів при розгляді спору у даній справі є помилковими, оскільки зроблені без належної оцінки всіх обставин справи та з порушенням вимог чинного законодавства.
		Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦКК України, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. У зв`язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205-210, 640 ЦК України, тощо).
		Водночас, господарськими судами при вирішені спору як підставу задоволення позову вказано ч. 5 ст. 52 Закону України "Про банки та банківську діяльність".
		Відповідно до ч. 5 ст. 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції, чинній станом на момент укладення оскаржуваних договорів) банку забороняється надавати кредити будь-якій особі для погашення цією особою будь-яких зобов`язань перед пов`язаною особою банку.
		Згідно ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Частиною 4 ст. 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Із матеріалів справи вбачається, що ПрАТ "Харківський коксовий завод" зверталось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ПАТ "Сбербанк" про визнання недійсним в частині договору про відкриття кредитної лінії № 26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012, укладеного між позивачем та відповідачем щодо надання кредиту в сумі 7150000,00 доларів США; визнання припиненими зобов`язання позивача перед відповідачем з повернення кредиту 15384,22 доларів США та відсотків за користування ним за вищезазначеним договором (справа №922/6554/15). До прийняття господарським судом рішення у справі, до місцевого господарського суду, в якості третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору, звернулось ТзОВ "Аромасервіс" з позовною заявою до ПАТ "Сбербанк" та ПрАТ "Харківський коксовий завод" про визнання договору про відкриття кредитної лінії №26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012, укладеного між ПрАТ "Харківський коксовий завод" та ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії", недійсним у повному обсязі. Справа розглядалась судами неодноразово. Рішенням Господарського суду Харківської області від 12.12.2017, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.04.2018 у справі №922/6554/15, відмовлено у задоволенні первісного позову та позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору. Приймаючи такі рішення, суди виходили з того, що відповідач - ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" (нове найменування ПАТ "Сбербанк") та третя особа - ПАТ "Промінвестбанк" не є пов`язаними між собою особами в розумінні положень пунктів 1-9 ч. 1 ст. 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції, яка діяла на час укладення спірного договору), а тому умови спірного договору щодо надання відповідачем кредиту для погашення заборгованості за іншим кредитним договором перед третьою особою - ПАТ "Промінвестбанк" не суперечать встановленій зазначеною статтею забороні банку надавати кредити будь-якій особі для погашення цією особою будь-яких зобов`язань перед пов`язаною з банком особою. За висновками судів першої та апеляційної інстанцій, зазначені банки не мають істотної участі один у одному та не є афілійованими особами один стосовно одного, оскільки не приймають участь у статутному капіталі одне одного, не є акціонерами один одного, не мають впливу один на одного, жодний з наведених банків не є керівником або контролером споріднених чи афілійованих осіб другого банку, кожен із зазначених банків не керує і не контролює власників істотної участі іншого банку.
		Постановою Верховного Суду від 26.02.2019 касаційні скарги ПрАТ "Харківський коксовий завод", ТзОВ "Аромасервіс" залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Харківської області від 12.12.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.04.2018 у справі № 922/6554/15 залишити без змін.
		При цьому, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 26.02.2019 у справі №904/43/16 виклав такий правовий висновок у подібних правовідносинах: "Статтею 55 Закону України "Про Національний банк України" визначено, що головна мета банківського регулювання і нагляду - безпека та фінансова стабільність банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів. Національний банк здійснює функції банківського регулювання і нагляду на індивідуальній та консолідованій основі за діяльністю банків та банківських груп у межах та порядку, передбачених законодавством України. Національний банк здійснює постійний нагляд за дотриманням банками, їх підрозділами, афілійованими та спорідненими особами банків на території України та за кордоном, банківськими групами, представництвами та філіями іноземних банків в Україні, а також іншими юридичними та фізичними особами банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку і економічних нормативів. Національний банк не здійснює перевірок і ревізій фінансово-господарської діяльності осіб, зазначених у цій статті (ч. 3 ст. 55 Закону України "Про Національний банк України"). Судами попередніх інстанцій при розгляді справи враховано, що відповідно до Положення про визначення пов`язаних із банком осіб, яке затверджено Постановою Правління Національного банку України від 12.05.2015 за № 315 та розроблено відповідно до Законів України "Про Національний банк України", "Про банки і банківську діяльність", інших законодавчих актів України (далі - Положення), Національний банк України наділений правом та повноваженнями щодо прийняття рішення про визначення юридичних або фізичних осіб пов`язаними з банком особами. Відповідно до п. 1 глави 2 Положення, Національний банк України може визначати пов`язаною із банком особу відповідно до вимог ст. 52 Закону із застосуванням, зокрема, ознак, зазначених у главі 3 цього розділу. Рішення про визначення юридичних або фізичних осіб пов`язаними з банком особами приймає Комісія з питань визначення пов`язаних із банком осіб і перевірки операцій банків із такими особами. Національний банк України приймає рішення про визначення юридичної або фізичної особи пов`язаною з банком особою кожного разу, коли Національний банк України виявляє підстави для цього. Визначення особи не пов`язаною з банком не перешкоджає наступному визначенню такої особи пов`язаною, якщо для нього виникають підстави (ч. 2 глави 2 Положення). Національний банк не пізніше наступного робочого дня після прийняття рішення про визначення особи (осіб) пов`язаними з банком засобами електронного зв`язку доводить його до відома банку або надсилає його в письмовій формі (п. 3 глави 2 Положення). Водночас, як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та не спростовано скаржниками, Національний банк України не визнав зазначені банки пов`язаними з державою Російська Федерація, ані на час винесення рішень Комісії про позбавлення банків ліцензій, ані на час участі в даному спорі в якості третьої особи. Крім того, судами зауважено, що банком ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" пройдена процедура встановлення учасників опосередкованої участі в порядку, передбаченому Положенням про визначення пов`язаних із банком осіб, шляхом надання такого висновку самим банком, і цей висновок не містить пов`язаності банку із державою Російська Федерація. Жодних зауважень щодо цього висновку у Національного банку України не виникло.".
		Відповідне рішення Національного Банку України про визначення ПАТ "Промінвестбанк" та АТ "Сбербанк" пов`язаними з державою Російська Федерація в матеріалах справи відсутнє.
		Враховуючи те, що факт визнання юридичних або фізичних осіб пов`язаними з банком особами може бути підтверджене лише рішенням Національного Банку України, рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку №1078 від 24.07.2015 та №1087 від 24.07.2015, на які посилались суди попередніх інстанцій, не є належними доказами у справі.
		За своєю правою природою повноваження Національного Банку України щодо прийняття рішення про пов`язаність банку з будь-якою особою, в тому числі з іншою банківською установою, є дискреційними повноваженнями цього державного органу, який приймає таке рішення після проведення певної процедури та перевірки достовірності поданих даних.
		А тому суд не може підміняти державний орган, рішення якого фактично оскаржуються в межах даної справи, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належить до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
		Національний Банк України є третьою особою по справі, і з січня 2016 (тобто понад 2,5 роки) йому відомо про підстави позову у даній справі, однак рішення щодо пов`язаності ПАТ "Промінвестбанк" та АТ "Сбербанк" не приймалось та в матеріалах справи відсутнє.
		Позиція щодо неможливості в межах господарської справи про оскарження господарських договорів визначати законність чи незаконність рішень, дій чи бездіяльності Національного Банку України неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема у постановах від 09.10.2018 у справі №910/9673/17, від 19.06.2018 у справі №904/281/17, від 13.02.2018 у справі №916/174/17.
		Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
		Порушення пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод констатував Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України". 
		Зокрема, Високий Суд вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява №52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення).
		Ухвалення оскаржуваних судових рішень у справі №904/43/16 всупереч позиції Верховного Суду у справі №922/6554/15, із тотожними підставами та предметом позовних вимог, порушує принцип правової визначеності.
		Посилання судів обох інстанцій на положення Закону України "Про санкції", а також Указів Президента України про введення в дію рішень Ради національної безпеки і оборони України від 15.03.2017 та від 01.03.2018 "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", є безпідставними, оскільки на момент укладення оскаржуваних договорів вказаних актів не існувало, і вини не містять положень, які б передбачали можливість визнавати оскаржувані договори недійсними. Зважаючи на вищевказані висновки щодо дискреційних повноважень Національного Банку України, вони також не доводять наявності пов`язаності передбаченої ч. 5 ст. 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність".
		Враховуючи викладене висновки господарських судів щодо наявності правових підстав для задоволення позову у даному випадку є безпідставними.
		Статтею 236 ГПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
		Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Враховуючи викладене, ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають.
		Крім того, колегія суддів зазначає, що право на справедливий суд, передбачене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає право особи на обґрунтоване рішення. У справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" від 27.09.2001 ЄСПЛ зазначив, що лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль здійснення правосуддя. 
		У Рішенні ЄСПЛ "Мала проти України" від 17.11.2014 суд погодився з доводами заявниці про наявність порушення статті 6 Конвенції у випадку ненадання судом оцінок аргументові заявниці, що мав ключове значення для результатів провадження.
		Згідно ч.ч. 1, 3 ГПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
		У зв`язку з зазначеним, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення касаційних скарг, скасування оскаржуваних судових рішень, та прийняття нового судового рішення про відмову в позові.
		Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ :
		 
		1. Касаційні скарги Акціонерного товариства "Сбербанк" та Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" задоволити.
		 
		2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.07.2019 та рішення Господарського суду Харківської області від 26.12.2018 у справі №904/43/16 скасувати.
		 
		3. Прийняти нове судове рішення . В задоволенні позову відмовити.
		 
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.
		 
		Головуючий, суддя                                                                                 Огороднік К.М.
		Судді                                                                                                          Ткаченко Н.Г.
		                                                                                                                     Кушнір І.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...