Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 205/6217/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них.
Надіслано для оприлюднення: 13.11.2019. Зареєстровано: 14.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 15.11.2019.
Дата набрання законної сили: 18.02.2020
Результат оскарження 18.02.2020 Дніпровський апеляційний суд: залишено рішення без змін
Номер судового провадження: 2/205/2448/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		09.10.2019 Єдиний унікальний номер 205/6217/19
		 
		 
		Єдиний унікальний номер 205/6217/2019
		 
		Провадження № 2/205/2448/2019
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		09 жовтня 2019 року м. Дніпро
		 
		Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі: 
		головуючого судді Приходченко О.С.
		при секретарі Король Т.А.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		17 липня 2019 року АТ КБ «Приватбанк» звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
		Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 липня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
		Позивач у своєму позові посилався на те, що 25 березня 2013 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір б/н, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 5 537 гривень 46 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з умовами та правилами надання банківських послуг складає між нею та банком договір. Разом з тим, відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів не виконала, що призвело до виникнення заборгованості, розмір якої станом на 01 липня 2019 року склав 12 264 гривні 29 коп. Позивач у своєму позові просив суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором у сумі 12 264 гривень 29 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4 943 гривень 95 коп., заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 2 368 гривень 73 коп., пені за прострочене зобов`язання у розмірі 3 110 гривень 25 коп., пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 гривень у розмірі 781 гривні 16 коп., штрафу (фіксована частина) у розмірі 500 гривень 00 коп., штрафу (процентна складова) у розмірі 560 гривень 20 коп., а також судовий збір у розмірі 1921 гривні. У своїй заяві до суду представник позивача просив справу розглядати за його відсутності, ухваливши заочне рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
		Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про дату та час судового засідання повідомлялася належним чином, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги не визнала, проти задоволення позовних вимог заперечувала.
		Враховуючи, що учасники справи та їх представники у судове засідання не з`явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
		Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані і добуті докази, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню за наступних підстав.
		Судом встановлено, що 25 березня 2013 року ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» із наміром укласти кредитний договір, та нею було підписано анкету-заяву клієнта на оформлення кредитного ліміту на платіжну картку (а.с. 13).
		Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
		Позивач стверджує, що відповідачем порушуються взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів, внаслідок чого станом на 01 липня 2019 року відповідно до розрахунку, наданого позивачем, виникла заборгованість у розмірі 12 264 гривень 29 коп. (а.с. 8-12).
		Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Згідно зі ст.2Закону України«Про банкиі банківськудіяльність» банківський кредит, будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов`язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов`язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.
		Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		На підставі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		Як доказ на підтвердження своїх вимог, позивачем надано копію анкети-заяви б/н від 25 березня 2013 року, підписану ОСОБА_1 . При цьому сама анкета-заява не містить будь-яких даних, які підтверджували розмір встановленого банком кредитного ліміту відповідачеві, отримання нею кредитної картки, її тип, строк її дії, а також відсоткову ставку та ознайомлення відповідача з Умовами та правилами надання банківських послуг.
		Відповідно до ст.638ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
		Верховний Суд України у справі № 6-16цс15 від 11 березня 2015 року висловив правову позицію з приводу того, що за ч.ч. 1, 2 ст.207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
		Оскільки кредитний договір є двостороннім договором, то права й обов`язки виникають у кожного контрагента.
		Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, тому подання позивачем доказів на підтвердження наведених вище обставин є обов`язковим, оскільки в цій частині між позивачем та відповідачем виник спір про право, і такі докази матимуть значення для ухвалення рішення у справі. Докази, які позивач повинен подати в рахунок обґрунтування всіх тих обставин, на які він посилається як на підставу для задоволення його вимог, і на підставі яких суд в подальшому встановлює наявність або відсутність підстав для задоволення позову чи відмови у його задоволенні, - повинні бути виключно належними та допустимими.
		Згідно до ч. 2 ст.89ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Відповідно до ст.12ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
		Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.
		При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Позивач, як сторона по справі, зобов`язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, відповідно до ст. 81 ЦПК України.
		З матеріалів справи, а саме: з анкети-заяви, заповненої ОСОБА_1 25 березня 2013 року (а.с. 13), вбачається, що у вказаній заяві відсутні будь-які дані стосовно оформлення кредиту, зазначення кредитного ліміту, визначення розміру процентів, пені, строк дії кредитної картки та підтвердження її отримання позичальником, тощо.
		Разом з тим, позивач заявляє вимоги про стягнення заборгованості по тілу кредиту у розмірі 4 943 гривень 95 коп. та заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 2 368 гривень 73 коп., що разом становить 7 312 гривень 68 коп. Позивачем у позовній заяві не наведено обґрунтування саме такого розміру заборгованості та природи її виникнення, доказів, які б давали підставу визначення заборгованості у заявленому розмірі, також суду не надано. Представник позивача у судове засідання не з`явився, пояснень із зазначеного питання не надав. Таким чином суд позбавлений можливості визначити виникнення заборгованості за тілом кредиту і простроченим тілом кредиту у загальному розмірі 7 312 гривень 68 коп., тому вимоги банку у цій частині позивачем доведено не було.
		За таких обставин, доказів укладення відповідачем та позивачем кредитного договору б/н від 25 березня 2013 року з встановленим кредитним лімітом, у пред`явленому позивачем розмірі до стягнення, всупереч вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України, суду не надано.
		Разом з цим, суд звертає увагу на те, що умови та правила надання банківських послуг, які позивач надає суду на обґрунтування своїх вимог, не містять підпису відповідача. У матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази, які б підтверджували, що саме з даними умовами була ознайомлена відповідач, підписуючи заяву позичальника, а також те, що умови містили відповідальність при порушенні договірних зобов`язань, або в подальшому такі умови, зокрема щодо відповідальності за порушення зобов`язання, не змінювались. У заяві позичальника також відсутні дані про те, з якими саме умовами був ознайомлений такий учасник справи. 
		Верховний Суд України у справі № 6-16цс15 від 11 березня 2015 року висловив правову позицію з приводу того, що за ч.ч. 1, 2 ст.207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
		Виходячи з правового аналізу вказаних норм, умови та правила надання банківських послуг, неможна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі умови не містять підпису позичальника; не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці умови розумів позичальник, підписуючи заяву.
		При цьому, відсутність позову про визнання кредитного договору недійсним як оспорюваного правочину не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні справи за позовом банку до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором.
		Відтак, суд вважає, що оскільки умови та правила надання банківських послуг не містять підпису відповідача, а в анкеті-заяві позичальника відсутні умови та порядок нарахування щодо сплати неустойки за невиконання договору, на самих умовах та правилах підпис ОСОБА_1 , який би свідчив про те, що саме з ними відповідач була ознайомлена при підписанні заяви, відсутній, то вимоги банку в цій частині задоволенню не підлягають, оскільки позивачем у цій частині не доведено свої вимоги. Аналогічні за своїм змістом правові позиції викладені у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року (справа № 578/132/16-ц, провадження № 61-3836св18).
		Вимоги про стягнення з відповідача штрафів відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 гривень 00 коп.  штраф (фіксована частина), 560 гривень 20 коп.  штраф (процентна складова), відповідно, задоволенню не підлягають, оскільки сама анкета-заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, яка підписана відповідачем, таких умов не містить, а інших угод з цього приводу між сторонами, як зазначалось вище, укладено не було.
		Доказів того, що позивачем був наданий кредит в розмірі та на умовах, які зазначені в позовній заяві та доказів, що саме такі умови та правила надання банківських послуг, які надані позивачем, є складовою частиною укладеного між сторонами договору і що саме зазначені умови та правила надання банківських послуг мала на увазі відповідач, підписуючи анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, та відповідно, чи брала на себе зобов`язання відповідач з повернення кредиту, зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобов`язання з повернення кредиту не надано.
		Таким чином, позовні вимоги про стягнення заборгованості, у заявленому банком розмірі у сумі 12264 гривень 29 коп., не доведені.
		За таких обставин, позовні вимоги позивача не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду, а тому позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не надано до суду доказів, які б доводили законність позовних вимог позивача та достатність правових підстав.
		Пунктом 2 частини 2 ст. 141 ЦПК України встановлено, що у судові витрати у разі відмови в позові покладаються на позивача.
		Враховуючи, що АТ КБ «ПриватБанк» у задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1921 гривні віднести за рахунок АТ КБ «ПриватБанк».
		 
		На підставі викладеного, керуючись п. 2 ч. 2 ст. 141, ч. 2 ст. 247, ст. ст. 259, 263-265, ч. 4 ст. 268 ЦПК України, суд 
		ВИРІШИВ:
		 
		Акціонерному товариству комерційний банк «ПриватБанк» (місце знаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, адреса листування: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570, р/р № НОМЕР_1 , МФО 305299) у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
		Судові витрати у справі у розмірі 1921 гривні віднести за рахунок Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (місце знаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, адреса листування: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570, р/р № НОМЕР_1 , МФО 305299).
		 
		Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складання.
		 
		 
		 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...