Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 234/5260/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: 11.11.2019. Зареєстровано: 12.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 13.11.2019.
Дата набрання законної сили: 06.11.2019
Номер судового провадження: 22-ц/804/2602/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                        Єдиний унікальний номер 234/5260/19        Номер провадження 22-ц/804/2602/19 
		                                                                                               
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		06 листопада 2019 року                                Донецький апеляційний суд у складі:
		головуючого судді                                Соломахи Л.І.
		суддів                                                Канурної О.Д., Космачевської Т.В.
		за участю:
		секретаря судового засідання                 Самойленко Г.В.
		представника відповідача - адвоката Павленка Л.М.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Бахмут Донецької області у залі судових засідань № 3 цивільну справу № 234/5260/19 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Державний Ощадний банк України", яке змінило своє найменування на Акціонерне товариство "Державний Ощадний банк України", про припинення дій, які порушують права, та відшкодування моральної шкоди з апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 15 серпня 2019 року у складі судді Кравченко О.Ю., -
		В С Т А Н О В И В:
		27 березня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", яке змінило своє найменування на Акціонерне товариство "Державний Ощадний банк України" (далі АТ "Ощадбанк"), про припинення дій, які порушують права.
		Зазначала, що 19 лютого 2019 року їй на телефонний номер НОМЕР_6 надійшло смс - повідомлення від відповідача про блокування відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 05 листопада 2014 року її рахунку, відкритого для зарахування її пенсії, для розблокування рахунку їй запропоновано звернутися до банку та пройти ідентифікацію.
		Посилаючись на те, що
		- правовідносини між нею та банком регулюються договором, що блокування рахунку суперечить нормам ЦК України, зокрема статей 319, 321, 1074, Конституції України, які передбачають, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, що обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом; відповідачем відповідних норм Закону або судового рішення, які можуть бути законною підставою для блокування її рахунку, не наведено;
		- блокування рахунку порушує її право на вільне розпорядження пенсією, яка для неї є єдиним джерелом доходу;
		- постанова Кабінету Міністрів України № 637 від 05 листопада 2014 рок, яка стосується лише внутрішньо переміщених осіб, та звужує її права на отримання пенсії, не може підміняти Закони України;
		- відповідач не позбавлений можливості здійснити її ідентифікацію на неконтрольованій території України у м. Макіївка Донецької області за допомогою технічних засобів або за допомогою міжнародних організацій
		просила: 1. визнати протиправними дії АТ "Ощадбанк" по блокуванню з 19 лютого 2019 року рахунку №  НОМЕР_2 відкритого на ім`я ОСОБА_1 у ОПЧТВБВ № 10004/0284 AT "Ощадбанк"; 
		2. визнати протиправним та скасувати рішення АТ "Ощадбанк" про блокування з 19 лютого 2019 року рахунку №  НОМЕР_2 відкритого на ім`я ОСОБА_1 у ОПЧТВБВ № 10004/0284 AT "Ощадбанк"; 
		3. зобов`язати АТ "Ощадбанк" розблокувати та поновити ОСОБА_1 користування грошовими коштами на рахунку №  НОМЕР_2 , відкритому у ОПЧТВБВ № 10004/0284 AT "Ощадбанк" (а.с. 1 - 5).
		24 квітня 2019 року позивач подала заяву про уточнення та доповнення позовних вимог, в якій додатково посилалася на те, що
		- у 2018 відповідачем згідно вимог НБУ були змінені плани рахунків фізичних осіб з НОМЕР_3 на НОМЕР_7, у зв`язку з чим номер її рахунку НОМЕР_2 змінено на НОМЕР_4 ;
		- протиправною діяльністю відповідача, яка порушує принцип рівності громадян незалежно від місця їх мешкання, та "особливим" дискримінуючим ставленням відповідача до позивача, яке виражає явну неповагу відповідача до позивача через її проживання на непідконтрольній території України, тим більше до особи похилого віку, яка пропрацювавши тривалий час не може отримати свою пенсію, їй завдано моральну шкоду, бо життя без грошей, тобто без ліків, з обмеженням у своїх потребах та їжі, завдає душевних страждань
		просила: 1. визнати протиправними дії AT "Ощадбанк" по блокуванню з 19 лютого 2019 року рахунку №  НОМЕР_4 відкритого на ім`я ОСОБА_1 у ОПЧТВБВ № 10004/0284 AT "Ощадбанк"; 
		2. визнати протиправним та скасувати рішення AT "Ощадбанк" про блокування з 19 лютого 2019 року рахунку №  НОМЕР_4 відкритого на ім`я ОСОБА_1 у ОПЧТВБВ № 10004/0284 AT "Ощадбанк"; 
		3. зобов`язати AT "Ощадбанк" розблокувати та поновити ОСОБА_1 користування грошовими коштами на рахунку №  НОМЕР_4 відкритому у AT "Ощадбанк"; 
		4. стягнути з AT "Ощадбанк" на її користь на відшкодування моральної шкоди 10 000,00 грн. (а.с. 14).
		Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 15 серпня 2019 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до АТ "Ощадбанк" про припинення дій, які порушують права, та відшкодування моральної шкоди відмовлено (а.с. 58 - 61).
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що блокування відповідачем рахунку позивача з підстав не проходження позивачем ідентифікації відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема постанові Кабінету Міністрів України № 637 від 05 листопада 2014 року. Рішення про блокування рахунку було прийнято банком 16 листопада 2018 року, окремого рішення щодо блокування позивачу рахунку з 19 лютого 2019 року банком не приймалось, жодних дій з картковим рахунком не вчинялось. Вимоги позивача щодо визнання протиправними дій відповідача щодо блокування її рахунку з 19 лютого 2019 року та скасування рішення по блокуванню її рахунку з 19 лютого 2019 року є необґрунтованими та задоволенню не підлягають. Оскільки судом не встановлено порушення вимог законодавства з боку банку при блокуванні рахунку, вимоги позивача щодо зобов`язання відповідача розблокувати її рахунок та поновити користування грошовими коштами задоволенню не підлягають.
		Позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди є необґрунтованими. Між сторонами виникли договірні правовідносини. Ні договором, ні законом, що регулює спірні правовідносини, не передбачено відшкодування моральної шкоди за невиконання зобов`язання. Не передбачено у такому випадку відшкодування моральної шкоди і нормами Закону України "Про захист прав споживачів" (а.с. 60 - 61).
		Не погоджуючись з рішенням суду, позивач ОСОБА_1 в апеляційній скарзі посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Краматорського міського суду Донецької області від 15 серпня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.
		Апеляційна скарга мотивована тим, що 19 лютого 2019 року їй на телефонний номер НОМЕР_6 надійшло смс - повідомлення від відповідача про блокування відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 05 листопада 2014 року її рахунку, відкритого для зарахування її пенсії, для розблокування рахунку їй запропоновано звернутися до банку та пройти ідентифікацію.
		Вважає, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд помилково виходив з того, що блокування відповідачем рахунку позивача з 19 лютого 2019 року з підстав не проходження ідентифікації відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема постанові Кабінету Міністрів України № 637 від 05 листопада 2014 року. Суд в порушення норм матеріального та процесуального права застосував постанову Кабінету Міністрів, яка розширює підстави блокування рахунку позивача, всупереч нормам діючого Цивільного кодексу України (стаття 1074), який має пріоритет над будь-якою постановою Кабінету Міністрів України. Цивільним кодексом України Кабінету Міністрів України не надано право розширювати перелік підстав для блокування банківських рахунків. Кабінет Міністрів України не видає Закони України. Він видає підзаконні нормативно-правові акти, які мають нижчу юридичну силу, ніж закон, та відповідно не можуть розширювати обмеження, встановлені спеціальним законом. 
		Суд першої інстанції взагалі не дав оцінку доводам позивача про необхідність застосування до спірних правовідносин частини першої статті 1074 ЦК України, не зазначив у рішенні чому положення статті 1074 ЦК України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, що є підставою для визнання рішення неправомірним.
		Суд не застосував до спірних правовідносин статтю 5 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", який регулює відносини, які виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та Накопичувальної системи пенсійного страхування.
		Оскаржуване рішення не відповідає нормам статей 24, 46, 64 Конституції України щодо рівності прав громадян на соціальний захист.
		Щодо можливого припущення судом, що ідентифікація потрібна особам, які мешкають постійно на тимчасово окупованих територіях і рідко виїжджають для отримання пенсії, щоб виключити можливість отримання пенсії за померлу особу, внаслідок чого держава начебто і має право встановлювати такі обмеження, зазначає, що це не є проблемою позивача, не забезпечення державою умов для зручної ідентифікації позивача, не може бути підставою для обмеження користування позивачем своєю пенсією - власністю.
		Посилаючись на практику ЄСПЛ, позивач зазначає, що відповідач може проводити ідентифікацію позивача технічними засобами, які є доступними і розвинутими - VIBER, SKYPE, WATSAPP і тому подібними месенджерами. Незастосування цих можливостей не є виправдовуванням у незаконному блокуванні відповідачем рахунку позивача. Саме держава відповідає за організацію ідентифікації позивача і не має перекладати цей обов`язок на позивача.
		Протиправною діяльністю відповідача їй завдано моральну шкоду, яку суд першої інстанції справедливо та неупереджено не оцінив, та не взяв до уваги всі ознаки, за якими можливо оцінити душевні страждання, що призвело до ухвалення несправедливого судового рішення.
		Судом першої інстанції порушені норми процесуального права, зокрема, статті 2 ЦПК України, яка визначає завдання цивільного судочинства, статті 10 ЦПК України про верховенство права та законодавства, відповідно до якого суд вирішує справи; статті 263 ЦПК України про законність та обґрунтованість судового рішення (а.с. 64 - 68).
		Ухвалою Донецького апеляційного суду від 11 вересня 2019 року за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 відкрито апеляційне провадження (а.с. 86 - 88).
		У письмовому відзиві на апеляційну скаргу відповідач - АТ "Ощадбанк" просить апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Краматорського міського суду Донецької області від 15 серпня 2019 року - залишити без змін.
		Зазначає, що відповідно до статті 117 Конституції України, частини четвертої статті 4 ЦК України постанови Кабінету Міністрів України є актами цивільного законодавства, які є обов`язковими до виконання та, виходячи зі спеціальних норм статті 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статті 13 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", п. 8.2 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків в національній та іноземній валютах, затвердженої постановою правління Національного банку України від 12.11.2003 року № 492, можуть передбачати обмеження використання поточних рахунків, операції за якими можуть здійснюватися з використанням електронних платіжних засобів.
		Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" від 05 листопада 2014 року № 637 визначено, що дія платіжних карток установлюється на строк до трьох років за умови проходження фізичної ідентифікації клієнта в установах публічного акціонерного товариства "Державний оіцадний банк України" кожні шість місяців. Після завершення строку дії картка перевипускається за рахунок публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України".
		Фізична ідентифікація клієнта, якому відкрито поточний рахунок в установі публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" для отримання пенсії, до отримання ним в установленому порядку платіжної картки, яка водночас є пенсійним посвідченням, проводиться кожні три місяці з дня відкриття рахунка або з дня попередньої ідентифікації. 
		У разі непроходження фізичної ідентифікації одержувачем соціальних виплат публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" зупиняє видаткові операції за поточним рахунком та інформує протягом одного тижня з дня їх зупинення в електронній формі з використанням електронного цифрового підпису через захищені канали зв`язку про таке зупинення Міністерство соціальної політики та Міністерство фінансів.
		Відновлення видаткових операцій проводиться публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" з дати, наступної за днем проведення фізичної ідентифікації клієнта в установах публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України".
		Враховуючи, що дії АТ "Ощадбанк" щодо зупинення видаткових операцій за рахунком позивача у зв`язку із непроходженням позивачем ідентифікації вчинено у відповідності та на виконання чинної обов`язкової для виконання постанови Кабінету Міністрів України "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" від 05 листопада 2014 року № 637, відсутні підстави для задоволення позовних вимог, в тому числі про відшкодування моральної шкоди.
		Окрім того, спірні правовідносини виникли з договірних відносин щодо надання банківських послуг.
		Стаття 1167 ЦК України, на яку посилається позивач як підставу її позову, регулює позадоговірні (деліктні) відносини.
		Відповідно до положень статей 4, 22 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачі мають право на відшкодування моральної шкоди тільки в разі її заподіяння небезпечною для життя і здоров`я людей продукцією у випадках передбачених законом.
		Позивачем не доведено належними доказами наявність моральної шкоди, причинно-наслідковий зв`язок та розмір моральної шкоди. 
		Судом першої інстанції під час розгляду справи застосовано відповідні норми законодавства України, які регулюють спірні відносини, та при ухваленні оскаржуваного судового рішення не допущено порушення норм матеріального і процесуального права (а.с. 102 - 103).
		Ухвалою Донецького апеляційного суду від 24 вересня 2019 року розгляд справи призначено у судовому засіданні на 06 листопада 2019 року (а.с. 109 - 110).
		В судове засідання апеляційного суду 06 листопада 2019 року позивач ОСОБА_1 не з`явилася. Судову повістку - повідомлення про розгляд справи 06 листопада 2019 року позивач отримала за зазначеною нею в позовній заяві адресою для листування у м. Києві 28 вересня 2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 115).
		В апеляційній скарзі позивач просила розглянути справу за її відсутності (а.с. 64 - 68).
		Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність позивача, явка якої у судове засідання обов`язковою не визнавалася, оскільки відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
		Представник відповідача АТ "Ощадбанк" - адвокат Павленко Л.М., який діє на підставі довіреності юридичної особи № 19/3-02/141 від 02 серпня 2019 року, до якої долучено свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с. 105 - 106), у судовому засіданні апеляційного суду проти доводів апеляційної скарги заперечував, апеляційну скаргу просив залишити без задоволення, а рішення суду - без змін з підстав зазначених у відзиві на апеляційну скаргу.
		Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
		Відповідно до частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
		Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. 
		Суд першої інстанції правильно встановив, що позивач ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується копією її паспорту громадянина України НОМЕР_5 , виданого 09 листопада 2000 року Совєтським РВ УМВС України в м. Макіївці, згідно якого вона зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 5 - 6), а також копією довідки від 23 березня 2015 року № 1426/43293 про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, згідно якої ОСОБА_1 , яка постійно проживала в АДРЕСА_1 Совєтський район , м. Макіївка , перемістилася з тимчасово окупованої території (району проведення антитерористичної операції ) в АДРЕСА_2 (а.с. 7).
		17 травня 2018 року ОСОБА_1 підписала заяву про приєднання № 453645906 до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки), на підставі якої їй у ОПЧТВБВ № 10004/ 0284 AT "Ощадбанк" був відкритий поточний рахунок №  НОМЕР_2 , операції за яким можуть здійснюватися з використанням електронного платіжного засобу (а.с. 10).
		Під час відкриття рахунку працівником ОПЧТВБВ №  10004 /0284 AT "Ощадбанк" проведена ідентифікація ОСОБА_1 , в тому числі з обов`язковим пред`явленням паспорта громадянина України, що посвідчує її особу та підтверджує вік, та документа, визначеного законодавством, для з`ясування місця її проживання, про що є відмітка у заяві ОСОБА_1 від 07 червня 2018 року про виплату пенсії (а.с. 9).
		07 червня 2018 року ОСОБА_1 уповноважила працівника банку передати від її імені заяву до Краматорського управління Пенсійного фонду, якою просила належні їй суми пенсії перераховувати на її поточний рахунок, який відкрито у ОПЧТВБВ № 10004/ 0284  AT "Ощадбанк", поточний рахунок №  НОМЕР_2 (а.с. 9).
		Згідно довідки АТ "Ощадбанк" № 104.26-08/10 від 09 серпня 2019 року на виконання вимог постанови НБУ № 89 від 11.09.2017 року (у зв`язку із зміною Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України) номер карткового рахунку ОСОБА_1 було змінено з НОМЕР_2 на НОМЕР_4 (а.с. 54).
		19 лютого 2019 року позивач отримала смс - повідомлення про те, що її картковий рахунок заблоковано відповідно до постанови Кабінету Міністрів 637 та для розблокування картки їй запропоновано звернутися до банку та пройти ідентифікацію (а.с. 8).
		Судом першої інстанції встановлено, що рішення про блокування рахунку було прийнято банком 16 листопада 2018 року, окремого рішення щодо блокування позивачу рахунку з 19 лютого 2019 року банком не приймалось, жодних дій з картковим рахунком не вчинялось.
		Зазначені встановлені судом першої інстанції обставини сторонами, в тому числі позивачем в апеляційній скарзі, не оспорюються.
		Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" в редакції, яка була діючою станом на час виникнення спірних правовідносин, установлено, що:
		призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509. Виплата (продовження виплати) пенсій, що призначені зазначеним особам, проводиться через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" з можливістю отримання готівкових коштів і проведення безготівкових операцій через мережу установ і пристроїв будь-яких банків тільки на території населених пунктів, де органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі;
		для ідентифікації одержувачів пенсій, які є внутрішньо переміщеними особами, та забезпечення виплати пенсій таким особам проводиться емісія платіжних карток, які водночас є пенсійними посвідченнями, із зазначенням на них графічної та електронної інформації про власника та його електронного цифрового підпису.
		Під час формування списків на зарахування пенсій на поточні рахунки відповідно до Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 р. № 1596, зазначаються відомості про отримувачів пенсій, що перебувають на обліку як внутрішньо переміщені особи.
		Дія платіжних карток установлюється на строк до трьох років за умови проходження фізичної ідентифікації клієнта в установах публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" кожні шість місяців. Після завершення строку дії картка перевипускається за рахунок публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України".
		Фізична ідентифікація клієнта, якому відкрито поточний рахунок в установі публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", проводиться: для отримання пенсії до отримання ним в установленому порядку платіжної картки, яка водночас є пенсійним посвідченням, - кожні три місяці з дня відкриття рахунка або з дня попередньої ідентифікації.
		Інформація про одержувачів соціальних виплат, які пройшли фізичну ідентифікацію, та дату її проведення щотижня подається в електронній формі з використанням електронного цифрового підпису через захищені канали зв`язку публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" Міністерству соціальної політики для внесення відповідної інформації до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.
		У разі непроходження фізичної ідентифікації одержувачем соціальних виплат публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" зупиняє видаткові операції за поточним рахунком та інформує протягом одного тижня з дня їх зупинення в електронній формі з використанням електронного цифрового підпису через захищені канали зв`язку про таке зупинення Міністерство соціальної політики та Міністерство фінансів.
		Міністерство соціальної політики подає зазначену інформацію щодо одержувачів пенсій - до Пенсійного фонду України.
		Відновлення видаткових операцій проводиться публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" з дня, що настає за днем проведення фізичної ідентифікації в установах публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України".
		У відзиві на позовну заяву відповідач зазначав, що позивачці дійсно спрямовувалися наступні СМС - повідомлення:
		15.09.2018 було відправлено CMC "Z metou prohodzennya identyfikatsii vidpovidno do postanovy Kabinetu Ministriv 637 prosymo Vas zvernutysya do viddilennya Oschadbanku protyagom 2 misyatsiv. Info 0800210800 ". 
		16.11.2018 відбулося блокування рахунку та 17.11.2018 процесинговою системою автоматично згідно з постановою Кабінету Міністрів № 637 про необхідність проходження ідентифікації, про що є запис в Базі Даних і про що клієнту була відправлено CMC "Uvaga! Му zablokuvaly Vash rahunok Acnt: 040-262005-30 vidpovidno do postanovy Kabinetu Ministriv 637. Dlya rozblokuvannya kartky zvemitsya do Banku ta proidji identyfikatsiu. Info 0800210800 ".
		19.01.2019 власнику рахунку була відправлена CMC "Z metou prohodzennya identyfikatsii vidpovidno do postanovy Kabinetu Ministriv 637 prosymo Vas zvernutysya do viddilennya Oschadbanku protyagom 1 misyatsya . Detali 0800210800 ".
		19.02.2019 була відправлена CMC "Uvaga! My zablokuvaly Vash rahunok Acnt:040-262005-30 vidpovidno do postanovy Kabinetu Ministriv 637. Dlya rozblokuvannya kartky zvemitsya do Banku ta proidit identyfikatsiu. Info 0800210800 ".
		Поточний рахунок позивача було заблоковано 16 листопада 2018 року та після цієї дати жодних дій з рахунком позивача банком не здійснювалося. Отримане 19.02.2019 року CMC має відношення саме до блокування рахунку, яке здійснено 16.11.2018 року (а.с. 24 - 26).
		З матеріалів справи апеляційним судом встановлено, що 28 листопада 2018 року ОСОБА_1 вже зверталася до Краматорського міського суду Донецької області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" про припинення дій, які порушують права, в якій посилалась на те? що 16 листопада 2018 року їй на телефонний номер надійшло смс - повідомлення від "Ощадбанк" про блокування її рахунку № НОМЕР_2 , відкритого в ОПЧТВБВ № 10004/ 0284 АТ "Ощадбанк", відповідно до постанови КМУ № 637 від 05.11.2014 року.
		Зазначала, що:
		- рішення про блокування її рахунку на підставі зазначеної постанови КМУ порушує її права та обмежує її право власності на грошові кошти на рахунку № НОМЕР_2 , що був відкритий на її ім`я в ОПЧТВБВ № 10004/ 0284 АТ "Ощадбанк", для зарахування її пенсії;
		- вказана постанова КМУ № 637 від 05.11.2014 року є дискримінуючим актом, який поширюється тільки на людей, які є тимчасово переміщеними особами, і саме тому звужує гарантовані Конституцією України її права і свободи, як людини, яка має реєстрацію у м.Макіївка;
		- відповідно до статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом;
		- діями банку порушені її права, гарантовані статтями 24, 41, 64 Конституції України та Законом України "Про захист прав споживачів"; пенсія для неї є єдиним джерелом існування і відсутність можливості користування пенсійними грошовими коштами ставить під загрозу її життя, робить неможливим забезпечення її фізіологічних потреб, як людини.
		Просила суд визнати протиправними дії відповідача по блокуванню рахунку № НОМЕР_2 , що був відкритий в ОПЧТВБВ № 10004/ 0284 АТ "Ощадбанк"; визнати протиправним та скасувати рішення по блокуванню рахунку № НОМЕР_2 ; зобов`язати відповідача розблокувати та поновити користування грошовими коштами по рахунку № НОМЕР_2 (а.с. 29 - 32, а.с. 33 -35).
		За цією позовною заявою ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 29 листопада 2018 року було відкрито провадження у справі № 234/18704/18 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" про припинення дій, які порушують права.
		Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 18 лютого 2019 року у справі № 234/18704/18 у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" про припинення дій, які порушують права, відмовлено.
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що зупинення видаткової операції (блокування рахунку) клієнту банку може бути здійснено в разі не виконання клієнтом вимог пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 637. Втручання держави у порядок володіння позивачем своїми пенсійними виплатами, які зберігаються на рахунку в ПАТ "Державний Ощадний банк України" є: 1) законним, тобто відбувається на підставі передбачуваних та чітких законів і підзаконних нормативно-правових актів; 2) переслідує значний суспільний інтерес у контролюванні правомірності соціальних виплат на непідконтрольних територіях, зокрема недопущення виплат на ім`я тих осіб, які померли на непідконтрольній території та факт смерті яких не встановлено органами влади України, або недопущення інших зловживань щодо отримання пенсійних виплат на непідконтрольній території; 3) пропорційним визначеним цілям, тобто не перевищує меж необхідності, які випливають із публічного інтересу. Отже, в даному випадку блокування відповідачем рахунку позивача з підстав непроходження ідентифікації останньої відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема постанові Кабінету Міністрів України № 637 від 05 листопада 2014 року (а.с. 33 - 35).
		Постановою Донецького апеляційного суду від 22 травня 2019 року у справі №234/18704/18 рішення Краматорського міського суду Донецької області від 18 лютого 2019 року залишено без змін (а.с. 36). 
		Залишаючи без змін рішення Краматорського міського суду Донецької області від 18 лютого 2019 року, Донецький апеляційний суд виходив з того, що позивач відкрила у ПАТ "Державний ощадний банк України" картковий рахунок, підписавши заяву про приєднання № 453645906 до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки). З 16 листопада 2018 року за картковим рахунком позивача зупинено видаткові операції у зв`язку з непроходженням процедури фізичної ідентифікації. Блокування відповідачем рахунку позивача з підстав непроходження ідентифікації останньої відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема постанові Кабінету Міністрів України № 637 від 05 листопада 2014 року, а доводи апеляційної скарги про те, що судом не врахована відсутність правових підстав для обмежень отримання пенсії та розпорядження грошовими коштами є необґрунтованими (а.с. 122 - 125).
		Постанова Донецького апеляційного суду від 22 травня 2019 року і відповідно рішення Краматорського міського суду Донецької області від 18 лютого 2019 року набрали законної сили 22 травня 2019 року.
		Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 10 червня 2019 року у справі № 234/18704/18 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 18 лютого 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 22 травня 2019 року відкрито касаційне провадження (а.с. 126). Згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень на теперішній час касаційна скарга ОСОБА_1 не розглянута.
		Отже, в обох справах (№ 234/18704/18, рішення у якій набрало законної сили 22 травня 2019 року, та № 234/5260/19, рішення по якій є предметом цього апеляційного перегляду) судами встановлено, що поточний рахунок позивача ОСОБА_1 відповідачем - АТ "Ощадбанк" було заблоковано 16 листопада 2018 року та після цієї дати жодних дій з рахунком позивача банк не здійснював. 
		Посилаючись на те, що отримане 19 лютого 2019 року CMC щодо блокування рахунку має відношення саме до блокування рахунку, яке здійснено 16 листопада 2018 року, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, не врахував, що з приводу спору:
		- між тими самими сторонами - позивач ОСОБА_1 та відповідач АТ "Ощадбанк";
		- про той самий предмет - визнання протиправними дій по блокуванню рахунку № НОМЕР_2 , відкритого в ОПЧТВБВ № 10004/0284 АТ "Ощадбанк", визнання протиправним та скасування рішення по блокуванню рахунку, зобов`язання АТ "Ощадбанк" розблокувати та поновити ОСОБА_1 користування грошовими коштами на рахунку № НОМЕР_2 ;
		- і з тих самих підстав: рішення про блокування рахунку на підставі постанови КМУ № 637 від 05.11.2014 року порушує права позивача та обмежує її право власності на грошові кошти; постанова КМУ № 637 від 05.11.2014 року звужує гарантовані Конституцією України права і свободи позивача, як людини, яка має реєстрацію у м. Макіївка; відповідно до статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом; діями банку порушені її права, гарантовані статтями 24, 41, 64 Конституції України та Законом України "Про захист прав споживачів"; пенсія для позивача є єдиним джерелом існування і відсутність можливості користування пенсійними грошовими коштами ставить під загрозу її життя, робить неможливим забезпечення її фізіологічних потреб, як людини
		є таке, що набрало 22 травня 2019 року законної сили рішення Краматорського міського суду Донецької області від 18 лютого 2019 року, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного суду від 22 травня 2019 року.
		Про те, що блокування рахунку станом на 19 лютого 2019 року мало місце один раз, а саме 16 листопада 2018 року, свідчать і процесуальні дії позивача ОСОБА_1 
		Отримавши 19 лютого 2019 року чергове СМС повідомлення про блокування рахунку, ОСОБА_1 28 лютого 2019 року звернулася до Краматорського міського суду з новою позовною заявою щодо розблокування її рахунку (а.с. 1 - 11), за якою було відкрито провадження у цій справі № 234/5260/19. 
		Одночасно, позивач ОСОБА_1 , як зазначено у постанові Донецького апеляційного суду від 22 травня 2019 року, не погодившись з рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 18 лютого 2019 року у справі № 234/18704/18, подала на нього 23 березня 2019 року апеляційну скаргу (а.с. 122 - 125), а після ухвалення апеляційним судом 22 травня 2019 року постанови 01 червня 2019 року, як зазначено в ухвалі Верховного Суду від 10 червня 2019 року про відкриття касаційного провадження,подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 18 лютого 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 22 травня 2019 року (а.с. 126), що підтверджує, що після блокування рахунку 16 листопада 2018 року відновлення видаткових операцій ОСОБА_1 станом на 01 червня 2019 року, в тому числі і станом на 19 лютого 2019 року (дата отримання повторного СМС повідомлення про блокування рахунку), і станом на 28 лютого 2019 року (дата звернення ОСОБА_1 до суду з позовом у цій справі № 234/5260/19), не проводилося.
		Тобто, у справі № 234/5260/19 ОСОБА_1 звернулася до суду за захистом своїх прав у зв`язку із блокуванням її поточного рахунку 16 листопада 2018 року повторно.
		Відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
		Тобто, згідно з вказаним пунктом підставою для закриття провадження у справі є, зокрема, вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили, або постановлення ухвали про закриття провадження у справі.
		Враховуючи, що після 16 листопада 2018 року відновлення видаткових операцій позивачу не проводилося, що окремого рішення щодо блокування позивачу рахунку з 19 лютого 2019 року банком не приймалось, що є таке, що набрало 22 травня 2019 року законної сили рішення Краматорського міського суду Донецької області від 18 лютого 2019 року зі спору щодо розблокування рахунку, який заблоковано 16 листопада 2018 року, та відновлення видаткових операцій з виплати пенсії, у суду були відсутні підстави розглядати спір в частині припинення дій, які порушують права, по суті повторно у справі № 234/5260/19. 
		Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права..
		Закон України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
		Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		У пункті 40 рішення у справі "Пономарьов проти України" (№ 3236/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. 
		Отже, посилання позивача у позовній заяві від 28 лютого 2019 року на отримання 19 лютого 2019 року СМС - повідомлення про блокування її поточного рахунку, яке є повторним СМС - повідомленням після фактичного блокування поточного рахунку 16 листопада 2018 року, є спробою позивача добитися нового слухання справи та нового її вирішення.
		Та обставина, що у справі № 234/18704/18, у якій ухвалено рішенні Краматорського міського суду Донецької області від 18 лютого 2019 року, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного суду від 22 травня 2019 року, позивач просила припинити дії щодо блокування поточного рахунку №  НОМЕР_2 відкритого на її ім`я у ОПЧТВБВ № 10004/ 0284 AT "Ощадбанк", а у цій справі № 234/5260/19 у первинній позовній заяві від 28 лютого 2019 року просила припинити дії щодо блокування поточного рахунку №  НОМЕР_2 відкритого на її ім`я у ОПЧТВБВ № 10004/ 0284 AT "Ощадбанк", а в уточненій позовній заяві від 12 квітня 2019 року - просила припинити дії щодо блокування поточного рахунку №  НОМЕР_4 відкритого на її ім`я у ОПЧТВБВ № 10004/ 0284 AT "Ощадбанк", не впливають на висновки суду, оскільки в обох справах йдеться про один і той же поточний рахунок, відкритий на ім`я позивача ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою АТ "Ощадбанк" № 104.26-08/10 від 09 серпня 2019 року, згідно якої номер карткового рахунку ОСОБА_1 було змінено з НОМЕР_2 на НОМЕР_4 на виконання вимог постанови НБУ № 89 від 11.09.2017 року у зв`язку із зміною Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України (а.с. 54).
		Відповідно до частини першої статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
		Відповідно до частини четвертої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		Враховуючи зазначене, рішення Краматорського міського суду Донецької області від 15 серпня 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до АТ "Ощадбанк" про припинення дій, які порушують права, підлягає скасуванню з закриттям провадження у справі у цій частині. Доводи апеляційної скарги позивача про порушення судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного судового рішення норм процесуального права є частково обґрунтованими.
		Що стосується висновку суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди через їх необґрунтованість, апеляційний суд вважає його законним та обґрунтованим.
		Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. 
		Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Відшкодування моральної шкоди у разі порушення зобов`язання (стаття 611 ЦПК України) може здійснюватися у випадкахвстановлених договором або законом.
		Суд першої інстанції правильно встановив, що між сторонами виникли договірні зобов`язання, які випливають з договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки). Зазначеним договором не передбачено відшкодування моральної шкоди за невиконання договірних зобов`язань. 
		Відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Закону України від 12 травня 1991 року №1023-XII "Про захист прав споживачів" (в редакції Закону України від 1 грудня 2005 року № 3161-IV з наступними змінами), на який позивач посилається як на підставу позову, споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.
		Відповідно до частини другої статті 22 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII "Про захист прав споживачів" (в редакції Закону України від 1 грудня 2005 року № 3161-IV з наступними змінами) при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
		17 вересня 2011 року набув чинності Закон від 19 травня 2011 року № 3390-VI "Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції".
		У статті 1 Закону № 3390-VI поняття шкоди визначено як завдані внаслідок дефекту в продукції каліцтво, інше ушкодження здоров`я або смерть особи, пошкодження або знищення будь-якого об`єкта права власності, за винятком самої продукції, що має дефект.
		Відповідно до статті 711 ЦК (в редакції Закону № 3390-VI) шкода, завдана майну покупця, та шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю у зв`язку з придбанням товару, що має недоліки, відшкодовується відповідно до положень глави 82 цього Кодексу.
		Підстави відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг), передбачені § 3 глави 82 ЦК.
		Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що у спорах про захист прав споживачів чинне цивільне законодавство передбачає відшкодування моральної шкоди у тих випадках, якщо шкода завдана майну споживача або завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.
		При зверненні до суду позивач завдання їй моральної шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я не обґрунтовувала. Завдану їй моральну шкоду вона обґрунтовувала завданими їй моральними стражданнями внаслідок протиправних дій відповідача, який безпідставно з порушенням норм закону, заблокував її поточний банківський рахунок (зупинив видаткові операції з виплати пенсії), внаслідок чого вона позбавлена можливості розпоряджатися своєю пенсією, яка є її власністю (а.с. 14).
		Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ні договором, укладеним між сторонами, ні законом, що регулює спірні правовідносини, зокрема нормами Закону України "Про захист прав споживачів", не передбачено відшкодування моральної шкоди з підстав, якими позивач обґрунтовувала свої вимоги.
		Крім того, позивачем взагалі не доведено порушення відповідачем її прав внаслідок блокування її поточного рахунку. Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 18 лютого 2019 року у справі № 234/18704/18, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного суду від 22 травня 2019 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними дій відповідача щодо блокування її рахунку (зупинення видаткових операцій) відмовлено через їх необґрунтованість, суд дійшов висновку, що блокування відповідачем рахунку позивача з підстав непроходження ідентифікації відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема постанові Кабінету Міністрів України № 637 від 05 листопада 2014 року.
		У цій справі апеляційний суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про припинення дій, які порушують права.
		Доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, є необґрунтованими.
		Суд першої інстанції ухвалив судове рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди з додержанням норм матеріального права. Порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення або призвели до неправильного вирішення справи, апеляційним судом не встановлено. Отже, підстав для скасування рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди в межах доводів апеляційної скарги не має.
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
		Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
		Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		При зверненні до суду з позовом, а також при поданні апеляційної скарги позивач судовий збір не сплачувала, оскільки від сплати судового збору звільнена на підставі частини третьої статті 22 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII "Про захист прав споживачів" (в редакції Закону України від 01.12.2005 року № 3161-IV).
		Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Відповідно до частини сьомої статті 141 ЦПК України якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги позивача, яке не має наслідком задоволення її позовних вимог, підстави для зміни розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, відсутні, а судові витрати, пов`язані з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, мають компенсуватися за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відомості про судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відповідачем не надані.
		Керуючись статтями 374, 377, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
		П О С Т А Н О В И В:
		Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 15 серпня 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Державний Ощадний банк України" про припинення дій, які порушують права, скасувати.
		Закрити провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Державний Ощадний банк України" про припинення дій, які порушують права.
		Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 15 серпня 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Державний Ощадний банк України" про відшкодування моральної шкоди залишити без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		Повне судове рішення складено 11 листопада 2019 року.
		 
		Головуючий суддя:                                                        Л.І. Соломаха
		Судді:                                                                        О.Д. Канурна
		Т.В. Космачевська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...