Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/12308/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 18.11.2019. Зареєстровано: 19.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 19.11.2019.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		м. Київ
		 
		13 березня 2019 року №826/12308/18
		 
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у спрощеному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Деснянського районного у місті Києві військового комісаріату про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		До Окружного адміністративного суду міста Києва (далі також - суд) звернулася ОСОБА_1 (далі також  позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Деснянського районного у місті Києві військового комісаріату (далі також  відповідач), в якому просила:
		- визнати протиправною відмову Деснянського районного у місті Києві військового комісаріату у наданні ОСОБА_1 додаткової відпустки у зв`язку з навчанням;
		- зобов`язати Деснянський районний у місті Києві військовий комісаріат внести зміни до наказу від 24.05.2018 №55 шляхом заміни часткової щорічної відпустки, наданої ОСОБА_1 у період з 29.05.2018 по 22.06.2018, на додаткову оплачувану відпустку у зв`язку з навчанням;
		- визнати поважними причини пропуску звернення до суду та поновити цей строк.
		Ухвалою суду від 31.08.2018 відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено здійснювати у порядку спрощеного провадження.
		Позовні вимоги мотивовано протиправною відмовою відповідача надати позивачу як студентці вищого навчального закладу за формою навчання заочна-дистанційна додаткову оплачувану відпустку на період підготовки та захисту дипломного проекту (роботи), що є порушенням її права на таку відпустку, передбаченого статтею 216 Кодексу законів про працю України та статтею 15 Закону України «Про відпустки». 
		Вказана відмова викладена в листі відповідача від 11.06.2018 №2120, адресованому позивачу, тоді як до суду вона звернулася 03.08.2018, не заперечуючи, що пропустила встановлений частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного суду України місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження та звільнення з публічної служби.
		В клопотанні про визнання поважними причин, що зумовили пропуск строку звернення до суду, позивач пояснила неможливість своєчасного звернення до суду з огляду на те, що одна виховує неповнолітнього сина, якому упродовж червня-липня 2018 року допомагала при підготовці до зовнішнього незалежного оцінювання та вступу до вищого навчального закладу, на підтвердження чого надала відповідні докази, а також у вільний від роботи готувалася до захисту дипломної роботи, який мав відбутися у серпні 2018 року.
		Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про поважність причин, що зумовили пропуск позивачем строку звернення до суду з даним позовом.
		Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив про її необґрунтованість та просив відмовити в її задоволенні з огляду на те, що позивач є студенткою вищого навчального закладу дистанційної форми навчання, тому статті 216 Кодексу законів про працю України та 15 Закону України «Про відпустки», відповідно до яких студенти, що навчаються без відриву від виробництва у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формою навчання мають право на додаткові оплачувані відпустки, не підлягають застосуванню стосовно позивача.
		Крім того, відповідач вказав на відсутність підстав для внесення будь-яких змін до наказу Деснянського районного у місті Києві військового комісаріату від 24.05.2018 №55 в частині заміни часткової щорічної основної відпустки, наданої ОСОБА_1 у період з 29.05.2018 по 22.06.2018, на додаткову оплачувану відпустку у зв`язку з навчання, оскільки наказ видано відповідно до заяви позивача про надання їй частини щорічної основної відпустки з виплатою грошової допомоги на оздоровлення і цю частину відпустки вона фактично використала.
		Як вбачається з матеріалів справи, позивач працює на посаді провідного спеціаліста Деснянського районного у місті Києві військового комісаріату та на підставі контракту, укладеного з Приватним акціонерним товариством «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна Академія управління персоналом», навчається в Міжрегіональній академії управління персоналом (IV рівня акредитації) за спеціальністю « 051 Економіка», спеціалізація «Управління персоналом та економіка праці» за формою навчання заочна/дистанційна.
		Відповідно до довідки-виклику від 16.05.2018 №142 Міжрегіональна академія управління персоналом звернулася до керівника Деснянського районного у місті Києві військового комісаріату відповідно до статті 216 Кодексу законів про працю України, статті 15 Закону України «Про відпустки» з проханням надати студентці ОСОБА_1 оплачувану додаткову відпустку на період підготовки дипломної роботи на 106 днів у період з 29.05.2018 по 11.09.2018.
		У подальшому зміст вказаної довідки змінено шляхом викладення у новій редакції, в якій зазначалось про надання ОСОБА_1 120 днів оплачуваної додаткової відпустки з 29.05.2018 по 25.09.2018.
		На підставі вказаної довідки позивач звернулася до відповідача із заявою від 21.05.2018 про надання їй відпустки на 106 днів з 29.05.2018 по 11.09.2018.
		У задоволенні вказаної заяви, як зазначає позивач, відповідач усно відмовив позивачу з огляду на те, що статтею 15 Закону України «Про відпустки» не передбачено надання відпустки при дистанційній формі навчання. На вказаній заяві рукописним текстом зазначено рапорт начальника відділення офіцерів запасу і кадрів Деснянського районного у місті Києві військового комісаріату ОСОБА_2 від 23.05.2018, адресований тимчасово виконуючому обов`язки військового комісара Деснянського районного у місті Києві військового комісаріату, у якому зазначено, що статтею 15 Закону України «Про відпустки» не передбачено надання відпустки при дистанційній формі навчання.
		В подальшому позивач звернулась до відповідача із заявою від 23.05.2015 про надання їй частини щорічної відпустки за 2018 рік на 25 календарних днів з 29.05.2018 для проходження виробничої і переддипломної практики на базі Деснянського районного центру зайнятості в м.Києві.
		Наказом військового комісара Деснянського районного у місті Києві військового комісаріату (по стройовій частині) від 24.05.2018 №55 ОСОБА_3 надано частину щорічної відпустки на 25 календарних днів з 29.05.2018 по 22.06.2018.
		У подальшому позивач звернулась до Державної служби України з питань праці з листом від 24.05.2018 про надання роз`яснення щодо наявності у неї як студентки заочної (дистанційної) форми навчання права на додаткову оплачувану відпустку на період підготовки дипломної роботи.
		Листом від 05.06.2018 №2700/4.1/4.6-3В-18 Державна служба України з питань праці надала позивачу роз`яснення, за змістом якого працівник, який успішно навчається без відриву від виробництва у вищому навчальному закладі третьої чи четвертого рівнів акредитації за заочною (дистанційною) формою навчання, має право на додаткову оплачувану відпустку на період підготовки та захисту дипломного проекту (роботи) на термін чотири місяці.
		З посиланням на згаданий лист позивач звернулась до відповідача із заявою від 11.06.2018 про надання їй додаткової оплачуваної відпустки на період підготовки та захисту дипломного проекту (роботи) на 93 календарних дні з 25.06.2018 та компенсацію першої частини щорічної відпустки в кількості 25 календарних днів з 26.09.2018 у зв`язку з ненаданням їй вчасно згаданої додаткової відпустки.
		Листом від 14.06.2018 №2120 відповідач відмовив ОСОБА_1 у задоволенні її заяви.
		Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивач звернулась до суду з адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.
		Відповідно до статті 2 Закону України «Про відпустки», право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.
		Статтею 4 Закону України «Про відпустки» визначено види відпусток, поміж яких додаткові відпустки у зв`язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону).
		Відповідно до статті 202 Кодексу законів про працю України, (далі з КЗпП України), працівникам, які проходять виробниче навчання або навчаються в навчальних закладах без відриву від виробництва, власник або уповноважений ним орган повинен створювати необхідні умови для поєднання роботи з навчанням.
		Статтею 215 КЗпП України встановлено, що працівникам, які навчаються у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання, надаються додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, а також інші пільги, передбачені законодавством.
		Згідно з пунктом 4 частини першої статті 216 КЗпП України працівникам, які успішно навчаються без відриву від виробництва у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання, надаються додаткові оплачувані відпустки на період підготовки та захисту дипломного проекту (роботи) студентам, які навчаються у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання першого та другого рівнів акредитації, - два місяці, а у вищих навчальних закладах третього і четвертого рівнів акредитації - чотири місяці.
		Аналогічна норма міститься в пункті 4 частини першої статті 15 Закону України «Про відпустки».
		Статтею 217 КЗпП України встановлено на час додаткових відпусток у зв`язку з навчанням (статті 211, 213, 216 цього Кодексу, за працівниками за основним місцем роботи зберігається середня заробітна плата.
		Відповідно до статті 49 Закону України «Про вищу освіту» навчання у закладах вищої освіти здійснюється за такими формами:
		1) очна (денна, вечірня);
		2) заочна (дистанційна).
		Форми навчання можуть поєднуватися.
		Аналіз наведеної правової норми дає підстави суду дійти висновку про ототожнення Закону України «Про вищу освіту» понять «заочна форма навчання» та «дистанційна форма навчання».
		Відтак, приписи КЗпП України та Закону України «Про відпустки», які стосуються надання працівникам, які успішно навчаються без відриву від виробництва у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання, додаткових оплачуваних відпусток на період підготовки та захисту дипломного проекту (роботи), стосується також працівників, які навчаються за дистанційною формою навчання.
		Враховуючи викладене, позивач, яка без відриву від виробництва навчається у вищому навчальному закладі (IV рівня акредитації) за дистанційною формою навчання має право на додаткову оплачувану відпустку на період підготовки та захисту дипломного проекту (роботи), у реалізації якого відповідач безпідставно їй відмовив.
		Така відмова свідчить про недотримання відповідачем встановленого статтею 202 КЗпП України обов`язку відповідача стосовно створення необхідних умов для поєднання роботи з навчанням позивачу, яка навчається без відриву від виробництва.
		За таких обставин вимога позивача про визнання протиправною відмови Деснянського районного у місті Києві військового комісаріату надати їй відповідно до заяв від 21.05.2018, та від 11.06.2018 додаткову оплачувану відпустку на підготовку та захист дипломного проекту (роботи) є обґрунтованою та підлягає задоволенню судом.
		Водночас суд також дійшов висновку про необхідність задовольнити вимогу позивача, в якій вона просить суд зобов`язати відповідача внести зміни до наказу від 24.05.2018 №55 щодо заміни часткової щорічної основної відпустки, наданої їй з 29.05.2018 по 22.06.2018, на додаткову оплачувану відпустку у зв`язку з навчанням.
		Як вбачається зі змісту заяви ОСОБА_1 від 11.06.2018 вона, поміж іншого, просила відповідача внести зміни до вищевказаного наказу від 24.05.2018 №55, суть яких полягала в тому, щоби замість слів про надання щорічної основної відпустки на 25 календарних днів з 29.05.2018 по 22.06.2018 вказати про надання їй додаткової оплачуваної відпустки на 25 календарних днів з 29.05.2018 по 22.06.2018.
		Беручи до уваги встановлену судом протиправність відмови Деснянського районного у місті Києві військового комісаріату надати позивачу додаткову оплачувану відпустку на підготовку та захист дипломного проекту (роботи), суд вважає протиправною відмову відповідача нести зміни до згаданого наказу.
		При цьому суд критично сприймає доводи відповідача про неможливість внесення змін до наказу, мотивовані тим, що позивач особисто звернулася із заявою про надання їй частини щорічної основної відпустки, яка була надана їй з виплатою відповідних коштів, в тому числі грошової допомоги на оздоровлення. 
		Не погоджуючись із такими доводами відповідача, суд вважає за доцільне зауважити, що написання позивачем заяви від 23.05.2018 про надання їй частини щорічної основної відпустки на 25 календарних днів було вимушеним кроком у зв`язку з протиправною відмовою відповідача надати їй додаткову оплачувану відпустку. За умови надання відповідачем позивачу додаткової оплачуваної відпустки, у неї не виникло б необхідності писати заяву про надання щорічної основної відпустки.
		Відтак, позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню судом у повному обсязі.
		При зверненні до суду позивач сплатила судовий збір в розмірі 704,80 грн., що підтверджується дублікатом квитанції від 24.08.2018.
		Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Враховуючи задоволення позовних вимог, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню 704,80 грн.
		Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		 
		В И Р І Ш И В:
		1. Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Деснянського районного у місті Києві військового комісаріату (02166, м.Київ, вул.Волкова, 2-а, код ЄДРПОУ 07883801) задовольнити повністю.
		2. Визнати протиправною відмову Деснянського районного у місті Києві військового комісаріату у наданні ОСОБА_1 додаткової відпустки у зв`язку з навчанням.
		3. Зобов`язати Деснянський районний у місті Києві військовий комісаріат внести зміни до наказу від 24.05.2018 №55, а саме, по тексту наказу замість слів, які стосуються надання ОСОБА_1 частини щорічної відпустки на 25 календарних днів з 29.05.2018 по 22.06.2018, зазначити про надання їй додаткової оплачуваної відпустки на період підготовки дипломної роботи на 25 календарних днів з 29.05.2018 по 22.06.2018.
		4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Деснянського районного у місті Києві військового комісаріату на користь ОСОБА_1 704,80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят коп.) понесених нею витрат по сплаті судового збору.
		 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		СуддяЮ.Т. Шрамко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...