Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 553/1/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі.
Надіслано для оприлюднення: 19.11.2019. Зареєстровано: 20.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 22.11.2019.

Номер судового провадження: 1-кп/553/9/2019
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42016170000000191

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Ленінський районний суд м.Полтави 
		 
		Справа № 553/1/17 
		Провадження № 1-кп/553/9/2019 
		 
		В И Р О К 
		Іменем України
		 
		18.11.2019м. Полтава
		 
		 
		Ленінський районний суд м.Полтави в складі:
		   
		головуючої судді - ОСОБА_1 , 
		при секретарі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
		за участю прокурора - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
		захисника обвинуваченого ОСОБА_10  адвоката ОСОБА_11 ,
		обвинуваченого     - ОСОБА_10 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві кримінальне провадження № 42016170000000191 відносно: 
		ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Полтави, українця, громадянина України, освіта вища, розлученого, маючого на утриманні сина ІНФОРМАЦІЯ_2 , учасника бойових дій, не працюючого, звільненого з Відділення поліції №1 з посади оперуповноваженого  за скороченням штатів, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
		за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 190, ч.2 ст. 15, ч.4 ст.27, ч.3 ст. 369 КК України,-
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Органом досудового розслідування ОСОБА_10 пред`явлено обвинувачення у заволодінні чужим майном шляхом обману та у підбуренні до закінченого замаху на пропозицію і обіцянку службовій особі надати неправомірну вигоду та наданння такої вигоди за вчинення чи не вчинення службовою особою, яка займає відповідальне становище, в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданого службового становища, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, які він скоїв за наступних обставин.
		 
		Згідно обвинувального акту, дії які інкримінуються обвинуваченому, останній скоїв за наступних обставин.
		 
		З листопада 2010 року обвинувачений ОСОБА_10 проходив службу на різних посадах в органах Національної поліції України.
		Відповідно до наказу т.в.о. начальника ГУНП в Полтавській області № 8 о/с від 07.11.2015 року ОСОБА_10  присвоєно спеціальне звання  старший лейтенант поліції.
		Наказом т.в.о. начальника ГУНП в Полтавській області № 49 о/с від 04.03.2016 року ОСОБА_10 був призначений на посаду оперупованженого відділення поліції №1 Полтавського відділу поліції ГУНП в Полтавській області.
		Досудовим розслідуванням встановлено, що 21 червня 2016 року в м. Полтава по вул. Соборності було скоєно крадіжку грошових коштів із автомобіля марки Мазда СХ-5. За даним фактом було внесено відомості до ЄРДР та розпочато працівниками відділення поліції №1 Полтавського відділення поліції ГУНП в Полтавській області досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12016170020001566 від 22.06.2016 року за ч.1 ст. 185 КК України.
		На місце скоєння крадіжки 21 червня 2016 року в складі слідчо - оперативної групи прибув ОСОБА_10 .. Останньому було надано флеш  носій із відеозаписом, на якому було зафіксовано скоєння злочину ОСОБА_12 ..
		Так, під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12016170020001566 від 21.06.2016 року працівниками відділення поліції №1 Полтавського відділення поліції ГУНП в Полтавській області ОСОБА_10 та ОСОБА_13 (особа, відносно якої оргами досудового розслідування матеріали було виділено в окреме провадження) стало відомо, що крадіжку грошових коштів із автомобіля скоїв ОСОБА_12 ..
		Після цього, у ОСОБА_10 та ОСОБА_13 (матеріали відносно якого органом досудового розслідування виділені в окреме провадження), виник умисел шляхом обману заволодіти грошовими коштами ОСОБА_12 , а саме: переконати останнього в необхідності надавання за їх посередництва неправомірної вигоди начальнику слідчого відділення ВП №1 Полтавського відділу поліції ГУНП в Полтавській області ОСОБА_14 та начальнику ВП №1 Полтавського відділення поліції ГУНП в Полтавській області ОСОБА_15 за не притягнення до кримінальної відповідальності в кримінальному провадженні № 12016170020001566 від 21.06.2016 року, тим самим підбурити його до давання неправомірної вигоди і заволодіти грошовими коштами.
		Реалізуючи свій злочинний умисел, в середині червня 2016 року, точної дати органом досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_13 (матеріали відносно якого органом досудового розслідування виділені в окреме провадження) зустрічався із ОСОБА_12 навпроти відділення поліції №1 Полтавського відділу поліції ГУНП в Полтавській області, що у м. Полтава по вул. М. Бірюзова, 30. В ході розмови ОСОБА_13 (матеріали відносно якого органом досудового розслідування виділені в окреме провадження), діючи зі спільним умислом із ОСОБА_10 з корисливою метою, почав підбурювати ОСОБА_12 до пропозиції, а саме: наміру про наданння неправомірної вигоди в сумі 2000 доларів США службовим особам відділення №1 Полтавського відділу поліції ГУНП в Полтавській області за не притягнення до кримінальної відповідальності в кримінальному провадженні № 12016170020001566 від 21.06.2016 року.
		В кінці червня 2016 року, точної дати органом досудового розслідування не встановлено, поряд з приміщенням Полтавського музичного училища ім. М.В. Лисенка, що у м. Полтава по вул. Соборності,11, для того, щоб шляхом обману одержати від ОСОБА_12 зазначені ОСОБА_13 (матеріали відносно якого органом досудового розслідування виділені в окреме провадження) грошові кошти ОСОБА_10 продовжив підбурювати ОСОБА_12 до пропозиції, а саме: наміру про надання через нього неправомірної вигоди службовим особам відділення ВП №1 Полтавського відділу поліції ГУНП в Полтавській області за не притягнення до кримінальної відповідальності в кримінальному провадженні № 12016170020001566 від 21.06.2016 року. В ході розмови між ОСОБА_10 та ОСОБА_12 було досягнуто домовленості про зменшення суми неправомірної вигоди на 1500 доларів США.
		При цьому, ОСОБА_12 усвідомлював, що ОСОБА_10 та ОСОБА_13 (матеріали відносно якого органом досудового розслідування виділені в окреме провадження) є працівниками відділення ВП №1 Полтавського відділу поліції ГУНП в Полтавській області, та сприймав їх, як осіб, які за специфікою своєї діяльності близько знайомі зі службовими особами ВП №1 Полтавського відділення поліції ГУНП в Полтавській області, як наслідок, вважав їх пропозицію надати неправомірну вигоду реальною та такою, яка спрямована на вчинення дій на його користь щодо не притягнення його до кримінальної відповідальності в кримінальному провадженні № 12016170020001566 від 21.06.2016 року.
		Так, під час чергової зустрічі 04 липня 2016 року у м. Полтава по вул. Маршала Бірюзова, неподалік зупинки громадського транспорту «Школа №11», ОСОБА_10 висловив ОСОБА_12 обіцянку, а саме: намір надати через нього неправомірну вигоду в сумі 1000 доларів США начальнику відділення ВП №1 Полтавського відділу поліції ГУНП в Полтавській області ОСОБА_14 за не притягнення до кримінальної відповідальності в кримінальному провадженні № 12016170020001566 від 21.06.2016 року. ОСОБА_10 повідомив, що ОСОБА_12 повинен був безпосередньо передати неправомірну вигоду в сумі 1000 доларів США до 16 години 05 липня 2016 року в районі центральної частини м. Полтава та в подальшому ОСОБА_12 зобов`язаний передати ОСОБА_10 іншу частину грошових коштів щодо не притягнення до кримінальної відповідальності.
		05 липня 2016 року, близько 15 год. 20 хв., ОСОБА_10 та ОСОБА_13 (матеріали відносно якого органом досудового розслідування виділені в окреме провадження), за попередньою змовою, діючи з прямим умислом та корисливою метою, зустрілися з ОСОБА_12 поблизу пам`ятника Козацької слави, що у м. Полтава по вул. Пилипа Орлика та на автомобілі марки «KIA Cerato», д.н.з. НОМЕР_1 , поїхали в Подільський район м. Полтави. Зупинившись навпроти будинку, за адресою: м. Полтава, вул. Головка, 4, ОСОБА_10 разом із ОСОБА_13 (матеріали відносно якого органом досудового розслідування виділені в окреме провадження) повідомили ОСОБА_12 , що неправомірна вигода в сумі 1000 доларів США, яку вони передадуть, призначається не лише начальнику слідчого відділення ВП №1 Полтавського відділення поліції ГУНП в Полтавській області ОСОБА_14 , а й начальнику ВП №1 Полтавського відділу поліції ГУНП в Полтавській області ОСОБА_15 ..
		Того ж дня, близько 16 год. 00 хв. в салоні автомобіля марки «KIA Cerato», д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_13 (матеріали відносно якого органом досудового розслідування виділені в окреме провадження), та рухався по проспекту Миру у м. Полтава ОСОБА_12 , введений в оману ОСОБА_10 та будучи переконаним у необхідності передачі неправомірної вигоди передав ОСОБА_10 , грошові кошти на суму 900 доларів США (імітаційні засоби банкнот номіналом по 100 доларів США в кількості 9 шт.) та 2 500 грн., як неправомірну вигоду для їх подальшої передачі начальнику слідчого відділення ВП №1 Полтавського відділу поліції ГУНП в Полтавській області ОСОБА_14 та начальнику ВП №1 Полтавського відділу поліції ГУНП в Полтавській області ОСОБА_15 за не притягнення до кримінальної відповідальності в кримінальному провадженні № 12016170020001566 від 21.06.2016 року.
		Після цього, ОСОБА_10 був затриманий працівниками УСБУ в Полтавській області, а ОСОБА_13 (матеріали відносно якого органом досудового розслідування виділені в окреме провадження) на автомобілі марки «KIA Cerato», д.н.з. НОМЕР_1 , разом із неправомірною вигодою зник з місця події.
		Органом досудового розслідування встановлено, що, передаючи ОСОБА_10 та ОСОБА_13 (матеріали відносно якого органом досудового розслідування виділені в окреме провадження) грошові кошти в сумі 900 доларів США (імітаційні засоби банкнот номіналом по 100 доларів США в кількості 9 шт.) та 2 500 грн., ОСОБА_12 усвідомлював, що надає неправомірну вигоду для начальника слідчого відділення ВП №1 Полтавського відділення поліції ГУНП в Полтавській області ОСОБА_14 та начальника ВП №1 Полтавського відділу поліції ГУНП в Полтавській області ОСОБА_15 , які за примітками до ст.ст. 364, 368 КК України, відповідно до своїх службових повноважень, здійснюють функції представництва влади, організаційно  розпорядчі та адміністративно - господарські функції, є керівниками структурної одиниці підрозділу органу державної влади та, відповідно, службовими особами, які займають відповідальне становище, за не притягнення до кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні № 12016170020001566 від 21.06.2016 року. При цьому, ОСОБА_12 розумів, що ОСОБА_10 та ОСОБА_13 (матеріали відносно якого органом досудового розслідування виділені в окреме провадження) вчиняють шахрайські дії, оскільки останні не мали наміру передавати неправомірну вигоду, а привласнити грошові кошти.
		 
		Розглядаючи кримінальне провадження, та зберігаючи об`єктивність і неупередженість, суд створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав, а також виконання процесуальних обов`язків та керувався нормами наведених нижче законодавчих актів, рішеннями Конституційного Суду України, Європейського Суду з прав людини та правовими позиціями Верховного Суду.
		 
		Разом з тим, в судовому засіданні не знайшло свого підтвердження пред`явлене ОСОБА_10 обвинувачення за ч.2 ст. 190, ч.2 ст. 15, ч.4 ст.27, ч.3 ст. 369 КК України, виходячи з наступного. 
		 
		Дослідивши матеріали кримінальної справи, заслухавши показання потерпілого, обвинуваченого, свідків, думку захисника обвинуваченого та міркування прокурора, суд прийшов до висновку, що обвинувачення ОСОБА_10 базується лише на припущеннях, які не можуть бути покладені судом в основу обвинувального вироку. Беззаперечних же допустимих і належних доказів винуватості ОСОБА_10 у заволодінні чужим майном шляхом обману та у підбуренні до закінченого замаху на пропозицію і обіцянку службовій особі надати неправомірну вигоду та наданння такої вигоди за вчинення чи не вчинення службовою особою, яка займає відповідальне становище, в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданого службового становища, вчиненого за попередньою змовою групою осіб судом не встановлено. 
		 
		В ході судового розгляду справи фактичні обставини кримінальних правопорушень, на яких грунтується обвинувачення, не знайшли свого підтвердження, а докази та документи, на яких вони базуються, отримані з порушенням порядку, визначеного КПК, не узгоджуються між собою, в свою чергу були предметом дослідження суду, згідно зі ст. 84 цього Кодексу, і ставлять під сумнів законність збирання (формування), процесуального закріплення, в зв?язку з чим шляхом об?єктивної їх оцінки судом в аспекті ст. 94 вказаного Кодексу не можуть бути визнані доказами у кримінальному провадженні з огляду на наступне.
		 
		Згідно зістаттею 62 Конституції Україниособа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		За ч. 2ст. 17 КПК Україниніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
		Відповідно дост. 92 КПК Україниобов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбаченихст. 91 КПК України, покладається на прокурора.
		За змістом ч.1ст. 91 КПК України-у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат, обставини які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження, обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.
		 
		З огляду на викладене, обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладається на сторону обвинувачення безпосередньо у судовому засіданні.
		 
		Так, прокурор в продовж судового розгляду та судових дебатів підтримав висунуте ОСОБА_10 обвинувачення за ч.2 ст. 190, ч.2 ст. 15, ч.4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України, вважаючи його доведеним перед судом на підставі достатніх для його підтвердження доказів, які надані стороною обвинувачення та які були предметом судового розгляду, а саме: показань потерпілого ОСОБА_12 , показань свідків: ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_14 , ОСОБА_20 , ОСОБА_15 , ОСОБА_21 ..
		 
		Як на докази вчинення ОСОБА_10 вмінених йому органами досудового розслідування кримінальних правопорушень прокурор в ході судового розгляду та в судових дебатах посилався на:
		-заяву ОСОБА_12 про вчинення злочину від 29.06.2016 року;
		-заяву ОСОБА_12 про визнання його потерпілим від 09.11.2016 року;
		-протокол проведення негласної слідчої дії № 14/4601п від 20.07.2016 року;
		-протокол проведення негласної слідчої дії № 14/4602п від 20.07.2016 року;
		-диск DVD-R № 1545/к від 06.07.2016 року;
		-флеш носій micro SD № 1543/к та № 1544/к від 02.07.2016 року;
		-протокол огляду, помітки та вручення грошових купюр від 05.07.2016 року;
		-протокол огляду місця від 05.07.2016 року;
		-протокол огляду ОСОБА_12 від 05.07.2016 року;
		-протокол огляду ОСОБА_10 від 05.07.2016 року;
		-протокол огляду кримінального провадження № 12016170020001566 від 06.07.2016 року;
		-протокол огляду ЄРДР від 10.08.2016 року;
		-копію журналу реєстру матеріалів кримінальних проваджень ВП №1 Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області;
		-висновк експертизи спеціальних хімічних речовин № 8745 від 14.06.2016 року;
		-протокол слідчого експерименту з ОСОБА_12 від 27.09.2016 року;
		-протокол тимчасового доступу до інформації щодо телефонних з`єднань ОСОБА_10 від 26.10.2016 року та іншими доказами в їх сукупності.
		 
		Проте зазначені та надані прокурором докази не можуть вважатися належними та допустимими, в розумінні ст.ст. 85, 86 КПК, і такими, що здобуті «поза розумним сумнівом»,відповідно доусталеної практикиЄСПЛ, за обставин наведених у даному вироку, а саме.
		 
		Згідно зістаттею 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту; суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
		У п. 274 рішення Європейського Суду з прав людини, практика якого є частиною національного законодавства України у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено: якість доказів також береться до уваги, а також те, чи породжують обставини, за яких вони здобуті, будь-які сумніви щодо їхньої надійсності та точності.
		П.65 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Коробов проти України», п. 43 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Кобець проти України» зазначено: при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій фактів. Суд при оцінці доказів має керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних преземпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
		 
		Особливістю предмета шахрайства є те, що ним може бути як чуже майно, так і право на таке майно. 
		Об`єктивнасторона шахрайства полягає у заволодінні майном шляхом обману. В результаті шахрайських дій потерпілий - власник, володілець, особа, у віданні або під охороною якої знаходиться майно, добровільно передає майно або право на майно винній особі. 
		Таким чином, безпосередня участь потерпілого у передачі майнових благ і добровільність його дій є обов`язковими ознаками шахрайства.
		Кваліфікуючою ознакою шахрайства є те, що потерпілий переконаний у тому, що він розпоряджається майном за власною волею, у своїх інтересах або принаймні не на шкоду цим інтересам. Така його переконаність є результатом впливу на нього шахрая, а саме, введенням потерпілого в оману щодо правомірності передачі ним винному майна чи надання йому права на майно.
		Добровільність пришахрайстві має уявний характер, оскільки вона обумовлена обманом. 
		Обман якспосіб шахрайськогозаволодіння чужиммайном чипридбання правана такемайно полягає у повідомленні потерпіломунеправдивих відомостей або приховування певних відомостей, повідомлення яких мало б суттєве значення для поведінки потерпілого, з метою введення в оману потерпілого. 
		Отримання майна під умовою виконання якого-небудь зобов`язання може кваліфікуватися як шахрайство лише в тому разі, коли винна особа ще в момент заволодіння цим майном мала мету його присвоїти, а зобов`язання - не виконувати. 
		Зокрема, якщо винна особа отримує від іншої особи гроші чи інші цінності нібито для передачі посадовій особі як хабар, маючи намір не передавати їх, а привласнити, вчинене належить кваліфікувати як шахрайство. Якщо при цьому винний схилив хабародавця до замаху на дачу хабара, його дії слід також кваліфікувати за відповідними частинами статей 15, 27 і ст. 369 КК України. 
		Об`єктивною стороною шахрайства є обман, використаний для заволодіння майном.
		Суб`єкт даного кримінального правопорушення є загальним. 
		Суб`єктивнасторона шахрайства характеризується прямим умислом і корисливим мотивом.
		 
		   Об`єктивною стороною злочину, перчедбаченого ч.3 ст. 369 КК України, є:
		-пропозицією надати неправомірну вигоду;
		-обіцянкою надати неправомірну вигоду;
		-наданням такої вигоди за вчинення чи невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.
		Так,під пропозицієюу статтях 354, 368, 3683-370слід розумітивисловлення працівникупідприємства,установи чиорганізації,особі,яка надаєпублічні послуги,або службовійособі намірупро наданнянеправомірної вигоди,апід обіцянкою висловлення такого наміру з повідомленням про час, місце, спосіб надання неправомірної вигоди.
		В обох випадках фактично йдеться про криміналізацію злочинного наміру винної особи. Висловлення наміру про надання неправомірної вигоди може бути здійснене усно, письмово, за допомогою електронної пошти, мобільного зв`язку тощо. Способи вчинення злочину на кваліфікацію вчиненого не впливають.
		Сама неправомірна вигода це грошові кошти чи інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, будь-які інші вигоди нематеріального чи негрошового характеру, які пропонують, обіцяють, надають чи одержують без законних на те підстав.
		Надання неправомірної вигоди це її передавання службовій особі (способи можуть бути різними  безпосередньо, через посередника, поштою, переказом грошей на банківський рахунок тощо  і на кваліфікацію не впливають).
		За суттю об`єктивна сторона даного злочину вичерпується лише фактом пропозиції, обіцянки надати неправомірну вигоду або надання такої вигоди. Тому для кваліфікації вчиненого не має значення:
		-хто є власником матеріальних благ, що пропонуються, обіцяються або передаються як неправомірна вигода,  той, хто вчиняє окреслені злочинні дії, або інші особи;
		-діє він з власної ініціативи або від імені (за дорученням, на прохання) і в інтересах інших осіб;
		-є ці особи фізичними чи юридичними.
		Передбачений ст. 369 КК України злочин єзакінченимз моменту, коли винний лише запропонував чи пообіцяв надати неправомірну вигоду службовій особі, а остання усвідомила цю інформацію або коли службова особа прийняла хоча б частину наданої неправомірної вигоди (формальнийсклад).
		Ізсуб`єктивної сторонипередбачений ст. 369 КК України злочин характеризується лишепрямим умислом.
		Кваліфікуючими ознаками злочину(вчинення діянь, передбачених частиною 1 або 2 цієї статті, якщо неправомірна вигода надавалася службовій особі, яка займає відповідальне становище, або за попередньою змовою групою осіб (ч. З ст. 369 КК України).
		Визначення понять службова особа, яка займає відповідальне становище і службова особа, яка займає особливо відповідальне становище наведено у пп. 2 і 3 примітки до ст. 368 КК України.
		Так,службовими особами, які займають відповідальне становище, у статтях 368, 368-2, 369 та 382 цього Кодексу є особи, зазначені у пункті 1 примітки до статті 364 цього Кодексу, посади яких згідно із статтею 6 Закону України Про державну службу належать до категорії Б, судді, прокурори і слідчі, а також інші, крім зазначених у пункті 3 примітки до цієї статті, керівники і заступники керівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх структурних підрозділів та одиниць.
		Службовими особами, які займають особливо відповідальне становище, у статтях 368, 3682, 369 та 382 цього Кодексу є:
		1.Президент України, Прем`єр-міністр України, члени Кабінету Міністрів України, перші заступники та заступники міністрів, члени Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольного комітету України, Голова Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Голова Фонду державного майна України, його перший заступник та заступники, члени Центральної виборчої комісії, народні депутати України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Директор Національного антикорупційного бюро України, Генеральний прокурор, його перший заступник та заступники, Голова Конституційного Суду України, його заступники та судді Конституційного Суду України, Голова Верховного Суду, його перший заступник, заступники та судді Верховного Суду, голови вищих спеціалізованих судів, їх заступники та судді вищих спеціалізованих судів, Голова Національного банку України, його перший заступник та заступники, Секретар Ради національної безпеки і оборони України, його перший заступник та заступники, Постійний Представник Президента України в Автономній Республіці Крим, його перший заступник та заступники, радники та помічники Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем`єр-міністра України;
		-особи, посади яких згідно ізстаттею 6Закону України Про державну службу належать до категорії А;
		- особи, посади яких згідно ізстаттею 14Закону України Про службу в органах місцевого самоврядування віднесені до першої та другої категорій посад в органах місцевого самоврядування.
		 
		Діяння визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб тоді, коли в ньому приймали участь не менше двох виконавців, які дійшли згоди щодо його вчинення до моменту виконання об`єктивної сторони злочину. Така домовленість може відбутися у будь-якій формі - усній, письмовій, за допомогою конклюдентних дій тощо. Учасники вчинення кримінального правопорушеннятакою групою діють як співвиконавці. При цьому можливий технічний розподіл функцій, за якого кожен співучасник виконує певну роль.
		 
		Відповідно дост.22 КПК Україникримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
		 
		Дотримуючись вказаних вище норм матеріального та процесуального законів при розгляді даного кримінального провадження, не ставлячи під сумнів правильність правової кваліфікації діянь ОСОБА_10 за фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, за ч.2 ст. 190, ч.2 ст. 15, ч.4 ст.27, ч.3 ст. 369 КК України, суд дослідив надані стороною обвинувачення докази та прийшов до переконання, що винуватість ОСОБА_10 у вчиненні даних кримінальних правопорушень не доведено в порядку встановленому законом, виходячи з наступного.
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_10 повністю заперечив свою причетність до вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 190, ч.2 ст. 15, ч.4 ст. 27, ч.3 ст. 369 КК України, вину не визнав та вказав, що вмінених йому в обвинувачення злочинів не вчиняв, у будь-якій злочинній змові з ОСОБА_13 не перебував.
		   В свою чергу обвинувачений ОСОБА_10  суду пояснив, що всі докази зібрані стороною обвинувачення здобуті з порушенням закону, зокрема результати негласних слідчих дій. В своїх поясненнях зосерджував увагу суду на особу потерпілого  ОСОБА_12 , який на даний час перебуває у місцях позбавлення волі, та є особою, яка неодноразово притягувалась до кримінальної відповідальності за корисливі злочини і має негативну характеристику. Обвинувачений вказував, що у 2016 року він, працюючи на посаді оперуповановаженого ВП №1 Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області, станом на 05.07.2016 року перебував у відпустці. ОСОБА_13 , матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, працював у іншому відділі підрозділу карного розшуку вказаного відділення поліції. Зі слів ОСОБА_13 потерпілий у кримінальному провадженні - ОСОБА_12 був його довіреною особою, з яким ОСОБА_13 більше спілкувався та, на думку обвинуваченого, міг бути зацікавленим в не притягненні свого «інформатора» до кримінальної відповідальності, який станом на момент вчинення крадіжки жіночої сумки з автомобіля марки «Мазда» вже був засуджений та був звільнений від відбування покарання з іспитовим строком. Обвинувачений вказував про те, що він бачив, як ОСОБА_13 неодноразово зустрічався з ОСОБА_12 , де він був інколи присутнім та повідомив про те, що про зустрічі з ОСОБА_12 , потерпілими ОСОБА_19 і ОСОБА_22 в період з 22.06.2016 року по 05.07.2016 року він не пам`ятає. Обвинуваченим вказувалось про те, що ОСОБА_12 05.07.2016 року грошові кошти йому та ОСОБА_13 не передавав, домовленостей із ним щодо передачі неправомірної вигоди не було, предмет неправомірної вигоди у нього не вилучався. Автомобіль ОСОБА_13 працівниками УСБУ не затримувався та останній поїхав з місця події, при цьому обвинувачений вийшов з нього самостійно. На даний час відносно ОСОБА_13 матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження та останній перебуває у розшуку, як безвісті зниклий. В судовому засіданні, обвинуваченим зверталась увага суду на те, що ОСОБА_12 до нього не звертався щодо надання йому допомоги в уникненні відповідальності за вчинення крадіжки, оскільки він не міг вплинути на процесуальне рішення слідчого у даному кримінальному провадженні по факту крадіжки, зокрема доручень від слідчого на встановлення особи, яка вчинила крадіжку з автомобіля «Мазда», він не отримував. При цьому, звертав увагу на те, що 05 липня 2016 року у автомобілі ОСОБА_13 він перебував не у службових питаннях, в цей час в автомобілі на задньому сидінні перебував ОСОБА_12 , якого він постійно візуально контролював.
		   При цьому, прокурором вказувалось про те, що основними доказами у даному кримінальному провадженні є показання потерпілого ОСОБА_12 та показання свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_14 , ОСОБА_20 , ОСОБА_15 , ОСОБА_21 , з чим суд не може погодитися в певній мірі.
		   Так, допитаний в судовому засіданні потерпілий  ОСОБА_12  суду пояснив, що в квітні 2016 року ним була вчинена крадіжка планшета із салону автомобіля в районі «5-ї школи», що у м. Полтава. Його як викрадача встановили працівники карного розшуку ВП №1 Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_10 та ОСОБА_13 .. За даним фактом слідчим відділення даного підрозділу поліції проводилось досудове розслідування, за результатами якого Київським районним судом м. Полтави його було засуджено до трьох років позбавлення волі з іспитовим строком на три роки. Після вчинення даної крадіжки ОСОБА_10 та ОСОБА_13 неодноразово приїжджали до нього та просили надавати інформацію щодо криміногенної ситуації на районі, де він проживав, а також просили грошові кошти по 300 грн. на бензин. 21.06.2016 року ОСОБА_10 та ОСОБА_13 приїхали до нього та попросили 300 грн. для власних цілей. У зв`язку з відсутністю грошових коштів в цей день близько 16 год. 00 хв. в районі «5-ї школи», що у м. Полтава шляхом розбиття скла в автомобілі Мазда СХ-5 білого кольору він викрав з переднього пасажирського сидіння жіночу сумочку, в якій знаходилися грошові кошти в сумі 920 грн., з яких 300 грн. віддав ОСОБА_23 . Після спливу двох днів до нього додому приїхали ОСОБА_10 та ОСОБА_13 та повідомили, що в них є відеозапис, на якому видно, що він вчинив крадіжку з автомобіля ОСОБА_24 . Він надав пояснення у ВП №1 Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області з цього приводу, після чого ОСОБА_10 та ОСОБА_13 йому повідомили, що для уникнення ним кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення у вигляді крадіжки він повинен передати їм грошові кошти в сумі 2 000 доларів США, також пропонували йому для цього продати своє житло, оскільки у нього не було таких коштів. Пізніше йому телефонував ріелтор, щоб подивитися квартиру, але він з ним не зустрівся, оскільки передумав продавати квартиру. Після цього він вирішив звернутися із заявою до СБУ з приводу вимагання у нього грошей працівниками поліції. В кінці червня 2016 року вони зустрілися з ОСОБА_10 біля відділення поліції №1, де останній підтвердив необхідність передачі грошових коштів. Також він зустрічався з цього приводу з ОСОБА_10 і ОСОБА_13 біля музичного училища та дійшов згоди зменшення суми з 2 000 доларів США до 1 500 доларів США. Через кілька днів він зустрівся з ОСОБА_10 на зупинці громадського транспорту «11-та школа», під час розмови з яким, ОСОБА_10 повідомив, що на наступний день, тобто 05.07.2016 року, він повинен передати грошові кошти 1000 доларів США якійсь знайомій особі, а в подальшому повинен ОСОБА_10 та ОСОБА_13 особисто віддати 500 доларів США. 05.07.2016 року у приміщенні СБУ в Полтавській області при понятих були помічені та вручені йому грошові кошти в сумі 2 500 грн. та 900 доларів США, котрі були схожі на справжні. В цей же день при зустрічі з ОСОБА_10 та ОСОБА_13 біля пам`ятника Козацької слави по вул. Пилипа Орлика в м. Полтава він сів до автомобіля КІА Черато синього кольору на заднє сидіння, за кермом якого знаходився ОСОБА_13 , а на передньому сидінні ОСОБА_10 , який обшукав його на наявність якихось записуючих пристроїв. Вони почали возити його по місту. Коли зупинилися на кінцевій зупинці мікрорайону Левада ОСОБА_10 комусь зателефонував та повідомив, що «все є», а ОСОБА_13 взяв його мобільний телефон та перевірив кому він телефонував. У подальшому проїжджаючи по проспекту Миру ОСОБА_10 протягнув йому кепку темного кольору та сказав покласти в неї грошові кошти, що він і зробив, все це бачив ОСОБА_13 .. Після цього ОСОБА_10 запевнив, що все буде добре, йому не потрібно йти до слідчого та його не буде притягнуто до кримінальної відповідальності. На вулиці Патріарха Мстислава перед перехрестям з вул. Європейською він вийшов з автомобіля, в цей час гроші залишилися лежати в кепці біля рукоятки коробки передач. Після цього він почув крик «працівники СБУ, залишайтесь на місцях», один із працівників взявся руками за ОСОБА_10 , а автомобіль різко набрав швидкість, тому ОСОБА_13 втік з місця події, а ОСОБА_10 з працівником СБУ впали на землю. Вказаними шахрайськими діями ОСОБА_10 та ОСОБА_13 йому завдано матеріальної шкоди на суму 2500 грн..    
		Допитаний всудовому засіданні свідок ОСОБА_16  вказав, що був залучений працівниками СБУ в якості понятого разом з іншим невідомим йому чоловіком. У приміщенні прокуратури Полтавської області при ньому ОСОБА_12 , йому вручили грошові кошти, їх перед цим переписали, скопіювали та посипали порошком, сума коштів була 2500 грн. номіналом по 100 грн., також були доларами США номіналом по 100 доларів. Потім бачив, як ОСОБА_12 сідає у автомобіль КІА, а також як у подальшому з даного авто працівники СБУ витягнули ОСОБА_10 .. Водій даного авто збив працівника СБУ та зачепив кілька авто та поїхав на червоний сигнал світлофора. У ОСОБА_10 були вилучені особисті речі (грошові кошти, ключі, телефон, банківські картки, барсетка тощо), мічених коштів при ньому не було. Всі документи, які складались при ньому він перечитав, їх зміст оголошувався, все відповідало тому, що зроблено згідно протоколів.
		В свою чергу свідок ОСОБА_17 , допитаний в ході судового розгляду, повідомив, що він був запрошений працівниками Служби Безпеки України понятим під час проведення мічення спеціальним порошком коштів в сумі 2 500 грн. купюрами номіналом по 100 грн., що відбувалося в приміщенні прокуратури Полтавської області разом із його знайомим ОСОБА_25 , з яким вони працювали разом. Мічені кошти були вручені сторонній особі, котра сіла до автомобіля разом з працівником СБУ і вийшла з нього та сіла до салону іншого автомобіля Хюндай синього кольору під час його та ОСОБА_26 візуального спостереження за ним. В цей час він з працівниками СБУ знаходився в салоні іншого автомобіля, котрий стежив за вказаним автомобілем синього кольору. Через деякий час на світлофорі в центральній частині міста з вказаного автомобіля вийшов ОСОБА_27 , якому видавали мічені кошти, а з пасажирського переднього сидіння вийшов обвинувачений, який одразу був затриманий працівниками правоохоронних органів та у якого були вилучені мічені кошти в сумі 2500 грн. та долари США, суму яких не пам?ятає, з лівої кишені штанів, котрі співпадали з тими, що мітили. Вилучені кошти були опечатані працівниками правоохоронних органів в його присутності. При цьому свідок вказав, що ОСОБА_23 не намагався втекти з місця його затримання, а ОСОБА_27 весь час перебував поряд з даним місцем разом з працівниками, що проводили дану операцію.
		Свідок ОСОБА_18  допитана в судовому засіданні вказала, що 21.06.2016 року близько 16 год. вона на автомобілі Мазда СХ-5 приїхала до знайомих за адресою м. Полтава, вул. Соборності, 60-Д, автомобіль поставила біля під`їзду, де на пасажирському сидінні залишила свою жіночу сумку. Після того, як вона дізналася, що в даному авто розбили скло та викрали сумку, вона викликала на місце працівників поліції. Працівники поліції опитали її та провели огляд місця події. Потім приїхала особа, яка обслуговує камери відео спостереження на будинку, та знайшла відеозапис, на якому видно, як чоловік розбиває скло її авто та викрадає її сумку. На флеш  носій її чоловіка записали дане відео. Потім даний флеш  носій був переданий працівнику поліції. Свідок вказала, що в подальшому її чоловіка викликали до відділення поліції, де повернули флеш  носій.
		В ході судового розгляду свідок ОСОБА_19  вказав, що він є власником автомобіля Мазда СХ-5. Так, 21.06.2016 року близько 16 год. 00 хв. його дружина повідомила, що з їх автомобіля за адресою: м. Полтава, вул. Соборності, 60Д, розбили скло та викрали її сумку з грошима та документами. Через деякий час на місце події прибула група працівників поліції, які оглянули місце та опитали його та дружину. Оскільки на будинок було встановлено відеокамери, то був знайдений відеозапис, на якому видно, як особа розбиває скло автомобіля та вчиняє крадіжку, на його флеш носій було записано даний відеозапис. Даний флеш носій був переданий ОСОБА_10 .. У подальшому ОСОБА_10 зустрічався з ним біля ВП №1 Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області, де він віддав йому флеш носій, а ще через декілька днів ОСОБА_10 при зустрічі повідомив, що вони встановили особу, яка вчинила кримінальне правпорушення та пропонував укласти мирову угоду, щоб підозрювану особу не позбавили волі, також пропонував забрати заяву про викрадення майна.
		Свідок ОСОБА_14  суду показав, що ОСОБА_10 та ОСОБА_13 , а також інші особи не звертались до нього із питанням з приводу ОСОБА_12 , відносно якого СВ ВП №1 Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області здійснювалось досудове розслідування за фактом крадіжки з автомобіля в черні 2016 року. Станом на червень 2016 року дане кримінальне провадження було визнано, як перспективне для направленння до суду.
		Допитаний в якості свідка ОСОБА_20  в судовому засіданні вказав, що зранку 21.06.2016 року він заступив на чергування в складі слідчо  оперативної групи ВП №1 Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області, близько 17 год. 00 хв. він у складі слідчо  оперативної гупи разом із оперуповноваженим ОСОБА_10 проводив огляд місця події за фактом крадіжки жіночої сумки ОСОБА_22 з автомобіля МАЗДА СХ-5 в дворі будинку у м. Полтаві по вул. Соборності, 60-д. Свідок вказував суду, що вони з ОСОБА_10 переглядали запис з камери відео спостереження, яка встановлена над дверима під`їзду, на даному запису було зафіксовано, як невідомий чоловік розбвиває скло автомобіля та вчиняє викрадення майна, а саме жіночої сумки. Після цього, він проводив лише огляд місця події, при цьому ОСОБА_10 опитував потерпілу ОСОБА_22 і її чоловіка та спілкувався з ними з приводу отримання даного відеозапису. Про подальший хід досудового розслідування по даному факту йому не відомо, оскільки досудове розслідування було доручено слідчому ОСОБА_21 ..
		Допитаний в якості свідка ОСОБА_15  в судовому засіданні вказав, що ОСОБА_10 і ОСОБА_13 , та інші особи не звертались до нього із питанням з приводу ОСОБА_12 , відносно якого СВ ВП №1 Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області здійснювалось досудове розслідування за фактом крадіжки автомобіля в червні 2016 року. Свідок вказав, що він ніяк не міг вплинути на досудове розслідування щодо крадіжки з автомобіля Мазда, лише міг отримати інформацію щодо стану розкриття злочину. Після затримання ОСОБА_10 кримінальне провдження відносно ОСОБА_12 було скеровано до суду.
		Свідок ОСОБА_21  суду вказала, що з 2013 року по 07.11.2016 року вона обіймала посаду слідчого СВ ВП №1 Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області. Кримінальне провадження по факту викрадення жіночої сумки з автомобіля Мазда, яка належала ОСОБА_18 , перебувало у її провадженні, але закінчено іншим слідчим, в зв`язку з її звільненням з органів поліції. При цьому, свідок вказувала, що особливої зацікавленості керівництва відділення поліції до даного кримінального провадження не було.
		З урахуванням викладеного під час судового розгляду даного кримінального провадження в ході безпосереднього дослідження показань свідків ОСОБА_26 та ОСОБА_28 встановлено очевидні протиріччя щодо вилучення у ОСОБА_10 коштів в сумі 2500 грн. та доларів США, котрі були вилучені, звірені з поміченими коштами та опечатані працівниками правоохоронних органів. Вказані протеріччя в показаннях даних свідків не були усунуті стороною обвинувачення шляхом надання суду допустимих та достовірних доказів.
		В свою чергу матеріали досудового розслідування, що стосуються затримання ОСОБА_10 , не містять об?єктивних даних про вилучення у нього помічених коштів, вручених ОСОБА_27 , що надає суду підстави визнати показання свідка ОСОБА_17 щодо вилучення під час затримання у останнього 2500 грн. та доларів США недопустимими, оскільки вони не відповідають матеріалам кримінального провадження в їх сукупності. 
		Таким чином, аналізуючи надані в ході судового розгляду показання потерпілого ОСОБА_12 суд розцінює критично, оскільки безпосередньо потерпілий не зміг чітко вказати з якою метою він погодився надати кошти в сумі 1 500 доларів США. При цьому, суду пояснив, що гроші, які були нібито ним передані ОСОБА_10 не його особисті, а були надані працівниками СБУ, що вказує про перебування потерпілого ОСОБА_12 під тиском сторони обвинувачення, та вказує що потерпілий діяв за дорученням правоохоронних органів, які вийшли за межі пасивного розслідування з метою викриття ОСОБА_10 .. Поряд з цим, в своїй заяві до правоохоронних органів потерпілий ОСОБА_12 чітко вказує, що працівники Київського відділення поліції м. Полтави ОСОБА_29 та ОСОБА_30 вимагають у нього неправомірну вигоду в сумі 2 000 доларів США за не притягнення його до кримінальної відповідальності за фактом крадіжки з автомобіля. При цьому, стороні обвинувачення на час проведення досудового розслідування була відома та обставина, що ОСОБА_31 і ОСОБА_23 з потерпілим ОСОБА_27 були знайомі з 2016 року, мали певні службові стосунки, як з «інформатором», що не заперечувалося в ході судового розгляду даного провадження самим потерпілим ОСОБА_27 і є допустимим в силу виканання ними їх службових обов?язків, котра і була використана працівниками правоохоронних органів в позапроцесуальний спосіб. 
		Таке надмірне спонукання, на переконання суду, було неправомірно використано правоохоронними органами з метою штучного викриття ОСОБА_10 .. При цьому, документування обставин відбулося з істотним порушенням вимог КПК України та прав і свобод ОСОБА_10 з урахування наступного.
		Під час підготовки та проведення заходів контролю за вчинення злочину забороняється провокувати (підбурювати) особу на вчинення цього злочину з метою його подальшого викритті, допомагаючи особі вчинити злочин, який вона би не вчиняла, якби слідчий не сприяв, або з цією самою метою впливати на її поведінку насильством, погрозами, шантажем. Здобуті в такий спосіб речі і документи не можуть бути використані у кримінальному провадженні у відповідності до ч.3 ст. 271 КПК України.
		Згідно сформованої позиції Європейського Суду з прав людини наявність державного інтересу не можна використовувати в якості обґрунтування щодо використання доказів, отриманих в результаті провокації організованої правоохоронними органами, оскільки застосування доказів наражає обвинуваченого на ризик остаточно позбавитися справедливого судового розгляду із самого початку, внутрішньодержавне законодавство не повинно дозволяти використання доказів, отриманих в результаті підбурення з боку державних агентів. В іншому випадку таке законодавство не відповідає принципу «справедливого судочинства» (Рішення ЄСПЛ у справах «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 09 червня 1998 року, «Худобін проти Російської Федерації» від 26 жовтня 2006 року, «Ваньян проти Російської Федерації» від 15 грудня 2005 року, «Раманаускас проти Литви» від 5 лютого 2008 року. 
		Європейським Судом вироблена концепція провокації, яка порушує п.1 ст. 6 Конвенції, і є відмінною від застосування законних оперативних методів попереднього розслідування. Ним встановлено, що, тоді як застосування спеціальних методів розслідування, зокрема негласних, не може саме по собі порушувати право на справедливий судовий розгляд, небезпека поліцейської провокації в результаті таких заходів передбачає, що їх застосування повинно бути обмежене зрозумілими рамками (рішення ЄСПЛ від 05 лютого 2008 року у справі «Раманаускас проти Литви»). Застосування агентів під прикриттям повинно бути обмежене, співробітники поліції можуть діяти таємно, але не займатись підбуренням (рішення ЄСПЛ від 09 червня 1998 року у справі «Тейксера де Кастро проти Португалії»).
		ЄСПЛ під провокацією (поліцейською) розуміє випадки, коли задіяні посадові особи, або особи, що діють за їх дорученням, не обмежують свої дії лише розслідуванням кримінальної справи по суті неявним способом, а впливають на суб`єкт з метою спровокувати його на скоєння злочину, який в іншому випадку не було би скоєно, задля того, щоб зробити можливим виявлення злочину, тобто отримати докази та порушити кримінальну справу (рішення ЄСПЛ у справі «Раманаускас проти Литви» від 05 лютого 2008 року).
		Оцінюючи показання свідків та докази, суд також звертає увагу на хронологію подій і етап, коли правоохоронні органи державної влади здійснюють оперативні заходи, тобто або вони просто «приєднались» до здійснення кримінально  караного діяння і документують його, або спровокували його з самого початку.
		Допитані в ході судового засідання свідки, на показання яких вказав прокурор, як на обставини, на яких ґрунтується обвинувачення пред`явлене ОСОБА_10 , не підтвердили жодним чином факт спілкування потерпілого ОСОБА_12 як з ОСОБА_10 так і з ОСОБА_13 щодо надання неправомірної вигоди, її розміру та місця надання та жодним із них не було вказано про те, що в момент затримання ОСОБА_10 було виявилено та вилучено грошові кошти, які є предметом інкримінованого злочину обвинуваченому. Фактично показання частини зазначених свідків є проста констатація обставин вчинення ОСОБА_27 крадіжки з автомобіля ОСОБА_24 та обставин процесуального фіксування даного злочину, а інша частина свідків вказувала лише на факт помічення коштів та вручення їх ОСОБА_27 , а згодом затримання ОСОБА_23 , які не грунтуються на фактах, які б відповідали дійсним обставинам справи.
		Відсутні і матеріали досудового розслідування, на підставі яких достименно були встановлені особи ОСОБА_29 та ОСОБА_32 , на яких вказував заявник ОСОБА_27 . В свою чергу заява ОСОБА_27 про вимагання у нього коштів працівниками Київського відділення поліції м. Полтави ОСОБА_29 та ОСОБА_33 в сумі 2 000 доларів США, як неправомірної вигоди, за не притягнення його до кримінальної відповідальності за фактом крадіжки з автомобіля не містить зазначення особи - працівника правоохоронного органу, котра прийняла цю заяву, що в свою чергу позбавляє суд встановити дійсні обставини її складання та прийняття правоохоронними органами, а також перевірити ці обставини у спосіб визначений законом, а також співставити їх з іншими фактичними обставинами та доказами з метою надання об?єктивної оцінки.
		Таким чином, вказане спростовує позицію обвинувачення щодо встановлення дій ОСОБА_10 спрямованих на шахрайство та на умисне підбурення до пропозиції і обіцянки службовій особі надати неправомірну вигоду, вчинене з використанням службового становища та за попередньою змовою групою осіб, оскільки ні потерпілий, ні свідки у кримінальному провадженні не змогли надати суду пояснення для кого та з якою метою повинні були б бути передані грошові кошти в сумі 1 500 доларів США, при чому розмір неправомірної вигоди у первинних документах в ході проведення слідчих та негласних слідчих дій був різним, починаючи з 2000 доларів США, потім 1500 доларів США, 1000 доларів США, а остаточно помічено було лише 900 доларів США. Дані обставини встановлені органами досудового розслідування лише зі слів потерпілого (заявника) ОСОБА_27 , тоді як інших об?єктивних даних та належних і допустимих доказів з даного приводу стороною обвинувачення не зібрано та суду не надано.
		Для підтвердженнядоводів обвинуваченняпрокурор усудовому засіданні посилався на надані ним суду документи, протоколи негласних слідчих (розшукових) дій: протоколи слідчих дій, письмові докази, висновок екпертизи; інші процесуальні документами та матеріали кримінального провадження, що на його думку об`єктивно підтверджують обвинувачення відносно ОСОБА_10 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 190, ч.2 ст. 15, ч.4 ст. 27, ч.3 ст. 369 КК України, а саме.
		Заяву ОСОБА_12 про вчинення злочину від 29.06.2016 року,в якій ОСОБА_12  проситьпритягнути докримінальної відповідальностіпрацівників Київського відділенняполіції м.Полтави ОСОБА_29 та ОСОБА_32 ,які вимагаютьвід ньогонеправомірну вигодув сумі2000доларів СШАза непритягнення йогодо кримінальноївідповідальності за фактом крадіжкиз автомобіля20.06.2016року (т.2 а.с.2).
		При цьому згідно рапорту оперуповноваженого 2-го сектору ВБКОЗ УСБУ в Полтавській області ОСОБА_34 , направленого на адресу т.в.о. начальника ВБКОЗ Управління СБ України в Полтавській області ОСОБА_35 від 29.06.2016 року, вякому вказано,що ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , оперуповноважений відділенняполіції №1Полтавського відділуполіції №1ГУНП в Полтавськійобласті та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оперуповноваженийвідділення поліції№1Полтавського відділуполіції ГУНПв Полтавськійобласті,систематично вимагаютьгрошові коштиз мешканцівм.Полтави за пом`якшенняпокарання абоне притягненнядо кримінальноївідповідальності.В рапортівказано,що отримано інформацію проте,що на данийчас ОСОБА_13 та  ОСОБА_10 вимагають неправомірнувигоду увигляді грошовихкоштів всумі 1 500 доларів США з громадянина ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за пом`якшення покарання по кримінальному провадженню № 12016170020001566. Попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення: ч.3 ст. 368 КК України «Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою» (т.2 а.с.5).
		Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру досудового розслідування № 42016170000000191 від 29.06.2016 року, де у фабулі вказано, що працівники Київського відділення ГУНП в Полтавській області вимагають від ОСОБА_12 непрамірну вигоду у сумі 2000доларів США за вплив на слідчого, який здійснює досудове розслідування відносно ОСОБА_12 за вирішення питання щодо позитивного результату для останнього, за правовою кваліфікацією за ч.3 ст. 368 КК України (т.3 а.с.1).
		 
		Таким чином,у двохпроцесуальних документахдатованих однієюдатою 29.06.2016року фігурує різний розмір неправомірної вимоги 1500 та 2000 доларів США без відповідного підтвердження належними доказами. На дані суттєві суперечності щодо зазначеного та встановленого органами досудового розслідування розміру неправомірної вигоди прокурор в ході судового розгляду провадження не зауважував та не спростував.
		 
		   При цьому судом встановлено, що у своїй заяві ОСОБА_12 від 09 листопада 2016 року про визнання його потерпілим у кримінальному провадженні, наданої на ім`я слідчого в ОВС слідчого відділу прокуратури Полтавської області ОСОБА_36 , вказує, що в продовж часу з 21.06. по 05.07.2016 року працівники Відділення поліції №1 Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_10 та ОСОБА_13 вимагають від нього неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів в сумі 1 500 доларів США за вирішення питанння щодо пом`якшення йому покарання за вчинення крадіжки з автомобіля Мазда СХ-5. ОСОБА_12 вказав, що 05.07.2016 року в автомобілі КІА Черато синього кольору, він передав ОСОБА_10 та ОСОБА_13 власні грошовікошти в сумі 2 500 грн. та імітаційні грошовікошти в кількості дев`ять купюр номіналом по 100 доларів США кожна.
		   В заяві вказував, що вважає, що ОСОБА_10 та ОСОБА_13 по відношенню до нього вчинили шахрайські дії, мета яких була заволодіти його грошовими коштами. Діями працівників поліції, на яких вказував ОСОБА_12 йому завдано матеріальної шкоди на суму 2 500 грн., тому прохав визнати його потерпілим у даному кримінальному провадженні (т.2 а.с.3).
		   Поряд з цим суд зауважує, що в ході судового розгляду потерпілий ОСОБА_12 не підтвердив помічення праціваниками СБУ його власних коштів, що вказує про суперечливість показань потерпілого наданих ним в ході досудового розслідування, та зазначених в різного роду процесуальних документах, що стали підставою для порушення даного кримінально провадження, та отриманих безпосередньо судом під час судового розгляду, та що в свою чергу ставить під сумнів законність і дійсність первинних фактичних даних, отриманих органом досудового розслідування, на підставі яких було відкрито кримінальне провадження відносно ОСОБА_10 .. 
		 
		Таким чином, фактично досудове слідство у даному кримінальному провадженні розпочато без будь-якої конкретизації та дійсної і чіткої інформації про те: хто і за що вимагає, де та у кого і при яких обставинах. Тобто, слідство розпочато у спосіб, який дозволяв провокацію і вибір учасників, в тому числі маніпуляції з заявником та визначення майбутнього підозрюваного. Будь-який подібний факт міг бути розслідуваний щодо інших осіб у такому кримінальному провадженні. Викладене дозволяло вчиняти підбурення до злочину та однозначно порушувало право на захист обвинуваченого ОСОБА_10 вже на даній стадії розслідування.
		 
		   При цьому, згідно витягу з Єдиного державного реєстру досудового розслідування № 42016170000000191 від 29.06.2016 року з фіксуваннямчасу 12:50:14 у фабулі вказано, що працівники Київського відділення ГУНП в Полтавській області вимагають від ОСОБА_12 непрамірну вигоду у сумі 2 000 доларів США за вплив на слідчого, який здійснює досудове розслідування відносно ОСОБА_12 за вирішення питанння щодо позитивного результату для останнього, за правовою кваліфікацією за ч.3 ст. 368 КК України. 
		   Особу,яку повідомленопро підозру,наслідки розслідуваннящодо особита відомостіпро здійсненняспеціального досудовогорозслідування щодонього ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1  (т.3а.с.2). В той час, судом беззаперечно встановлено, що фактично підозру ОСОБА_10 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення за ч.3 ст. 368 КК України, оголошено 06 липня 2016 року лише о 16год.40хв. в присутності захисника (т.3 а.с 15-18), тобто з грубим порушенням вимог закону та права обвинуваченого на захист від пред?явленого обвинувачення, що взагалі ставить під сумнів законність пред?явленої останньому підозри, а саме.
		 
		Відповідно до ч.ч. 1, 2ст. 214 КПК Українислідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.
		Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення затверджується Генеральною прокуратурою України за погодженням з Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, Національним антикорупційним бюро України, органом, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.
		Згідно з ч.ч. 1, 3ст. 110 КПК України, процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду.
		Рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також, коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне.
		Постанова слідчого, прокурора виготовляється на офіційному бланку та підписується службовою особою, яка прийняла відповідне процесуальне рішення, що передбачено ч. 6ст. 110 КПК України.
		 
		На дані порушення права на захист обвинуваченого в ході судового розгляду вказував як сам обвинувачений так і його захисник адвокат ОСОБА_11 , що знайшло своє підтвердження, та твердження яких судом прийнято до уваги під час прийняття рішення у даній справі. 
		 
		В свою чергу, 29червня 2016року Начальником слідчого відділу прокуратури Полтавської області ОСОБА_37 доручено Слідчому ОВС слідчого відділу прокуратури Полтавської області ОСОБА_38 провести досудове розслідування у кримінальному провадженні №42016170000000191 від 29.06.2016 року за фактом вимагання неправомірної вигоди у сумі1000доларів США у ОСОБА_12 оперуповноваженими відділення № 1 Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_13 та ОСОБА_10 , тобто за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 368 КК України (т.3 а.с.4).
		 
		Згідно постанови від 29червня 2016року слідчого в ОВС слідчого відділу прокуратури Полтавської області ОСОБА_36 перекваліфіковано кримінальне правопорушення з ч.3 ст. 369-2 КК України на ч.3 ст. 368 КК України (т.3 а.с.6).При цьому,у данійпостанові зазначено,що досудовимрозслідуванням станом на 29.06.2019 року встановлено, що ОСОБА_10 та ОСОБА_39 будучи працівниками поліції  оперуповноваженими відділення №1 Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області, за попередньою змовою групою осіб вимагають у ОСОБА_12 неправомірну вимогу у сумі 2000доларів США за вирішення питання щодо пом`якшення відповідальності ОСОБА_12 у кримінальному провадженні № 12016170020001566 від 21.06.2016 року.
		 
		Судом достименно встановлено, що в первинних процесуальних документах органу досудового розслідування та заяві потерпілого ОСОБА_12 про злочин, станом на29.06.2019року, розмір неправомірної вигоди, який від потерпілого вимагали працівники Київського відділу поліції є різним та суперечливим по своїй природі, відповідно до заяви самого потерпілого про вчинення злочину, що у відповідності до вимог ст. 84 КПК України, не може бути прийнято, як належний та допустимий доказ у кримінальному провадженні та підтверджує викладені вище висновку суду щодо наявної провокації органів досудового розслідування та відповідно вказує про неконкретність пред?явлення ОСОБА_10 обвинувачення.
		 
		   На вказані суперечності та розбіжності розміру неправомірної вигоди, згідно пред?явленого обвинувачення, також вказувала та наголошувала сторона захисту під час судового розгляду. На підставі отриманих висновків суду з даного приводу суд приймає дані доводи обвинуваченого та його захисника до уваги та визнає їх обгрунтованими.
		 
		Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, 01 липня 2016 року слідчий в ОВС слідчого відділу прокуратури Полтавської області ОСОБА_40 за погодженням з Прокурором відділу Прокуратури Полтавської області ОСОБА_8 звернулись до Апеляційного суду Полтавської області з клопотанням про наданння дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій  зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж; аудіо-, відео контроль особи; візуального спостереження за особою; візуального спостереження за річчю, в якому просили надати довід на проведення негласних слідчих (розшукових) дій стосовно ОСОБА_12 у виді: 
		-аудіо-, відео контролю особи  ОСОБА_12 , за допомогою спеціальних технічних засобів фіксації інформації, терміном на два місяці;
		-зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж оператора мобільного зв`язку, яка надходить на його кінцеве обладнання  мобільний термінал оператора ПрАТ «МТС Україна» з номером НОМЕР_2 із застосуванням технічних засобів для спостереження, відбору та фіксації змісту інформації, яка передається особою та має значення для досудового розслідування, терміном на два місяці;
		-спостереження за особою  ОСОБА_12 з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження, терміном на два місяці;
		-спостереження за річчю  предметом неправомірної вигоди з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження, терміном на два місяці.
		   Технічне забезпечення проведення негласної слідчої (розшукової) дії покладено на уповноважений оперативний підрозділ УСБУ в Полтавській області (т. 2 а.с.6-8).
		 
		   Згідно доручення оперативному підрозділу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій у порядку ст. 40 КПК України від 02 липня 2016 року, доручено уповноваженим працівникам ВБКОЗ УСБУ в Полтавській області, з метою фіксації ознак вчинення кримінального правопрулшення, проведення негласних слідчих (розшукових) дій у виді аудіо-, відео- контролю особи, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, спостереження за особою, спостереження за річчю у рамках досудового розслідування кримінального провадження № 42016170000000191, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України (т.2 а.с.9-10).
		 
		   Згідно доручення слідчого в ОВС слідчого відділу прокуратури Полтавської області ОСОБА_41 від 05.07.2016 року, доручено уповноваженим оперативним працівникам ВБКОЗ УСБУ в Полтавській області провести наступні дії: огляд ОСОБА_12 , залучити імітаційні грошові кошти для вручення ОСОБА_12 ; помітку та вручення грошових коштів ОСОБА_12 для подальшої їх передачі ОСОБА_13 та ОСОБА_10 (т.3 а.с.30).
		 
		   Так, на виконання доручення № 17/1-0191-16 від 05.07.2016 року 05 липня 2016 року оперуповноваженим 2-го сектору відділу БКОЗ Управління СБ України в Полтавській області старшим лейтенантом юстиції ОСОБА_42 , в приміщенні кабінету №42 адмінбудівлі №2 УСБУ в Полтавській області, що розташоване у м. Полтава по вул. Соборності, 40, в рамках кримінального провадження № 42016170000000191, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, у відповідності до вимог ст.ст. 104, 105, 106, 234, 237, 223 КПК України, здійснено огляд заздалегідь ідентифікованих засобів - грошових купюр в сумі 2 500 грн., номіналом по 100 грн.  25 купюр з серійними номерами: ТБ0451631, КГ 6982802, ГЦ 7153812, МР 0566213, ЕЗ 7299480, КЗ 1900372, КИ 6368140, КЛ 0892033, СА 116518, ЗИ 8848555, ВХ 1147910, КН 0508716, МИ 0449036, КР 4321709, КБ 0815759, ЗЕ 60011421, ЕГ 8861352, КП 0708430, МП0178122, КУ9396904, КИ5788221, МЛ 6958093, АИ 5243105, КИ 7609699, ЕХ 3697244 та несправжні (імітаційні) засоби - грошові кошти в кількості 9 штук (дев`ять банкнот, номіналом по 100 доларів США з однаковою серією та номером KL52367325В). Даний протокол огляду проводився в присутності понятих: ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , яким було роз`яснено їх процесуальні права. Даний протокол було складено в присутності заявника ОСОБА_12 ..
		   В даному протоколі вказано, що метою дії є огляд грошових купюр необхідних для проведення заходів по отриманню фактичних даних щодо одержання неправомірної вигоди невстановленою особою для оперуповноважених відділення поліції №1 Полтавського відділу поліції ГУНП в Полтавській області ОСОБА_10 та ОСОБА_13 (т.2 а.с.32-41).
		 
		   З цього суд робить висновок, що помічені працівникаи СБУ кошти не належали потерпілому (заявнику) ОСОБА_12 та були вручені останньому, в присутності понятих, в сумі 2500 грн. та 900 доларів США, що спростовує обставину завдання останньому матеріальної шкоди в розмірі 2500 грн. та вкотре підтверджує висновки суду щодо наявності провокації з боку правоохоронних органів. 
		 
		   В ході судового розгляду справи встановлено, що в рамках кримінального провадження № 42016170000000191 від 29.06.2016 року, фіксація аудіо-, відео контролю ОСОБА_12 здійснювалась на цифровий відеореєстратор № 1015026, який знаходився на інвентарному обліку в УСБУ в Полтавській області (т.2 а.с.150).
		 
		   Згідно листа Управління Служби безпеки України від 06.06.2019 року за вих. № 14/16-3910, вказано, що відеореєстратор № 1015026 знаходився на обліку в підрозділі ОД УСБУ в Полтавській області. В даному пристрої внутрішній накопичував відсутній, запис проводиться безпосередньо на флешносій, дані щодо тактико  технічних характеристик відповідно до п. 4.4.15 ЗВДТ розголошенню не підлягають (т. 2 а.с.167,168,169-173).
		 
		В ході судового розгляду сторона захисту звертала увагу суду на ту обставину, що в матеріалах даного кримінального провадження відсутній оригінал носія інформації, на який здійснювалась первинна фіксація аудіо-, відеоконтролю ОСОБА_12 , а наявні в матеріалах провадження DVD- R диски здобуті органом досудового розслідування в порушення вимог процесуального закону, приєднані і відктирі стороні захисту в порушення цих вимог та в свою чергу не можуть вважатися належними та допустимими доказами.
		 
		   Вказані твердження сторони захисту є слушними і знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду, оскільки на запит прокуратури Полтавської області від 20.02.1019 року за № 04/2/4-6163-17 Управлінням СБУ в Полтавській області 23.04.2019 року за вих. № 14/2891 було надано розсекречені документальні матеріали в рамках даного кримінального провадження, а саме: Флеш-носій micro SD № 1543/к від 02.07.2016, 1 шт., не таємно та Флеш-носій micro SD № 1544/к від 02.07.2016, 1 шт., не таємно, котрі згідно грифу «Розсекречено» - визнані не таємними лише 17.04.2019 року, відповідно до Акту : 66/22/3-4134 ДСК ОСОБА_43 , тоді як така інформація була направлена з підрозділу БКОЗ УСБУ в Полтавській області до прокуратури Полтавської області на диску DVD-R № 1545/к від 06.07.2016року та протоколах № 14/4601п, № 14/4602п від 20.07.2016 року, тобто вони були отримані стороною обвинувачення в порушення порядку захисту державної таємниці шляхом відкриття та надання сторонам кримінального провадження таємної інформації охоронюваної державою та законом до її розсекречення уповноважнеми органами у відповідності до встановленого порядку та процедури. 
		 
		   Більше того, під час відтворення в ході судового розгляду інформації з оригінав носіїв даної інформації, інформація з флеш-носія, на якому містилася саме аудіо-фіксація даної процесуальної дій (аудіофайл), за умови залучення судом відповідного спеціаліста та техніки УСБУ в Полтавській області, так і не була відтворена в судовому засіданні з причин відсутності відповідного спеціального програмного забезпечення для дешифрування останньої. Вказана причина щодо неможливості відтворення в судовому засіданні адіо-файлу з даної процесуальної дії не може бути прийнята судом до уваги, в зв?язку з її безпідставністю та неспроможністю з огляду принципу безпосередньості дослідження судом доказів кримінального провадження.
		 
		   Зокрема, суд вважає, що зазначений аудіо-файл є невід?ємною частиною самої процесуальної дії - фіксації аудіо-, відео контролю ОСОБА_12 , тому визнання неналежною однієї із невід?ємних частин цієї процесуальної дії вказує про неналежність самої процесуальної дії вцілому. 
		 
		   Встановлені судом дані обставини ставлять під сумнів результати отримані органами досудового розслідування в ході проведення негласної слідчої (розшукової) дії, а саме відеоконтролю ОСОБА_12 , котрі є ключовими у розкритті даного виду кримінальних праворушень та зводять на нівець обгрунтованість та доведеність органами досудового розслідування пред?явленого обвинувачення ОСОБА_10 , за обставин викладених у обвинувальному акті.
		 
		   В свою чергу судом встановлено, що ОСОБА_10 затримано 05 липня 2016 року о 16 год. 22 хв. біля будинку на перехресті вул. Європейської та Патріарха Мстислава, що у м. Полтава, що зафіксовано у протоколі затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 05 липня 2016 року, складеного слідчим в ОВС СВ прокуратури Полтавської області ОСОБА_44 за участі понятих ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , де в межах даної процесуальної дії слідчим у присутності понятих ОСОБА_16 та ОСОБА_17 було здійснено обшук затриманого ОСОБА_10 та запропоновано зробити змиви з долоней правої та лівої руки, а також кишень, джинсів та сорочки, на що останній погодився.
		 
		   В рамках ряду процесуальних дій проведених одномоментно, обвинуваченим ОСОБА_10 зафіксовано власноручним підписом незгоду з діями уповноважених працівників щодо його затримання (т.2 а.с.37-39), але відповідного реагування з боку процесуального керівництва за досудовим розслідуванням на вказані недоліки здійснено не було, що свідчить про упереджене спрямування ходу досудового розслідування відносно останнього.
		 
		Таким чином, судом достименно встановлено, що при затриманні ОСОБА_10 05 липня 2016 року у останнього були відсутнікошти,які буливидані ОСОБА_12 працівниками СБУдля передання ОСОБА_10 ,як предмета кримінального проступку, а саме неправомірної вигоди. Дані обставини не заперечувалися і прокуром в ході досудового розслідування.
		 
		   З аналізу вище вказаного ряду процесуальних дій вжитих органом досудового слідства на підставі ухвали Апеляційного суду Полтавської області від 01 липня 2016 року про проведення в рамках кримінального провадження негласних слідчих (розшукових) дій, понятими були наступні особи: ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , які, як було встановлено в ході судового розгляду справи, доступу до державної таємниці не мали (т. 2 а.с.209).
		 
		Разом з цим, вказані особи здійснювали візуальне спостереження за потерпілим (заявником) ОСОБА_12 в ході проведення негласних слідчих (розшукових) дій в порядку НРСД, що є грубим порушенням процесуального закону та вказує про незаконність проведеної негласної слідчої (розшукової) дії та недопустимість даного доказу, як отриманого «поза розумним сумнівом». 
		При цьому судом приймаються до уваги доводи сторони захисту з даного приводу. 
		В свою чергу покурором не було спростовано дані обставини належними та допустимими доказами.
		 
		   Так, 05 липня 2016 року слідчим в ОВС слідчого відділу прокуратури Полтавської області ОСОБА_44 проведено огляд місця події, а саме території біля будинку на перехресті вулиць Європейська,65 та Патріарха Мстислава,1. Огляд проведено за участі підозрюваного ОСОБА_10 його захисника - ОСОБА_45 .. Огляд проведено за участі спеціаліста старшого оперуповноваженого ВБКОЗ УСБУ у Полтавській області ОСОБА_46 , оперуповноваженого ВБКОЗ УСБУ в Полтавській області ОСОБА_47 , оперуповноваженого ВБКОЗ УСБУ в Полтавській області ОСОБА_48 , старшого оперуповноваженого ВБКОЗ УСБУ в Полтавській області ОСОБА_49 .. Даний огляд проводився в присутності понятих ОСОБА_16 , ОСОБА_17 . Огляд місця події проводився із застосуванням відеозапису на цифрову відеокамеру SONY HDR-XR150. Відео було скопійовано слідчим на DVD-диск та долучено до протоколу, а в подальшому і до матеріалів кримінального провадження.
		 
		Проведеним оглядом встановлено, що огляд місця події проводився у зв`язку з переслідуванням підозрюваного ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України. Огляд проводився на в`їзді до дворику будинку АДРЕСА_3 та Патріарха Мстислава. На бетонному паркані біля в`їзду до воріт знаходилась особа, яка на прохання слідчого представилася, як ОСОБА_10 - оперуповноважений ВП №1 Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області. На дорозі на в`їзді до двору лежить чорна барсетка. На запитання слідчого ОСОБА_10 вказано, що разом зі своїм колегою їздив пити каву. Рухаючись по вул. Патріарха Мстилава до перехрестя з вул. Європейською зупинилися на червоний сигнал світлофора. Коли автомобіль не рухався, його витягли з автомобіля невідомі особи. В цей час випала його барсетка, яка на момент огляду знаходилась на землі. На прохання слідчого ОСОБА_10 дістав речі, які знаходились у барсетці, а саме: дві банківські картки «Укргазбанк» та «ПриватБанк», посвідчення працівника поліції на ім`я ОСОБА_10 , 2 картки замісника на ім`я ОСОБА_10 , посвідчення учасника бойових дій на ім`я ОСОБА_10 , паспорт на ім`я ОСОБА_10 , ІПН на ім`я ОСОБА_10 та копія флеш накопичувач «Transcend, флеш картка без номера та назви сірого кольору, папери із записами, блокнот із записами, візитні картки, два квитка. Огляд проводився в період часу з 16 год 14 хв. до 17 год. 39 хв. (т. 2 а.с.42-49).
		 
		При цьому, окремо слід вказати, що захисником обвинуваченого адвокатом ОСОБА_11 в судовому засіданні наголошувалося на тому, що з моменту затримання ОСОБА_10 , в силу ст. 42 КПК України, мав гарантоване Конституцією України право на захист, проте, скористатись в повному обсязі на даному етапі досудового слідства ним не міг з вини слідчого, оскільки право на захист останнього було реалізовано фактично лише при проведеної частини процесуальної дії з огляду ОСОБА_10 при затриманні та огляду місця події. 
		 
		Дані твердження сторони захисту були перевірені судом в ході відтворення та перегляду в судовому засіданні відеозапису даної слідчої дії, в результаті чого судом встановлено, що з самого початку даної слідчої дії захисник ОСОБА_10 адвокат ОСОБА_50 був відсутній та не приймав участі, а з?явився лише через певний проміжок часу, що є неприпустимим з огляду на норми закону, та є порушенням права підозрюваного на його захист.
		 
		Так, згідно ч.1 ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, а згідно ч. 3 вказаної норми, підозрюваний має право бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права, передбачені цим Кодексом, а також отримати їх роз`яснення та на першу вимогу мати захисника; не говорити нічого з приводу підозри або у будьякий момент відмовитися відповідати на запитання.
		   У п. 263 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначив, що забезпечення доступу до захисника на ранніх етапах є процесуальною гарантією права не свідчити проти себе та основною гарантією недопущення поганого поводження, відмічаючи особливу вразливість обвинуваченого на початкових етапах провадження, коли він потрапляє у стресову ситуацію і одночасно стикається з дедалі складнішими положеннями кримінального законодавства. 
		 
		   З огляду на викладене судом приймаються до уваги наведені твердження сторони захисту щодо порушення права підозрюваного на захист під час проведення огляду, оскільки прокурором вони не були спростовані у спосіб визначений законом.
		 
		   Поряд з даними порушеннями права обвинуваченого на захист під час проведення огляду місця події стороною захисту обгрунтовано вказувалось про невідповідність наданих суду копій дисків з відеозаписами відео-фіксації даної процесуальної дій до його оригіналу, що був наданий в ході судового розгляду прокурором на вимогу суду за клопотанням сторони захисту. 
		 
		Так вході відтворення в судовому засіданні відеозапису, наявного як на копії диску так і на його оригіналі, судом достеменно встановлено, що наявний на копії та оригіналі носія інформації відеозапис не співпадає за тривалістю запису вцілому та відповідно різниться за зображеннями подій та їх перебігом, які фіксувалися на них, що свідчить про те, що інформація, яка міститься на копії дисків, котрі першочергово були приєднані до матеріалів кримінального провадження, як додаток до проведеної процесуальної дії огляду місця події, а в подальшому відкриті стороні захисту, не відповідає дійсним обставинам та первинній аутентичній інформації щодо фіксації перебігу даної процесуальної дій, що не може вважатися належним і допустимим доказом з позиції положень статті 94 КПК України.
		 
		   В ході проведеного огляду у ОСОБА_10 на одязі та на його долонях було виявлено декілька слідів порошку, які за твердженнями сторони захисту фактично були отримані внаслідок зовнішнього контактування останнього з ОСОБА_12 , з яким останні при зустрічі один одному потискали руки.
		 
		   Наявність вказаних нашарувань слідів порошку, на думку прокурора, підтверджується проведеною у кримінальному провадженні експертизою.
		 
		   З такими висновками суд не може погодитися, виходячи з наступного.
		 
		Так, згідно постанови слідчого в ОВС слідчого відділу прокуратури Полтавської області ОСОБА_36 від 15 серпня 2016 року призначено у кримінальному провадженні № 42016170000000191 судовохімічну експертизу, проведення якої доручено експертам ХНІДСЕ ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса.
		 
		   На вирішення експерта були поставлені наступні запитання:
		-Чи є на наданих на дослідження: змивах з правої долоні ОСОБА_10 , змивах з лівої долоні ОСОБА_10 , змивах передньої кишені джинсів ОСОБА_10 , змивах з лівої передньої кишені джинсів ОСОБА_10 , змивах з правої задньої кишені джисів ОСОБА_10 , змивах з лівої задньої кишені джинсів ОСОБА_10 , змивах з лівої передньої кишені сорочки ОСОБА_10 - сліди спеціальної речовини?
		-В разі позитивної відповіді на перше запитання, чи мають сліди спеціальної речовини спільну родову належність з наданим зразком речовини СвітлячокМ (додаток до протоколук огляду від 05.07.2016 року)?
		-В розпорядження експертів направлено: пакет №1 змиви з правої долоні ОСОБА_10 , пакет №2 змиви з лівої долоні ОСОБА_10 , пакет №3 змиви з правої передньої кишені джинсів ОСОБА_10 , пакет №4 змиви з лівої передньої кишені джинсів ОСОБА_10 , пакет №5 змиви з правої задньої кишені джинсів ОСОБА_10 , пакет №6 змиви з лівої задньої кишені джинсів ОСОБА_10 , пакет №7 змиви з лівої передньої кишені сорочки ОСОБА_10 , пакет в якому знаходився «Зразок препарату «Світлячок-М» (т.2 а.с.92-93).
		 
		Згідно висновку судової експертизи з дослідження речовин хімічного виробництва та спеціальних хімічних речовин № 8745 за матеріалами досудового розслідування, внесеного до ЄРДР № 42016170000000191, складеного 14.09.2016 року, вказано, що на поверхні наданих: марлевих тампонів зі змивами з правої та лівої долоні гр. ОСОБА_10 , марлевих тампонів зі змивами з правої та лівої передньої кишені брюк гр. ОСОБА_10 , марлевих тампонів зі змивами з правої та лівої задньої кишені брюк гр. ОСОБА_10 , марлевого тампону зі змивами з лівої передньої кишені сорочки гр. ОСОБА_10 є нашарування спеціальної хімічної речовини (люмінофору). 
		   Спеціальна хімічна речовина (люмінофор), нашарування якої виявлені на поверхні наданого марлевого тампону зі змивами з лівої передньої кишені сорочки ОСОБА_10 , спеціальна хімічна речовина (люмінофор), нашарування якої виявлені на поверхні марлевого тампону зі змивами з правої передньої кишені брюк гр. ОСОБА_10 , спеціальна хімічна речовина (люмінофор), нашарування якої виявлені на поверхні марлевого тампону зі змивами з лівої передньої кишені брюк гр. ОСОБА_10 , спеціальна хімічна речовина (люмінофор), нашарування якої виявлені на поверхні наданого марлевого тампону зі змивами з правої задньої кишені брюк гр. ОСОБА_10 , спеціальна хімічна речовина (люмінофор), нашарування якої виявлені на поверхні наданого марлевого тампону зі змивами лівої задньої кишені брюк гр. ОСОБА_10 , спеціальна хімічна речовина (люмінофор), нашарування якої виявлені на поверхні наданого марлевого тампону зі змивами з лівої долоні гр. ОСОБА_10 , спеціальна речовина (люмінофор), нашарування якої виявлені на поверхні наданого марлевого тампону зі змивами з правої долоні гр. ОСОБА_10 та спеціальна хімічна речовина (люмінофор), нашарування якої виявлені на поверхні марлевого тампону, наданого в якості зразка спеціальної хімічної речовини, мають між собою спільну родову належність (т.2 а.с. 94-97).
		 
		   Як вбачається з висновку експертизи, для її проведення було направлено 8 (вісім) пакунків з речовими доказами, а саме змивами з долоней рук та одягу ОСОБА_10 .. Відповідно до детального опису експертом вмісту даних пакунків «Зразок препарату «Світлячок-М» на дослідження експерту не надавався та відповідно експертом не проводилося будь-яких його досліджень та порівнянь, всупереч чому висновки експертизи мають результати таких досліджень цього порошка та наданих на дослідження речових доказів.
		 
		   В свою чергу, в постанові слідчого про призначенння даної експертизи вказано про направлення на дослідження експерту 7 (семи) пакетів зі змивами з долоней рук та одягу обвинуваченого, а пакет зі «Зразком препарату «Світлячок-М» зазначений без вказаного номера та відповідних даних щодо ідентифікації його вмісту, що вказує про невідповідність фактично наданих слідчим на дослідження матеріалів і зразків та безпосереньо досліджених експертом. Не містить даний висновок експертизи і опису дослідження хімічного складу такої речовини, як «Зразок препарату «Світлячок-М» з метою проведення його порівняння з іншими наданими на дослідження екпертними зразками, що ставить під сумнів обгрунтованість та вмотивованість висновків вказаної експертизи.
		 
		   При цьому стороною обвинувачення не надано суду документів щодо визнання вказаних матеріалів, експертних зразків та засобів, за допомогою та на підставі яких була проведена вказана експертиза, в якості речових доказів у даному кримінальному провадженні. В свою чергу висновок експертизи також не містить вказівки про знищення експертних зразків в ході проведення даної експертизи. Реєстр матеріалів досудового розслідування також не містить посилань з приводу винесення слідчим постанови про визнання даних експертних зразків  саме речовими доказами та її наявності в матеріалах даного кримінального провадження, що вказує про відсутність речових доказів у даному кримінальному провадженню, що є суттєвою обставиною.
		 
		   Таким чином, експертні зразки проведеної в рамках даного кримінального провадження судово-хімічної експертизи взагалі відсутні, що є неприпустимим в розумінні закону, котрий визначає порядок проведення експертиз у кримінальному провадженні, фіксацію її результатів, можливість огляду речових доказів в судовому засіданні чи проведення на їх основі інших експертиз, в разі непогодження іншої сторони з її висновками, та вказує про недопустимість такого письмового доказу як висновок есперта чи його фальшивість.
		 
		   Разом з цим слід зауважити, що, як вбачається з матеріалів кримінального провадженя, в ході затримання ОСОБА_10 та огляду місця події предмет кримінальних правопорушень - кошти як неправимірна вигода не були вилучені взагалі, в зв?язку з чим є незрозумілим яка саме спеціальна речовина була виявлена на речах та долонях рук ОСОБА_23 , тоді як будь яких зразків речовини, якою і були промічені кошти, видані ОСОБА_51 , експерту не надавались та ним не досліджувались, відповідно до висновку експертизи. Більше того тверджень експерта про відповідність виявлених нашарувань спеціальної речовини на наданих зразках, належних ОСОБА_10 , до хімічного складу речовини, котрою помічалися кошти, видані ОСОБА_12 , висновок експерта не містить і дані дослідження не проводились взагалі з невідомих причин.
		 
		В свою чергу слідчим з урахуванням обставини відсутності предмету неправомірної вигоди не проводилося відібрання аналогічних змивів з рук самого ОСОБА_12 з метою усуненя версії щодо його приховання чи знищення останнім, а також з метою пороведення їх порівняння зі змивами, відібраними у обвинуваченого ОСОБА_10 , на предмет доведеності причетності останнього до скоєння даних злочинів. Сам же ОСОБА_12 під час всього огляду перебував в полі зору працівників правоохоронних органів, що в свою чергу не завдавало їм жодних перепон для проведення даних дій.
		 
		Вказані обставини надають суду підстави вказувати про неналежність висновку експерта, як доказу, оскільки висновками останнього ніяким чином не доведено відповідність виявленої спеціальної речовини на долонях рук та одязі ОСОБА_10 до речовини, якою були помічені кошти, видані ОСОБА_12 , що вказує про неконкретність і необгрунтованість висновків даної експертизи та не відповідність їх фактичним обставинам кримінального провадження.
		 
		   Визнання судом даного висновку експертизи недопустимим доказом ставить під сумнів саму наявність вказаних нашарувань спеціального порошку на руках та одязі ОСОБА_10 , а відповідно і факт отримання ним коштів, як неправомірної вигоди, згідно з пред?явленим йому обвинуваченням.
		 
		   Яка дійсна природа походження даної спеціальної речовини, виявленої на долонях рук та одязі обвинуваченого, органами досудового розслідування належними та допустимими доказами встановлена так і не була.
		 
		   Вказані судом обставини свідчать про необгрунтованість пред?явленого обвинувачення його неконкретність та в вою чергу вказують на правдивість показань обвинуваченого щодо неотриманни ним неправомірної вигоди від ОСОБА_12 та його непричетність до скоєння даних злочинів.
		    
		   Дані висновки суду підтверджуються також і тією обставиною, що 05 липня 2016 року одноособово слідчим в ОВС слідчого відділу прокуратури Полтавської області ОСОБА_44 без присутності понятих проведено огляд ОСОБА_12 у відповідності до якого встановлено, що у ОСОБА_12 при собі була пачка цигарок «Bond», зв`язка ключів, запальничка, мобільний телефон «Nokia», грошові кошти номіналом 1 гривня  1 купюра, 5 гривень  1 купюра, 50 копійок  1 монета. Інших грошових коштів не виявлено. Огляд проводився з 19 год. 20 хв. до 19 год. 25 хв. (т.2 а.с.50).
		 
		   Суд не може прийняти даний доказ, як належний та допустимий за наступних обставин.
		 
		   Як вбачається з хронології процесуальних дій проведених слідчим в ОВС слідчого відділу прокуратури Полтавської області ОСОБА_44 , огляд місця події, в ході якого було проведено і огляд обвинуваченого, відбувався 05.07.2016 року в проміжок часу з 16 год. 14 хв. по 17 год 39 хв.. Під час даного огляду були присутні поняті ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , котрі весь час візуально спостерігали за Пяріним з моменту вручення йому мічених коштів і до моменту, коли він вийшов з салону автомобіля Хюндай синього кольору, в салоні якого розом з останнім знаходився також і ОСОБА_23 , та підтвердили майже одночасність залишення вказаного автомобіля, як ОСОБА_27 так і обвинуваченим, а також вказали про присутність в тому числі і самого потерпілого ОСОБА_27 в ході проведення огляду місця. 
		 
		При цьому огляд потерпілого саме після затримання ОСОБА_10 і мав вирішальне значення для органів досудового розслідування з метою підтвердження обставини передачі потерпілим (заявником) мічених коштів особам, яким вони призначалися, та фактично процесуального завершення фіксації негласної слідчої дії. Але всупереч цьому огляд потерпілого ОСОБА_12 в присутності понятих та обвинуваченого, його захисника, як учасників кримінального провадження, проведено не було з невідомих причин. Більше того, огляд ОСОБА_12 було проведено того ж дня, але через значний проміжок часу після огляду місця події та обвинуваченого, а саме з 19 год. 20 хв до 19 год. 25 хв., тобто майже через 2 години після завершення огляду та впродовж лише 5 хвилин, що свідчить про формальність його проведення, а також проведення з порушенням порядку визначеного законом для його належної фіксації.
		 
		Дані обставини, встановлені судом та на які вказувала і сторона захисту, надають суду підстави щодо визнання неспроможними показань потерпілого, наданих в ході судового розгляду даного кримінального провадження, щодо передання мічених коштів безпосередньо ОСОБА_10 , оскільки останній мав достатньо часу, можливостей та способів для того щоб приховати чи знищити дані докази у будь-який спосіб поза контролем правоохоронних органів, та свідчать про їх недопустимість та недопустимість інших доказів, отриманих у відповідності та на підставі даної процесуальної дії. 
		 
		   Також, 06 липня 2016 року прокурором відділу прокуратури Полтавської області юристом 1 класу ОСОБА_8 на підставі здійснення досудового розслідування в кримінальному провадженні № 420161700000000191 від 29.06.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, було проведено огляд матеріалів кримінального провадження № 120161700200001566 від 22.06.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України. Протколом огляду встановлено, що дані матеріали кримінального провадження пронумеровані та складають 17 аркушів, які складаються з:
		-Протоколу прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 21.06.2016 року;
		-Пояснення ОСОБА_22 , дата складання відсутня;
		-Заява ОСОБА_19 , дата складання відсутня;
		-Протокол огляду місяц події від 21.06.2016 року;
		-Протокол допиту свідка ОСОБА_19 від 22.06.2016 року;
		-Пояснення ОСОБА_12 , дата складання відсутня;
		-Лист голового лікаря Полтавського наркологічного диспансеру, головного лікаря Полтавського області психоневрологічного диспансеру, головного лікаря Полтавської обласної психіатричної лікарні від слідчого СВ ОСОБА_21 за № 10/1566 від 25.06.2016 року;
		-Супровідний лист із Київського районного суду м. Полтави до Полтавського відділу поліції ВП №1 ГУНП в Полтавській області;
		-Ухвала Київського районного суду м. Полтави від 15.01.2013 року;
		-Ухвала Київського районного суду м. Полтави від 28.05.2013 року;
		-Вирок Київського районного суду м. Полтави від 26.05.2009 року;
		-Вирок Київського районного суду м. Полтави від 08.08.2006 року;
		-Вирок Київського районного суду м. Полтави від 26.10.2007 року;
		-Дактилокартка на ОСОБА_12 ;
		-Відповідь із Полтавського обласного психоневрологічного диспансеру №01-45/2534 від 01.07.2016. Огляд проводився з 08 год. 15 хв. до 09 год. 10 хв. (т.2 а.с.51-76).
		 
		Так, в ході проведеного протоколу огляду кримінального провадження №120161700200001566 від 22.06.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 КК, судом встановлено та не було спростовано стороною обвинувачення, що первинні документи, а саме заява про злочин потерпілої ОСОБА_22 , пояснення власника транспортного засобу ОСОБА_19 , з автомобіля якого була викрадена жіноча сумка, належна ОСОБА_22 , та пояснення ОСОБА_12 не містять дат їх складання, тобто дійсних і достовірних даних щодо дати, місця та часу звернення до органів досудового розслідування з метою прийняття заяв про внесення даних до ЄРДР, що в свою чергу опосередковано також вказує на провокацію з боку органів досудового слідства у даному кримінальному провадженні.
		 
		   Згідно протоколу огляду від 10 серпня 2016 року, складеного прокурором відділу Прокуратури Полтавської області юристом 1 класу ОСОБА_8 на підставі здійснення досудового розслідування кримінального провадження № 42016170000000191 від 29.06.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 368 КК України, проведеного у відповідності до ст.ст. 104, 105, 106, 334, 237, 223 КПК України, було проведено огляд вказаного вище кимінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_12 у вчиненні крадіжки.
		   Під час огляду застосувалися технічні засоби, а саме: службовий комп`ютер інв. № 10480681  монітор LG модель FLETRON Е1911, системний блок DELUX, клавіатура комп`ютерна GENIUS, комп`ютерна мишка А4 TECH, принтер Canon LBP 2900.
		 
		   Даним протоколом огляду встановлено, що у ЄРДР за Фільтром пошуку «Фільтр для пошуку кримінальних проваджень» було знайдено кримінальне провадження № 12016170020001566 від 22.06.2016 року, яке значилося в статусі «У провадженні».
		   У відповідності до даних ЄРДР в матеріалах кримінального провадження № 12016170020001566, в розділі «Основні відомості» керівником органу досудового розслідування зазначено ОСОБА_52 , ОСОБА_14 , старшого слідчого ОСОБА_53 ..
		   У розділі кримінального провадження «Реєстрація» вказано: зареєстровано  ОСОБА_14 ..
		В розділі «Рух провадження» кримінального провадження № 12016170020001566 вказано:
		-«22.06.2016 року, 16:26, реєстрація провадження в ЄРДР, ОСОБА_14 »;
		-«22.06.2016, 16:26, прийняття до провадження, ОСОБА_14 », після внесення відомостей до Реєстру»;
		Інші дані про призначення прокурора, призначеного слідчого та прийняття до провдаженння.
		У розділі «Реєстрація провадження в ЄРДР» зазначена наступна інформація: «Тип дії: реєстрація провадження в ЄРДР», «Користувач  ОСОБА_14 », «Дата та час дії: 22.06.2016 року 16:26».
		У розділі «Прийняття до провадження» міститься інформація: «Тип дії: прийняття до провадження», «Користувач: ОСОБА_14 », «Дата та час дії: 22.06.2016 16:26», «Підстава: після внесення відомостей до Реєстру».
		У розділі «Призначення слідчого» міститься інформація: «Тип дії: призначення слідчого», «Користувач: ОСОБА_54 », «Дата та час дії: 28.07.2016 року 15:28», «ПІБ слідчого»: « ОСОБА_55 (старший)».
		У розділі «Прийняття до провадження» міститься інформація «Тип дії: Прийняття до провадження», «Користувач: ОСОБА_56 », «дата та час дії: 01.08.2016 10:22», «Підстава»: «в межах органу».
		Виявлені під час проведення дії огляду вилучено: прокурором та долучено до матеріалів кримінального провадження (т.2 а.с.77-86).
		 
		Згідно відомостей журналу реєстру матеріалів кримінальних проваджень СВ ВП №1 Полтавського ВП та копією запису з даного журналу станом на 22.06.2016 року, маються відомості про те, що «21.06.2016 року по вул. Жовтнева, 60 шляхом розбиття скла автомобіля «МАЗДА СХ5», д.н.з. НОМЕР_3 , викрадено сумку з документами та грошовими коштами, які належали ОСОБА_22 , 1987 року народження. Згідно відомостей даного журналу вказано, що організацію досудового розслідування з приводу даного факту доручено слідчому ОСОБА_57 (т.2 а.с.87-90).
		 
		Таким чином, даний протокол огляду спростовує твердження сторони обвинувачення про те, що обвинувачений ОСОБА_10 мав особисту зацікавленість у кримінальному провадженні № 12016170020001566 від 22.06.2016 року та, як вказувалось за версією обвинувачувача, що ОСОБА_10 проводились процесуальні оперативно-розшукові дії по розкриттю кримінального проступку так як останній був присутнім в складі слідчо-оператвиної групи на місці події, оскільки згідно матеріалів кримінального провадження та даних, які містяться в ЄРДР, відсутні будь-які відомості про те, що слідчим надавались доручення на проведення процесуальних дій безпосередньо оперуповноваженому ОСОБА_10 .. Вказане вище пояснення ОСОБА_22 , як потерпілої за крадіжкою її особистих речей з автомобіля Мазда, котре містилося у оглянутому кримінальному провадженні, не містить даних щодо посадової особи, яка відбирала у неї дані пояснення, що свідчить про непричетність обвинуваченого до даного кримінального провадження та відсутність у нього можливості вплинути на його хід та результат.
		 
		Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_14 , ОСОБА_20 , ОСОБА_58 , ОСОБА_21 не повідомили суду будь-яких обставин щодо наявності у ОСОБА_10 об?єктивної можливості здійснити процесуальний чи позапроцесуальний вплив на хід подій та кінцевий результат по кримінальному провадженню № 12016170020001566 від 22.06.2016 року, а також щодо обізнаності останнього про хід розкриття даного кримінального провадження, що виключає можливість впливу останнього на результат розслідування вказаного кримінального провадження та відповідно особисту зацікавленість у його вирішенні шляхом непритягнення ОСОБА_12 до кримінальної відповідальності.
		 
		Вказані свідки не вказали суду на обставини надання ОСОБА_10 будь-яких вказівок чи розпоряджень щодо здійснення оперативно-розшукових чи інших процесуальних або позапроцесуальних дій відносно ОСОБА_12 , що також підтверджує вище викладені висновки суду. В свою чергу допитані в судовому засіднні зазначені свідки надали позитивну характеристику діловим та моральниим якостям ОСОБА_10 , вказували про його добросовісність та наполегливість у роботі, порядність у відносинах з колегами та керівництвом.
		 
		Разом з наведеним вище слід вказати, що із суб?єктивноїсторони, передбаченийст.369КК України,злочин характеризується лишепрямим умислом,що стороною обвинувачення не доведено належними та допустимими доказами в даному обвинуваченні інкримінованому ОСОБА_10 ..
		 
		27 вересня 2016 року слідчим в ОВС слідчого відділу прокуратури Полтавської області ОСОБА_44 у присутності понятих: ОСОБА_59 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_60 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , за участі свідка - ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з дотримання вимог ст.ст. 104, 223, 240 КПК України, проведено слідчий експеримент з метою перевірки і уточнення відомостей про обставини, час і місце вимагання від ОСОБА_12 ОСОБА_10 та ОСОБА_13 неправомірної вигоди у сумі 2 000 доларів США та отримання вищевказаними працівниками поліції 1000 доларів США. Даний слідчий експеремент проводився за участі оперуповноваженого Верхоли.
		 
		У даному протоколі слідчим зазначено, що особам, які беруть участь у проведенні слідчого експерименту повідомлено про застосування технічних засобів фіксації, умови та порядок їх використання, а саме цифрової відеокамери  Panasonik HDD SDR-Н40, та повідомлено про їх обов`язок не розголошувати відомості про проведення процесуальної дії.
		 
		З даного протоколу вбачається, що слідчим даний експеримент організовано наступним чином  учасники слідчої дії, прибувши на вул. М.Бірюзова,11 неподалік зупинки «11 школа» у м. Полтава, де свідку ОСОБА_12 було запропоновано розповісти обставини вимагання від нього неправомірної вигоди оперупоноваженими відділення поліції №1 Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_10 та ОСОБА_13 в сумі 1 000 доларів США.
		 
		В ході слідчого експеремента, який проводився в приватному автомобілі слідчого, ОСОБА_12 вказувалось про те, що в квітні 2016 року ним була вчинена крадіжка планшета із автомобіля в районі «5-ї школи», що у м. Полтава. Його як викрадача встановили працівники карного розшуку ВП №1 Полтавського ВП ГУ НП в Полтавській області ОСОБА_10 та ОСОБА_13 .. За даним фактом слідчим відділення даного підрозділу поліції проводилось досудове розслідування, за результатами якого Київським районним судом м. Полтави його було засуджено до трьох років позбавлення волі з іспитовим строком на три роки. Після вчинення даної крадіжки ОСОБА_10 та ОСОБА_13 неодноразово приїжджали до нього та просили надавати інформацію щодо криміногенної ситуації на районі, де він проживав, а також просили грошові кошти. 21.06.2016 року ОСОБА_10 та ОСОБА_13 приїхали до нього та попросили 300 грн. для власних цілей. У зв`язку з відсутністю грошових коштів в цей день близько 16 год. 00 хв. в районі «5-ї школи», що у м. Полтава, шляхом розбиття скла в автомобілі Мазда СХ-5 білого кольору викрав з переднього пасажирського сидіння жіночу сумочку, в якій знаходилися грошові кошти в сумі 1 000 грн.. Після спливу двох днів до нього додому приїхали ОСОБА_10 та ОСОБА_13 та повідомили, що в них є відеозапис, на якому видно, що він вчинив крадіжку з автомобіля Мазда. Він надав пояснення у ВП №1 Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області з цього приводу, після чого ОСОБА_10 та ОСОБА_13 йому повідомили, що для уникнення ним кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення у вигляді крадіжки він повинен передати їм грошові кошти в сумі 2 000 доларів США, також пропонували йому для цього продати своє житло, оскільки у нього не було таких коштів. Пізніше йому телефонував ріелтор, щоб оглянути квартиру, але він з ним не зустрівся. Після цього він вирішив звернутися із заявою до СБУ з приводу вимагання у нього грошей працівниками поліції. В кінці червня 2016 року вони зустрілися з ОСОБА_10 біля відділення поліції №1, де останній підтвердив необхідність передачі грошових коштів. Також він зустрічався з цього приводу з ОСОБА_10 , ОСОБА_13 біля музичного училища і дійшов згоди зменшення суми з 2 000 доларів США до 1 500 доларів США. Через кілька днів  04.07.2016 року він зустрівся з ОСОБА_10 на зупинці громадського транспорту «11-та школа», під час розмови з яким, ОСОБА_10 повідомив, що на наступний день, тобто 05.07.2016 року, він повинен передати грошові кошти в сумі 1000 доларів США якійсь знайомій особі, а в подальшому повинен ОСОБА_10 та ОСОБА_13 особисто віддати 500 доларів США. 05.07.2016 року у приміщенні СБУ в Полтавській області при понятих були помічені та вручені йому грошові кошти в сумі 2 500 грн. та 900 доларів США (імітація справжніх купюр). В цей же день при зустрічі з ОСОБА_10 та ОСОБА_13 біля пам`ятника Козацької слави по вул. Пилипа Орлика він сів до автомобіля КІА Черато синього кольору на заднє сидіння, за кермом якого знаходився ОСОБА_13 , а на передньому сидінні ОСОБА_10 , який обшукав його на наявність якихось записуючих пристроїв. Вони почали возити його по місту. Коли зупинилися на кінцевій зупинці мікрорайону Левада ОСОБА_10 комусь зателефонував та повідомив, що «все є», а ОСОБА_13 взяв його мобільний телефон та перевірив кому він телефонував. У подальшому проїжджаючи по проспекту Миру ОСОБА_10 протягнув йому кепку темного кольору та сказав покласти в неї грошові кошти, що він і зробив, все це бачив ОСОБА_13 .. Після цього ОСОБА_10 запевнив, що все буде добре, йому не потрібно йти до слідчого та його не буде притягнуто до кримінальної відповідальності. На вулиці Патріарха Мстислава перед перехрестям з вул. Європейською він вийшов з автомобіля.
		В ході слідчого експеремента ОСОБА_12 вказувалось про те, що він передав грошові кошти ОСОБА_10 у службовий капелюх в сумі 1 000 доларів США. (т.2 а.с.174-175).
		 
		Даний доказ наданий прокурором в ході судового розгляду кримінального провадження, суд визнає неналежним та недопустимим, оскільки слідчим при проведення даної слідчої дії, порушено вимоги ст. 240 КПК України, яка регламентує порядок проведення слідчого експеремента. Проте, слідчим було знехтуванні дані імперативні норми кримінально  процесуального кодексу.
		 
		Щодо даних порушень допущених слідчим слушно вказував і захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_11 , в зв?зку з чим просив суд визнати даний доказ  неналежним та недопустимим.
		 
		Слідчий експеримент як окрема слідча (розшукова) дія полягає в проведенні за рішенням слідчого, прокурора дослідних дій, спрямованих на перевірку можливості сприйняття особою певних фактів, вчинення в певному місці й певним способом чи з використанням певних знарядь конкретних дій, існування визначених подій у минулому, з`ясування механізму утворення слідів тощо. Складовою слідчого експерименту є проведення його в умовах, що максимально наближені до тих, в яких подія мала місце в минулому. Тому до проведення дослідних дій і випробовувань під час проведення слідчого експерименту треба отримати найбільш повні відомості щодо обставин події, яку перевіряють, та здійснити відтворення обстановки, в якій буде проведено експеримент. Такі дані можуть бути встановлені в результаті проведення інших слідчих (розшукових) дій, експертних досліджень або ж бути припущеннями, що випливають з висунутих слідчих версій. У результаті проведення слідчого експерименту слідчий, прокурор отримує нові фактичні дані, підтверджує або спростовує раніше отриману під час досудового розслідування інформацію, отримує об`єкти, які можуть стати предметом досліджень, зокрема, в межах проведення судової експертизи.
		 
		Судом встановлено, що даний слідчий експеремент було проведено у приватному автомобілі, без зазначення ідентифікуючих ознак даного транспортного засобу. При цьому, роль водія у даному слідчому експерименті виконував безпосередньо слідчий, який і склав протокол про проведення слідчого експеремента. В ході відтворення відеофіксації слідчого експеремента в судовому засіданні судом встановлено, що фактично у період часу зазначеного, як проведення слідчої дії 27.09.2016 року з 15 год. 39 хв. до 16 год. 40 хв., відбулась приватна розмова між слідчим, свідком ОСОБА_12 та понятими, що вказує про обгрунтованість доводів сторони захисту про неналежність даного доказу.
		 
		Судом також звертається увага на те, що в ході даного слідчого експеремента ОСОБА_12 зазначено обставини передання неправомірної вигоди ОСОБА_10 у сумі 1 000 доларів США, які він поклав до службового капелюха.
		В свою чергу, вказане вкотре підтверджує невідповідність та суперечливість показань ОСОБА_12 матеріалам кримінального провадження в їх сукупності.
		 
		Згідно ухвали слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 06 жовтня 2016 року клопотання слідчого в ОВС СВ прокуратури Полтавської області юриста 1 класу ОСОБА_36 в рамках кримінального провдаженння № 42016170000000191 від 26.06.2016 року з правовою кваліфікацією ч.3 ст. 368 КК україни про наданння тимчасового доступу до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю  задоволено.
		Надано тимчасовий доступ до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю з можливістю їх вилучення, а саме роздруківки (на непарових та електронних носіях), які містять інформацію про вхідні, вихідні дзвінки та смс-повідомлення із мобільного терміналу ПрАТ «МТС Україна» із використанням сім-картки за абонентським номером НОМЕР_4 , з вказівкою топографічної прив`язки, часу та зазначенням абонентських номерів, із яких здійснювався зв`язок під час роботи таких терміналів, їх ІМЕІ, а також розташування базових станцій, через які здійснювався зв`язок (азимут, відстань) та інших даних за вказаними номерами, які можуть бути доступні оператору мобільного зв`язку за період часу з 00.00 год. 01.04.2016 року по 06.07.2016 року.
		Зобов`язано ПрАТ «МТС Україна» (Vodafone) надати слідчому в ОВС СВ прокуратури Полтавської області юристу 1 класу ОСОБА_38 тимчасовий доступ до документів, зазначених в ухвалі слідчого судді з можливістю вилучення їх у роздрукованому вигляді (т.2 а.с.98-99, 100).
		 
		   Згідно протоколу тимчасового доступу до речей та документів (роздруківок) від 26.10.2016 року, складеного слідчим в ОВС СВ прокуратури Полтавської області ОСОБА_44 у період часу з 11 год. 37 хв. до 11 год. 31 хв. в адміністративному приміщенні ПрАТ «МТС», розташованому за адресою м. Київ, вул. Лейпцизька, 15, у присутності старшого оператора з питань безпеки ВБ ДБ ПрАТ «МТС Україна» ОСОБА_61 , на підставі ухвали слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_62 від 06.10.2016 року про тимчасовий доступ до документів (роздруківок) з можливістю їх вилучення.
		   В ході даної слідчої дії вилучено носій інформації  лазерний оптичний CD-R диск укс/554/7376/16 з електронними документами та їх відображенням, що містять відомості про час, тривалість та місце здійснення вхідних, вихідних дзвінків та коротких текстових повідомлень (із зазначннмя адреси, типу з`єднань, базових станцій) абонента ПрАТ «МТС Україна» за номером НОМЕР_4 (т. 2 а.с.101,102,103).
		 
		   Згідно протоколу огляду від 26 жовтня 2016 року, розпочатого слідчим в ОВС слідчого відділу прокуратури Полтавської області ОСОБА_44 , проведено моніторинг з`єднань абонента з номером НОМЕР_4 , в ході якого видалено з`єднання абонента з невідомими абонентами та до номерів телефонів відомих абонентів додруковано прізвища та ініціали, а саме: НОМЕР_5  ОСОБА_63 , НОМЕР_6 - ОСОБА_13 , НОМЕР_7  ОСОБА_20 ; НОМЕР_8 - ОСОБА_14 ; НОМЕР_9 - ОСОБА_21 , НОМЕР_10  ОСОБА_19 , НОМЕР_11  ОСОБА_12 залишено з`єднання абонента НОМЕР_4 з 21.06.2016 року та 05.07.2016 року (т. 2 а.с.104-129).
		 
		   Таким чином слідчим було внесено зміни до офіційної охоронюваної законом інформації знятої з каналів зв?язку фігурантів у даному кримінальному провадженню, котра в подальшому в спотвореному (зміненому) по відношенню до першоджерела цієї інформація лягла в основу обвинувачення, що є не припустимим в розумінні належності даного доказу та його допустимості, а також в свою чергу вказує про необгрунтованість підозри, оголошеної в даному кримінальному провадженні, та обвинувачення вцілому.
		 
		19грудня 2016року о14:39:11реєстратором прокурором відділу ОСОБА_8 було внесенодо ЄРДРвідомості провчинення кримінальногоправопорушення заправовою кваліфікацією-ч.2ст.190КК України,де уфабулі обвинуваченнявказано,що оперуповноваженийвідділення поліції№1Полтавського відділуполіції ГУНПв Полтавськійобласті ОСОБА_10 шляхом обманузаволодів грошовимикоштами  ОСОБА_12 ..В данихвідомостях вграфі особа,яку повідомленопро підозру,наслідки розслідуваннящодо особита відомостіпро здійсненняспеціального досудового розслідуваннядо неї відсутні.При цьомув графі заявникабо потерпілийдо ЄРДРвказано:самостійне виявленняслідчим кримінальногоправопорушення,у т.ч.під час досудовогорозслідування (т.3 а.с. 7).
		 
		Того ж дня, 19 грудня 2016 року начальником слідчого відділу прокуратури Полтавської області ОСОБА_64 , доручено слідчому в ОВС слідчого відділу Прокуратури Полтавської області ОСОБА_38 , в порядку ст.ст. 39, 214 КПК України, відповідно до п.1 ч.2 ст. 39, ч.1 ст. 214 КПК України доручено провести досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016170000000362 від 19.12.2016 року за ч.2 ст. 190 КК України (т.3 а.с.8).
		 
		Згідно постанови прокурора відділу прокуратури Полтвасткої області ОСОБА_8 від 20 грудня 2016 року матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні № 4206170000000191 від 29.06.2016 року та № 42016170000000362 від 19.12.2016 року об`єднано в одне провадження під № 4206170000000191 (т.3 а.с.10-13).
		 
		Судом встановлено, що повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та нову підозру від 21 грудня 2016 року ОСОБА_10 вручено 21 грудня 2016 року о 8 год. 30 хв. в присутності ОСОБА_65 , де ОСОБА_10 повідомлено, що він підозрюється в заволодінні чужим майном шляхом обману та в підбуренні до закінченого замаху на пропозицію і обіцянку службовій особі надати неправомірну вигоду та надання такої вигоди за вчинення чи не вчинення службовою особою, яка займає відповідальне становище, в інтересах того, хто пропонує обіцяє чи надає таку вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданого службового становища, вчинене за попередньою змовою групою осіб, передбаченого ч.2 ст. 190, ч.2 ст. 15, ч.4 ст. 27, ч.3 ст. 369 КК України (т.3 а.с.25-31).
		 
		Таким чином, аналізуючи ряд процесуальних доказів, які були надані прокурором на підтвердження висунутого обвинувачення ОСОБА_10 щодо заволодіння чужим майном шляхом обману та у підбуренні до закінченого замаху на пропозицію і обіцянку службовій особі надати неправомірну вигоду та наданння такої вигоди за вчинення чи не вчинення службовою особою, яка займає відповідальне становище, в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданого службового становища, вчиненого за попередньою змовою групою осіб є по своїй природі такими, що підлягають визнанню недопустими, оскільки отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод.
		   
		    Так, відповідно до п.3.2.Рішення Конституційного Суду України від 20 жовтня 2011 р. №12-рп/2011, аналіз положення частини третьої статті 62 Конституції України«обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом» дає підстави для висновку, що обвинувачення у вчиненні злочину не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина і з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних, а також одержаних шляхом вчинення цілеспрямованих дій щодо їх збирання і фіксації іззастосуванням заходів, передбаченихЗаконом України № 2135-XII від 18 лютого 1992 року «Про оперативно-розшукову діяльність», особою, не уповноваженою на здійснення такої діяльності.
		У вказаному рішенні Конституційний Суд України констатував, що визнаватися допустимими і використовуватися, як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина у кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.
		Оперативно-розшукова діяльність в Україні регулюється, зокрема,Законом № 2135-XII, який є складовою кримінального процесуального законодавства.
		    Відповідно до правових позицій Верховного Суду України, викладених у рішенні по справі №671/463/15-к від 16.03.2017 року Верховний Суд констатував, що порядок, встановленийКПК(процесуальний порядок, форма, процедура), це певна послідовність (кроки) прийняття кримінальних процесуальних рішень і здійснення кримінальних процесуальних дій.
		Водночас, відповідно до положень частини третьоїстатті 9 КПК України, закони та інші нормативно-правові акти України, положення яких стосуються кримінального провадження, повинні відповідати цьому Кодексу. При здійсненні кримінального провадження не може застосовуватисязакон, який суперечить цьому Кодексу.
		Статтею 8Закону № 2135-XIIвстановлено права підрозділів, які крім іншого, здійснюють оперативно-розшукову діяльність. Такі підрозділи мають право проводити контрольовану поставку та контрольовану і оперативну закупку товарів, предметів та речовин, у тому числі заборонених для обігу, у фізичних та юридичних осіб незалежно від форми власності з метою виявлення та документування фактів протиправних діянь. Проведення контрольованої поставки, контрольованої та оперативної закупок здійснюється згідно з положеннямистатті 271 КПКУкраїниу порядку, визначеному нормативно-правовими актами Міністерства внутрішніх справ України, центрального органу виконавчоївлади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, Служби безпеки України, погодженими з Генеральною прокуратурою України та зареєстрованими у Міністерстві юстиції України.
		Згідно з частиною першоюстатті 86 КПКдоказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
		Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченомуКПКпорядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню (частина першастатті 84 КПК).
		Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів (частина другастатті 84 КПК).
		Відповідно до вимог частини другоїстатті 99КПК матеріали, в яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп, зібрані оперативними підрозділами з дотриманням вимогЗакону № 2135-XII, за умови відповідності вимогам цієї статті, є документами та можуть використовуватися в кримінальному провадженні як докази. Ці вимоги належать і до фактичних даних, отриманих у ході проведення контрольованої та оперативної закупки, проведеної в межах оперативно-розшукової справи до внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР.
		Порядок, встановленийКПК(процесуальний порядок, форма, процедура), це певна послідовність (кроки) прийняття кримінальних процесуальних рішень і здійснення кримінальних процесуальних дій. Першим кроком, спрямованим на проведення контрольованої і оперативної закупки товарів, предметів та речовин, є прийняття відповідного рішення прокурором. Прийняття останнього (постанови) є винятковим правом прокурора (частина четвертастатті 246 КПК). Постанова прокурора про проведення зазначеної закупки в межах оперативно-розшукової справи має свої особливості: у ній не можуть бути зазначені найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер у зв`язку з невнесенням на цьому етапі відомостей про злочиндо ЄРДР.
		Пунктом 1 частини сьомоїстатті 271 КПКна прокурора покладено обов`язок у постанові про проведення зазначеної дії викласти обставини, які свідчать про відсутність під час дії провокування особи на вчинення злочину.
		Європейський Суд з прав людини (далі ЄСПЛ)при вирішенні питання справедливості судового розгляду в цілому враховує, у тому числі, й спосіб отримання доказів. Не виключаючи можливості використання особливих слідчих методів - агентурних методів, що само по собі не порушує права на справедливий судовий розгляд, ЄСПЛ висловив позицію, що у зв`язку з ризиком підбурювання з боку поліції при використанні таких методів, їх використання має бути обмежено чіткими рамками (справа «Раманаускас проти Литви»).
		Підставами для проведення оперативно-розшукової діяльності, відповідно до вимог пункту 1 частини першоїстатті 6 Закону № 2135-XII«Про оперативно-розшукову діяльність», єнаявність достатньої інформації, одержаної в установленомузакономпорядку, що потребує перевірки за допомогою оперативно розшукових заходів і засобів, про: злочини, що готуються; осіб, що готують вчинення злочину.Інформація про те, що особа вчиняє або вже вчинила злочин, може бути перевірена лише шляхом проведення негласних слідчих (розшукових) дій після внесення відомостей до ЄРДР, тобто в межах кримінального провадження.
		У відповідності дост.260 КПК України, аудіо-, відео контроль особи є різновидом втручання у приватне спілкування, яке проводиться без її відома на підставі ухвали слідчого судді, якщо є достатні підстави вважати, що розмови цієї особи або інші звуки, рухи, дії пов`язані з її діяльністю або місцем перебування тощо, можуть містити відомості, які мають значення для досудового розслідування.
		   Відповідно до ч.3ст.246 КПК України, рішення щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій приймає слідчий, прокурор, а у випадках передбачених цим кодексом - слідчий суддя за клопотанням прокурора або за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором.
		Пунктом 1 частини сьомоїстатті 271 КПКна прокурора покладено обов`язок у постанові про проведення зазначеної дії викласти обставини, які свідчать про відсутність під час дії провокування особи на вчинення злочину.
		Отже, вимогами кримінального процесуальногоЗаконучітко закріплено коло осіб, яким надано право приймати рішення щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій.
		Порядок, встановленийКПК(процесуальний порядок, форма, процедура), це певна послідовність (кроки) прийняття кримінальних процесуальних рішень і здійснення кримінальних процесуальних дій.Першим кроком, спрямованим на проведення негласних слідчих дій, є прийняття відповідного рішення прокурором. Прийняття останнього кроку (постанови) є винятковим правом прокурора, що передбачено частиною четвертоюстатті 246 КПК України.
		 
		Так, як на належний доказ підтвердження висунутого ОСОБА_10 обвинувачення прокурор послався на протокол проведення негласної слідчої дії № 14/4601п від 20.07.2016 року та протокол проведення негласної слідчої дії № 14/4602 від 20.07.2016 року. В додатку до даних протоколів негласних слідчих дій слідчим надається диск DVD-R.
		 
		   Згідно протоколу за результатами здійснення негласної слідчої (розшукової) дії у кримінальному провадженні № 42016170000000191 від 29.06.2016 року, складеного 20 липня 2016 року, оперуповноваженим 2-го сектору відділу БКОЗ Управління СБ України в Полтавській області старшим лейтенантом юстиції ОСОБА_66 у службовому приміщенні відділу БКОЗ УСБУ в Полтавській області за результатами проведення відділом ОД УСБУ в Полтавській області, згідно ч.6 ст. 246, ст. 252, ст. 260 КПК України, на підставі ухвали Апеляційного суду Полтавської області ОСОБА_67 № 1464Т від 01.07.2016 року, а також доручення слідчого в ОВС слідчого відідлу прокуратури Полтавської обалсті юриста 1 класу ОСОБА_36 № 17/1-1470т/16 від 02.07.2016 року, негласної слідчої (розшукової) дії у виді: аудіо-, відеоконтроль особи, стосовно ОСОБА_12 , у відповідності до вимог ст.ст. 103-104 КПК України слідчим складено даний протокол про те, що в ході його проведення отримано фактині дані, які згідно ст. 84 КПК України можуть бути використані, які джерело доказів у кримінальному судочинстві.
		   В протоколі оперуповноваженим вказано, що матеріали НСРД надійшли: з відділу ОД УСБУ в Полтавській області і знаходяться на диску DVD-R реєстр № 1545/к від 06.07.2016 року ( т.2 а.с.15-16).
		   Згідно протоколу за результатами здійснення негласної слідчої (розшукової) дії у кримінальному провадженні № 42016170000000191 від 29.06.2016 року, складеного 20 липня 2016 року, оперуповноваженим 2-го сектору відідлу БКОЗ Управління СБ України в Полтавській області старшим лейтенантом юстиції ОСОБА_66 у службовому приміщенні відідлу БКОЗ УСБУ в Полтавській області за результатами проведення відділом ОД УСБУ в Полтавській області, згідно ч.6 ст. 246, ст. 252, ст. 260 КПК України, на підставі Ухвали Апеляцінйого суду Полтавської обалсті ОСОБА_68 № 1464Т від 01.07.2016 року, а також доручення слідчого в ОВС слідчого відділу прокуратури Полтавської області юриста 1 класу ОСОБА_69 № 17/1-1470т/16 від 02.07.2016 року, негласної слідчої (розшукової) дії у виді: аудіо-, відеоконтроль особи, стосовно: ОСОБА_12 , у відповідності до вимог ст.ст. 103-104 КПК України складено цей протокол про те, що в ході його проведення отримано фактичні дані, які згідно ст. 84 КПК України можуть бути використані, як джерело доказів у кримінальному провадженні.
		   В протоколівказано,що матеріалиНСРД надійшлиз відділуОД УСБУв Полтавськійобласті ізнаходяться надиску:DVD-R,реєстраційний номер№ 1545/квід 06.07.2016року (т.2 а.с.17-28, 29).    
		   Як вбачається з даних протоколів, складених оперупоноваженим 2-го сектору відідлу БКОЗ Управління СБ України в Полтавській області старшим лейтенантом юстиції ОСОБА_66 , мається відмітка «Розсекречено», аналогічна помітка зазначена на диску DVD-R, реєстраційний номер № 1545/к від 06.07.2016 року.
		 
		   При цьому, в ході судового розгляду кримінального провадження прокурором надано розсекречені документальні матеріали в рамках кримінального провадженння № 42016170000000191 від 29.06.2016 року, а саме флеш-носій micro SD № 1543/к від 02.07.2016 року, 1 шт, з зазначенням грифу «не таємно» та флеш - носій micro SD № 1544/к від 02.07.2016 року, з зазначенням гриф «не таємно» (т. 2 а.с.149,152).
		 
		   Однак, згідно листа Голови експертної комісії Апеляційного суду Полтавської обалсті ОСОБА_68 від 17.01.2017 року № 01/50/2/17 вказано, що по кримінальному провадженню за № 42016170000000191, відносно ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за клопотанням прокуратури Полтавської обалсті у зв`язку з тим, що під час проведення заходів іншими способами з`ясувати питанння та одержати фактичні дані про підготовку та вчинення даного злочину неможливо, виключно з метою запобігання подальшій протиправній діяльності, керуючись вимогами ст. 31 КУ, ст.ст. 246,248,260,263,269 КПК України проведені заходи, які тимчасово обмежують право людини:
		-01.07.2016 року слідчим суддею Апеляційного суду Полтавської обалсті по матеріалам кримінального провадження № 42016170000000191, стосовно ОСОБА_12 надано дозвіл на проведення негласної (розшукової) дії у виді: аудіо-, відео контролю особи, зняття інформації з трансопртних телекомунікаційних мереж, візуального спостереження за особою, річчю, терміном на 2 (два) місяці з моменту наданнн дозволу.
		Гриф секретності з ухвали слідчого судді на проведення негласних слідчих (розшукових) дій не знято ( т. 2 а.с.12).
		 
		   Згідно листа Голови експертної комісії Апеляційного суду Полтавської області ОСОБА_68 від 17.01.2017 року за № 01/50/3/2017, вказано, що 12.12.2016 року (Протокол №7) на розгляді комісії перебувало клопотання про розсекречення та скасування грифу секретності матераільних носіїв інформації, щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні за № 42016170000000191 від 29.06.2016 року з ухвали слідчого судді від 01.07.2016 року за № 1464т.
		   Рішенням комісії відмовлено у скасуванні грифу секретності з ухвал слідчих суддів. В данному листі зазначено, що у відпорідності до ст.ст. 84, 85, 256 КПК України доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому законом порядку, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному судочинстві. А тому в доказуванні можуть використовуватися результати негласних слідчих (розшукових) дій (протоколи щодо проведення НСРД, аудіо- або відео-записи, фотознімки, тощо), а не процесуальний документ, на підставі якого вони були проведені.
		 
		   В даному листі надано роз`яснення, що у відповідності до Інструкції «Про організацію проведення негласних слідчих розшукових дій та використанння їх результаитів у кримінальному провадженні за № 114/1041/516/1199/936/1687/5 від 16.11.2012 року у клопотанні прокурора про розсекречення ухвал Апеляційного суду Полтавської області, щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій не вбачається підстав для скасування грифу секретності та необхідності використання ухвал, як доказів, після проведення таких дій (т.2 а.с.13).
		 
		   Судом встановлено, що на момент проведення негласної слідчої дії слідчим 20 липня 2016 року було самостійно знято гриф «таємно», тоді як дані негласні слідчі дії не були розсекречені у встановленому чинним законодавством порядку, тобто фактично у такий спосіб слідчим при проведенні слідчих дій розголошено державну таємницю та порушено порядок, визначений ст. 290 КПК України. 
		 
		   В супереч цьому, прокурором у ході досудового розслідування 23 лютого 2017 року відкрито обвинуваченому ОСОБА_10 та його захиснику докази, а саме вказані вище листи Апеляційного суду Полтавської області, та зазначено, що дані листи будуть використані в якості належного та допустимого доказу у ході судового розгляду справи (т.2 а.с.11).
		 
		   Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, фактично ухвала Апеляцінйого суду Полтавської області від 01 липня 2016 року розсекречена лише 04 жовтня 2019 року, що підтверджується листом Полтавського апеляційного суду від 11.10.2019 року за вих № 1.1.-07/199/19.
		 
		   В даному листі, вказано, що згідно протоколу №9 від 04.10.2019 року засідання експертної комісії переглянуто гриф секретності ухвали № 1464т від 01.07.2016 року, яка винесена слідчим суддею по клопотанню слідчого, слідчого відділу прокуратури Полтавської обалсті по ЄРДР № 42016170000000191 від 29.06.2016 року. Гриф секретності згідно Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях №939 змінено з «Таємно» на гриф «Не таємно», що підтверджується актом за результатами експертної оцінки матераільних носіїв інформації за №71 вих/дск від 04.10.2019 року, про що зроблено відповідні відмітки в примірниках ухвали №1464т від 01.07.2016 року (т.2 а.с.210-212).
		 
		   З урахуванням викладеного, суд позбавлений процесуальної можливості взяти до уваги процесуальні документи, отримані в результаті негласних розшукових слідчих дій та обгрунтовувати ними вину ОСОБА_10 з наступних правових підстав і усталеної практики Верховного Суду.
		 
		   Судом встановлено, що не відкриття матеріалів сторонами в порядку ст. 290 КПК України є окремою підставою для визнання таких матеріалів недопустими як докази. Відкриттю, окрім протоколів, у яких зафіксовно хід та результати проведення певних дій, в обов`язковому порядку підлягають і матеріали, які є правовою підставою проведення таких дій (ухвали, постанови, клопотання, доручення), що забезпечують можливість перевірки стороною захисту та судом допустимості результатів таких дій як доказів. При цьому, суд зауважує, що чинний КПК не містить заборони для сторін кримінального провадженння представляти у суді матеріали не відкриті одна одній. Заборона адресована суду, який, згідно з ч.12 ст. 290 КПК України, не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази. Наданння стороною обвинувачення у суді матеріалів, до яких не було надано доступ стороні захисту і долучення їх як доказів на стадії судового розгляду порушує право обвинуваченого на захист, оскільки змушує захищатися від так званих нових доказів без наданння достатніх можливостей і часу для їх спростування.
		Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що не розсекречення та не долучення до матеріалів кримінального провадження процесуальних рішень, зокрема першочергових дій органів досудового розслідування, на підставі яких проводилися НС(Р)Д, призводить до неможливості своєчасного використання результатів НС(Р)Д як доказів у кримінальному провадженні через відсутність належних гарантій, спрямованих на забезпечення перевірки та оцінки законності й обґрунтованості підстав для проведення НС(Р)Д, правомірності обмеження прав і свобод осіб, відносно яких вони проводилися, а також результатів НС(Р)Д як доказів, що відповідають вимогам допустимості, належності та достовірності.
		   Судом беззаперечно встановлено, що в матеріалах кримінального провадження наявні протоколи НС(Р)Д з відповідними додатками на які, як доказ посилається сторона обвинувачення, й водночас відсутні процесуальні рішення, на підставі яких проводилися такі дії, суд не може допустити використання досліджених в судовому засіданні результатів НС(Р)Д, як доказів у провадженні. Суд не уповноважений витребувати з органів прокуратури чи апеляційних судів відповідні процесуальні рішення, на підставі яких проводилися НС(Р)Д, для перевірки та оцінки їх з точки зору обґрунтованості та законності, оскільки надання доказів відповідно до приписівКПКє прямим обов`язком сторін провадження.
		   Таким чином, відповідно до положень ч.12 ст. 290 КПК України, суд не може допустити вказані вище відомості, оскільки Ухвала Апеляційного суду Полтавської області, не була відкрита стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України, що узгоджуються з правовими висновками, які викладені у Постанові Верховного Суду України від 16.03.2017 року № 5-364кс16 та висновком Великої Палати Верховного Суду про застосування норми права, що міститься в постанові № 751/7557/15к від 16.01.2019 року.
		   Одночасно,суд звертає увагу на те, що прокурор або слідчий за його дорученням відповідно до ч.2ст.290 КПКзобов`язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі до будь-яких доказів, котрі самі собою або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого чи сприяти пом`якшенню покарання. Якщо сторона провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положеньст.290 КПК, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.
		Як зазначив Верховний Суд України у постанові від 12.10.2017 року (справа №5-237кс(15)17), не дослідження процесуальних документів, які стали правовою підставою для проведення негласних слідчих (розшукових) дій, впливає на справедливість судового розгляду в цілому, оскільки відсутність дослідження цих матеріалів викликає сумніви щодо можливості здійснення судом належної оцінки законності проведення таких дій, а також достовірності та допустимості їх результатів як доказів.
		Не дослідження зазначених матеріалів призводить до оперування судом доказами, допустимість яких є імовірною, що в контексті презумпції невинуватості є неприпустимим для обґрунтування рішення про винуватість особи та свідчить про порушення права особи на справедливий суд.
		Вирішуючи питання про допустимість доказів суд застосовує також практику ЄСПЛ, який у вирішенні питання про справедливий судовий розгляд, застосовує концепцію «плодів отруєного дерева», тобто оцінку допустимості всього ланцюжка доказів, що базуються один за іншим, а не кожного окремого доказу автономно. Тим не менше ЄСПЛ виходить з того, що при недопустимості одного доказу в єдиному ланцюжку, суд повинен в подібному випадку вирішити питання про справедливість судового розгляду в цілому, прикладом чого є рішення ЄСПЛ у справах «Хан проти Сполученого Королівства», «Яременко проти України (N 2)».
		Водночас рокурор в ході судового розгляду наголошував на тому, що в своїй Постанові Верховний Суд України від 16.10.2019 року у справі № 640/6847/15-к уточнив свій висновок Великої Палати Верховного Суду про застосування норми права, що міститься в постанові № 751/7557/15к від 16.01.2019 року, та вказав, що якщо сторона обвинувачення вжила всіх необхідних та залежних від неї заходів, спрямованих на розсекречення процесуальних документів, які стали підставою для проведення НСРД, однак вони не були розсекречені до моменту передачі справи у суд з причин, що не залежали від волі або процесуальної поведінки прокурора, то в такому разі порушень вимог статті 290 КПК України з боку сторони обвинувачення немає. Суд має оцінити докази, отримані в результаті НСРД в комплексі із розсекреченими процесуальними документами, які стали підставою для іх проведення, та не повинен автоматично визнавати такі докази неприпустимими.
		   В свою чергу сторона захисту не погодилася та заперечувала проти вказаних тверджень прокурора і вважала недопустими доказами процесуальні документи, на підставі яких і було проведено НСРД в даному кримінальному провадженні, посилаючись на попередню практику Верховного Суду з вказаного питання.
		Суд, шляхом безпосередності сприйняття доказів у даному кримінальному провадженні, належним чином дослідив поцесуальні документи щодо НСРД, в тому числі і розсекречені документи, і перевірив як кожен доказ окремо, так і у взаємозв?язку з іншими доказами і прийшов до переконливого висновку, що якщо суд визнав неналежними, недостовірними та недопустимими докази : як ті що стали підставою для відкриття кримінального провадження так і ті, що були похідними від першорчергових ключових доказів, за обставин наведених у даному вироку, то факт не розсекречення документів, які стали підставою для проведення НСРД, не може суттєво впливати та нести смислове навантаження в аспекті оцінки доказів для визнання належними докази, які здобуті та отримані в порушення встановленого законом порядку та відповідно вже визнані недопустимими та неналежними.
		При цьому,ніяким чиномне доводятвинності ОСОБА_10 у вчиненніінкримінованих йомукримінальних правопорушеннях,а носятьлише факультативний(допоміжний)характер наступнідокази прокурора:1)ухвала слідчогосудді Октябрськогорайонного судум.Полтави від07липня 2016року прозастосування відносно ОСОБА_10 запобіжного заходуу вигляді триманняпід вартою (т.2 а.с.46-48); ухвала Апеляційного суду Полтавської області від 13 липня 2016 року про залишення в силі ухвали слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 07 липня 2016 року щодо ОСОБА_10 (т. 3 а.с.50-52); ухвала слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 15 липня 2016 року про відстронення на час проведення розслідування кримінального провадження № 42016170000000191 підозрюваного ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , від посади оперуповноваженого відділення поліції № 1 Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області шляхом заборони підозрюваному від прямих чи опосередкованих контактів у будь-який спосіб із будь-яким з працівників Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області та шляхом заборони начальнику Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області допускакти підозрюваного до участиі у роботі, про що він повинен розписатися на копії цієї ухвали (т.3 56-57);інформацією наданоюУправлінням кадровогозабезпечення Головного управліннянаціональної поліціїв Полтавськійобласті,в якійвказано,що  ОСОБА_13 відсутній на робочомумісці з05.07.2016року потеперішній часта місцезнаходження йогоне відоме (т.3 а.с.58); копією послужного списку ОСОБА_10 (т.3 а.с.59-67); копією атестаційного листа відносно ОСОБА_10 (т.3 .с.68-69), копією з особової справи ОСОБА_10 пам`ятки  застереження працівника органів внутрішніх справ України про спеціальні обмеження, передбачені законодавством України (т.3 а.с.70); копією наказу від 06.11.2015 року № 625 о/с про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено, з 06 листопада 2015 року у запас Збройних Сил ОСОБА_10 (т.3 а.с.71); копією наказу № 8 о/с від 07.11.2015 року, по особовому складу, яким ОСОБА_10 присвоєно спеціальне звання «старший лейтенант поліції» (т.3 а.с.72); копієюнаказу № 49о/свід 4.03.2016року,про призначення ОСОБА_10 на посадуоперуповноваженого відідленнгя поліції№1Полтавського відділуполіції Головногоуправління Національноїполіції вПолтавській області (т.3 а.с.73); копією функціональних (посадових) обов`язків оперативного співробітника ОСОБА_10 (т.3а.с.76-79);службовою характеристикою на оперуповноваженого відділення поліції №1 Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_10 (т.3 а.с.80).
		Зважаючи на вищевикладене, суд зазначає, що негласні слідчі (розшукові) дії щодо обвинуваченого проводились всупереч вимогам кримінального процесуальногозакону, що є недопустимим та грубим нехтуванням вимогКПК України, оскільки при цьому порушуються вимоги статей 246 та 257 Кримінального Процесуального Кодексу щодо можливості використання отриманої в такий спосіб інформації при проведенні слідчих (розшукових) дій як доказу вчинення злочину по матеріалах кримінального провадження, що в свою чергу свідчить про недоведеність об?єктивної сторони інкримінованих ОСОБА_10 кримінальних правопорушень.
		Підсумовуючи викладене, суд визнає ці докази, як такі, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованихКонституцією України. Отже, вказані вище докази, у відповідності до положеньст. 87 КПК України, визнаються судом недопустимими, і не можуть бути використані у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_10 оскільки здобуті з порушенням вимогКПК України, що також беззаперчно вказує про недоведеність стороною обвинувачення об?єтивної сторони інкримінованих ОСОБА_10 злочинних діянь.
		   Європейський суд з прав людини застосував у своїй практиці, зокрема в рішеннях у справах «Балицький проти України», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» різновид доктрини «плодів отруєного дерева»: коли визнаються недопустимими не лише докази, які безпосередньо отримані внаслідок порушення, а також і докази, які не були б отримані, якби не були отримані перші. Таким чином, допустимі самі по собі докази, отримані за допомогою відомостей, джерелом яких є недопустимі докази, стають недопустимими.
		   Положеннямист.8 КПК України,ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23.02.2006 року,передбачено, щосуди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод(далі Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі Європейський Суд) як джерело права.
		Статтею 9 Конституції України, визначено, що Конвенція є частиною національного законодавства і закріплює мінімальні гарантії в галузі прав людини, які можуть бути розширені в національному законодавстві, яке в свою чергу в силу взятих на себе Україною зобов`язань не може суперечити положенням Конвенції (стаття 19 Закону України «Про міжнародні договори» від 29 червня 2004 року № 1906-ІV, стаття 27 Віденської конвенції про право міжнародних договорів).
		Статтею 6 Конвенції гарантовано право на справедливий суд.
		Суспільним інтересом не можна виправдати використання доказів, здобутих шляхом підбурювання з боку поліції (п.36 рішення Європейського Суду у справі «Тейксейра де Кастро проти Португалії»).
		Відповідно до ч.3ст. 271 КПК України, під час підготовки та проведення заходів з контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати (підбурювати) особу на вчинення цього злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який вона би не вчинила, якби слідчий цьому не сприяв, або з цією самою метою впливати на її поведінку насильством, погрозами, шантажем. Здобуті в такий спосіб речі і документи не можуть бути використані у кримінальному провадженні.
		Національним законодавством врегульоване поняття доказів, їх належність та допустимість, і на суд покладено обов`язок надати оцінку доказам під час ухвалення вироку.
		Проте, у випадку, коли обвинувачений заявляє про підбурювання його до вчинення злочину, національний суд повинен ретельно перевірити матеріали кримінальної справи, оскільки з метою забезпечення права на справедливий судовий розгляд справи в розумінні п.1 ст.6 Конвенції всі докази, отримані внаслідок підбурювання з боку поліції, мають визнаватися недопустимими. Дотримання цього принципу особливо важливе, якщо оперативно-розшуковий захід було проведено без достатньої правової підстави чи належних гарантій недопущення зловживань (п.60 рішення Європейського суду «Романаускас проти Литви»).
		В рішенні Європейського Суду у справі «Раманаускас проти Литви» (п.55), надано визначення провокації, зокрема, це коли відповідні працівники правоохоронних органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою встановлення злочину, тобто отримання доказів і порушення кримінальної справи, впливають на суб`єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений.
		При цьому, суд звертає увагу, що тягар доведення відсутності факту підбурення переноситься на сторону обвинувачення, якій доводиться спростовувати твердження заявника і має дуже високі стандарти такого доведення для сторони обвинувачення; у разі виникнення сумнівів, національні суди повинні зробити висновки, що не мають точного підтвердження, але певною мірою свідчать про презумпцію провокації з боку правоохоронних органів при наявності достовірних свідчень заявника, звучать досить переконливо (п.70 рішення Європейського Суду у справі «Раманаускас проти Литви»).
		Під час дослідження доказів обвинучення в суді прокурор фактично обмежився лише їх переліком та посиланнями на них без повного розкриття їх змісту з зазначенням їх належності, допустимості, дійсності та взаємозв`язку з іншими доказами і діями обвинуваченого ОСОБА_10 в межах обвинувачення, визнаного прокурором доведеним. 
		Разом з цим прокурором в судовому засіданні не було наведено належних та достатніх обгрунтувань щодо тверджень сторони захисту з приводу неналежності та недопустимості доказів строни обвинувачення, та відповідно не надано жодних доказів щодо їх спростувань перед судом, що вказує про формальність і пасивність сторони обвинувачення у даному кримінальному провадженні.
		Згідно з положеннямист.62 Конституції України,ст.17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину й не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
		Відповідно до п.2ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення вважається невинним доти, доки його вина не буде встановлена в законному порядку.
		Статтею 17 Закону України № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»від 23.02.2006 року, передбачено, що суди застосовують при розгляді справКонвенцію прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
		Пункт 2 статті 6 Конвенції з прав людини проголошує право на презумпцію невинуватості. В основі цього права лежить принцип, згідно з яким особа, яку обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, має право на виправдувальний вирок у разі нестачі доказів проти неї і тягар подання достатніх доказів для доведення вини покладається на сторону обвинувачення. Недопустимість порушення таких принципів Європейський суд з прав людини засвідчив у справі «Тельфнер проти Австрії» від 20 березня 2001 року та «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства від 08 лютого 1996 року. У справах «Грабчук проти України» від 21.09.2005 року та «Шагін проти України» (2010р.) Європейський суд з прав людини встановив, що національні суди визнали заявників винними, спираючись на слабкі докази та припущення про їх причетність до вчинення злочину, чим було порушено принцип презумпції невинуватості.
		Суд, оцінюючи всі докази за даним кримінальним провадженням в їх сукупності та взаємозв?язку між собою, враховує, що практика Європейського Суду з прав людини вказує на необхідність оцінки доказів, керуючись критерієм доведення«поза розумним сумнівом»(рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України»).
		Очевидно, що сумнівний характер отримання доказів щодо вчинення ОСОБА_10 інкримінованих йому суспільно-небезпечних діянь, передбачених ч.2 ст. 190, ч.2 ст. 15, ч.4 ст.27, ч.3 ст. 369 КК України, не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який знайшов свій вияв як в положеннях ч.3 та ч.4ст.17 КПК України, так і в практиці Європейського Суду з прав людини, зокрема, рішенні у справі «Коробов проти України», в якому зазначалось, що суд при оцінці доказів, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неоспорюваних презумпцій факту.
		   Отже, аналіз приведених висновків обставин свідчить про те, що стороною обвинувачення суду не надано достатніх, допустимих, чітких, переконливих та узгоджених доказівдля доведення винуватості ОСОБА_10 у вчиненні умисних дій, які виразились у заволодінні чужим майном шляхом обману та у підбуренні до закінченого замаху на пропозицію і обіцянку службовій особі надати неправомірну вигоду та наданння такої вигоди за вчинення чи не вчинення службовою особою, яка займає відповідальне становище, в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданого службового становища, вчиненого за попередньою змовою групою осіб.
		Відповідно до положень ч.3ст.62 Конституції Україниобвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Враховуючи вищевикладене, оцінюючи в сукупності досліджені під час судового розгляду докази з точки зору достатності, допустимості, чіткості, переконливості та взаємозв`язку і приймаючи до уваги, що інших доказів, які б беззаперечно доводили вину обвинуваченого ОСОБА_10 за ч.2 ст. 190, ч.2 ст. 15, ч.4 ст.27, ч.3 ст. 369 КК України судом не здобуті, тому суд вважає, що інкриміноване останньому обвинувачення в судовому засіданні не згнайшло свого належного закріплення, не підтверджено та не доведено, а тому його необхідно виправдати.
		У відповідності дост.124 КПК Українипроцесуальні витрати за проведення хімічної експертизи віднести за рахунок держави у зв`язку з ухваленням виправдувального вироку.
		Керуючись ст. ст.373,374 КПК України, суд 
		                У Х В А Л И В:
		ОСОБА_10  визнатиневинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 190, ч.2 ст. 15, ч.4 ст. 27, ч.3 ст. 369 КК України.
		Виправдати ОСОБА_10  на підставі п.3 ч.1ст.373 КПК Україниза не доведеністю, що в його діянні є склад кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 190, ч.2 ст. 15, ч.4 ст. 27, ч.3 ст. 369 КК України
		Запобіжний захід відносно  ОСОБА_10  у вигляді особистого зобов`язання - скасувати.
		Витрати за проведення судової експертизи у даному кримінальному провадженні в сумі 2414,40 грн. віднести за рахунок держави.
		   На вирок може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду через Ленінський районний суд міста Полтави протягом 30 днів з дня його проголошення.
		 
		   Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя Ленінського районного суду м.Полтави ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...