Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/5761/18 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:; податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість).
Надіслано для оприлюднення: 13.11.2019. Зареєстровано: 14.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 15.11.2019.
Дата набрання законної сили: 12.11.2019
Номер судового провадження: А/855/14682/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/5761/18                                                                       Суддя першої інстанції: Васильченко І.П.
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		  12 листопада 2019 року                                                                                       м. Київ
		          Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
		          головуючого судді                    - Пилипенко О.Є.  
		          суддів                                        - Бєлової Л.В. та Глущенко Я.Б.,
		          при секретарі                              - Кузик О.С., 
		          за участю: 
		          представника позивача:           - Богун Н.М., 
		          представника відповідача:           - Корнейчука О.Л., 
		          розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 вересня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТриМоб» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 11.01.2018 року № 0000324209, № 0000334209, № 0000344209,
		В С Т А Н О В И Л А :
		 
		У квітні 2018 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ТриМоб» звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби  про скасування податкових повідомлень-рішень від 11.01.2018 року № 0000324209, № 0000334209, № 0000344209, в якому просив:
		- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 11.01.2018 року № 0000324209, № 0000334209, № 0000344209.
		Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 вересня 2018 року адміністративний позов задоволено повністю.
		Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
		Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права. 
		21 жовтня 2019 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду, Товариством з обмеженою відповідальністю «ТриМоб» подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до змісту якого позивачем налогошено, що придбання товарів, робіт/послуг, необоротних активів ТОВ «ТриМоб» пов`язано із забезпеченням безперебійної роботи мережі та наданням послуг зв`язку, що є основним видом діяльності оператора, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для нарахування податкових зобов`язань з ПДВ відповідно до абз. «г» п. 198.5 ст. 198 ПК України, тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 вересня 2018 року - без змін.     
		Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		У відповідності до ст.. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що висновки Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про завищення Товариством з обмеженою відповідальності «ТриМоб» суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, та суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку суд вважає такими, що не відповідають нормам чинного податкового законодавства, у зв`язку з чим податкові повідомлення - рішення від 11.01.2018 року № 0000324209, № 0000334209, № 0000344209 підлягаю скасуванню.
		Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.
		Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ТриМоб» з питання відповідності формування від`ємного значення з податку на додану вартість у декларації за вересень 2017 року.
		За результатами перевірки складено акт від 19.12.2017 р. № 4892/28-10-42-09/37815221 (далі - Акт перевірки), яким встановлено наступні порушення:
		1. п.188.1 ст.188, п.189.1 ст.189, абз. «г» п.198.5 т.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податкового зобов`язання з ПДВ на суму 18 284 730,00 грн., що призвело до:
		а) завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в сумі 17 227 337,00 грн.;
		б) завищення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку всього в сумі 1 057 393,00 грн., в тому числі за вересень 2017 року в сумі 1 057 393,00 грн.
		2. п. 201.10 ст.201 розділу V Податкового кодексу України у зв`язку з відсутністю реєстрації податкових накладних на суму ПДВ 7 474 236,00 грн.
		Зважаючи на висновки Акту перевірки, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 11.01.2018 року:
		- № 0000324209, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1 057 393,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 264 348,25 грн.;
		- № 0000334209, яким позивачу зменшено від`ємне значення суми податку на додану вартість у розмірі 17 227 337,00 грн. ;
		- № 0000344209, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 3 737 118,00 грн.
		За результатами розгляду заперечень на Акт перевірки від 19.12.2017 року № 4892/28-10-42-09/37815221 Офісом великих платників податків ДФС у м. Києві надано відповідь від 19.01.2018 року, якою висновки Акту перевірки залишено без змін.
		За результатами адміністративного оскарження Державною фіскальною службою України прийнято рішення від 28.02.2018 р. № 11056/6/99-99-11-01-02-25, яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 11.01.2018 р. № 0000324209, № 0000334209, № 0000344209, а скаргу - без задоволення.
		Вважаючи винесені податкові повідомлення - рішення протиправними, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.
		Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
		Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Як вбачається з Акту перевірки, за результатами аналізу фінансово-господарської діяльності позивача, а саме - регістрів бухгалтерського обліку по рахунках 70, 80, 90 - ТОВ «ТриМоб» у звітному періоді продавало послуги мобільного зв`язку нижче їх собівартості та, відповідно, не виписувало і не реєструвало податкові накладні. Так, перевіркою встановлено заниження податкових зобов`язань з ПДВ на загальну суму 18 284 730,00 грн., у т.ч.:
		- за березень 2014 року в сумі 299 388,00 грн.,
		- за червень 2014 року в сумі 1 251 357,00 грн.,
		- за лютий 2016 року в сумі 472 410,00 грн.,
		- за березень 2016 року в сумі 568 150,00 грн.,
		- за квітень 2016 року в сумі 640 199,00 грн.,
		- за травень 2016 року в сумі 657 911,00 грн.,
		- за червень 2016 року в сумі 670 375,00 грн.,
		- за липень 2016 року в сумі 882 293,00 грн.,
		- за серпень 2016 року в сумі 875 709,00 грн.,
		- за вересень 2016 року в сумі 1 043 348,00 грн.,
		- за жовтень 2016 року в сумі 1 114 903,00 грн.,
		- за листопад 2016 року в сумі 1 138 548,00 грн.,
		- за грудень 2016 року в сумі 1 195 903,00 грн.,
		- за січень 2017 року в сумі 1 079 679,00 грн.,
		- за лютий 2017 року в сумі 1 294 414,00 грн.,
		- за березень 2017 року в сумі 1 120 699,00 грн.,
		- за квітень 2017 року в сумі 1 342 186,00 грн.,
		- за травень 2017 року в сумі 1 350 319,00 грн.,
		- за серпень 2017 року в сумі 1 286 939,00 грн.
		Вказане порушення призвело до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 17 227 337,00 грн. та суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку на 1 057 393,00 грн.
		Матеріалами справи встановлено, що позивач є оператором зв`язку, який надає послуги рухомого (мобільного) зв`язку стандарту UMTS/WCDMA. Основним видом діяльності підприємства відповідно до класифікації видів економічної діяльності, зазначених у відомостях Єдиного державного реєстру про юридичну особу, є діяльність у сфері безпроводового електрозв`язку. Для забезпечення безперебійної роботи мережі та надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв`язку абонентам, позивачем щомісячно здійснюється придбання товарів/послуг, а саме - орендуються майданчики для розміщення обладнання базових станцій, приміщення для розташування персоналу, забезпечується електроживлення мережі, запчастин для елементів мережі, послуг технічного обслуговування обладнання мережі, оплачується доступ до мереж технологічних партнерів та послуги радіочастотного моніторингу тощо.
		З акту перевірки вбачається, що підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стало те, що позивач, надаючи у спірному періоді послуги рухомого (мобільного) зв`язку за ціною нижче собівартості, не оподатковував різницю між доходами від їх реалізації та їх собівартістю податком на додану вартість.
		Мотивуючи висновки про необхідність оподаткування цих операцій податком на додану вартість, податковий орган в акті перевірки посилається на абзац «г» п.198.5 ст.198 ПКУ, відповідно до якого платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
		На підтвердження правомірності донарахувань податкових зобов`язань з ПДВ, відповідач  посилається на п. 15 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1307 від 31.12.2015 р., відповідно до якого у разі постачання товарів/послуг (зокрема, якщо база оподаткування визначається виходячи із ціни придбання товарів/послуг, звичайної ціни самостійно виготовлених товарів/послуг або балансової (залишкової) вартості необортних активів і перевищує суму постачання таких товарів/послуг, необоротних активів, визначену, виходячи з їх договірної вартості, тобто ціна придбання/ звичайна ціна/ балансова (залишкова) вартість перевищує фактичну ціну (договірну вартість) постачання), постачальник (продавець) складає дві податкові накладні: одну - на суму, розраховану, виходячи з фактичної ціни постачання, іншу - на суму, розраховану, виходячи з перевищення ціни придбання/ звичайної ціни/ балансової (залишкової) вартості над фактичною ціною, або може скласти не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням сум податку, розрахованих виходячи з перевищення бази оподаткування над фактичною ціною, визначених окремо за кожною операцією з постачання товарів/послуг.
		Надаючи правову оцінку обставинам справи та доводам сторін, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
		Згідно з ч.ч. 1, 2 п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 ПК України) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
		При цьому, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.
		Водночас, на переконання колегії суддів, жоден із перелічених у зазначеному вище абзаці 2 пункту 188.1 ст. 188 ПК України випадків визначення бази оподаткування не містить вимог щодо визначення бази оподаткування ПДВ не нижче собівартості реалізованих товарів/наданих послуг.
		Нормами пп. «а» п.185.1 ст.185 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань. До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.
		Правомірність визначення позивачем бази оподаткування ПДВ з операцій постачання самостійно виготовленої продукції підтверджується позицією ДФС України, викладеною у індивідуальних податкових консультаціях, а саме: № 5274/6/99-99-15-03-02-15/ІПК від 18.12.2018 року, № 2959/6/99-99-15-03-02-15/ІПК від 04.07.2018 року, № 177/6/99-99-15-03-02-15/ІПК від 16.01.2019 року, № 358/6/99-99-15-03-02-15/ІПК від 01.02.2019 року, № 1620/6/99-99-15-03-02-15/ІПК від 16.04.2019 року.
		Отже, норми ПК України (не враховуючи норми для окремих (специфічних) видів операцій):
		визначають, що база оподаткування ПДВ операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, що відповідають ринковим;
		встановлюють низку обов`язкових умов відповідності ціни поставки (договірної ціни), однією з яких є володіння сторонами достатньою інформацією про ціни, що склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах);
		передбачають можливість доведення невідповідності рівню ринкових цін договірної ціни.
		На переконання колегія суддів, у розумінні норм ПК України звичайною ціною для здійснення розрахунку бази оподаткування ПДВ операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг є ціна, визначена зацікавленими сторонами у цивільно-правовому договорі, яка, у свою чергу, повинна відповідати ринковій ціні, визначена зацікавленими сторонами у цивільно-правовому договорі, яка, у свою чергу, повинна відповідати ринковій ціні (ціні, що склалася на ринку товарів/послуг).
		Аналогічна позиція ДФС розміщена інформаційно-довідковим департаментом ДФС у загальнодоступному доступі за посиланням в мережі Інтернет http://zir.sfs.gov.ua/main/bz/view/?src=ques розділ «101.7. Податок на додану вартість. База оподаткування» статус «чинні», роздруківка є в матеріалах справи.
		Так, у відповіді на запитання «Яка ціна вважається звичайною для визначення бази оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг», зазначено, що база оподаткування, зокрема, операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін.
		Таким чином, твердження відповідача про те, що нормами пункту 188.1 статті 188 ПК України законодавець прямо регламентує, що база оподаткування ПДВ має бути рівною, або більшою ніж ціна придбання таких послуг, не відповідає нормам ПК України.
		Відповідно до підпункту 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 ПК України, звичайною ціною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено ПК України. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.  
		Варто також звернути увагу, що у п. 3.8 Акта перевірки відповідачем вказано, що за результатами здійсненого аналізу ціноутворення (придбання, реалізація, співставлення із середньогалузевими) у звітних періодах, що були охоплені перевіркою, порушень не встановлено.
		Згідно з пунктом 189.1 статті 189 ПК України у разі здійснення операцій, відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України, база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.
		За своїм змістом вищезазначені норми створюють механізм визначення бази оподаткування ПДВ, який використовується виключно для компенсації сум податку на додану вартість, включеного до ціни придбаних товарів/послуг, необоротних активів, у разі їх використання поза межами господарської діяльності платника податку.
		При придбанні товарів та послуг, що використовуються для забезпечення безперебійної роботи мережі Позивача для виробництва телекомунікаційних послуг, витрати на придбання яких включено до собівартості наданих послуг. Позивач не має правових підстав визнавати придбані товари/послуги такими, що використані поза межами господарської діяльності, та визначати базу оподаткування ПДВ самостійно вироблених послуг виходячи з ціни придбання спожитих в процесі виробництва товарів/послуг.
		Таким чином, ТОВ «ТРИМОБ» здійснює постачання самостійно виготовлених телекомунікаційних послуг, база оподаткування яких відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПК України не може бути нижче звичайних цін, у зв`язку з чим, на переконання суду, відповідачем безпідставно зроблено висновок, що база оподаткування послуг не може бути нижче їх виробничої собівартості, визначеної відповідно до П(С)БО 16 «Витрати».
		Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» визначено принципи, на яких ґрунтується бухгалтерський облік і фінансова звітність. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів.
		Відповідно до п.7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. № 318, витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
		Пунктом 11 зазначеного Положення визначено, що собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.
		Правила складення податкової звітності з податку на додану вартість, передбачені Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 1307 від 31.12.2015 р., не змінюють передбачений Податковим кодексом України порядок визначення бази оподаткування та ставку податку на додану вартість, яка застосовується до цих операцій.
		Відповідно до п. 11 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 р. № 1307, у разі нарахування податкових зобов`язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 ПК України платник податку складає окремі зведені податкові накладні за товарами/послугами, необоротними активами, які призначаються для їх використання/починають використовуватися, в тому числі в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
		Пунктом 16 Порядку визначено, що у разі складання зведених податкових накладних, особливості заповнення яких викладені у пункті 11 Порядку, у графі 2 «Номенклатура товарів/послуг постачальника (продавця)» платником зазначаються дати складання та порядкові номери податкових накладних, складених на такого платника податку при постачанні йому товарі в/послуг, необоротних активів, за якими він визначає податкові зобов`язання відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 ПК України.
		Колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що сума, з якої відповідачем проведено розрахунок заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість, визначена не шляхом аналізу конкретних операцій та первинних документів, що підтверджують їх здійснення, а методом визначення арифметичної різниці між показниками оборотно-сальдових відомостей.
		Натомість, належність операцій з придбання товарів/послуг, витрати на які включено до складу собівартості, до господарської діяльності позивача повністю підтверджується наданими під час проведення перевірки та оскарження її результатів договорами та актами приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), копії є в матеріалах справи.
		Враховуючи те, що придбання товарів, робіт/послуг, необоротних активів пов`язано із забезпеченням надання послуг зв`язку, у відповідача були відсутні підстави для нарахування податкових зобов`язань з ПДВ відповідно до абзацу «г» п. 198.5 ст. 198 ПК України, отже, висновки відповідача про порушення позивачем вимог п. 201.10 ст. 201 ПК України, а саме - граничних термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму ПДВ 7 474 236,00 грн. є необгрунтованими.
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 вересня 2018 року - без змін. 
		Керуючись ст..ст. 241, 242, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -  
		 
		П О С Т А Н О В И Л А:
		 
		Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби - залишити без задоволення.
		Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 вересня 2018 року - без змін.
		Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		Головуючий суддя:                                                                       О.Є.Пилипенко 
		 
		Суддя:                                                                                 Л.В.Бєлова        
		 
		                                                                                                    Я.Б.Глущенко         
		   
		 
		Повний текст виготовлено 12 листопада 2019 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...