Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 580/1494/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, з них.
Надіслано судом: 15.11.2019. Зареєстровано: 17.11.2019. Оприлюднено: 18.11.2019.
Дата набрання законної сили: 14.11.2019
Номер судового провадження: А/855/17443/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/1494/19                                                                       Суддя (судді) першої інстанції: В.А. Гайдаш
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		14 листопада 2019 року                                                                   м. Київ
		          
		Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
		головуючого - судді           Ключковича В.Ю.,
		суддів          Безименної Н.В.,         
		                                                                                                            Беспалова О.О.,          
		за участю 
		секретаря судового засідання                    Кузьміної Ю.О.,
		представника позивача                                                                      ОСОБА_1 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2019 року (повний текст складено 21.08.2019, суддя Гайдаш В.А.) у справі за позовом ОСОБА_2 до державних кадастрових реєстраторів міськрайонного управління у Смілянському районі та місті Сміла Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Семко Яни Андріївни, Пономаренко Ірини Олександрівни про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, - 
		 
		В С Т А Н О В И В:
		ОСОБА_2 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до державних кадастрових реєстраторів міськрайонного управління у Смілянському районі та місті Сміла Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Семко Яни Андріївни, Пономаренко Ірини Олександрівни , в якому, з врахуванням заяви про зміну предмету позову, просив:
		- визнати протиправним та скасувати рішення державного кадастрового реєстратора міськрайонного управління у Смілянському районі та м. Сміла Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Семко Яни Андріївни від 07.11.2018 №РВ/7100657282018, №РВ/7100657272018 та державного кадастрового реєстратора міськрайонного управління у Смілянському районі та м. Сміла Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Пономаренко Ірини Олександрівни від 07.11.2018 №РВ/7100657392018;
		- зобов`язати державного кадастрового реєстратора міськрайонного управління у Смілянському районі та м. Сміла Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Семко Яну Андріївну та державного кадастрового реєстратора міськрайонного управління у Смілянському районі та м. Сміла Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Пономаренко Ірину Олександрівну внести відомості про земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,5858 га що зазначені позивачем в заяві від 30.10.2018.
		Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2019 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
		Не погоджуючись із вказаним рішенням ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2019 року і ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги.
		В апеляційній скарзі позивач вказує, що земельні ділянки 0,0478 га 0,1290 га та 0,4090 га є частинами однієї земельної ділянки в межах домоволодіння по АДРЕСА_1 , проте у зв`язку з особливостями місцевості, об`єднати земельні ділянки в одну не є можливим, а тому було прийнято рішення сформувати три земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , та оскільки загальна площа земельних ділянок не перевищує норм приватизації за таким видом використання, та враховуючи той факт, що для розробки проекту землеустрою було надано єдиний дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення ділянок, а передача земельних ділянок відбуватиметься на підставі одного проекту землеустрою на підставі одного рішення сільської зади щодо передачі земельних ділянок у власність, тобто одномоментно, то немає жодних підстав вважати, що передача земельних ділянок власність гр. ОСОБА_2 буде проводитися більше одного разу по такому виду використання.
		Крім того, апелянт вказує, що Порядком ведення Державного земельного кадастру №1051 передбачено, що реєстратор може прийняти рішення про відмову у державній реєстрації земельної ділянки виключно з таких підстав: - невідповідності поданих документів, зазначених у пункті 110 цього Порядку, вимогам, зазначеним у підпунктах 1 і 2 цього пункту; - розташування в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини; - розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; - подання заявником документів, зазначених у пункті 110 цього Порядку, не в повному обсязі, тобто такої підстави як невідповідність законодавству не передбачено.
		07.11.2019 до суду апеляційної інстанції від державного кадастрового реєстратора міськрайонного управління у Смілянському районі та місті Сміла Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Пономаренко Ірини Олександрівни надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач зазначає, що поняття «одномоментного» відведення кількох земельних ділянок у власність нормами чинного законодавства України не врегульоване, тому твердження позивача про те, що немає жодних підстав вважати, що при оформленні ним одномоментно, тобто одним проектом землеустрою щодо відведення трьох земельних ділянок з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, провадитиметься передача земельних ділянок безоплатно у власність більше одного разу по вказаному вище виду використання, є таким, що не відповідає ч. 4 ст. 116 Земельного кодексу України, так як право власності в порядку безоплатної приватизації виникне на три земельні ділянки з одним видом використання.
		Відповідач у відзиві просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20.08.2019 - без змін.
		07.11.2019 до суду апеляційної інстанції від державного кадастрового реєстратора міськрайонного управління у Смілянському районі та місті Сміла Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Семко Яни Андріївни надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач зазначає, що Ввідповідно п. 5 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації. Відповідно ч. 6 ст. 24 цього ж Закону, підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є: розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.
		Відповідач у відзиві просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20.08.2019 - без змін.
		У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Заслухавши суддю - доповідача, думку представника позивача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, колегія суддів зазначає наступне.
		Судом апеляційної інстанції з матеріалів справи встановлено, що рішенням Плескачівської сільської ради Смілянського району Черкаської області від 11.08.2018 №18-5/VII надано позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в АДРЕСА_1, загальною площею 0,5858 га (з них: 0,0478 га, 0,1290 га, 0,4090) для ведення особистого селянського господарства для подальшої передачі у власність.
		03.10.2018 позивачем подано до відповідачів заяву про державну реєстрацію в електронній формі через Єдиний державний портал адміністративних послуг (он-лайн), до заяви додано електронну копію розробленого проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в АДРЕСА_1, загальною площею 0,5858 га (з них: 0,0478 га, 0,1290 га, 0,4090) для ведення особистого селянського господарства та висновок про розгляд проекту землеустрою від 21.03.2018.
		Рішеннями державних кадастрових реєстраторів міськрайонного управління у Смілянському районі та м. Сміла Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Семко Яни Андріївни від 07.11.2018 №РВ/7100657282018, №РВ/7100657272018 та районі та м. Сміла Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Пономаренко Ірини Олександрівни від 07.11.2018 №РВ/7100657392018 відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру, у зв`язку з тим, що формування вказаним проектом землеустрою трьох земельних ділянок з однаковим цільовим призначенням (01.03 - для ведення особистого селянського господарства) з подальшою їх передачею у приватну власність гр. ОСОБА_2 є таким, що суперечить вимогам ч. 4 ст. 116 Земельного кодексу України, оскільки позивач має право лише один раз отримати одну земельну ділянку для особистого селянського господарства, площа якої не повинна перевищувати 2,0 гектарів. Крім того, якість матеріалів погодження землеустрою в електронному вигляді не забезпечує розбірливе читання.
		Вважаючи такі  державних кадастрових реєстраторів протиправними, ОСОБА_2 звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
		Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач, звертаючись до відповідачів із заявою про державну реєстрацію трьох земельних ділянок в АДРЕСА_1 , 0,0478 га, 0,1290 га, 0,4090 (загальною площею 0,5858 га) для ведення особистого селянського господарства, порушив вимоги ч. 4 ст. 116 Земельного кодексу України, оскільки він має право лише один раз отримати одну земельну ділянку для особистого селянського господарства, площа якої не повинна перевищувати 2,0 гектарів, а вчинення таких реєстраційних дій призведе до одночасного виникнення у позивача прав власності та три земельні ділянки по одному і тому ж виду використання земельних ділянок.
		Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.
		Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» від 07.07.2011 №3613-VІ (далі - Закон України №3613-VІ) державний земельний кадастр це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами; державна реєстрація земельної ділянки це внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.
		Регулювання відносин, що виникають при веденні Державного земельного кадастру, згідно приписів ст. 4 вказаного Закону України №3613-VІ, здійснюється відповідно до Конституції України, Земельного кодексу України, цього Закону №3613-VІ, Закону України «Про землеустрій», Закону України «Про оцінку земель», Закону України «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність», Закону України «Про захист персональних даних», інших законів України та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.
		У відповідності до ст. 5 Закону України №3613-VІ ведення Державного земельного кадастру здійснюється шляхом: створення відповідної державної геодезичної та картографічної основи, яка визначається та надається відповідно до цього Закону; внесення відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру; внесення змін до відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру; оброблення та систематизації відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру. Порядок ведення Державного земельного кадастру визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до вимог цього Закону. Внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями здійснюється виключно на підставі та відповідно до цього Закону. Забороняється вимагати для внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями надання документів та здійснення дій, прямо не передбачених цим Законом.
		З набранням чинності Законом України «Про Державний земельний кадастр» та постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 за №1051 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру» (далі - Порядок №1051) питання посвідчення права власності на земельні ділянки здійснюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 за №1952-IV.
		Відповідно до частини десятої статті 79-1 Земельного кодексу України державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
		Згідно із пунктом 115 Порядку №1051 державна реєстрація земельних ділянок, переданих у власність (користування) без проведення їх державної реєстрації (в тому числі у разі, коли відомості про земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, не внесені до державного реєстру земель), здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельних ділянок державної чи комунальної власності) в порядку, визначеному для державної реєстрації земельної ділянки.
		Згідно ч. 4 ст. 9 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державний кадастровий реєстратор: - здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; - перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства; - формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; - здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні; - присвоює кадастрові номери земельним ділянкам; - надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні; - здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі; - передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки.
		Відповідно до ч. 6 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є: розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.
		Таким чином, помилковим є посилання апелянта на те, що кадастровий реєстратор не наділений повноваженнями перевіряти відповідність погодженого проекту землеустрою вимогам земельного законодавства України, з огляду на вищезазначене.
		Згідно вимог ч. 4 ст. 24 Закону України №3613-VІ для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки; документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа; документ, що підтверджує оплату послуг з державної реєстрації земельної ділянки. 
		Відповідно до ч. ч. 5-6 вказаної статті, державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації. Підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є: розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.
		Як вбачається із матеріалів справи, рішення відповідачів про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру обґрунтовані невідповідністю виготовленої технічної документації із землеустрою вимогам ч. 4 ст. 116 Земельного кодексу України.
		Згідно п. 111 Порядку №1051 державний кадастровий реєстратор за результатами перевірки виконує одну з таких дій:
		- здійснює державну реєстрацію земельної ділянки:
		- за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру присвоює кадастровий номер земельній ділянці;
		- відкриває Поземельну книгу та вносить відомості до неї (крім відомостей про затвердження документації із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки, а також про власників, користувачів земельної ділянки);
		- робить позначку про проведення перевірки електронного документа та внесення відомостей до Державного земельного кадастру відповідно до підпункту 2 пункту 75 цього Порядку;
		- надає за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру відомості, зазначені у підпункті 1 пункту 197 цього Порядку, відповідним органам державної влади, органам місцевого самоврядування;
		приймає рішення про відмову у державній реєстрації земельної ділянки відповідно до пунктів 70, 73, 77-85 цього Порядку в разі:
		- невідповідності поданих документів, зазначених у пункті 110 цього Порядку, вимогам, зазначеним у підпунктах 1 і 2 цього пункту;
		- розташування в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини;
		- розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора;
		- подання заявником документів, зазначених у пункті 110 цього Порядку, не в повному обсязі.
		Відповідно до п. 74-1 Порядку №1051 у разі коли підставою для відмови у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру є невідповідність поданих документів вимогам законодавства, Державний кадастровий реєстратор у рішенні про відмову зазначає відомості, що виявлені у поданих документах та свідчать про їх невідповідність вимогам законодавства з посиланням на нормативно-правовий акт та його положення, з якими виявлено невідповідність поданих документів.
		У разі коли підставою для відмови у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру є невідповідність електронного документа установленим вимогам, до рішення про відмову Державний кадастровий реєстратор додає протокол проведення перевірки електронного документа, в якому зазначаються відомості, передбачені пунктом 78 цього Порядку.
		У разі коли підставою для відмови у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру є невідповідність поданих документів, зокрема текст документів написаний нерозбірливо, документи містять підчищення або дописки, закреслені слова чи інші не обумовлені в них виправлення, орфографічні та арифметичні помилки, заповнені олівцем, а також з пошкодженнями, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст, Державний кадастровий реєстратор у своєму рішенні про відмову зазначає назву документа та його частину, в якій написаний нерозбірливий текст або виявлені помилки, виправлення, а у разі, коли внаслідок нерозбірливого написання тексту неможливо ідентифікувати увесь документ у складі документації із землеустрою, зазначає номер сторінки документації із землеустрою.
		Якщо підставою для відмови у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру є подання заявником документів не у повному обсязі, Державний кадастровий реєстратор у рішенні про відмову зазначає назви документів, яких не вистачає.
		У разі коли підставою для відмови у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру є розташування об`єкта у межах іншого об`єкта Державного земельного кадастру, Державний кадастровий реєстратор у рішенні про відмову зазначає обліковий номер об`єкта Державного земельного кадастру, з яким виникає перетинання меж таких об`єктів, та/або кадастровий номер земельної ділянки, якщо таким об`єктом Державного земельного кадастру є земельна ділянка.
		Підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності визначено статтею 116 Земельного кодексу України, якою, зокрема, передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
		Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. (ч. 3 ст. 116 Земельного кодексу України)
		Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання (ч. 4 ст. 116 Земельного кодексу України).
		Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом. (ч. 5 ст. 116 ЗК України).
		З огляду на вищевказані норми, колегія суддів зазначає, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян з підстав одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом, може мати місце лише один раз по кожному виду використання земельної ділянки.
		При цьому, одноразовість отримання земельної ділянки у власність означає, що особа, яка скористалася своїм правом і отримала у власність земельну ділянку, меншу від граничної площі, передбаченої статтею 121 Земельного кодексу України, не має правових підстав для отримання у власність земельної ділянки цього цільового призначення вдруге, навіть площею, що складає різницю між гранично можливою та раніше отриманою у власність.
		На підставі вищевикладених обставин колегія суддів приходить висновку, що позивач звертаючись до відповідачів із заявою про державну реєстрацію трьох земельних ділянок в АДРЕСА_1, 0,0478 га, 0,1290 га, 0,4090 (загальною площею 0,5858 га) для ведення особистого селянського господарства порушив вимоги ч. 4 ст. 116 Земельного кодексу України, оскільки він має право лише один раз отримати одну земельну ділянку для особистого селянського господарства, площа якої не повинна перевищувати 2,0 гектарів, а вчинення таких реєстраційних дій призведе до одночасного виникнення у позивача прав власності та три земельні ділянки по одному і тому ж виду використання земельних ділянок.
		Крім того, колегія суддів зазначає, що ч. 7 ст.5 Закону України «Про особисте селянське господарство» визначено, що громадяни України, які реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства в розмірі менше 2,0 гектара, мають право на збільшення земельної ділянки в межах норм, установлених статтею 121 Земельного кодексу України для ведення особистого селянського господарства. Вказана норма діє в разі, коли громадянин приватизував земельну ділянку для особистого підсобного господарства (до 01.01.2002 ст. 56 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року N 561-XII норма становила 0,60 га), і в такому випадку він має право на збільшення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, так як за Земельним кодексом України з 01.01.2002 норма вже становить 2,0 га. 
		Враховуючи вищевикладене, трактування позивачем ч. 7 ст.5 Закону України «Про особисте селянське господарство», як можливість отримання додаткової земельної ділянки за умови збереження принципу приватизації в межах норм, визначених ст. 121 Земельного кодексу України, є помилковим.
		Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що  оскаржувані рішення від 07.11.2018 №РВ/7100657282018, №РВ/7100657272018, №РВ/7100657392018 є правомірними та скасуванню не підлягають, оскільки прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; та обґрунтовано.
		Щодо посилання відповідачів на те, що якість поданих позивачем в електронній формі матеріалів погодження проекту землеустрою не забезпечувало розбірливе читання - то колегія суддів не може вважати таке доведеним відповідачами, оскільки відповідачами надано до суду лише неякісну копію висновку про розгляд проекту землеустрою від 21.03.2018 (а.с.192, т.1), однак у матеріалах адміністративної справи міститься копія проекту землеустрою із доданими матеріалами (а.с.11-105, т.1), зміст яких є розбірливим та дає змогу для читання.
		Однак, зважаючи на вищевикладене в сукупності, беручи до уваги на те, що подані позивачем документи не відповідають вимогам законодавства, а саме ч. 4 ст. 116 Земельного кодексу України, колегія суддів приходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
		Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції, фактично повторюють доводи, зазначені в позовній заяві та відповіді на відзив, яким судом першої інстанції було надано оцінку, та не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
		Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Частиною 2 статті 77 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, який відповідачами в даному випадку виконаний.
		Таким чином, проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
		При цьому, у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
		Відповідно до ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
		У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції винесене з дотриманням норм процесуального та матеріального права, судом першої інстанції встановлено всі обставини, що мають значення для справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
		Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
		Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2019 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної  скарги безпосередньо до Верховного Суду.
		 
		Повний текст постанови складено 14 листопада 2019 року.
		 
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                      В.Ю. Ключкович
		 
		Судді                                                                                     Н.В. Безименна
		 
		                                                                                                    О.О. Беспалов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...