Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 916/1457/19 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інші позадоговірні немайнові спори; Визнання права власності.
Надіслано для оприлюднення: 18.11.2019. Зареєстровано: 19.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 19.11.2019.
Дата набрання законної сили: 15.11.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		15 листопада 2019 року 
		м. Київ
		Справа №  916/1457/19 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Могил С.К. - головуючий (доповідач), Кушнір І.В., Міщенко І.С.,
		розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Макстгруп"
		на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.09.2019
		та ухвалу Господарського суду Одеської області від 01.08.2019 
		у справі № 916/1457/19
		за позовом Державної канцелярії Республіки Молдова 
		до Товариства з обмеженою відповідальністю "Макстгруп"
		про визнання права власності та витребування майна,
		 
		В С Т А Н О В И В :
		У травні 2019 року Державна канцелярія Республіки Молдова звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Макстгруп", в якому просила суд:
		- визнати за Республікою Молдова в особі Державної канцелярії Республіки Молдова право власності на об'єкти нерухомого майна, а саме: нежитлову будівлю газової котельні санаторію "Молдова" (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-Г, літ. Ж-Ж1, загальною площею 1037,9 кв.м. ); нежитлову будівлю пансіонату № 4 санаторію "Молдова" (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-К, літ. В, загальною площею 191,6 кв.м.); нежитлову будівлю пансіонату № 5 санаторію "Молдова" (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-Б, літ. Г, загальною площею 253,4 кв.м.); нежитлову будівлю басейну санаторію "Молдова" (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-Е, літ. А1, загальною площею 2338,3 кв.м.); нежитлові будівлі клубу-їдальні санаторію "Молдова" (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-Ж, літ. А2, А3, загальною площею 2301,7 кв.м.); нежитлову будівлю адміністративного корпусу санаторію "Молдова" (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-Д, літ. И, загальною площею 731,7 кв.м.); нежитлову будівлю корпусу №3 санаторію "Молдова" (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-В, літ. Д, загальною площею 4433,8 кв.м.); нежитлову будівлю головного корпусу санаторію "Молдова" (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-А, літ. А, загальною площею 3977,2 кв.м.); нежитлові будівлі санаторію "Молдова" (м. Одеса, вул. Посмітного, 2, літ. А4, Б, Е-Е1, Е2, З, К, Л, М, загальною площею 2920,9 кв.м.) (далі об'єкти нерухомого майна).
		- витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Макстгруп" на користь Республіки Молдови в особі Державної канцелярії Республіки Молдова вищезазначені об'єкти нерухомого майна.
		Позов мотивований тим, що спірні об'єкти нерухомого майна вибули з володіння позивача не з його волі, внаслідок незаконних діянь третіх осіб.
		Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.05.2019 вищезазначену позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/1457/19.
		В подальшому позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій позивач згідно з подальшим уточненням просив суд накласти арешт на об'єкти нерухомого майна, що є предметом спору; заборонити ТОВ "Макстгруп" вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження, а також дії, що можуть вплинути на цілісність та схоронність нерухомого майна, що є предметом спору; заборонити державним реєстраторам та приватним нотаріусам у розумінні Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" вчиняти реєстраційні дії, пов'язані із державною реєстрацією речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, що є предметом спору.
		Заява мотивована тим, що у разі перепродажу спірного майна іншій особі, можливість відновлення порушених прав позивача, а також виконання судового рішення значно ускладниться. Крім того, з метою відновлення своїх прав, позивачу необхідно буде повторно звертатись до суду з позовом про витребування майна, витрачати час та кошти для відновлення своїх прав.
		Також, за доводами заявника, Одеською міською радою розглядається питання щодо відведення відповідачу земельної ділянки під усіма забудовами, що надасть змогу відповідачу здійснити реконструкцію об'єктів з виходом за межі геометричних розмір наявних будівель, будівництво нових об'єктів на спільній земельній ділянці, на якій розташовані усі вище перелічені об'єкти, а також здійснити відчуження нерухомого майна. Також, до моменту ухвалення рішення є реальна можливість знищення майна, його псування та/або здійснення реконструкції об'єкту, що у випадку вирішення справи на користь позивача унеможливить виконання судового рішення.
		При цьому, на думку позивача, застосування зустрічного забезпечення в зазначених правовідносинах є недоречним, адже на момент звернення із зазначеною заявою до суду, права позивача, як законного власника об'єктів нерухомого майна, вже було порушено.  Запропоновані заходи не призводять до зупинення господарської діяльності відповідача та не позбавляють відповідача права користуватися таким майном і використовувати його у своїй господарській діяльності, як і не припиняють такого права; вони спрямовані на зменшення ризику відчуження спірного майна іншим особам, а також на нівелювання ризиків, пов'язаних із вчиненням дій, що можуть вплинути на цілісність і схоронність такого майна.
		Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.08.2019, залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.09.2019,  заяву про забезпечення позову задоволено частково, накладено арешт на спірні об'єкти нерухомого майна, а також заборонено державним реєстраторам вчиняти реєстраційні дії, пов'язані із державною реєстрацією речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно. У задоволенні решти заяви відмовлено.
		Висновки судів в частині задоволення заяви обґрунтовані встановленням обставин, які свідчать про існування у даному випадку реальної загрози того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача (у разі задоволення позову), за захистом яких він звернувся до суду. 
		Так, судами зазначено, що у разі реалізації відповідачем спірного майна до закінчення розгляду даної справи, позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного судового провадження, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача.
		Судами також зауважено, що накладення арешту не позбавляє власника інших прав, окрім розпорядження майном, відтак, враховуючи, що вказаний захід до забезпечення позову застосовується виключно до закінчення розгляду справи, з урахуванням обмежених строків судового розгляду, вжиття обраного заходу забезпечення позову є обґрунтованим, адекватним позовним вимогам та жодним чином не призведе до порушення прав та законних інтересів ТОВ "Макстгруп".
		Також враховуючи зміст ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» суди визнали обґрунтованими вимоги заявника про заборону державним реєстраторам вчиняти реєстраційні дії, пов'язані із державною реєстрацією речових прав та їх обтяжень на спірне майно.
		Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій в частині задоволення заяви про забезпечення позову, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить вказані ухвалу та постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в заявлених вимогах.
		В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на порушення судами обох інстанцій норм процесуального права і вважає безпідставним і необґрунтованим застосування у даній справі заходів забезпечення позову. 
		Переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного та ухвалу місцевого господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
		Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
		Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
		Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
		При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов:
		- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
		- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
		- наявності зв'язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги,
		- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів;
		- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
		Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
		Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
		Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).
		Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
		Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
		Як встановлено судами попередніх інстанцій, предметом спору у даній справі є вимоги Державної канцелярії Республіки Молдова про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, розташовані по вул. Посмітного у м. Одеса, а також про їх витребування.
		Відповідно до ч. 1, 4 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
		Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суди встановили, що рішенням Одеської міської ради № 3677-VII від 19.09.2018 відповідачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтованою площею 5,0000 га, за адресою: м. Одеса, вул. Посмітного, 2, 2-А, 2-Б, 2-В., 2-Г, 2-Д, 2-Е, 2-Ж, 2-К для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель санаторію з приміщення торгівельного призначення та громадського харчування.
		За висновками судів, вказана обставина достатньо свідчить про існування реальної загрози реалізації або реконструкції відповідачем спірного нерухомого майна до прийняття рішення у даній справі, що ускладнить або унеможливить захист та поновлення прав позивача в межах одного судового провадження у разі задоволення даного позову. 
		Водночас, накладаючи арешт на спірне майно, судами обох інстанцій правильно відхилено заперечення відповідача та зазначено, що такий захід забезпечення позову не позбавляє власника інших прав, окрім розпорядження майном, діє виключно до закінчення розгляду даної справи, і це свідчить про неможливість зупинення господарської діяльності відповідача у зв'язку з їх застосуванням.
		Щодо вимог позивача про заборону державним реєстраторам вчиняти реєстраційні дії, пов'язані із державної реєстрацією речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, що є предметом спору, то судами обох інстанцій зазначено, що можливість вжиття відповідного заходу прямо передбачена ст. 25 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", згідно з якою проведення реєстраційних дій зупиняється на підставі рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили.
		Твердження скаржника, що застосовані судом заходи забезпечення позову є неспівмірними з заявленими позивачем вимогами, судова колегія вважає безпідставними, оскільки застосовані заходи забезпечення позову тимчасово унеможливлюють вчинення реєстраційних дій щодо спірного майна, не мають своїм наслідком будь-якого перешкоджання господарській діяльності товариства, та спрямовані на запобігання імовірним порушенням прав позивача, забезпечуючи збалансованість інтересів сторін.
		Не заслуговують на увагу також доводи скаржника про неналежне мотивування господарськими судами висновків щодо доцільності вжиття заходів забезпечення позову, оскільки відповідний висновок судів узгоджується із правовою позицією,  викладеною в постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, згідно з якою у випадку звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню. В такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
		Судами встановлено, що відповідачем вчинено дії, направлені на відведення йому земельної ділянки, на якій розташоване спірне у даній справі нерухоме майно, що є достатньо обґрунтованим припущенням того, що невжиття заявлених позивачем заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
		Таким чином не відповідають дійсності доводи скаржника про те, що оскаржені ним судові рішення базуються на припущеннях та нічим не підтверджених обставинах ймовірного ускладнення виконання рішення суду у разі задоволення позову.
		Враховуючи, що жодними доводами скаржника не спростовано викладені в оскаржуваних рішеннях висновки про наявність підстав для накладення арешту на спірне у даній справі майно, а також про заборону вчинення щодо нього реєстраційних дій, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваних рішень, тому судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на заявника касаційної скарги.
		Керуючись ст.ст. 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд
		П О С Т А Н О В И В : 
		Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Макстгруп" залишити без задоволення.
		Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.09.2019 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 01.08.2019 у справі № 916/1457/19 в оскаржуваній частині залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. 
		 
		Головуючий  суддяМогил С.К.   Судді:Кушнір І.В.  Міщенко І.С.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...