Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 333/7358/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини.
Надіслано для оприлюднення: 08.11.2019. Зареєстровано: 12.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 14.11.2019.
Дата набрання законної сили: 10.12.2019
Номер судового провадження: 1-кп/333/103/19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12015080040003494

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		                                    Справа № 333/7358/15-к 
		Провадження №1-кп/333/103/19 
		ВИРОК
		Іменем України
		08 листопада 2019 року м. Запоріжжя
		 
		Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:
		головуючого - судді     ОСОБА_1 ,
		за участю: 
		секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
		прокурора      ОСОБА_3 ,
		захисників ОСОБА_4 , 
		ОСОБА_5 , 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження за обвинуваченням:
		ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилася у м. Запоріжжі, українки, громадянки України, має неповну середню освіту, не працює, заміжньої, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої, у скоєнні злочину, передбаченого ст.117 КК України, - 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		28 липня 2015 року, приблизно о 13-00 годині, ОСОБА_6 , знаходячись у приміщенні громадської вбиральні залізничного вокзалу «Запоріжжя-1», розташованого за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний (Леніна), 1, маючи умисел на вбивство своєї новонародженої дитини, тобто умисне протиправне заподіяння смерті останній, відразу після пологів, усвідомлюючи настання наслідків у вигляді смерті, відразу після народження дитини, застосовуючи фізичну силу, здавила шию новонародженої дитини, спричинивши при цьому механічну асфіксію, яка є тяжким тілесним ушкодженням за ознакою небезпеки для життя, в результаті чого наступила смерть дитини. 
		Після цього, ОСОБА_6 залишила тіло новонародженої дитини у вбудованому в підлогу унітазі зазначеної вбиральні обличчям до низу та намагалась покинути місце вчинення злочину, однак була затримана працівниками залізничного вокзалу до прибуття працівників швидкої медичної допомоги і міліції.
		 
		Суд вважає вказане обвинувачення доведеним та кваліфікує дії ОСОБА_6 як скоєння злочину, передбаченого ст.117 КК України за ознаками умисного вбивства матір`ю своєї новонародженої дитини відразу після пологів. 
		 
		У судовому засіданні ОСОБА_6 зазначила, що свою вину у скоєнні злочину, передбаченого ст.117 КК України, визнає повністю. Водночас, повідомити про події, які сталися 28.07.2015 року на території вбиральні залізничного вокзалу «Запоріжжя-1», розташованого за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний (Леніна), 1, не може, так як їх не пам`ятає через стан свого здоров`я на той час. Крім того, підтвердила про свою вагітність станом на липень 2015 року. 
		 
		Незважаючи на вказані показання обвинуваченої, на думку суду, вина ОСОБА_6 у скоєнні злочину, передбаченого ст.117 КК України, підтверджується такими доказами: 
		 
		- показаннями свідка ОСОБА_7 , яка пояснила суду, що у липні 2015 року вона працювала прибиральницею у платному туалеті «Приміських сполучень» на залізничному вокзалі «Запоріжжя-1». 28.07.2015 року, приблизно о 13-00 год., вона з метою прибирання, зайшла до вказаного туалету, де на лавочці біля умивальника побачила ОСОБА_6 . З вигляду останньої, вона зрозуміла, що обвинувачена себе недобре почуває, але на її питання чи необхідна допомога, ОСОБА_6 кивком голови відповіла відмовою. Після цього, вона почала перевіряти кабінки туалету, і в одній з них безпосередньо в унітазі побачила маленьку дитину, яка лежала вниз головою. Вона дуже злякалася, закричала з цього приводу та відразу вибігла і повідомила про це ОСОБА_8 , яка на вході до туалету продавала квитки. У подальшому, обвинувачена намагалася вийти з туалету, але вона перекрила їй вихід та дочекалася, коли прийшли інші працівники вокзалу. У подальшому, була викликана «швидка» допомога та міліція. Коли вона заходила до туалету, біля умивальника стояла інша жінка, яка мила руки та після того, як вона закричала, ця жінка злякалася та вибігла з туалету. Жінка була вже у віці, з сумками, з якось поїзду. У ОСОБА_6 на руках була кров, остання знаходилася у поганому фізичному стані, враховуючи зовнішній вигляд, тому саме з цих причин вона пов`язує знаходження дитини з обвинуваченою.
		 
		- даними протоколу огляду місця події від 28.07.2015 року та фотознімками до нього, згідно яких у громадському туалеті, розташованому в приміщенні залізничного вокзалу «Запоріжжя-1» напроти другої кабінки на кахельній підлозі виявлені плями бурого кольору. В середині підлогового унітазу знаходиться труп новонародженої дитини чоловічої статі, який лежить обличчям до отвору унітазу. Навколо підлогового унітазу наявні сліди плям бурого кольору;
		 
		- висновком судово-медичного експерта КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» ОСОБА_9 № 2524 від 29.07.2015 року, згідно яких немовля чоловічої статі є новонародженим, доношеним, живонародженим, зрілим.
		Смерть немовля наступила від механічної асфіксії в результаті здавлення органів шиї тупими предметами, що підтверджується результатами зовнішнього та внутрішнього дослідження трупа, висновками судово-гістологічної експертизи, а саме: внутрішньошкіряним крововиливом на правій передньобоковій поверхні шиї із саднами на її передній поверхні, інфільтрируючими крововиливами в підлягаючу підшкірно-жирову клітковину в області даних ушкоджень, дрібновогнищевим крововиливом в області перешийка щитовидної залози; повнокров`ям, вогнищевими крововиливами у стромі, вогневищами гострого здуття і субателектаза легень, точковими і дрібновогнищевими крововиливами під легеневу плевру; вираженим венозним повнокров`ям внутрішніх органів; порушеннями гемодинаміки і мікроциркуляції у головному мозку і серці; нерівномірністю кровонаповненням наднирників; рідким станом крові, інтенсивною окраскою трупних плям. 
		Механічна асфіксія в результаті здавлення органів шиї тупими (тупим) предметами перебувають в прямому причинному зв`язку із настанням смерті дитини, та відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознаками небезпеки для життя.
		Дитина народилася живою, про що свідчить рівень стояння куполів діафрагми, вогневищими крововиливами і вогневищами гострого здуття і субателектаза легень, точковими і дрібновогнищевими крововиливами під легеневу плевру, результати гістологічного дослідження пуповини (спазм сосудів), позитивні плавальні легенева та шлунково-кишкова проби.
		Враховуючи причину смерті дитини, тривалість її життя могла складати час, який вираховувався кільками хвилинами.
		Будь-яких ознак, які свідчать про родову травму при судово-медичному дослідженні трупа дитини не виявлено.
		Крім внутрішньошкіряного крововиливу і саден в області шиї також виявлені ушкодження в області голови: крововилив і садна в лобній частині праворуч, крововилив на спинці носа; крововиливи на верхньому та нижньому повіках лівого ока, точкові крововиливи під його кон`юнктивальні оболонки; крововиливи в м`які покрови голови в тім`яно-потиличній області ліворуч.
		При судово-токсикологічній експертизі крові трупа новонародженої дитини етіловий спирт, та інші спирти, які відносяться до замінювачів алкоголя, не виявлені. При судово-токсикологічній експертизі людської плаценти наркотичні речовини, сильнодіючи лікарські препарати і абортивні засоби не виявлені;
		 
		- показаннями судово-медичного експерта ОСОБА_9 , який у судовому засіданні пояснив, що немовля чоловічої статі народилося доношеним, живонародженим, це виявилося під час гістологічного дослідження. Його смерть наступила від механічної асфіксії в результаті здавлення органів шиї тупими предметами, цілком вірогідно, що смерть немовля наступила саме від механічної асфіксії в результаті здавлення шиї немовля пальцями рук, що підтверджується результатами внутрішнього та зовнішнього дослідження трупа немовля. Виявлено як мінімум чотири точки дотиків на шиї дитини. Садни мають напівкруглу форму, що не виключається завдання саме нігтями пальців рук. Механічна асфіксія в результаті здавлення органів шиї тупими предметами перебуває в прямому причинному зв`язку із настанням смерті новонародженої дитини. Будь-яких ознак, які свідчать про родову травму при судово-медичному дослідженні трупа дитини не виявлено;
		 
		- даними протоколу огляду пакету чорного кольору, в якому знаходиться плацента ОСОБА_6 , яка була вилучена власноруч лікарями  акушерами з піхви останньої у приміщенні патологічного відділення пологового будинку АДРЕСА_2 для проведення судово-медичної експертизи;
		 
		- висновком судово-медичної експертної комісії КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» № 141/к від 21.09.2015 року, згідно якого: ОСОБА_6 28.07.2015 року о 13 год. 35 хв. була транспортована до приймального відділення КЗ «Пологовий будинок №4» каретою швидкої медичної допомоги з діагнозом: «Ранній після пологовий період. Гіпотонічна кровотеча. Геморагічний шок ІІ ст.». У ОСОБА_6 на момент госпіталізації до КЗ «Пологовий будинок № 4» мали місце ознаки нещодавніх пологів. 
		Найбільш ймовірно давність пологів у ОСОБА_6 становила кілька годин на 13 год. 35 хв. 28.07.2015 року. 
		Достовірних та науково-обґрунтованих стрімких пологів у ОСОБА_6 не встановлено. 
		В результаті судово-медичного обстеження у ОСОБА_6 будь-яких тілесних ушкоджень чи слідів їх загоєння  не виявлено. Гіпотонічна кровотеча у ОСОБА_6 , що ускладнилася розвитком геморагічного шоку не є проявом травми, а кваліфікується як патологічний процес, який виник у післяпологовому періоді;
		 
		- даними, встановленими під час пред`явлення фотознімків для впізнання від 19.08.2015 року за участі свідка ОСОБА_7 , яка серед пред`явлених їй чотирьох фотографій під № 1 впізнала ОСОБА_6 , як жінку зі слідами крові на руках, яка 28.07.2015 року знаходилася у приміщенні вбиральні на території залізничного вокзалу «Запоріжжя-1», де вона виявила новонароджену дитину;
		 
		- даними, встановленими під час пред`явлення фотознімків для впізнання від 19.08.2015 року за участі свідка ОСОБА_10 , яка серед пред`явлених їй чотирьох фотографій під № 3 впізнала ОСОБА_6 , як жінку, котра 28.07.2015 року, приблизно о 12 год. 45 хв. заплатила за користування вбиральнею на території залізничного вокзалу «Запоріжжя-1». Після цього, приблизно через 10 хвилин до неї підійшла прибиральниця, яка повідомила, що у вбиральній знайшла новонароджену дитину. У подальшому, ОСОБА_6 намагалася вийти з вбиральні, але їй завадила прибиральниця;
		 
		- показаннями свідка ОСОБА_11 , яка суду пояснила, що ОСОБА_6 є її донькою. Батьком ОСОБА_12 є ОСОБА_13 , який і записаний у свідоцтві про народження обвинуваченої. Оле останній ОСОБА_12 фактично не виховував, так як часто знаходився у місцях позбавлення волі. Коли обвинувачена перейшла у 4 клас, вона почала мешкати з іншим чоловіком. В 16 років ОСОБА_12 випадково зустріла ОСОБА_14 , з яким вони поспілкувалися, але і після цього фактично не підтримували відносини. У 2015 році вона мешкала у с. Благовіщенка, а донька мешкала у м. Запоріжжі разом з ОСОБА_15 . Вона розуміла, що з останнім у обвинуваченої були інтимні відносини, тому коли ОСОБА_12 почала набирати вагу, вона поцікавилася у останньої, чи не вагітна вона, на що донька відповіла негативно. 28.07.2015 року вона спілкувалася с ОСОБА_12 , а вже наступного дня їй зателефонували працівники міліції, які повідомили про те, що донька скоїла злочин. Вона не могла в це повірити, тому що ОСОБА_12 знає лише з гарного боку: відповідальна, працьовита, ніколи не проявляла агресивність та зухвалість. Коли вона приїхала до лікарні, ОСОБА_12 плакала та казала, що не пам`ятає як це вийшло. На цей час, обвинувачена розкаялась та повністю змінила своє ставлення на краще: у грудні 2018 року вона вийшла заміж, у липні 2019 року народила доньку, за якої дуже піклується та виховує належним чином. Вважає, що ОСОБА_12 для себе зробила правильні висновки з ситуації, яка вийшла. Частину провини вона також бере на себе, так як доньку вона виховувала дуже суворо. Крім того, у неї запальний характер: вона спочатку кричить, а потім аналізує ситуацію та спілкується з людиною, у т.ч. з донькою. Тому, вважає, що у 2015 році, враховуючи, що ОСОБА_12 було тільки 18 років, остання побоялася їй розповісти про вагітність, тому це так і сталося; 
		 
		- висновком судово-психіатричної експертизи № 558 від 16.09.2015 року, згідно якого, ОСОБА_6 , 1997 року народження, розладів психічної діяльності не виявляла і не виявляє на час проведення експертизи. У період здійснення інкримінованого їй правопорушення ознак тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності не виявляла. Отже, вона могла усвідомлювати свої дії та керувати ними. За своїм психічним станом на час проведення експертизи вона також може усвідомлювати фактичний характер своїх дій і керувати ними. Примусових заходів медичного характеру не потребує.
		 
		Суд враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (Рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» п. 43). Також має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (Рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 у справі «Веренцов проти України» - п.86).
		В даному випадку, на думку суду, досліджені у судовому засіданні докази відповідають саме такому критерію, є належними, допустимими, достовірними та такими, що у своїй сукупності підтверджують встановлені судом обставини скоєння ОСОБА_6 злочину, передбаченого ст.117 КК України.
		 
		У судовому засіданні допитувався потерпілим ОСОБА_14 , який пояснив, що він фактично ОСОБА_12 не виховував, так як під час зростання доньки перебував у місцях позбавлення волі. Вважає, що частково винуватою у тому, що вийшло є ОСОБА_11 , яка не змогла підтримати ОСОБА_6 у важкий для останньої час. Просить суд суворо не наказувати ОСОБА_12 , претензій до останньої він не має. 
		 
		В ході судового розгляду суд також дослідив документи, що характеризують особистість обвинуваченої ОСОБА_6 . 
		 
		Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» виходячи з того, що встановлення пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. 
		Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченій, на думку суду, є щире каяття, навіть незважаючи на те, що ОСОБА_6 не розповіла про обставини скоєння злочину. Щире каяття характерне тим, що воно засноване на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через її щирий осуд, визнання вини і готовність підлягати кримінальній відповідальності. 
		Обвинувачена осудила свою поведінку, зробила відповідні висновки і це вбачається зі змін, які відбулися у неї в житті: вийшла заміж, народила доньку, за якою піклується та належним чином виховує. За час з серпня 2015 року не скоїла жодного адміністративного правопорушення та злочину. 
		Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_6 , судом не встановлено. 
		 
		Частина 2 ст.61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
		При призначенні покарання ОСОБА_6 суд виходить із положень статті 65 КК України, а саме: з принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для виправлення та попередження нових злочинів. При цьому, враховує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_6 злочину, яке відповідно до вимог ст.12 КК України є середньої тяжкості, її суспільну небезпечність, особу обвинуваченої: раніше не судима, заміжня, має постійне місце реєстрації і мешкання, негативно характеризується з місця навчання (у період 2012-2013 р.р.), має на утриманні малолітню дитину  ОСОБА_16 , 2019 року народження, її вік та здоров`я (на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, злочин скоїла у вісімнадцятирічному віці). Також, суд враховує показання матері щодо умов виховання обвинуваченої та думку потерпілого, який просив суд не призначати ОСОБА_6 суворого покарання. 
		 
		У рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03 жовтня 2002 року Європейський суд з прав людини зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою. 
		 
		Враховуючи тяжкість скоєного ОСОБА_6 злочину, дані про її особу, поведінку після вчинення злочину (створила сім`ю, народила дитину та її виховує), суд з урахуванням вимог ст.75 КК України приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченої без ізоляції від суспільства та звільнення її від покарання з випробуванням. 
		На переконання суду, призначення обвинуваченій такого покарання буде справедливим, співрозмірним і достатнім для його виправлення, кари та запобігання вчинення нових злочинів як самою обвинуваченою, так і іншими особами.
		 
		У кримінальному провадженні цивільний позов потерпілим заявлений не був, процесуальні витрати та речові докази відсутні.
		 
		Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, обраний щодо обвинуваченої під час досудового слідства ухвалою слідчого судді від 27.08.2015 року сплив 25.10.2015 року. З клопотанням про продовження запобіжного заходу прокурор під час судового розгляду до суду не звертався.
		Керуючись ст. ст. 369-371, 374, 376, 395 КПК України, суд, - 
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		ОСОБА_6 визнати винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ст.117 КК України, на підставі якої призначити їй покарання у виді 3 (трьох) років позбавленні волі. 
		На підставі ст.75 КК України звільнити  ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік. 
		Згідно вимог ст.76 КК України, у зв`язку зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, покласти на  ОСОБА_6 такі обов`язки: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації. 
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. 
		У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. 
		Вирок може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з моменту його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення. 
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. 
		Копію вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутні у судовому засіданні. 
		 
		Суддя Комунарського районного суду
		м. Запоріжжя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...