Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 641/7369/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності; Вимагання.
Надіслано для оприлюднення: 15.11.2019. Зареєстровано: 17.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 19.11.2019.
Дата набрання законної сили: 03.03.2021
Номер судового провадження: 1-кп/641/38/2019
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12014220540001363

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Комінтернівський районнийсуд м.Харкова 
		Номер провадження 1-кп/641/38/2019 Справа № 641/7369/16-к 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		14 листопада 2019 року Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:
		головуючого судді - ОСОБА_1 ,
		за участю прокурора  ОСОБА_2 ,
		потерпілого  ОСОБА_3 ,
		захисника обвинуваченого  адвоката ОСОБА_4 
		обвинуваченого  ОСОБА_5 ,
		секретаря  ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про кримінальне правопорушення у якому, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за N 12014220540001363 від 19.05.2014 за обвинуваченням
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, з вищою освітою, непрацюючого, неодруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,-
		- у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 1 ст. 353 КК України,-
		В С Т А Н О В И В:
		   Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинувачується в тому, що, маючи злочинний намір, спрямований на вимогу передачі чужого майна з погрозою обмеження прав, свобод та законних інтересів особи, 16.05.2014 року вступив у злочинну змову з лейтенантом міліції ОСОБА_9 , який, згідно наказу ГУ МВС України в Харківській області № 162 о/с від 05.06.2013 року, працював на посаді оперуповноваженого КР Фрунзенського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області та, відповідно до ст. 1 ЗУ «Про міліцію» був представником державного озброєного органу виконавчої влади, який захищає життя, здоров`я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань та, відповідно до ч. 3 ст. 18 КК України, наділений повноваженнями представника влади  працівника правоохоронного органу, та вчинив вимагання за наступних обставин. Так,згідно обвинувальногоакту ОСОБА_5 ,16.05.2014року,приблизно о16годині 00хвилин,діючи запопередньою змовоюта угрупі злейтенантом міліції ОСОБА_9 ,прибув зостаннім наособистому автомобілі ОСОБА_9  MAZDA3державний реєстраційнийномер НОМЕР_1 ,за адресою:м.Харків,вул.Аскольдівська,8,де зустріли ОСОБА_3  ОСОБА_5 ,будучи достеменнообізнаним провідсутність у ОСОБА_9 ,як працівникаміліції,будь-якихслужбових дорученьта матеріалівщодо проведенняслідчих (розшукових)та іншихдій стосовно ОСОБА_3 ,і розуміючи,що дії,які вінвчиняє разомз ОСОБА_9 явно виходятьза межінаданих останньому,як працівникуправоохоронного органу,влади таслужбових повноважень,та маючиумисел навчинення протиправнихдій,підійшов разоміз ОСОБА_9 до ОСОБА_3 ,та представилисьспівробітниками міліції.При цьому, ОСОБА_9 ,в порушеннячастини 2ст.5ЗУ «Проміліцію» неповідомив ОСОБА_3 свого прізвища,звання,та непред`явив службовогопосвідчення,що бачивта розумів ОСОБА_5 .Після цього, ОСОБА_5 ,разом з ОСОБА_9 за відсутностіпідстав,передбачених п.6ст.11Закону України«Про міліцію»,ст.8Закону України«Про заходипротидії незаконномуобігу наркотичнихзасобів,психотропних речовині прекурсорівта зловживаннюними»,підстав,передбачених ст.ст.234-237КПК України,достеменно розуміючипротиправність своїхдій та,бажаючи вчинятисаме такимчином,наказали ОСОБА_3 відкрити дляпроведення оглядуавтомобіля марки«DAEWOOSENS»сріблястого кольору,який використовувавсяостаннім напідставі договоруоренди,надумано мотивуючисвою вимогунеобхідністю проведенняу автомобіліогляду нібитодля виявленнята фіксаціїобставин вчиненого ОСОБА_3 злочину.При цьому, ОСОБА_5 ,розуміючи,що ОСОБА_3 ,помилково сприймаєйого якпрацівника міліції,замовчує свійдійсний статус,та своєюповедінкою тадіями продовжуєвидавати нібитонаявність унього владнихповноважень працівникаміліції.Післявідкриття ОСОБА_3 свого автомобіля, ОСОБА_5 ,продовжуючи своїмидіями видаватисебе запрацівника міліції,реалізуючи спільнийз ОСОБА_9  злочинний намір, спрямований на порушення прав особи з метою заволодіння її майном, усвідомлюючи, що ОСОБА_9 перевищує надану йому законом владу та службові повноваження, за відсутності підстав, передбачених п.6 ст.11 Закону України "Про міліцію", ст. 8 Закону України "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів в прекурсорів та зловживанню ними", та ст.ст. 234 - 237 КПК України, в порушення порядку, передбаченого зазначеними нормами чинного законодавства, без залучення понятих та складання протоколу, разом із ОСОБА_9 провів огляд вказаного автомобіля ОСОБА_3 , в ході якого виявив пакет з насінням маку. Продовжуючи реалізовувати спільний злочинний намір, ОСОБА_9 повідомив ОСОБА_3 , що насіння маку нібито є речовиною, яка використовується для виготовлення наркотичних засобів, та наказав ОСОБА_3 прослідувати з ними для проходження огляду на предмет наркотичного сп`яніння, одночасно висунувши незаконну вимогу оглянути квартиру останнього. При цьому ОСОБА_5 , своєю присутністю створював кількісну перевагу перед ОСОБА_3 , з метою здійснення на останнього психологічного тиску та упередження можливого опору своїм та ОСОБА_9 незаконним діям. Незважаючи на відмову ОСОБА_3 в наданні дозволу на огляд своєї квартири, ОСОБА_9 , проти волі ОСОБА_3 , в порушення вимог статей 234 - 237 КПК України, перевищуючи надану йому законом владу та службові повноваження, зайшов разом з ОСОБА_3 до його квартири за адресою: АДРЕСА_2 , де без підстав, передбачених ст. 237 КПК України, з порушенням правил, передбачених ст. ст. 234 - 237 КПК України, провів огляд житла ОСОБА_3 . При цьому, ОСОБА_3 фізичного опору не чинив, побоюючись застосування до нього насильства та незаконного обмеження своїх прав та інтересів з боку ОСОБА_5 та ОСОБА_9 , яких він сприймав за працівників міліції та які мали кількісну та фізичну перевагу. Після цього, ОСОБА_5 , продовжуючи своїми діями видавати себе за працівника міліції, та, усвідомлюючи незаконність дій ОСОБА_9 , який перевищуючи надану йому законом владу та службові повноваження, у порушення ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Верховною радою України Законом №475/97-ВР від 17.07.1997 та ст. 29 Конституції України, за відсутності підстав, передбачених ст. 11 Закону України "Про міліцію", ст. 208 КПК України, в порушення порядку, передбаченого зазначеними нормами, без складання відповідних процесуальних документів, з метою незаконного позбавлення ОСОБА_3 волі, незважаючи на заперечення останнього, застосував до ОСОБА_3 фізичне насильство, а саме - взяв його попід руку, а ОСОБА_9 в той же час взяв ОСОБА_3 попід іншу руку. Після цього, ОСОБА_5 разом з ОСОБА_9 всупереч волі ОСОБА_3 та, застосовуючи силу, провели останнього до автомобіля «Mazda 3» д/н НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_9 , використовуючи свою кількісну та фізичну перевагу, із застосуванням насильства силою заломивши руки за спину, та силою зігнувши у попереку, головою вперед стали заштовхувати ОСОБА_3 до вказаного автомобіля, а останній став чинити опір, в ході якого ОСОБА_5 вдарив ОСОБА_3 головою об дверний проріз автомобіля, завдавши тим самим, крововилив на лівій руці та тупу травму м`яких тканин шийного відділу хребта, які відносяться до легких тілесних ушкоджень. Подавивши таким чином волю ОСОБА_3 до опору, остаточно усвідомивши фізичну та кількісну перевагу ОСОБА_5 та ОСОБА_9 , побоюючись подальшого застосування до нього насильства, ОСОБА_3 опору більше не чинив та спроб втекти не робив. Утримуючи ОСОБА_3 у вищевказаному автомобілі та позбавивши його свободи пересування, ОСОБА_5 та ОСОБА_9 вилучили у ОСОБА_3 мобільний телефон, за допомогою якого ОСОБА_9 , виконуючи заздалегідь досягнуті з ОСОБА_5 домовленості, направлені на реалізацію спільного умислу на заволодіння чужим майном шляхом вимагання, зв`язався з матір`ю ОСОБА_3 - ОСОБА_10 та за заздалегідь досягнутою із ОСОБА_5 домовленістю, в ході телефонної розмови з ОСОБА_10 висунув їй незаконну вимогу передати грошові кошти у сумі 5000 гривень за звільнення її сина та не притягнення до відповідальності за нібито зберігання та вживання наркотичних засобів, обумовивши з останньою місце передачі коштів за адресою: м. Харків, вул. Киргизька, 19, на стоянці аквапарку "Джунглі". При цьому ОСОБА_5 був присутнім у автомобілі, та своєю присутністю створював кількісну перевагу над ОСОБА_3 , тим самим вчиняючи на останнього психологічний тиск, та упереджуючи можливість опору і спроб втекти. На виконання домовленості, досягнутої з ОСОБА_10 , реалізуючи спільний злочинний намір, направлений на заволодіння чужим майном шляхом вимагання, ОСОБА_5 , разом з оперуповноваженим сектору карного розшуку Фрунзенського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області лейтенантом міліції ОСОБА_9 , 16.05.2014 приблизно о 17 годині 00 хвилин зустрілись на стоянці аквапарку "Джунглі" з ОСОБА_10 та співмешканкою ОСОБА_3 - ОСОБА_11 для передачі грошових коштів за звільнення ОСОБА_3 . ОСОБА_5 , виконуючи відведену йому злочинну роль, вийшов з автомобіля і підійшов до ОСОБА_10 та ОСОБА_11 для отримання обумовленої ними заздалегідь суми грошей за звільнення ОСОБА_3 . Не досягши згоди щодо всіх умов передачі грошей, ОСОБА_5 повернувся до автомобіля, куди підійшли і ОСОБА_10 зі ОСОБА_11 для подальших переговорів щодо передачі грошей та звільнення ОСОБА_3 . Під час переговорів ОСОБА_5 та ОСОБА_9 з ОСОБА_10 і ОСОБА_11 до автомобіля підійшли працівники прокуратури Комінтернівського району міста Харкова, яким раніше про вчинений злочин повідомила ОСОБА_10 ОСОБА_5 та ОСОБА_9 , розуміючи, що їх дії викриті та, бажаючи уникнути відповідальності за вчинене, продовжуючи незаконно позбавляти ОСОБА_3 волі, на автомобілі покинули стоянку аквапарку "Джунглі", та, доїхавши до цвинтаря, розташованого за адресою: м. Харків, просп. Гагаріна, 183, ОСОБА_9 викинув телефон ОСОБА_3 на вулицю, та, з метою запобігання зверненню ОСОБА_3 до правоохоронних органів, перевищуючи надану йому законом владу та службові повноваження, виказав погрози щодо позбавлення ОСОБА_3 волі у разі повідомлення ним про вказаний злочин, після чого, відпустивши ОСОБА_3 з автомобіля, ОСОБА_5 та ОСОБА_9 виїхали у невідомому напрямку. Таким чином, ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою та у групі з ОСОБА_9 , порушуючи право ОСОБА_3 на свободу та особисту недоторканість, захист якого гарантується ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Верховною радою України Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року та ст. 29 Конституції України, спричинив ОСОБА_3 легкі тілесні ушкодження, позбавив його свободи пересування та незаконно вимагав передачі грошові кошти в сумі 5000 гривень за його звільнення та не притягнення до відповідальності за нібито зберігання та вживання наркотичних засобів. 
		   Крім того, ОСОБА_5 , маючи злочинний намір, спрямований на самовільне присвоєння владних повноважень, з метою вчинення суспільно небезпечних діянь, 16.05.2014 року приблизно о 16 годині 00 хвилин, за попередньою змовою з оперуповноваженимСКР ФрунзенськогоРВ ХМУГУ МВСУкраїни Харківськійобласті лейтенантом міліції  ОСОБА_9 , прибув на особистому автомобілі останнього  «Mazda 3» д/н НОМЕР_1 , за адресою: м. Харків, вул. Аскольдівська, 8, де зустріли ОСОБА_3 . ОСОБА_5 , не обіймаючи жодної посади в правоохоронних органах та не маючи владних повноважень, будучи достеменно обізнаним про відсутність у ОСОБА_9 , як працівника міліції, будь  яких службових доручень та матеріалів щодо проведення слідчих (розшукових) та інших дій стосовно ОСОБА_3 , і розуміючи, що дії, які він вчиняє разом з ОСОБА_9 явно виходять за межі наданих останньому, як працівнику правоохоронного органу, влади та службових повноважень, та маючи умисел на вчинення суспільно  небезпечних діянь, підійшов разом із ОСОБА_9 до ОСОБА_3 , та представились співробітниками міліції. При цьому, ОСОБА_5 , розуміючи, що ОСОБА_3 , помилково сприймає його як працівника міліції, замовчує свій дійсний статус, та своєю поведінкою та діями продовжує видавати нібито наявність у нього владних повноважень працівника міліції.Після цього, ОСОБА_5 , видаючи себе за працівника міліції, разом з ОСОБА_9 , достеменно розуміючи протиправність своїх дій та, бажаючи вчиняти саме таким чином, провели огляд автомобіля марки "Daewoо Sens" сріблястого кольору, який використовувався останнім на підставі договору оренди, надумано мотивуючи необхідність проведення огляду нібито для виявлення та фіксації обставин вчиненого ОСОБА_3 злочину, та під час огляду виявив пакет з насінням маку. Після повідомлення ОСОБА_3 , що насіння маку нібито є речовиною, яка використовується для виготовлення наркотичних засобів, ОСОБА_9 наказав ОСОБА_3 прослідувати з ними для проходження огляду на предмет наркотичного сп`яніння, одночасно висунувши незаконну вимогу оглянути квартиру останнього. При цьому, ОСОБА_5 , своєю присутністю створював кількісну перевагу перед ОСОБА_3 , з метою здійснення на останнього психологічного тиску та упередження можливого опору своїм та ОСОБА_9 незаконним діям, та сприймався ОСОБА_3 як дійсний працівник міліції. Незважаючи на відмову ОСОБА_3 в наданні дозволу на огляд своєї квартири, ОСОБА_9 , проти волі ОСОБА_3 , провів огляд житла ОСОБА_3 . При цьому ОСОБА_3 фізичного опору не чинив, побоюючись застосування до нього насильства та незаконного обмеження своїх прав та інтересів з боку ОСОБА_5 та ОСОБА_9 , яких він сприймав за працівників міліції та які мали кількісну та фізичну перевагу. Після цього ОСОБА_5 , продовжуючи своїми діями видавати себе за працівника міліції, та усвідомлюючи незаконність дій ОСОБА_9 , який перевищуючи надану йому законом владу та службові повноваження, з метою незаконного позбавлення ОСОБА_3 волі, незважаючи на заперечення останнього, застосував до ОСОБА_3 фізичне насильство, а саме - взяв його попід руку, а ОСОБА_9 в той же час взяв ОСОБА_3 попід іншу руку. Після цього, ОСОБА_5 разом з ОСОБА_9 , всупереч волі ОСОБА_3 та, застосовуючи силу, провели останнього до автомобіля «Mazda 3» д/н НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_9 , використовуючи свою кількісну та фізичну перевагу, із застосуванням насильства силою заломивши руки за спину, та силою зігнувши у попереку, головою вперед стали заштовхувати ОСОБА_3 до вказаного автомобіля, а останній став чинити опір, в ході якого ОСОБА_5 вдарив ОСОБА_3 головою об дверний проріз автомобіля, завдавши тим самим крововилив на лівій руці та тупу травму м`яких тканин шийного відділу хребта, які відносяться до легких тілесних ушкоджень. Подавивши таким чином волю ОСОБА_3 до опору, остаточно усвідомивши фізичну та кількісну перевагу ОСОБА_5 та ОСОБА_9 , побоюючись подальшого застосування до нього насильства, ОСОБА_3 опору більше не чинив та спроб втекти не робив. Утримуючи ОСОБА_3 у вищевказаному автомобілі та позбавивши його свободи пересування, ОСОБА_5 та ОСОБА_9 вилучили у ОСОБА_3 мобільний телефон, за допомогою якого ОСОБА_9 , виконуючи заздалегідь досягнуті з ОСОБА_5 домовленості, направлені на реалізацію спільного умислу на заволодіння чужим майном шляхом вимагання, зв`язався з матір`ю ОСОБА_3 - ОСОБА_10 та за заздалегідь досягнутою із ОСОБА_5 домовленістю, в ході телефонної розмови з ОСОБА_10 висунув їй незаконну вимогу передати грошові кошти у сумі 5000 гривень за звільнення її сина та не притягнення до відповідальності за нібито зберігання та вживання наркотичних засобів, обумовивши з останньою місце передачі коштів за адресою: м. Харків, вул. Киргизька, 19, на стоянці аквапарку "Джунглі". При цьому ОСОБА_5 був присутнім у автомобілі, та своєю присутністю створював кількісну перевагу над ОСОБА_3 , тим самим вчиняючи на останнього психологічний тиск, та упереджуючи можливість опору і спроб втекти. На виконання домовленості, досягнутої з ОСОБА_10 , реалізуючи спільний злочинний намір, направлений на заволодіння чужим майном шляхом вимагання, ОСОБА_5 , разом з оперуповноваженим сектору карного розшуку Фрунзенського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області лейтенантом міліції ОСОБА_9 , 16.05.2014 приблизно о 17 годині 00 хвилин зустрілись на стоянці аквапарку "Джунглі" з ОСОБА_10 та співмешканкою ОСОБА_3 - ОСОБА_11 для передачі грошових коштів за звільнення ОСОБА_3 . ОСОБА_5 , виконуючи відведену йому злочинну роль, вийшов з автомобіля, та своєю поведінкою видаючи себе за працівника міліції і усвідомлюючи, що помилково сприйнятий як працівник міліції, замовчуючи свій дійсний статус, підійшов до ОСОБА_10 та ОСОБА_11 для отримання обумовленої ними заздалегідь суми грошей за звільнення ОСОБА_3 . Не досягши згоди щодо всіх умов передачі грошей, ОСОБА_5 повернувся до автомобіля, куди підійшли і ОСОБА_10 зі ОСОБА_11 для подальших переговорів щодо передачі грошей та звільнення ОСОБА_3 . Під час переговорів ОСОБА_5 та ОСОБА_9 з ОСОБА_10 і ОСОБА_11 до автомобіля підійшли працівники прокуратури Комінтернівського району міста Харкова, яким раніше про вчинений злочин повідомила ОСОБА_10 ОСОБА_5 та ОСОБА_9 , розуміючи, що їх дії викриті та, бажаючи уникнути відповідальності за вчинене, продовжуючи незаконно позбавляти ОСОБА_3 волі, на автомобілі покинули стоянку аквапарку "Джунглі", та, доїхавши до цвинтаря, розташованого за адресою: м. Харків, просп. Гагаріна, 183, ОСОБА_9 викинув телефон ОСОБА_3 на вулицю, та з метою запобігання зверненню ОСОБА_3 до правоохоронна органів, перевищуючи надану йому законом владу та службові повноваження, виказав погрози щодо позбавлення ОСОБА_3 волі у разі повідомлені ним про вказаний злочин, після чого, відпустивши ОСОБА_3 з автомобіля, ОСОБА_5 та ОСОБА_9 виїхали у невідомому напрямку. Таким чином, ОСОБА_5 , діючи умисно, самовільно присвоїв владні повноваження працівника міліції, що було поєднано із спричиненням ОСОБА_3 легких тілесних ушкоджень, позбавлення його свободи пересування та незаконного вимагання передачі грошових коштыв в сумі 5000 гривень за його звільнення та не притягнення до відповідальності за нібито зберігання та вживання наркотичних засобів.
		Дії обвинуваченого ОСОБА_5 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 2 ст.189 КК України, тобто вимога передачі чужого майна з погрозою обмеження прав, свобод та законних інтересів потерпілого чи його близьких родичів (вимагання), вчинене за попередньою змовою групою осіб, а також за ч. 1 ст. 353 КК України, а саме  самовільне присвоєння владних повноважень, поєднане із вчиненням будь-яких суспільно-небезпечних діянь.
		Державний обвинувач в судовому засіданні підтримав зазначену кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_5 . 
		Допитавши обвинуваченого ОСОБА_5 , який провину не визнав, потерпілого, свідків, а також дослідивши інші надані стороною обвинувачення докази, суд встановив інші обставини кримінального провадження, які полягають в наступному.
		Так, в судовому засіданні встановлено, що 16 травня 2014 року, близько 16 години 00 хвилин, ОСОБА_5 зустрівся з ОСОБА_9 (кримінальне провадження відносно якого закрито у зв`язку зі смертю), який його підвозив на особистому автомобілі MAZDA 3, та дорогою ОСОБА_9 побачив автомобіль DAEWOO SENS, та повідомив, що йому необхідно поспілкуватись з його водієм, оскільки напередодні він його затримував. ОСОБА_5 , вважаючи, що ОСОБА_9 , будучи лейтенантом міліції, діє законно, разом з останнім підійшли до ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_3 , якому ОСОБА_9 був відомий як працівник міліції. ОСОБА_5 при цьому працівником міліції не представлявся, будь-яких службових документів на посвідчення своєї особи ОСОБА_3 не пред`являв, так само й не представляв його й ОСОБА_9 . Після чого, ОСОБА_9 наказав ОСОБА_3 відкрити автомобіль марки DAEWOO SENS сріблястого кольору, який використовувався потерпілим на підставі договору оренди - для огляду, в результаті якого виявив пакет з насінням маку. При цьому був присутній ОСОБА_5 , який будь-яких вимог до ОСОБА_3 не пред`являв, стояв мовчки поряд з ОСОБА_9 . Далі ОСОБА_9 повідомив ОСОБА_3 , що насіння маку нібито є речовиною, яка використовується для виготовлення наркотичних засобів та наказав ОСОБА_3 «Поїхали в райвідділ» для проходження огляду на предмет наркотичного сп`яніння, одночасно висунувши вимогу оглянути квартиру останнього. Незважаючи на відмову ОСОБА_3 в наданні дозволу на огляд своєї квартири, ОСОБА_9 проти волі ОСОБА_3 зайшов разом з ОСОБА_3 до його квартири за адресою: АДРЕСА_2 , де провів огляд житла ОСОБА_3 . Далі, ОСОБА_5 , вважаючи, що ОСОБА_9 діє законно, оскільки є працівником міліції та, оскільки в багажнику автомобіля ОСОБА_12 були виявлені наркотичні засоби  макове насіння й якого, за словами ОСОБА_9 , треба було доставити до РВ, з метою проведення експертизи  ОСОБА_5 взяв ОСОБА_3 попід руку, а ОСОБА_9 взяв останнього попід іншу руку. Таким чином, ОСОБА_3 був супроводжений к автомобілю MAZDA3, що належав ОСОБА_9 на праві власності. При цьому до автомобіля ОСОБА_3 йшов добровільно, без застосування будь-якої сили з боку ОСОБА_5 та ОСОБА_9 . В цей момент в двір будинку зайшла матір потерпілого  ОСОБА_10 , яка запитала що відбувається, на що відповів ОСОБА_9 , якого вона знала як працівника міліції, що через те, що в машині ОСОБА_3 знайдено мак, тому її сина треба везти на експертизу. При цьому ОСОБА_10 заявила, що вона просила сина купити мак, бо вона пече пиріжки. Оскільки, побачивши матір, ОСОБА_3 почав чинити опір, відмовляючись сідати в автомобіль, використовуючи свою кількісну та фізичну перевагу, ОСОБА_9 , заломивши руку йому за спину, а ОСОБА_5 , нахиливши його голову, головою вперед стали заштовхувати ОСОБА_3 до вказаного автомобіля, а останній став чинити опір, в ході якого ОСОБА_3 вдарився головою об дверний проріз автомобіля, спричинивши собі тим самим, згідно висновку судової медичної експертизи від 19.05.2014 року  крововилив на лівій руці та тупу травму м`яких тканин шийного відділу хребта, які відносяться до легких тілесних ушкоджень. Перебуваючи в автомобілі, ОСОБА_5 знаходився на передньому пасажирському сидінні, ОСОБА_9  на водійському, а ОСОБА_3 на задньому пасажирському сидінні автомобіля, приїхали на вул. Морозова (Войкова), де ОСОБА_3 з ОСОБА_5 вийшов покурити, а ОСОБА_9 залишився в машині, відібравши у ОСОБА_3 мобільний телефон. Повернувшись в автомобіль, ОСОБА_3 з телефонної розмови ОСОБА_9 зрозумів, що той зв`язався з його матір`ю та розмовляв про гроші. Деталей він не пам`ятає, але розмова йшла про гроші, які вимагав ОСОБА_9 з його матері в сумі близько 5000 грн. за його звільнення та не притягнення до відповідальності за нібито зберігання та вживання наркотичних засобів, обумовивши з останньою місце передачі коштів за адресою: м. Харків, вул. Киргизька, 19 на стоянці аквапарку «Джунглі». Всі діїз приводувимагання грошейпоходили збоку ОСОБА_9 . ОСОБА_5 чути телефоннурозмову ОСОБА_9 з матір`ю ОСОБА_3  ОСОБА_10 не міг,оскільки підчас їхтелефонної розмовив автомобіліне перебував. ОСОБА_9 ,реалізуючи злочиннийнамір,направлений назаволодіння чужиммайном шляхомвимагання,16.05.2014року,приблизно о17годині навиконання домовленості,досягнутої з ОСОБА_10 ,разом з ОСОБА_5 та ОСОБА_3 прибули настоянку аквапарку«Джунглі»,де ОСОБА_5 вийшов завтомобіля,підійшов до ОСОБА_10 та співмешканки ОСОБА_3  ОСОБА_11 та спитав ОСОБА_10 чи принеславона документи.При цьомув неїв рукахбув конверт нібитоз грошима,який вонапринесла завказівкою ОСОБА_9 за звільненнясина ОСОБА_13 ,але конверту руки ОСОБА_5 не взявта сівв автомобіль. В цей час ОСОБА_9 , перебуваючи на місці водія, на прохання ОСОБА_10 представитись, показав з машини через ОСОБА_5 , який сидів поряд, посвідчення, яке вона не розгледіла. В цей момент, до автомобіля підійшли працівники прокуратури Комінтернівського району м. Харкова ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , яким раніше про вчинений злочин повідомила ОСОБА_10 . Після чого, автомобіль MAZDA 3 покинув стоянку аквапарка «Джунглі», та, доїхавши до цвинтаря, розташованого за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 183, ОСОБА_9 викинув телефон ОСОБА_3 на вулицю та з метою запобігання звернення ОСОБА_3 до правоохоронних органів, перевищуючи надану йому законом владу та службові повноваження, виказав погрози щодо позбавлення ОСОБА_3 волі у разі повідомлення ним про вказаний злочин. Після чого, відпустивши ОСОБА_3 з машини, ОСОБА_5 та ОСОБА_9 поїхали у невідомому напрямку.
		До зазначених висновків, суд дійшов виходячи з наступного.
		Так, в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів) заперечував, пояснив, що 16.05.2014 року до 16 години 30 хвилин, він знаходився на роботі, коли за ним заїхав ОСОБА_16  оперуповноважений Фрунзенського РВ, й вони на його автомобілі поїхали в район пр. 50 років СРСР в м. Харкові, де останній помітив автомобіль Daewoo Lanos та пояснив, що водієм є особа, яку вони вчора затримували та з яким йому треба поговорити. Прослідувавши за автомобілем, вони заїхали у двір, де зупинився ОСОБА_3 , підійшли до автомобіля. ОСОБА_17 попросив ОСОБА_3 відчинити багажник його автомобіля на що той погодився та добровільно показав макове насіння, що знаходилось у багажнику, після чого, ОСОБА_18 запропонував ОСОБА_3 проїхати до РВ, на що останній відповів, що йому треба додому аби перевдягнутися. При цьому ОСОБА_9 не роз`яснював ОСОБА_12 його процесуальні права, оскільки вони спілкувались як знайомі. Вказав, що до квартири ОСОБА_3 не заходив, знаходився в під`їзді на першому поверсі, в квартиру не піднімався та не бачив чи заходив до квартири ОСОБА_9 . Після того, як ОСОБА_3 зібрався, вони втрьох пішли до автомобіля, взявши ОСОБА_3 попід руки, щоб не втік, але силу до нього не застосовували. Не заперечував, що можливо взяв ОСОБА_3 за голову аби той не вдарився, коли той сідав в автомобіль. Вказав, що в автомобіль його не заштовхував, а тільки прибрав голову. Пояснив, що також бачив матір ОСОБА_3 , але не чув про що ОСОБА_19 з нею розмовляв, оскільки в той час вже знаходився в автомобілі. З ОСОБА_3 не спілкувався. Вказав, що потім вони поїхали на вул. Морозова, де взяли воду та спілкувались з ОСОБА_9 на свої теми, оскільки він займається автомобілями. При цьому ОСОБА_20 також виходив з автомобіля курити. ОСОБА_9 телефонував матері ОСОБА_3 та просив її принести паспорт сина. Звідки ОСОБА_21 був відомий її номер телефона він не знає, можливо телефонний дзвінок було зроблено з номеру ОСОБА_3 . Зазначив, що було декілька розмов, але про що вони були, він уваги не звернув. Після цього вони поїхали до аквапарку «Джунглі», де до їх автомобіля підійшли дві жінки. ОСОБА_22 сказав аби він пішов забрав у них паспорт ОСОБА_3 . Коли підійшов, жінки спитали коли ви його відпустите, на що він відповів, що не розуміє про що йде мова. Паспорт йому не дали. Він сів в автомобіль, й, коли вони від`їжджали, то побачив як до автомобіля швидко підходять працівники прокуратури, один з яких йому відомий. Вказав, що спереду на автомобілі був номерний знак, а чи був позаду- не пам`ятає. Після цього вони поїхали на пр. Гагаріна, де в районі кладовища, ОСОБА_9 зупинив автомобіль, де, віддавши телефон ОСОБА_3 , сказав йому виходити. Вказав, що про вимагання грошей йому нічого не відомо.
		Зазначені покази обвинуваченого ОСОБА_5 суд розцінює як достовірні, оскільки вони не спростовуються іншими доказами, що надані стороною обвинувачення, дослідженими в судовому засіданні. 
		Що стосується доказів, наведених стороною обвинувачення в судовому засіданні, то вони як кожний окремо, так і в сукупності, не надають підстав для висновку щодо доведеності провини обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 1 ст. 353 КК України, оскільки носять ймовірний характер.
		Так, потерпілий ОСОБА_3 , в судовому засіданні пояснив, що 16.05.2014 року працював в службі таксі на службовому автомобілі та приїхав додому. Коли до нього у дворі будинку підійшли два чоловіки, один з них  ОСОБА_16 , який працював у РВ міліції, інший чоловік йому був невідомий, він не представлявся, але якого він також сприймав як працівника міліції. В подальшому йому стало відомо, що це ОСОБА_5 . ОСОБА_9 попросив його відчинити багажник, де в нього було насіння мака. Після чого ОСОБА_19 запропонував пройти до потерпілого додому, оскільки вважав, що він вдома готує наркотичні засоби, на що він відмовив, тому ОСОБА_19 запропонував проїхати на експертизу. Він проти цього не заперечував, але бажав перевдягнутись. При цьому, ОСОБА_5 стояв мовчки. Зазначив, що будь-які процесуальні права йому не роз`яснювались й, не дивлячись на його заборону входити до квартири, вони вдвох зайшли, ходили по квартирі, проте, вказав, що не бачив хто саме ходив по квартирі, чув тільки шаги. Коли вийшли втрьох з під`їзду, пішли до автомобіля MAZDA 3. До автомобіля ОСОБА_9 та ОСОБА_5 вели його попід руки, але він йшов добровільно, оскільки провини за собою не відчував та тікати не збирався. Коли сідав в автомобіль, побачив матір та почав опиратися сідати в автомобіль, на що ОСОБА_22 заломав йому руку за спину, а ОСОБА_23 нахилив йому голову та обидва заштовхали його в автомобіль MAZDA червоного кольору, в результаті чого у нього утворились тілесні ушкодження на шиї та садна на голові. На питання матері щодо того куди його везуть, ОСОБА_9 відповів, що на експертизу, проте на експертизу вони не поїхали. Вказав, що вони приїхали на вул. Войкова, де він з ОСОБА_23 вийшов покурити, а ОСОБА_9 залишився в машині, відібравши у нього телефон. Повернувшись в автомобіль, він з телефонної розмови ОСОБА_9 зрозумів, що той зв`язався з його матір`ю та розмовляв про гроші. Деталей він не пам`ятає, але розмова йшла про гроші, які вимагав ОСОБА_22 в сумі близько 5000 грн. Всі дії з приводу вимагання грошей походили з боку ОСОБА_9 . ОСОБА_5 знаходився поряд з ним та мовчав, при цьому чути телефонну розмову ОСОБА_9 з його матір`ю не міг. В подальшому вони приїхали до аквапарку «Джунглі», куди повинна була прийти його мати. Зазначив, що сидів в автомобілі, коли підійшли матір з його дружиною ОСОБА_24 ОСОБА_25 . ОСОБА_22 вийшов з автомобіля та розмовляв з його матір`ю. Чи передала матір гроші, він не бачив. Неочікувано для нього, ОСОБА_22 сів в автомобіль, завів двигун та вони почали тікати з місця на великій швидкості. Його дружина ОСОБА_11 , яка знаходилась поряд з відкритим склом автомобіля, та яку він тримав за руку, вдарилась об скло. Коли проїжджали в районі кладовища в бік Аеропорту, ОСОБА_9 зупинив автомобіль, ОСОБА_5 сфотографував його та ОСОБА_9 сказав виходити з автомобіля, після чого останній викинув йому вслід телефон, з якого він подзвонив матері.
		Суд критичнооцінює показанняпотерпілого втій частині,що біляаквапарку «Джунглі»з автомобілявийшов ОСОБА_9 ,тоді якв судовомузасіданні самобвинувачений незаперечував,що завтомобіля виходивсаме він.Також,судом критичнооцінюються показанняпотерпілого втій частині,що дляогляду вйого квартирупройшли як ОСОБА_9 ,так і ОСОБА_5 ,оскільки,дані показанняне узгоджуютьсяз показаннямисвідка ОСОБА_26 ,який підтвердивпоказання обвинуваченого ОСОБА_5 ,в тійчастині,що вцей момент ОСОБА_5 перебував білясвідка ОСОБА_26 .Крім того,в судовомузасіданні потерпілимзазначено,що вінне бачивхто ходитьв йогоквартирі,а лишечув чиїсьшаги.Таким чином,факт того,що ОСОБА_5 заходив вквартиру до ОСОБА_3  незнайшов свогопідтвердження підчас судовогорозгляду.Також,судом приймаютьсядо увагипоказання потерпілогов тійчастині,що доавтомобіля вінйшов добровільно,без застосуваннябудь-якоїсили збоку ОСОБА_5 та ОСОБА_9 ,та що,під часйого посадкив автомобіль,   ОСОБА_9 , заломившируку йомуза спину,а ОСОБА_5 ,нахиливши йогоголову,головою впередзаштовхали ОСОБА_3 до вказаногоавтомобіля,при цьомуостанній чинивопір,в ходіякого ОСОБА_3 вдарився головоюоб двернийпроріз автомобіля.Вказані показанняпотерпілого ОСОБА_3 підтверджуються такожпоказаннями свідка ОСОБА_26 ,допитаного впорядку ст.225КПК України,під чассудового засідання,який зазначив,що коли ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 вийшли з будинку, всі втрьох, до автомобіля йшли спокійно, а коли ОСОБА_3 став упиратись, то ОСОБА_9 та ОСОБА_5 було проявлено наполегливість, коли останній допомагав ОСОБА_9 вести ОСОБА_3 попід руки, проте, насильство застосоване не було. Таким чином, в судовому засіданні не знайшов підтвердження факт спричинення ОСОБА_5 умисних тілесних ушкоджень ОСОБА_3 . 
		Також з приводу конкретної адреси, за якою здійснювалась зупинка автомобіля MAZDA 3, під час якої відбулась телефонна перемова ОСОБА_10 з ОСОБА_9 , щодо озвучення останнім вимоги про надання суми грошей за звільнення ОСОБА_3 , коли зі слів ОСОБА_12 та ОСОБА_5 вони вийшли з автомобіля покурити, в той час як ОСОБА_9 залишився в автомобілі  обвинуваченим та потерпілим надані різноречиві покази, а саме - вул. Морозова чи вул. Войкова. Проте, суд вважає, що з`ясування конкретної адреси, де відбулась така зупинка суттєвого значення для розгляду справи не має, оскільки як потерпілий так і обвинувачений надали показання, які узгоджуються між собою з приводу обставин такої зупинки, та подій, які під час неї відбувались.
		Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_3 є її сином. Влітку 2014 року йшла з роботи, коли побачила у дворі сина, який був переляканий, позаду нього йшли два чоловіка. По зовнішньому вигляду сина, було видно, що він йде недобровільно, що його примушують йти. Один з чоловіків, не обвинувачений ОСОБА_5 , як їй стало відомо - ОСОБА_19 , повідомив, що вони з міліції, проте, хоча спочатку посвідчення й не показував, й чоловіки знаходились в цивільному одязі, вона сприймала їх обох як працівників міліції. ОСОБА_19 повідомив, що її сина забирають та везуть на експертизу, оскільки він перевозить наркотичні засоби. В автомобіль ОСОБА_3 не заштовхували, посадили на заднє сидіння. Після того, як вони поїхали, приблизно через 15 хвилин, з телефона її сина, подзвонив один з чоловіків, як вона в подальшому зрозуміла  ОСОБА_19 , який запропонував сплатити їм 5000 гривень або сина повезуть до обласного управління міліції, вона подзвонила до місцевої прокуратури, повідомивши про зазначені події. В подальшому з телефона сина їй декілька разів дзвонив ОСОБА_19 й вони домовились про зустріч біля аквапарку «Джунглі» для передачі грошей. Вказала, що вдома взяла пустий конверт та прийшла на зустріч разом з невісткою ОСОБА_27 . Коли підійшли до червоного автомобіля, побачили, що на місці водія сидів ОСОБА_19 , на місці пасажира  ОСОБА_5 , позаду сидів її син. З автомобіля ніхто не виходив. Всі розмови вона вела з ОСОБА_9 через відкриту праву пасажарську дверь, де сидів ОСОБА_5 , який мовчав. Весь час вона в руках тримала конверт, при цьому задавала різні питання ОСОБА_9 з метою затягнути час, в тому числі просила його представитись, на що він показав якесь посвідчення, яке вона не змогла розгледіти. Конверт в неї ніхто так і не взяв, хоча вони його бачили. ОСОБА_5 з автомобіля не виходив, взагалі з автомобіля ніхто не виходив. Під`їхав автомобіль прокурорів, після чого, ОСОБА_5 швидко зачинив двері та машина різко поїхала. Через деякий час син подзвонив та розповів, що його висадили з автомобіля та погрожували, що спіймають та посадять у в`язницю. Підтвердила показання, надані нею на досудовому слідстві. Вказала, що під час надання показань в ході досудового розслідування, події пам`ятала краще.
		Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснила, що потерпілий ОСОБА_3 є її цивільним чоловіком. В травні 2014 року їй подзвонила сусідка та сказала, що у дворі двоє чоловіків розмовляють з її чоловіком, потім вони пішли з двору разом. Коли почала йому дзвонити, він слухавку не брав, тому вона змушена була піти додому, де у дворі зустріла матір чоловіка  ОСОБА_10 , яка пояснила, що ОСОБА_28 забрали й везуть на експертизу та просять гроші в сумі 5000 гривень, які треба привезти протягом години, про що їй подзвонили та сказали з номеру ОСОБА_3 . Місцем зустрічі було призначено аквапарк «Джунглі». ОСОБА_10 пішла додому збирати гроші та в подальшому повідомила, що назбирала не повну суму. Коли вони прийшли до аквапарку, під`їхав автомобіль MAZDA червоного кольору, звідки вийшов хлопець, як їй стало відомо в подальшому обвинувачений ОСОБА_5 , та попросив документи - паспорт. ОСОБА_10 намагалась дати гроші, але він сів в автомобіль на пасажирське сидіння й відчинилось пасажирське вікно та ОСОБА_11 стала розмовляти з водієм, який показав посвідчення працівника міліції, в зв`язку з чим вона вирішила, що обидва чоловіки є працівниками міліції, хоча другий чоловік посвідчення не надавав. Водій сказав, що ОСОБА_3 везуть на експертизу. В цей час ззаду стали підходити працівники прокуратури, яких заздалегідь викликала ОСОБА_10 . Проте, чоловіки, у яких знаходився ОСОБА_3 , побачивши це  відразу поїхали. Вказала, що під час надання показань в ході досудового розслідування, події пам`ятала краще.
		Свідок ОСОБА_26 ,допитаний впорядку ст.225КПК Українислідчим суддею,допит якогопрослуханий всудовому засіданні,пояснив,щов травні 2014 року, точної дати не пам`ятає, у денний час він знаходився біля будинку АДРЕСА_3 , коли до нього підійшов сусід з квартири АДРЕСА_4 ОСОБА_3 , з яким вони спілкувались, коли зі сторони школи № 102 підійшли два раніше йому незнайомих чоловіка, відвели метра на три ОСОБА_3 та спілкувались. Далі підійшли до автомобіля ОСОБА_3 та почали оглядати його багажник, при цьому майже всі дії проводив чоловік, як тепер відомо, на ім`я ОСОБА_22 , а другий стояв поруч, та потім в приказному порядку хотіли уводити ОСОБА_3 кудись. ОСОБА_26 розповів, що він обурився та крикнув, куди вони його ведуть. Свідок додав, що до нього підійшов другий чоловік, як йому тепер відомо  ОСОБА_9 , тобто не той що перебуває в залі судових засідань, показав посвідчення, та представився працівником міліції. ОСОБА_5 стояв біля нього мовчки, як мовчазний свідок, нічого не пояснював. В цей час ОСОБА_9 з ОСОБА_3 пішли додому до останнього. Тоді як ОСОБА_5 залишився на вулиці поряд із ним, в квартиру не заходив. Коли вони вийшли з будинку, всі втрьох до автомобіля йшли спокійно, а коли ОСОБА_3 став упиратись, то ОСОБА_9 та ОСОБА_5 було проявлено наполегливість, коли останній допомагав ОСОБА_9 вести ОСОБА_3 попід руки, проте, насильство застосоване не було.
		Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснив, що в травні 2014 року працював на посаді прокурора прокуратури Комінтернівського району м. Харкова та знаходився на робочому місці, коли близько 17 години на міський телефон прокуратури зателефонувала громадянка, яка пояснила, що її сина вкрали та вимагають гроші працівники міліції. Зазначила свій номер телефона та пояснила, що прямує до аквапарку «Джунглі», де повинна передати гроші. Склавши рапорт, отримав розпорядження прокурора району перевірити повідомлення, для чого з прокурором ОСОБА_15 виїхали до аквапарку. Коли під`їжджали, він зателефонував вказаній громадянці й вона повідомила, що знаходиться на виїзді з аквапарку та побачили на парковці автомобіль МAZDA червоного кольору без номерів та двох жінок, які спілкувались з чоловіком. Заїхавши на парковку, вийшли з автомобіля та стали підходити до жінки, яка звернулась до прокуратури. Проте, чоловік сів в автомобіль на пасажирське сидіння автомобіля MAZDA, який різко поїхав. Вказана жінка, пояснила, що її сина викрали працівники міліції, вимагали гроші 5000 гривень, за те, що він вживає наркотичні засоби. Вони роз`яснили їй процедуру звернення до прокуратури, коли їй на телефон зателефонував син та сказав, що його відпустили й він знаходиться на Одеській. Зазначив, що йому стало в подальшому відомо, що з матір`ю потерпілого спілкувався саме ОСОБА_5 . Пояснив, що будь-які процесуальні документи ними на місці події не складались, процесуальні дії не проводились.
		Аналогічні показам свідка ОСОБА_14 надав в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 .
		Свідок ОСОБА_29 в судовому засіданні пояснив, що в травні 2014 року працював на посаді начальника МВМ Фрунзенського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області. В його функціональні обов`язки входило загальне керівництво, контроль за роботою співробітників та інше. У нього в підпорядкуванні станом на травень 2014 року знаходився оперуповноважений ОСОБА_30 . Зазначив, що не пам`ятає чи було доставлено та в зв`язку з якими подіями ОСОБА_3 до районного відділу міліції.
		Крім того, в обґрунтування доведеності обвинувачення прокурор посилається на докази, які в судовому засіданні були безпосередньо досліджені та перевірені, а саме:
		- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 13.05.2015 року та довідкою до нього, згідно якого свідок ОСОБА_26 впізнав особу, зображену на фото №3, як такого, що 16.05.2014 року разом з іншою особою вивів з двору ОСОБА_3 , попередньо оглянувши автомобіль останнього. Згідно довідки, під № 3 на фотознімку зображений ОСОБА_5 (Т.1 а.с. 240-242);
		- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 23.03.2015 року та довідками до них, згідно яких свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_15 впізнали особу, зображену на фото № 2 та № 1 відповідно, як такого, що стояв поблизу машини MAZDA 3 та розмовляв з матір`ю ОСОБА_3 , після чого сів до вказаної машини на переднє пасажирське крісло та стрімко уїхав. Згідно довідок, під № 2 та № 1 відповідно на фотознімках зображений ОСОБА_5 (Т.1 а.с.243-248);
		- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 23.03.2015 року та довідкою до нього, згідно якого свідок ОСОБА_11 впізнала особу, зображену на фото №3, як такого, що вимагав гроші у матері ОСОБА_3 біля аквапарку «Джунглі», після чого сів на переднє пасажирське крісло, злякавшись, до автомобіля червоного кольору і стрімко поїхав з її чоловіком. Згідно довідки, під №3 на фотознімку зображений ОСОБА_5 (Т2 а.с.1-3);
		- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 23.03.2015року та довідкою до нього, згідно якого свідок ОСОБА_3 впізнав особу, зображену на фото №1, як такого, що разом з іншою особою, яку він впізнав раніше, разом на машині MAZDA3, його викрали, після чого вимагали з його матері грошові кошти за звільнення. Згідно довідки, під №1 на фотознімку зображений ОСОБА_5 (Т2 а.с.4-6);
		- висновок експерта №1627/14 від 19.05.2014року, щодо судово-медичного обстеження гр. ОСОБА_3 , згідно якого, синець на лівій руці та тупа травма м`яких тканей шійного відділу хребта утворилась від дії тупих твердих предметів в строк, що відповідає строку, зазначеному ОСОБА_3 . За ступенем тяжкості це легкі тілесні ушкодження. Ушкодження на тілі ОСОБА_3 за своїм характером локалізації не є типовими для спричинення їх власною рукою, не виключена можливість утворення пошкоджень при обставинах, на які він вказує (а.с.9 Т2).
		Згідно даних автоматизованого обліку УДАІ ГУМВС України в Харківській області за ОСОБА_9 зареєстрований ТЗ  MAZDA 3, червоного кольору, д/з НОМЕР_1 (а.с.14 Т2);
		Згідно відповіді Фрунзенського РВ від 24.11.2014 р., за о\у СКР Фрунзенського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області лейтенантом міліції ОСОБА_9 закріплено службовий кабінет № 4 в приміщенні ВМ Фрунзенського РВ за адресою - м. Харків, вул. Корчагінців, 9-а, службовий автотранспорт не закріплено, будь-яких доручень, по яких проходив ОСОБА_3 на розгляді не перебувало (а.с.15 Т2);
		-протокол проведення слідчого експерименту від 20.08.2016 року за участю свідка ОСОБА_11 , під час проведення якого, знаходячись біля будинку АДРЕСА_3 , свідок ОСОБА_11 розповіла, що 16.05.2014 року їй зателефонувала сусідка ОСОБА_31 та розповіла, що з вікна побачила, як у двір зайшли двоє чоловіків, підійшли до ОСОБА_3 , перевіряли багажник його автомобіля та завели його у під`їзд та вийшли. ОСОБА_11 розповіла, що на телефонні дзвінки ОСОБА_3 не відповідав, тому вона вийшла з роботи та підійшла до будинку, тільки з іншого боку, де зустріла мати ОСОБА_3 - ОСОБА_10 , яка їй розповіла, що її сина насильно посадили до машини червоного кольору. Також свідок ОСОБА_11 пояснила, що на телефон ОСОБА_10 стали телефонувати, але розмовляла ОСОБА_11 та попрохала назватися, але точно не пам`ятає як назвались, та повідомив чоловік у трубці, що вони затримали ОСОБА_3 і хочуть відвезти його на експертизу, бо вони співробітники міліції, і будуть розмовляти з ОСОБА_10 , і їй вони повідомили, щоб готували гроші в сумі 5000грн. за те, щоб його не везли на експертизу. Свідок ОСОБА_11 розповіла, що приблизно через 40 хвилин вони знов зателефонували ОСОБА_10 та призначили зустріч біля аквапарку «Джунглі». Свідок ОСОБА_11 зазначила, що ОСОБА_10 з нею стали слідувати до аквапарку «Джунглі» та ОСОБА_10 зателефонувала до прокуратури. Далі всі учасники слідчої дії прослідували до аквапарку «Джунглі» за адресою: м. Харків, вул. Киргизька, 19-б і свідок ОСОБА_11 вказала на місце біля дерева, де вони стояли. Далі ОСОБА_11 вказала на місце, куди до парковки під`їхав автомобіль «MAZDA» червоного кольору та розповіла, що з переднього пасажирського сидіння вийшов молодий чоловік, якого, як їй відомо на даний час, звуть ОСОБА_23 , та підійшов до них. Свідок ОСОБА_11 пояснила, що вони в нього розпитували в чому ситуація, і він, ОСОБА_23 , сказав, що вони ОСОБА_3 прийняли в стані наркотичного сп`яніння й що вони його повезуть до вул. Шевченко на експертизу та став відходити. ОСОБА_11 продемонструвала, як вони з ОСОБА_10 пройшли з ним і підійшли до автомобіля, за кермом якого сидів інший хлопець, як тепер їй відомо, на ім`я ОСОБА_22 та попрохала показати посвідчення. ОСОБА_11 пояснила, що ОСОБА_22 і ОСОБА_23 вели себе злаженно, і вони з ОСОБА_10 подумали, що ОСОБА_23 також співробітник міліції. Також свідок додала, що розгледіла посвідчення, яке показав водій, і вона побачила ім`я ОСОБА_22 , а прізвище не було видно. Свідок продемонструвала, як вона підійшла до машини, і стояла біля передньої пасажирської двері, вікно якої було відчинено, стекла тоновані. ОСОБА_11 вказала, що на місце, де стояла ОСОБА_10 , яка попрохала показати сина. ОСОБА_11 вказала на скло задньої пасажирської двері справа та пояснила, що воно привідкрилось і вони побачили, що на задньому сидінні знаходився ОСОБА_3 , який на вимогу ОСОБА_22 показав руку, на якій була подряпина у ліктьовому суглобі та зачинили вікно. ОСОБА_11 розповіла, що ОСОБА_22 став казати, що вони зараз відвезуть його на експертизу і ОСОБА_3 можуть позбавити волі за вживання та розповсюдження наркотичних засобів. Свідок ОСОБА_11 розповіла, що в цей час під`їхали працівники прокуратури і автівка різко поїхала. Також свідок уточнила, що коли вони підійшли, то спілкувались з ОСОБА_23 і гроші відразу не дали, і він спитав, чи принесли вони з собою гроші, та було озвучено, що сума не вся, але це влаштувало його. Гроші він, мабуть, побоявся взяти, бо було багато людей і він став відходити. ОСОБА_11 вказала, що вона стояла біля автівки і коли машина від`їжджала, то зачепила її. Далі свідок ОСОБА_11 вказала напрямок, в якому поїхав автомобіль та розповіла, що через деякий час зателефонував ОСОБА_3 та сказав, що його викинули з автівки та погрожували, що через місяць посадять у в`язницю. Далі ОСОБА_11 розповіла, що ОСОБА_3 повернувся додому і вона бачила на руці ОСОБА_3 подряпину і він розповів, що йому булавкою подряпали в машині вєну, та коли садили примусово до машини, вдарили головою об машину (а.с. 18-23 Т2).
		Крім того, в судовому засіданні було оглянуто відеодиск з записом проведення слідчого експеримента за участю свідка ОСОБА_11 (а.с. 23-а);
		- протоколпроведення слідчогоексперименту від10.08.2016року заучастю свідка ОСОБА_10 ,під часпроведення якого,свідок розповілапро обставини,які трапилисьу травні2014року.Зазначила,що,перебуваючи повулиці Аскольдівськійв м.Харкові,слідувала потротуарній ділянцідодому тапоказала намісце,де побачиласвого сина ОСОБА_3 ,який слідувавз двомараніше невідомимичоловіками,які йшлипо бокамвід сина.Далі, ОСОБА_10 вказала намісце надорозі,де булаприпаркована машиначервоного кольору,номера таточної моделіне знає.Розповіла,що данічоловіки непредставились,але повідомили,що затрималиїї сина,везуть наекспертизу тащо знайшлиу ньогонаркотики тащо вінвживає наркотичнізасоби.Повідомила,що одногочоловіка,як їйстало відомона данийчас звуть ОСОБА_22 івін співробітникміліції,а іншогозвати ОСОБА_23 ,однак прізвищїх непам`ятає.Далі,за допомогоюстатиста надорозі булорозміщено автомобіль,як цевказала ОСОБА_10  таостання розповіла,що ОСОБА_22 сів наводійське сидінняза кермо,а ОСОБА_23 провів їїсина ОСОБА_3 до задньоїправої пасажирськоїдвері.Далі свідок ОСОБА_10 за допомогоюстатиста продемонструвала,як чоловікна ім`я ОСОБА_23 відчинивдвері автомобіля,відштовхуючи їїсина успину та,утримуючи заруку посадивнасильно доданої автівки,а самсів напереднє пасажирськесидіння.Після чогосвідок ОСОБА_10 вказала унапрямок вулиціКиргизької ,у якомупоїхав автомобіль.Далі всіучасники слідчоїдії прослідувализа свідком ОСОБА_10 ,яка вказалау напрямок,з якогойшла втой деньцивільна дружинаїї сина ОСОБА_32 ,якій вонарозповіла проте,що ОСОБА_28 забрали івона незнає,що робити.Далі свідок ОСОБА_10 пояснила,що вонипішли додомудо будинку АДРЕСА_3 ,де їйзателефонували зтелефона сина,але голосбув нейого,а одного зтих двохчоловіків,кого саметочно сказатине може,але припускає,що ОСОБА_22 .Голос утелефонній трубціповідомив,що заразїї синабудуть везтина експертизу. Свідок ОСОБА_10 розповіла, що на питання «як бути», чоловік повідомив, що для того, щоб вирішити питання і не було ніякої експертизи, вона повинна протягом півгодини принести 5000 грн. Далі свідок розповіла, що подзвонила до прокуратури та розповіла про те, що трапилось і через хвилин 15 співробітники прокуратури приїхали. Також свідок пояснила, що знову зателефонували з телефону сина та той же голос спитав - чи зібрали всі гроші. Через деякий час ОСОБА_10 передзвонила на номер сина і чоловік з тим же голосом відповів, якому вона повідомила, що зібрала гроші і той сказав підходити до аквапарку «Джунглі». ОСОБА_10 вказала у напрямок, в якому вона зі ОСОБА_33 пішли пішки пройшли до аквапарку «Джунглі». Далі всі учасники слідчої дії прослідували до аквапарку «Джунглі» за адресою: м. Харків, вул. Киргизька, 19-Б, де свідок ОСОБА_10 продемонструвала як вони зі Спіценою стояли під деревом та чекали. Далі ОСОБА_10 вказала як з боку «Комунальної» під`їхала та ж сама автівка та вказала на місце її розташування. Свідок ОСОБА_10 пояснила, що з переднього пасажирського сидіння вказаного автомобіля вийшов чоловік на ім`я ОСОБА_23 , який підійшов до них, а ОСОБА_22 залишався за кермом. Свідок ОСОБА_10 продемонструвала як вона тримала конверт з грошима. Далі свідок розповіла, що ОСОБА_23 , коли підійшов, спитав, чи вся сума зібрана. Вони почали питати куди везуть сина, на що ОСОБА_23 відповів, що у разі, якщо вся сума зібрана, то вони його відпустять. Свідок ОСОБА_10 розповіла, що попрохала представитись і вони пройшли до автівки. ОСОБА_10 продемонструвала, як вона стояла відносно машини і як стояла ОСОБА_34 , і розповіла, що водія попрохала назватися і той через вікно показав посвідчення, але вона його не розгледіла, та вказала, що ОСОБА_23 стояв біля машини. Далі свідок розповіла, що стояла ОСОБА_34 ближче до машини, через вікно побачила свого сина на задньому сидінні машини, та спитала, чи може поїхати з ними на експертизу. Свідок ОСОБА_10 зазначила, що стали підходити співробітники прокуратури, а ОСОБА_23 швидко запригнув до машини, зачинив двері, при цьому зачепив та придавив ОСОБА_35 руку, та машина різко поїхала, зачепивши ногу ОСОБА_36 , та показала як це було. Далі ОСОБА_10 показала у напрямок Одеської, куди поїхала автівка. Також додала, що номерні знаки на машині були відсутні. Розповіла, що через деякий час їй подзвонив син і розповів, що його викинули з машини та погрожували, що впіймають та посадять у в`язницю. Свідок розповіла, що з сином зустрілись вдома та в нього була подряпина на руці, шишка на голові та боліла рука.(а.с.24- 27 Т.2).
		Крім того, в судовому засіданні було оглянуто відеодиск з записом проведення слідчого експеримента за участю свідка ОСОБА_10 (а.с. 27-а);
		-протокол проведенняслідчого експериментувід 25.08.2016року заучастю свідка ОСОБА_26 ,під часпроведення якого,свідок розповівпро обставини,які трапилисьу травні2014року,точної датине пам`ятає.Зазначив,що наскамійці,розташованій біля будинку АДРЕСА_3 ,у деннийчас доби,до ньогопідійшов сусідз квартири АДРЕСА_4  ОСОБА_37 .Свідок розповів,що вониз ОСОБА_3 спілкувались,коли зісторони школи№ 102підійшли двараніше незнайомих чоловіка,відвели метрана 3 ОСОБА_3 та спілкувалисьз ним.Далі свідок ОСОБА_26 вказав намісце білябудинку №8по вул.Аскольдівській вм.Харкові тапояснив,що наданому місцістояв автомобіль ОСОБА_3 багажником далівід нього.Також свідокпояснив,що двачоловіки почалиоглядати багажникмашини ОСОБА_3 ,при цьомумайже всідії проводивчоловік,як теперйому відомона ім`я ОСОБА_22 ,а другийстояв поруч,та потімв приказномупорядку хотілиуводити ОСОБА_3 кудись. ОСОБА_26 розповів,що вінобурився такрикнув,куди вониведуть.Свідок додав,що донього тодіпідійшов ОСОБА_22 та показавпосвідчення ісказав,що вониз міліції.  ОСОБА_26 вказав, на місце біля скамійки і пояснив, що на даному місці стояв другий чоловік, як тепер відомо на ім`я ОСОБА_23 , стояв біля нього, а ОСОБА_22 з ОСОБА_3 пішли додому до останнього. Далі свідок ОСОБА_26 вказав у напрямок до будинку № 10 по вул. Аскольдівській в м. Харкові та пояснив , що побачив, що відбувається різка розмова та ОСОБА_3 тягнуть кудись за руки, а той упирався, а вони все одно тягнули. Всі учасники слідчої дії прослідували до краю будинку АДРЕСА_3 , де свідок ОСОБА_38 вказав на місце та розповів, що на даному місці ОСОБА_22 і ОСОБА_23 тягли за руки ОСОБА_3 . Далі свідок за допомогою статиста продемонстрував, як чоловіки стояли з обох боків від ОСОБА_3 та, схопивши обома руками його руки тягли у напрямок будинку №10. ОСОБА_3 при цьому чинив опір. Свідок ОСОБА_26 розповів, що уривками чув їх розмову, та що дані чоловіки викривали ОСОБА_3 у чомусь чи спроба знайти наркотики в машині. Свідок сказав, що він тоді дуже погано ходив і не міг перешкодити забрати ОСОБА_3 , але кричав, щоб вони цього не робили. Далі свідок ОСОБА_26 вказав у напрямок будинку № 10 та пояснив, що чоловіки повели туди ОСОБА_3 та були дуже наполегливими у своїх діях (а.с. 28-32 т. 2).
		Крім того, в судовому засіданні було оглянуто відеодиск з записом проведення слідчого експеримента за участю свідка ОСОБА_26 (а.с.32-а);
		- протокол проведення слідчого експерименту від 26.08.2016 року за участю свідка ОСОБА_14 з фотоілюстраціями до нього, під час проведення якого, свідок розповів про обставини, які трапились у травні 2014 року, вказав на місце навпроти входу в аквапарк «Джунглі» за адресою: м. Харків, вул. Киргизька, буд. 19-Б, та пояснив, що у травні 2014 року. після отримання телефонного повідомлення про вимагання, приїхав разом з ОСОБА_15 та припаркувався на даному місці. Свідок розповів, що навпроти приміщення охорони парковки стояв автомобіль MAZDA -3 без державного номеру червоного кольору, та вказав на місце, де стояла машина. Також ОСОБА_14 розповів, що біля автівки стояла молода жінка, біля дверей спереду, а поряд жінка старшого віку, а чоловік у шортах, якого побачили, під`їжджаючи до аквапарку, як потім стало відомо, ОСОБА_5 , вже сів у вказану машину MAZDA 3. Горський додав, що вони бачили, як ОСОБА_5 спілкувався з вказаними жінками. Далі ОСОБА_14 продемонстрував як він та ОСОБА_39 стали слідувати до автомобіля та показав, як він підійшов з боку двері водія, а ОСОБА_39 з боку пасажирської двері. Також додав, що коли вони підійшли, то ОСОБА_39 привітався і в цей час автівка різко поїхала. Свідок ОСОБА_14 вказав у напрямок вулиці Киргизької до пр. Л. Ландау та пояснив, що в даному напрямку поїхала вказана червона автівка, при цьому від`їжджаючи, автомобіль зачепив молоду жінку, спричинивши тілесні ушкодження. Свідок ОСОБА_14 пояснив, що не бачив водія, бо скло було тоноване та жінки розповіли, що чоловіки у червоному автомобілі, які представились працівниками міліції та викрали сина і вимагають гроші, при цьому старша жінка почала плакати, що її син залишився в машині, і тепер невідомо, що вони з ним зроблять (а.с. 33-39 т. 2);
		- аналогічний слідчий експеримент проведений за участю свідка ОСОБА_15 з фотоілюстраціями до нього (а.с. 40-46 Т. 2);
		- протокол проведення слідчого експерименту від 26.08.2016 року за участю свідка ОСОБА_15 та фототаблицями до нього, під час проведення якого, свідок вказав на місце навпроти входу в аквапарк «Джунглі» за адресою: м. Харків, вул. Киргизька, 19б та пояснив, що в травні 2014 року, дату не пам`ятає, але це була п`ятниця, після отримання телефонного повідомлення про вимагання, приїхав разом з ОСОБА_14 та припаркувався на даному місці. Розповів, що, коли під`їжджали до парковки, побачили навпроти приміщення охорони парковки як спілкувались чоловік у шортах, як потім стало відомо  ОСОБА_5 та дві жінки. Свідок ОСОБА_15 вказав на місце, де був розташований автомобіль червоного кольору «MAZDA -3». Далі ОСОБА_15 продемонстрував як він з ОСОБА_14 стали слідувати до вказаного автомобіля, при цьому він підходив з боку пасажирських дверей праворуч, а ОСОБА_14 - з боку двері водія. Свідок ОСОБА_15 пояснив, що як тільки він привітався, автомобіль на великій швидкості різко поїхав. Далі ОСОБА_15 продемонстрував як стояла молода жінка біля автомобіля, трохи притулившись до передньої пасажирської двері і пояснив, що коли машина різко від`їхала, то зачепила молоду жінку, спричинивши їй тілесні ушкодження. Свідок розповів, що ці жінки розказали, що чоловіки у червоному автомобілі викрали ОСОБА_3 , який знаходився у машині, вимагали гроші і старша жінка плакала і казала, що це її син (а.с.40-47 Т2);
		- протокол тимчасового доступу до речей і документів від 05.05.2015 року, згідно якого прокурор групи прокурорів відділу прокуратури міста Києва ОСОБА_40 в період часу з 12-05 години до 12-30 години у приміщенні ТОВ «Астеліт», розташованому за адресою: м. Київ, вул. М. Амосова, 12, в присутності начальника відділу взаємодії та кореспонденції ТОВ «Астеліт» ОСОБА_41 без участі понятих, ознайомився із інформацією про з`єднання абонентів вказаних в ухвалі Червонозаводського районного суду м. Харкова від 07.04.2015 року, записав інформацію на СD-R диск з написами 11990 вк, 11991 вк, 11992 вк та вилучив її (а.с. 52-54 Т.2);
		- відеозапис з камер відеоспостереження, розташованої на території автомобільної стоянки аквапарку «Джунглі», протокол тимчасового доступу до речей та документів (а.с. 11-13, 74 Т. 2);
		- постанову про закриття кримінального провадження від 25.11.2015 року (а.с. 233-239 Т. 1) відносно ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 365 КК України - закрите в зв`язку зі смертю підозрюваного.
		Суд розглядає дане кримінальне провадження у відповідності до вимог ст. 337 КПК України, відповідно до якої, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
		Суд, відповідно до вимог ст.ст. 84-86, 91, 94 КПК України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши всі докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів-з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, ґрунтуючись на засадах справедливості, виваженості та неупередженості, вважає, що вина ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому злочинах не знайшла свого об`єктивного підтвердження в судовому засіданні та спростовується дослідженими в судовому засіданні доказами.
		Кримінальна відповідальність за ч.2 ст.189 КК України наступає у випадку вчинення особою, зокрема, наступних дій: вимога передачі чужого майна з погрозою обмеження прав, свобод та законних інтересів потерпілого чи близьких родичів, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
		При цьому, вимагання має своїм безпосереднім додатковим об`єктом відносини у сфері охорони безпеки життя, здоров`я, честі, гідності, особистої недоторканості потерпілих.
		Предметом вимагання є не тільки майно, але і право на майно, а також дії майнового характеру.
		Об`єктивна сторона вимагання полягає, зокрема, у незаконній вимозі передачі чужого майна чи права на майно з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмеження прав, свобод або законних інтересів цих осіб.
		Отже, діяння може виявлятися лише в активній поведінці  в незаконній вимозі: чужого майна; права на чуже майно; вчинення будь-яких дій майнового характеру, на які винний не має права.
		Потерпілими від вимагання можуть бути: власник, особа, якій майно ввірене на законній підставі, близькі родичі цих осіб.
		Обов`язковою ознакою об`єктивної сторони вимагання є його спосіб  погроза заподіяння шкоди потерпілому або його близьким родичам, зміст якої може бути різним. Це не тільки погроза насильством, а й обмеженням права, свобод або законних інтересів зазначених осіб.
		Погроза може бути висловлена усно, письмово, жестами, демонстрацією зброї, тощо. У будь-якому разі важливо встановити, що винний, застосовуючи погрозу, залякує потерпілого, прагне до того, щоб у потерпілого склалося переконання про реальність, дійсність реалізації цієї погрози, якщо він не виконає пред`явленої вимоги. 
		При вимаганні суб`єкт злочину вимагає передати майно чи право на майно або вчинення дій майнового характеру в майбутньому. При цьому, сама погроза також звернена в майбутнє: вона буде реалізована лише після того, як не буде виконана вимога. У потерпілого є час прийняти певне рішення-виконувати чи не виконувати цю вимогу.
		Вимагання вважається закінченим з моменту пред`явлення вимог, пов`язаних з погрозою.
		Суб`єктивна сторона вимагання характеризується прямим умислом, корисливим мотивом спонукання до незаконного збагачення за рахунок чужого майна та корисливою метою  збагатитися самому або незаконно збагатити інших осіб, в долі яких зацікавлений винний.
		Таким чином, аналізуючи вищевикладене, суд вважає, що для притягнення особи до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.189 КК України, повинні були наявні вищезазначені кваліфікуючі ознаки вимагання, а саме: суб`єкт, об`єкт, суб`єктивна сторона та об`єктивна сторона. Крім того, при кваліфікації дій за ч. 2 ст. 189 КК України, обов`язковою кваліфікуючою ознакою, є, зокрема, вчинення даного злочину за попередньою змовою групою осіб.
		Однак, в судовому засіданні встановлено, що в даному кримінальному провадженні стороною обвинувачення не доведено наявність складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України в діях ОСОБА_5 .
		Обґрунтовуючи свій висновок щодо винуватості обвинуваченого в інкримінованих йому діях, сторона обвинувачення посилається на показання потерпілого ОСОБА_3 , який зазначив, що проводився огляд його автомобіля та житла без складання будь-яких документів та роз`яснення йому процесуальних прав ОСОБА_9 та ОСОБА_5 , якого він сприймав як працівника міліції, оскільки він знаходився поряд з ОСОБА_9 . Фізичного опору ОСОБА_3 їм не чинив, побоюючись застосування до нього насильства та незаконного обмеження своїх прав та інтересів з боку ОСОБА_5 та ОСОБА_9 , які мали кількісну та фізичну перевагу. А в подальшому застосували до нього фізичне насильство з метою незаконного позбавлення ОСОБА_3 волі, взявши його попід руки, що, на думку сторони обвинувачення, свідчить про спільність та узгодженість їх дій, самовільне присвоєння владних повноважень ОСОБА_5 , поєднаного з вчиненням суспільно-небезпечного діяння. Крім того, сторона обвинувачення посилається на пояснення потерпілого ОСОБА_3 в тій частині, що він чув телефонну розмову між ОСОБА_9 та його матір`ю  ОСОБА_10 щодо вимагання грошових коштів за звільнення її сина, що на думку сторони обвинувачення також свідчить про умисний спільний характер дій ОСОБА_5 та ОСОБА_9 , наявність між ними спільного злочинного умислу, наявність спільної корисливої мети щодо заволодіння чужим майном та вчинення погроз обмеження прав, свобод та законних інтересів потерпілого чи його близьких родичів, та вчинення даного злочину за попередньою змовою групою осіб. Крім того, як на підтвердження провини обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, сторона обвинувачення посилається на показання свідка ОСОБА_10 , яка також зазначила, що сприймала ОСОБА_5 як працівника міліції, оскільки він знаходився поряд з ОСОБА_9 , який їй був відомий як працівник міліції та вважала, що вони діють спільно, оскільки бачила як вони попід руки вели сина до автомобіля та мали намір кудись його везти, а в подальшому під час проведення слідчого експерименту зазначила, що саме ОСОБА_5 виходив з автомобіля до неї біля аквапарку «Джунглі» з питанням щодо того чи всі кошти вона зібрала та зазначив, що в цьому випадку вони відпустять її сина  ОСОБА_3 . Також, в обґрунтування інкримінованих ОСОБА_5 злочинів, сторона обвинувачення посилається на показання свідка ОСОБА_26 , який зазначив щодо проведення огляду автомобіля та житла ОСОБА_3 , примусового супроводження останнього до автомобіля ОСОБА_9 та намагання його кудись везти всупереч його волі. Сторона обвинувачення посилається на показання свідка ОСОБА_11 , яка також показала, що біля аквапарку «Джунглі» ОСОБА_5 звернувся до свідка ОСОБА_10 чи принесла вона грошові кошти. Показання свідка ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , які під час судового засідання та під час слідчих експериментів підтвердили факт звернення ОСОБА_10 до органів прокуратури щодо вчинення відносно її сина викрадення та вимагання в зв`язку з цим грошових коштів та підтвердили факт зустрічі ОСОБА_5 та ОСОБА_9 з ОСОБА_10 та ОСОБА_11 біля аквапарку «Джунглі». Показаннями свідка ОСОБА_29 , який показав, що не пам`ятає чи було доставлено до Фрунзенського РВ ОСОБА_3 .
		Аналізуючи показання обвинуваченого, потерпілого, надані під час судового засідання, показання свідків, надані як під час судового засідання, так і досудового розслідування, що вбачається з протоколів проведення слідчих експериментів за їх участю, в сукупності з іншими письмовими доказами, звуко-відеозаписами, суд вважає, що вони як окремо, так і в сукупності не дають підстав для висновку щодо винуватості обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 1 ст. 353 КК України.
		Так, сторона обвинувачення, формулюючи об`єктивну сторону злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, який інкримінований ОСОБА_5 , зазначають щодо наявності в діях ОСОБА_5 злочинного наміру, спрямованого на вимогу передачі чужого майна, з погрозою обмеження прав, свобод та законних інтересів особи, вчиненого за попередньою змовою групою осіб.
		Проте, в даному випадку стороною обвинувачення не доведено, що саме ОСОБА_5 висувалась вимога з передачі чужого майна, не надані об`єктивні дані, що дозволяють зробити висновок про те, до кого така вимога була звернена, в чому полягала погроза обмеження прав, свобод та законних інтересів з боку ОСОБА_5 , до якої особи була звернена ця погроза та якої саме особи стосувалась. Так, як під час судового розгляду, так і під час досудового слідства жодною з допитаних осіб не зазначено щодо висування вимог з передачі чужого майна та застосування погроз обмеження прав, свобод та законних інтересів потерпілого чи його близьких родичів саме ОСОБА_5 . Навпаки, свідком ОСОБА_10 надавались впевнені та стабільні покази, що її телефонні розмови з приводу передачі нею грошей велись виключно з ОСОБА_9 , який вимагав передачі грошових коштів за звільнення її сина ОСОБА_3 . Крім того, потерпілий під час судового засідання вказав, що вони втрьох приїхали на вул. Морозова на автомобілі MAZDA 3, він з ОСОБА_23 вийшов покурити, а ОСОБА_9 залишився в машині та відібрав телефон у потерпілого. Повернувшись в автомобіль, ОСОБА_3 з телефонної розмови ОСОБА_9 зрозумів, що той зв`язався з його матір`ю та розмовляв про гроші. Деталей він не пам`ятає, але розмова йшла про гроші, які вимагав ОСОБА_22 в сумі близько 5000 грн. Всі дії з приводу вимагання грошей походили з боку ОСОБА_9 . ОСОБА_5 знаходився поряд з ним та мовчав, при цьому чути телефонну розмову ОСОБА_9 з його матір`ю не міг. Крім того, в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 пояснив, що біля аквапарку «Джунглі» з автівки вийшов та розмовляв з його мамою ОСОБА_10  саме ОСОБА_9 . Крім того, зазначив, що будь-яких претензій до ОСОБА_5 не має, оскільки всі дії з вимагання грошей вчиняв виключно ОСОБА_9 , тоді як ОСОБА_5 тільки знаходився поряд.
		Таким чином, стороною обвинувачення не приведені докази, що свідчать про те, що вимога передачі чужого майна з погрозою обмеження прав, свобод та законних інтересів потерпілого чи близьких родичів, вчинене за попередньою змовою групою осіб вчинена саме ОСОБА_5 та, що ОСОБА_5 чув або міг чути телефонну розмову ОСОБА_9 з матір`ю ОСОБА_3  ОСОБА_10 з приводу вимагання грошей за його звільнення та, що ці дії ОСОБА_9 вчинялись за попередньою змовою з ОСОБА_5 , за їх домовленістю з єдиним спільним злочинним умислом, були узгодженими та направленими на досягнення єдиної мети, а саме - вимагання  вимоги з погрозою обмеження прав, свобод та законних інтересів потерпілого чи близьких родичів, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
		Також, в якості доказів вчинення обвинуваченим ОСОБА_5 вимагання  вимоги з погрозою обмеження прав, свобод та законних інтересів потерпілого чи близьких родичів, вчинене за попередньою змовою групою осіб, сторона обвинувачення посилається на протокол проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_10 , під час якого остання зазначила, що біля аквапарку «Джунглі» з автомобіля MAZDA 3 вийшов саме ОСОБА_5 з питанням чи вся сума зібрана, оскільки в цьому випадку вони відпустять її сина. Проте, суд не може покласти дані показання свідка ОСОБА_10 в основу обвинувачення ОСОБА_5 та не може в повній мірі довіряти показанням вказаного свідка, оскільки вони частково суперечать іншим доказам по справі. Так, як вбачається з протоколу слідчого експерименту, проведеного за участю свідка ОСОБА_11 , яка під час розмови ОСОБА_10 з ОСОБА_9 та ОСОБА_5 біля аквапарку «Джунглі» перебувала протягом всієї розмови поряд з ОСОБА_10 та детально чула всі подробиці розмови, свідок ОСОБА_42 зазначила, що ОСОБА_10 , зокрема, спілкувалась з ОСОБА_5 , який спитав чи принесли вони із собою гроші, при цьому не було озвучено, що сума не вся, але це влаштувало його. Також, ОСОБА_11 при проведенні слідчого експерименту зазначила, що первісно на телефон ОСОБА_10 , коли стали телефонувати, то розмовляла ОСОБА_11 , яка попросила назватись особу, що телефонує та чоловік в трубці повідомив, що вони затримали ОСОБА_3 та хочуть везти його на експертизу. Разом з тим, з показань ОСОБА_10 при проведенні слідчого експерименту вбачається, що саме їй зателефонували з телефона сина й саме тому, вона зазначала, що голос був не його й вона припускає, що дзвонив їй ОСОБА_9 . Таким чином, в показаннях свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , наданих на досудовому слідстві під час проведення слідчого експерименту, існують суттєві розбіжності щодо висунутої умови звільнення ОСОБА_3 , яка нібито походила від ОСОБА_5 , а саме  звільнення останнього у випадку, якщо зібрана вся сума. Проте, всупереч вимог ч. 9 ст. 224 КПК України, вказані розбіжності в показаннях ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , яке мають суттєве значення для кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_5 , під час досудового розслідування органом досудового слідства усунені не були, тому не можуть бути покладені в основу обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.189 КК України.
		Крім того під час судового засідання свідок ОСОБА_10 пояснила, що коли до аквапарку «Джунглі» під`їхав автомобіль під керуванням ОСОБА_9 , де на передньому пасажирському сидінні сидів ОСОБА_5 , а на задньому сидінні її син ОСОБА_3 , то з автомобіля ніхто не виходив, в тому числі й ОСОБА_5 . Розмову вона вела з ОСОБА_43 , знаходячись з правового боку автомобіля, схилившись до автівки, тоді як ОСОБА_44 перебував на місці пасажира й мовчав. Під час допиту в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 не заперечувала, що її показання, надані на досудовому розслідуванні та під час проведення слідчого експерименту, можуть відрізнятись від тих, які вона надала в судовому засіданні. Пов`язала це з тим, що сплинуло багато часу після надання відповідних показань.
		Разом з тим, свідок ОСОБА_11 під час допиту в судовому засіданні, пояснила, що, знаходячись поряд з ОСОБА_10 , чула, що ОСОБА_5 біля аквапарку «Джунглі» звернувся з проханням до ОСОБА_10 надати документи  паспорт, про те, чи казала ОСОБА_10 . ОСОБА_5 про гроші - вона не пам`ятає. Під час допиту в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 не заперечувала, що її показання, надані на досудовому розслідуванні та під час проведення слідчого експерименту можуть відрізнятись від тих, які вона надала в судовому засіданні. Пов`язала це з тим, що сплинуло багато часу після надання відповідних показань.
		Показання свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , наданих під час проведення слідчого експерименту в частині питання, з яким звернувся ОСОБА_5 до ОСОБА_10 , зокрема з приводу суми принесених нею грошових коштів та висловленої нібито ним умови щодо звільнення ОСОБА_3 у випадку принесення повної суми грошових коштів  судом оцінюються критично, оскільки показання вказаних свідків є суперчливими, нестабільними, які суд не може покласти в основу обвинувачення ОСОБА_5 . 
		Разом з тим, судом приймаються до уваги показання свідка ОСОБА_10 в тій частині, що до аквапарку «Джунглі», на виконання домовленості з ОСОБА_9 вона прибула, тримаючи в руці конверт. Проте, під час слідчого експерименту нею зазначалось щодо наявності в конверті грошових коштів, тоді як під час судового засідання вона пояснювала, що конверт був пустий, таким чином, враховуючи суперечності в показаннях даного свідка у частині наявності в конверті грошових коштів, суд її показання оцінює критично та не приймає до уваги. Разом з тим, враховуючи стабільність показів свідка ОСОБА_10 , які вона надавала під час досудового слідства та під час судового засідання в частині наявності в її руках конверту  суд приймає до уваги покази в зазначеній частині та вважає доведеним факт наявності конверта в руках свідка ОСОБА_10 під час зустрічі біля аквапарку «Джунглі». Проте, під час судового розгляду, суд не мав об`єктивної можливості оглянути та дослідити безпосередньо в судовому засіданні вказаний конверт, який органом досудового розслідування на місці події не вилучався та речовим доказом не визнавався. Крім того, стороною обвинувачення не з`ясована подальша доля макового насіння, яке було виявлено при огляді автомобіля ОСОБА_3 лейтенантом міліції ОСОБА_9 , що не оспорюють самі учасники судового провадження. Таким чином, органом досудового розслідування фактичні обставини справи в повному обсязі не встановлені.
		Крім того, суд критично оцінює протоколи пред`явлення для впізнання за участю ОСОБА_3 , ОСОБА_11 згідно яких вказані свідки впізнали особу ОСОБА_5 , зображеного на фото, як такого, що вимагав гроші у матері ОСОБА_3 біля аквапарку «Джунглі», після чого сів на переднє пасажирське крісло, злякавшись, до автомобіля червоного кольору і стрімко поїхав з ОСОБА_9 , оскільки факт вимагання, вчиненого ОСОБА_5 в судовому засіданні стороною обвинувачення не доведений.
		Таким чином, показання обвинуваченого ОСОБА_5 в тій частині, що біля аквапарку «Джунглі» він звернувся до ОСОБА_10 з проханням надати документи ОСОБА_3 , тоді як з вимогою про надання грошових коштів  не звертався, підтверджені в судовому засіданні свідком ОСОБА_11 . Також показання свідка ОСОБА_10 щодо пред`явлення вимог до неї ОСОБА_5 щодо надання грошових коштів та зазначення ним умов про звільнення її сина  не підтверджені іншими доказами, зокрема, показаннями свідка ОСОБА_11 , яка знаходилась в той момент поряд. Також, показання свідка ОСОБА_10 в частині витребування в неї грошових коштів біля аквапарку «Джунглі» саме ОСОБА_5  суд оцінює критично, оскільки останній мав реальну можливість забрати конверт з грошовими коштами, який вона тримала в руках та поїхати з місця події, про що також свідчать показання свідка ОСОБА_11 та вбачається з дослідженого в судовому засіданні протоколу слідчого експерименту за участю свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , які також зазначили, що вони підходили до автомобіля ОСОБА_9 в момент, коли ОСОБА_5 вже знаходився в автомобілі, що також свідчить про те, що ніщо не заважало ОСОБА_5 забрати конверт з грошовими коштами у ОСОБА_10 та він мав реальну можливість це зробити, що свідчить про відсутність в діях ОСОБА_5 умислу на вимагання за попередньою змовою групою осіб. Крім того, в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 пояснив, що біля аквапарку «Джунглі» з автівки вийшов та розмовляв з його мамою ОСОБА_10  ОСОБА_9 . Крім того, зазначив, що будь-яких претензій до ОСОБА_5 не має, оскільки всі дії з вимагання грошей вчиняв ОСОБА_9 , тоді й як ОСОБА_5 тільки знаходився поряд. Також вказав, що під час розмови ОСОБА_10 з ОСОБА_9 у дворі його будинку, ОСОБА_5 знаходився в автомобілі.
		Крім того, стороною обвинувачення при обґрунтованні обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, зазначається, що ОСОБА_5 був присутнім у автомобілі MAZDA 3, своєю присутністю створював кількісну перевагу над ОСОБА_3 , тим самим вчиняючи на останнього психологічний тиск, та упереджуючи можливість опору і спроб втекти. Проте, під час судового розгляду об`єктивних даних, які б доводили вказані твердження суду не надано, при цьому суд приймає до уваги, що потерпілий ОСОБА_3 перебував сам на задньому сидінні автомобіля, потерпілий не зазначав, що відносно нього застосовувались спеціальні засоби  кайданки, не висловлювались будь-які погрози, також в судовому засіданні, також суд враховує, що потерпілий та обвинувачений виходили курити та спілкувались на вулиці Морозова (Войкова), при цьому слід зазначити, що таке спілкування відбувалось у світлий час доби та в цей час потерпілий в разі існуючої загрози його життю чи здоров`ю мав реальну можливість звернутись про допомогу до сторонніх осіб. Таким чином, судом виключається можливість психологічного тиску з боку ОСОБА_5 на потерпілого ОСОБА_3 .
		Інших доказів, які б підтверджували, що саме ОСОБА_5 вчинені дії з незаконної вимоги передачі чужого майна чи права на майно з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмеження прав, свобод або законних інтересів цих осіб, вчинене за попередньою змовою групою осіб  слідством не здобуто.
		Таким чином, стороною обвинувачення не доведена об`єктивна сторона даного злочину, стороною обвинувачення не надано доказів, які б викривали ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченому ч. 2 ст. 189 КК України, оскільки протягом всього часу розгляду справи будь-яких доказів того, що ОСОБА_5 звертався до ОСОБА_10 або до ОСОБА_3 з вимогою передати йому будь-яке майно, що належить останнім та з погрозами застосування обмеження прав та свобод та законних інтересів ОСОБА_10 чи ОСОБА_3 - стороною обвинувачення суду не надано. За твердженням потерпілого та свідків, звернення з вимогою передачі грошових коштів ОСОБА_10 відбулись виключно з боку ОСОБА_9 , крім того, під час розмови ОСОБА_10 з ОСОБА_9 у дворі його будинку, ОСОБА_5 знаходився в автомобілі. Також, наслідки у вигляді того, що ОСОБА_10 прибула разом зі ОСОБА_33 до аквапарку «Джунглі» з конвертом для передачі грошей, не знаходяться в причинно-наслідковому зв`язку з діями ОСОБА_5 , оскільки ані вимог щодо передачі йому будь-якого майна потерпілого чи його матері ОСОБА_10 , ані будь-яких погроз обмеження їх прав, свобод та законних інтересів у випадку не виконання його вимог  не заявляв. 
		Таким чином, враховуючи, що вимагання вважається закінченим злочином з моменту пред`явлення вимоги, підкріпленої загрозою, суд дійшов висновку про відсутність об`єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, в діях ОСОБА_5 .
		Також, кваліфікуючи дії ОСОБА_5 як вчинені за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_9 , умисно, з корисною метою, за наявності між ними єдиного спільного злочинного наміру, спрямованого на порушення прав особи з метою заволодіння її майном  стороною обвинувачення об`єктивних доказів на підтвердження вказаних фактів суду не надано, як не надано доказів й про їх попередню домовленість про вчинення злочину з вимагання, не доведено час та місце виникнення такої домовленості та змови на вчинення злочину.
		Так, згідно показань потерпілого, свідка ОСОБА_10 до моменту коли потерпілий ОСОБА_3 був примусово посаджений в автомобіль MAZDA 3, ані з боку ОСОБА_5 , ані з боку ОСОБА_9 будь-яких вимог ні до ОСОБА_10 , ні ОСОБА_13 щодо передачі їм будь-якого майна не надходило. За показаннями останніх, ОСОБА_9 зазначав, що ОСОБА_3 проїде з ними до експертної установи. Згідно показань останнього, з телефонної розмови, яка відбулась між його матір`ю- ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , він зрозумів, що останній вимагає грошові кошти в сумі 5000 грн. за те, щоб його відпустили, дана розмова відбулась в автомобілі MAZDA 3 у відсутності його та ОСОБА_5 . Останній зазначив в судовому засіданні, що чув, як ОСОБА_9 просив матір ОСОБА_3 принести паспорт сина, проте, він не чув їх розмову детально. Потерпілий ОСОБА_3 , детально допитаний під час судового засідання щодо обставин справи, зокрема, щодо подій, які відбувались із ним з моменту, коли він разом із ОСОБА_9 та ОСОБА_5 поїхав в автомобілі MAZDA 3, щодо розмов, які відбувались між останніми під час всього періоду його перебування в автомобілі  в судовому засіданні не надавав показів щодо обізнаності ОСОБА_5 про вчинення злочинних дій з боку ОСОБА_9 відносно вимагання майна у нього чи його матері, погроз застосування обмеження прав, свобод та їх законних інтересів у випадку не виконання їх вимог, спільності дій ОСОБА_5 та ОСОБА_9 щодо злочинності їх намірів з приводу вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України та домовленості між ними. 
		Також, доводячи наявність в діях ОСОБА_5 суб`єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч.2 ст.189 КК України, сторона обвинувачення посилались на показання потерпілого, свідка ОСОБА_10 , які пояснили, що до автомобіля ОСОБА_45 та ОСОБА_44 вели потерпілого попід руки, в подальшому спільними зусиллями здійснили його посадку в автомобіль MAZDA 3 в той час, коли він почав чинити опір. Суд погоджується, що вказані дії обвинуваченого та ОСОБА_9 свідчать про наявність між ними спільності та узгодженості дій, проте, стороною обвинувачення не доведено та не надано взагалі будь-яких доказів того, що їх спільні дії були вчинені з єдиним умислом, направленим саме на вимагання передачі чужого майна з погрозою обмеження прав, свобод та законних інтересів особи, оскільки, як було зазначено вище, згідно показань потерпілого, свідка ОСОБА_10 - до моменту коли потерпілий ОСОБА_3 був посаджений в автомобіль MAZDA 3, ані з боку ОСОБА_5 , ані з боку ОСОБА_9 будь-яких вимог ні до ОСОБА_10 , ні до ОСОБА_13 щодо передачі їм будь-якого майна не надходило. За показаннями останніх, ОСОБА_9 зазначав, що ОСОБА_3 проїде з ними до експертної установи. Таким чином, досудовим слідством не встановлені фактичні обставини справи в повному обсязі та не здобуто об`єктивних доказів щодо визначення направленості умислу ОСОБА_9 та ОСОБА_5 при вчиненні вказаних дій.
		Також, стороною обвинувачення інкримінується в провину ОСОБА_5 , що він, продовжуючи своїми діями видавати себе за працівниками міліції, та усвідомлюючи незаконність дій ОСОБА_9 , діяв з метою незаконного позбавлення ОСОБА_3 волі, в зв`язку з чим, незважаючи на заперечення останнього, застосував до ОСОБА_3 фізичне насильство, а саме  взяв його попід руку, а ОСОБА_9 взяв ОСОБА_3 попід іншу руку та саджали в автомобіль MAZDA3, чим було спричинено останньому умисні легкі тілесні ушкодження. Проте, суду стороною обвинувачення не доведено наявність в діях ОСОБА_5 мети  незаконного позбавлення ОСОБА_3 волі та спричинення останньому ОСОБА_5 умисних легких тілесних ушкоджень, оскільки навпаки, ОСОБА_5 , на його думку, вважав, що, оскільки ОСОБА_9 є працівником міліції та в зв`язку з тим, що ним було знайдено наркотичні засоби в багажнику автомобіля ОСОБА_3 , то він має право на вчинення вказаних дій та діє з метою допомоги законним діям працівника міліції з доставлення ОСОБА_3 до РВ для проведення експертизи, та будь-які підстави засумніватися в законності дій ОСОБА_9 , як працівника міліції - у ОСОБА_5 були відсутні. Крім того, факт умисного спричинення легких тілесних ушкоджень ОСОБА_5  не підтверджений в судовому засіданні потерпілим ОСОБА_3 .
		Крім того, дії ОСОБА_5 кваліфіковані органом досудового розслідування як вчинені за попередньою змовою групою осіб.
		Так, відповідно до вимог ч. 2 ст. 28 КК України, Злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення.
		Ставлячи в провину ОСОБА_5 вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб, сторона обвинувачення посилається на показання потерпілого та свідків, які показали про те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_9 під`їхали на автомобілі MAZDA 3 разом та в подальшому весь час ОСОБА_5 знаходився поряд, що помилково сприймалось оточуючими як їх попередньо домовлені дії.
		Так, в формі співучасті щодо вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою притаманне: 1) у вчиненні злочину беруть дві чи більше особи, які задовольняють суб`єкта злочину; 2) між цими особами ще до початку злочину відбулась змова про спільне його вчинення; 3) форма змови для наявності співучасті не має значення. Змова про вчинення злочину може відбутися задовго до вчинення злочину чи прямо перед його вчиненням, але до замаху на нього. Змова між співучасчниками може стосуватися місця, часу, способу вчинення злочину тощо. Ця форма співучасті може бути як простою (співвиконання), так і складною. 
		Проте, як вбачається з обставин справи, ОСОБА_5 не був раніше знайомий з ОСОБА_3 , ОСОБА_9 випадково побачив автомобіль ОСОБА_3 , проїжджаючи містом. Таким чином, до початку спілкування з ОСОБА_12 , планування будь-яких дій та домовленості між ОСОБА_9 та ОСОБА_5 відносно потерпілого не могло бути. Так, вимагання вважається закінченим з моменту пред`явлення вимог, пов`язаних з погрозою. В даному випадку злочин був закінченим в момент телефонної розмови між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 з передачі грошових коштів за звільнення її сина з погрозою застосування обмеження прав, свобод та законних інтересів потерпілого чи його близьких родичів (вимагання), яка відбулась на вул. Морозова (Войкова) особисто ОСОБА_9 за відсутності в автомобілі ОСОБА_5 та потерпілого, які в цей час знаходились біля автомобіля. До цього моменту будь-яких вимог ОСОБА_9 щодо надання грошових коштів за звільнення ОСОБА_3 не висувалось, а навпаки він казав, що його везуть на експертизу, в тому числі зазначав про це й матері ОСОБА_3  ОСОБА_10 у дворі їх будинку, коли відбувалась посадка ОСОБА_3 до автомобіля MAZDA 3, при цьому потерпілий в судовому засіданні не надавав пояснень які б вказували на будь-які ознаки в діях ОСОБА_9 та ОСОБА_5 (вербальні чи конклюдентні дії), які б свідчили про процес їх змовляння на спільне вчинення вимагання передачі чужого майна з погрозою обмеження прав свобод та законних інтересів потерпілого чи його близьких родичів, вчинене за попередньою змовою групою осіб. Таким чином, достовірних доказів наявності між ОСОБА_5 та ОСОБА_9 змови про спільне вчинення вказаного злочину стороною обвинувачення не надано й вчинення даного злочину за попередньою змовою групою осіб стороною обвинувачення не доведено. 
		Також судом досліджувався відеозапис з камери відеоспостереження, розташованої на території автомобільної стоянки аквапарку «Джунглі» - даний доказ суд оцінює як такий, що не підтверджує провину обвинуваченого, оскільки події відбуваються на достатньо великій відстані від камер спостерігання та видно лише силуети осіб, розрізнити детально події, які відбуваються - не представляється можливим.
		Крім того, в судовому засіданні досліджені роздруківки вхідних та вихідних дзвінків з терміналів, які належали ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_3 за період з 15.05.2014 року по 17.05.2014 року, проте судом даний доказ оцінюється критично, як такий, що не містить доказової бази з приводу наявності провини в діях ОСОБА_5 .
		Крім того, обвинуваченому ОСОБА_5 інкриміновано вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 353 КК України, тобто самовільне присвоєння владних повноважень, поєднане із вчиненням будь-яких суспільно-небезпечних діянь.
		Так, під самовільним присвоєнням владних повноважень слід розуміти неправомірне (на порушення встановленого порядку, за відсутності підстав) прийняття особою на себе таких, зокрема, повноважень і введення в оману оточуючих щодо свого справжнього статусу.
		Способи такого присвоєння можуть бути різними: винний називає себе представником влади; надає підроблені і чужі документи, що належать службовій особи, використовує формений одяг представника влади тощо. Присвоєння владних повноважень, зокрема має місце і в тих випадках, коли приватна особа, помилково сприйнята за службову, підтримує цю думку, користується помилкою і вчиняє суспільно-небезпечні дії. Владними повноваженнями є сукупність прав та обов`язків службової особи, яка за своїм статусом є представником влади, наданих їй для виконання функцій держави і конкретних завдань органу, в якому вона працює. Присвоєння владних повноважень або звання службової особи, не поєднане із вчиненням будь-яких суспільно небезпечних діянь, складу злочину не містить. 
		Злочин вважається закінченим з момента вчинення особою, яка самовільно присвоїла, зокрема, владні повноваження - суспільно-небезпечного діяння. 
		Так, провина ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 353 КК України спростовується показаннями як потерпілого, так і свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_26 які як в судовому засіданні, так і під час досудового розслідування пояснювали, що під час подій, які відбувались за участю ОСОБА_9 та ОСОБА_3  ОСОБА_5 працівником міліції не представлявся, будь-якого службового посвідчення не пред`являв. Більше того, свідок ОСОБА_26 , допитаний слідчим суддею в судовому засіданні, в порядку ст. 225 КПК України, пояснив, що ОСОБА_9 показав йому посвідчення та сказав, що він є працівником міліції. Таким чином, показання даного свідка, надані під час слідчого експерименту в тій частині, що ОСОБА_9 представив себе та ОСОБА_5 як працівників міліції  судом оцінюються критично, оскільки як під час судового засідання, так і під час проведення слідчого експерименту ОСОБА_26 вказував, що ОСОБА_5 весь час мовчав та під час судового засідання зазначив, що сприймав ОСОБА_5 як мовчазного свідка. Крім того, показання інших свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 в тій часині, що вони сприймали ОСОБА_5 як працівника міліції, в зв`язку з тим, що під час подій, які вчинювались ОСОБА_9 , як працівником міліції  ОСОБА_5 знаходився поряд, а тому останній оточуючими помилково сприймався як працівник міліції, суд розцінює як їх суб`єктивну думку. 
		   Крім того, стороною обвинувачення в судовому засіданні не доведено, що з боку ОСОБА_5 вчинялись будь-які дії, направлені на введення оточуючих в оману щодо свого істинного статусу, або, що він підтримував думку оточуючих щодо наявності в нього будь-яких владних повноважень. 
		Також, стороною обвинувачення інкримінується в провину обвинуваченому ОСОБА_5 те, що він був достеменно обізнаний щодо відсутності у ОСОБА_9 , як працівника міліції будь-яких службових доручень та матеріалів щодо проведення слідчих дій; розумів, що дії, які вчиняє разом з ОСОБА_9 , явно виходять за межі наданих останньому, як працівнику правоохоронного органу, влади та службових повноважень; усвідомлення, що ОСОБА_9 перевищує надану йому законом владу та службові повноваження, за відсутності підстав, передбачених п. 6 ст. 11 ЗУ «Про міліцію», ст. 8 ЗУ «Про заходи протидії незаконному обсягу наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів та зловживанню ними», ст. ст. 234-237 КПК України, провівши огляд автомобіля ОСОБА_3 без залучення понятих та складання протоколу; застосував до ОСОБА_3 фізичне насильство, а саме взяв його попід руку, а ОСОБА_9 взяв ОСОБА_3 попід іншу руку та, всупереч волі ОСОБА_3 застосовуючи силу, провели потерпілого до автомобіля MAZDA 3, який належить ОСОБА_9  проте, будь-яких доказів вказаної обізнаності ОСОБА_5 стороною обвинувачення суду не надано. 
		   Також судом враховується, що ОСОБА_5 , будучи обізнаним про те, що ОСОБА_9 є працівником міліції та, враховуючи, що при огляді автомобіля ОСОБА_12 було знайдено наркотичний засіб  макове насіння, вважав, що всі дії, які вчинює ОСОБА_9 з метою доставлення ОСОБА_3 до РВ для проведення експертизи - є законними, правомірними та він діє в обсязі наданих йому повноважень.
		Таким чином, враховуючи, що, крім того провина ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, стороною обвинувачення при розгляді даного кримінального провадження не доведена, а присвоєння, зокрема, владних повноважень, не поєднане із вчиненням будь-яких суспільно небезпечних діянь складу злочину не містить, тому суд дійшов висновку, що склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 353 КК України в діях обвинуваченого ОСОБА_5 - відсутній.
		   Статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків або при встановленні обґрунтованості будь - якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно із законом.
		Відповідно до п.3 ч.1 ст.373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, щов діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
		В судовому засіданні встановлено, що в діянні обвинуваченого ОСОБА_5 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189, ч. 1 ст. 353 КК України, тому, суд зобов`язаний відносно нього ухвалити виправдувальний вирок.
		Згідноч.1,3 ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою в скоєнні злочину та не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вина не буде доведена в законному порядку та встановлена обвинувальним вироком суду. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви стосовно доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Такий обов`язок суду щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд, які передбачені ст. 62 Конституції України, поєднуються з такими ж положеннями ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована 17 липня 1997 року Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції».
		Згідно з ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
		Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права». Так, у справі «Barberа, Messegu and Jabardo v. Spain» від 6 грудня 1998 р. (п.146) Європейський Суд з прав людини встановив, що «принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину, обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного. (Barberа, Messegu and Jabardo v. Spain, judgment of 6 December 1988, Series A no. 146, p. 33, § 77).
		Відповідно до п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 01 листопада 1996 року №9, визнання особи винуватою у вчиненні злочину може мати місце лише за умови доведеності її вини.
		Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		Статтею 7 КПК України закріплені загальні засади кримінального провадження, серед яких є верховенство права, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.
		   За ч.1, 2 ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
		Частинами 2, 4 ст. 17 КПК України передбачено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
		Згідност. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
		З ч. 1 ст. 91 КПК України вбачається, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, серед іншого, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення. Згідно ч. 1, 2 ст. 92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора. Обов`язок доказування належності та допустимості доказів покладається на сторону, що їх подає.
		Враховуючи вищевикладене, оцінюючи в сукупності досліджені під час судового розгляду докази з точки зору достатності та взаємозв`язку, і приймаючи до уваги, що інших доказів, які б беззаперечно, без сумніву доводили вину обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 1 ст. 353 КК України - суд вважає, що пред`явлене обвинувачення не доведено в судовому засіданні, а всі припущення й сумніви стосовно доведеності його вини, слід тлумачити на його користь.
		Таким чином, застосовуючи наведені в вироку норми матеріального, процесуального права, з врахуванням практики Верховного Суду України, Європейського суду з прав людини, виходячи з принципів: законності, об`єктивності, доцільності, справедливості та розумності, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_5 у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст.189, ч. 1 ст. 353 КК України, стороною обвинувачення не доведена, а тому, його слід визнати не винуватим та виправдати.
		В судовому засіданні були досліджені характеризуючи дані відносно ОСОБА_5 , з яких вбачається, що він раніше не судимий, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
		Речові докази, судові витрати, цивільний позов  відсутні.
		Запобіжний захід ОСОБА_5  не застосовувався.
		Враховуючи наведене, керуючись ст.373, 374, 375 КПК України, суд,-
		У Х В А Л И В:
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - визнати невинуватим у пред`явлених йому обвинуваченнях та виправдати за недоведеністю в його діяннях складу кримінальних правопорушень (злочинів), передбаченихч. 2 ст.189, ч. 1 ст. 353 КК України, відповідно до п.3 ч.1 ст.373 КПК України.
		Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Комінтернівський районний суд м. Харкова з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, протягом 30 днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		 
		 
		Суддя -   ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...