Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1.380.2019.000339 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; праці, зайнятості населення, у тому числі; праці.
Надіслано судом: 19.11.2019. Зареєстровано: 20.11.2019. Забезпечено надання загального доступу: 22.11.2019.
Дата набрання законної сили: 11.11.2019
Номер судового провадження: 857/8606/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		11 листопада 2019 рокуЛьвів№ 857/8606/19
		Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів :
		головуючого судді:                                                  Запотічного І.І.,
		суддів:                                                                      Бруновської Н.В., Глушка І.В.,
		при секретарі судового засідання:                              Галаз Ю.А.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 червня 2019 року у справі № 1.380.2019.000339 за адміністративним позовом Приватного підприємства "Монтана" до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправними і скасування постанов-
		В С Т А Н О В И В:
		Приватне підприємство «Монтана» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області, в якому, з урахуванням збільшення позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати постанови Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 28.12.2018 р. №ЛВ3385/1468/АВ/ФС-1 та №3385/1468/АВ/ФС-2 та припис Головного управління Держпраці у Львівській області №ЛВ3385/1468/АВ/П від 10.12.2018 року.
		В обґрунтування позовних вимог ПП «Монтана» зазначає, що не погоджується з встановленими порушеннями законодавства, які викладені в акті перевірки та постановах №ЛВ 3385/1468/АВ/ФС-1 від 28.12.2018р. та №ЛВ 3385/1468/АВ/ФС-2 від 28.12.2018р., також зазначає, що акт перевірки та порядок винесення оскаржуваних постанов містить цілий ряд грубих процесуальних порушень. Крім цього стверджує, що відповідач грубо порушив порядок повідомлення суб`єктів господарювання та роботодавців про дату розгляду справи про накладення штрафу. А також позивач звертає увагу, що припис про усунення виявлених порушень №ЛВ3385/1468/АВ/П від 10.12.2018 має відмітку про його надсилання рекомендованим листом з повідомленням про вручення, а фактично його було відправлено, як лист з оголошеною цінністю без повідомлення про вручення. Таким чином ПП «Монтана» вважає, що оскаржувана постанова та припис прийняті відповідачем протиправно та просить суд такі скасувати.
		Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26 червня 2019 року у справі № 1.380.2019.000339 позов задоволено повністю.
		Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, його оскаржив відповідач - Головне управління Держпраці у Львівській області, подавши до Восьмого апеляційного  адміністративного суду апеляційну скаргу, в якій покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволені позову відмовити.
		В обґрунтування апеляційної скарги, зазначає, що ним повністю додержано передбачену чинним законодавством процедуру притягнення суб`єкта господарювання до фінансової відповідальності, а відтак оскаржувані постанови та припис відповідають вимогам законодавства.
		Позивач у відзиві на апеляційну скаргу не погоджується з доводами апелянта, вважає їх безпідставними та просить оскаржуване рішення залишити без змін.
		В судовому засіданні представник апелянта надала пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просила таку задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким в задоволені позову відмовити.
		Представник позивача заперечив проти апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення залишити без змін.
		Заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу в межах наведених доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
		Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що на підставі наказу Головного управління Держпраці у Львівській області від 29.11.2018 року № 2849-П, видано направлення від 29.11.2018 № 2652 та у період з 29.11.2018 року по 30.11.2018 року проведено інспекційне відвідування на предмет додержання вимог законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин з найманим працівником у ПП «Монтана», про що складено акт від 30.11.2018 року №ЛВ3385/1468/АВ, у якому зафіксовано виявлені порушення законодавства про працю, а саме, ч. 3 ст. 24 КЗпП України, ст. 29 КЗпП України, ст. 48 КЗпП України.
		На вказаний акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю від 30.11.2018 №ЛВ3385/1468/АВ 04.12.2018 року позивач подав заперечення, де зазначив, зокрема що з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 укладено цивільно-правові договори на надання окремих послуг. 
		10.12.2018 року Головне управління Держпраці у Львівській області надало відповідь на заперечення позивача. 
		Також, 10.12.2018 року інспектором винесено припис про усунення виявлених порушень №ЛВ3385/1468/АВ/П, та направлено на адресу позивача.
		В подальшому, 07.12.2018 року відповідач прийняв рішення №ЛВ3385/1468/АВ/ТД/ІП про розгляд справи про накладення штрафу на ПП «Монтана» на 20.12.2018 року. 
		19.12.2018 року ПП «Монтана надіслала Головному управлінню Держпраці у Львівській області клопотання №19/12 про відкладення розгляду справи. 
		Керуючись пунктом 5 Порядку № 509 Управління відклало розгляд справи на 28.12.2018 року про що позивачу надіслало лист 20.12.2018 № 12658/2/11-37.
		Постановою Головного управління Держпраці у Львівській області від 28.12.2018 року № ЛВ3385/1468/АВ/ФС-2 накладено штраф на ПП «Монтана» на підставі абзацу 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України за фактичний допуск позивачем до роботи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 без оформлення трудового договору (контракту) у встановленому Законом порядку. 
		Постановою від 28.12.2018 року № ЛВ 3385/1468/АВ/ФС-1 накладено штраф на ПП «Монтана» на підставі абзацу 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, за порушення інших вимог законодавства про працю. 
		Не погоджуючись з прийнятими Головним управлінням Держпраці у Львівській області приписом та постановами про накладення штрафу, ПП «Монтана» звернулося до суду за захистом своїх прав та інтересів.
		Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що припис Головного управління Держпраці у Львівській області про усунення виявлених порушень №ЛВ3385/1468/АВ/П від 10.12.2018 та постанови про накладення штрафу №ЛВ 3385/1468/АВ/ФС-1 від 28.12.2018р. та №ЛВ 3385/1468/АВ/ФС-2 від 28.12.2018р., є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
		Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції та, надаючи правову оцінку вказаним відносинам, враховує таке.
		Відповідно до п.п. 5 п. 4 Положення про Головне управління Держпраці у Львівській області затвердженого наказом Держпраці від 22.06.2017 року № 75, Управління на виконання покладених на нього завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами та фізичними особами, які використовують найману працю. У відповідності до п.п. 49 цього ж пункту, Управління накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Управління Держпраці.
		До завдань Держпраці належить, зокрема, державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю, а також зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування (п.4 Положення № 96).
		Заходами державного нагляду (контролю) є планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.
		Згідно із ст. 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) в сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 №877-V, підставами для здійснення позапланових заходів є:
		- подання суб`єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням;
		- виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених суб`єктом господарювання у документі обов`язкової звітності, крім випадків, коли суб`єкт господарювання протягом місяця з дня первинного подання повторно подав такий документ з уточненими достовірними даними або якщо недостовірність даних є результатом очевидної описки чи арифметичної помилки, яка не впливає на зміст поданої звітності. У разі виявлення органом державного нагляду (контролю) помилки у документі обов`язкової звітності він упродовж десяти робочих днів зобов`язаний повідомити суб`єкта господарювання про необхідність її виправлення у строк до п`яти робочих днів з дня отримання повідомлення. Не виправлення помилки у встановлений строк є підставою для проведення позапланового заходу;
		- перевірка виконання суб`єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю);
		- звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу;
		- неподання суб`єктом господарювання документів обов`язкової звітності за два звітні періоди підряд без поважних причин або без надання письмових пояснень про причини, що перешкоджали поданню таких документів;
		- доручення Прем`єр-міністра України про перевірку суб`єктів господарювання у відповідній сфері у зв`язку з виявленими системними порушеннями та/або настанням події, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави;
		- настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов`язано з діяльністю суб`єкта господарювання.
		Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю на час проведення перевірки визначав Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 (далі Порядок №295).
		Відповідно до п.2 Порядку № 295 визначено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці:
		- Держпраці та її територіальних органів;
		- виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).
		Положеннями п. 5 Порядку № 295 визначено, що інспекційні відвідування проводяться:
		1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю;
		2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин;
		3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту;
		4) за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю;
		5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю;
		6) за інформацією, зокрема, ДФС та її територіальних органів про:
		- невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності;
		- факти порушення законодавства про працю, виявлені у ході здійснення контрольних повноважень;
		- факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом;
		- роботодавців, що мають заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі, що перевищує мінімальний страховий внесок за кожного працівника.
		Згідно ч. 3 ст. 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" суб`єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).
		Відповідно до приписів ст. 10 Закону України "Про основні засади державного нагляду контролю) у сфері господарської діяльності" суб`єкт господарювання має, зокрема, право перевіряти наявність у посадових осіб органу державного нагляду (контролю) службового посвідчення та посвідчення (направлення) і одержувати копію посвідчення (направлення) на проведення планового або позапланового заходу та, відповідно, не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю), якщо посадова особа органу державного нагляду (контролю) не надала копії документів, передбачених цим Законом, або якщо надані документи не відповідають вимогам цього Закону.
		Положення п.19 та п.20 Порядку №295 визначають, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником.
		Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що акт перевірки № ЛВ3385/1468/АВ складено 30.11.2018 року, в якому зафіксовано завершення перевірки о 23:30 год.
		У вказаному акті зафіксовано виявлені порушення законодавства про працю, а саме,                ч. 3 ст. 24 КЗпП України, ст. 29 КЗпП України, ст. 48 КЗпП України.
		Пунктом 21 Порядку № 295, передбачено, якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною.
		Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акту. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.
		Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач 04.12.2018 року подав заперечення на акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю від 30.11.2018 №ЛВ3385/1468/АВ, де зазначив, зокрема що з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 укладено цивільно-правові договори на надання окремих послуг, а саме :
		- Цивільно-правовий договір №4 від 20.11.2018р. з ОСОБА_1 ;
		- Цивільно-правовий договір №6 від 25.11.2018р. з ОСОБА_4 ;
		- Цивільно-правовий договір №3 від 15.11.2018р. з ОСОБА_3 ;
		- Цивільно-правовий договір №5 від 25.11.2018р. з ОСОБА_2 .
		Поруч із цим, матеріалами справи підтверджується, що щодо виявлених технічних помилок в наказі про прийняття працівника ОСОБА_5 та невідповідності найменування посади працівника ОСОБА_6 «класифікатору професій», ПП «Монтана» добровільно здійснило відповідні виправлення та привело у відповідність необхідні документи, що не заперечується відповідачем, а копії таких було долучено до заперечення позивача на акт інспекційного відвідування.
		Положення п.27 Порядку №295  передбачають, що у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.
		Згідно п. 24 Порядку № 295 припис вноситься об`єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду.
		Відповідно до п. 28 Порядку № 295 у разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються.
		Судом першої інстанції вірно встановлено, що 10.12.2018 року Головне управління Держпраці у Львівській області надало позивачу відповідь на заперечення позивача та 10.12.2018 року інспектором винесено припис про усунення виявлених порушень №ЛВ3385/1468/АВ/П.
		Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, що вказаний припис винесено, без урахування заперечень позивача та виправлених ним порушень та зазначено наступне: « 1. Працівників не проінформовано під розписку про умови праці. 2. Записи про найменування посади, на яку прийняті працівники, виконуються не відповідно до найменування професій і посад, зазначених у «класифікаторі професій». 3. Працівники допущені до виконання трудових обов`язків без укладання трудового договору. Строком усунення порушень визначено 18.12.2018р.» 
		Відтак апеляційний суд погоджується з покликанням позивача, що припис Головного управління Держпраці у Львівській області від 10.12.2018 № ЛВ3385/1468/АВ/П винесено всупереч Порядку №295, без врахування виправлень об`єкта інспекційного відвідування, а віддтак такий винесено протиправно та підлягає скасуванню. 
		Щодо позовної вимоги про визнання протиправною та скасування постанов Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 28.12.2018 р. №ЛВ3385/1468/АВ/ФС-1 та №3385/1468/АВ/ФС-2, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
		Положеннями абз. 7 ч. 2 ст. 265 КЗпП України встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абз. 2-7 цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.
		Матеріалами справи підтверджується, що постановою від 28.12.2018 року                                      № ЛВ3385/1468/АВ/ФС-2 накладено штраф на ПП «Монтана» на підставі абзацу 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України за фактичний допуск позивачем до роботи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 без оформлення трудового договору (контракту) у встановленому Законом порядку. 
		До матеріалів справи позивачем долучено цивільно-правовий договір № 4 від 20.11.2018р. з ОСОБА_1 , цивільно-правовий договір №6 від 25.11.2018р. з ОСОБА_4 , цивільно-правовий договір №3 від 15.11.2018р. з ОСОБА_3 , цивільно-правовий договір №5 від 25.11.2018р. з                          ОСОБА_2 .
		Згідно з положеннями статті 21 КЗпП України, трудовий договір це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуючись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
		Разом з тим, цивільно-правовий договір це угода між організацією (підприємством, установою тощо) і громадянином на виконання останнім певної роботи (а саме: договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.
		Відповідно до частини першої статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.
		Аналіз наведеного вказує, що основною ознакою, що відрізняє підрядні (цивільно-правові) відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Підрядник, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.
		За трудовим договором працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.
		При цьому за підрядним договором оплачується не процес праці, а її конкретні результати, на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці не робиться запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами.
		Таким чином, основною ознакою, яка відрізняє трудові відносини від підрядних є те, що трудове законодавство регулює процес трудової діяльності, її організації, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Підрядник, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує і виконує свою роботу.
		Згідно з положеннями частин першої четвертої статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.
		Виходячи зі змісту статті 21 КЗпП України трудовий договір спрямований на здійснення та забезпечення трудових функцій працівника.
		Згідно зі статтею 626 ЦК України цивільно правовий договір є домовленістю двох або більше сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків».
		У цивільно правових відносинах діє принцип свободи договору, тобто сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
		Фізичні особи, з яким укладено договори цивільно правового характеру, на момент їх укладання, не порушували питання щодо оформлення трудового договору, відповідної заяви не подавали. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні.
		Суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції та вважає, що спір щодо правомірності укладеного договору (трудового, цивільного) повинен вирішуватися у судовому порядку за позовом особи, чиї права порушено. Рішення суду про визнання таких договорів удаваними, відсутні, а недійсність таких угод законом прямо не передбачена, тому твердження відповідача про намір приховати реально існуючі трудові відносини не ґрунтуються на вимогах закону.
		Згідно укладених договорів з ОСОБА_2 , ОСОБА_4 ОСОБА_3 , ОСОБА_1 останні зобов`язувались надавати послуги з чистки скляних виробів, полірування скла тощо (ОСОБА_9, ОСОБА_7 ); вивчати конюктуру ринку, опитувати відвідувачів замовника тощо ( ОСОБА_8 , ОСОБА_10). Пунктом 1.2 договорів передбачено, що послуги надаються за адресою м . Львів, вул. П . Ковжуна , 2 (де власне і знаходиться клуб «Ренесанс»).
		Окрім того, варто зазначити, що передбачені договорами послуги могли надаватися тільки за режимом роботи даного закладу.
		Як вірно встановлено судом першої інстанції, предметом цивільно-правових договорів за №4 від 20.11.2018р., №6 від 25.11.2018р., №5 від 25.11.2018р., №3 від 15.11.2018р. є взяття виконавцем на себе зобов`язання щодо надання послуг, оплата за які нараховуватиметься відповідно до фактично виконаних послуг, виходячи з потреб ПП «Монтана». Відповідно до змісту цих договорів, вони не носять характеру трудових договорів і на них не поширюється дія норм трудового законодавства, оскільки предметом є кінцевий результат, а не процес праці. Метою цих договорів є отримання певного матеріального результату. За цими договорами виконавці самі придбавали необхідне обладнання та витратні матеріали, самі організовували свою роботу і виконували її на власний ризик.
		На підтвердження факту придбання виконавцями необхідного обладнання та витратних матеріалів позивачем надано видаткові накладні №ЕР-67279 від 25.11.2018р. та №ЕР-67413 від 03.12.2018р., які надали самі виконавці послуг; на підтвердження надання послуг -підписані сторонами акти здачі-приймання наданих послуг та підсумкові звіти виконавців послуг.
		Також, на підтвердження факту оплати наданих послуг надано відомості про оплату послуг; на підтвердження сплати Єдиного соціального внеску по цивільно-правовим договорам - платіжне доручення №414 від 19.12.2018р.; на підтвердження сплати податку з доходів фізичних осіб по цивільно-правовим договорам - платіжне дорученням №415 від 19.12.2018р.; на підтвердження сплати військового збору по цивільно-правовим договорам - платіжне доручення №416 від 19.12.2018р.
		З огляду на викладене, суд дійшов правильного висновку, що за своїм змістом укладені позивачем з вказаними фізичними особами договори цивільно-правового характеру врегульовують цивільні відносини, а висновки відповідача про наявність у цих договорах ознак трудового договору та порушення позивачем вимог ч.3 ст.24 Кодексу законів про працю України, не відповідають обставинам справи та ґрунтуються на припущеннях.
		Суд зазначає, що механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України Про зайнятість населення визначається Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17.07.2013 року.
		Згідно з п. 3 Порядку № 509 уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу. Відповідно до п. 4 Порядку № 509 справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.
		Відповідно до п. 6 Порядку № 509 про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
		Ключовим правовим питанням у справі є застосування п. 6 Порядку № 509, а саме зміст обов`язку державного органу повідомляти особу, яка притягується до відповідальності, про час та місце розгляду справи, а також правові наслідки неповідомлення.
		Відповідно до п. 7 Порядку 509 справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду. Отже, саме на уповноважену посадову особу покладається обов`язок з`ясувати чи поінформовано особу. При цьому, саме лише надсилання повідомлення (без доказів його отримання) не свідчить про її поінформованість. У разі неналежного поінформування особи, яка притягується до відповідальності, уповноважена особа не може розпочинати розгляд справи.
		З огляду на це, обов`язок уповноваженої посадової особи письмово повідомляти суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду справи про накладення штрафу вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за п`ять днів до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.
		Таке тлумачення п. 6 Порядку № 509 відповідає завданням адміністративного судочинства та принципу верховенства права, оскільки має наслідком більш ефективний захист права та інтереси фізичних та юридичних осіб.
		Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи, яка її стосується. У разі одержання повідомлення до засідання, але у строк, що є меншим за п`ятиденний, особа повинна вживати розумних заходів для реалізації своїх прав на участь у засіданні.
		За обставинами цієї справи, судом першої інстанції правильно встановлено, що у відповідності до вимог Порядку № 509 07.12.2018 року прийнято рішення про призначення на 20.12.2018 року розгляду справи про накладення штрафу на ПП «Монтана». 
		Про розгляд справи позивача було повідомлено листом від 07.12.2018 року                            № 758/2/11-39, що позивачем не заперечується.
		Матеріалами справи підтверджується, що відповідач задовольнив клопотання позивача про відкладення розгляду справи від 19.12.2018 року. Лист про відкладення розгляду справи від 20.12.2018 року № 12658/2/11-37 надіслав засобами поштового зв`язку 21.12.2018 року. 
		Однак, відправлення № 7900821488490 не вручено позивачу під час доставки 24.12.2018 року з інших причин, інші докази про повідомлення позивача в матеріалах справи відсутні.
		Обставин, які б свідчили про ухилення від отримання повідомлення судом не встановлено.
		Отже, відповідач не довів, що про час розгляду справи про накладення штрафу позивач був поінформований належним чином. За таких обставин, колегія суддів вважає що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що постанови про накладення штрафу є протиправними та підлягають скасуванню.
		Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що висновки Верховного Суду у справі №820/6755/16, викладені у постанові від 13.06.2018, на які посилається відповідач, не можуть бути застосовані. У цій справі спірним було інше правове питання. Відповідач отримав кореспонденцію завчасно, проте заперечував, що її отримала уповноважена особа. Отже, спірні відносини склалися щодо інших обставин. Тому ця справа не є релевантною.
		Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 12.06.2019 року у справі № 813/3415/18.
		За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову, а  доводи апелянта не спростовують висновків суду з вищенаведених мотивів.
		Відповідно до п.1 статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
		Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Керуючись ст. ст. 243, 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-
		ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 червня 2019 року у справі № 1.380.2019.000339 - без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
		 
		Головуючий суддя І. І. Запотічний судді Н. В. Бруновська   І. В. Глушко      Повне судове рішення складено 19.11.2019 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...