Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 523/13774/18 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано для оприлюднення: 19.11.2019. Зареєстровано: 20.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 21.11.2019.
Дата набрання законної сили: 19.11.2019
Номер судового провадження: 11-кп/813/1482/19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018160000000578

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Номер провадження: 11-кп/813/1482/19
		Номер справи місцевого суду: 523/13774/18 
		Головуючий у першій інстанції  ОСОБА_1  
		Доповідач         ОСОБА_2 
		 
		 
		 
		ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		19.11.2019 року                                        м. Одеса
		 
		Одеський апеляційний суд у складі:
		головуючого    судді             ОСОБА_2 , 
		суддів         ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		за участю: секретарів с/з         ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
		прокурора         ОСОБА_7 ,
		захисника                 ОСОБА_8 ,
		обвинуваченого             ОСОБА_9 ,
		потерпілої                 ОСОБА_10 ,
		   розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги прокурора прокуратури Одеської області ОСОБА_11 та потерпілої ОСОБА_10 на вирок Суворовського районного суду м.Одеси від 11 липня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12018160000000578 від 5.08.2018 року, відносно 
		 
		ОСОБА_12 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Кам`янське Арцизького району Одеської області, громадянина України з середньою освітою, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
		обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених
		обставин судом 1-ої інстанції
		 
		Вироком Суворовського районного суду м.Одеси від 11 липня 2019 року ОСОБА_12 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та йому призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
		На підставіст.75КК України ОСОБА_12 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 3 роки із покладенням на нього обов`язків, передбачених пунктами 1), 2), ч.1 ст.76 КК України.
		Вирішено питання з речовими доказами, процесуальними витратами та цивільним позовом потерпілої ОСОБА_10 .
		Оскаржуваним вироком встановлено, що 05.08.2018 року приблизно о 9 годині 05 хвилин, ОСОБА_12 , керуючи технічно справним автомобілем марки «Opel Vectra» реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись зі швидкістю більшою дозволеної у межах населеного пункту 85,5-108,9 км/год. у другій смузі по вул. Миколаївська дорога, з боку 1-го Лузанівського провулку, у напрямку вул. 7-ма Пересипська, у м. Одесі, наближаючись до регульованого пішохідного переходу з дорожньою розміткою, розташованому на перехресті вул. Миколаївська дорога та вул. Лиманною, порушуючи п.п.2.3 «б»; 8.7.3 «г», «е»; 8.10; 12.4 Правил дорожнього руху України, а саме будучи неуважним, не вживши своєчасних заходів щодо зменшення швидкості свого руху до безпечної, аж до зупинки автомобілю, не переконавшись, що на пішохідному переході не має пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, навпаки перестроївся у першу крайню смугу, ігноруючи червоний сигнал світлофору, що забороняє рух, перетнув горизонтальну дорожню розмітку  стоп-лінію, виїхавши на перехрестя, тим самим допустив наїзд на пішохода ОСОБА_13 , який перетинав проїзну частину вулиці Миколаївська дорога вздовж ближньої лінії дорожньої розмітки регульованого пішохідного переходу справо наліво за ходом руху транспортного засобу на дозволений для пішоходів сигнал світлофора.
		В результатідорожньо -транспортної пригодипішохід ОСОБА_13 отримавтяжкі тілесні ушкодження від яких настала смерть під час надання йому допомоги у медичному закладі. 
		Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала
		Не погодившись із зазначеним вироком суду першої інстанції прокурор прокуратури Одеської області ОСОБА_11 подав апеляційну скаргу, в якій не оспорюючи доведеність вини та кваліфікацію дій обвинуваченого, просив скасувати оскаржуваний вирок суду в частині призначеного покарання та ухвалити в цій частині новий вирок, яким визнати ОСОБА_12 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
		Доводи апеляційної скарги обґрунтував тим, що вирок суду підлягає скасуванню, оскільки судом першої інстанції невірно застосовані положення закону України про кримінальну відповідальність, а саме застосовано ст.75 КК України, у зв`язку з чим призначене обвинуваченому ОСОБА_12 покарання не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, а висновок суду не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження. Прокурор зазначив, що обвинувачений вчинив тяжкий злочин в сфері безпеки руху та експлуатації транспорту, від якого наступила смерть особи, а тому йому має бути призначене реальне покарання у виді позбавлення волі.
		   Також у своїй апеляційній скарзі прокурор зазначає, що суд першої інстанції, звільняючи обвинуваченого ОСОБА_12 від покарання з випробуванням не зазначив, від якого саме покарання звільнено обвинуваченого, від основного чи додаткового.
		Також потерпіла ОСОБА_10 подала апеляційну скаргу, в якій не оспорюючи доведеність вини та кваліфікацію дій обвинуваченого, просила скасувати оскаржуваний вирок суду в частині призначеного судом покарання та ухвалити в цій частині новий вирок, яким визнати ОСОБА_12 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити йому покарання у виді 8 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
		Доводи апеляційної скарги обґрунтувала тим, що вирок суду підлягає скасуванню, оскільки судом першої інстанції невірно застосовані положення закону України про кримінальну відповідальність, призначене обвинуваченому ОСОБА_12 покарання є занадто м`яким, та таким, що не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
		Крім цього, потерпіла зазначає, що судом першої інстанції не враховано вчинення злочину загальнонебезпечним способом, та те, що обвинувачений ОСОБА_12 раніше притягувався до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху України. 
		Правові позиції інших учасників апеляційного розгляду
		В судовому засіданні апеляційного суду, прокурор ОСОБА_7 та потерпіла ОСОБА_10 підтримали вимоги своїх апеляційних скарг та просили їх задовольнити, обвинувачений ОСОБА_12 та його захисник ОСОБА_8 заперечували проти задоволення апеляційних скарг прокурора та потерпілої та надали письмові заперечення.
		Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд дійшов до таких висновків. 
		 
		Мотиви суду апеляційної інстанції
		 
		Згідно з ч.1 ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
		Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		Оскільки фактичні обставини вчинення злочину, встановлені судом першої інстанції, а також доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_12 та правильність кваліфікації його дій за ч.2 ст.286 КК України, в апеляційних скаргах прокурора та потерпілої не оспорюються, апеляційний суд не переглядає оскаржений вирок в цій частині.
		Що стосується доводів апеляційних скарг стосовно невідповідності призначеного обвинуваченому покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого, апеляційний суд приходить до таких висновків.
		Відповідно до ст.65 КК України - особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети та принципів справедливості і індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують та обтяжують, відповідно до положень статей 66 та 67 КК України.
		Положеннями ст. 50 КК України встановлено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
		За результатами апеляційного розгляду апеляційний суд, визнає обґрунтованими доводи апеляційних скарг прокурора та потерпілої про те, що суд першої інстанції призначаючи обвинуваченому покарання із застосуванням положеньст.75 КК України, не в повній мірі врахував тяжкість та ступінь суспільної небезпеки вчиненого обвинуваченим ОСОБА_12 злочину, внаслідок якого загинув потерпілий ОСОБА_13 .
		Відповідно до положень ч. 6 ст.368 КПК України, обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. 
		Згідно з положеннями ч. 5, 6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються судами при застосуванні таких норм права.
		Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у своїй постанові від 09 жовтня 2018 року у справі № 756/4830/17-к вказала про те, що визначені у ст.65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
		А дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (зокрема й у справі «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
		Верховний Суд зазначив, що згідно зі ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
		Крім того вказав, що суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.
		Суд роз`яснив, що термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанцій, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
		Апеляційний суд вважає, що,навіть попри вчинення ОСОБА_12 злочину за необережності, враховуючи обставини вчинення злочину, тяжкість наслідків у виді загибелі людини, відсутні підстави стверджувати, що обрана судом першої інстанції форма відбування покарання зі звільненням від відбування покарання з випробовуванням в умовах суспільства являється виваженою, справедливою та такою, що відповідатиме вимогамстатті 65 КК.
		На підставі викладеного, враховуючи мету покарання, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про неможливість виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_12  без відбування реального покарання у виді позбавлення волі.
		Згідно з п.3 ч.1 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок.
		Частиною 2 ст.409 КПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції може бути також невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
		Відповідно до п.2 ч.1 ст. 420 КПК України, підставою для скасування вироку суду першої інстанції і ухвалення нового вироку судом апеляційної інстанції є необхідність застосування більш суворого покарання.
		За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку про те, що призначення обвинуваченому покарання зі звільненням від його відбування на підставі ст.75 КК України, не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину, що є підставою для скасування оскарженого вироку в частині призначення покарання та ухваленні в цій частині нового вироку. 
		При вирішенні питання про призначення обвинуваченому покарання апеляційний суд приймає до уваги обставини, що пом`якшують покарання ОСОБА_12 , а саме: особу винного, який визнав себе винним, розкаявся у вчиненні інкримінованого йому злочину, має постійне місце мешкання та міцні соціальні зв`язки, повністю відшкодував матеріальну шкоду.
		Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційні скарги прокурора та потерпілої є частково обґрунтованою, в зв`язку з чим оскаржений вирок суду першої інстанції відносно ОСОБА_12 підлягає скасуванню в частині призначення покарання у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого, з ухваленням в цій частині нового вироку, яким необхідно призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами, в межах санкції ч.2 ст.286 КК України.
		Враховуючи те, що в період часу з 24 жовтня 2018 року по 11 липня 2019 року обвинувачений ОСОБА_12 утримувався під вартою, зазначений строк є строком попереднього ув`язнення, а тому, згідно з положеннями ч. 5 ст.72 КК України, підлягає зарахуванню в строк покарання ОСОБА_12 з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
		 
		Керуючись статтями 370, 372, 404, 405, 407, 409, 414, 418, 420, 532 КПК України, апеляційний суд,-
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Апеляційні скарги прокурора прокуратури Одеської області ОСОБА_11 та потерпілої ОСОБА_10  частково задовольнити.
		Вирок Суворовського районного суду м. Одеси, від 11 липня 2019 року, яким ОСОБА_12 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2ст.286КК України,скасувати вчастині призначенняпокарання.
		   Ухвалити в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_12 призначити покарання за ч.2 ст.286 КК України, у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки. 
		З метою забезпечення виконання вироку, засудженого ОСОБА_12 затримати в залі суду, взяти його під варту і доставити до Державної установи «Одеський слідчий ізолятор».
		Строк відбування покарання обвинуваченому відраховувати з моменту набрання вироком законної сили, а саме  з 19.11.2019 року.
		На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати засудженому ОСОБА_12 в строк покарання строк його попереднього ув`язнення - з 24 жовтня 2018 року по 11 липня 2019 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
		   В решті оскаржений вирок суду першої інстанції залишити без змін.
		Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.
		Копії вироку після його проголошення негайно вручити засудженому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
		 
		 
		 
		Судді Одеського апеляційного суду:
		 
		ОСОБА_2             ОСОБА_3                 ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...