Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 643/9186/16-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Інші справи.
Надіслано для оприлюднення: 14.11.2019. Зареєстровано: 15.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 18.11.2019.
Дата набрання законної сили: 12.11.2019
Номер судового провадження: 22-ц/818/4320/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		__________________________________________________________________
		 
		Постанова
		Іменем України
		Справа № 643/9186/16-ц
		Провадження № 22-ц/818/4320/19
		12листопада 2019року     
		м. Харків
		Харківський апеляційний суд в складі колегії:
		головуючого      Сащенко І.С.
		суддів      Коваленко І.П., Овсяннікової А.І.
		за участю секретаря Іманвердізаде А.А.
		учасники справи: 
		позивач - ОСОБА_1 , 
		відповідач - Фізична особа підприємець ОСОБА_2 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу  ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду міста Харкова від 13 грудня 2016 року (суддя Букреєва І.А.) по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про визнання дій незаконними, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, -
		встановив:
		У липні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати незаконними дії ФОП ОСОБА_2 ( Весільного ОСОБА_3 ) щодо поширення конфіденційної інформації відносно ОСОБА_1 без її згоди. Зобов`язати ОСОБА_2 видалити усю інформацію, в тому числі усі фото- та відео- матеріали, на яких можна ідентифікувати ОСОБА_1 , та які розміщені на сторінках Весільного ОСОБА_3 в соціальних мережах «Вконтакте» та Facebook, а також на сайті «Весільного ОСОБА_3 ». Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5 000 гривень. 
		Свій позов обґрунтувала тим, що відео з весілля її доньки є інформацією з обмеженим доступом, конфіденційною і вона не давала згоди на її розповсюдження у соціальній мережі та використання свого зображення в рекламних цілях. Вважає, що діями відповідача їй вчинена моральна шкода, що полягає у заздрості, ревнощах оточуючих, інших негативних почуттях. Відповідач, не маючи жодних правових підстав, виклала її приватне життя на огляд невизначеному колу осіб - користувачам Інтернету. Вона переживає з приводу того, що завдяки відповідачу із самого початку сімейне життя доньки стало «надбанням громадськості».
		Представник позивач підтримала позовні вимоги.
		Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав. 
		Рішенням Московського районного суду міста Харкова від 13 грудня 2016 року в задоволені позову відмовлено в повному обсязі.
		Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити вимоги позивача. 
		Скарга мотивована неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи; порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на ті самі обставини, що і під час подачі позову. 
		Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з`явилися, вивчивши апеляційну скаргу та матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
		Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції, посилаючись ст.2Закону України«Про захистперсональних даних» виходив з того, що позивачем не надано доказів поширення відповідачем будь-якої інформації про її доньку, крім того спірне відео не містить прізвища позивачів або інші персональні дані. 
		Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду з огляду на наступне.
		Встановлено, що 11 квітня 2016 року між ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_2 укладений договір №11 на весільне обслуговування, відповідно до якого відповідач взяла на себе обов`язок щодо організації весілля ОСОБА_4 
		Спірні фото та відеоматеріали з весілля ОСОБА_4 розміщено ФОП ОСОБА_2 в якості реклами Весільного ОСОБА_3 на сайті та соціальних мережах.
		Відповідно до статті 32Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
		Згідно зі статтею 201ЦК України честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.
		Відповідно до частини першої статті 8Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
		Європейський суд з прав людини зауважує, термін «приватне життя» є широким поняттям, що не має вичерпного визначення, і поширюється на безліч аспектів самоідентифікації людини, наприклад, на ім`я особи та зображення, і включає в себе її фізичну та психологічну цілісність. Репутація і честь людини є частиною її самоідентифікації і психологічної цілісності, а тому також охоплюються поняттям приватне життя (BOGOMOLOVA v. RUSSIA, № 13812/09, § 51, ЄСПЛ, 20 червня 2017 року).
		Відносно фотографій Європейський Суд вказав, що зображення особи є одним із головних атрибутів її особистості, оскільки воно розкриває унікальні характеристики особи і відрізняє особу з-поміж інших. Право на захист свого зображення є, таким чином, однією з головних складових особистого розвитку. Воно передбачає, головним чином, право особи контролювати використання цього зображення, в тому числі і не дозволяти його опублікувати. Хоча головною метою статті 8 є захист особи від неправомірного втручання з боку державної влади, вона не лише зобов`язує державу утримуватись від такого втручання: окрім такого негативного заходу, можуть існувати позитивні зобов`язання, невід`ємні від ефективної поваги до приватного або сімейного життя особи. Ці зобов`язання можуть передбачати здійснення заходів, спрямованих на забезпечення поваги до приватного життя навіть у сфері відносин осіб між собою. Це стосується також захисту зображення особи від зловживання з боку інших осіб (VON HANNOVER v. GERMANY (No. 2), № 40660/08, 60641/08, § 96, 98, ЄСПЛ, 07 лютого 2012 року).
		Звертаючись до суду з позовом позивач зазначала, що відео з весілля її доньки є інформацією з обмеженим доступом, конфіденційною і вона не давала згоди на її розповсюдження у соціальній мережі та використання свого зображення в рекламних цілях.
		Згідно з ст. 1 Закону України «Про інформацію», під інформацією слід розуміти будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
		Стаття 11Закону України«Про інформацію» визначає, що інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження.
		Доступ до інформації регламентує ст.20 цього закону, за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом. 
		Відповідно до ст.21 Закону України «Про інформацію», інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом. 
		Відповідно до ч. 1 ст.23ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди в наслідок порушення її прав.
		Відповідно до змісту п.6.5 Договору на весільне обслуговування, який укладений 04 квітня 2016 року між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , виконавець має право на використання фото та відео матеріалів, отриманих в ході проведення урочистості (отримані у ході надання послуг з її організації) в цілях реклами агентства на сайті та в соціальних мережах .( а.с.35-36)
		З огляду на те, що замовник послуг надала згоду на використання фото та відео матеріалів в цілях реклами, зокрема в мережі інтернет, підстав для визнання дій відповідача протиправними та відшкодування моральної шкоди колегія суддів також не вбачає.
		Таким чином, суд першої інстанції, правильно застосувавши вищенаведені правові норми та усталену практику ЄСПЛ, надавши належну правову оцінку поданим сторонами доказам, із дотриманням норм процесуального права, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову у зв`язку з тим, що інформація (фото та відео) викладена в мережі Інтернет з дозволу замовника не може вважатися такою, що порушує права та інтереси позивача та відповідно відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди.
		Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду зводяться до переоцінки доказів, яким судом першої інстанції надана правова оцінка.
		Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
		Відповідно дост.375 ЦПКсуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Керуючись ст.ст.374ч.1 п.1,375,383,384 ЦПК України, суд,-
		постановив:
		Апеляційну скаргу  ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
		Рішення Московського районногосуду містаХаркова від13грудня 2016року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		Повний текст постанови складено14 листопада 2019 року.
		 
		Головуючий    І.С. Сащенко
		 
		 Судді                                     А.І.Овсяннікова  
		 
		   І.П. Коваленко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...