Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 420/5480/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; забезпечення права особи на доступ до публічної інформації.
Надіслано для оприлюднення: 18.11.2019. Зареєстровано: 20.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 21.11.2019.
Дата набрання законної сили: 24.12.2019
Номер судового провадження: П/420/5771/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		    
		Справа № 420/5480/19 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		          18 листопада 2019 року                                                                           м. Одеса
		Одеський окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого судді                                                                      Потоцької Н.В.
		розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в порядку ст. 262 КАС України) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Голови Олександрівської сільської ради Лиманського району Одеської області ОСОБА_2 про визнання протиправною бездільності, зобов`язання вчинити певні дії,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Голови Олександрівської сільської ради Лиманського району Одеської області в якому позивач просить:
		визнати бездіяльність керівника суб`єкта владних повноважень - голови Олександрівської сільської ради Лиманського району Одеської області ОСОБА_2 противоправною, в частині ненадання відповіді на поданий ОСОБА_1 інформаційний запит №ср-02-16-33 від 12.07.2019 року у письмовому вигляді на паперовому носії інформації, а саме: завіреного належним чином копії «Положення про преміювання працівників Олександрівської сільської ради», затверджене рішенням сесії Олександрівської сільської ради, Лиманського району, Одеської області за № 694/УІІ від 22.12.2018 року;
		зобов`язати керівника суб`єкта владних повноважень - голову Олександрівської сільської ради Лиманського району Одеської області ОСОБА_2 надати ОСОБА_1 відповідь на інформаційний запит №ср-02- 16-33 від 12.07.2019 року, у письмовому вигляді на паперовому носії інформації, а саме: «Положення про преміювання працівників Олександрівської сільської ради», затверджене рішенням сесії Олександрівської сільської ради, Лиманського району, Одеської області за № 694/УІІ від 22.12.2018 року.
		Позовні вимоги обґрунтовані наступним.
		9 лютого 2018 року головою Олександрівської сільської ради Лиманського району Одеської області ОСОБА_2 , керуючись ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», на підставі прийнятого рішення XXX сесії Олександрівської сільської ради сьомого скликання № 531/VIІ від 9 лютого 2018 року, було винесено Розпорядження № 19/18-КР/п «Про зарахування ОСОБА_1 », згідно якого позивача було зараховано на посаду заступника сільського голови з питань діяльності виконавчих органів ради.
		З 09.02.2018 року позивач приступив до виконання своїх службових обов`язків на публічній службі в органі місцевого самоврядування Олександрівській сільській раді Лиманського району Одеської області.
		Укладення колективного договору є обов`язковим у разі коли на підприємстві найманої праці, незалежно від кількості працівників та за наявністю ініціативи хоча би однієї із сторін у відповідності до ст. 4 Конвенції № 98 Міжнародної організації праці, ч. 3 ст. 203 Цивільного Кодексу України, ч. 7 ст. 65 Господарського кодексу України.
		26.06.2019 року позивач звернувся до голови Олександрівської сільської ради з проханням надати «Положення про преміювання працівників Олександрівської сільської ради», затверджене рішенням сесії Олександрівської сільської ради  Лиманського району Одеської області за № 694/VІІ від 22.12.2018 року для виготовлення проекту Колективного договору.
		Проте, відповідачем запитувана інформація надана не була.
		12.07.2019 року на ім`я відповідача позивачем було подано відповідний інформаційний запит про отримання публічної інформації, який було зареєстровано в Олександрійській сільській раді за № ср 02-16-33 від 12.07.2019 року, із проханням надати «Положення про преміювання працівників Олександрівської сільської ради», а також продублювати таку інформацію на електронну адресу.
		19.07.2019 року позивач отримав від розпорядника інформації - голови Олександрівської сільської ради ОСОБА_2 повідомлення вих. №ср-02/17/454 яким повідомлено, що рішення 22.12.2018 року № 694/VІІ в котрому є додаток 5 «Положення про преміювання працівників Олександрівської Сільської ради» оприлюднено на офіційному сайті Лиманської районної ради у розділі Олександрівська сільська рада.
		Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.
		Процесуальні дії
		Ухвалою суду від 19.09.2019 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
		Відповідно ст.162 КАС України відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження для подання відзиву на позовну заяву.
		Ухвалу про відкриття провадження по справі отримано відповідачем 24.09.2019 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення за трек номером ОДЕСА ЦОКК №08365869.
		Станом на 18.11.2019 року відповідачем не висловлено позицію щодо адміністративного позову. Відзив на адміністративний позов, додаткові письмові докази суду не надані.
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
		ОСОБА_1 є заступником сільського голови з питань виконавчих органів ради Олександрівської сільської ради Лиманського району Одеської області відповідно до розпорядження №19/18-КР/п та рішення №531/VII від 09.02.2018 року сільського голови Олександрівської сільської ради Лиманського району Одеської області ОСОБА_2 
		21.05.2019 року на ім`я сільського голови Олександрівської сільської ради Лиманського району Одеської області ОСОБА_2 за підписом ОСОБА_1 , ОСОБА_4 (завідувач військово-облікового бюро), ОСОБА_5 (інспектор з економічних питань) складена заява з вимогою проведення переговорів з трудовим колективом щодо спільного обговорення та виготовлення колективного договору на загальних засадах трудового колективу Олександрівської сільської ради Лиманського району Одеської області.
		26.06.2019 року на ім`я сільського голови Олександрівської сільської ради ОСОБА_2 за підписом ОСОБА_1 складена та подана доповідна з проханням наступного змісту:
		«Для підготовки проекту Колективного договору між трудовим колективом та адміністрацією Олександрівської сільської ради прошу надати мені «Положення про преміювання працівників Олександрівської сільської ради» затверджене рішенням сесії Олександрівської сільської ради Лиманського району Одеської області за №694/ VII від 22.12.2018 року».
		Доповідна зареєстрована Олександрівською сільською радою 26.06.2019 року.
		12.07.2019 року ОСОБА_1 направлено інформаційний запит про отримання публічної інформації на ім`я сільського голови Олександрівської сільської ради ОСОБА_2 , в якому позивач просив:
		«Надати «Положення про преміювання працівників Олександрівської сільської ради» затверджене рішенням сесії Олександрівської сільської ради Лиманського району Одеської області за №694/ VII від 22.12.2018 року для виготовлення проекту Колективного договору на підставі моєї доповідної від 26.06.2019 року.
		Виготовити та надати мені відповідь у письмовому вигляді на паперовому носії інформації, під особистий підпис, а також продублювати на мою електронну адресу:  ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
		19.07.2019 року за вих. №ср-02/17/454 за підписом сільського голови Олександрівської сільської ради ОСОБА_2 надано повідомлення в порядку ст. 40 Конституції України щодо розгляду інформаційного запиту про отримання публічної інформації, зареєстрованого в Олександрівській сільській раді за вх. №ср-16-33 від 12.07.2019 року, яким повідомлено наступне:
		«На даний інформаційний запит про отримання публічної інформації повідомляємо, що виконати Ваше прохання не можливо, так, як даний інформаційний запит не відноситься до публічної інформації.
		Також повідомляємо, що рішення від 22 грудня 2018 року №694/ VII в котрому є додаток 5 «Положення про преміювання працівників Олександрівської сільської ради» оприлюднено на офіційному сайті Лиманської районної ради у розділі Олександрівська сільська рада».
		РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА.
		Стаття 19 Конституції України.
		Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
		Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Суд перевіряє дії відповідача на відповідність вимогам ч.2-3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
		Стаття 34 Конституції України.
		Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
		Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
		Закон України «Про доступ до публічної інформації» визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес
		Стаття 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
		1. Доступ до інформації забезпечується шляхом:
		1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації:
		в офіційних друкованих виданнях;
		на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет;
		на єдиному державному веб-порталі відкритих даних;
		на інформаційних стендах;
		будь-яким іншим способом;
		2) надання інформації за запитами на інформацію.
		Частини 1-3 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
		Запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
		Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
		Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.
		Частини 1, 2 статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
		Розпорядник інформації має право відмовити у задоволенні запиту в таких випадках:
		1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;
		2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;
		3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком;
		4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.
		Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.
		ВИСНОВКИ СУДУ.
		У «Науковому висновку щодо меж дискреційного повноваження суб`єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією», опублікованому на офіційному сайті Верховного Суду, зазначено, що «дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи без діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі».
		Конституція України (в редакції станом на 30.09.2016 року) містить статтю 124 «…Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.», яка визначає можливість судового захисту за наявності юридичного спору.
		Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 5 КАС України в порядку адміністративного судочинства.
		Відповідно до ст. 6 Конвенції «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».
		Юридичний спір - це юридичний конфлікт між учасниками правовідносин, у якому кожен з учасників правовідносин захищає свої суб`єктивні права. Правові спори виникають внаслідок порушення суб`єктивних прав у результаті протиправних дій, а також у разі невизнання або оспорювання суб`єктивних прав.
		Підставами юридичного спору в даній справі стала, як зазначає позивач, протиправна бездіяльність голови Олександрівської сільської ради Лиманського району Одеської області ОСОБА_2 щодо ненадання відповіді на інформаційний запит від 12.07.2019 року.
		Як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в невчиненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними й реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
		Крім того, як вбачається зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
		Суд зазначає, що поняття бездіяльності було неодноразово надано Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, зокрема, у постановах від 26.06.2019 року по справі №807/583/14, від 15.03.2019 року по справі №805/1953/18-а та від 23.05.2018 року по справі №802/490/16-а, в яких зазначено, що бездіяльність - це пасивна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним тих дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього обов`язків (завдань) згідно із чинним законодавством.
		Порядок надання відповіді на запит про отримання публічної інформації встановлено Законом України «Про доступ до публічної інформації».
		Відповідно до ч.1 ст. 20 цього Закону, розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.
		Відтак, з огляду на вказане, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що головою Олександрівської сільської ради Лиманського району Одеської області ОСОБА_2 19.07.2019 надано відповідь за №ср-02/17/454 в порядку, встановленому Законом України «Про доступ до публічної інформації», якою відмовлено у наданні публічної інформації, що є протиправним.
		Тобто, в даному випадку не спостерігається протиправна бездіяльність голови Олександрівської сільської ради Лиманського району Одеської області ОСОБА_2 , що полягає у невиконанні нею тих дій, які вона повинна була і могла вчинити відповідно до покладених на неї обов`язків (завдань) згідно із чинним законодавством.
		Отже, з боку суб`єкта владних повноважень відсутня протиправна бездіяльність щодо ненадання інформації на запит до публічної інформації від 12.07.2019 року вх. №ср 02-16-33 року, а тому вказана вимога задоволенню не підлягає.
		Відповідно до пункту 1 статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. А згідно з пунктом 2 цієї статті здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.
		Тобто, стаття 10 Конвенції має на меті гарантувати вільний обіг ідей та відомостей у суспільстві. Вона гарантує не лише право на передання інформації, але також право громадськості отримувати її. Більше того, визнане на національному рівні право на отримання інформації може бути підставою для реалізації права, гарантованого статтею 10 (див. рішення Європейського суду з прав людини від 17 лютого 2015 року у справі «Guseva v. Bulgaria», заява № 6987/07, § 36, 40; від 03 квітня 2012 року у справі «Gillberg v. Sweden», заява № 41723/06, § 93).
		Реалізації вказаних прав не повинні перешкоджати органи держави, крім випадків втручання, передбачених пунктом 2 вказаної статті. Відмова державного органу у наданні інформації на запит є формою втручання у право на свободу одержувати інформацію. Тому таке втручання має розглядатися на предмет дотримання пункту 2 статті 10 Конвенції.
		Велика палата Європейського суду з прав людини у рішенні від 8 листопада 2016 року у справі «Magyar Helsinki Bizottsag v. Hungary» (заява № 18030/11) вказала, що те, наскільки заборона доступу до інформації є втручанням у права заявника на свободу вираження поглядів, слід оцінювати у кожному конкретному випадку та з урахуванням його особливих обставин (§ 157). Для цього мають бути оцінені такі критерії (§ 158-170):
		- мета запитувача. Необхідно встановити, чи справді отримання інформації є необхідним для реалізації запитувачем інформації його функції зі сприяння публічній дискусії з суспільно важливих питань, і чи справді ненадання інформації створить суттєву перешкоду свободі вираження поглядів;
		- природа інформації. Інформація, дані або документи, щодо яких вимагається доступ, повинні відповідати вимогам трискладового тесту, тобто збиратися в цілях задоволення саме суспільного інтересу;
		- роль запитувача. Розраховувати на захист свого права на доступ можуть, насамперед, журналісти, науковці, громадські активісти, зокрема блогери та популярні користувачі соцмереж, громадські організації, діяльність яких пов`язана з питаннями, що становлять суспільний інтерес, а також автори творів з означених питань.
		- готова та доступна інформація. Надання інформації не повинно накладати на державні органи надмірного тягаря зі збирання та обробки даних.
		Необхідність дослідження вказаних обставин висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.05.2018 року у справі № 800/591/17.
		Так, судом встановлено, що позивач звернувся 12.07.2019 року до розпорядника інформації -  голови Олександрівської сільської ради Лиманського району Одеської області ОСОБА_2 із інформаційним запитом про отримання публічної інформації.
		19.07.2019 головою Олександрівської сільської ради Лиманського району Одеської області ОСОБА_2 надано відповідь за №ср-02/17/454.
		Відповідно до п.1 ч.1 ст. 13 Закону України «Про доступ до інформації», розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:
		суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.
		Сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об`єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування».
		Територіальна громада - жителі, об`єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об`єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.
		Місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
		Тобто, голова Олександрівської сільської ради Лиманського району Одеської області ОСОБА_2 є належним розпорядником інформації в розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації».
		Щодо запитуваної позивачем інформації.
		У запиті ОСОБА_1 просив надати «Положення про преміювання працівників Олександрівської сільської ради» затверджене рішенням сесії Олександрівської сільської ради Лиманського району Одеської області за №694/ VII від 22.12.2018 року для виготовлення проекту Колективного договору на підставі моєї доповідної від 26.06.2019 року, у письмовому вигляді на паперовому носії інформації, під особистий підпис, а також продублювати на його електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
		Повідомленням від 19.07.2019 року позивачу повідомлено, що поданий інформаційний запит не відноситься до публічної інформації.
		За приписами ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації», публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
		Право на доступ до публічної інформації гарантується, з поміж іншого, обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом (пункт 1 частини першої ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації»,).
		Відповідно до ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації», розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.
		Статтею 10 Закону України «Про доступ до публічної інформації» обумовлено наступне:
		Публічна інформація у формі відкритих даних - це публічна інформація у форматі, що дозволяє її автоматизоване оброблення електронними засобами, вільний та безоплатний доступ до неї, а також її подальше використання.
		Розпорядники інформації зобов`язані надавати публічну інформацію у формі відкритих даних на запит, оприлюднювати і регулярно оновлювати її на єдиному державному веб-порталі відкритих даних та на своїх веб-сайтах.
		Публічна інформація у формі відкритих даних є дозволеною для її подальшого вільного використання та поширення.
		Будь-яка особа може вільно копіювати, публікувати, поширювати, використовувати, у тому числі в комерційних цілях, у поєднанні з іншою інформацією або шляхом включення до складу власного продукту, публічну інформацію у формі відкритих даних з обов`язковим посиланням на джерело отримання такої інформації.
		У повідомленні - відповіді на інформаційний запит позивача, зазначено, що, рішення від 22 грудня 2018 року №694/ VII в котрому є додаток 5 «Положення про преміювання працівників Олександрівської сільської ради» оприлюднено на офіційному сайті Лиманської районної ради у розділі Олександрівська сільська рада».
		Тобто, повідомлення відповідача спростовує твердження що запитувана позивачем інформація не відноситься до публічної, оскільки зазначається про розміщення рішення Олександрівської сільської ради Лиманського району Одеської області від 22.12.2018 року №694/ VII на офіційному сайті Лиманської районної ради. 
		Положення «Про веб-ресурси Верховної ради України», затверджене Розпорядженням Голови Верховної Ради України №699 від 19.05.2015 року, розроблено відповідно до Конституції України, законів України "Про статус народного депутата України", "Про комітети Верховної Ради України", "Про інформацію", "Про доступ до публічної інформації", "Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах", "Про державну таємницю", "Про авторське право і суміжні права", "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні", "Про телебачення і радіомовлення", Регламенту Верховної Ради України, Положення про Апарат Верховної Ради України  та визначає статус веб-ресурсів Верховної Ради України як інформаційних ресурсів, що забезпечують висвітлення діяльності Верховної Ради України у мережі Інтернет та як інформаційної складової законотворчої діяльності парламенту і встановлює порядок роботи з ними (Положення №699 - далі).
		Відповідно до Положення №699, веб-сайт - сукупність інформаційних ресурсів (електронних документів), програмних та апаратних засобів, що забезпечують доступ юридичних і фізичних осіб до інформаційних ресурсів та інформаційних послуг певного суб`єкта за унікальною адресою у мережі Інтернет.
		Веб-ресурси Верховної Ради України є офіційним джерелом інформації Верховної Ради України, що забезпечують висвітлення діяльності Верховної Ради України, парламентських органів та Апарату Верховної Ради України, сприяють обміну інформацією з іншими органами державної влади та органами місцевого самоврядування, інформаційній взаємодії з урядовими і неурядовими організаціями інших країн, із громадськістю (пункт 3 Положення №699).
		Вказані положенні підтверджують, що офіційний веб-сайт, в даному випадку Лиманської районної ради, є загальнодоступним джерелом інформації, відповідно, відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел є неправомірною відмовою в наданні інформації.
		Крім того, частиною четвертою статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» встановлено, що у відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім`я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис.
		В даному випадку, у повідомленні від 19.07.2019 року не зазначено порядок оскарження відмови, чим порушено встановлену процедуру.
		Статтею 13 Конвенції встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		У рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» ЄСПЛ вказав, що норма статті 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Сутність цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечать при цьому виконання своїх зобов`язань. Суд визнав, що вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачені національним законодавством (пункт 145 рішення).
		У пункті 50 рішення від 13 січня 2011 року у справі «Чуйкіна проти України» ЄСПЛ зазначив, що порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення від 10 липня 2003 року у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, пункт 45 та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, пункт 25, ECHR 2002 II).
		У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
		Стаття 13 Конвенції, крім іншого визначає те, що засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
		Отже, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
		Відтак, суд вважає, що належним засобом захисту буде саме зобов`язання відповідача надати ОСОБА_1 відповідь на інформаційний запит №ср-02- 16-33 від 12.07.2019 року, у письмовому вигляді на паперовому носії інформації, а саме: «Положення про преміювання працівників Олександрівської сільської ради» затверджене рішенням сесії Олександрівської сільської ради, Лиманського району, Одеської області за № 694/УІІ від 22.12.2018 року.
		Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
		Дослідивши додаткові письмові докази та з`ясувавши доводи сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_6 підлягають задоволенню частково.
		Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
		Згідно зі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
		Керуючись ст. ст. 12,139, 242, 246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд,
		 
		ВИРІШИВ:
		Адміністративний позов ОСОБА_1 до Голови Олександрівської сільської ради Лиманського району Одеської області ОСОБА_2 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
		Визнати протиправною відмову голови Олександрівської сільської ради Лиманського району Одеської області Думанської О . А. щодо надання відповіді на інформаційний запит № ср-02- 16-33 від 12.07.2019 року.
		Зобов`язати керівника суб`єкта владних повноважень - голову Олександрівської сільської ради Лиманського району Одеської області ОСОБА_2 надати ОСОБА_1 відповідь на інформаційний запит №ср-02-16-33 від 12.07.2019 року, у письмовому вигляді на паперовому носії інформації, а саме: «Положення про преміювання працівників Олександрівської сільської ради», затверджене рішенням сесії Олександрівської сільської ради, Лиманського району, Одеської області за № 694/VІІ від 22.12.2018 року.
		В задоволенні позовної вимоги про визнання бездіяльності керівника суб`єкта владних повноважень - голови Олександрівської сільської ради Лиманського району Одеської області ОСОБА_2 противоправною, в частині ненадання відповіді на поданий ОСОБА_1 інформаційний запит №ср-02-16-33 від 12.07.2019 року у письмовому вигляді на паперовому носії інформації, а саме: завіреного належним чином копії «Положення про преміювання працівників Олександрівської сільської ради», затверджене рішенням сесії Олександрівської сільської ради, Лиманського району, Одеської області за № 694/VІІ від 22.12.2018 року - відмовити.
		Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України. 
		Пунктом 15.5 розділу VII "Перехідні положення" КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.
		Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
		 
		ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ,адреса: АДРЕСА_1 , телефон: ( НОМЕР_4 , електронна пошта: sandulenko@i.ua
		 
		Керівник суб`єкта владних повноважень - голова Олександрівської сільської ради Лиманського району Одеської області ОСОБА_2, ЄДРПОУ НОМЕР_5, адреса: АДРЕСА_2, телефон: НОМЕР_6, НОМЕР_7, електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2
		 
		 
		          Головуючий суддя                                                                      Потоцька Н.В.
		 
		 
		  
		                                        
		 
		 
		          
		          .

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...