Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 120/1457/19-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: 19.11.2019. Зареєстровано: 20.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 21.11.2019.
Дата набрання законної сили: 06.11.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		Справа №  120/1457/19-а 
		Головуючий у 1-й інстанції:  Яремчук К.О.
		          Суддя-доповідач:  Сапальова Т.В. 
		 
		06 листопада 2019 року
		м. Вінниця
		 
		Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		головуючого судді:  Сапальової Т.В. 
		суддів:  Смілянця Е. С.  Мацького Є.М. 
		за участю:
		секретаря судового засідання: Ременяк С.Я.,
		представника позивача: ОСОБА_1 ,
		представника відповідача: Тиховського М.О., 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу  Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області  на  рішення   Вінницького окружного адміністративного суду  від  18 липня 2019 року (ухвалене 18 липня 2019 року, повний текст рішення складено 23 липня 2019 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про  визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії, 
		В С Т А Н О В И В :
		в травні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою, закріплене наказом №2-3715/15-19-СГ від 25 березня 2019 року; зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій област видати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 гектара із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Голодьківської сільської ради Хмільницького району Вінницької області із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.
		Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 18 липня 2019 року позов задоволено.
		Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення.
		Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти її доводів і зазначив, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
		Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, у зв`язку з чим просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
		Представник відповідача в судовому засіданні  підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.
		Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити в задоволенні позову, виходячи з наступного.
		Судом першої інстанції встановлено, що 29 червня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області із клопотанням про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 гектари для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Голодьківської сільської ради Хмільницького району Вінницької області. До вказаного клопотання додано графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування, а також копію паспорту громадянина України і картки про присвоєння індивідуального податкового номера платника податків громадянина України.
		Листом вих. №10160/0-3497/0/95-18 від 06 серпня 2018 року Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області відмовило позивачу в наданні такого дозволу.
		Не погодившись із відмовою відповідача, позивач оскаржив її в судовому порядку.
		Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2019 року у справі №0240/2896/18-а визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, оформлену листом від 06 серпня 2018 року вих. №10160/0-3497/0/95-18, у наданні ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 29 червня 2018 року про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 гектари для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Голодьківської сільської ради Хмільницького району Вінницької області, оформивши своє рішення розпорядчим індивідуальним правовим актом - наказом Головного управління Держгеокадастру в області.      
		На виконання вказаною постанови відповідач повторно розглянув клопотання ОСОБА_2 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 29 червня 2018 року та прийняв наказ №2-3715/15-16-СГ від 25 березня 2019 року, яким позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. 
		Не погодившись з рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено, що земельна ділянка, яку ОСОБА_2 бажає отримати у власність, та земельна ділянка, що перебуває у постійному користуванні Хмільницького дочірнього підприємства ЗАТ «Укрпрофоздоровниця», є однією і тією ж земельною ділянкою.
		Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції по суті заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.
		Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Згідно з ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
		Відповідно до п. "а" ч. 3 ст. 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
		Частинами 1-3 ст. 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених вказаним Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
		Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених вказаним Кодексом.
		Згідно з п. "б" ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
		Відповідно до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства), забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
		Частиною 7 ст. 118 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
		У разі, якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування.
		Таким чином, Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.
		Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17 та від 07.02.2019 в справі № 814/702/17.
		Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Оцінюючи доводи апеляційної скарги про наявність підстав для відмови ОСОБА_2 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, колегія суддів виходить з наступного.
		З матеріалів справи встановлено, що до клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою позивач надав графічні матеріали (а.с.11), на яких позначено єдиний масив земельних ділянок площею в 441521,616 м2. Водночас, згідно із заявою про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою позивач просить надати дозвіл на відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га.
		Тобто, з поданих позивачем графічних матеріалів неможливо встановити конкретне місце розташування земельної ділянки, яку позивач хоче отримати у власність, оскільки бажане місце розташування земельної ділянки площею 2 га не позначено в межах території, що виділена єдиним масивом площею в 441521,616 м2.
		Виходячи зі змісту ч.6 ст.118 Земельного кодексу України, графічні матеріали, які додаються до клопотання повинні бути такими, обсяг даних яких дозволяє чітко ідентифікувати бажане місце розташування земельної ділянки відносно інших землевласників та землекористувачів, а бажана земельна ділянка має бути максимально конкретизованою, що б давало можливість відповідачу насамперед встановити зазначене місце розташування, перевірити відповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів та у передбачених земельним законодавством випадках надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо чітко визначеної земельної ділянки.
		Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 14.08.2018 року у справі № 802/159/17-а.
		Відповідно до оскаржуваного наказу №2-3715/15-16-СГ від 25 березня 2019 року підставою для відмови ОСОБА_2 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідач зазначив відсутність згоди землекористувача земельної ділянки, обов`язковість якої передбачена ч. 6 ст.118 Земельного кодексу України, оскільки зазначена на графічному матеріалі земельна ділянка перебуває в постійному користуванні ЗАТ «Укрпрофоздоровниця».
		Згідно з державним актом на право постійного користування землею серії ВН №0000041 від 10 грудня 2000 року (а.с.56-57) Хмільницьке дочірнє підприємство ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» є користувачем земельної ділянки загальною площею 2,2 гектари. Вказана земельна ділянка знаходиться в межах єдиного масиву площею 441521,616 м2, який позначено в графічних матеріалах позивача (а.с.58-60).
		При цьому, оскільки в поданих позивачем графічних матеріалах не позначено бажане місце розташування земельної ділянки площею 2 га, то надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність будь-яких 2 га в межах єдиного масиву площею в 441521,616 м2 може вплинути на права землекористувача - Хмільницького дочірнього підприємства ЗАТ «Укрпрофоздоровниця».
		Таким чином, оскільки у частини земельної ділянки, позначеної в поданих позивачем графічних матеріалах, є землекористувач, то відповідно до ч.6 ст.118 Земельного кодексу України ОСОБА_2 зобов`язаний отримати згоду такого землекористувачаю
		З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку про те, що Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області обґрунтовано відмовило позивачу в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з посиланням на відсутність відсутність згоди землекористувача земельної ділянки - ЗАТ «Укрпрофоздоровниця», що є обов`язковою вимогою відповідно до ч.6 ст.118 Земельного кодексу України, тому оскаржуваний наказ №2-3715/15-16-СГ від 25 березня 2019 року прийнято на підставі, у межах та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.
		При цьому колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що відповідно до Постанови Верховної Ради України від 30 січня 1992 року №2072-ХІІ земельна ділянка площею 2,2 га передано іншій юридичній особі, а Хмільницьке дочірнє підприємства ЗАТ «Укрпрофоздоровниця», тому неможливо встановити законного землекористувача, оскільки в межах позначеної на графічних матеріалах земельної ділянки землекористувачем, згідно з державним актом на право постійного користування землею серії ВН №0000041 від 10 грудня 2000 року, є Хмільницьке дочірнє підприємство ЗАТ «Укрпрофоздоровниця».
		Таким чином, доводи апеляційної скарги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю підтверджуються встановленими у справі обставинами.
		Висновки суду першої інстанції по суті спору не відповідають встановленим у справі обставинам, що призвело до неправильного її вирішення, у зв`язку з чим апеляційну скаргу необхідно задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити в задоволенні позову.
		Відповідно до  статті 317 КАС України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд 
		П О С Т А Н О В И В:
		апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області задовольнити  повністю.
		Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 липня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії скасувати.
		В задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити повністю.
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття відповідно до ч.1 ст.325 КАС України.
		Згідно з ч.1 ст. 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		Постанова суду складена в повному обсязі  18 листопада 2019 року.
		 
		Головуючий  Сапальова Т.В.    Судді    Смілянець Е. С.    Мацький Є.М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...