Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 335/669/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем.
Надіслано для оприлюднення: 19.11.2019. Зареєстровано: 20.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 21.11.2019.

Номер судового провадження: 1-кп/335/461/2019
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42017081060000145

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		    1Справа № 335/669/19  1-кп/335/461/2019 
		 
		УХВАЛА
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		14 листопада 2019 року м. Запоріжжя
		Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя
		у складі: головуючого судді ОСОБА_1 
		суддів                  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю секретаря ОСОБА_4 
		за участю прокурора ОСОБА_5 
		представника потерпілого              ОСОБА_6 
		   обвинуваченого ОСОБА_7 
		захисника ОСОБА_8 
		провівши у залі суду у м. Запоріжжя підготовче судове засідання у кримінальному провадженні №42017081060000145 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушеня, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, 
		ВСТАНОВИВ:
		У провадженні Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017081060000145 від 10.08.2017 року відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.191 КК України.
		У підготовчому судовому засіданні прокурор вважав за можливе призначити кримінальне провадження до судового розгляду, просив прийняти до розгляду цивільний позов, заявлений представником потерпілого.
		Представник потерпілого у підготовчому судовому засіданні вважав можливим призначення кримінального провадження до судового розгляду та просив прийняти до розгляду цивільний позов. Зазначив, що подав до суду письмове клопотання про повернення обвинувального акта прокурору для усунення недоліків, однак наразі зазначене клопотання не підтримує. 
		Захисник- адвокат ОСОБА_8 та обвинувачений ОСОБА_7 проти призначення кримінального провадження не заперечували. 
		Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, суд приходить до наступного висновку.
		Так, відповідно до п. 3 ч. 3ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України.
		Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, передбаченими ст. 7 КПК України, таким як верховенство права і законність. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України.
		В пункті 2 постанови Верховного Суду України від 24 листопада 2016 року у справі № 5-328кс16 зазначено таке: «При цьому в доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.» 
		Згідно положення п. (а) ч. 3 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 р., згідно якого кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причину обвинувачення проти нього.
		Крім того, Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09 квітня 2008 року зазначив, що у контексті підпункту «а» п.3 ст.6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз`яснення «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного, він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення (рішення від 19.12.1989 у справі «Камасінські проти Австрії). Крім того, Суд констатував, що положення підпункту «а» п.3 ст.6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення, та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25.03.1999 у справі «Песільє та Сассі проти Франції»).
		Обвинувачення повинно бути конкретним, обвинувачена особа, реалізує своє право на захист від пред`явленого їй конкретного обвинувачення (відомості про час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення). 
		Системний аналіз норм кримінального та кримінального процесуального законів України регламентують, що виклад фактичних обставин справи- це формулювання фактичного складу діяння, тобто конкретний опис поведінки особи й інших юридичних фактів, які встановлено (процесуально доведено) та мають кримінально-правове значення й у системному поєднанні утворюють фактичний склад злочину. Водночас таке формулювання не повинно містити абстрактних юридичних формулювань, безпосередньо вжитих у кримінальному законі, оскільки це буде не виклад фактичного складу злочину, а юридичне формулювання обвинувачення.
		Згідностатті 91 КПК Україниу кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення та інше), але вказані вимогиКПК Українине виконані належним чином.
		Суд, не оцінюючи доведеність обвинувачення, а лише перевіряючи його з приводу виконання вимог п.5 ч.2 ст.291 КПК України, з метою забезпечення права обвинуваченого знати в чому його обвинувачують, констатує, що воно є неконкретним і не містить, як того вимагає п.5 ч.2 ст.291 КПК України, конкретного опису обставин вчинення обвинуваченим злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, що не відповідає вимогам п.1 ч.1 ст. 91 КПК України, в обвинувальному акті фактичні обставини кримінального провадження викладені поверхово, з наявністю абстрактних юридичних формулювань, а обставини, що характеризують об`єктивну сторону злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, викладені неповно, без вказівок на час, місце та інші обставини злочину, які підлягають дослідженню при розгляді даної категорії справ. 
		Як вбачається зі змісту обвинувального акту, ОСОБА_7 обвинувачується у розтраті чужого майна, яке було ввірене особі шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене в особливо великих розмірах за ч.5 ст.191 КК України, потерпілим у кримінальному провадженні є Громадська організація «Товариство сприяння обороні України» і саме розтрату майна цього підприємства в особливо великому розмірі інкриміновано ОСОБА_7 .
		Специфіка конструкції складу злочину - розтрата чужого майна, передбачає, що настання суспільно небезпечних наслідків, які супроводжуються втратою власником можливості реалізувати право володіти, користуватися та розпоряджатися майном та, відповідно, спричиненням йому на цій підставі майнової шкоди є обов`язковою ознакою складу злочину і встановлення часу закінчення злочину, передбаченогост.191 КК України, як обов`язкової складової його об`єктивної сторони, законодавець пов`язує з моментом витрати такого майна. Розтрата вважається закінченою з моменту відчуження, витрачання чужого майна, тобто момент закінчення розтрати збігається з моментом витрачання чужого майна, а сутність розтрати полягає в тому, що винний незаконно передає ввірене йому майно третім особам.
		У конкретному провадженні мова йде про проведення дій з реєстрацією права власності на об`єкти нерухомого майна за Підприємством «Сприяння» ЗООТСО України та у подальшому за ТОВ «Січ-Резерв», однак викладаючи фактичні обставини справи, які орган досудового розслідування вважає встановленими, у обвинувальному акті не міститься відомостей про час, місце проведення таких дій, які призвели згідно до обвинувального акту до втрати Громадською організацією «Товариство сприяння оборони України» можливості реалізувати власником правомочностей власності щодо володіння, користування та розпорядження вказаним майно, що є обов`язковими складовими доказування під час висунення обвинувачення в силу вимогст. 91 КПК України, зазначено лише що «…за наслідком прийняття рішень… проведено дії пов`язані з реєстрацією права власності « (т.1, а.с.2,3), «…у подальшому …проведені дії направлені на реєстрацію права власності на вказані об`єкти нерухомого майна…»(т.1 а.с.4), отже не зазначено час та місце вчинення, спосіб дій з якими пов`язується завдання матеріальної шкоди та вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5ст. 191 КК України.
		Місце вчинення злочину з ідентифікацією вулиці, району, міста, тобто конкретної адреси, де були вчинені злочинні дії в акті не викладені, а за такого, він не містить викладу фактичних обставин щодо закінчення виконання об`єктивної сторони злочину за ст. 191 КК України, що є порушенням п.5 ч.2ст. 291 КПК України. Не зазначено і в акті про неможливість встановлення таких обставин.
		Місця вчинення інкримінованого ОСОБА_7 злочину, яке б визначало підсудність розгляду кримінального провадження за Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя, в обвинувальному акті не наведено, а посилання у судовому засіданні прокурора на те, що місцем вчинення злочину є територія Вознесенівського району, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі посилання не підтверджуються змістом обвинувального акту. 
		До того ж, відповідно до обвинувального акту, ОСОБА_7 обвинувачується у розтраті майна належного Громадській організації «Товариство сприяння оборони України» головою ГО Запорізької обласної організації товариства сприяння обороні України, однак у обвинувальному акті взагалі не зазначені юридичні та фактичні адреси ГО Запорізької обласної організації товариства сприяння обороні України, потерпілої юридичної особи - Громадської організації «Товариство сприяння оборони України». У обвинувальному акті також не вказано місцезнаходження юридичної особи Підприємства «Сприяння «ЗООТСОУ» та ТОВ «Січ-Резерв.
		Викладаючи фактичні обставини злочину, які орган досудового розслідування вважає встановленими, в обвинувальному акті зазначено, що ОСОБА_7 розтратив майно шляхом зловживання службовим становищем, однак органом досудового слідства не розкрито, яким чином ОСОБА_7 було використане своє службове становище та не зазначено, яким чином розтрата майна могла бути вчинена на користь третіх осіб і яких саме, і на підставі чого орган досудового розслідування дійшов до висновку, що розтрата була вчинена на користь третіх осіб саме юридичних осіб. При цьому варто відмітити наявність суттєвих протиріч у викладі фактичних обставин в цій частині, зокрема, зазначено, що «… ОСОБА_7 при прийнятті рішень…маючи умисел на розтрату майна, належного ГО «ТСОУ» .. діючи в інтересах третіх осіб…підписав протоколи засідань Бюро..», « …У подальшому.. маючи умисел на розтрату ввіреного йому майна… діючи в інтересах ТОВ «Січ-Резерв»… приймає рішення про передачу до статутного капіталу «ТОВ «Січ-Резерв» у якості внеску майно, що належить Підприємству.». Зміст обвинувального акту містить відомості щодо реєстрації нерухомого майна за Підприємством «Сприяння» ЗООТСО України, у подальшому за ТОВ «Січ- Резерв», однак по тексту обвинувального акту зазначено і про «..в інтересах третіх осіб» і «..що призвело до передачі майна третім юридичним особам…» (т.1 а.с.6).
		До того ж, у обвинувальному акті відсутні посилання на нормативний акт, яким визначається коло службових обов`язків обвинуваченого, покладених на нього у встановленому законом порядку, зазначено лише «повноваження Голови ГО ЗООТСОУ затверджені статутом організації», які конкретні обов`язки й у якому порядку обвинувачений повинен мав виконати у даній обстановці, не розкрито чи мав обвинувачений реальну можливість виконати ці обов`язки в даній обстановці, у чому саме виявились допущені обвинуваченим порушення службових обов`язків.
		Окрім того, наявність протиріч полягає також і у тому, що згідно до обвинувального акта ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.191 КК України за кваліфікуючими ознаками вчинене в особливо великих розмірах, за попередньою змовою групою осіб (т.1 а.с.1), тоді як органом досудового розслідування він обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України за кваліфікуючими ознаками вчинене в особливо великих розмірах (т.1 а.с.8), що не є зрозумілим з урахуванням відомостей в реєстрі матеріалів досудового розслідування про зміну раніше повідомленої підозри. 
		Також, слід зазначити, що діянняможе кваліфікуватись як розтраталише у разі, коли таке майно перебувало у правомірномувіданні винної особи, було ввірене винній особі, або перебувалоу правомірному винної особи, яка буланаділена правомочністющодо його розпорядження, управління, доставці або зберіганню. Особа, якій майно ввірено, несе за нього відповідальність, володіє ним протягом певного проміжку часу і має право розпоряджатися ним лише в цілях, встановлених власником або іншим володільцем, що ввірив йому майно. Така правомочність може обумовлюватись службовими обов`язками, договірними відносинами або спеціальним дорученням. Однак, викладаючи формулювання обвинувачення орган досудового розслідування в частині цих обставин не зазначає конкретні встановлені обставини, які свідчили про те, що майно, яке було розтрачено, було ввірено обвинуваченому і обставини перебування такого майна у віданні обвинуваченого, як і не вказує статус такого майна і на підставі яких правовстановлюючих документів ГО Товариство сприяння обороні є власником нерухомого майна, зазначеного в обвинувальному акті тоді як об`єктом у складі злочину за ст. 191 КК України є охоронювані законом відносини власності. 
		Окрім того, викладаючи фактичні обставини, орган досудового розслідування не розкрив форми умислу, не вказав в чому конкретно полягає корисливий мотив обвинуваченого на вчинення злочину, яке йому інкримінується, що є обов`язковим елементом суб`єктивної сторони складу злочину і підлягає доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема заст. 191 КК України, відповідно до вимог ст.91 КПК України і має бути вказано в обвинувальному акті.
		Зміст формулювання обвинувачення відносно ОСОБА_7 зач.5 ст. 191 КК України, об`єктивна і суб`єктивна сторона якого, в направленому на адресу суду обвинувальному акті, не розкрита, що є на думку суду неконкретним обвинуваченням і порушенням права на захист обвинуваченого ОСОБА_7 і встановлена судом невідповідність обвинувального акту вимогамКПКє суттєвою та такою, що унеможливлює не тільки в повній мірі сформувати позицію захисту обвинуваченому, а і не дає змоги перевірити підсудність розгляду даного провадження судом, оскільки в обвинувальному акті взагалі відсутні будь-які посилання про те, що злочин було вчинено на території Вознесенівського району м. Запоріжжя.
		Даних про те, що місце вчинення злочину не вдалось встановити під час розслідування вказаної справи, також немає.
		Під час підготовчого судового засідання, відповідно до вимог ст. 314 КПК України з`ясовується питання підсудності кримінального провадження. 
		Суд звертає увагу, що відсутність відомостей про місце скоєння закінченого злочину розтрати, враховуючи ті обставини, що місце вчинення даного злочину, зі слів прокурора, є встановленим, позбавляє суд вирішити питання щодо підсудності зазначеного кримінального провадження Орджонікідзевському районному суду м. Запоріжжя, хоча вказана обставина має істотне значення у кримінальному провадженні під час прийняття судом рішення при підготовчому судовому засіданні.
		При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до п. 6 ч. 2ст. 412 КПК України, порушення підсудності розгляду кримінального провадження є обов`язковою підставою для скасування судового рішення, в тому числі і вироку.
		Окрім того, згідно ст. вимог ч.1ст. 55 КПК Українипотерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, які кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
		В ч.2ст.58 КПК Українизазначено, що представником юридичної особи, яка є потерпілим, може бути її керівник, інша особа, уповноважена законом або установчими документами, працівник юридичної особи за довіреністю, а також особа, яка має право бути захисником у кримінальному провадженні.
		Так, відповідно доп. 3 ч. 2ст. 291 КПК України,обвинувальний акт має містити,крім іншого, такі відомості: анкетні відомості потерпілого (прізвище, ім`я, по-батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство).
		Потерпілим у вказаному провадженні значиться Громадська організація «Товариство сприяння обороні України». Оскільки потерпілою стороною у цьому кримінальному провадженні є юридична особа, то необхідно вказувати відомості про юридичну особу по яких її можна ідентифікувати. Зокрема, найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації, але зазначені дані в обвинувальному акті відсутні, що є порушенням п.3 ч.2ст.291 КПК України. 
		Таким чином, беручи до уваги той факт, що слідчим були допущені порушення вимог ст. 291 КПК України, які перешкоджають призначенню справи до розгляду без порушення правил підсудності та права обвинуваченого на захист, колегія суддів приходить до висновку про те, що обвинувальний акт необхідно повернути прокурору відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України.
		При поверненні обвинувального акту прокурору, суд враховує відсутність правового механізму для примусу прокурора змінити обвинувачення в суді під час судового розгляду, а тому вважає, що перевірений обвинувальний акт підлягає безумовному поверненню прокурору без обговорення питання про можливе використанні прокурором у наступному під час судового розгляду можливостей, які надає прокурору ст. 338 КПК України, оскільки закон дозволяє прокурору змінити обвинувачення в суді не для виправлення описок, граматичних помилок, неузгодженостей окремих частин тексту обвинувального акту, а виключно для зміни правової кваліфікації та/або обсягу обвинувачення і тільки за результатами судового розгляду при встановленні нових фактичних обставин кримінального правопорушення.
		При прийнятті рішення про повернення обвинувального акту прокурору, суд не вирішував питання про доведеність вини обвинуваченого, не вдавався до оцінки доказів, а лише проаналізував викладені фактичні обставини у співставленні із правовою кваліфікацією його дій органом досудового розслідування.
		В підготовчому судовому засіданні обвинуваченим було подано, а його захисником оголошено клопотання про зняття арешту з нерухомого майна, а саме: об`єктів, що розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Братська, 45а; м. Запоріжжя, вул. Рекордна, 1а. Дане клопотання обґрунтоване необхідністю повернення даного майна законному володільцюДніпровському РСТК ТСО України, оскільки при зверненні з даним питанням до державного реєстратора у вчиненні таких дій було відмовлено в зв`язку з накладенням арешту на зазначені об`єкти нерухомості. З аналогічних підстав обвинувачений у поданому клопотанні про зняття арешту просить зняти арешт з нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, пров. Черкаський, 21 , м. Запоріжжя, вул. Горького, 31, м. Запоріжжя, вул. Правди, 50, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158б. В клопотанні зазначено, що вказані об`єкти підлягають переданню володільцюпідприємству «Сприяння» Запорізької ОО ТСО України.
		Представник потерпілої особи також подав до суду клопотання про часткове скасування арешту з майна, а саме: об`єктів нерухомого майна, розташованого за адресою: м.Запоріжжя, вул. Черкаська, 21, м.Запоріжжя, вул. Поштова (Горького),31, м.Запоріжжя, вул. Правди, 50, м.Запоріжжя, пр. Собовний, 158б, оскільки прийнято рішення про повернення вкладу Підприємства «Сприяння» ЗООТСО України до Статутного капіталу ТОВ «Січ-Резерв» і вказані рішення потребують проведення державної реєстрації у реєстрі прав на нерухоме майно. 
		Прокурор проти задоволення даного клопотання заперечив, та пояснив, що зняття арешту в даному випадку призведе до втрати доказів вчинення кримінального правопорушення.
		Вивчивши зміст поданих клопотань про зняття арешту з майна, заслухавши доводи сторін, суд прийшов до висновку, що вони задоволенню не підлягають в зв`язку з наступним.
		Відповідно до ч. 1ст. 174 КПК Українипідозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Частиною 2 цієї ж статті визначено, що арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано. 
		З урахуванням викладеного, суд вважає, що заявниками на даній стадії кримінального провадження, а саме у підготовчому судовому засіданні, не доведено необґрунтованість та невмотивованість накладення арешту на вище перелічене майно, не доведено, що у подальшому у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, відпала потреба і що подальше збереження арешту майна нестиме за собою негативні наслідки, а тому у задоволені цих клопотань суд відмовляє, проте роз`яснює що зазначені обставини не позбавляють права на повторне подання цих клопотань.
		Оскільки колегією суддів прийнято рішення про повернення обвинувального акту прокурору, інші клопотання учасників процесу (щодо визнання обвинуваченого цивільним відповідачем і щодо прийняття цивільного позову потерпілого до розгляду) не підлягають розгляду у даному судовому засіданні, що не позбавляє права на їх повторне заявлення.
		На підставі викладеного та керуючись ст.314,376 КПК України, суд 
		УХВАЛИВ:
		Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017081060000145 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191 КК України, повернути прокурору для усунення недоліків, зазначених в ухвалі, протягом розумного строку.
		У задоволенні клопотання про скасування арешту майна потерпілого Громадської організації «Товариство сприяння обороні України» ОСОБА_6 відмовити.
		У задоволенні клопотання про скасування арешту майна обвинуваченого  ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , відмовити.
		Ухвала суду може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом семи днів з моменту проголошення через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя в частині повернення обвинувального акту прокурору. В решті частині ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		 Головуючий суддя ОСОБА_1 
		 
		Судді: ОСОБА_2 
		                   
		ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...