Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/18001/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів.
Надіслано для оприлюднення: 18.11.2019. Зареєстровано: 19.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 19.11.2019.
Дата набрання законної сили: 23.12.2019
Результат оскарження 23.12.2019 Шостий апеляційний адміністративний суд: залишено постанову суду без змін
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		18 листопада 2019 року                      № 640/18001/19
		 
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., за участі секретаря судового засідання Яцеленко Ю.О., представника позивача Кошеля І.М. (довіреність від 22.03.2019 року№30), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу 
		за позовом  Державного підприємства Завод «Арсенал»     
		до  Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві            
		про  скасування постанови про арешт коштів боржника, зобов`язання вчинити дії, -
		ВСТАНОВИВ:
		Державне підприємство Завод «Арсенал» (далі також - позивач, ДП Завод «Арсенал») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі також - відповідач), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 06.09.2019 №23941184 про арешт коштів боржника в частині накладання арешту:
		- на грошові кошти на р/р НОМЕР_1 , р/р НОМЕР_2 в Публічному акціонерному товаристві акціонерний банк "УКРГАЗБАНК", МФО: 320478, призначені для оплати праці та здійснення нарахувань на заробітну плату працівників Державного підприємства Завод "Арсенал";
		- на цільові бюджетні грошові кошти на р/р НОМЕР_2 в Публічному акціонерному товаристві акціонерний банк "УКРГАЗБАНК", які надходять на виконання Договору від 13.06.2019 №93/13/06 між Державним підприємством завод "Арсенал" та Національним центром управління та випробувань. 
		          Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.09.2019 року в задоволенні заяви про забезпечення позову Державному підприємству Завод "Арсенал" відмовлено.
		          Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначено на 03.10.2019 року.
		          Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.10.2019 року заяву Державного підприємства Завод «Арсенал»  про забезпечення адміністративного позову - задоволено. Зупинено стягнення грошових коштів ДП завод «Арсенал» на р/р НОМЕР_1 , р/р НОМЕР_2 в Публічному акціонерному товаристві акціонерний банк «Укргазбанк», МФО: 320478 по зведеному виконавчому провадженню (в процесі виконання якого винесено постанову про арешт коштів боржника від 06.09.2019 року ВП №23941184) до набрання судовим рішенням у справі №640/18001/19 законної сили.          У судове засідання 03.10.2019 року прибули представники сторін. 
		Представником відповідача надано суду витребувані матеріали виконавчого провадження №23941184 та відзив на позовну заяву.
		З урахуванням того,  що судом отримано копії матеріалів виконавчого провадження у день судового засідання, водночас, у цій категорії справ передбачено оголошення повного судового рішення, з метою його складання, судом оголошено перерву у судовому засіданні до 18.11.2019 року.
		Через канцелярію суду 15.10.2019 року позивачем подано відповідь на відзив.
		У судове засідання 18.11.2019 року прибув представник позивача.
		Представником позивача позовні вимоги підтримано. Протиправність в рішенні суб`єкта владних повноважень позивач, як боржник у виконавчому провадженні №23941184, вбачає у тому, що оскаржуваною постановою арештовано розрахункові рахунки ДП заводу «Арсенал»: р/р НОМЕР_2 , НОМЕР_1 в - ПАТ АБ «УРГАЗБАНК», МФО: 320478; р/р НОМЕР_3 в філії «КЇВСІТІ» АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК», МФО: 380775, в той час, як рахунки НОМЕР_2 , НОМЕР_1 в ПАТ АБ «УРГАЗБАНК», МФО: 320478 використовуються для виплати заробітної плати та для надходження цільових бюджетних коштів.
		          Представник відповідача проти позовних вимог заперечує з тих підстав, що у межах зведеного виконавчого провадження №23941184 державним виконавцем винесено  постанову від 06.09.2019 про арешт грошових коштів боржника, що містяться на рахунках: р/р НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в Публічному акціонерному товаристві акціонерний банк "УКРГАЗБАНК", МФО: 320478, та на р/р НОМЕР_3 в Філії «Київсіті» Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», МФО: 380775, та на всіх інших відкритих рахунках, а також кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику.
		          Згідно із змістом відповіді АБ "УКРГАЗБАНК", наявного у матеріалах зведеного виконавчого провадження №23941184, правових підстав для накладення арешту банк не має лише на рахунок боржника за р/р НОМЕР_4 .
		          З огляду на те, що банком не повідомлялося державному виконавцю щодо неможливості накладення арешту на кошти боржника, які перебувають на р/р НОМЕР_1 , р/р НОМЕР_2 у зв`язку з тим, що стягнення з цих рахунків заборонено законом, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.
		          Відповідно до частини першої статті 271 Кодексу адміністративного судочинства України у відкритому судовому засіданні 18.11.2019 року проголошено повне судове рішення.
		          Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
		          На примусовому виконанні в межах зведеного виконавчого провадження №23941184 перебувають виконавчі листи: від 28.12.2010 року №2/239 про стягнення з ДП Завод «Арсенал» на користь держави 2   858   333, 33 грн., від 18.05.2017 року №826/5835/14 про стягнення з ДП Завод «Арсенал» на користь Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві суми у розмірі 1   592 886, 94 грн.; від 15.11.2018 року №826/16556/17 про стягнення з ДП Завод «Арсенал» заборгованості на відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» за період з 01.08.2017 року по 31.10.2017 року за Списком 1 та Списком 2 на користь Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у загальному розмірі 335   703, 11 грн. 
		          Так, ДП Завод «Арсенал» є боржником у зведеному виконавчому провадженні №23941184.
		Постановою державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Кравчук А.С. від 06.09.2019 року у межах ВП № 23941184 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках: р/р НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в Публічному акціонерному товаристві акціонерний банк "УКРГАЗБАНК", МФО: 320478, та на р/р НОМЕР_3 в Філії «Київсіті» Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», МФО: 380775, та на всіх інших відкритих рахунках, а також кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику.
		Водночас, з матеріалів справи встановлено, що 13.06.2019 року між ДП Завод «Арсенал» на Національним центром управління та випробувань космічних засобів (далі також - НЦУВКЗ) укладено Договір №93/13/06 про надання послуг з проведення налагоджування антенно-приймальної та анетнно-передавальної системи та налаштування режимів роботи радіолокаційної станції контролю космічного простору (РЛС ККП-128) (ДК 021Ж2015-73120000-9 - послуги в сфері експериментальних розробок).
		Відповідно до пункту 4.12 цього Договору, джерелом фінансування є загальний фонд державного бюджету.
		Згідно з копією Довідки за підписом начальника відділення №60 АБ «Укргазбанк», повідомлено, що в АБ «Укргазбанк» МФО 320478 ДП Заводу «Арсенал» (код ЄДРПОУ 14310520) відкрито поточні рахунки № НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , які використовуються для виплати податків то заробітної плати співробітників ДП Завод «Арсенал». На поточний рахунок № НОМЕР_6 ДП Завод «Арсенал» надходять кошти від Національного центру управління та випробування космічних засобів.  
		Згідно з копією Довідки за підписом начальника НЦУВКЗ від 18.09.2019 року щодо оплати послуг ДП Заводу «Арсенал» повідомлено, що оплата послуг за договором від 13.06.2019 року №93/13/06 здійснюється за рахунок коштів загального фонду державного бюджету (КПКВ 6381050) «Управління та випробування космічних засобів».
		Так, позивач вважає протиправною постанову державного виконавця від 06.09.2019 року у межах ВП № 23941184 в частині накладення арешту на грошові кошти, що містяться на рахунках: р/р НОМЕР_1 , р/р НОМЕР_2 в Публічному акціонерному товаристві акціонерний банк "УКРГАЗБАНК", МФО: 320478, оскільки ці рахунки є рахунками із спеціальним режимом, з огляду на що, звернувся до суду за захистом своїх прав.
		Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
		Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (із змінами і доповненнями) (далі також - Закону №1404) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.  
		Частиною першою статті 5 Закону №1404 примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
		Згідно з частиною першою, пунктом 7 частини третьої статті 18 Закону №1404 виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
		Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
		Щодо протиправності оскаржуваної постанови суд зазначає наступне.
		Згідно з частиною третьою статті 52 Закону №1404 не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
		З аналізу вказаної статті Закону №1404 висновується, що винесення державним виконавцем постанови про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках передує встановленню державним виконавцем факту відношення кожного конкретного рахунку боржника до переліку рахунків із спеціальним режимом.
		Отже, слід дійти висновку, що відповідачем не порушено норм Закону №1404 в частині винесення оскаржуваної постанови в частині накладення арешту на кошти боржника, що містяться на рахунках: р/р НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в Публічному акціонерному товаристві акціонерний банк "УКРГАЗБАНК", МФО: 320478, з огляду на що, така постанова не є протиправною.
		Водночас, суд зазначає наступне.
		Відповідно до копії Довідки начальника відділення №60 АБ «Укргазбанк» поточні рахунки №№ НОМЕР_7 , НОМЕР_5 використовуються для виплати податків та заробітної плати співробітників ДП Завод «Арсенал».
		Відповідно до частини першої статті 2, частини другої статті 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949 року №95, ратифікованої Україною 04.08.1961 року, ця Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватись заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї.
		Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
		Частиною 5 статті 97 Кодексу законів про працю України встановлено, що оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.
		Частиною 6 статті 24 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.
		Отже, держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від інших платежів та їх черговості. Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку.
		Крім того, виплата підприємством працівникам заробітної плати має пріоритет перед погашенням заборгованості іншим кредиторам підприємства. Накладення ж арешту на рахунок боржника, який призначений також і для виплати заробітної плати та інших виплат працівникам боржника, унеможливлює своєчасне здійснення таких виплат, що невідворотно призводить до порушення конституційних прав громадян, які працюють на підприємстві відповідача, на оплату праці.
		Відповідно до частини другої статті 48 Закону №1404 стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
		Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
		Відповідно до частин третьої, четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
		Тобто, рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов`язкових платежів до Державного бюджету України, є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається.
		Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 27.06.2019 року у справах № 916/73/19, №916/1572/19.
		Судом враховано, що позивачем надано докази арешту оскаржуваною постановою саме рахунків позивача, які використовуються для сплати заробітної плати та податків, що свідчить про наявність підстав для скасування постанови державного виконавця в частині накладення арешту на кошти боржника, що містяться на рахунках: р/р НОМЕР_1 , р/р НОМЕР_2 в Публічному акціонерному товаристві акціонерний банк "УКРГАЗБАНК", МФО: 320478, з огляду на що, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині.
		Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. 
		Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. 
		Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).
		Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
		Згідно з пунктом 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v.  Finland" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
		Крім того, судом враховується, що згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від  різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
		Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку, про задоволення позову частково.
		Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Згідно з квитанцією 19.09.2019 року №44527860 позивачем сплачено судовий збір в сумі 1 921 грн. 00 коп. Відтак, з огляду на задоволення позову, суд дійшов висновку про присудження на користь позивача суму сплаченого ним судового збору у розмірі 1 921 грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
		Керуючись положеннями статей 2, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79, 205, 229, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
		 
		ВИРІШИВ:
		1. Адміністративний позов Державного підприємства Завод «Арсенал» задовольнити частково.
		2. Скасувати постанову Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 06.09.2019 року у ВП№23941184 про арешт коштів боржника в частині накладання арешту:
		- на грошові кошти на р/р НОМЕР_1 , р/р НОМЕР_2 в Публічному акціонерному товаристві акціонерний банк "УКРГАЗБАНК", МФО: 320478, призначені для оплати праці та здійснення нарахувань на заробітну плату працівників Державного підприємства Завод "Арсенал";
		- на цільові бюджетні грошові кошти на р/р НОМЕР_2 в Публічному акціонерному товаристві акціонерний банк "УКРГАЗБАНК", які надходять на виконання Договору від 13.06.2019 №93/13/06 між Державним підприємством Завод "Арсенал" та Національним центром управління та випробувань.
		3. В іншій частині відмовити.
		4. Стягнути на користь Державного підприємства Завод «Арсенал» (01010, м. Київ, вул. Московська, 8, код ЄДРПОУ 14310520) за рахунок бюджетних асигнувань Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві (01011, м. Київ, вул. Різницька, 11-Б, код ЄДРПОУ 34979022) суму судового збору у розмірі 1921 грн. 00 коп. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одну грн. гривні 00 коп.).
		           
		 
		Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 287, 293, 295 - 297 КАС України.
		Згідно з частиною шостою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.
		Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. 
		 
		Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:
		Позивач: Державне підприємство Завод «Арсенал» (01010, м. Київ, вул. Московська, 8, код ЄДРПОУ 14310520);
		Відповідач: Печерський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві (01011, м. Київ, вул. Різницька, 11-Б, код ЄДРПОУ 34979022).
		 
		Повне рішення складено 18.11.2019 року.
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                                Л.О. Маруліна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...