Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 438/3631/17 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 19.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 19.11.2019.
Дата набрання законної сили: 13.11.2019
Номер судового провадження: 61-27962ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова 
		Іменем України                                       
		13 листопада 2019 року 
		 
		м. Київ
		справа № 428/3631/17
		провадження № 61-27962св18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
		суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 а ОСОБА_2 ,
		представник позивача -  ОСОБА_3 ,
		відповідач - публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»,
		представник відповідача - Гребенар Олексій Володимирович,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_3 на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області, у складі судді Юзефовича І. О., від 06 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Луганської області, у складі колегії суддів: Назарової М. В., Коротенка Є. В., Яреська А. В., від 22 березня 2018 року і касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на постанову Апеляційного суду Луганської області від 22 березня 2018 року.
		Короткий зміст позовної заяви та її обґрунтування 
		У квітні 2017 року  ОСОБА_4  звернулась до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі - ПАТ «Ощадбанк», банк) про стягнення збитків.
		Позовні вимоги мотивовані тим, що у липні 2013 року вона придбала у банку середньострокові казначейські зобов`язання України на пред`явника серії Б номінальною вартістю 500 доларів США з датою погашення 
		після 28 листопада 2014 року у кількості 89 одиниць за номерами 
		з 068290 по 068378 на загальну суму 44 500 доларів США. 25 липня 
		2013 року між нею та банком було укладено кредитний договір № 61_183, за умовами якого вона отримала кредит у розмірі 210 тис. грн зі сплатою 
		16% річних строком до 03 грудня 2014 року. 25 липня 2013 року з метою забезпечення виконання зобов`язання за вказаним кредитним договором між нею та банком було укладено договір застави цінних паперів, за умовами якого вона як заставодавець передала банку в заставу належні їй казначейські зобов`язання за номерами з 068290 по 068378 у кількості 89 одиниць на загальну суму 44 500 доларів США. У вересні 2013 року вона придбала у банку казначейські зобов`язання у кількості 35 одиниць за номерами з 068220 по 068254 на загальну суму 17 500 доларів США.            27 вересня 2013 року між нею та банком було укладено кредитний договір № 144_183, за умовами якого вона отримала кредит у розмірі 233 тис. грн зі сплатою 16% річних строком по 03 грудня 2014 року. 27 вересня 2013 року з метою забезпечення виконання зобов`язання за вказаним кредитним договором між нею та банком було укладено договір застави цінних паперів, за умовами якого вона як заставодавець передала банку в заставу належні їй казначейські зобов`язання за номерами з 068220 по 068254 та з 068349 по 068378, у кількості 65 одиниць на загальну суму 32 500 доларів США. 26 вересня 2013 року у зв`язку з виведенням частини казначейських зобов`язань з номерами з 068349 по 068378 в кількості 30 одиниць в забезпечення по іншому кредитному договору, між сторонами було укладено додатковий договір № 1 до кредитного договору № 61_183 та додатковий договір до договору застави цінних паперів від 25 липня             2013 року, в якому зазначено, що виконання зобов`язань за кредитним договором забезпечується заставою казначейських зобов`язань загальною кількістю 59 одиниць. Аналогічна за змістом додаткова угода                            від 26 вересня 2013 року була укладена до договору застави цінних паперів від 25 липня 2013 року. Крім того, між нею та ПАТ «Ощадбанк» було укладено договори купівлі-продажу казначейських зобов`язань від 25 липня 2013 року № 61_183 та від 27 вересня 2013 року №144_183. Пунктом 8.2 вищевказаних договорів купівлі-продажу вказано припинення його дії з моменту повного виконання сторонами зобов`язань, що встановлені договором, або у випадку настання однієї із скасувальних обставин, передбаченої пунктом 2.6 вищевказаного договору. Вказувала, що визначення у вказаному договорі в якості скасувальної обставини закінчення обігу цінних паперів в силу приписів ЦК України є недійсною (незаконною) умовою. У зв`язку з початком здійснення антитерористичної операції на території Луганської області позивач вимушена була тимчасово виїхати з зони бойових дій та не могла своєчасно виконати свої зобов`язання в частині погашення кредитів та сплати відсотків.                     13 листопада 2014 року, звернувшись до голови правління 
		ПАТ «Ощадбанк» з пропозицією сплатити заборгованість за кредитними договорами за рахунок заставного майна, а залишок суми розмістити на депозитному рахунку в ПАТ «Ощадбанк», отримала у відповідь лист заступника голови правління АТ «Ощадбанк» від 15 грудня 2014 року  
		№ 11/5-22/163/2275 з повідомленням про призупинення здійснення усіх видів фінансових операцій у населених пунктах, які не контролюються українською владою, та нагадуванням про обов`язок позичальника виконати кредитні зобов`язання. Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 21 грудня 2016 року у справі № 428/5127/16-ц через часткове невиконання своїх зобов`язань за кредитними договорами з неї було стягнуто на користь банку заборгованість за вищевказаними кредитними договорами в сумі 4 441 373,53 грн, відсотки за користування кредитними коштами в сумі 35 793,60 грн, 3% річних в сумі 21 574,68 грн, інфляційні втрати в сумі 264 230,00 грн. Задоволення позовних вимог банку, на думку позивача, стало можливим через замовчування банком факту існування вищевказаних договорів купівлі-продажу цінних паперів. Рішенням Апеляційного суду Луганської області від 07 лютого 2017 року вказане судове рішення у частині стягнення з неї сум заборгованості за кредитними договорами залишено без змін, а у частині її зустрічних позовних вимог відмовлено на підставі того, що при погашенні казначейських зобов`язань відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 05 вересня 2012 року № 836 зобов`язаною особою є держава, а не банк, що в свою чергу виключає можливість зарахування зобов`язань між банком та позивачем відповідно до приписів статті 601 ЦК України. Вважала реальними збитками витрати, які має зробити для відновлення свого порушеного права, крім вартості 124 казначейських зобов`язань в сумі 62 тис. доларів США, також суми, які підлягають стягненню з неї за вищевказаним судовим рішенням у загальному розмірі 297 249,26 грн.
		Під час розгляду справи позивач збільшила позовні вимоги та просила суд визнати недійсними положення пунктів 2.6 договорів купівлі-продажу казначейських зобов`язань від 25 липня 2013 року № 61_183 та                            від 27 вересня 2013 року № 144_183, укладених між нею та 
		ПАТ «Ощадбанк»; стягнути з ПАТ «Ощадбанк» на її користь в якості збитків 62 тис. доларів США, 3% річних з вказаної суми за період з 01 серпня 
		2014 року по 07 липня 2017 року у розмірі 5 449,90 доларів США та 
		297 249,26 грн. 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 06 грудня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що вказані позивачем суми не є збитками у розумінні положень чинного ЦК України, як не є збитками і суми, стягнуті судовим рішенням, що набрало законної сили. Відсутність збитків позивача виключає застосування до спірних правовідносин і наслідків порушення грошових зобов`язань, передбачених статтею 625 ЦК України. Позивач не послалася на норму закону, яка б визначала підстави для визнання недійсним оспорюваної скасувальної умови договорів купівлі-продажу казначейських зобов`язань; казначейські зобов`язання були випущені різними серіями,  з різною датою випуску, тому встановити конкретну дату закінчення строку обігу казначейських зобов`язань не виявляються можливим, в кожному випадку потрібно відраховувати від дати випуску казначейського зобов`язання 24 місяці відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05 вересня 2012 року № 836 «Про випуск казначейських зобов`язань» зі змінами, що є підставою вважати неможливість відповідачем ПАТ «Ощадбанк» передбачити наступні зміни.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		Постановою Апеляційного суду Луганської області від 22 березня 2018 року апеляційну скаргу представника  ОСОБА_4 - ОСОБА_5 задоволено частково. Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 06 грудня 2017 року скасовано у частині відмови у задоволенні позову про визнання недійсними положення пунктів 2.6 договорів купівлі-продажу казначейських зобов`язань. Ухвалено у цій частині нове рішення, яким позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано недійсними положення пунктів 2.6 договорів купівлі-продажу казначейських зобов`язань 
		від 25 липня 2013 року № 61_183 та від 27 вересня 2013 року № 144_183, укладених між ОСОБА_4 та АТ «Ощадбанк», про припинення прав і обов`язків за вказаними договорами з моменту настання наступної скасувальної обставини: «закінчення строку обігу цінних паперів, визначеного постановою Кабінету Міністрів України від 05 вересня 
		2012 року № 836 «Про випуск казначейських зобов`язань». В іншій частині рішення суду першої інстанції залишенобез змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що у якості скасувальної умови може виступати лише та обставина, щодо якої невідомо, настане вона чи ні. В силу цього не може бути умовною угода, яка пов`язує правові наслідки із подією, яка має настати неминуче (досягнення віку, настання сезону, певної дати, визначеної сторонами або законом). В такому випадку наявні не умови, а строк, визначений у спірних правовідносинах певною календарною датою, пов`язаною зі строком обігу цінних паперів. Ураховуючи те, що визначений постановою Кабінету Міністрів України 
		від 05 вересня 2012 року № 836 строк має настати неминуче, вказана обставина не є скасувальною в розумінні закону. Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позову про стягнення збитків, зазначивши при цьому, що правовідносини сторін чітко врегульовані оспорюваними договорами купівлі-продажу цінних паперів, і підстави позову, на які посилається позивач в позовній заяві, стосуються саме виконання умов цих договорів, а не завданих йому збитків.
		Короткий зміст вимог касаційних скарг та доводи осіб, які її подали 
		У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_3  просить скасувати оскаржені судові рішення у частині відмови у задоволення позову та ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій не врахували, що цивільні права і обов`язки можуть виникати не лише з договорів, а із норм цивільного законодавства та помилково не застосували до спірних правовідносин Умови розміщення та погашення казначейських зобов`язань, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05 вересня 2012 року № 836. Стягнення збитків є єдиним способом захисту порушеного права позивача, оскільки вказані витрати характеризуються безпосередньо як витрати, які позивач вимушений зробити для відновлення свого порушеного права. Суди помилково не застосували до спірних правовідносин положення закону про три проценти річних, які не залежать від наявності чи відсутності збитків.
		У касаційній скарзі ПАТ «Ощадбанк» просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		Доводи касаційної скарги зводяться до того, що судом не прийнято заперечення відповідача про порушення норм процесуального права у частині недодержання вимог частини другої статті 31 ЦПК України, 
		2004 року, щодо подання позивачем заяви про зміну (доповнення) предмету позову. Суд апеляційної інстанції не у повній мірі дослідив договори купівлі-продажу цінних паперів, невірно розтлумачив вимоги пункту 2.6 вказаних договорів щодо підстав припинення прав та обов`язків за договорами.
		Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу 
		У відзиві на касаційну скаргу ПАТ «Ощадбанк» просить залишити касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_3 без задоволення, а судові рішення в оскарженій частині - без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		Ухвалами Верховного Суду від 20 червня 2018 року відкрито касаційне провадження за поданими касаційними скаргами.
		09 липня 2018 року справу передано судді-доповідачу.
		Ухвалою Верховного Суду від 06 листопада 2019 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		У липні 2013 року ОСОБА_4 придбала у ПАТ «Ощадбанк» середньострокові казначейські зобов`язання України на пред`явника серії Б номінальною вартістю 500 доларів США з датою погашення 
		після 28 листопада 2014 року в кількості 89 одиниць за номерами з 068290 по 068378 на загальну суму 44 500 доларів США.
		25 липня 2013 року між позивачем та банком було укладено кредитний договір № 61_183, за умовами якого вона отримала кредит у розмірі 
		210 тис. грн зі сплатою 16% річних, строком по 03 грудня 2014 року.             Також 25 липня 2013 року з метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між нею та банком було укладено договір застави цінних паперів, за умовами якого вона як заставодавець передала банку в заставу належні їй казначейські зобов`язання за номерами з 068290 по 068378 у кількості 89 одиниць на загальну суму 44 500 доларів США.
		У вересні 2013 року вона придбала у банку казначейські зобов`язання у кількості 35 одиниць за номерами з 0682220 по 068254 на загальну суму 
		17 500 доларів США.
		27 вересня 2013 року між нею та банком було укладено кредитний договір № 144_183, за умовами якого вона отримала кредит у розмірі 233 тис. грн зі сплатою 16% річних строком по 03 грудня 2014 року. У цей же день з метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між нею та банком було укладено договір застави цінних паперів, за умовами якого вона як заставодавець передала банку в заставу належні їй казначейські зобов`язання за номерами з 068220 по НОМЕР_2 та з 068349 по 068378 у кількості 65 одиниць на загальну суму 32 500 доларів США.
		Всі зазначені казначейські зобов`язання було передано до філії Луганського обласного управління ПАТ «Ощадбанк» - ТВТБВ №10012/0183.
		26 вересня 2013 року у зв`язку з виведенням частини казначейських зобов`язань з номерами з 068349 по 068378 в кількості 30 одиниць на забезпечення по іншому кредитному договору між сторонами було укладено додатковий договір № 1 до кредитного договору № 61_183 та додатковий договір до договору застави цінних паперів від 25 липня 
		2013 року, в якому зазначено, що виконання зобов`язань за кредитним договором забезпечується заставою казначейських зобов`язань загальною кількістю 59 одиниць. Аналогічна за змістом додаткова угода 
		від 26 вересня 2013 року була укладена до договору застави цінних паперів від 25 липня 2013 року.
		Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 21 жовтня 2016 року у справі № 428/5127/16-ц у задоволенні позову ОСОБА_4 до ПАТ «Ощадбанк» про визнання кредитних договорів від 25 липня            2013 року № 61_183 та від 27 вересня 2013 року № 144_83 припиненими, а обов`язків за вказаними кредитними договорами погашеними, стягнення грошових коштів відмовлено. Зустрічний позов ПАТ «Ощадбанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за вказаними кредитними договорами у загальній сумі 762 971,81 грн задоволено.
		Рішенням Апеляційного суду Луганської області від 07 лютого 2017 року рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_4 скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено з інших правових підстав. В іншій частині рішення міського суду залишено без змін.
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 вересня 2017 року касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6 відхилено. Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 21 жовтня 2016 року у нескасованій при апеляційному перегляді частині та рішення Апеляційного суду Луганської області від 07 лютого 2017 року залишено без змін.
		Під час розгляду справи № 428/5127/16-ц суди виходили із того, що банк тільки виконував функції за дорученням держави щодо продажу казначейських зобов`язань та видачі сертифікатів (тобто виступав розповсюджувачем цінних паперів), правовідносини між позивачем та відповідачем щодо казначейських зобов`язань закінчилися після їх продажу позивачеві, зобов`язань по викупу та погашенню цих цінних паперів відповідач на себе особисто, як сторона у зобов`язанні, не брав, також не покладалося такого обов`язку на нього і діючим законодавством; погашення казначейських зобов`язань та виплата доходу за ними здійснюється ПАТ «Ощадбанк» за рахунок коштів саме державного бюджету. Порядок розміщення та погашення казначейських зобов`язань затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 05 вересня 
		2012 року № 836, пунктом 13 якого передбачено, що погашення казначейських зобов`язань та виплата доходу за ними здійснюються                    ПАТ Ощадбанк за рахунок коштів державного бюджету; та обставина, що відповідач виконував доручення держави з погашення казначейських зобов`язань у визначений державою строк, не є підставою вважати, що у відповідача виникли грошові зобов`язання перед ОСОБА_4 .
		Відповідно до договорів купівлі-продажу казначейських зобов`язань 
		від 25 липня 2013 року № 61_183 та від 27 вересня 2013 року № 144_183 ОСОБА_4 та ПАТ «Ощадбанк» домовилися про те, що продавець зобов`язується передати у власність покупцеві цінні папери, що визначені у пункті 1.2 цих договорів, а покупець зобов`язується прийняти цінні і сплатити за них грошову суму на умовах та в розмірі, встановлених в цьому договору, при цьому предметом купівлі-продажу за договорами є вищезазначені казначейські зобов`язання у кількості 89 та 65 штук відповідно.
		Відповідно до пункту 2.1 вказаних договорів купівлі-продажу цінних паперів сторони домовилися, що обов`язок продавця передати цінні папери у власність покупця та обов`язок покупця оплатити цінні папери виникає за наступних обставин (в залежності від того, яка настане раніше):
		2.1.1 - прострочення продавцем виконання грошових зобов`язань за кредитними договорами від 25 липня 2013 року № 61_183 та від 27 вересня 2013 року № 144_183, укладеними між сторонами;
		2.1.2 - пред`явлення продавцем вимоги про повернення цінних паперів зі зберігання.
		Пунктом 2.6 вищезазначених договорів купівлі-продажу визначено, що керуючись положеннями частини другої статті 212 ЦК України сторони дійшли взаємної згоди, що їх права та обов`язки, передбачені умовами цього договору, припиняються в момент настання однієї з перелічених скасувальних обставин, що настане раніше:
		повне та своєчасне виконання продавцем грошових зобов`язань за кредитним договорами від 25 липня 2013 року № 61_183 та від 27 вересня 2013 року № 144_183, укладеними між сторонами, або
		закінчення строку обігу цінних паперів, визначеного постановою Кабінету Міністрів України від 05 вересня 2012 року № 836 «Про випуск казначейських зобов`язань» (а. с. 28-30, 50-52).
		Позиція Верховного Суду
		Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
		Відповідно до частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Відповідно до статті 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
		За приписами статті 627 ЦК Українивідповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Частиною першою статті 203 ЦК Українивстановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
		Відповідно до статті 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		Згідно із статтею 217 ЦК Українинедійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
		За змістом частини другої статті 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити припинення прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (скасувальна обставина).
		Відповідно до пункту 15 Умов розміщення та погашення казначейських зобов`язань, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 
		від 05 вересня 2012 року № 836, погашення казначейських зобов`язань та виплата доходу за ними припиняються 01 липня 2016 року. Після зазначеної дати казначейські зобов`язання, що не були пред`явлені до погашення, вважаються погашеними.
		За встановлених у справі обставин, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання недійсним пункту 2.6 оспорюваних договорів купівлі-продажу цінних паперів у частині встановлення сторонами скасувальної обставини, оскільки зазначена обставина прямо передбачена постановою Кабінету Міністрів України 
		від 05 вересня 2012 року № 836, не є скасувальною у розмінні 
		статті 212 ЦК України, а отже не може виступати підставою для припинення всіх прав та обов`язків за договором.
		Також колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій у частині відмови у задоволенні позову про стягнення збитків, виходячи із наступного.
		Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
		Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є підставою для їх відшкодування.
		Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим у зв`язку із порушенням права, або які мають бути ним зроблені з метою відновлення порушеного права, та упущену вигоду. Такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою. Витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.
		Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
		Відповідно до частин першої, п`ятої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		За вимогами статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Встановивши, що позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження протиправності дій відповідача, а також того, що внаслідок дій відповідача були понесені витрати, тобто їй заподіяні збитки, суди дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Крім того, не є збитками позивача у розмінні статті 22 ЦК України грошові суми, які стягнуті на користь банку (відповідача у цій справі) у зв`язку із порушенням умов кредитного договору (судові рішення у справі 
		№ 428/5127/16-ц, що набрали законної сили). 
		Посилання касаційної скарги ПАТ «Ощадбанк» на порушення судом першої інстанції норм процесуального права відхиляється колегією суддів, оскільки зазначене не вплинуло на правильне по суті вирішення спору, а відповідно до частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		Доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції у нескасованій під час апеляційного перегляду частині і суду апеляційної інстанцій та не дають підстав вважати, що судами порушені норми матеріального й процесуального права.
		Ураховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
		Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційні скарги представника ОСОБА_4 - ОСОБА_3 та публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» залишити без задоволення.
		Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 06 грудня 2017 року у нескасованій під час апеляційного перегляду частині та постанову Апеляційного суду Луганської області від 22 березня 2018 року залишити без змін.
		Поновити дію постанови Апеляційного суду Луганської області 
		від 22 березня 2018 року.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                          Є. В. Синельников
		 
		Судді:                                                                                                     О. М. Осіян
		 
		                                                                                                                  Н. Ю. Сакара
		 
		        С. Ф. Хопта
		 
		        В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...