Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 350/2002/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, з них:; факту народження, з них: на тимчасово окупованій території України.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 19.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 20.11.2019.
Дата набрання законної сили: 14.11.2019
Номер судового провадження: 61-14646ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова 
		Іменем України 
		 
		14 листопада 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 350/2002/18
		провадження № 61-14646св19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.,
		 
		учасники справи:
		заявники: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , 
		заінтересована особа - Чаплинський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Херсонській області,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на ухвалу Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 19 лютого 2019 року у складі судді Максимів І. В. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 11 червня 2019 року у складі колегії суддів: Фединяка В. Д., Бойчука І. В., Девляшевського В. А.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1. Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У жовтні 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду із заявою про встановлення факту народження дитини.
		Заявники зазначали, що вони з 30 липня 2016 року перебувають у шлюбі, в цей період, а саме ІНФОРМАЦІЯ_6 у них народилась дочка  ОСОБА_3 Сімферопольським клінічним пологовим будинком № 1 30 січня 2017 року видано медичне свідоцтво серії 35 № 005598 про народження ІНФОРМАЦІЯ_2 дитини, матір`ю якої є ОСОБА_3 Свідоцтво виконано за формою 103/у та видано на тимчасово окупованій території, тому не є підставою для видачі свідоцтва про народження дитини відділами реєстрації актів цивільного стану України.
		 
		Посилаючись на викладене,  ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили встановити факт народження дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження - м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим (далі - АРК), мати - ОСОБА_2 , громадянка України, ІНФОРМАЦІЯ_4 , батько - ОСОБА_1 , громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_5 .
		 
		Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
		 
		Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від  04 лютого 2019 року заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про встановлення факту народження дитини залишено без руху і надано строк протягом десяти днів з дня отримання зазначеної ухвали для усунення недоліків заяви, для сплати судового збору. 
		 
		Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 
		19 лютого 2019 року заяву повернуто разом з доданими до неї документами. Роз`яснено, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
		 
		Постановляючи ухвалу про повергнення заяви, суд першої інстанції виходив з того, що заявниками не усунуто недоліки, зазначені в ухвалі Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 04 лютого 2019 року, якою залишено заяву без руху в силу того, що заявники не сплатили судовий збір та не навели доказів, які підтверджують, що вони звільнені від сплати судового збору, тобто мають статус внутрішньо переміщених осіб. Крім того, заявники не виконали вимоги пункту 10 частини третьої статті 175 ЦПК України, заява не містить підтвердження заявників про те, що ним не подано іншої заяви з тим же предметом та з тими ж вимогами.
		 
		Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 11 червня 2019 року ухвалу Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 19 лютого 2019 року  залишено без змін.
		 
		Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та вважав, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального права і не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
		 
		Аргументи учасників справи
		Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		 
		У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у серпні 2019 року, 
		ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просять ухвалу Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 19 лютого 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 11 червня 2019 року скасувати, справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.
		 
		В  обґрунтування касаційної скарги посилаються на те, що заява стосується встановлення факту, що має юридичне значення, подана у зв`язку із тимчасовою окупацією території України, що призвело до порушення майнових прав заявників, оскільки встановлення факту народження заявникам потрібно для підтвердження юридичного факту, що має значення для реєстрації народження дитини, створення умов здійснення певних майнових прав, зокрема для отримання державної допомоги при народженні дитини. 
		 
		Відповідно до статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини                    (далі - ЄСПЛ), зазначені вище майнові права можуть бути віднесені до категорії майнових і при поданні таких заяв вони звільнені від сплати судового збору на підставі пункту 21 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», оскільки проживають на окупованій території України.
		 
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 03 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу № 350/2002/18 з Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		Судом установлено, що заявник ОСОБА_2 зареєстрована по 
		АДРЕСА_1 
		 
		ОСОБА_1 зареєстрований по АДРЕСА_2 .
		 
		Згідно з копією свідоцтва про укладення шлюбу від 30 липня 2016 року та копією свідоцтва про народження ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2, 
		ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є громадянами Російської Федерації.
		 
		Доказів того, що вони є вимушеними переселенцями з тимчасово окупованої території України заявниками не подано.
		 
		2. Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		 
		Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, вирішення справи.
		 
		Згідно із положеннями частини другої статі 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд 
		Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Згідно з частиною першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України, статті 4 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		 
		За змістом зазначеної норми особа, яка звертається до суду за захистом своїх прав, свобод чи інтересів, повинна дотриматися встановленого цивільним процесуальним кодексом порядку, в тому числі щодо форми, змісту позовної заяви, сплати судового збору, тощо.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
		 
		Статтею 175 ЦПК України визначено вимоги до позовної заяви.
		 
		Згідно з частинами першою, другою статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків.
		Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
		 
		Статтями 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначено порядок виклику в суд та повідомлення про судове рішення осіб, які перебувають на тимчасово окупованій території України.
		 
		Відповідно до частини другої статті 12-1 цього Закону передбачено, що учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться на тимчасово окупованій території, які не мають офіційної електронної адреси, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-порталі судової влади з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень. З моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення.
		 
		На офіційному веб-порталі судової влади, з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень, розміщено ухвалу Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 04 лютого 2019 року, якою залишено без руху заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про встановлення факту народження дитини і надано строк для усунення недоліків заяви - сплати судового збору.
		 
		Виходячи з аналізу вказаних норм закону та зважаючи на те, що 
		ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не подали доказів того, що вони є вимушеними переселенцями з тимчасово окупованої території України, натомість, як вказано в поданій заяві, ОСОБА_2 проживає в м. Севастополі, тобто на окупованій території України, а ОСОБА_1 проживає в м. Артемівську Донецької області, судом першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, правильно повернуто заяву про встановлення факту народження дитини у зв`язку з відсутністю підстав для звільнення заявників від сплати судового збору на підставі пункту 21 частини п`ятої статті 5 Закону України 
		«Про судовий збір».
		 
		Посилання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в касаційній скарзі на те, що подана ними заява про встановлення факту народження дитини стосується факту, що має юридичне значення, та подана у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, що призвело (або може призвести) до порушення права власності на майно, тому на підставі пункту 21 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» вони звільнені від сплати судового збору не заслуговує на увагу, оскільки зазначені вимоги закону поширюються на осіб, які вимушено переселені з тимчасово окупованих територій України, а з встановлених судами обставин вбачається, що заявниками факт вимушеного переселення належними та допустимими доказами не доведено.
		 
		Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду, визначених статтею 400 ЦПК України, згідно з якою установлення фактичних обставин у справі, дослідження  доказів  і  надання  їм  правової оцінки не належить до компетенції касаційного суду.
		 
		При цьому суд враховує, що як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін, оскільки такі судові рішення є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
		 
		Щодо судових витрат
		 
		Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		 
		Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		 
		З огляду на те, що судом касаційної інстанції рішення не змінюється та не ухвалюється нове рішення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.
		 
		Керуючись статтями 400, 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення.
		 
		Ухвалу Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 19 лютого 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 11 червня 2019 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		ГоловуючийС. Ю. Бурлаков  Судді:В. М. Коротун   М. Є. Червинська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...