Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 802/279/16-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 13.11.2019. Зареєстровано: 14.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 14.11.2019.
Дата набрання законної сили: 13.11.2019
Номер судового провадження: К/9901/11754/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		13 листопада 2019 року 
		Київ
		справа №802/279/16-а
		адміністративне провадження №К/9901/11754/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого судді (судді-доповідача) -                                                   Данилевич Н.А.,
		суддів -                                                                                                                                                                           Бевзенка В.М., 
		                                                                                                                                                                                                       Шевцової Н.В.,
		 
		розглянувши в попередньому судовому засіданні 
		касаційну скаргу  ОСОБА_1 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від    16 серпня 2016 року (головуючий суддя - Дончик В.В., судді - Крапівницька Н.Л., Сало П.І.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року (головуючий суддя - Біла Л.М., судді - Граб Л.С., Гонтарук В.М.) у справі за    позовом     ОСОБА_1 
		до Казенного науково-виробничого об`єднання «ФОРТ» Міністерства внутрішніх справ України, 
		третя особа - Національна поліція України
		про скасування наказу про звільнення, -
		в с т а н о в и в :
		І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		У березні 2016 року До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, скаржник) з адміністративним позовом до Казенного науково-виробничого об`єднання «ФОРТ» МВС України (далі - відповідач, КНВО «ФОРТ»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Національна поліція України, у якому просив:
		- визнати протиправним та скасувати наказ № 230-к від 06.11.2015, виданий начальником КНВО «ФОРТ» МВС України генерал-майором міліції Писаренком В . Г., в частині звільнення прапорщика міліції ОСОБА_1 . №10798 з посади міліціонера роти охорони казенного науково-виробничого об`єднання «ФОРТ» МВС України;
		- поновити ОСОБА_1 на посаді міліціонера роти охорони Казенного науково-виробничого об`єднання «ФОРТ» МВС України з часу його звільнення, а саме, з 06.11.2015;
		- стягнути з Казенного науково-виробничого об`єднання «ФОРТ» МВС України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу;
		- стягнути з Казенного науково-виробничого об`єднання «ФОРТ» МВС України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 20000 (двадцять тисяч) гривень.
		Позивач не погоджується зі своїм звільненням, вказуючи про недотримання роботодавцем ряду вимог, передбачених трудовим законодавством. Зокрема, позивач зазначає, що його не попереджено про звільнення за два місяці та не запропоновано рівнозначну посаду, як того вимагають положення КЗпП України. Окрім того, норми Закону України "Про Національну поліцію" в частині звільнення особи під час перебування на лікарняному, на думку позивача, суперечать національному законодавству, а тому не можуть бути застосовані.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від    16 серпня 2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
		Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції зазначив, що позивач попереджений про звільнення через скорочення штатів в силу Закону. На підтвердження перебування ОСОБА_1 на лікарняному до позовної заяви додано листки непрацездатності, датовані 24.12.2015, 19.01.2016 та 20.01.2016, в яких зазначено період перебування позивача на лікарняному з 25.12.2015 по 15.02.2016. Доказів перебування позивача на лікарняному саме на дату звільнення позивачем та його повноважним представником до суду надано не було. Таким чином, суд зробив висновок, що на дату звільнення, а саме 06.11.2015, позивач перебував на службі в органах внутрішніх справ, як міліціонер роти охорони казенного науково-виробничого об`єднання «ФОРТ» МВС України. Суд врахував, що оскільки ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді міліціонера роти охорони казенного науково-виробничого об`єднання «ФОРТ» МВС України, проходив службу в органах внутрішніх справ, тобто, перебував на публічній службі, дія норм КЗпП України щодо продовження строкового трудового договору на нього не поширюється. Суд зазначив, що з 06.11.2015 у відповідача була відсутня можливість подальшого використання на службі прапорщика міліції ОСОБА_1 як міліціонера роти охорони казенного науково-виробничого об`єднання «ФОРТ» МВС України, тим паче в лавах Національної поліції. За сукупністю наведених обставин, враховуючи належне попередження позивача про можливість звільнення та неможливість його подальшого використання на службі, суд дійшов висновку, що начальник КНВО «ФОРТ» МВС України при прийнятті оскаржуваного наказу діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Оскільки судом не встановлено, що звільнення позивача є незаконним, підстави для поновлення ОСОБА_1 на посаді міліціонера роти охорони казенного науково-виробничого об`єднання «ФОРТ» МВС України та, як наслідок, стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу відсутні. Крім того, оскільки під час судового розгляду справи не встановлено протиправності дій відповідача щодо звільнення ОСОБА_1 , позовні вимоги в частині стягнення на його користь моральної шкоди суд визнав такими, що задоволенню не підлягають.
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16 серпня 2016 року - без змін.
		Колегія суддів апеляційної інстанції вирішила, що суд першої інстанції    в повній мірі надав оцінку усім    обставинам та зібраним у справі доказам, у зв`язку із чим ухвалив законне та обґрунтоване рішення.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
		ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від    16 серпня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
		В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначив, що після прийняття оскаржуваного ним наказу він фактично продовжував виконувати свої службові обов`язки, що не заперечувалось відповідачем, за що отримував заробітну плату. Зазначає, що суд першої інстанції не дослідив обставин пропозиції йому інших посад і цій самій установі або іншій установі відповідно до його спеціальності. Таким чином, вважає, що судами не з`ясовано всіх обставин справи, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору. 
		Відповідачем до Суду надано заперечення на касаційну скаргу, в яких вказано на безпідставність викладених в ній доводів. Відповідач зазначає, що керівництво КНВО «Форд» не мало можливості використання на службі працівників, які підлягали скороченню, та запропонувати їм перехід на службу до Національної поліції. Відповідач просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
		Ухвалою Верховного Суду від 12 листопада 2019 року зазначену адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.
		II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		ОСОБА_1 перебував на службі в органах внутрішніх справ України з 29 січня 2009 року.
		Міністерством внутрішніх справ України 06.11.2015, відповідно до Закону України "Про Національну поліцію", постанов Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 року №730 "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів міністерства внутрішніх справ України", від 23.09.2015 року №751 "Про ліквідацію територіального органу Міністерство внутрішніх справ" та від 13.10.2015 №834 "Питання функціонування органів поліції охорони як територіальних органів Національної поліції та ліквідацію деяких органів Міністерства внутрішніх справ", прийнято наказ № 1388 "Про організаційно-штатні питання".
		В даному наказі вирішено вважати такими, що втратили чинність, штати органів, підрозділів, закладів, установ та підприємств МВС України згідно з Переліком змін у штатах МВС, що додається.
		Згідно переліку (витягу) змін у штатах МВС, доданого до наказу, на казенному науково-виробничому об`єднанні «ФОРТ» МВС України (м. Вінниця) скорочуються всі посади (скасовується штат).
		Після введення нового штатного розпису атестованих працівників національної поліції в КНВО «ФОРТ» МВС України не залишилось, у зв`язку з чим, з новоприйнятими працівниками укладено трудові договори.
		Начальником КНВО «ФОРТ» МВС України генерал-майором міліції Писаренком В.Г. прийнято наказ №230-к яким, згідно з п. 10 та п. 11 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, звільнено у запас Збройних Сил за п. 63 "з" (через скорочення штатів) прапорщика міліції ОСОБА_1 , таб. № 10798, міліціонера роти охорони казенного науково-виробничого об`єднання «ФОРТ» МВС України з 06 листопада 2015 року.
		Під час судового розгляду справи встановлено, що після прийняття оскаржуваного наказу, тобто після 06.11.2015, ОСОБА_1 надавалась відпустка за 2015 рік з 03.12.2015 до 02.01.2016 включно.
		На підтвердження перебування ОСОБА_1 на лікарняному до позовної заяви додано листки непрацездатності, датовані 24.12.2015, 19.01.2016 та 20.01.2016, в яких зазначено період перебування позивача на лікарняному з 25.12.2015 по 15.02.2016. 
		ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
		Стаття 19 Конституції України: правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
		Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Частина 6 статті 43 Конституції України: громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
		Пунктом 8 розділу XI Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» передбачено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.
		Згідно з пунктом 9 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.
		Відповідно до пункту 10 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.
		За приписами пункту 11 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до «Прикінцевих та перехідних положень» цього Закону.
		Пунктом 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. №114 (далі - Положення №114) встановлено, що у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов`язків, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.
		Згідно з підпунктом «г» пункту 64 Положення №114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік): через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.
		ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
		Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).
		Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч.2 ст.341 КАС України).
		Вирішуючи справу, суди попередніх інстанції дійшли висновку про наявність підстав для звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ через скорочення штату відповідно до положень Закону України «Про Національну поліцію». 
		Суд зазначає, що відповідно до наведених приписів законодавства, працівник міліції, посада якого скорочена, може бути прийнятий на службу до поліції, за умови його відповідності вимогам до поліцейських, одним із двох способів: шляхом видання наказу про призначення за його згодою або шляхом проходження конкурсу. І лише якщо особа відмовилася від усіх пропозицій щодо зайняття певних посад і не подала заяви (рапорту) про участь в конкурсі на зайняття певної посади, виникають підстави для застосування п.10 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» щодо звільнення особи за скороченням штатів.
		Однак колегія суддів звертає увагу на те, що зазначеними положеннями Закону передбачено гарантії для працівники міліції, які виявили бажання проходити службу безпосередньо в поліції. 
		Як встановили суди попередніх інстанцій, наказом МВС України №1388 "Про організаційно-штатні питання" скорочено всі посади атестованих працівників в КНВО «ФОРТ» МВС України, у зв`язку з чим з новоприйнятими працівниками укладено трудові договори.
		Таким чином, оскільки після реорганізації КНВО «ФОРТ» МВС України в штатному розкладі вказаної установи були відсутні посади поліцейських, які б могли бути запропоновані позивачу, суди дійшли обґрунтованих висновків, що з 06.11.2015 у відповідача була відсутня можливість подальшого використання на службі прапорщика міліції ОСОБА_1 як міліціонера роти охорони казенного науково-виробничого об`єднання «ФОРТ» МВС України, тим паче в лавах Національної поліції.
		Отже, враховуючи неможливість подальшого використання позивача на службі, суди дійшли правомірних висновків про наявність законних підстав для прийняття спірного в цій справі наказу про звільнення ОСОБА_1 .
		Також судами вірно враховано, що оскільки предметом розгляду в даній адміністративній справі є встановлення відповідності чинному законодавству оскарженого наказу про звільнення позивача, питання подальшого, після 06.11.2015, несення служби ОСОБА_1 , отримання ним заробітної плати, перебування у щорічній відпустці та на лікарняному, не входить до предмету з`ясування, а тому не впливає на законність наказу про звільнення.
		Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з того, що судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві та запереченнях проти позову, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваних судових рішень, у касаційній скарзі не зазначено. 
		Частиною першою статті 350 КАС України (в чинній редакції) передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини 1 статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки судами не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.
		З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, підстави для скасування судових рішень відсутні.
		Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
		п о с т а н о в и в :
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від    16 серпня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.
		Суддя-доповідач                                                                      Н.А. Данилевич          
		Судді                                                                                           В.М. Бевзенко
		                                                                                          Н.В. Шевцова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...