Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 280/296/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; прийняття громадян на публічну службу, з них.
Надіслано судом: 18.11.2019. Зареєстровано: 20.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 22.11.2019.
Дата набрання законної сили: 14.11.2019
Номер судового провадження: 852/9212/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		П О С Т А Н О В А
		і м е н е м  У к р а ї н и
		 
		14 листопада 2019 року м. Дніпросправа № 280/296/19
		Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді  Юрко І.В. (доповідач), суддів:  Чумака С.Ю., Шальєвої В.А.,     
		секретарі судового засіданні Сколишеві О.О.,
		за участі позивача ОСОБА_1 ,
		представника позивача Межуєва С.М. ,
		представника відповідача ГУ Національної поліції в Запорізькій області Крамар В.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 червня 2019 року в адміністративній справі №280/296/19 (головуючий І-ї інстанції Батрак І.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, Поліцейської комісії Головного управління Національної поліції в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-
		 
		                                                  В С Т А Н О В И В:
		Позивач 21.01.2019 року звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до ГУ НП в Запорізькій області, Поліцейської комісії ГУ НП в Запорізькій області, в якому з урахуванням уточнення просила визнати протиправним та скасувати рішення Поліцейської комісії від 16.03.2017 року (протокол №15/4) про відмову в прийнятті її до лав Національної поліції, зобов`язати ГУ НП в Запорізькій області прийняти її на посаду слідчого відділу Бердянського відділу поліції ГУ НП в Запорізькій області.
		В обґрунтування позовних вимог зазначено, що за весь час, що передував звільненню та розгляду справи №808/9013/15 за її позовом до ГУ НП в Запорізькій області, ГУ МВС України в Запорізькій області, Бердянського МВ ГУ МВС України в Запорізькій області, про скасування наказу, поновлення на посаді та виплату суми грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, вона не відмовлялась від проходження служби в поліції, подавала заяву про бажання проходити службу в поліції, а тому у відповідача були відсутні підстави для неприйняття її до служби в поліції. Позивач вказує, що після рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06.11.2018 року, вона знов написала заяву про прийняття її на посаду слідчого відділення Бердянського відділу поліції ГУ НП в Запорізькій області. Проте відповідач листом від 28.11.2018 року повідомив, що вона не може бути поліцейським, оскільки 12.09.2006 року Шевченківським районним судом м.    Запоріжжя її було визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.5 Закону України «Про боротьбу з корупцією». Також відповідач послався на існування рішення Поліцейської комісії від 16.03.2017 року (протокол №15/4), яким їй відмовлено в прийнятті до лав Національної поліції. Позивач вважає, що згідно ст.39 КУпАП якщо особа, піддана адміністративному стягненню протягом року з дня закінчення виконання стягнення не вчинила нового адміністративного правопорушення, то ця особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню, а відтак відмова відповідача в прийнятті її до лав НП є незаконною та необгрунтованою. 
		Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19 червня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
		Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду скасувати та прийняти постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі. В апеляційній скарзі зазначила підстави скасування рішення Поліцейської комісії від 16.03.2017 року (протокол №15/4), на які посилалась в адміністративному позові. 
		Відповідач - ГУ НП в Запорізькій області подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
		Позивач та представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримали, просили їх задовольнити.
		Представник відповідача - ГУ НП в Запорізькій області в судовому засіданні апеляційної інстанції проти вимог апеляційної скарги заперечувала, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.
		Представник відповідача - Поліцейської комісії ГУ НП в Запорізькій області в судове засідання апеляційної інстанції не прибув, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
		Відповідно до частини другої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.           
		Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, встановила наступне. 
		 
		ОСОБА_1 проходила службу в органах внутрішніх справ та мала спеціальне звання майора міліції, перебувала на посаді старшого слідчого слідчого відділення Бердянського МВ ГУМВС України в Запорізькій області. 
		Наказом ГУ МВС № 416 о/с від 05.11.2015 року «По особовому складу» позивача звільнено з органів внутрішніх справ з 06.11.2015 року у запас Збройних Сил України за пунктом 64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (через скорочення штатів). 
		Вказаний наказ ОСОБА_1 у грудні 2015 року оскаржила до суду.
		Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 24.02.2016 року по справі №808/9013/15, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2016 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено в повному обсязі.
		Постановою Верховного Суду від 16.05.2018 року по справі №808/9013/15 вищезазначені судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції (а.с.7-10).
		Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 06.11.2018 року по справі №808/9013/15 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ ГУ МВС України в Запорізькій області від 05.11.2015 року №416о/с в частині звільнення позивача з 06.11.2015 року, поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого СВ Бердянського МВ ГУ МВС України в Запорізькій області, стягнуто з Ліквідаційної комісії ГУ МВС в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 06.11.2015 по 06.11.2018 у розмірі 150799,32 грн. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено (а.с.11-15). 
		 
		Крім того, судом встановлено, що на підставі заяви ОСОБА_1 від 19.01.2017 року, остання у період з 19.01.2017 року по 16.03.2017 року брала участь у конкурсі на заміщення вакантної посади слідчого відділу Бердянського відділу поліції ГУ НП в Запорізькій області. За результатами проведеного конкурсу 16.03.2017 року Поліцейською комісією прийняте рішення, оформлене індивідуальним протоколом №15/4, згідно якого ОСОБА_1 не рекомендовано до проходження служби в національній поліції на підставі обмеження відповідно до ст.61 Закону України «Про Національну поліцію» (а.с.67, 68-69).
		12 листопада 2018 року позивачем на адреси Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Запорізькій області, ГУ НП в Запорізькій області, МВС України, Бердянського відділу поліції ГУ НП в Запорізькій області направлялись заяви, в яких ОСОБА_1 просила вирішити питання про прийняття її на посаду старшого слідчого СВ Бердянського відділу поліції ГУ НП в Запорізькій області на підставі рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06.11.2018 року по справі №808/9013/15 (а.с.16). 
		ГУ НП в Запорізькій області листом №Т-239/1/05/3/1-18 від 28.11.2018 року повідомило позивача, що відповідно до п.5 ч.2 ст.61 Закону України «Про Національну поліцію» остання не може бути поліцейським, оскільки 12.06.2006 року Шевченківським районним судом м.Запоріжжя її визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.5 Закону України «Про боротьбу з корупцією». На підставі вищезазначеної норми Закону, рішенням Поліцейської комісії ГУ НП в Запорізькій області від 16.03.2017 року (протокол №15/4), позивача не прийнято на службу до поліції (а.с.18).
		 
		Вважаючи вказане рішення Поліцейської комісії від 16.03.2017 року (протокол №15/4) про відмову в прийнятті до лав Національної поліції протиправним, позивач оскаржила його до суду.
		Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що дійшов висновку про наявність обставин, які перешкоджають прийняттю позивача на службу до Національної поліції - притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, що доводами позовної заяви та матеріалами справи не спростовується. Посилання позивача на приписи ст.39 КУпАП, відповідно якої, якщо особа, піддана адміністративному стягненню, протягом року з дня закінчення виконання стягнення не вчинила нового адміністративного правопорушення, то ця особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню, суд зауважив, що для обмежень, встановлених ст.61 Закону №580-VIII для прийняття до лав Національної поліції визначальним є не строк, після закінчення якого особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню, а сам факт притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією. Крім того, суд зазначив, що ГУ НП в Запорізькій області не втручається в діяльність поліцейських комісій, а лише вже після проведення конкурсу за його результатами виносить наказ про призначення на посаду. Більш того, відповідно до положень ст.56 Закону №580-VIII на вакантну посаду поліцейського призначається переможець конкурсу, який визначається поліцейською комісією. Позивач таким переможцем визнана не була.
		 
		Колегія суддів звертає увагу, що судом першої інстанції залишено поза увагою обставини, що мають значення до справи, а саме дотримання строків звернення позивача до суду з позовними вимогами щодо оскарження рішення Поліцейської комісії від 16.03.2017 року (протокол №15/4). 
		 
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам колегія суддів зазначає наступне.
		15.12.2017 року набрав чинності    Кодекс адміністративного судочинства України    в редакції    Закону від 03.10.2017 року №2147-VIII.
		Відповідно до пункту 10 частини 1    Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Статтею 122  Кодексу адміністративного судочинства України  визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
		Згідно із частинами 3, 5 статті 122  Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
		Як зазначалось вище, позивач 21.01.2019 року звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до ГУ НП в Запорізькій області, Поліцейської комісії ГУ НП в Запорізькій області, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Поліцейської комісії від 16.03.2017 року (протокол №15/4) про відмову в прийнятті її до лав Національної поліції, зобов`язати ГУ НП в Запорізькій області прийняти її на посаду слідчого відділу Бердянського відділу поліції ГУ НП в Запорізькій області.
		Позивач в адміністративному позові просила поновити строк звернення до суду з цим позовом щодо оскарження рішення Поліцейської комісії від 16.03.2017 року (протокол №15/4) та зазначила, що про вказане рішення дізналась з листа ГУНП в Запорізькій області від 28.11.2018 року, який отримала 29.12.2018 року (а.с.6, 25 т.1).
		Суд першої інстанції в мотивульнальній частині рішення зазначив, що клопотання про поновлення строку слід задовольнити, проте такий висновок не обґрунтував та не зазначив, які саме причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом визнав поважними. До того ж і резолютивна частина рішення не містить висновку про поновлення позивачу строку звернення до суду з даним позовом. 
		З матеріалів справи вбачається, що позивач 19.01.2017 року звернулась до голови поліцейської комісії ГУ НП в Запорізькій області з заявою про допуск її для участі в конкурсі на заміщення вакантної посади слідчого слідчого відділу Бердянського відділу поліції ГУ НП в Запорізькій області (а.с.67). 
		З тексту рішення Поліцейської комісії від 16.03.2017 року (протокол №15/4) вбачається, що на засіданні поліцейської комісії у вказаний в протоколі день (16.03.2017 року) була присутня ОСОБА_1 , яка відповідала на питання комісії. Цим же протоколом зафіксовано результати голосування (яке не було таємним) та рішення комісії, яким позивач не рекомендована до проходження служби в поліції та/або на зайняття вакантної посади (а.с.68).
		Оскільки голосування з прийняттям рішення відбувалось в день проведення засідання, позивач повинна була дізнатися про його результат в той же день, тобто 16.03.2017 року, а відтак і про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
		В судовому засіданні апеляційної інстанції в режимі відеоконференції позивач пояснила, що не стала чекати результатів голосування, та покинула будівлю управління до оголошення результатів рішення комісії. Про результати рішення комісії не цікавилась ані на наступний день, ані протягом півтора року, оскільки вважала, що комісія повинна повідомити її шляхом надіслання протоколу засідання. Крім того, позивач пояснила, що на службу в поліцію не з`являлась, оскільки її не викликали, у зв`язку з чим вважала, що не прийнята на службу. Проте, відповідач про відмову у прийнятті її на службу, в письмовому вигляді не повідомляв.
		Колегія суддів критично оцінює пояснення позивача, вважає, що позивач, якщо мала намір брати участь у конкурсі, а відтак мала зацікавленість у його проходженні, була присутня на засіданні комісії, то повинна була дізнатись про результати засідання поліцейської комісії у вказаний в протоколі день, тобто 16.03.2017 року. Очікування таких результатів протягом півтора року свідчить лише про втрату позивача інтересу до конкурсу, а посилання позивача про обізнаність щодо спірного рішення лише з 29.12.2018 року, як на підставу поважності пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом, колегія суддів розцінює наміром позивача створити штучні умови для поновлення такого строку. 
		Відтак, зазначені в позові причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом, колегія суддів визнає не поважними.
		 
		Таким чином, оскільки позивач повинна була дізнатись про наявність рішення Поліцейської комісії від 16.03.2017 року (протокол №15/4) про відмову в прийнятті її до лав Національної поліції, то з позовними вимогами щодо оскарження цього рішення вона повинна була звернутись протягом місяця з вказаної дати.
		Проте, як зазначалось вище, ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом лише 21.01.2019 року, тобто з порушенням строку, встановленого частиною 5 статті 122  Кодексу адміністративного судочинства України. 
		 
		Судом апеляційної інстанції не встановлено та не знайдено будь-яких підстав для визнання причин пропуску строку звернення позивача до адміністративного суду з вказаними позовними вимогами поважними, матеріали справи таких підстав не містять. 
		 
		Відповідно до частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
		 
		Згідно частини першої статті 319 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно    статтями 238,    240    цього Кодексу.
		Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами    третьою    та    четвертою    статті 123 цього Кодексу.
		Відтак колегія суддів дійшла висновку про залишення без розгляду позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, Поліцейської комісії Головного управління Національної поліції в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.
		Зазначене вище виключає подальшу перевірку апеляційним судом додержання відповідачем законодавства при проведенні процедури конкурсу та його результатів по суті, оскільки останнє вже не може впливати на правове вирішення спору. 
		За таких обставин колегія суддів вважає, що судом першої інстанції прийнято рішення з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та порушенням норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення та прийняття постанови про залишення позовної заяви без розгляду.
		Керуючись статтями 122, 123, 240, 243, 250, 308, 313, 315, 319, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 червня 2019 року в адміністративній справі №280/296/19 задовольнити частково.
		Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 червня 2019 року в адміністративній справі №280/296/19 скасувати.
		Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, Поліцейської комісії Головного управління Національної поліції в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії залишити без розгляду.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		          Повне судове рішення складено 18 листопада 2019 року.
		 
		 
		   
		Головуючий - суддя                                                                      І.В. Юрко 
		 
		                               суддя                                                                      С.Ю. Чумак 
		 
		                               суддя                                                                      В.А. Шальєва

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...