Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 264/1291/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них; про стягнення аліментів.
Надіслано для оприлюднення: 18.11.2019. Зареєстровано: 19.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 20.11.2019.
Дата набрання законної сили: 12.11.2019
Номер судового провадження: 22-ц/804/2879/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                                                                22-ц/804/2879/19 
		                                                                                264/1291/19 
		                                               
		П О С Т А Н О В А
		 
		І М Е Н Е М             У К Р А Ї Н И
		 
		 
		 
		12 листопада 2019 року                                                                                                 місто Маріуполь
		 
		   справа № 263/4024/19
		   провадження № 22-ц/804/2879/19
		 
		                        Донецький апеляційний суд у складі: 
		  
		                           головуючого                                       Пономарьової О.М.,
		                           суддів                                                  Зайцевої С.А., Попової С.А., 
		                           секретар судового засідання             Єфремова О.В., 
		 
		сторони:
		позивач - ОСОБА_1 , 
		відповідач - ОСОБА_2 ,
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 на рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області у складі судді Литвиненко Н.В. від 09 вересня 2019 року, дата складання повного тексту рішення 18 вересня 2019 року,                                                                                                
		в с т а н о в и в:
		 
		22 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на дитину та збільшення їх розміру.
		Позовна заява мотивована тим, що в результаті нетривалих відносин із відповідачем в період з 2008 по 2009 роки ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася донька ОСОБА_3 . З народження і по теперішній час донька проживає із матір`ю, перебуває на її утриманні, має інвалідність
		Рішенням Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 06 квітня 2011 року встановлено, що відповідач є батьком малолітньої ОСОБА_3 та з відповідача стягнуто аліменти на користь позивачки на утримання дочки у розмірі ? частини його доходів, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця до досягнення дитиною повноліття. 
		Відповідач з квітня 2011 року по теперішній час ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, приховує свій реальний дохід, хоча отримує дохід від закордонних рейсів як моряк. 
		Просила стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини у твердій грошовій сумі в розмірі 10 000 грн щомісячно.
		Рішенням Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 09 вересня 2019 року позов задоволено.
		Змінено спосіб та збільшено розмір аліментів, стягуваних з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини 
		 
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з ? частини його доходів, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця до досягнення дитиною повноліття до 10 000 гривень щомісяця до досягнення дитиною повноліття, починаючи утримання з моменту набрання законної сили даним рішенням.
		Виконавчий лист, виданий на підставі рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 06 квітня 2011 року № 2-118 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дочки ОСОБА_3 у розмірі ? частини його доходів, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця до досягнення дитиною повноліття, починаючи утримання з 08 грудня 2010 року, відкликано.
		Відповідно до ст. 430 ЦПК України допущено негайне виконання рішення суду в межах суми платежу аліментів за один місяць. Розподілено судові витрати.
		07 жовтня 2019 року відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 09 вересня 2019 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги частково, змінивши спосіб стягуваних аліментів з ? частини доходів на стягнення в твердій грошовій сумі у розмірі 1 300 грн щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, з подальшою їх індексацією.
		Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду не відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам справи. Судом не врахована необґрунтованість позову під час визначення розміру аліментів. Розмір заробітної плати відповідача в 2,5 рази нижче ніж розмір стягуваних з нього аліментів. Довідки ПП «Барк», щодо посередництва під час працевлаштування другим помічником капітана, на які посилається позивач, не є належними та допустимими доказами, оскільки не підтверджують сам факт працевлаштування та отримання прибутку. Відповідач працевлаштований офіційно, отримує заробітну плату у розмірі 4 173 грн. на місяць, мешкає разом зі своїми непрацездатними батьками, яким надає матеріальну допомогу.
		25 жовтня 2019 року позивач ОСОБА_1 надала до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Посилалась, що ОСОБА_2 має нерегулярний дохід, інших дітей, ніж ОСОБА_3 , не має, як і не має інших стягнень за виконавчими документами, тобто у відповідача відсутні будь-які поважні обставини, пов`язані з додатковими витратами, і він має можливість надавати матеріальну допомогу доньці до досягнення нею повноліття. 
		Представник відповідача ОСОБА_6 в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
		Представик позивача ОСОБА_7 в судовому засіданні апеляційної інстанції наполягав на залишенні без задоволення апеляційної скарги.
		Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_7 , представника відповідача ОСОБА_6 , дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
		Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Перевіряючи справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд виходить з наступного.
		Відповідно до частин 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 
		 
		1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
		Конвенцією про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
		В Декларації прав дитини проголошено, що дитині законом та іншими заходами повинен бути забезпечений спеціальний захист та надані можливості та умови, які б дозволяли їй розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та в соціальному відношенні здоровим та нормальним шляхом, що дитина повинна рости під піклуванням та відповідальністю своїх батьків та у будь-якому разі в атмосфері матеріальної забезпеченості, що суспільство та органи публічної влади повинні здійснювати особливе піклування про дитину, яка не має достатніх коштів для існування, що дитина за будь-яких обставин повинна бути серед тих, хто першим отримує захист та допомогу.
		Стаття 51 Конституції України визначає, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.
		Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
		Відповідно до ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
		Статтею180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.
		Згідно з положенями ст.181, 182, 183, 184 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. При визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка дружини, батьків, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Матеріальне становище сторін суд визначає, виходячи з вартості приналежного їм майна, рівня доходів, а також величини витрат, які вони здійснюють на утримання себе й членів своєї сім`ї. Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом, або суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення. Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.
		Згідно з положеннями ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодесом.
		Судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи та не оспорюється сторонами, що сторони перебували у відносинах з 2008 рік по 2009 рік і мають неповнолітню дитину - доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка мешкає разом з матір`ю ОСОБА_1 , яка на теперішній час проходить службу     у   Державнй           установі 
		 
		«Маріупольський слідчий ізолятор» і її середньомісячне грошове забезпечення складає 7 089,70 грн (а.с.27).
		Рішенням Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 06 квітня 2011 року встановлено, що ОСОБА_2 є батьком малолітньої ОСОБА_3 та з нього стягнуто аліменти на користь позивачки на утримання дочки у розмірі ? частини його доходів, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця до досягнення дитиною повноліття.
		Обґрунтовуючи свої вимоги про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дочки ОСОБА_3 , якій на час вирішення спору виповнилося майже 9 років, позивач посилалася на те, що середній заробіток відповідача за період знаходження його у рейсі, як моряка, перебільшує 3 000 доларів США і визначення аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 10 000 грн буде максимально забезпечувати гармонійний розвиток дитини.
		За вимогами ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін  Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Статтею76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів;3) показаннями свідків.
		Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
		За вимогами ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Між тим, як вбачається зі справи, будь-яких доказів на підтвердження своїх витрат на утримання дитини та їх щомісячний розмір позивач ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду не надала.
		Заперечуючи проти стягнення аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання дитини в розмірі 10 000 грн. щомісячно, відповідач посилався на те, що його фактичний заробіток в теперішній час складає 4 173 грн, тобто мінімальний розмір, та заперечував проти отримання доходу як моряк протягом 2015-2018 років і в розмірі 3 000 доларів США на місяць.
		Проте з матеріалів справи вбачається, що за період з 2015-2017 роки ОСОБА_2 неодноразово за посередництвом ПП «Барк» був працевлаштований на судна іноземних судновласників в наступні періоди:
		- з 12.02.2015 року по 23.09.2015 рік на посаді 3-го помічника капітана з окладом 2 600 доларів США; 24.09.2015 року переведений на посаду 2-го помічника капітана з окладом 3 200 доларів США, контракт закінчився 04.12.2015 року;
		- з 15.06.2016 року по 23.12.2016 рік на посаді 2-го помічника капітана з окладом 3 200 доларів США;
		- з 02.05.2017 року по 22.11.2017 рік на посаді 2-го помічника капітана з окладом 3 200 доларів США.
		Відповідно до інформації, наданої Головним центром обробки спеціальної інформації Державної Прикордонної службі України, ОСОБА_2 перетинав державний кордон України: виїзд 12.02.2015 року - в`їзд 06.12.2015 року, виїзд 15.06.2016 року - виїзд 24.12.2016 року, виїзд 02.05.2017року - в`їзд 23.11.2017року, виїзд 03.09.2018 року - в`їзд 05.03.2019 року.
		 
		 
		 
		 
		 
		Представлені докази вказують на те, що відповідач знаходився у рейсі в 2015 році близько 9 місяців, у 2016 році 6 місяців, в 2017 році 7 місяців, в 2018 році - 4 місяця і його середньомісячний дохід за три роки становив 2 094 доларів США (2 900х26:36). 
		     Проте, відповідно до розрахунку, складеному 12 січня 2018 року №26225205 старшим державним виконавцем, заборгованість ОСОБА_2 по сплаті аліментів станом на 01 січня 2018 року складає 15 871,91 грн, в період з 01 вересня 2017 року по 31 грудня 2017 року ОСОБА_2 аліментів сплачено 3 900 грн. 
		Зазначені відомості відповідач не спростував, ніяких доказів на підтвердження своїх доходів за вказаний період суду не надав, крім голослівних заперечень про працевлаштування на суднах іноземних судовласників та посилання на те, що з квітня 2019 року працює у ФОП ОСОБА_8 та отримує заробітну плату у розмірі 4 173,00 грн.
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що дані перетину державного кордону свідчать про продовження відповідачем роботи моряком, та отримання оплати за контрактом, що свідчить про мінливий, нерегулярний заробіток відповідача, обумовлений наявністю чи відсутністю контракту, тривалість якого може коливатись, перемежовуватись з різною періодичністю перервами.
		Враховуючи ці відомості, що характеризують матеріальне становище платника аліментів, суд обгрунтовано вважав доцільним застосування у виниклих відносинах способу стягнення аліментів з відповідача в твердій грошові сумі.
		Суд першої інстанції правильно встановив, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються ст. 182-184 СК України, відповідно до яких суд врахував стан здоров`я та матеріальне становище дитини і платника аліментів, відсутність у платника аліментів на теперішній час інших дітей, а також інші обставини які мають істотне значення для вирішення справи, проте, не навів обґрунтування висновку щодо розміру аліментів, які підлягають стягненню із відповідача на користь позивача.
		Суд правильно зазначив, що визначення саме такого способу стягнення слугуватиме захисту інтересів дитини, що потребує постійного лікування, не порушить права відповідача, який згодом, у разі значної зміни свого матеріального становища в бік погіршення може ініціювати позов про зменшення розміру присуджених аліментів в порядку ст. 192 СК України.
		Тобто, виходячи з інтересів дитини, майнового становища відповідача суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на утримання дитини аліментів у твердій грошовій сумі, проте, визначаючи розмір щомісячного утримання в сумі 10 000 грн не врахував всі обставини справи, сімейний стан відповідача, обов`язку матері також утримувати дитину, та не дотримався принципів розумності, справедливості та пропорційності, як основних засад цивільного процесуального законодавства. 
		За представленими доказами на теперішній час ОСОБА_2 змінив місце роботи, що призвело до зміни його майнового стану, і ця обставина не може не враховуватися судом апеляційної інстанції при перегляді судового рішення з урахуванням доводів апеляційної скарги. Апеляційний суд також враховує, щовідповідно до рішення Процівської сільської ради Бориспільського району Київської області вцід 26 липня 2016 року відповідач має у власності земельну дялнку площею 0,0500 га для будівництва та обслуговування жилого будинку (а.с.148)
		Таким чином, з урахуванням обставин справи, доводів апеляційної скарги та норм матеріального і процесуального права апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та зміну судового рішення в частині розміру стягнутих аліментів шляхом зменшення розміру аліментів, які підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до 5 000 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття з індексацією  цієї суми відповідно до закону.
		Доводи апеляційної скарги про те, що судом не враховано матеріальне становище відповідача, немає належих та допустимих доказів його укладення ним контрактів як моряка та отримання доходів, апеляційний суд визнає необгрунтованими, голослівними та нічим не підтвердженими.
		 
		 
		 
		Судом встановлено, що ОСОБА_2 за своєю спеціальністю з регулярною періодичністю, починаючи з 2015 року по 2018 рік, працевлаштовувався на морські суда іноземних судовласників від крюінгової компанії ПП «БАРК». Контракти в 2015-2017 роках встановлювались на термін 6 місяців.
		Періоди контрактів відповідача у 2015-2017 роках співпадають з інформацією державної прикордонної служби України, що стосується перетину ним кордонів України в цей період часу і знаходження за кордоном України, у зв`язку з працевлаштуванням в іноземних компаніях для праці на морських судах на посаді 2-го помічника капітану.
		Судом не отримано доказів безпосереднього працевлаштування відповідача у 2018 році, проте, витребувана судом першої інстанції інформаційна довідка Головного центра обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України на №264/1291/19 від 27.05.2019 року (а.с.83) свідчить про те, що з 2015 року відповідач регулярно залишає територію України на значний строк, більш того, дати перетину ним державного кордону співпадають з інформацією, що надана ПП «БАРК» про строки працевлаштування ОСОБА_2 . 
		В зазначеній довідці вказано, що 03 вересня 2018 року відповідач перетнув державний кордон в м. Одеса в напрямку м. Стамбул, звідки повернувся до м. Києва 05 березня 2019 року. 
		Факт працевлаштування останнього до ФОП ОСОБА_8 не може бути підтвердженням остаточного припинення відповідачем професійної діяльності моряка далекого плавання, оскільки між рейсами відповідач має вільний час, який може витрачати на власний розсуд.
		Таким чином, з урахуванням викладеного, рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 09 вересня 2019 року в частині розміру стягнутих аліментів підлягає зміні і стягненню з відповідача 5 000 грн щомісяця до досягнення дитиною повноліття.
		Крім того, з резолютивної частини рішення належить виключити фразу «Відповідно до ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу аліментів за один місяць», оскільки ст. 430 ч. 1 п. 1 ЦПК України передбачено, що суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць, а дана справа розглядалася за позовом про зміну способу стягнення аліментів на дитину та збільшення їх розміру.
		В решті рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
		Керуючись статтями 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
		 
		п о с т а н о в и в:
		 
		Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 задовольнити частково.
		Рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 09 вересня 2019 року в частині розміру стягнутих аліментів змінити.
		Змінити спосіб та збільшити розмір аліментів, стягуваних з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець міста Маріуполя Донецької області, ІПН НОМЕР_1 , зареєстрований у АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженка м. Маріуполя Донецької області, ІПН НОМЕР_2 , зареєстрована в АДРЕСА_2 ) на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з ? частини його доходів, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця до досягнення дитиною повноліття до 5 000 (п`яти тисяч) гривень щомісяця до досягнення дитиною повноліття, починаючи утримання з моменту набрання законної сили даним рішенням.
		Виключити з резолютивної частини рішення фразу «Відповідно до ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу аліментів за один місяць».
		В решті рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 09 вересня 2019 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 Цивільного процесуального кодексу України.
		Повний текст постанови складений 18 листопада 2019 року.
		 
		 
		 
		Головуючий                                                                                  О.М. Пономарьова
		 
		 
		 
		                                                                                                        С.А. Зайцева
		 
		 
		 
		Судді                                                                                               С.А. Попова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...