Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 540/1615/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 15.11.2019. Зареєстровано: 17.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 18.11.2019.
Дата набрання законної сили: 03.03.2020
Результат оскарження 03.03.2020 П'ятий апеляційний адміністративний суд: залишено без змін ухвалу (постанову) суду першої інстанції
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		___________________________________________________________________
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		08 листопада 2019 р.м. ХерсонСправа № 540/1615/1913 год. 30 хв. 
		Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого судді: Морської Г.М.,
		при секретарі: Кованій В.А., 
		за участю: 
		позивача - ОСОБА_1 ,
		представника позивача - ОСОБА_2 ,
		представника відповідача - Щабленко І.В., 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,
		 
		встановив:
		 
		ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду із адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (далі - відповідач), у якому, із врахуванням заяв про збільшення позовних вимог, просить: 
		- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача № 302-к від 05.07.2019 р. про звільнення позивача із посади публічної служби;
		- поновити позивача на посаді начальника відділу державного геодезичного нагляду ГУ Держгеокадастру у Херсонській області;
		- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за період з 01.08.2019 р. по дату постановлення судового рішення;
		- встановити судовий контроль за виконанням судового рішення шляхом зобов`язання відповідача подати до суду протягом місяця з моменту набуття чинності судовим рішення звіт про його виконання, а в частині поновлення на посаді - протягом місяця з моменту винесення судового рішення. 
		Ухвалою від 09.08.2019 р. у справі відкрите спрощене позовне провадження, учасникам наданий строк для подання заяв по суті справи, судове засідання призначене на 22.08.2019 року.
		Ухвалою від 22.08.2019 р. за клопотанням відповідача подальший розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, судове засідання для розгляду по суті замінено підготовчим та призначено на 11.10.2019 р., строк підготовчого провадження продовжено на тридцять днів.
		Ухвалою від 11.10.2019 р., за клопотанням відповідача, підготовче судове засідання відкладене на 21.10.2019 р.
		Ухвалою від 21.10.2019 р. підготовче судове засідання відкладене на 01.11.2019 р., у зв`язку із неявкою учасників справи, та задоволено клопотання позивача про допит свідка.
		01.11.2019 р. в судовому засіданні учасники справи не заперечували проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті. Судове засідання призначено на 08.11.2019 року.
		У судовому засіданні 08.11.2019р. проголошені вступна та резолютивна частини рішення.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після неодноразового тиску керівництва та під впливом емоційного хвилювання 02.07.2019 року позивачка подала заяву про звільнення за згодою сторін з 31.07.2019 р. Проте 03.07.2019 року, вирішивши продовжувати державну службу, подала до приймальні Головного управління заяву про відкликання раніше поданої заяви про звільнення. Одночасно ОСОБА_1 надіслала листа на адресу Державної служби України з питань, геодезії, картографії та кадастру, в якому зазначила про відкликання раніше поданої заяви із викладенням обставин щодо підстав написання заяви про звільнення. У подальшому позивачку відповідач повідомив про те, що згідно наказу Головного управління від 05.07.2019 р. № 302-к вона звільнена за згодою сторін відповідно до ч.2 ст.86 Закону України Про державну службу та п.1 ч.І ст.36 Кодексу законів про працю України. Позивач стверджує, що згідно ч.2 ст.38 КЗпП працівник може продовжити роботу після спливу строку попередження, якщо він має таке бажання і роботодавець не має право звільняти його за раніше поданою заявою. З огляду на зазначене, вважає наказ про звільнення неправомірним, прийнятим з порушенням вимог ч.2 ст.38 КЗпП України та таким, що підлягає скасуванню.
		Позивач та представник позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги, просили суд їх повністю задовольнити.
		08.10.2019 р. відповідач надіслав до суду відзив, відповідно до якого заперечує проти задоволення позову, виходячи із наступного. Правовідносини у сфері Державної служби регулюються Законом України Про державну службу від 10. 12. 2015 № 889-VIII, який є спеціальним актом вищої юридичної сили в системі законодавства про державну службу та визначає особливості правового регулювання у цій сфері, а тому його положенням у процесі правозастосування надається перевага над положеннями Кодексу законів про працю України. При цьому, положення Кодексу законів про працю України застосовується лише у випадку не урегульованості або неповної урегульованості трудових правовідносин осіб, які мають статус державного службовця. 
		Відповідно до наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333 Про затвердження положень про територіальні органи Держгеокадастру, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за № 1391/29521, начальник Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області призначає та звільняє у встановленому порядку керівників структурних підрозділів Головного управління за погодженням з Держгеокадастром. 02.07.2019 року на ім`я виконуючого обов`язки начальника Головного управління Галицького І ОСОБА_3 О. позивачем подана заява про звільнення за угодою сторін з 31.07.2019. В той же день Головним управлінням направлений лист від 02.07.2019 № 21-21-07-3204/2- 19 до Держгеокадастру щодо погодження звільнення ОСОБА_1 Листом від 04.07.2019 № 22-28-0.20-5695/2-19 Держгеокадастр погодив звільнення з займаної посади ОСОБА_1 
		Відповідач стверджує, що про заяву позивачки про відкликання її заяви про звільнення Головне управління дізналось лише після отримання позовної заяви. Зазначена заява не була зареєстрована службою діловодства та не потрапила до керівництва, відтак не вважається поданою, а тому  не була розглянута. 
		Керуючись статтями 83, частиною 2 статті 86, 89 Закону України Про державну службу, пунктом 1 частини першої статті 36, статті 83 КЗпПУ, Положенням про Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 17.11.2016 № 308, враховуючи лист Держгеокадастру Про погодження звільнення, в.о. начальника Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області ОСОБА_4 підписано наказ про звільнення від 05.07.2019 № 302-к, тобто оформлена згода роботодавця з умовами звільнення позивача. З огляду на зазначене, вважає наказ Головного Управління Держгеокадастру у Херсонській області від 05.07.2019 року № 302-к таким, що виданий в межах та у спосіб передбачений чинним законодавством.
		Представник відповідача у судовому засіданні просила суд відмовити в задоволенні позову із підстав, викладених у відзиві.
		Розглянувши надані сторонами документи, заслухавши свідків, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, судом встановлено наступне.
		Відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 07.04.2016 р. №44/о/50-16-к ОСОБА_5 .О. призначено на посаду завідувача сектору державного геодезичного нагляду.
		16.12.2016 р. позивача призначено на посаду начальника відділу державного геодезичного нагляду в порядку переведення із займаної посади з врахуванням раніше присвоєного 6 рангу державного службовця.
		02.07.2019 р. позивач подала до першого заступника ГУ Держгеокадастру у Херсонській області заяву про надання частини щорічної відпустки.
		Наказом ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 02.07.2019 року №490-в ОСОБА_1 надано відпустку з 08.07.2019 р. по 31.07.2019 р. включно.
		02.07.2019 р. ОСОБА_1 подала до в.о. начальника ГУ Держгеокадастру у Херсонській області заяву про звільнення із займаної посади за згодою сторін з 31.07.2019 р. 
		Так, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 03.07.2019 р. позивач подала заяву до в.о. начальника Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про відкликання заяви про звільнення від 02.07.2019 р., мотивуючи її тим, що вона була написана під впливом емоцій та морального тиску. Зазначена заява містить відмітку про її отримання секретарем приймальні начальника Головного управління.
		Також, 03.07.2019 р. ОСОБА_1 направила до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру заяву про відкликання заяви про звільнення від 02.07.2019 р.
		Листом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 04.07.2019 р. №22-280.20-5695/2-19 погоджено звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу державного геодезичного нагляду ГУ Держгеокадастру у Херсонській області. 
		05.07.2019 р. наказом Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу державного геодезичного нагляду ГУ Держгеокадастру у Херсонській області за згодою сторін з 31.07.2019 р. 
		Не погодившись із цим наказом, позивач звернулася до суду.
		Судом встановлено, що спір стосується правомірності припинення державної служби позивачкою за згодою сторін.
		Позивач стверджує, що до прийняття наказу про її звільнення подала заяву про відкликання раніше поданої заяви про звільнення за згодою сторін, відтак її згода на момент прийняття наказу про звільнення була відсутня.
		Відповідач стверджує, що позивач не подавала заяву про відкликання раніше поданої заяви, оскільки вона не була зареєстрована службою діловодства, відтак звільнення відбулось за згодою сторін.
		Надаючи оцінку правомірності спірного наказу, суд відмічає наступне.
		За клопотанням позивача, вона допитана у судовому засіданні в якості свідка.
		Так свідок ОСОБА_1 суду повідомила, що у червні 2019 року їй запропонували написати заяву на звільнення за згодою сторін із відкритою датою, оскільки такі заяви пишуть усі начальники відділів. У подальшому звернулась до керівництва про надання відпустки у зв`язку із вступом сина до ВНЗ, згода на відпустку була надана лише за умови подальшого звільнення. Перебуваючи під емоційним впливом 02.07.2019 р. написала дві заяви: на відпустку і на звільнення за згодою сторін після відпустки із 31.07.2019 р. Вдома, поспілкувавшись із чоловіком та заспокоївшись, прийняла рішення продовжити державну службу і 03.07.2019р. написала заяву про відкликання заяви про звільнення за згодою сторін від 02.07.2019р. Дану заяву 03.07.2019р. віднесла до канцелярії, де начальник канцелярії таку заяву не прийняла, оскільки немає резолюції керівника, відправила до секретаря у приймальню. У приймальні начальника знаходилась ОСОБА_6 , яка заміщувала секретаря, прийняла заяву та зробила відповідну відмітку на копії ОСОБА_1 . У цей же день, 03.07.2019р. написала та відіслала листа до Держгеокадастру про відкликання заяви про звільнення. 31.07.2019 р. її телефоном повідомили про звільнення. 
		ОСОБА_6 , допитана у судовому засіданні в якості свідка, пояснила наступне. Із 01.07.2019 р. по 12.07.2019 р. вона заміщувала основного працівника у приймальні голови Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області. Начальник управління персоналом, в усній формі пояснив, що основними її обов`язками на заміщеному місці є наступні: приймати заяви і відносити їх до керівництва, відповідати на дзвінки, розносити вихідну від керівництва документацію до виконавців та в канцелярію, виконувати інші доручення керівництва. В першій половні дня 03.07.2019р. ОСОБА_1 принесла до приймальні заяву та попросила поставити на копії заяви відмітку про її прийняття. Свідок зробила відмітку на копії, а оригінал заяви поклала до папки першого заступника начальника Головного управління ОСОБА_7 , який є безпосереднім керівником ОСОБА_1 та відповідає у тому числі за кадрові питання. Також, свідок зазначила, що вказану папку на ім`я першого заступника вона особисто занесла до його кабінету та у його присутності поклала на стіл. Свідок підтвердила про сталу практику у Головному управлінні щодо подання особистих заяв працівниками апарату безпосередньо до приймальні для їх передачі керівництву з метою їх вирішення і подальшої реєстрації.
		Вирішуючи спір, суд застосовує наступні правові норми.
		Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби визначає Закон України Про державну службу №889-VІІІ від 10.12.2015 (далі Закон № 889-VІІІ).
		Так, зокрема, згідно ч. 2 ст. 1 зазначеного Закону державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
		Відповідно до частини 1 статті 3 Закону №889-VІІІ, цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.
		За правилами ч.2, 3 ст.5 Закону №889-VІІІ відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.
		Підстави припинення державної служби визначені ст.83 Закону №889-VІІІ.
		Частиною 1 вказаної статті Закону №889-VІІІ визначено, що державна служба припиняється: 1) у разі втрати права на державну службу або його обмеження (стаття 84 цього Закону); 2) у разі закінчення строку призначення на посаду державної служби (стаття 85 цього Закону); 3) за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (стаття 86 цього Закону); 4) за ініціативою суб`єкта призначення (стаття 87 цього Закону); 5) у разі настання обставин, що склалися незалежно від волі сторін (стаття 88 цього Закону); 6) у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв`язку із зміною її істотних умов (стаття 43 цього Закону); 7) у разі досягнення державним службовцем 65-річного віку, якщо інше не передбачено законом; 8) у разі застосування заборони, передбаченої Законом України Про очищення влади.
		Відповідно до ч. 1 ст. 86 Закону України Про державну службу державний службовець має право звільнитися зі служби за власним бажанням, попередивши про це суб`єкта призначення у письмовій формі не пізніш як за 14 календарних днів до дня звільнення.
		Частиною 2 вказаної статті 86 Закону №889-VІІІ передбачено, що державний службовець може бути звільнений до закінчення двотижневого строку, передбаченого частиною першою цієї статті, в інший строк за взаємною домовленістю із суб`єктом призначення, якщо таке звільнення не перешкоджатиме належному виконанню обов`язків державним органом.
		З системного аналізу ст.83 та ч.2 ст.86 Закону України «Про державну службу» слідує, що звільнення державного службовця до закінчення двотижневого строку, передбаченого частиною першою цієї статті, в інший строк за взаємною домовленістю із суб`єктом призначення, якщо таке звільнення не перешкоджатиме належному виконанню обов`язків державним органом є звільненням за угодою сторін.
		Отже, основними умовами припинення державної служби за ч.2 ст.86 Закону України «Про державну службу» є наявність спільної згоди працівника та суб`єкта призначення на звільнення саме в строк визначений працівником та суб`єктом призначення. Отже, строк звільнення, який має бути обумовлений домовленістю працівника та суб`єкта призначення, є істотною умовою при припиненні державної служби за угодою сторін.
		Крім цього, визначення дати звільнення є обов`язковою умовою досягнення взаємної домовленості з суб`єктом призначення, оскільки при наявності лише заяви про звільнення за власним бажанням та у випадку недосягнення взаємної домовленості щодо дати звільнення, державний службовець підлягає звільненню на підставі ч.1 ст.86 Закону №889-VІІІ, так як частина 2 вказаної статті передбачає умови звільнення державного службовця до закінчення двотижневого строку встановленого ч.1 ст.86 Закону №889-VІІІ.
		Із заяви позивача про звільнення від 02.07.2019 р. слідує, що датою звільнення зазначено 31.07.2019 р.
		Тобто, саме ця дата визначена як дата припинення державної служби.
		Питання призначення та звільнення начальників головних територіальних управлінь Держгеокадастру в областях регулюється Положенням про Головне управління Держгеокадастру в Херсонській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 №308 (далі Положення).
		Відповідно до пункту 9 Положення начальники Головного управління призначається на посаду та звільняються з посад Головою Держгеокадастру за погодженням з Міністерством аграрної політики та продовольства України і головою відповідної місцевої державної адміністрації.
		Крім того, відповідно до підпункту 8 пункту 10 Положення, начальник Головного управління відповідно до покладених на нього завдань та обов`язків призначає на посаду та звільняє з посади керівників структурних підрозділів за погодженням з Держгеокадастром, присвоює їм ранги державних службовців, приймає рішення щодо їх заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності (крім своїх заступників).
		Із аналізу наведених правових норм слідує, що для припинення державної служби позивача за згодою сторін необхідна наявність таких чинників: волевиявлення працівника, тобто його заява на звільнення із посади за згодою сторін із зазначенням дати звільнення, погодження вищестоящого органу на таке звільнення та волевиявлення роботодавця у вигляді наказу про звільнення працівника за згодою сторін як факт реалізації досягнутої згоди.
		Із матеріалів справи слідує, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 05.07.2019 року №302-к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу державного геодезичного нагляду ГУ Держгеокадастру у Херсонській області, винесений в.о. начальника ГУ Держгеокадастру у Херсонській області, на підставі заяви ОСОБА_1 про звільнення від 02.07.2019 р. та листа Держгеокадастру Про погодження звільнення від 04.07.2019 р. №22-28-0.20-5695/2-19. 
		Проте, як встановлено судом, 03.07.2019 року позивач подала до приймальні управління заяву про відкликання заяви про звільнення від 02.07.2019 року, що підтверджується відміткою про отримання секретарем приймальні начальника Головного управління. Також, факт подачі заяви про відкликання попередньої заяви про звільнення ОСОБА_1 підтверджено показами свідка ОСОБА_8 Валеріївни  головного спеціаліста відділу роботи з персоналом Управління персоналом Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області. 
		Таким чином, судом встановлено, що позивач 03.07.2019р. відкликала свою заяву про звільнення за згодою сторін від 02.07.2019 р. до дати погодження звільнення вищестоящого органу 04.07.2019 р., оформленого листом Держгеокадастру Про погодження звільнення від 04.07.2019 року №22-28-0.20-5695/2-19 та до винесення відповідачем спірного наказу від 05.07.2019 р. №302-к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу державного геодезичного нагляду ГУ Держгеокадастру у Херсонській області.
		Тобто, на момент винесення спірного наказу 05.07.2019 р. була відсутня головна складова припинення державної служби за згодою сторін  згода працівника.
		Суд вважає помилковим твердження відповідача про неподання позивачем заяви про відкликання заяви про звільнення, оскільки така не була подана до відділу діловодства, так як письмовими доказами та показами свідків підтверджено, що заява ОСОБА_1 про відкликання заяви про звільнення подана нею особисто 03.07.2019р. через приймальню начальника Головного управління та передана працівником приймальні ОСОБА_6 до безпосереднього керівника позивачки першого заступника начальника Головного управління ОСОБА_7 . 
		З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що наказ ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 05.07.2019 р. №302-к про звільнення ОСОБА_1 винесений з порушенням приписів ч.2 ст.38 КЗпП України, а тому підлягає скасуванню.
		Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України (обов`язок доказування) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
		Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, мотивів адміністративного позову, оцінивши докази, що містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову шляхом визнання протиправним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 05.07.2019 року №302-к, поновлення позивача на посаді, стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01.08.2019 року та встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом зобов`язання подати до суду звіт про його виконання.
		Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
		При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (ч.2ст.235 КЗпП України).
		Порядок обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100 (далі - Порядок № 100).
		Відповідно до п.2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.
		За приписами абз.3 п.3 Порядку № 100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
		Згідно пп.б п.4 Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством не враховуються одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо).
		В п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 р. № 13 "Про практику застосування судами законодавства про працю" зазначено, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
		Пунктом 8 Порядку № 100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
		Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
		З наданої відповідачем бухгалтерської довідки за підписом начальника Фінансового управління Петлінської Т. слідує, що заробітна плата ОСОБА_1 за травень 2019 року - 15741,08 грн., за червень 2019 року - 6386,01 грн. складає всього  22127,09 грн., кількість відпрацьованих днів за цей період становить 32 дні, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 (згідно довідки) за останні два місяці, що передували звільненню, становить 509,79 грн. 
		Період вимушеного прогулу тривав з 01.08.2019 р. (наступний день після звільнення відповідно до наказу від 05.07.2019 р. № 302-к) до 08.11.2019 р. (дня постановлення судового рішення) та становить 70 робочих днів.
		Розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню з відповідача, складає 35685,30 грн. (509,79 грн. х 70 робочих днів).
		Таким чином, сума стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01.08.2019 р. по 08.11.2019 р. становить 35685,30 грн.
		Приписами п.п.2, 3 ч.1 ст.371 КАС України визначено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
		Тому рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу державного геодезичного нагляду Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області та в частині стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за період з 01.08.2019 р. по 08.11.2019 р. включно (дата постановлення судового рішення) в межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.
		Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 262, 371 КАС України, суд - 
		 
		вирішив:
		 
		Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
		Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (73036, м. Херсон, вул. Університетська, 136-а, код ЄДРПОУ 39766281) від 05.07.2019 р. № 302-к "Про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу державного геодезичного нагляду Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області за угодою сторін".
		Поновити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_1 ) на посаді начальника відділу державного геодезичного нагляду Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області з 01 серпня 2019 р.
		Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (73036, м. Херсон, вул. Університетська, 136-а, код ЄДРПОУ 39766281) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 35685 (тридцять п`ять тисяч шістсот вісімдесят п`ять) грн. 30 коп.
		Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_1 ) на посаді начальника відділу державного геодезичного нагляду Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області з 01 серпня 2019 р.
		Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (73036, м. Херсон, вул. Університетська, 136-а, код ЄДРПОУ 39766281) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_1 ) заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 11895 (одинадцять тисяч вісімсот дев`яносто п`ять) грн. 10 коп.
		Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області подати до суду звіт про виконання судового рішення в частині його негайного виконання - протягом тридцяти днів із дня прголошення рішення, в решті - протягом тридцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення. 
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
		Повний текст рішення виготовлений та підписаний 15 листопада 2019 р. 
		 
		Суддя Морська Г.М. 
		кат. 106030000

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...