Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 161/12859/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів страхування.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 13.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 13.11.2019.
Дата набрання законної сили: 07.11.2019
Номер судового провадження: 61-25430ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		07 листопада2019 року
		м. Київ
		справа № 161/12859/16-ц
		провадження № 61-25430св18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна»,
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» на заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 лютого 2017 року у складі судді Крупінської С. С. та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 22 червня 2017 року у складі колегії суддів: Шевчук Л. Я., Грушицького А. І., Матвійчук Л. В.,
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог
		У жовтні 2016 року   ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (далі - ПрАТ «СК «Провідна») про стягнення страхового відшкодування та витрат за проведення оцінки пошкодженого транспортного засобу.
		Позов обґрунтований тим, що 07 квітня 2016 року сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобілів марки «RENAULTTRAFIC», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та автомобіля «CHRYSLER GRANDVOYAGER», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , внаслідок чого автомобіль позивача отримав механічні пошкодження. Цивільно-правова відповідальність винної у вчиненні ДТП особи  - ОСОБА_3 у момент настання ДТП застрахована у відповідача. У зв`язку з відмовою відповідача у виплаті позивачу страхового відшкодування, просила стягнути з ПрАТ «СК «Провідна» 6 794,79 грн майнового збитку та 600,00 грн витрат за проведення оцінки пошкодженого транспортного засобу.
		Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 лютого 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 22 червня 2017 року, позов задоволено.
		Судові рішення мотивовані доведеністю позовних вимог. Суди виходили з того, що учасники ДТП, відповідно до пункту 33.2 статті 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон), зафіксували обставини події, причини її настання та характер пошкоджень транспортних засобів, що дозволяє встановити особу, винну у ДТП, та обсяг відповідальності страховика за завдану шкоду.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У липні 2017 року ПрАТ «СК «Провідна» звернулося до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 22 червня 2017 року, просило скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у позові.
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		17 липня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі. Зупинено виконання заочного рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 лютого 2017 року до закінчення касаційного розгляду.
		У травні 2018 року справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Згідно з розпорядженням від 06 червня 2019 року № 616/0/226-19 «Про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи», пунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 «Здійснення правосуддя у Верховному Суді» та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 «Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки» доповідачем у справі відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Олійник А. С.
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга мотивована тим, що всупереч нормам Закону учасники ДТП склали повідомлення про ДТП лише наступного дня та в іншому місці, ніж місце скоєння ДТП, що є підставою для відмови страховика у виплаті страхового відшкодування. 
		Суди не звернули уваги, що відповідач за результатами ретельного і об'єктивного розгляду заяви позивача, прийняв рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, про що 06 травня 2016 року позивача повідомлено листом               № 17-10/5920. 
		Позиція Верховного Суду
		Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги,дослідивши зміст оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Суди встановили, що 07 квітня 2016 року сталася ДТП. Учасники ДТП  ОСОБА_2  та ОСОБА_3 склали повідомлення про ДТП,відповідно до якого з вини водія ОСОБА_3 автомобіль марки «RENAULT TRAFIC», державний номерний знак НОМЕР_1 , що належить позивачу, зазнав механічних пошкоджень. Водій ОСОБА_3 повністю визнав свою вину у вчиненні ДТП. На момент вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність водія  ОСОБА_3  застрахована у ПрАТ «СК «Провідна» за полісом від 06 квітня 2016 року № АЕ/5858217, який був чинним на момент ДТП, ліміт відповідальності за шкоду, завданумайну, складає 100 000,00 грн (на одного потерпілого), франшиза 0 грн.
		Відповідно до звіту про оцінку транспортного засобу від 12 квітня 2016 року № 2016/2893 вартість майнової шкоди, завданої позивачу внаслідок ДТП, становить 6 794,79 грн.
		Згідно з рахунком від 12 квітня 2016 року № 2016/2893 за проведення оцінювання завданої позивачу майнової шкоди за пошкоджений транспортний засіб вона сплатила 600,00 грн.
		Листом від 06 травня 2016 року ПрАТ «СК «Провідна» відмовила ОСОБА_1 у виплаті страхового відшкодування з тих підстав, що спільне повідомлення про ДТП не було складено на місці пригоди, а бланк повідомлення про ДТП заповнено в офісі ПрАТ «СК «Провідна». 
		Свою вину у скоєнні ДТП ОСОБА_3 визнав, а тому він, як винна особа, зобов'язаний відшкодуватишкоду, завдану позивачу ДТП.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (стаття 15 ЦК України).
		Згідно зі статтею 6 Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.
		Відповідно до пункту 33.2 статті 33 Закону у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов`язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання. У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.
		Пунктом 1 розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України «Про затвердження максимальних розмірів страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Державтоінспекції МВС України» від 17 листопада 2011 року № 698 затверджено максимальний розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України з 01 лютого 2016 року - 50 000 грн потерпілому.
		Відповідно до підпункту 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 Закону у разі настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - Моторне (транспортне) страхове бюро України), повідомлення про ДТП установленого Моторним (транспортним) страховим бюро України зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.
		Доводи касаційної скарги, що учасники ДТП усупереч нормам Закону склали повідомлення про ДТП лише наступного дня та в іншому місці, ніж місце скоєння ДТП, що є підставою для відмови страховика у виплаті страхового відшкодування, є необгрунтованими, оскілька суди встановили, що учасники ДТП склали спільне повідомлення про ДТП у день та на місці вчинення ДТП. Відповідач ці обставини не спростував.
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц дійшлависновку, що для отримання страхової виплати за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів протокол про адміністративне правопорушення та постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не можуть бути єдиними доказами вини особи, зокрема, у завданні шкоди майну потерпілого. У примітці до статті 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення зазначено, що особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, звільняється від адміністративної відповідальності за порушенняправил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, за умови, що учасники ДТП скористалися правом спільно скласти повідомлення про цю пригоду відповідно до Закону.
		Суди дослідили фактичні обставини ДТП, надавши належну правову оцінку спільному повідомленню про ДТП і полісу від 06 квітня 2016 року № АЕ/5858217,встановили вартість майнової шкоди, завданої позивачу ДТП.
		Відповідно до пункту 3 частини першої статті 988 ЦК Українивиплата страхового відшкодування у встановлений договором строк є обов`язком страховика.
		Таким чином, встановившинеобґрунтованість відмови страхової компанії від виплати страхового відшкодування позивачу, суди дійшли правильного висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення 6 794,79 грн майнової шкоди.
		Доводи касаційної скарги про незастосування судами положень пункту 37.1.3 статті 37 Закону є необгрунтованими та такими, що суперечать фактичним обставинам справи, оскільки суди попередніх інстанцій встановили та відповідач не спростував складення спільного повідомлення про ДТП у день та на місці вчинення ДТП.
		Щодо про порушення судами пункту 34.3 статті 34 Закону, згідно з яким страховик зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження) лише у випадку, якщо після своєчасного повідомлення страховика останній не направив аварійного комісара або експерта на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна, є необгрунтованими з огляду на встановлені обставини.
		Згідно з частиною першою та  пунктом 1 частини другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
		Позивач з метою захисту свого порушеного права замовила звіт про оцінку транспортного засобу № 2016/2893, складений 12 квітня 2016 року, вартість якого документально підтверджена матеріалами справи, тому суди обгрунтовано стягнули з відповідача 600,00 грн - витрат з оплати проведення оцінки пошкодженого транспортного засобу.
		Незазначення судами мотивів, з яких вони дійшли висновку про обґрунтованість вимог щодо стягнення з відповідача вартості оцінки пошкодженого транспортного засобу, непризвело до неправильного вирішення справи, а відтак не може бути підставою для скасування чи зміни рішення.
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) рішення від   10 лютого 2010 року).
		Наведені в касаційній скарзі інші доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, на законність судових рішень не впливають, зводяться до незгоди із судовими рішеннями та власним тлумаченням закону.
		Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судові рішення - без змін.
		Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Оскільки в цьому випадку оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
		Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії). 
		Оскільки ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 липня 2017 року виконання заочного рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 лютого 2017 року зупинено до закінчення касаційного розгляду, тому згідно з положеннями статті 436 ЦПК України його виконання підлягає поновленню. 
		Керуючись статтями 400, 401, 409, 416, 419, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» залишити без задоволення.
		Заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 22 червня 2017 року залишити без змін.
		Поновити виконання заочного рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 лютого 2017 року.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:                                                                                                           А. С. Олійник
		С. О. Погрібний 
		В. В. Яремко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...