Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 524/5949/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Надіслано для оприлюднення: 12.11.2019. Зареєстровано: 13.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 14.11.2019.
Дата набрання законної сили: 06.11.2019
Номер судового провадження: 22-ц/814/2549/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Справа № 524/5949/18  Номер провадження 22-ц/814/2549/19Головуючий у 1-й інстанції Предоляк О.С.  Доповідач ап. інст. Абрамов П. С.
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		06 листопада 2019 року м. Полтава
		 
		 
		Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
		Головуючого судді: Абрамова П.С.,
		Суддів: Пилипчук Л.І., Чумак О.В.,
		За участю секретаря судового засідання: Зеленської О.І.
		Позивача ОСОБА_1 ,
		Представників відповідачів: Стецик Ю.М., Мироненко О.В., Панченко О.О.,
		розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за об`єднаними позовами  ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Прокуратури Полтавської області, Головного управління Національної поліції у Полтавській області, КНМП «Кременчуцька перша міська лікарня ім. О.Т. Богаєвського», Кременчуцького обласного психоневрологічного диспансеру, КНМП «Лікарня інтенсивного лікування «Кременчуцька», Обласного бюро судово-медичної експертизи ДОЗ Полтавської ОДА про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури, суду
		за апеляційними скаргами Прокуратури Полтавської області, ОСОБА_1 та Державної казначейської служби України
		на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 02 серпня 2019 року, ухвалене під головуванням судді Предоляк О.С. у період часу з 11:56:12 год. до 14:35:34 год. 02 серпня 2019 року,-
		 
		В С Т А Н О В И В:
		23 липня 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, Прокуратури Полтавської області та Головного управління Національної поліції у Полтавській області, у якому порушував питання про відшкодування йому моральної шкоди в розмірі 25 000000 грн., завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури та суду.
		20 березня 2019 року подав  позов про стягнення на його користь 1517 609 грн. матеріальної шкоди ( т. 2 а.с.107-135)
		Підстави позову вмотивовував тим, що 20 квітня 2012 року відносно нього порушена кримінальна справа за ознаками злочину, визначеного ч. 1 ст. 122 КК України.
		03 серпня 2012 року слідчим СВ Автозаводського РВ КМУ УМВС України капітаном міліції ОСОБА_6 винесено постанову про обрання щодо нього запобіжного заходу - підписку про невиїзд. Постановою слідчого СВ Автозаводського РВ КМУ УМВС України 21.09.2012 року йому пред`явлено обвинувачення у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1  ст. 122 КК України умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження. 27 вересня 2012 року складено обвинувальний акт та справу передано в суд.
		09 липня 2013 року вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука позивача визнано винним в скоєні злочину передбаченого ст. 122 ч 1 КК України, та призначено покарання у вигляді 1 року обмеження волі. 17 вересня 2013 року ухвалою Апеляційного суду Полтавської області вищевказаний вирок скасовано, а справу повернуто прокурору міста Кременчука Полтавської області для проведення додаткового розслідування.
		Вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука від 10 листопада 2015 року ОСОБА_1 визнано невинуватим та виправдано у зв`язку з недоведеністю його вини. Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 29 березня2016 року виправдувальний вирок Автозаводського районного суду м. Кременчука від 10 листопада 2015 року залишено без змін.
		Позивач зазначає, що в результаті незаконних дій органів досудового слідства та суду перебував під слідством та судом з 20 квітня 2012  по 29 березня 2016 року - 3 роки 11 місяців 10 днів.  В справі проведено 75 засідань.
		28 листопада 2012 року змушений був звільнитися з посади «Менеджер з електроустаткування» українсько - російського спільного підприємства «Оборон союз» за власним бажанням у зв`язку з неможливістю їздити за відрядженнями, враховуючи обраний запобіжний захід Цим самим його багатодітна сім`я позбавлена засобів до існування, а саме: заробітної плати в розмірі в 6500 гривень на місяць. Загальна сума втрати заробітку за період незаконного кримінального переслідування за три роки і одинадцять місяців, за його підрахунками, становить: 305 500 грн.
		Після втрати роботи не було коштів на утримання сім`ї, тому змушений продати квартиру за суму 72 200 грн.
		У подальшому, щоб захищатись від звинувачень та переслідувань правоохоронних органів, винаймати адвокатів, змушений був продати 26 травня 2012 року автомобіль АУДІ-100 за суму 28 800 грн.
		04 вересня 2012 року на відшкодування моральної шкоди так званий «потерпілій», за наполяганням матері, яка тяжко хворіла, була позбавлена можливості отримувати безкоштовну медичну допомогу у кардіологічному відділенні, яке очолювала потерпіла ОСОБА_2 , та просила щоб він був постійно поряд з нею, змушений був продати автомобіль АУДІ-200 лише за 24 000 гривень, що еквівалентно 3000 доларів США, нижче ніж ринкова вартість на 15000 грн.
		За період незаконного кримінального переслідування сплачував грошові кошти на професійну правничу допомогу у загальній сумі 22 100 грн.        
		Окрім того, витрачені кошти на канцелярські товари та копії документів, які отримував в суді, також витрачені кошти на медикаменти, коли йому та його матері викликали швидку під час досудового розслідування та розгляду справи в суді, частина чеків, що збереглися і можливо долучити до матеріалів справи, на суму в розмірі 9 566 гривень.
		У зв`язку з незаконним кримінальним переслідуванням і обраним запобіжним заходом слідчим ОСОБА_6 - підпискою про невиїзд, позбавлений можливості вільно переміщатися по території України і Росії, відвідати родичів, як особисто, так і відвезти матір, скористатися своїм правом отримання пільгової пенсії відповідно до довідки №1419 / 1 від 14.09.2005 р., оскільки працював в місцевості прирівняної до району Крайньої Півночі та підтримувати в працездатному стані своє індивідуальне підприємство зареєстроване в 2005 році в м. Пушкино Росія, що призвело до втрати доходів від підприємства та до сформованого боргу в пенсійний фонд і в фонд медичного страхування від підприємства в період з 2012 р.-2019 р. в розмірі 885914,44 грн.
		Був позбавлений можливості оплачувати кредитні кошти за договором №56833631 в банк «Російський Стандарт», що призвело до накопичення заборгованості перед банком у розмірі 169 529 грн.
		По теперішній час не може бачитися зі своїми дочками ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які проживають на території Росії в зв`язку з тим, що занесений в державну базу Росії, як неплатник податків до пенсійного фонду, а також особа, яка має заборгованість по кредиту.
		Негативні наслідки подій 2012 - 2016 років - часу проведення досудового слідства та судового розгляду кримінального провадження до даного часу не втрачають своєї значимості і носять триваючий характер. Тривалий час перебуваючи під слідством та судом, змушений докладати додаткових зусиль для підтвердження та доведеності своєї невинуватості у вчиненні інкримінованого злочину, його сім`я позбавлена медичної допомоги, показання безпосереднього свідка події його матері ОСОБА_5 , проігноровані органами досудового слідства, не почутий слідчим ОСОБА_6 і лікар ОСОБА_7 , який стверджував про його невинуватість. Лише під час повторного судового розгляду проведена експертиза, яка довела його невинуватість. Натомість єдиний на його переконання речовий доказ - медична документація на ім`я ОСОБА_2 , отримана ним лише під час досудового розслідування і, лише за його заявами до правоохоронних органів.
		Наголошуючи на спричинені йому істотної моральної шкоди, стверджує, що наслідок численних публікацій у засобах масової інформації та транслюванням новин на телеканалі «Візит», які називали його не інакше як злочинцем, позбавлений можливості вести нормальний спосіб життя, втратив роботу, у зв`язку з чим не міг забезпечувати свою сім`ю, втратив репутацію. Змушений був запозичити кошти у банках України, які повністю витрачались на судові процеси.
		Внаслідок трипалих переслідувань правоохоронними органами та впливом потерпілої, яка перебільшила наслідки його вини позбавлений належного медичного обслуговування як він, так і його мама, отримали важку душевну травму і через те, перебувала на лікуванні у психіатричній лікарні. Згодом, не витримавши психологічних страждань, мати позивача покінчила життя самогубством.
		Незважаючи на його письмове звернення до суду з проханням відкласти судовий розгляд та пережити трагедію, був доставлений до зали суду примусовим приводом та розглянуто справу з винесенням обвинувального вироку.
		Під час судових дебатів, 74 медичними працівниками медичної установи, де працювала лікар ОСОБА_2 , підготували лист звернення, де називали його не інакше як злочинець. Вимагали від суду, врахувати лист при винесенні вироку, чим остаточно підірвали його авторитет та репутацію.
		Увесь час він перебував у стані постійного страху і стресу, страждала його сім`я, вагітна дружина та мати, безпосередній свідок його невинуватості, що вплинуло також і на їх стан здоров`я, суттєво були порушені його нормальні життєві зв`язки. Глибока депресія призвела до загострення хронічних захворювань хребта. Стан його здоров`я потребує постійного лікування, звернення до медичних закладів та значних коштів, наразі стоїть питання про встановлення йому інвалідності.
		Вказує на те, що він переніс переживання у вигляді страху, образи, приниження,  позбавлений можливості вести нормальний спосіб життя, порушена його гідність, ділова репутація, недоторканність приватного життя, особиста і сімейна таємниця, честь і добре ім`я.
		 
		Ухвалою суду від 21 березня 2019 року ( т.2 а.с.250) об`єднано в одне провадження цивільну справу №524/5949/18 (2/524/285/19) за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Прокуратури Полтавської області, Головного управління Національної поліції у Полтавській області про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури, суду з справою №524/1953/19 (2/524/1550/19) за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Прокуратури Полтавської області, Головного управління Національної поліції у Полтавській області про відшкодування матеріальної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури, суду, присвоєно їм єдиний номер справи №524/5949/18 (2/524/285/19). 
		 
		08 квітня 2019 року позивач заявив клопотання про залучення до участі в справі співвідповідачів та подав змінені позовні заяви про стягнення солідарно з відповідачів заподіяну матеріальну та моральну шкоду (т. 3 а. с. 1-40) 
		 
		Ухвалою суду від 08 квітня 2019 року ( т. 3  а. с. 59) залучено до участі по справі співвідповідачами:  КНМП "Кременчуцька перша міська лікарня ім. О.Т. Богаєвського" Кременчуцький обласний психоневрологічний диспансер, Третю міську лікарню м.Кременчука, Обласне бюро судово-медичної експертизи ДОЗ Полтавської ОДА.
		 
		Після збільшення позовних вимог, шляхом об`єднання позовів, позивач просить стягнути в солідарному порядку з відповідачів у відшкодування моральної шкоди 25 000 000 грн. та матеріальну шкоду у розмірі 1 517 609 грн.
		 
		Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 02 серпня 2019 року позовні вимоги  ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Прокуратури Полтавської області, Головного управління Національної поліції у Полтавській області, КНМП «Кременчуцька перша міська лікарня ім. О.Т. Богаєвського», Кременчуцького обласного психоневрологічного диспансеру, КНМП «Лікарня інтенсивного лікування «Кременчуцька», Обласного бюро судово-медичної експертизи ДОЗ Полтавської ОДА про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури, суду - задоволено частково.
		Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України моральну шкоду, завдану незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури, суду у розмірі 2 500 000 (два мільйони п`ятсот тисяч) гривень.
		В іншій частині позовних вимог відмовлено.
		Судові витрати компенсовано за рахунок держави.
		 
		З даним рішенням не погодився позивач ОСОБА_1 та подав на нього апеляційну скаргу ( т. 4 а.с.221-261), в якій просить рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди скасувати і змінити в частині розміру моральної шкоди, ухвалити нове рішення, яким задовольнити їх у повному обсязі.
		Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, а викладені в ньому висновки такими, що не відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи.
		Вказує на те, що суд не надав належну оцінку фактичним обставинам справи. Будучи невинуватим, абсолютно непричетним до злочину, він по вигаданим, абсолютно бездоказовим підставам, за рішенням слідчого, який заздалегідь визнав його винуватим у кримінальному правопорушенні, перебував під слідством та судом, змушений був нести моральні страждання.
		У підтвердження цього апелянт наводить обставини кримінальної справи.
		Також вказує на те, що суд не надав належну оцінку глибині його страждань і страждань його матері, які мали місце під час проведення судово-психіатричних експертиз.
		Звертає увага на те, що у цих експертизах присутні докази того, що його мати ОСОБА_5 , 1935 року народження, як безпосередній свідок у незаконно порушеній кримінальній справі відносно нього, відразу після порушення кримінальної справи повністю була позбавлена медичної допомоги у 1-ій міській лікарні м. Кременчука, швидка допомога на її виклики також не реагувала. Внаслідок цього вона змушена була звертатися до Крюківського відділення психоневрологічного диспансеру м. Кременчука, де після нанесення фізичної травми згідно судової експертизи №475 від 20 квітня 2012 року і психологічної травми ОСОБА_2 , пов`язаної з помилковим доносом на її сина, позивача у справі, змушена була приймати заспокійливі препарати і комплексі з основним лікуванням захворювання серця.
		До матеріалів справи долучена посмертна записка, яка проаналізована судово-медичними експертами у висновках експертиз, чому суд першої інстанції не надав належної оцінки в рішенні суду.
		Внаслідок незаконних дій лікаря ОСОБА_2 , її погроз і намірів позбавити позивача та його матір елементарних конституційних прав, останні зазнали значних моральних страждань, що суд також не висвітлив у своєму рішенні.
		Не надав належної оцінки в рішенні суду і тому, що після незаконних дій слідчого ОСОБА_6 у матері позивача значно погіршився стан, у зв`язку з чим лікар-кардіолог виписав направлення на операцію на серці.
		ОСОБА_1 вказує на те, що факт самогубства матері спричиняє найсильніший довічний біль йому і всій його родині.
		Вважає, що суд не надав належно оцінки і тому факту, що в ході кримінального переслідування його дружина мала перервати декретну відпустку і залишити на його піклування піврічну доньку. А оскільки він внаслідок усіх цих подій перебував у важкому психологічному стані, не міг приділяти належної уваги дітям, чим спричинив їм тяжку травму.
		Апелянт вказує не відсутність оцінки процесуальних порушень та неправомірних дій у кримінальному провадженні, а саме: недолучення речових доказів - медичної документації на ім`я ОСОБА_2 , факту примусового приводу згідно постанови судді Пальчик О.А. в судове засіданні у кримінальній справі за наявності тяжкого фізичного та морального стану, допиту неповнолітніх дітей, висновкам та неправомірним діям судових експертів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в ході судово-медичної експертизи №1099 від 20 червня 2013 року, відсутності факту попередження останніх про кримінальну відповідальність суддею Калиновською Е. І..
		Внаслідок незаконного кримінального переслідування вся його сім`я постійно відчувала негативні переживання, що виникають під впливом травмуючих факторів. Після самогубства матері суд не задовольнив клопотання про відкладення судових засідань на місяць, та застосував примусовий привід.
		Заперечує проти розміру моральної шкоди, визначеного судом, вважаючи його недостатнім.
		Також, апелянт не погоджується з висновками місцевого суду в тій частині, що за його позовними вимогами КНМП «Кременчуцька перша міська лікарня ім. О.Т. Богаєвського», Кременчуцький обласний психо-неврологічний диспансер, КНМП «Лікарня інтенсивного лікування «Кременчуцька», Обласне бюро судово-медичної експертизи ДОЗ Полтавської ОДА не є належними відповідачами, оскільки не являються органами досудового слідства, прокуратури, суду.
		Наводить норми права, що врегульовують спірні правовідносини та прецедентну практику ЄСПЛ.
		Зазначає, що підставами позову є не лише норми Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», але й інші положення матеріального права, зокрема стаття 56 Конституції України, ст. ст. 22, 23 ЦК України.
		Вважає, що відповідачами у цих правовідносинах можуть бути і повинні бути публічні органи, які виконують функції держави. Вина працівників КНМП «Кременчуцька перша міська лікарня ім. О.Т. Богаєвського», Кременчуцький обласний психо-неврологічний диспансер, КНМП «Лікарня інтенсивного лікування «Кременчуцька», Обласне бюро судово-медичної експертизи ДОЗ Полтавської ОДА у спричиненні шкоди та негативних наслідків підтверджується матеріалами кримінального провадження та обставинами справи.
		Заперечує проти висновків місцевого суду в частині відмови у задоволенні його вимог на відшкодування витрат на правничу допомогу та стягнення матеріальних збитків, які сталися внаслідок необхідності здійснювати продаж належного йому майна за заниженою ціною, втраченою можливістю заробляти кошти, необхідністю отримувати кредити, заборгованістю по пенсійним внескам.
		 
		Окрім цього, з рішенням суду не погодилася Прокуратура Полтавської області та подала на нього апеляційну скаргу, ( т.4 а. с.211-216) у якій просить рішення суду скасувати та задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, виходячи з мінімального розміру відшкодування, передбаченого ч. 2 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
		Апелянт вважає достатнім та обґрунтованим розмір моральної шкоди в сумі 179 439 гривень.
		 
		Також, рішення суду в апеляційному порядку оскаржила Державна казначейська служба України. ( т.5) У апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
		Апелянт вказує на те, що ОСОБА_1 не скористався своїм правом на звернення з заявою про визначення розміру моральної шкоди протягом шести місяців з дня постановлення вироку, яким його було виправдано. 
		Вважає позовні вимоги в частині моральної шкоди не доведеними, а визначений судом розмір відшкодування - необґрунтованим.
		 
		Обласне бюро судово-медичної експертизи надала відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог до бюро - без змін.
		У відзивах на апеляційній скарги Державної Казначейської служби та Прокуратури полтавської області Ільчук К.Б. зазначив про їх безпідставність 
		 
		Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, суд приходить до наступних висновків.
		 
		Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		 
		За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
		Відповідно до частини першої статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
		Згідно зі статтею 130 КПК України шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом.
		 
		Спеціальним нормативним актом є Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» .
		Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1 Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
		Статтями 2, 4 Закону передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
		Отже, незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, завдана шкода відшкодовується державою у повному обсязі.
		 
		Місцевим судом вірно встановлено фактичні обставини справи, що 20 квітня 2012 року відносно ОСОБА_1 порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого частиною 1 статті 122 КК України, - умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження.
		03 серпня 2012 року слідчим СВ Автозаводського РВ КМУ УМВС України капітаном міліції ОСОБА_6 винесено постанову про обрання щодо позивача ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд.
		Постановою слідчого СВ Автозаводського РВ КМУ УМВС України капітана міліції ОСОБА_6 від 03 вересня 2012 року, застосовано відносно ОСОБА_1 запобіжний захід - підписку про невиїзд.
		Постановою слідчого СВ Автозаводського РВ КМУ УМВС України від 21 вересня 2012 року ОСОБА_1 пред`явлено обвинувачення у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.
		09 липня 2013 року вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука ОСОБА_1 визнано винним в скоєні злочину передбаченого ст. 122 ч 1 КК України, та призначено покарання у вигляді 1 року обмеження волі. 
		17 вересня 2013 року ухвалою Апеляційного суду Полтавської області вищевказаний вирок скасовано, а справу повернуто прокурору міста Кременчука Полтавської області для проведення додаткового розслідування.
		В ході нового розгляду кримінального провадження, вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука від 10 листопада 2015 року, ОСОБА_1 визнано невинуватим та виправдано у зв`язку з недоведеністю його вини.
		Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 29 березня 2016 року виправдувальний вирок Автозаводського районного суду м. Кременчука від 10 листопада 2015 року залишено без змін.
		 
		Встановивши факт незаконного притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності місцевий суд зробив вірні висновки про наявність підстав для відшкодування ОСОБА_1 заподіяної йому моральної шкоди.
		 
		Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що обґрунтованим, достатнім та справедливим є розмір моральної шкоди в сумі 2 500 000 гривень.
		 
		Суд апеляційної інстанції вважає висновки місцевого суду в частині визначення розміру моральної шкоди в розмірі 2 500 000 грн. такими, що суперечать вимогам матеріального права, наявним в матеріалам справи доказам, судовій практиці та вимогам розумності та справедливості .
		 
		Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Згідно з пунктом 1 статті 1, пунктом 5 статті 3 Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. У наведених у статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується моральна шкода.
		Відповідно до частини другої, третьої статті 13 Закону розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
		Тлумачення частини другої статті 13 Закону дозволяє зробити висновок, що розмір моральної шкоди у мінімальному розмірі заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом є гарантованим мінімумом такого відшкодування виходячи лише з тривалості кримінального провадження відносно особи.
		 
		Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		 
		У постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що при визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити з мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом, проте суд також має оцінити надані позивачем докази, визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості. Аналогічні висновки викладені й у постановах Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-2203цс15 та Великої Палати Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17 (провадження № 14-4цс19).
		 
		Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
		 
		З рішення місцевого суду слідує, що при визначенні розміру моральної шкоди місцевий суд врахував доводи позивача щодо тривалості перебування його під слідством та судом,- 43 місяці 10 днів, вимушеність втрати роботи, виникнення нервового стресу, негативних впливів обставин справи на близьких родичів, порушень у соціально побутовій сфері, погіршення психофізіологічного й психоемоційного стану, погіршення стану здоров`я, пролонгований стресовий вплив, глибину душевних переживань, тривалість процесуальних обмежень які були застосовані до позивача під час провадження у справі, зокрема застосування запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд та позбавлення можливості в зв`язку з цим реалізації своїх прав, потреб, звичок і т.д., погіршення відносин з оточуючими людьми і інші негативні явища.
		 
		Суд апеляційної інстанції вважає, що визначений місцевим судом розмір моральної шкоди не є розумним та справедливим.
		Так, законом визначено мінімальний розмір моральної шкоди в місяць - мінімальну заробітну плату, ( розмір якої станом на час вирішення справи становить 4173 грн. в місяць, згідно з вимогами закону України «Про державний бюджет України на 2019 рік.)
		 
		З урахуванням встановлених місцевим судом обставин, з якими погодився суд апеляційної інстанції, врахувавши принципи юридичної визначеності, засади розумності та справедливості суд вважає, що справедливим розміром відшкодування заподіяної моральної шкоди необхідно визначити потрійний розмір мінімальної суми відшкодування, обрахованої згідно вимог Закону.
		Таким чином, за 43 місяці незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, з 20 квітня 2012 року до 29 березня 2016 року, на користь позивача необхідно стягнути моральну шкоду в потрійному розмірі мінімальної заробітної плати за кожен місяць, що становить 538 317  гривень ( 43місяці х (4173 грн. х 3) = 538317 грн.).
		 
		Є вірними висновки місцевого суду і в частині безпідставністю позовних вимог до відповідачів КНМП «Кременчуцька перша міська лікарня ім. О.Т. Богаєвського», Кременчуцький обласний психо-неврологічний диспансер, КНМП «Лікарня інтенсивного лікування «Кременчуцька», Обласне бюро судово-медичної експертизи ДОЗ Полтавської ОДА, а також відсутність підстав для задоволення позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди та недоведеність витрат на правничу допомогу.
		 
		Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» № 266/94-ВР , визначено, що відповідачем є саме держава. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 зроблено висновок, що кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Відповідачем у цій справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган (органи) державної влади. Казначейство здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи, реалізуючи всі процесуальні права відповідача.
		 
		Матеріали справи не містять жодних доказів, які б доводили винність та протиправність дій відповідачів КНМП «Кременчуцька перша міська лікарня ім. О.Т. Богаєвського», Кременчуцький обласний психо-неврологічний диспансер, КНМП «Лікарня інтенсивного лікування «Кременчуцька», Обласне бюро судово-медичної експертизи ДОЗ Полтавської ОДА у заподіянні ОСОБА_1 матеріальної та моральної шкоди.
		 
		Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування заподіяної йому матеріальної шкоди місцевий суд вірно дійшов висновків, що позивачем не доведено причинно-наслідковий зв`язок щодо фактів: звільнення позивача з роботи за власним бажанням та втрати заробітку в розмірі 305500 грн., фактів продажі квартири на суму 72200 грн, автомобілів на суму 28800 грн, 39200 грн. коштів витрачених на канцелярські товари та копії документів, 95666 грн коштів витрачених на придбання медикаментів, боргу в російський пенсійний фонд та в фонд медичного страхування за період з 2012 року по 2019 рік в розмірі 889914 ,44 грн., заборгованості за кредитними договорами в розмірі 169529 грн., та фактом незаконного притягнення його до кримінальної відповідальності і обов`язку держави відшкодувати йому зазначені грошові суми. 
		 
		Пунктом 4 статті 3 Закону «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» № 266/94-ВР, визначено, що у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються) суми, зокрема сплачені у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги.
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення майнової шкоди у розмірі витрат позивача у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги адвокатами місцевий суд належним чином проаналізував наявні в матеріалах справи докази та дійшов законного та обґрунтованого висновку, що позивачем документально не доведено факт понесення цих витрат в межах кримінальної справи щодо його незаконного засудження. 
		 
		мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу:
		 
		Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
		 
		У відповідності з вимогами ст.ст.12, 81 Цивільно процесуального Кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. 
		Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій
		Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
		Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		 
		Апелянт ОСОБА_1 зазначив, що місцевий суд значно занизив розмір заподіяної йому моральної шкоди.
		 
		Апеляційним судом вже зроблено обґрунтований висновок щодо визначення розміру моральної шкоди, який повинен бути сплачений позивачу ОСОБА_1 за його незаконне притягнення до кримінальної відповідальності. 
		 
		Судом було враховано усі доводи ОСОБА_1 щодо суті заподіяних йому моральних страждань, з`ясовано чинники, які враховуються під час визначення розміру відшкодування, а саме: негативні наслідки, які продовжувалися для позивача під час кримінального провадження стосовно нього, врахував характер і обсяг страждань, яких зазнав позивач, можливість відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.
		 
		Суд взяв до уваги тривалість перебування позивача під слідством та судом - 43 місяці, втрату роботи, виникнення нервового стресу, негативного впливу обставин справи на близьких родичів та порушень у соціально-побутовій сфері, погіршення психофізіологічного й психоемоційного стану, погіршення стану здоров`я, пролонгований стресовий вплив, глибину його душевних переживань, оскільки перебування у статусі обвинуваченого не є звичним явищем для позивача, який раніше не притягався до кримінальної відповідальності, тривалість обмежень, які були застосовані відносно позивача, у зв`язку із застосуванням запобіжних заходів та обмеження у зв`язку із цим можливості реалізації позивачем своїх потреб, звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми,
		Також був врахований і той факт, що в процесі розгляду кримінальної справи дружина позивача була вагітною і стан її здоров`я свідчив про можливість зриву вагітності, наявність неправомірних дій, допущених стороною обвинувачення, які полягали у істотних порушеннях вимог кримінального процесуального закону в частині зібрання доказів та допустимості даних, що в них містяться, та як - наслідок постановлення виправдовувального вироку.
		При визначенні розміру сатисфакції суд взяв до уваги, що за повідомленням органів досудового розслідування, органи масової інформації опублікували у друкованих виданнях, зокрема «Вісник Кременчука» та оприлюднили під час телеефіру на телеканалі «Візит» відомості про кримінальне переслідування ОСОБА_1 , називаючи його не інакше як злочинець.
		Суд вказав на те, що постійні актуалізації негативних емоційно забарвлених спогадів щодо  вищезазначеної ситуації,  як наслідок загибель матері, вимушена необхідність зміни соціального оточення, порушення звичного кола соціальних і міжособистісних відносин, наповнили життя   ОСОБА_1 стресами та негативно забарвленими переживаннями, значно обмежили його звичайну соціальну та професійну активність, створили підставу для виникнення й розвитку психосоматичних розладів. Усвідомлення незворотності плину  спровокувало виникнення у свідомості   ОСОБА_1    зон емоційної напруги, які і досі негативно позначаються на його ставленні до життя та оточуючих.
		В судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , досліджена медична документація позивача ОСОБА_1 , в результаті огляду якої суд дійшов висновку, що під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження позивачем отримано на тлі нервово-психологічного зриву - захворювання опорно-рухового апарату, яке спровокувало погіршення якості життя.
		Суд вірно вказав на те, що ситуація, яка склалася, судом має розглядатися як психотравматична основа для спричинення значної моральної шкоди ОСОБА_1 , внаслідок чого наступають душевні страждання у зв`язку з утратою і деформацією суттєво-значимих аспектів та особистого життя та дають підстави суду констатувати, що всі означення моральні страждання позивача ОСОБА_1 знаходяться у прямому причино-наслідковому зв`язку з вчиненням відносно нього незаконних дій органами досудового слідства, прокуратури і суду.
		 
		З урахуванням викладеного, заперечення апелянта ОСОБА_1 в тій частині, що суд при ухваленні рішення про відшкодування моральної шкоди не врахував усіх обставин справи, наведені ним у апеляційній скарзі, не знаходять свого підтвердження.
		Є необґрунтованими і доводи ОСОБА_1 в частині відмови в задоволенні його позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди.
		Згідно з пунктами 1, 5 частини першої статті 3 Закону 266/94-ВР, у випадках незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, громадянинові відшкодовуються (повертаються) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій, а також моральна шкода. Аналогічна норма закріплена також в пункті першому, п`ятому частини 7 Положення.
		Відповідно до частини першої статті 4 Закону 266/94-ВР, відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Розмір сум, які передбачені пунктом 1 статті 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення.
		 
		З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звільнився з роботи за власним бажанням. Звідси позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди у вигляді втраченого заробітку в розмірі 305 500 гривень не можуть вважатися обґрунтованими.
		Цілком правомірними є висновки суду і в тій частині, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди у відшкодування вартості проданого майна, квартири у сумі 72200 грн., автомобілів у сумі 28 800 грн. та 39 200 грн., коштів витрачених на канцелярські товари та копії документів, медикаменти у сумі 9566 грн., боргу в російський пенсійний фонд і в фонд медичного страхування від підприємства в період з 2012 -2019 роки в розмірі 885914,44 грн., заборгованості за кредитним договором у сумі 169 529 грн. задоволенню не підлягають, оскільки відсутні правові підстави для їх стягнення, відповідно до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду».
		 
		Досліджуючи питання обґрунтованості відмови суду першої інстанції у задоволенні позовних вимог про відшкодування ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу в сумі 22 100 гривень, апеляційний суд виходить з наступного.
		 
		В позовній заяві про відшкодування матеріальної шкоди ( т.2 а. с. 128) ОСОБА_1 зазначив, що адвокати Пономаренко Г.О. Лукій В.В., Мудрий Я., Ульянов Р., не видали йому документи на підтвердження оплати вартості юридичних послуг 
		 
		З матеріалів справи вбачається, що позивачем до матеріалів цивільної справи долучені квитанції про сплату коштів адвокатам: Пономаренко Г.О. на суму 4000 грн., Ковалю С.М. на загальну суму 15 000 грн., ( т. 2.а.с. 154- 165)
		 
		З квитанцій вбачається, що: за даними квитанції б/н від 22 серпня 2012 року Пономаренку Г.О. сплачено за участь в розслідуванні по кримінальній справі 4000 грн., Ковалем С.М. надано позивачу квитанції №1 від 22 вересня 2001 щодо представництва інтересів потерпілого - на суму 5000 грн., №1 від 05.10.2011 року як гонорар по договору - 2500 грн., 2500 грн. - відповідно до квитанціїї№3 та квитанції 1/16/09/16 на суму 5000 грн.
		Матеріали справи не містять договорів про правову допомогу на підтвердження надання позивачу послуг адвокатами Пономаренко Г.О. та Ковалем С.М. саме у кримінальному провадженні за яким ОСОБА_1 виправдано. Квитанції 2012 року, видані Пономаренко Г.О. , мають посилання щодо представництва ОСОБА_1 як потерпілого. Не надано і доказів які б містили назву надання юридичних послуг, кількість годин, їх вартості.
		Суд, при визначенні суми відшкодування має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
		Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41Конвенції.Зокрема,згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
		Оскільки позивачем не надано належних доказів у підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу, висновок місцевого суду в цій частині також є обґрунтованим.
		 
		В частині відмови суду першої інстанції у задоволенні позовних вимог до відповідачів: КНМП «Кременчуцька перша міська лікарня ім. О.Т. Богаєвського», Кременчуцький обласний психо-неврологічний диспансер, КНМП «Лікарня інтенсивного лікування «Кременчуцька», Обласне бюро судово-медичної експертизи ДОЗ Полтавської ОДА про відшкодування матеріальної шкоди в солідарному порядку з іншими відповідачами, апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду, що вказані особи не можуть бути відповідачами у справі за позовними вимогами з приводу правовідносин, які врегульовуються нормами Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду».
		Іншими підставами позивач ОСОБА_1 заявлені ним позовні вимоги не вмотивовував. В матеріалах справи відсутні дані (окремі ухвали, накази про застосування дисциплінарних стягнень, рішення про притягнення до кримінальної відповідальності та ін.), які б належним чином засвідчували винність дій посадових осіб зазначених вище установ, пов`язаних причинно-наслідковим зв`язком з завданням позивачу матеріальної шкоди, яка з його слів полягала у: втраті заробітку, відшкодуванні втрат внаслідок продажу майна за заниженою ціною, боргу до пенсійного фонду та фонду медичного страхування, необхідних витрат на придбання канцтоварів та оплату гонорарів адвокатам.
		 
		Доводи апелянта Прокуратури Полтавської області в тій частині, що розмір відшкодування моральної шкоди є достатнім, виходячи з мінімального його розміру, обрахованого відповідно до ст. 13 Закону, є неспроможними, беручи до уваги тривалість перебування ОСОБА_1 під судом та слідством, характер та обсяг душевних та психологічних страт, наявності наслідків морального та фізичного характеру. 
		В апеляційній скарзі прокурором не наведено обґрунтованих підстав для визначення розміру моральної шкоди саме в мінімальному розмірі.
		 
		Доводи апелянта Держаної казначейської служби України в частині недоведеності позивачем факту спричинення йому моральної шкоди внаслідок незаконного засудження, спростовуються вищевикладеними обставинами.
		 
		Є необґрунтованими і доводи апеляційної скарги Державної Казначейської служби в частині пропуску шестимісячного строку звернення до суду з вимогами про визначення розміру моральної шкоди.
		У відповідності з вимогами ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимоги що випливають із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом;
		Законом «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» № 266/94-ВР  не встановлено спеціальну позовну давність за вимогами про стягнення моральної шкоди.
		 
		чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду;
		Внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 має право на відшкодування моральної шкоди за рахунок коштів державного Бюджету України.
		 
		висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції;
		 
		У відповідності з вимогами п.2 ч.1 ст.374, п.3 ч.1 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції вправі змінити судове рішення у випадку невідповідності висновків суду обставинам справи. 
		 
		З урахуванням викладеного, апеляційний суд дійшов висновку про зміну судового рішення в частині визначення розміру моральної шкоди та її зменшення до 538 317  гривень.
		 
		Оскільки відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» за розгляд даної справи судовий збір не справляється, судові витрати, пов`язані з переглядом рішення в суді апеляційної інстанції слід компенсувати за рахунок держави.
		Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -
		У Х В А Л И В:
		        Апеляційну скаргу  ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
		Апеляційні скарги Державної казначейської служби України та Прокуратури Полтавської області - задовольнити частково.
		Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 02 серпня 2019 року, - змінити в частині розміру моральної шкоди.
		Зменшити стягувану на користь ОСОБА_1 моральну шкоду з 25000000 (двох мільйонів п`ятсот тисяч) грн. до 538 317 (п`ятсот тридцять вісім тисяч триста сімнадцять) гривень.
		В іншій частині рішення суду залишити без змін.
		Судові витрати у справі компенсувати за рахунок держави.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд.
		У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, строк на касаційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Повний текст постанови складений 11 листопада 2019 року.
		 
		Головуючий суддя :                                        П.С. Абрамов
		Судді:                                                          Л.І. Пилипчук
		                                                               О.В. Чумак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...