Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 820/1916/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; соціального захисту (крім соціального страхування), з них.
Надіслано для оприлюднення: 15.11.2019. Зареєстровано: 17.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 18.11.2019.
Дата набрання законної сили: 15.11.2019
Номер судового провадження: К/9901/68081/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		15 листопада 2019 року 
		Київ
		справа №820/1916/18
		адміністративне провадження №К/9901/68081/18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Коваленко Н.В., судді Мороз Л.Л., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання незаконним рішення, зобов`язання вчинити певні дії за касаційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Харківського окружного адміністративного суду у складі судді Білової О.В. від 02 липня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Сіренко О.І., Спаскіна О.А., Калитки О. М. від 06 листопада 2018 року, 
		В С Т А Н О В И В :
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання незаконним рішення, зобов`язання вчинити певні дії, в якому просив:
		- визнати незаконним рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 08 грудня 2017 року, оформлене протоколом № 126, пункт 34 щодо скасування одноразової допомоги ОСОБА_1 , передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або періодичні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 975 (далі - Порядок № 975);
		- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно подати розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядком № 975;
		- зобов`язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядком № 975.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є учасником бойових дій в Демократичній Республіці Афганістан. Рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 17 листопада 2017 року, оформлене протоколом № 119, йому було призначено одноразову допомогу в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму. Наступним рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 08 грудня 2017 року, оформлене протоколом № 126, пункт 34 призначення одноразової допомоги було скасовано. Позивач вважає рішення відповідача від 08 грудня 2017 року про скасування рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 17 листопада 2017 року незаконним, оскільки у комісії Міністерства оборони України відсутні повноваження щодо скасування власного рішення.
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02 липня 2018 року, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2018 року, позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 08 грудня 2017 року, оформлене протоколом № 126, пункт 34 щодо скасування одноразової допомоги ОСОБА_1 , передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядком № 975, у задоволені решти позовних вимог відмовлено.
		Задовольняючи позовні вимоги частково, суди попередніх інстанції виходили з того, що у комісії Міністерства оборони України відсутні повноваження щодо скасування власного рішення.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		Не погоджуючись з рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02 липня 2018 року та постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2018 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, Міністерство оборони України звернулось з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. 
		ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Касаційну скаргу подано 14 грудня 2018 року.
		Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 грудня 2018 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: суддю-доповідача Берназюка Я.О., суддів Мороз Л.Л. та Коваленко Н.В.
		Ухвалою Верховного Суду від 22 січня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02 липня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання незаконним рішення, зобов`язання вчинити певні дії.
		СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач з 25 січня 1982 року по 31 січня 1983 року проходив військову службу в лавах Збройних сил СРСР, є учасником бойових дій в Демократичній Республіці Афганістан.
		Згідно витягу з протоколу від 08 жовтня 2012 року № 1941 засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв - отримані колишнім військовослужбовцем під час проходження військової служби поранення голови, повторні ЗЧМТ-струси головного мозку, та наступні захворювання  пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії.
		Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 була встановлена ІІ група інвалідності з 30 січня 2015 року.
		Позивач звертався до ІНФОРМАЦІЯ_1 з заявою про призначення йому одноразової грошової допомоги.
		Листом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 17 грудня 2015 року № 1833/ВСЗ позивачу відмовлено у призначенні вказаної допомоги.
		Позивач не погодився з відмовою та оскаржив її до Ленінського районного суду м. Харкова.
		Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 04 серпня 2017 року у справі № 642/7784/16-а адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Міністерство оборони України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково: визнано противоправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 у неподанні у 15-денний строк з дня реєстрації усіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновку щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядком № 975; зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 подати розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядком № 975, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		Вказана постанова суду була оскаржена в апеляційному порядку ІНФОРМАЦІЯ_3 .
		Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 задоволено частково, постанову Ленінського районного суду м. Харкова від 04 серпня 2017 року по справі № 642/7784/16-а скасовано та прийнято ухвалу, якою адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без розгляду у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду. В судовому засіданні 11 жовтня 2017 року був присутній представник Міністерства оборони України.
		Пунктом 4 Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 17 листопада 2017 року № 119 «на виконання постанови Ленінського районного суду м. Харкова від 04 серпня 2017 року у справі № 642/7784//16-а та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року» призначено одноразову грошову ОСОБА_1 , в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на дату встановлення інвалідності. 
		В подальшому, пунктом 34 Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 08 грудня 2017 року № 126 визначено, що розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про скасування попереднього рішення (17 листопада 2017 року № 119 ) та прийняття нового рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , оскільки ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року у справі № 642/7784/16-а скасовано постанову Ленінського районного суду м. Харкова від 04 серпня 2017 року. Крім того, комісія Міністерства оборони України встановила, що ОСОБА_1 не подано документа, що свідчить про обставини поранення, а тому, наявні підстави для відмови йому в призначенні одноразової грошової допомоги.
		ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ 
		Касаційну скаргу відповідач обґрунтовує тим, що судами першої та апеляційної інстанцій незаконно, з порушенням норм матеріального та процесуального права, частково задоволено позовні вимоги. Скаржник наголошує, що частково задовольняючи позовні вимоги, суди в даній справі дійшли помилкового висновку, що Комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум не має повноважень скасовувати власні рішення.
		Крім цього зазначає, що позивачем не додано документу, який свідчить про причини та обставини поранення, а рішення Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця, викладене у формі протоколу № 1941 від 08 жовтня 2016 року, не є належним документом, що вказує на причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання позивача. 
		Також вказує, що 11 жовтня 2017 року ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду постанову Ленінського районного суду м. Харкова від 04 серпня 2017 року у справі № 642/7784/16-а скасовано та прийнято ухвалу, якою адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без розгляду у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду, а тому, пункт 4 протоколу засідання комісії від 17 листопада 2017 року підлягає скасуванню, оскільки рішення суду на підставі якого приймало рішення Міністерство оборони України скасовано.
		Від позивача заперечення або відзиву на касаційну скаргу Міністерства оборони України не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів у касаційному порядку.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
		Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних 
		Зазначеним вимогам процесуального закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають, а викладені у касаційній скарзі мотиви скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.
		Відповідно до статті 41 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
		Згідно з частиною першою статті 16 вказаного Закону, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
		Відповідно до пункту 1 розділу І Положення про комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, затвердженого Наказом Міністерства оборони України 26 жовтня 2016 року № 564, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2016 року за № 1497/29627 (далі - Положення № 564), це Положення визначає основні функції, завдання, повноваження комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, а також порядок організації її роботи.
		Згідно з пунктом 4 розділу І Положення № 564 у своїй діяльності Комісія керується Конституцією України, законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції України та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства України та цим Положенням.
		Згідно з пунктом 2 розділу ІІ Положення № 564, з метою забезпечення виконання покладених на неї завдань Комісія зобов`язана:
		- приймати до розгляду документи, що надходять до Міністерства оборони України для призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", військовослужбовцям Збройних Сил України, особам, звільненим з військової служби зі Збройних Сил України та СРСР, які стали інвалідами, військовозобов`язаним та резервістам, які стали інвалідами внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва) чи захворювання, пов`язаних з їх призовом на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, членам родин загиблих (померлих) військовослужбовців Збройних Сил України;
		- приймати до розгляду документи, що надходять до Міністерства оборони України для прийняття рішення про виплату компенсаційних сум військовослужбовцям, які стали інвалідами, членам сімей військовослужбовців, які загинули під час виконання обов`язків військової служби у складі національного контингенту чи національного персоналу, а також в інших окремих випадках, які визначаються Організацією Об`єднаних Націй відповідно до резолюцій Генеральної Асамблеї ООН та постановою Кабінету Міністрів України від 05 травня 1994 року № 290 "Про затвердження Положення про порядок виплати компенсаційних сум військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які стали інвалідами, членам сімей військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, які загинули під час виконання обов`язків військової служби чи служби в органах внутрішніх справ у складі національного контингенту чи національного персоналу, а також в інших окремих випадках";
		- приймати рішення про призначення (відмову у призначенні) одноразової грошової допомоги в місячний строк із дня надходження всіх необхідних документів;
		- приймати рішення про виплату компенсаційних сум в місячний строк із дня надходження всіх необхідних документів, а в окремих випадках - після надходження коштів від Секретаріату ООН;
		- приймати рішення про повернення документів до військових частин та військових комісаріатів на доопрацювання (у разі неналежного їх оформлення, подання не за належністю або якщо вони подані не в повному обсязі);
		- доводити прийняті рішення до Департаменту фінансів Міністерства оборони України для здійснення фінансування на виплату одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум;
		- забезпечити роботу зі зверненнями громадян з питань призначення і виплати одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум;
		- забезпечити участь в опрацюванні питань, пов`язаних з виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, у разі внесення змін до нормативно-правових актів.
		Згідно з пунктом 2 розділу ІІ Положення № 564, комісія має право:
		- надавати інформацію за запитами Міжвідомчої комісії, утвореної Державною службою України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції, стосовно осіб, яким призначено або відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги, а також органам, уповноваженим виплачувати одноразову грошову допомогу відповідно до законів України, крім Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей";
		- подавати запити на отримання інформації до державних органів стосовно виплати або невиплати одноразової грошової допомоги та з питань, які впливають на призначення такої допомоги.
		Крім того, Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" також не передбачено права та підстав для скасування уповноваженим органом рішень про призначення одноразової грошової допомоги.
		Суд зазначає, що на відповідачів у цій справі поширюється конституційний принцип «органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України», який закріплений в частині першій статті 19 Конституції України та сформульований наступним чином: правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
		Пунктом 19 частини першої статті 4 КАС України встановлено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийнятий) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
		У рішенні від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що у Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп.
		Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про те, що рішення відповідача від 08 грудня 2017 року про скасування рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 17 листопада 2017 року є протиправним, оскільки за таких обставин у комісії Міністерства оборони України відсутні повноваження щодо скасування власного рішення, оскільки це містить ознаки свавільного рішення. Разом з тим, це не позбавляє суб`єкта владних повноважень з дотриманням вимог процесуального законодавства ініціювати новий судовий спір, в якому сам суб`єкт повинен довести неправомірність свого рішення та наявність підстав для його скасування судом.
		При цьому, у цій справі суд не оцінює наявність у позивача права на одноразову грошову допомогу, її розміри та порядок виплати.
		Суд також відхиляє доводи скаржника стосовно того, що оскаржуване рішення від 08 грудня 2017 року, оформлене протоколом № 126 ним було прийнято на виконання ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року у справі № № 642/7784/16-а, оскільки це рішення суду не зобов`язує скасовувати рішення комісії Міністерства оборони України від 17 листопада 2017 року, оформлене протоколом № 119, а також рішення суду апеляційної інстанції у справі № 642/7784/16-а вже було прийнято і на момент прийняття рішення комісії Міністерства оборони України від 17 листопада 2017 року та на нього зроблено посилання у вказаному рішенні комісії Міністерства оборони України.
		Суд касаційної інстанції в своєму рішенні не дає оцінки того, чи ОСОБА_1 подано документ, що свідчить про обставини поранення, оскільки суд прийшов до висновку, що у комісії Міністерства оборони України відсутні повноваження щодо скасування власного рішення, а тому, відповідно до принципу «належного урядування», ризик будь-якої помилки державного органу має покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. 
		Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
		Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
		Відповідно до пункту 70 рішення у справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов`язків.
		Суд, у цій справі, враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
		При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
		Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) заява № 18390/91; пункт 29).
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		У відповідності до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в них повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
		Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів попередніх інстанцій, то відповідно до частини шостої статті 139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, 
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.
		Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02 липня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду 06 листопада 2018 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий Я.О. Берназюк 
		Судді: Н.В. Коваленко
		Л.Л. Мороз

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...