Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 440/3384/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів.
Надіслано для оприлюднення: 13.11.2019. Зареєстровано: 14.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 15.11.2019.
Дата набрання законної сили: 12.03.2020
Результат оскарження 12.03.2020 Другий апеляційний адміністративний суд: закрито апеляційне провадження
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		12 листопада 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/3384/19
		Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого судді  Головка А.Б., 
		за участю:
		секретаря судового засідання  Крутько О.В. 
		розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Автозаводського відділу державної виконавчої служби м. Кременчука Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про визнання протиправними та скасування постанов. 
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		09 вересня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Автозаводського відділу державної виконавчої служби м. Кременчука Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про визнання протиправними та скасування постанови від 11.05.2019 про відкриття виконавчого провадження та постанови про арешт майна боржника від 27.05.2019 у ВП № 59054505. 
		В обґрунтування своїх вимог посилалася на те, що одночасно з боржника не може бути стягнуто виконавчий збір та основну винагороду приватного виконавця на підставі одного і того самого виконавчого документа.
		Ухвалою суду від 24 вересня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 440/3384/19, розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження.
		15.10.2019 до суду надійшов відзив на позов, у якому відповідач просив відмовити в задоволенні позову з огляду на те, що 14.02.2019 державним виконавцем винесена постанова про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження. Проте в порушення ч. 3 ст. 40 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець не вжив заходів щодо виведення постанови про стягнення виконавчого збору в окреме провадження та його стягнення. Начальником Автозаводського відділу державної виконавчої служби м. Кременчука Головного територіального управління юстиції у Полтавській області проведено перевірку виконавчого провадження ВП №50703967, за результатами якої постановою від 07.05.2019 визнано дії державного виконавця при виконанні ВП № 50703967 такими, що вчинені з порушенням ст. 18, 27, 40 Закону України Про виконавче провадження, зобов`язано забезпечити виконання постанови про стягнення виконавчого збору за виконавчим провадженням № 50703967 /а.с. 112-113/.
		Представник позивача у судовому засіданні 11.11.2019 року підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.
		Представник відповідача в судове засідання 11.11.2019 року не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином.
		Заслухавши вступне слово представника позивача, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.
		Судом встановлено, що 06.04.2016 державним виконавцем Автозаводського відділу державної виконавчої служби м. Кременчука Головного територіального управління юстиції у Полтавській області винесено постанову ВП № 50703967 про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 524/7446/13-ц, виданого 13.05.2014 Автозаводським районним судом м. Кременчука, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ ОТП Факторинг Україна боргу в сумі 144510,20 грн /а.с. 124/.
		Постановою державного виконавця від 12.12.2018 у ВП №50703967 стягнуто з боржника ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 14451,02 грн. /а.с. 112/.
		14.02.2019 постановою державного виконавця про повернення виконавчого документу стягувачу у ВП №50703967 на підставі п. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження та відповідно до заяви ТОВ ОТП Факторинг Україна виконавчий лист № 524/7446/13-ц від 13.05.2014 повернуто стягувачу /а.с 231/.
		Начальником Автозаводського відділу державної виконавчої служби м. Кременчука Головного територіального управління юстиції у Полтавській області проведено перевірку виконавчого провадження ВП №50703967, за результатами якої постановою від 07.05.2019 визнано дії державного виконавця при виконанні ВП № 50703967 такими, що вчинені з порушенням ст. 18, 27, 40 Закону України Про виконавче провадження, зобов`язано забезпечити виконання постанови про стягнення виконавчого збору за виконавчим провадженням № 50703967 /а.с. 112-113/.
		Постановою державного виконавця від 07.05.2019 про повернення виконавчого документу стягувачу у ВП №50703967 на підставі п. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження та відповідно до заяви ТОВ ОТП Факторинг Україна виконавчий лист № 524/7446/13-ц від 13.05.2014 повернуто стягувачу та постанову про стягнення виконавчого збору виведено в окреме провадження /а.с. 114/. 
		11.05.2019 постановою державного виконавця відкрито виконавче провадження № 59054505 на підставі постанови Автозаводського ВДВС № 50703967 від 07.05.2019 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави 13712,58 грн. /а.с. 72/.
		27.05.2019 постановою державного виконавця у ВП № 59054505 накладено арешт на майно боржника /а.с. 64/.
		Позивач не погодилася із постановою про відкриття виконавчого провадження № 59054505 та накладення арешту на майно боржника.
		Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, суд дійшов до наступних висновків.
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		Згідно з частиною 2 статті 25 Закону № 606-XIV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
		У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
		Відповідно до частини 1 статті 27 Закону № 606-XIV у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
		Частиною першою статті 28 Закону № 606-XIV встановлено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
		Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.
		05 жовтня 2016 року набув чинності Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VII (далі - Закон № 1404-VII) згідно з яким примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		Відповідно до частини 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1404-VII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
		Статтею 1 Закону № 1404-VII передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		Відповідно до статті 27 Закону № 1404-VII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
		Частиною 2 статті 27 Закону № 1404-VII визначено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
		При цьому, частиною 1 статті 40 Закону № 1404-VII визначено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.
		Відповідно до частини 3 статті 40 Закону № 1404-VII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
		Аналіз зазначених норм у сукупності надає підстави для висновків, що після зміни правового регулювання відповідно до Закону № 1404-VII стягнення виконавчого збору відбувається безпосередньо в процесі примусового виконання рішення без винесення відповідної постанови.
		Відповідно до пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1404-VII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
		Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1404-VII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
		Тобто, обома редакціями Закону України «Про виконавче провадження» пов`язано право державного виконавця звернути постанову про стягнення виконавчого збору до примусового виконання з двома істотними умовами:
		1) виконавче провадження закінчено з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 47, пунктами 2 і 8 частини першої статті 49 Закону № 606-XIV та пунктами 1 - 4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII;
		2) виконавчий збір не було сплачено боржником добровільно.
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 лютого 2018 року № 816/823/17.
		Таким чином, факт початку процедури примусового виконання рішення - відкриття виконавчого провадження, встановлення строку для добровільного виконання рішення тощо, є достатньою підставою для подальшого стягнення з боржника виконавчого збору.
		Тобто, виконавчий збір за своєю правовою природою не є санкцією, що застосовується за невиконання рішення суду, а є платою за вчинення дій, пов`язаних з примусовим виконанням виконавчого документу, що здійснюються органами державної виконавчої служби, тобто є державним збором (платою) за таку процедуру. 
		Згідно з п.7 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1404 виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
		Як встановлено з матеріалів справи, постанова про повернення виконавчого документу стягувачу прийнято саме на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону №1404 у зв`язку з надходженням заяви стягувача.
		Відповідно до п.5 ч.1 ст.2 Закону №1404 постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору є виконавчим документом.
		Судом встановлено, що на дату винесення державним постанови про відкриття виконавчого провадження та станом на момент розгляду справи, постанова про стягнення виконавчого збору від 12.12.2018 ВП № 50703967 не була оскаржена та скасована.
		Правомірність винесення даної постанови про стягнення виконавчого збору не є предметом розгляду даного спору. 
		У постанові про стягнення виконавчого збору від 12.12.2018 ВП № 50703967 строк пред`явлення її до виконання встановлено три місяці. Оскільки постановою державного виконавця від 07.05.2019 про повернення виконавчого документу стягувачу вказана постанова виведена в окреме провадження та 11.05.2019 відкрито виконавче провадження з виконання вказаної постанови, то строк пред`явлення постанови про стягнення виконавчого збору від 12.12.2018 ВП № 50703967 до виконання державним виконавцем не пропущено.
		Таким чином, відповідачем були вчинені дії, направлені на виконання постанови про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження" №1404 від 02.06.2016.
		Суд відхиляє доводи представника позивача про те, що виконавче провадження № 59054505 відкрито з виконання постанови про повернення виконавчого документу стягувачу ВП № 50703967 від 07.05.2019 року, оскільки матеріали виконавчого провадження № 59054505 містять виконавчий документ - постанову про стягнення виконавчого збору ВП № 50703967 від 12.12.2018 року, на виконання якої відкрито виконавче провадження № 59054505. Невірне зазначення дати виконавчого документа у постанові про відкриття виконавчого провадження від 11.05.2019 року ВП № 59054505 на думку суду не може бути самостійною підставою для скасування вказаного рішення.
		Суд відхиляє пояснення представника позивача про порушення відповідачем положень частини 3 статті 40 Закону № 1404-VII у зв`язку з не винесенням постанови про стягнення виконавчого збору з дня повернення виконавчого документа, оскільки вказане рішення приймається у разі, якщо виконавчий збір не стягнуто. У спірних правовідносинах відповідачем було винесено постанову про стягнення виконавчого збору ВП № 50703967 від 12.12.2018 року та повторного прийняття рішення про стягнення виконавчого збору не потребувало.
		Щодо доводів представника позивача про подвійне стягнення з позивача суми виконавчого збору у зв`язку з повторним пред`явленням виконавчого листа № 524/7446/13-ц від 13.05.2014 року до виконання приватному виконавцю Скрипнику В.Л. суд зазначає, що постанова про стягнення виконавчого збору ВП № 50703967 від 12.12.2018 року не оскаржена і не скасована та повинна виконуватись відповідно до вимог статті 27 Закону № 1404-VII. Крім того, постанова про стягнення виконавчого збору ВП № 50703967 від 12.12.2018 року винесена раніше ніж постанова про стягнення з боржника основної винагороди від 26.02.2019 року ВП № 58483277. 
		Відповідно до приписів частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно з частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. 
		З огляду на викладене, відповідач як суб`єкт владних повноважень, на якого частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов`язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, довів суду правомірність своїх дій щодо винесення оскаржуваних постанов.
		За таких умов позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними, а заявлені вимоги не ґрунтуються на вимогах закону.
		Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовна заява не підлягає задоволенню.
		На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, - 
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Автозаводського відділу державної виконавчої служби м. Кременчука Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про визнання протиправними та скасування постанов відмовити.
		Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку п. 15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч. 6 ст. 287 КАС України, а саме: протягом 10 днів з дати проголошення (підписання).
		Роз`яснити, що рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України, а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.
		 
		СуддяА.Б. Головко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...