Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 908/2348/18 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Розрахунки за продукцію, товари, послуги; Інші розрахунки за продукцію.
Надіслано для оприлюднення: 15.11.2019. Зареєстровано: 15.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 18.11.2019.
Дата набрання законної сили: 05.11.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		05 листопада 2019 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  908/2348/18 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Погребняка В.Я. (головуючий), Васьковського О.В., Огородніка К.М.,
		 
		учасники справи:
		позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ПКЛ Сервіс»,
		відповідач - Державне підприємство «Бердянський морський торговельний порт»,
		 
		розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу
		Товариства з обмеженою відповідальністю «ПКЛ Сервіс»
		на рішення Господарського суду Запорізької області від 30.01.2019
		на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 15.02.2019
		у складі судді: Горохов І.В.,
		та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.05.2019
		у складі колегії суддів: Березкіна О.В. (головуючий), Іванов О.Г., Дармін М.О.,
		 
		у справі за позовом
		Товариства з обмеженою відповідальністю «ПКЛ Сервіс», 
		до Державного підприємства «Бердянський морський торговельний порт»,
		про стягнення 421   190,83 грн. безпідставно отриманих коштів,
		ВСТАНОВИВ:
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст вимог
		1. Товариство з обмеженою відповідальністю «ПКЛ Сервіс» (далі - ТОВ «ПКЛ Сервіс», позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до Державного підприємства «Бердянський морський торговельний порт» (далі - ДП «Бердянський морський торговельний порт», відповідач) про стягнення 421 190,83 грн. безпідставно отриманих коштів.
		 
		2. Позов мотивовано тим, що відповідачем у 2017 позивачу були виставлені рахунки за послуги складського зберігання вантажу, в яких вартість наданих послуг було завищено - а саме до рахунків були включено плату за зберігання вантажу не лише за дні, коли вантаж дійсно зберігався на складах відповідача, але й за дні, коли вантаж був вивезений зі складів Портового оператора та був навантажений на судно. 
		Умови договору № 70 К від 26.06.2017 не  визначають останній день складського зберігання вантажу (на підставі якого документу).
		На переконання позивача, враховуючи приписи Кодексу торговельного мореплавства України, Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, а також положення Зводу звичаїв морського порту Бердянськ, останній день складського зберігання вантажу є днем зняття вантажу з обліку Портового оператора (вивантаження вантажу зі складу Портового оператора і його завантаження на судно), що визначається на підставі тальманських розписок (відвісів). 
		Відповідач помилково розраховує термін зберігання вантажу ТОВ «ПКЛ Сервіс» на складах Портового оператора та, відповідно, плату за зберігання вантажу, встановлюючи останній день складського зберігання вантажу не з дня вивантаження вантажу зі складу Портового оператора (тобто з дати, вказаної у тальманських розписках/відвісах), а з дня оформлення коносамента. Оскільки частина коштів, сплачених позивачем за рахунками відповідача у розмірі 421 190,83 грн, була сплачена позивачем за послуги зберігання, які не були надані, тобто поза межами договірних відносин, відповідно, зобов`язання щодо повернення цих грошових коштів за правовою природою є таким, що виникло у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави. 
		Позов ґрунтується на приписах ст. ст. 4, 5, 20, 24, 27, 163, 164, 171, 172 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 11, 15, 16, 936, 938, 946, 953, 1212, 1213 Цивільного кодексу України, ст. 19 Закону України «Про морські порти України», Правилами надання послуг у морських портах України, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України 05.06.2013 № 348, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.08.2013за № 1401/23933, Зводом звичаїв Морського порту Бердянськ, затвердженого наказом начальника Адміністрації Бердянського морського порту, від 26.11.2015 № 237. 
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		3. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 30.01.2019 у справі                    № 908/2348/18 у задоволенні позовних вимог ТОВ «ПКЛ Сервіс» - відмовлено.
		 
		4. Рішення мотивовано тим, що Договір № 70 К від 26.06.2017 не містить умов, які б визначали кінцеву дату перебування зернових вантажів на зберіганні в критих складах, проте, з урахуванням специфіки предмету зберігання - експортне зерно, зерно певного класу та визначеного обсягу (суднова партія) вантажу на кожне судно, необхідність проходження митного контролю, необхідності дотримання певної процедури щодо оформлення доручення завантаження вантажу, порядок контролю митними органами відповідності здійсненого навантаження, інформації зазначеної у доручені та фактично завантаженого вантажу згідно коносаментів, для визначення дати вивозу вантажу із порту ДП "БМТП" використало надані ТОВ "ПКЛ Сервіс" доручення та коносаменти, які є документом, що видається морським перевізником вантажу його відправнику, що засвідчує прийняття вантажу. Коносамент виписується при прийнятті вантажу на борт. 
		 
		За висновками суду,  підписаний коносамент одночасно виступає і документом, що підтверджує факт навантаження вантажу, і актом приймання-передачі. Крім того, між сторонами розрахунки здійснювались на користь відповідача за       Договором № 70К від 26.06.2017, у зв`язку із чим, згідно приписів        ст. 1212 Цивільного кодексу України, сплачені позивачем грошові кошти не можуть визнаватись такими, що набувались відповідачем безпідставно.
		 
		5. Під час розгляду справи, встановлено:
		 
		5.1. 26.06.2017 між ТОВ «ПКЛ Сервіс» (Експедитор) та ДП «Бердянський морський торговельний порт» (Портовий оператор) укладений Договір № 70 К (Договір).
		 
		5.2. Відповідно до п. 1.1. Договору, предметом договору є надання Портовим оператором послуг з перевалки експортних зернових вантажів, які надходять від фірм, з якими Експедитор має договори.
		 
		5.3. Пунктом 1.3. Договору передбачено, що Експедитор самостійно здійснює експедирування вантажу в порту.
		5.4. Згідно п. 2.6 Договору, за додатковим узгодженням з Портовим оператором, вантаж вивантажується у криті склади Портового оператора для технологічного накопичення. Норми технологічного накопичення вантажу (для формування судових партій) в порту узгоджується додатково при узгодженні завозу вантажу до порту. Сторони домовились, що максимальний строк технологічного накопичення вантажу в порту складає 30 діб.
		 
		5.5. За умовами п. 3.1 Договору Портовий оператор надає наступні послуги, пов`язані з вантажними операціями за даним договором: навантаження/відвантаження вантажу, технологічне накопичення і зберігання вантажу, складські операції з вантажем, штивку, зважування, переважування, оформлення приймально-передаточних, вантажних і транспортних (провізних) документів та інші роботи і послуги у відповідності з умовами даного договору. При цьому вивантаження вантажу з автомашин та внутрішньопортове перевезення вантажу (від місця вивантаження вагонів до місця зберігання на складі Портового оператора, а також зі складських площ Портового оператора до причалу/місця навантаження на судно і переміщення вантажу між складами) здійснюється Експедитором за свій рахунок.
		 
		5.6. Відповідно до п. 3.2.2. Договору приймання вантажу Портовим оператором відбувається відповідно до письмової Інструкції Експедитора.
		 
		5.7. Згідно з п. 3.3.1 Договору в цілях технологічного накопичення вантажу, прийнятий до перевалки розміщається відповідно до п. 2.6 цього договору в критих складах Портового оператора.
		 
		5.8. Пунктом 4.11 Договору передбачено, що портовий оператор здійснює завантаження суден тільки при оформленні відповідним чином доручення. Найменування вантажу, його марка, вказані у дорученні повинні відповідати маркам, вказаним у вантажосупроводжувальних документах по яким вантаж надходив до порту та приймальним актам портового оператора.
		 
		5.9. У відповідності до умов п. 4.13 Договору облік вантажу здійснюється на підставі карток обліку експортного вантажу.
		 
		5.10. За умовами п. 4.15 Договору Експедитор забезпечує вивезення вантажу з критих складів Портового оператора не пізніше одного місяця від дати початку завозу. При зберіганні понад встановленого строку всі питання щодо якості вантажу вирішуються без участі та відповідальності Портового оператора.
		5.11. Пунктом 5.2.1 Договору сторони врегулювали, що за зберігання зернових вантажів в критих складах Портового оператора, з моменту прибуття вантажу в порт (неповні сутки приймаються за повні) Експедитор оплачує за ставками, визначеними договором.
		 
		5.12. Згідно п. 5.2.6 Договору експедитор зобов`язаний сплатити рахунки портового оператора по перевалці вантажу, його зберігання за весь період знаходження вантажу в порту і до моменту його передачі на митний склад (в разі передачі вантажу на митний склад) або вивозу із порту.
		 
		5.13. За приписами п. 5.6 Договору тарифи за вантажно-розвантажувальні роботи, зберігання затвердженні Наказами Портового оператора. Тарифи і ставки встановленні в національній валюті України із зазначенням розміру тарифу в доларовому еквіваленті. При виставленні рахунків в національній валюті України, здійснюється перерахунок тарифів, указаних в доларовому еквіваленті в валюту України згідно офіційного курсу НБУ на дату надання послуг: оформлення коносаменту, штурманської розписки, вантажних документів або інших транспортних документів, передбачених діючим законодавством, підтверджуючих зняття вантажу з обліку Портового оператору.
		 
		5.14. Оплата за даним договором здійснюється Експедитором в національній валюті України на розрахунковий рахунок Портового оператора (п. 5.8 Договору).
		 
		5.15. На виконання Договору № 70 К від 26.06.2017 відповідачем були виставлені рахунки за послуги зберігання вантажу морських суден Т/х «МЕGА SТАR», Т/х «ICEL», Т/х «TRANSFAIR», Т/х «HAK», Т/х «RIZE», Т/х «JOY M», Т/х «MOHAMMED BEY».
		 
		5.16. ТОВ «ПКЛ Сервіс» неодноразово повідомляло ДП «БМТП» про необхідність проведення розрахунку за послуги зберігання на підставі штурманських розписок та у порядку, передбаченому п. 5.10 Договору, надавало обґрунтовані заперечення на Акти наданих послуг (виконаних робіт), в яких вартість наданих послуг зберігання визначалася відповідачем за документами, зазначеними у Маніфесті (тобто, по дату оформлення коносаменту).
		 
		5.17. Листами позивачем на адресу відповідача для розрахунку вартості зберігання вантажу направлялися штурманські розписки, які підтверджували кількість вантажу, прийнятого на борт відповідного теплоходу.
		 
		5.18. Відповідач повідомив позивача, що розрахунки між позивачем та відповідачем за надані послуги з обробки відповідного судна, у тому числі і з надання послуг із зберігання вантажу, будуть здійснювати згідно отриманих маніфестів та коносаментів з підписами капітана судна та печатками, як капітана так і особистими печатками інспектора митного посту Бердянськ Запорізької митниці ДФС України, підтверджуючим приймання вантажу та дозвіл до перевезення його морським транспортом. 
		5.19. Для визначення дати вивозу вантажу із порту відповідачем використано надані позивачем коносаменти, які є документом, що видається морським перевізником вантажу його відправнику, що засвідчує прийняття вантажу. Коносамент виписується винятково при прийнятті вантажу на борт. Підписаний коносамент одночасно виступає і документом, що підтверджує факт навантаження вантажу, і актом приймання-передачі. Саме коносамент є документом, якій засвідчує факт передачі вантажу в порту його перевізнику та відповідно виконання портовим оператором комплексу послуг по перевалці. 
		 
		6. Додатковим рішенням Господарського суду Запорізької області від 15.02.2019 заяву представника ДП «Бердянський морський торговельний порт» про ухвалення додаткового рішення у справі № 908/2348/18 задоволено; стягнуто з ТОВ «ПКЛ Сервіс» на користь ДП «Бердянський морський торговельний порт» витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 2   390, 64 грн.
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		 
		7. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.05.2019    апеляційну скаргу ТОВ «ПКЛ Сервіс»  залишено без задоволення; рішення Господарського суду Запорізької області від 30.01.2019 у справі № 908/2348/18 та додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 15.02.2019 залишено без змін; стягнуто з ТОВ «ПКЛ Сервіс» на користь ДП «Бердянський морський торговельний порт» витрати на професійну правничу допомогу у сумі                      6   000, 00 грн.
		 
		8. Погоджуючись з висновками та рішення суду першої інстанції, апеляційний суд вказав на те, що в рамках Договору №70 К від 26.06.2017 ТОВ «ПКЛ Сервіс», діючи в якості експедитора, здійснювало оплату послуг ДП «Бердянський морський торговельний порт» за дорученням вантажовласників (зазначених у коносаментах) та за їх рахунок. Між сторонами виникли правовідносини щодо надання послуг з перевалки експортних зернових вантажів, врегульовані Договором № 70 К від 26.06.2017, саме за яким позивачем сплачено 421 190,83 грн. згідно із рахунками, виставленими відповідачем, відтак      відсутні підстави вважати, що ці кошти набувались відповідачем безпідставно.
		 
		9. В частині оскарження додаткового рішення, апеляційний суд вказав на те, що, оскільки послуги адвоката Калініченко В.В. за актом № 2 в сумі 2390,64 грн. були сплачені відповідачем після ухвалення судового рішення, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув ці витрати. При цьому, суд вказав на те, що, з огляду приписи Розділу XV       Перехідних положень Конституції України, п. 3 ч. 1 ст. 131-1 та ст. 131-2 цієї Конституції, Калініченко В.В. не міг бути представником відповідача       в межах виконання своїх трудових обов`язків, а адвокатські повноваження його як представника відповідача в даній справі, належним чином посвідчені доведені та не спростовані       позивачем. 
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		10. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Запорізької області від 30.01.2019, додатковим рішенням від 15.02.2019 та постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.05.2019 у цій справі, ТОВ «ПКЛ Сервіс» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою про скасування оскаржених судових актів, з вимогою ухвалити нове рішення, яким  позов ТОВ «ПКЛ Сервіс» до ДП «Бердянський морський торговельний порт» про стягнення 421   190, 83 грн. безпідставно отриманих коштів задовольнити в повному обсязі; стягнути з ДП «Бердянський морський торговельний порт» на користь ТОВ «ПКЛ Сервіс» 421   190,83 грн. безпідставно отриманих коштів, 6   317, 86 грн. витрат зі сплати судового збору, 9   975, 00грн. витрат на переклад документів, доданих до позовної заяви з англійської на українську мову.
		 
		КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ
		 
		11. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи                                      № 908/2348/18 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Васьковський О.В., суддя - Огороднік К.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.07.2019.
		12. Ухвалою Верховного Суду, у визначеному складі колегії суддів Касаційного господарського суду, від 15.07.2019 Клопотання ТОВ «ПКЛ Сервіс» про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження задоволено;
		поновлено ТОВ «ПКЛ Сервіс» строк на касаційне оскарження;
		прийнято справу № 908/2348/18 Господарського суду Запорізької області до провадження.
		 
		Згідно з ч. 4 ст. 301 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від  03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ) перегляд рішень суду першої інстанції  та постанов апеляційної інстанції у справах, ціна позову в яких не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснюється без повідомлення учасників справи, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження.
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 163 ГПК України (в редакції Закону України від  03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ) у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку. За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України (в редакції Закону України від  03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
		З урахуванням викладеного ухвалено здійснити перегляд рішення Господарського суду Запорізької області від 30.01.2019, додаткового рішення Господарського суду Запорізької області від 15.02.2019 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 16.05.2019 в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.Надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 16.08.2019.
		 
		13. 09.08.2019 від ДП «Бердянський морський торговельний порт» до Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ТОВ «ПКЛ Сервіс» з запереченнями проти вимог та доводів скаржника, з вимогою рішення Господарського суду Запорізької області від 30.01.2019, додаткове рішення від 15.02.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.05.2019 залишити без змін.
		 
		УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		 
		Доводи скаржника
		(ТОВ «ПКЛ Сервіс»)
		 
		14. В обґрунтування заявлених вимог скаржник доводить:
		 
		14.1. висновки судів першої і апеляційної інстанцій, що закінчення зберігання вантажу закінчується оформленням коносаменту, суперечать змісту договору, зокрема п.п. 3.3.1, 5.2.1 Договору;
		 
		14.2. кінцеву дату перебування зернових вантажів на зберіганні в критих складах можна визначити на підставі штурманських розписок, які містять інформацію щодо найменування і кількості вантажу, найменування судна, на яке було навантажено вантаж та щодо дати, коли вантаж було завантажено на борт судна; 
		 
		14.3. Договір № 70К від 26.06.2017 передбачає внесення плати за зберігання  виключно у критих складах Відповідача, а не в будь-яких інших місцях на території морського порту «Бердянськ»;
		 
		14.4. нарахування відповідачем позивачеві до сплати сум, які не передбачені Договором №70К від 26.06.2017 (плати за зберігання вантажу, яка нараховувалась за період, коли вантаж знаходився на борту судна) не є двостороннім  правочином, яким має бути договір надання послуг, та є недоговірним зобов`язанням (набуттям майна без достатньої правової підстави).
		 
		15. Скаржник вважає безпідставними та необґрунтованими оскаржені судові рішення  в частині стягнення витрат на оплату послуг адвоката. 
		 
		Доводи учасників провадження у справі 
		(ДП «Бердянський морський торговельний порт»)
		 
		16. Відповідач доводить:
		 
		16.1. за своєю правовою природою правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем є договором про надання послуг;
		 
		16.2. ДП «Бердянський морський торговельний порт» здійснював зберігання зерна у межах надання послуг з перевалки експортних зернових вантажів;
		 
		16.3. ДП «Бердянський морський торговельний порт» виконував комплекс робіт за «дорученнями» ТОВ «ПКЛ Сервіс», які містили  по кожному окремому випадку відомості про вантаж який необхідно було завантажити на конкретне судно. При цьому, вантажем виступало експортне зерно певного класу та визначеного обсягу (суднова партія); 
		 
		16.4. позивач здійснював зберігання зерна згідно доручення на перевалку та видачу, що визначається об`ємом суднової партії окремо по кожному судну;
		 
		16.5.  Договір № 70 К від 26.06.2017 не містить умов, які б визначали кінцеву дату перебування зернових вантажів на зберіганні в критих складах, тому , з урахуванням того, що для завантаження на судно експортного зерна необхідно дотримання митних процедур, підстави для розрахунку плати за зберігання з дати складання штурманських розписок відсутні;
		 
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		 
		17. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
		 
		Відповідно до ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. 
		 
		Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		 
		У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
		 
		Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		 
		18. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції 
		 
		Предметом даного розгляду є вимога ТОВ «ПКЛ Сервіс» про стягнення з ДП «Бердянський морський торговельний порт» 421   190, 83грн. безпідставно отриманих коштів. Вимоги позивача ґрунтуються на приписах ст. 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
		 
		Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. 
		 
		Аналіз ст. 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.
		 
		Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
		 
		На переконання позивача, частина коштів, сплачених позивачем за рахунками відповідача у розмірі 421 190,83 грн, була сплачена позивачем за послуги зберігання, які не були надані, тобто поза межами договірних відносин, відповідно, зобов`язання щодо повернення цих грошових коштів за правовою природою є таким, що виникло у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави. 
		Позивач стверджує, що відповідач помилково розрахував термін зберігання вантажу ТОВ «ПКЛ Сервіс» на складах Портового оператора та, відповідно, плату за зберігання вантажу, встановлюючи останній день складського зберігання вантажу не з дня вивантаження вантажу зі складу Портового оператора (тобто з дати, вказаної у тальманських розписках/відвісах), а з дня оформлення коносамента. 
		 
		З цього приводу слід зазначити наступне.
		 
		Відповідно до ст. 11 ЦК України, підставами виникнення прав та обов`язків, є, зокрема, договори та інші правочини.
		 
		Згідно ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		 
		Згідно із ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		 
		Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 ЦК України).
		 
		Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		 
		Судами попередніх інстанцій, під час розгляду справи, встановлено, що правовідносини між ДП «Бердянський морський торговельний порт» (Портовий оператор) та ТОВ «ПКЛ Сервіс» (Експедитор) з перевалки  експортних зернових вантажів виникли на підставі Договору № 70 к від 26.06.2017.
		 
		За Договором № 70 К до складу послуг, які надаються Портовим оператором (ДП «Бердянський морський торговельний порт»), зокрема, належить й технологічне накопичування (для формування судової партії) та зберігання вантажів у критих складах. 
		 
		Порядок оплати за зберігання та відповідальність Експедитора за своєчасний вивіз вантажу визначені у п. 5.2. Договору.
		 
		Згідно п. 5.2.6 Договору Експедитор зобов`язаний сплатити рахунки портового оператора по перевалці вантажу, його зберігання за весь період знаходження вантажу в порту і до моменту його передачі на митний склад (в разі передачі вантажу на митний склад) або вивозу із порту.
		 
		Крім того, оскільки вантажем виступало експортне зерно, то надання послуг з перевалки здійснювалося з урахуванням особливостей, передбачених митним законодавством України, про що, також, вірно зазначено судами. 
		 
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що Договір № 70 К від 26.06.2017 не містить умов, які б визначали кінцеву дату перебування зернових вантажів на зберіганні в критих складах.
		 
		Аналізуючи умови Договору № 70 К, суди встановили, що відповідач (Портовий оператор) відповідні роботи (визначені Договором) згідно Доручення позивача на перевалку та видачу вантажу, що визначається об`ємом суднової партії окремо по кожному судну. 
		 
		Доручення по кожному окремому випадку здійснення робіт містили відомості про вантаж (експортне зерно) що необхідно було завантажити на конкретне судно, який (вантаж) визначався родовими ознаками: зерно певного класу та визначеного обсягу (суднова партія). 
		 
		Відповідно до п. 14.1. Правил надання послуг у морських портах України (затверджені Наказом Міністерства інфраструктури України від 05.06.2013 № 348), здавання (видача) портовим оператором (оператором термінала) вантажу здійснюється на підставі наряду (на автомобільний та/або залізничний транспорт) або доручення (на водний транспорт). Після отримання від замовника документа  про здавання (видачу) вантажу портовий оператор (оператор термінала) здійснює заходи щодо навантаження вантажу на транспортний засіб (п. 14.2. Правил).
		 
		Портовий оператор (оператор термінала) здає вантаж перевізнику шляхом оформлення тальманських розписок (відвісів) (п. 14.8 Правил).
		 
		Штурманська розписка - судновий документ про прийняття вантажу для перевезення, який видається судновою адміністрацією вантажовідправникові після завантаження товару на судно в день прийняття вантажу. Штурманська розписка видається на підставі тальманських розписок та є документом, що підтверджує отримання конкретної партії товару на борт судна.
		 
		Тобто, штурманські розписки свідчать про поступове завантаження на судно частин вантажу від визначеної у Дорученні партії.
		 
		Водночас, Коносамент видається після приймання всієї партії вантажу (суднова партія) до перевезення, який є доказом прийому перевізником вантажу. 
		 
		Таким чином, враховуючи наведене вище та встановлені під час розгляду цієї справи обставини, колегія суддів погоджується з висновками судів першої  та апеляційної інстанції про те, що закінчення зберігання конкретної речі - зерна в обсязі суднової партії, враховуючи специфіку та комплексність наданих відповідачем послуг за Договором № 70, закінчується завантаженням всієї суднової партії на судно, прийняттям перевізником вантажу (визначеної суднової партії) та оформленням коносаменту із зазначенням у нього виду та обсягу такого вантажу.
		 
		Відтак, за встановлених обставин, суди дійшли вірного висновку, що сплачені позивачем кошти в розмірі 421 190,83 грн. згідно із рахунками, виставленими відповідачем у виконання Договору № 70 К від 26.06.2017 не можна визнати такими, що набуті відповідачем безпідставно.
		 
		Щодо  відшкодування витрат на послуги адвоката
		 
		Рішенням Господарського суду Запорізької області від 30.01.2019 у справі                        № 908/2348/18, зокрема,  стягнуто з ТОВ «ПКЛ Сервіс» на користь ДП «Бердянський морський торговельний порт» витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 2000,00 грн.
		 
		Витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 2   000, 00грн. підтверджені Свідоцтвом про право зайняття адвокатською діяльністю серія ЗП № 001157 від 29.07.2016, Договором № 10/19 про надання послуг від 15.01.2019, Актом № 1 приймання-передачі послуг, платіжним дорученням № 263 від 22.01.2019 на суму 2000,00 грн (з призначенням платежу: за представництво інтересів ДП "БМТП", за участь у судовому засіданні адвоката Калініченко В.В. зг. дог. № 10/19 від 17.01.2019).
		 
		Додатковим рішенням Господарського суду Запорізької області від 15.02.2019 у цій справі заяву представника ДП «Бердянський морський торговельний порт» про ухвалення додаткового рішення у справі № 908/2348/18 задоволено; стягнуто з ТОВ «ПКЛ Сервіс» на користь ДП «Бердянський морський торговельний порт» витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 2   390, 64 грн.
		 
		Приймаючи Додаткове рішення суд виходив з того, що заявлені відповідачем вимоги  підтверджуються Договором № 10/19 про надання послуг від 15.01.2019, Актом № 2 приймання-передачі послуг від 31.01.2019, платіжним дорученням                 № 340 від 05.02.2019 на суму 2390,64 грн (з призначенням платежу: за представництво інтересів ДП «БМТП», за участь у судовому засіданні адвоката Калініченко В.В. зг. дог. № 10/19 від 17.01.2019).
		За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. 
		Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).
		Статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. 
		 
		Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).
		 
		Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 зазначеного Кодексу ). 
		 
		Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
		Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
		1)          попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);
		2)          визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу. 
		 3)  розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України). 
		 
		Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). 
		Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
		 
		Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в судовому засіданні 30.01.2019 представником позивача було подано заяву в якій зазначалося, про очікувальні витрати ДП «БМТП» на професійну правничу допомогу з участі адвоката у судовому засіданні 30.01.2019 та витрати пов`язані з наданням послуг (транспортні витрати адвоката Калініченко В.В.).
		 
		12.02.2019 до Господарського суду Запорізької області надійшла Заява представника ДП «Бердянський морський торговельний порт» (дата відправлення 05.02.2019), адвоката Калініченко В.В. про ухвалення додаткового рішення у справі № 908/2348/18.
		 
		Статус адвоката представника ДП «Бердянський морський торговельний порт» Калініченка В.В. підтверджується Свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ЗП № 001157 від 29.07.2016, адвокат здійснював представництво інтересів       відповідача       на підставі Договору № 10/19 про надання послуг від 15.01.2019, укладеному між відповідачем та Адвокатським об`єднанням «Лексус плюс».
		 
		За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
		Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).
		Така правова позиція викладена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові  від 03.10.2019 у справі                          № 922/445/19.Враховуючи наведене вище та встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками судів щодо наявності підстав для відшкодування витрат ДП «Бердянський морський торговельний порт» на професійну правничу допомогу. 
		 
		19. Щодо суті касаційної скарги
		 
		Доводи касаційної скарги не знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень, більш зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції визначені приписами ст. 300 ГПК України.
		 
		20. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до п.1) ч.1 ст. 308 ГПК України, суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
		 
		Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ст. 309 ГПК України).
		 
		Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
		 
		Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
		 
		Наведене узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
		Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).
		 
		Згідно ж із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		 
		Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.
		За вказаних обставин, оскільки фундаментальних порушень не встановлено, підстав для скасування оскаржених рішень немає.
		 
		Враховуючи наведене вище, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав задоволення касаційної скарги та необхідність залишення рішення Господарського суду Запорізької області від 30.01.2019, додаткового рішення від 15.02.2019 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 16.05.2019 у цій справі без змін, як таких, що прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
		 
		21. Судові витрати
		 
		У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги ТОВ «ПКЛ Сервіс» та залишенням без змін оскаржених рішень суду першої інстанції та постанови господарського суду апеляційної  інстанції, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України  покладаються на заявника.
		 
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 315, 317 ГПК України,  Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,- 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПКЛ Сервіс» залишити без задоволення.
		 
		2. Рішення Господарського суду Запорізької області від 30.01.2019, додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 15.02.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.05.2019 у справі                             № 908/2348/18 залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                      В.Я. Погребняк
		 
		 
		Судді                                                                                                   О.В. Васьковський
		 
		 
		                                                                                                                  К.М. Огороднік

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...