Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 262/2568/14-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 13.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 13.11.2019.
Дата набрання законної сили: 08.11.2019
Номер судового провадження: 61-22737ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України 
		 
		08 листопада 2019 року
		м. Київ
		справа № 262/2568/14-ц
		провадження № 61-22737св18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - держава Україна в особі управління праці та соціального захисту населення Пролетарської районної в м. Донецьку ради,
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Пролетарського районного суду м. Донецька, у складі судді Ульяніч І. В.,           від 17 квітня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області, у складі колегії суддів: Новікової Г. В., Янчук Т. О., Новосьолової Г. Г.,            від 21 квітня 2014 року.
		Короткий зміст позовних вимог
		ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до держави Україна в особі управління праці та соціального захисту населення Пролетарської районної в м. Донецьку ради про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконними діями органу державної влади.
		 
		Коротий зміст ухвали суду першої інстанції
		Ухвалою Пролетарського районного суду м. Донецька від 17 квітня          2014 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Пролетарської районної в м. Донецьку ради про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної незаконними діями органу державної влади.
		Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позовна заява           ОСОБА_1 не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, а тому у відповідності до положень пункту 1 частини другої, шостої                  статті 122 ЦПК України 2004 року у відкритті провадження слід відмовити.
		Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
		Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 21 квітня 2014 року апеляційну скаргу  ОСОБА_1 відхилено, а ухвалу Пролетарського районного суду м. Донецька від 17 квітня 2014 року залишено без змін.
		Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що районний суд дійшов правильного висновку про те, що вирішення питання про виплату державної соціальної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з підстав, передбачених статтею 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», належить до компетенції адміністративних судів, у тому числі і у випадку, коли зазначеним законом передбачено делегування юридичним особам повноважень на виплату таких цільових бюджетних коштів.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		У червні 2014 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Пролетарського районного суду м. Донецька      від 17 квітня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області            від 21 квітня 2014 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли неправильного висновку про те, що справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Районний суд, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, не врахував приписи частини другої           статті 21 КАС України. Заявник наголошує на тому, що позов пред`явлений нею до держави Україна, а не до управління праці та соціального захисту населення Пролетарської районної в м. Донецьку ради. Саме державу Україна і визначено відповідачем у позовній заяві в якості відповідача, в особі управління праці та соціального захисту населення Пролетарської районної в м. Донецьку ради. Окрім того, позивач порушувала питання про відшкодування моральної шкоди.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 серпня 2014 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою  ОСОБА_1 на ухвалу Пролетарського районного суду м. Донецька від 17 квітня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 21 квітня 2014 року і витребувано справу із Пролетарського районного суду м. Донецька.
		Статтею 383 ЦПК України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України), що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		Відповідно до пункту 4 Перехідних положень ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Касаційну скаргу разом із доданими до неї матеріалами передано до Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду від 19 липня 2018 року до Дзержинського міського суду Донецької області направлено копії матеріалів касаційного провадження № 61-22737ск18 у справі № 262/2568/14-ц за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі управління праці та соціального захисту населення Пролетарської районної в м. Донецьку ради про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконними діями органу державної влади, для проведення процесуальних дій, спрямованих на відновлення втраченого судового провадження.
		Ухвалою Дзержинського районного суду Донецької області від 04 вересня 2018 року частково відновлено втрачене судове провадження у                справі № 262/2568/14-ц. Установлено зміст ухвали Пролетарського районного суду м. Донецька від 17 квітня 2014 року та ухвали Апеляційного суду Донецької області від 21 квітня 2014 року у справі № 262/2568/14.
		У жовтні 2019 року до Верховного Суду надійшли матеріали відновленого втраченого судового провадження у справі № 262/2568/14-ц.
		Відзив (заперечення) на касаційну скаргу не надходили 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Згідно змісту відновлених ухвалою Дзержинського районного суду Донецької області від 04 вересня 2018 року ухвали Пролетарського районного суду м. Донецька від 17 квітня 2014 року та ухвали Апеляційного суду Донецької області від 21 квітня 2014 року, ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою, в якій заявила вимоги до управління праці та соціального захисту населення Пролетарської районної в м. Донецьку ради, яке є суб`єктом, що здійснює владні управлінські функції.
		ОСОБА_1 посилалася на те, що постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2014 року публічно-правовий спір вирішено, дії управління праці та соціального захисту населення Пролетарської районної в м. Донецьку ради щодо недоплати їй допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку визнано протиправними та зобов`язано здійснити перерахунок та виплату такої допомоги, але не за всі три роки, а за період з 10 червня 2013 року по            12 березня 2014 року. Оскільки з дня перебування її на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Пролетарської районної в м. Донецьку ради з 30 серпня 2012 року по 09 червня 2013 року вона недоотримала державну соціальну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі 5 413, 14 грн, виходячи із прожиткового мінімуму на дітей віком до 6 років, чим їй спричинена матеріальна шкода та моральна, яка повинна відшкодовуватися на підставі статті 1173 ЦК України.
		Ставлячи питання про відшкодування матеріальної шкоди, позивач фактично обґрунтовує свої вимоги тим, що відповідачем не проводяться соціальні виплати на утримання дитини до досягнення нею трирічного віку.
		Позиція Верховного Суду
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
		Згідно з положеннями частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
		За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. 
		Відповідно до частини другої статті 4 КАС України (у редакції, чинній на час звернення до суду з цим позовом) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. 
		Згідно з пунктом 1 частини другої статті 17 цього Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. 
		Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України). 
		Аналогічні положення закріплено у частині першій статті 19 та пункті 7 частини першої статті 4 КАС України у редакції від 03 жовтня 2017 року.
		З аналізу наведених процесуальних норм убачається, що до адміністративної юрисдикції відносяться справи, які виникають зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.
		За загальним правилом, передбаченим у пунктах 1, 3 частини першої          статті 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з цим позовом) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
		Частиною першою статті 19 ЦПК України в редакції від 03 жовтня 2017 року визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
		Згідно зі статтею 16 ЦПК України (у редакції, що діяла до 15 грудня          2017 року) не допускалося об`єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом. Тобто, цей припис унеможливлював розгляд в одному провадженні вимог, які за предметом належать до юрисдикції різних судів.
		Отже, в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин.
		При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
		Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захистуналежить виключно позивачеві.
		Зі змісту заявлених позовних вимог слідує, що ОСОБА_1 здійснює захист її права на отримання недоотриманої державної соціальної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у                              розмірі 5 413, 14 грн.
		Відповідно до пункту 2 частини другої статті 122 ЦПК України, 2004 року, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства
		Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, обґрунтовано виходив із того, що цей спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки вирішення спорів про виплату державної соціальної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з підстав, заявлених позивачем, належить до компетенції адміністративних судів.
		Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, оскільки між сторонами виник публічно-правовий спір, пов`язаний зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а тому цей спір належить до юрисдикції адміністративних судів.
		Підстав для висновків, що суди порушили правила предметної чи суб`єктної юрисдикції Верховний Суд не знаходить.
		Окрім того, аналогічну позицію з приводу предметної юрисдикції розгляду такої категорії справ висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 645/212/18 (провадження                                 № 14-183цс19).
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Доводи касаційної скарги не дають підстав для встановлення порушення судами норм процесуального права, не спростовують висновків судів, викладених у мотивувальних частинах оскаржених судових рішень.
		Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Ухвалу Пролетарського районного суду м. Донецька від 17 квітня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 21 квітня 2014 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:           Є. В. Синельников    С. Ф. Хопта   В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...