Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 335/7363/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди; Спори про відшкодування шкоди завданої майну фізичних або юридичних осіб.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 14.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 14.11.2019.
Дата набрання законної сили: 11.11.2019
Номер судового провадження: 61-18149ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		11 листопада 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 335/7363/15-ц
		провадження № 61-18149св18 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю., 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		треті особи: Орджонікідзевський відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», ОСОБА_4 , Публічне акціонерне товариство «ОТП Факторинг Україна», 
		 
		провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Запорізької області від 26 січня 2017 року у складі колегії суддів: Маловічко С. В., Гончар М. С., Кочеткової І. В.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
		 
		У липні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення компенсації вартості поліпшеної ремонтом квартири та відшкодування моральної шкоди. 
		 
		Позов  ОСОБА_1 обґрунтовано тим, що на підставі договору купівлі-продажу від 06 квітня 2013 року вона купила у ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 за 156 000 грн., яку в подальшому її було зобов`язано повернути ОСОБА_2 за рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 31 березня 2015 року, яким одночасно скасовано державну реєстрацію її права власності на цю квартиру у зв`язку з визнанням недійсними торгів, на яких спірну квартиру було придбано ОСОБА_3 Внаслідок скасуванням державної реєстрації права власності на квартиру вона понесла збитки, які складаються з витрат на придбання квартири за договором купівлі-продажу в розмірі 156 000 грн та витрат на проведення капітального ремонту в цій квартирі. У зв`язку з проведенням капітального ремонту вартість квартири суттєво збільшилася та станом на 05 серпня 2015 року склала 1 012 994,00 грн. Тому ОСОБА_2 зобов`язаний компенсувати їй витрати, які вона понесла. Неправомірними діями відповідачів їй спричинено моральну шкоду, яка полягає в тому, що понад два роки вона вимушена брати участь у судових процесах, намагаючись відновити свої порушені права, ця ситуація вплинула на її емоційний стан, вона втратила і квартиру, і гроші на її придбання та поліпшення житла для комфортного проживання. Враховуючи викладене, з урахуванням уточнення позовних вимог,  ОСОБА_1 просила стягнути з      ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на її користь компенсацію вартості 1/2 частки спірної квартири з кожного, тобто по 506 497 грн, а також по 5 000 грн - на відшкодування моральної шкоди.
		 
		Ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 30 листопада 2015 року до участі в справі залучені як треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Орджонікідзевський відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції та Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк».
		 
		Ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 01 лютого 2016 року до участі в справі залучені як треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_4 , яка працювала на посаді державного виконавця Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції та здійснювала виконавче провадження щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, та Публічне акціонерне товариство «ОТП Факторинг Україна».
		 
		 
		Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 29 лютого 2016 року у складі судді Шалагінової А. В. позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості 1/2 частини квартири в розмірі 506 497 грн, компенсацію моральної шкоди в розмірі 5 000 грн, судові витрати в розмірі 2 046,24 грн, а всього - 513 543,24 грн. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості 1/2 частини квартири в розмірі 506 497 грн, компенсацію моральної шкоди в розмірі 5 000 грн, судові витрати в розмірі 1 607,76 грн, а всього - 513 104,76 грн.
		 
		Рішення місцевого суду мотивоване тим, що позивач, будучи добросовісним набувачем квартири, яку вона придбала за договором купівлі-продажу в           ОСОБА_5 , здійснила її поліпшення, які не можуть бути відокремлені від квартири без завдання їй шкоди. На час укладення вказаного договору продавець не повідомила її про наявність спору щодо спірного нерухомого майна. Тому у зв`язку з витребуванням у неї за рішенням суду придбаної квартири на користь її первісного власника вона має право на відшкодування витрат на проведення поліпшень та відшкодування моральної шкоди. Внаслідок проведення капітального ремонту вартість квартири суттєво збільшилася у порівнянні з ціною її придбання, що не було спростовано відповідачами. Позивач довела правові підстави для задоволення її позову та обґрунтувала розмір суми, яку належить стягнути з відповідачів.
		 
		Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 26 січня 2017 року апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 29 лютого 2016 року скасовано. Позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 156 000 грн  на відшкодування збитків, завданих вилученням за рішенням суду квартири АДРЕСА_1 . Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму, на яку збільшилася вартість квартири АДРЕСА_1 внаслідок здійсненого ремонту, в розмірі 34 709,57 грн. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 192,50 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 550,50 грн.
		 
		Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що у випадку неможливості відокремлення здійснених поліпшень від речі без її ушкодження особа може зажадати від власника відшкодування вартості таких поліпшень, але не більше розміру збільшення вартості майна. Позивач не надала суду доказів про здійснення ремонтних робіт, їх перелік та вартість, а також сплачені за них кошти, а матеріали справи містять суперечливі дані щодо вартості спірної квартири. Згідно з висновком експерта Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональне судово-експертне бюро Лещенка К. І. від 12 грудня 2016 року збільшення вартості квартири за рахунок ремонту складає 34 709,57 грн, тому ця сума підлягає стягненню із ОСОБА_2 Місцевий суд дійшов неправильного висновку про те, що ОСОБА_3 є недобросовісним набувачем квартири, оскільки прилюдні торги, на яких була придбана квартира, визнані недійсними у зв`язку з недотриманням процедури їх підготовки. Натомість вона є недобросовісним продавцем та повинна відповідати перед ОСОБА_1 в межах суми грошових коштів, отриманих від продажу цієї квартири. Витребування спірної квартири не є наслідком неправомірних дій відповідачів, тому позов у частині відшкодування моральної шкоди не підлягає задоволенню.
		 
		Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
		 
		У лютому 2017 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Запорізької області від 26 січня 2017 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила змінити оскаржуване рішення апеляційного суду, не передаючи справи на новий розгляд, а саме: стягнути з ОСОБА_3 на її користь вартість квартири в розмірі 356 606,93 грн та моральну шкоду в розмірі 10 000 грн; стягнути із ОСОБА_2 на її користь збільшення вартості квартири за рахунок ремонту в розмірі 34 709,57 грн та вартість невід`ємних поліпшень у квартирі за рахунок ремонту в розмірі 68 557,64 грн; стягнути пропорційно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на її користь сплачений нею судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 4 716,10 грн та комісійні послуги банку за переказ судового збору в розмірі 47,16 грн.
		 
		Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що апеляційний суд дійшов неправильного висновку про стягнення з ОСОБА_3 156 000 грн, оскільки ринкова вартість спірної квартири, згідно з висновком експерта Лещенка К. І. від 12 грудня 2016 року № 2231, становить 356 606,93 грн. Крім того, попереднім договором купівлі-продажу квартири від 30 березня 2013 року було передбачено, що продаж квартири здійснюється за 221 600 грн, що еквівалентно 27 700 доларам США. Тому суд повинен був стягнути з ОСОБА_3 на її користь щонайменше суму вартості спірної квартири, визначену висновком експерта, а саме - 356 606,93 грн та моральну шкоду, оскільки вона була введена в оману прихованням від неї інформації про наявність судового спору щодо квартири. Апеляційний суд також безпідставно не стягнув із ОСОБА_2 суму вартості невід`ємних поліпшень, яка згідно з висновком експерта становить 68 557,64 грн, оскільки всі здійснені поліпшення залишаються у квартирі, яка є його власністю.
		 
		У липні 2017 року ОСОБА_2 подав заперечення на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, посилаючись на те, що апеляційним судом правильно встановлено характер спірних правовідносин та дотримано норм матеріального і процесуального права. Намагаючись стягнути суму, на яку збільшена вартість квартири, та вартість невід`ємних поліпшень, ОСОБА_1 хоче безпідставно збагатитися, адже це призведе до подвійного стягнення коштів за однин і той самий ремонт. Доводи ОСОБА_1 про неврахування апеляційним судом висновку експерта є надуманими, оскільки цей висновок був досліджений судом, а ухвалення судового рішення в точній відповідності з висновком експерта законодавством не передбачено.
		 
		У вересні 2017 року ОСОБА_3 подала пояснення на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, посилаючись на те, що доводи ОСОБА_1 є необґрунтованими та такими, що не дають підстав для зміни оскаржуваного судового рішення. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження стану спірної квартири на час її придбання, фактично понесених позивачем витрат на поліпшення майна та доказів неможливості відокремлення поліпшення без заподіяння шкоди квартирі. При купівлі квартири на прилюдних торгах вона не знала і не могла передбачити незаконність дій державного виконавця щодо процедури проведення торгів. Вона оплатила в повному обсязі вартість квартири, а сплачена сума була зарахована в рахунок погашення кредитних зобов`язань ОСОБА_2 перед банком, надала всі необхідні документи для оформлення її права власності на квартиру, тобто виконала всі передбачені законом дії для придбання у власність квартири, тому є добросовісним набувачем. Сплачені нею кошти на придбання квартири їй не повернуто.
		 
		Рух справи в суді касаційної інстанції.
		 
		Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя.
		 
		Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		03 травня 2018 року справу № 335/7363/15-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
		 
		Позиція Верховного Суду.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
		 
		Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		 
		Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Судами встановлено, що 09 грудня 2009 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Вартановою О. С. вчинено виконавчий напис № 7909 про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 для погашення заборгованості ОСОБА_2 перед Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» в розмірі 335 072,79 грн. Вказану квартиру виставлено на продаж з публічних торгів.
		 
		Звітом про оцінку, виконаним суб`єктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 , визначена вартість спірної квартири в сумі 194 089 грн.
		 
		19 листопада 2012 року у зв`язку з тим, що двічі торги не відбулися через відсутність купівельного попиту, головним державним виконавцем Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького місцевого управління юстиції ОСОБА_4 знижено вартість спірної квартири до 120 335,18 грн, про що складено відповідний акт про зниження вартості арештованого майна.
		 
		07 грудня 2012 року Приватним підприємством «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» проведені прилюдні торги з продажу квартири АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_2 Переможцем торгів визнано ОСОБА_3 , яка придбала квартиру за 120 450 грн. Торги були оформлені протоколом від 07 грудня 2012 року № 05/247/12-1.
		 
		На підставі вказаного протоколу державним виконавцем Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького місцевого управління юстиції був складений Акт про реалізацію предмета іпотеки від 17 грудня 2012 року № 37/9.
		 
		Переможець торгів ОСОБА_3 отримала свідоцтво про придбання нерухомого майна від 18 грудня 2012 року у виді квартири АДРЕСА_1 , видане приватним нотаріусом Редько В. П. 
		 
		У січні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя з позовом до Приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» в особі Запорізької філії, ОСОБА_3 , Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Редько В. П., треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», про визнання недійсними публічних торгів, протоколу проведення публічних торгів, акта державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки, свідоцтва про придбання нерухомого майна.  
		 
		Знаючи про існування цього судового спору, 06 квітня 2013 року ОСОБА_3 за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу № 3574 продала спірну квартиру за 156 000 грн ОСОБА_1 , а остання здійснила реєстрацію права власності на цю квартиру за собою.
		 
		Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 27 листопада 2013 року, залишеним без змін ухвалами Апеляційного суду Запорізької області від 21 січня 2014 року (за апеляційними скаргами ОСОБА_3 та Приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство «Юстиція») та від 25 червня 2014 року (за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка не брала участі в цій справі), було визнано недійсними прилюдні торги з продажу вказаної квартири, проведені 07 грудня        2012 року, визнано недійсним протокол прилюдних торгів від 07 грудня 2012 року № 05/247/12/1-1, визнано недійсним свідоцтво від 18 грудня 2012 року про придбання ОСОБА_3 нерухомого майна. Однак судом не були застосовані правові наслідки недійсності торгів.
		 
		У березні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про витребування майна та скасування державної реєстрації права власності на квартиру.
		 
		Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 01 грудня 2014 року в задоволенні цього позову ОСОБА_2 відмовлено.
		 
		Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 31 березня 2015 року рішення Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 01 грудня 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено, квартиру АДРЕСА_1 зобов`язано повернути ОСОБА_2 та скасовано державну реєстрацію права власності на цю квартиру за ОСОБА_1 Апеляційний суд встановив, що спірна квартира вибула з володіння ОСОБА_2 на підставі процедури публічних торгів, яка визнана такою, що проведеною з порушеннями, а тому майно фактично вибуло з його володіння поза його волею.
		 
		Згідно з висновком експерта Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональне судово-експертне бюро» Лещенка К. І. від 12 грудня 2016 року № 2231 ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 на 31 березня 2015 року без врахування ремонту, становить 356 606,93 грн; ринкова вартість цієї квартири з урахування ремонту станом на 31 березня 2015 року становить 391 316,50 грн; збільшення вартості квартири за рахунок ремонту складає 34 709,57 грн; вартість невід`ємних поліпшень становить 68 557,64 грн.
		 
		Спір між сторонами в цій справі виник з приводу того, на яку саме компенсацію в межах заявлених позовних вимог має право позивач у зв`язку з витребуванням у неї спірної квартири, яку за час володіння вона встигла відремонтувати, та з кого з відповідачів і в якому розмірі слід її стягнути.
		 
		Відповідно до частини четвертої статті 390 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) добросовісний набувач (володілець) має право залишити собі здійснені ним поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди. Якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, добросовісний набувач (володілець) має право на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася його вартість.  
		 
		За змістом вказаної правової норми лише добросовісний набувач має право на залишення за собою поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди. Якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, добросовісний набувач має право на відшкодування здійснених на поліпшення витрат у сумі, на яку збільшилася їх вартість. Під поліпшеннями слід розуміти такі витрати на майно, які мають корисний для речі характер, тобто покращують її властивості, в тому числі її якість, збільшують вартість майна (наприклад, здійснення поточного ремонту нерухомості).
		 
		Згідно зі статтею 661 ЦК України у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав. Правочин щодо звільнення продавця від відповідальності або щодо її обмеження у разі витребування товару у покупця третьою особою є нікчемним.
		 
		У разі, якщо позов власника про витребування майна з чужого незаконного володіння задоволено, покупець цього майна має право відповідно до статті 661 ЦК України звернутися до суду з вимогою до продавця про відшкодування збитків, завданих вилученням у нього товару за рішенням суду з підстав, що виникли до моменту його продажу.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
		 
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позов, апеляційний суд обґрунтовано виходив з того, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем майна, а тому ОСОБА_3 має відповідати перед нею за спричинені їй збитки відповідно до статті 661 ЦК України, а ОСОБА_2 повинен відшкодувати здійснені нею витрати згідно з частиною четвертою статті 390 ЦК України. 
		 
		При цьому апеляційний суд дійшов правильного висновку про стягнення з ОСОБА_3 156 000 грн завданих збитків, що є сумою, сплаченою позивачем за договором купівлі-продажу квартири. 
		 
		Доводи касаційної скарги про необхідність стягнення з ОСОБА_3 ринкової вартості квартири згідно з висновком експерта від 12 грудня 2016 року в розмірі 356 606,93 грн є безпідставними, оскільки будучи на час продажу квартири добросовісним набувачем, ОСОБА_3 продала її позивачу за 156 000 грн. Право власності позивача на квартиру припинено не з вини ОСОБА_3 та не у зв`язку з набуттям нею права власності на цю квартиру. Тобто після продажу квартири, як і на час складення висновку експерта ОСОБА_3 не була власником спірної квартири. За таких обставин спричиненими збитками зі сторони ОСОБА_3 в розумінні статті 661 ЦК України є сума, отримана нею від позивача за договором купівлі-продажу спірної квартири, а саме 156 000 грн.
		 
		Посилання заявника на нотаріально посвідчений попередній договір від 30 березня 2013 року, укладений між нею та ОСОБА_3 , згідно з яким сторони домовилися про продаж квартири за 221 600 грн, що еквівалентно 27 700 доларів США, не заслуговує на увагу, оскільки зміст попереднього договору полягає в тому, що його сторони зобов`язуються в майбутньому укласти основний договір. При цьому попередній договір визначає умови, на яких сторони зобов`язуються в певний строк укласти основний договір, тобто за попереднім договором виникає лише двостороннє зобов`язання сторін укласти основний договір у майбутньому, в цьому випадку - договір купівлі-продажу квартири, позаяк укладенням попереднього договору лише обумовлюються наступні дії його сторін, а не відбувається фактичне вибуття із власності продавця предмета продажу, а покупець не набуває право власності на майно з укладенням попереднього договору. 
		 
		Доводи заявника про те, що апеляційним судом неправомірно не стягнута вартість невід`ємних поліпшень в сумі 68 557,64, є неспроможними, оскільки згідно з положеннями частини четвертої статті 390 ЦК України відшкодуванню підлягають не витрати на поліпшення майна, а сума, на яку збільшилася вартість майна після його поліпшення.
		 
		Інші наведені в касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками апеляційного суду стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки апеляційного суду, який їх обґрунтовано спростував. В силу вимог вищенаведеної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
		 
		Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, апеляційний суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 57-60, 212 Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного судового рішення, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
		 
		Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
		 
		Згідно з частиною третьою статті 401 та частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.
		 
		Оскаржуване судове рішення апеляційного суду відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Апеляційного суду Запорізької області від 26 січня 2017 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:В. А. Стрільчук   С. О. Карпенко   М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...